Холодна зброя

Вступ

    На  сьогоднішній день дедалі більшої актуальності набувають питання, які безпосередньо  стосуються холодної зброї. Адже навіть у повсякденному житті нас оточують предмети, які за тими чи іншими ознаками можна віднести до предметів холодної зброї. Крім того, актуальним залишаються захоплення антикварними цінностями, які неодноразово є предметами, а частіше об’єктами вчинення злочинних посягань. Мова йдеться про контрабанду зброї, в тому числі і холодної, крадіжки мечів, а також, що найстрашніше, і про вбивство, де саме холодна зброя виступає знаряддям вчинення злочину. Так, злочини з використанням холодної зброї є особливо небезпечними, так як вона є найбільш розповсюджена, доступна у виготовленні широкому колу осіб та зручна для прихованого носіння і несподіваного застосування. 

    Потрібно  сказати, що на даний час не прийнято жодного законодавчого акту, який би конкретно вказував на всі характеристики, види зброї загалом. Це є досить вагомим  недоліком для повсякденної слідчої  практики, а також навіть і для  суддів при вирішенні призначення покарань.  
Якщо звернутись до історії, то зброя стала відома людству ще з давніх-давен. Виникла у первісному суспільстві із знарядь праці по здобуванню їжі. З часом стала використовуватися для ведення збройної боротьби, війни. До первісних видів зброї належали: палиця, спис, камінь тощо. У кам'яному віці поширилися сокири, ножі з відповідно оброблених камінців та кісток, затим булави, списи з камінним вістрям, дротики, пращі, лук і стріли, списометалки.

    Отже, холодна зброя - предмети та пристрої, конструктивно призначені та за своїми властивостями придатні для неодноразового завдання тяжких (небезпечних для життя у момент спричинення) і смертельних тілесних ушкоджень, дія яких заснована на використанні м'язової сили людини. 
 

 1. Характеристика холодної зброї

    Холодною зброєю є знаряддя, призначене для ураження людини, будь-якого об'єкта матеріального світу за допомогою фізичної сили людини при безпосередньому контакті з об'єктом ураження. Це означає, що саме ураження як мета дії концентрує у свідомості виконавця холодної зброї такі три її ознаки: - матеріал виготовлення холодної зброї; - розміри холодної зброї; - конструктивні особливості холодної зброї. Класифікувати холодну зброю можна за призначенням, виготовленням і конструкцією. За призначенням холодна зброя є бойовою (військовою), мисливською і цивільною. Військова, бойова холодна зброя використовується з метою нанесення людині ушкоджень у рукопашному бою (багнети, шаблі тощо).

    Мисливська холодна зброя призначена для витягування гільз із каналу дула рушниці, оброблення туш звірів.

    Цивільна холодна зброя використовується для самозахисту або нападу. За місцем і способом виготовлення холодна зброя може бути заводською, ремісничою, саморобною. За конструкцією холодну зброю можна класифікувати на: клинкоподібну, ударно-дріблячу і комбіновану. Клинкоподібну холодну зброю можна поділити: - за довжиною клинка - короткоклинкова та довгоклинкова; - за формою клинка - з прямим клинком, із зігнутим клинком; - за дією клинка - колючі, рублячи, колюче-ріжучі та колюче-рублячі. Короткоклинкова холодна зброя є найбільш поширеною - мисливські, фінські ножі, тесаки, кортики, шпички тощо. Довгоклинковими видами холодної зброї є шаблі з кривим сталевим лезом, клинки шашки, домахи, мечі. До ударно-дріблячої холодної зброї потрібно віднести булави, кастети, кийки, нунчаки, надолонники тощо.

    Комбінована холодна зброя - це поєднання клинкової з удар-но-дріблячою або вогнепальною зброєю. У тому разі, коли ніж або інший предмет не має явних ознакхолодної зброї, суб'єкт криміналістичної діяльності призначає криміналістичну експертизу. Основним питанням даної експертизи є вирішення такої проблеми: чи належить досліджуваний об'єкт до холодної зброї і якщо так, то до якого виду. Виявлену і вилучену в процесі розслідування кримінальних справ про злочини холодну зброю потрібно оглянути і описати в протоколі. При цьому необхідно зосередити увагу на розмірі холодної зброї — леза, ратища, матеріалі, з якого вона виготовлена, особливостях поверхні, її кольорі, наявності направляючої осі (рівчачка), підпори, способі кріплення частин.

    Холодна зброя - предмети та пристрої, конструктивно призначені та за своїми властивостями придатні для неодноразового завдання тяжких (небезпечних для життя у момент спричинення) і смертельних тілесних ушкоджень (в подальшому - "ураження цілі"), дія яких заснована на використанні м'язової сили людини.

    Не  є холодною зброєю вироби господарсько-побутового, виробничого, спортивного та іншого призначення, які схожі з холодною зброєю за зовнішнім виглядом та/або конструктивно, проте не мають всього комплексу суттєвих ознак, притаманних холодній зброї. Зокрема, не відносяться до холодної зброї вироби спортивного, бутафорського та сувенірного характеру, які суттєво відрізняються за своєю здатністю до ураження цілі у порівнянні з їх найближчими бойовими чи мисливськими аналогами. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Класифікація та ознаки холодної зброї.

    Наукою вироблені спеціальні прийоми, що доповнюють визначення, і серед них важливе місце займають опис і характеристика, що полягають у тому, що вказуються помітні ознаки якогось предмета. Тільки родовим визначенням варто керуватися у випадках, коли з'являється якійсь новий, раніше не відомий зразок, опису якого не було.

    Є наступні визначення холодної зброї: родового, видового і різновиду. Відповідно варто говорити і про ознаки родових, видових і різновидів. Родові ознаки є загальними для всього класу (роду) холодної зброї, видові - загальними для всіх різновидів, що входять у цей вид, а ознаки різновиду будуть характеризувати кожний різновид холодної зброї. 
Ознаки кожної із зазначених груп розроблені в достатньому ступені, тому що в літературі є декілька родових визначень, видових і порівняно повно описані ознаки різновидів холодної зброї. Недоліком є те, що ознаки різновидів холодної зброї (тобто саме ті ознаки, на яких засновується експерт, відносячи предмет до визначеного різновиду холодної зброї) дотепер не класфіковані по своїй значимості, хоча очевидно, що форма клинка, наприклад, і характер оздоби його в різному ступені впливають на висновок про приналежність предмету до холодної зброї. На необхідність класифікації цих ознак вказувалося в спеціальній літературі, але спроби класифікувати їх не починалися.

    Думаю, що по своїй значимості ознаки різновиду можна розділити на визначальні і додаткові (допоміжні). Необхідно виділити також ознаки, що індивідуалізувають, і ознаки, що характеризують конструктивні особливості предмету.

    Аналіз спеціальної літератури й експертної практики дозволяє виділити наступні основні ознаки конструкції різновидів холодної зброї.

    1. Ознаки конструкції клинкової холодної зброї: форма і розміри предмета в цілому й окремих його частинах; міцність предмета в цілому й окремих його частинах, наявність леза або грані в клинка і його заточення, гострота леза; наявність і гострота бойового кінця; кут сходження леза й обуха (скосу обуха); наявність рукоятки; наявність виштовхувача і фіксатора в складаних ножах; наявність обмежника; наявність доль; наявність і форма скосу обуха; співвідношення довжини клинка і ручки; співвідношення довжини і ширини клинка.

    2. Ознаки конструкції неклинкової ( ударно-раздробляючої) зброї: форма і розміри предмета в цілому й окремих його частинах; міцність предмета в цілому й окремих його частинах; наявність частини зброї , що б'є , і поверхні , що б'є; значна вага зброї (кастета) або частини , що б'є , (кистеня); наявність отворів для пальців у кастета; наявність рукоятки або підвісу, стрижня в булави, кистеня; наявність і характер зубців, шипів на поверхні , що б'є; наявність стійки упора у кастета; наявність ременя, тісьми в налодонниках; наявність петлі в кистеня.

    Перші сім ознак конструкції клинкової і перші шість ознак неклинкової 
( ударно-раздробляючої) холодної зброї відносяться до визначальних ознак, тому що наявність або відсутність сукупності їх визначає рішення питання про віднесення предмета до холодної зброї або інших предметів. Інші ознаки відносяться до додатковим або допоміжним, тому що наявність їх у холодній зброї не обов'язково і лише доповнює характеристику і спеціальне призначення цього предмета.

    Ознаки, що характеризують конструктивні особливості предмета, говорять про відступи в конструкціях конкретних саморобних екземплярів від стандартного зразка (наприклад, наявність обмежника фінського ножа). 
Ознаки, що індивідуалізувають, у більшості випадків не зв'язані з конструкцією предмета і підрозділяються на три види: а) пов'язані з виготовленням предмета (сліди інструментів і т.п.); б) пов'язані з використанням предмета (зазублини на клинку, тріщина на рукояти і т.п.); 
в) особливі ознаки (проявляючися в написах, насічках, що містять дані про особистість власника або мають символічний характер: вирізані на рукояти ножа прізвище або ім'я, "череп із кістками"). Іноді особливі ознаки можуть стати й елементами конструкції. Наприклад, роль зубців на кастетах або надолонниках, відлитих із свинцю, виконує монограма його власника або якійсь малюнок. Ознаки, що індивідуалізувають, і конструктивні особливості не приймаються до уваги при вирішенні питання про приналежність предмета до холодної зброї і мають значення тільки для індивідуалізації предмета і вирішення інших питань (наприклад, про спосіб, місце його виготовлення).

    Більшість авторів класифікують холодну зброю одночасно по декількох основах і роблять це в основному правильно. Зупинюся лише на деяких недоліках, що допускаються, на мій погляд, при цьому. Це насамперед змішання основ класифікації. Так, А. И. Устинов, М. Э. Портнов і Е. Н. Денисов, розділяючи всю зброю на "клинкове" і " ударно-раздробляюче", змішують тим самим підстави такої класифікації, як "пристрій" і "спосіб дії". Т. А. Сєдова говорить, що тут змішується "пристрій і "принцип дії". Я думаю, що більш правильним буде назва "спосіб дії", тому що "принцип дії" більш загальне поняття, а мова йде про конкретний спосіб заподіяння ушкоджень. 
Недоліком класифікації, запропонованої А. Н. Самончиком, є відсутність у ній розрядів "комбінованої" і "маскованої" зброї.

    Не виправданий розподіл Н. И. Ємельяновим холодної зброї по цільовому призначенню на "військове" і "цивільне", тому що якщо цільове призначення "військового" зброї зрозуміло, то друга група так ясно цілі не відповідає. Більш вірним, хоча і не зовсім повним представляється розмежування зброї за цією ознакою на "військове, мисливське і кримінальне (для злочинних цілей)", проведене Т. А. Сєдов, а також Ю. П. Голдованским і X. М. Тахо-Годи.

    Необхідно сказати і про те, що в розглянутих класифікаціях не знайшли відбитки окремі різновиди холодної зброї (Т. А.Сєдова, наприклад, не згадує булави, перначі, мечі; А. Н. Самончик - ятагани, мечі, перначі), деякі різновиди зброї віднесені не до тієї групи (наприклад, Т. А. Сєдова відносить ятагани, що є колючим і зброєю , рубляче-ріжучої, до групи зброї , що рубає ,).

    Холодна зброя може класифікуватися за різними знаками: за принципом дії, по цільовому призначенню, по способі і місцю виготовлення, по конструкції і по способі дії.

    За принципом дії всю холодну зброя варто підрозділити на рукопашне і метальне. Джерелом енергії при дії рукопашної зброї є мускульна сила людини. До неї відноситься зброя, що традиційно вважається холодною: шаблі, кинджали, булави і т.п. Метальна ж зброя класифікується в залежності від джерела енергії на: а) діюча безпосередньо за допомогою мускульної сили людини (спис, дрот, бумеранг); б) діюча від енергії стиснутої пружини, стиснутого повітря, натягнутої тятиви й інших, де мускульна сила людини використовується опосередковано (ножі з клинком , що вилітає, луки, пружинні і пневматичні гвинтівки).

    За цільовим призначенням холодна зброя ділиться на бойову (військову), мисливську, спортивну і кримінальну (для злочинних цілей). Об'єктами криміналістичного дослідження є, як правило, зразки бойової, мисливської і кримінальної зброї. Спортивна зброя може стати таким об'єктом, якщо вона перероблена з метою надання їй бойових властивостей, тобто якщо вона перетворилася в кримінальну.

    За способом виготовлення холодна зброя може бути заводською, кустарною або саморобною. Заводська зброя виготовляється на промислових підприємствах у відповідності зі спеціальними технічними умовами. Зразки заводського виготовлення відрізняються високим ступенем опрацювання і наявністю маркіровочних позначень.

    Кустарна холодна зброя виготовляється фахівцями-зброярами з використанням спеціального устаткування. Кустарним способом, як правило, виготовляється національна холодна зброя. Вона відрізняється старанністю опрацювання, особою оздобою, наявністю різних прикрас, 
Саморобна холодна зброя виготовляється, як правило, людьми, що не мають спеціальних професійних навиків, із використанням звичайних слюсарних інструментів. Часто містить ознаки декількох зразків холодної зброї (клинок фінського ножа і рукоять кинджала), відрізняється низьким ступенем опрацювання, хоча окремі зразки старанністю опрацювання можуть не відрізнятися від заводської зброї.

    У окрему групу доцільно виділити перероблену зброю, тому що вона має ознаки і заводського, і саморобного виготовлення. 
За місцем виготовлення холодну зброю можна розділити на вітчизняну й іноземну. Вітчизняна класифікується за національною ознакою (грузинська, вірменська, таджицька й інша національна зброя).

      Конструктивно холодна зброя може бути клинковою, неклинковою, комбінованю і маскованою.

    За способом дії клинкова зброя підрозділяється на: 
а) рубаючу (шашки, шаблі, тесаки); б), колючу (шпаги, кортики, стилеты, грановані багнети); в) колючо-рублячу (ятагани, мечі, палаші, деякі різновиди кинджалів) ; г) колючо-ріжучу (фінські й мисливські ножі, кинджали, клинкові багнети, армійські ножі і деякі національні ножі). 
Слід зазначити, що в основу даного підрозділу закладений основний спосіб (способи) дії, котрим ушкодження наносяться переважно, що не виключає наявності й інших властивостей (наприклад, ріжуча зброя володіє і ріжучими і колючими властивостями). Тільки ріжучої холодної зброї в даний час немає. 

    У залежності від довжини клинка холодна зброя ділиться на зброю з довгим і коротким клинком. 

    Неклинкова холодна зброя за способом дії є ударно-роздробляючою. До неї відносяться кийки, булави, шестопери, кістені, надолонники, кастети, перначі,металеві рукавички. 

    Комбінована зброя є такою і по способу дії. Вона може бути ударно-раздробляючою і колючо або колючо-ріжучою і т.п. 

    Маскована холодна зброя може бути або клинковою або неклинковою і в залежності від цього мати спосіб дії, властивим тому або іншому виду зброї. Для нього характерно зміна зовнішнього вигляду зброї, маскування. Клинкова зброя маскується частіше усього під тростину або авторучку ударно-раздробляюча може бути маскована під годинник (надолонники) або інші предмети.

    Клинкова зброя (із довгим і коротким клинком) звичайно перебуває з клинка, рукояти (ефеса) і обмежника (або гарды). Клинок холодної зброї перебуває з 2 частин: власне клинка (полотнини) і сорочки (хвостовика), щослужить для закріплення рукояти. Стовщена частина полотнини називається обухом, а тонка, заточенна - лезом . Деякі види зброї (наприклад, кинджал) мають два леза, обух у них відсутніх. 
Площини клинка, що переходять у лезо й утворять гострий край, іменуються заточеннями леза. Заточення леза може бути односторонньої і двосторонньої. У обоюдогострих клинків з'єднання заточень утворять ребра жорсткості, ,обух у клинка може мати прямий або дещо увігнутий скіс. Невелике заточення може бути й у скосу обуха. Сходження скосу обуха і леза утворить бойовий кінець-вістріє. На клинку можуть бути поглиблення, називані долами (або виточками) , що служать для зменшення ваги і надання міцностіі конструкції.

    Незаточенна частина клинка, що безпосередньо примикає до рукояти, називається п'ятою (або борідкою) клинка. Між клинком і рукоятью встановлюється деталь, що попереджає зіскользування пензля руки з рукояти на клинок, і називана обмежником (гардой). У гарды длинноклинкової зброї розрізняють крестовину і дужку.

    Рукоять може мати наконечник (голівку) і нижню каблучку. Рукоять може кріпитися на хвостовій частині клинка трьома способами: всадным (стичним), клепаным (плащатим) і за допомогою різьблення. При всадному способі кріплення рукоять робиться суцільною або "збирається з окремих каблучок" та надіваєтся на сорочку клинка. Після цього вільний простір у рукоятки заливається сургучем, смолою. Якщо хвостовик виступає з рукоятки, то він або розклепується або закріплюється гайкою. При клепаном способі кріплення рукоятка робиться з двох плоских або заоваленных з однієї сторони пластин, з'єднаних із сорочкою металевими заклепками. При третьому способі кріплення на сорочці, виготовлеіої у виді круглого стержня, нарізається різьба і на цю різьбу нагвинчується або цілком рукоятка, або окремі частини її, також маючі усередині отвори з різьбою. 
Описані вище деталі в різних зразках клинкової зброї виражені по-різному і мають особливості, що відрізняють один зразок від іншого. 
Зразки зброї ,рублячої , (шаблі, шашки, тесаки) мають довгі (550-900 мм), різної ширини (25-30 мм) клинки. Вони масивні, мають одне лезо, стовщений обух, часто доли. Рукоятки виконуються з дерева, металу або кістки. У слідчій практиці частіше усього зустрічаються переробленими (укорочується клинок, забираються деталі ефеса, іноді використовується тільки матеріал клинка).

    До зброї, колючо-рублячої , відносяться палаші, мечі і ятагани.  
При вчиненні злочинів частіше усього використовується колючо-ріжуча холодна зброя. До неї відносяться кинджали, плоскі багнети, армійські ножі, фінські, мисливські ножі і кинджали, деякі національні ножі. 
До колючо - ріжучої холодної зброї відносяться деякі різновиди національних ножів: абхазькі, хівинські, таджицькі, узбецькі й ін. 
На практиці часто буває важко відрізнити ножі, що відносяться до холодної зброї, від ножей господарсько-побутового призначення. Деякі вчені в процесі узагальнення експертної практики намагалися виділити ознаки, що відрізняють холодну зброю від інших ножів. 

    В.М. Плескачевский, наприклад, указує наступні ознаки: 1) скіс обуха оптимальної форми (від прямого продовження обуха до увігнутого дугоподібного); 2) кут вістря (бойового кінця) від 45 градусів і менше; 3) вістря знаходиться не нижче осьової лінії клинка або на лінії обуха. 
Аналіз експертної практики показав, що переважна більшість ножей, віднесених до холодної зброї, мали саме ці особливості. Але варто сказати, що зазначені ознаки не повинні розглядатися у відриві від інших, таких, як тривкість, значні розміри клинка, наявність обмежника, діл, ребер жорсткості і т.д. Іноді кут вістря досліджуваного об'єкта може бути декілька більше 45 , але значні розміри і тривкість клинка, наявність обмежника інші ознаки дозволяють віднести його до визначеного типу холодної зброї.

    Неклинкова ( ударно-раздробляюча) зброя більш проста у виготовленні, ніж клинкова, до того ж заводським способом виготовляються лише деякі зразки його, тому в більшості випадків злочинці виготовляють його саморобним способом. У нас у країні холодна зброя , ударно-раздробляюча , заводським способом не виготовляється і практично всі зразки заводського виготовлення , що зустрічаються іноді в слідчій практиці є зброєю іноземною.

    Ударно -раздробляюча зброя збільшує силу удару руки за рахунок ваги самої зброї, а в деяких випадках (кийок, кистень) і за рахунок подовження плеча при ударі; вражаючі властивості підсилюються за рахунок спеціальних виступів, наявних на деяких зразках.

    Всі зразки ударно-раздробляючої зброї, мають ударну ( б'ючу) частину і пристосування для зручного і міцного утримання його в руці. 
З ударно-раздробляючої зброї, порівняно часто зустрічаються в слідчій практикі кастети. Як правило, це товсті пластини з отворами для пальців руки. Ударна частина розташовується в них на остові, у якому є отвори для пальців. На ударній частині часто знаходяться виступи (зубці). Сторона кастета, зворотна ударної частини, називається упором. Звичайно кастети виготовляються з металу (латунь, мідь, алюміній, залізо, свинець і т.д.), хоча можуть зустрічатися зразки, виготовлені з кістки або важких і твердих пластмас. На кастетах заводського виготовлення є заводське маркірування. Саморобні кастети виготовляються шляхом литья, частіше з легкоплавких металів, або випилюванням із заліза, кістки, пластмас. 
Надолонники являють собою металеві пластини з пристосуванням для кріплення на долоні або кісті руки. Крім частини, що б'є, вони мають ремінь або тасьму. За формою бувають різні: круглі, овальні, прямокутні і т.д. На ударній поверхні можуть бути зубці. Виготовляються надолонники зі свинцю, залоза, міді шляхом лиття або випилювання.

    Кийки виготовляються з дерева або гуми і являють собою круглий стержень диаметром до декількох сантиметрів і довжиною декілька десятків сантиметрів. На однім кінці робиться петля для надіванння на кість руки. Протилежний ударний кінець може бути стовщений. 
Саморобні кийки часто виготовляються зі шланга. Внутрішня частина такого кийка може заливатися свинцем. Іноді на ударному кінці для збільшення сили удару зміцнюється металевий наконечник.

    Перначі являють собою круглий стрижень із металевим наконечником, що має ребра ("ручки"). Різновидом пернача є шестопер - пернач із шістьма ручками. У слідчій практиці вони зустрічаються дуже рідко. 
Булави виготовляються у виді круглого стержня з наконечником, що має шароподібну форму. На поверхні, що б'є, робляться шипи, що збільшують руйнівну силу удару.

    Кистені являють собою ударний вантаж, закріплений на гнучкому або жорсткому підвісі, що з'єднує вантаж із рукоятью. На рукояткі для зручності утримання кистеня в руці буває петля, що вдягається на кість. У слідчій практикі можуть зустрічатися кистені заводського виготовлення. Це поліцейські кистен, виготовлені за кордоном. Вони перебувають із висувного пружинного стержня з вантажем на кінці і рукоятки з петлею. Рукоятка виконує і роль корпуса, у який закріплюється сержень.

    Рукавички металеві виготовляються злочинцями саморобним способом виплавленому зі свинцю й іншого легкоплавкого металу або їхнього сплаву. Як правило, мають значну вагу. 
 
 

    Висновки

    При вилученні холодної зброї в протоколі обшуку або огляду повинні бути відбиті його зовнішні ознаки в такому об'ємі, щоб за ними можна було судити про вид зброї. Для цього в протоколі необхідно зазначити: конструкцію холодної зброї, її розміри, комплектність складових частин, спосіб кріплення руків'я до клинка; матеріал, із якого виготовлені частини зброї, їх колір, міцність, характер поверхні (гладка, шорсткувата, зазубрена); форму клинка, заточення леза і вістря клинка, ступінь гостроти заточення; пругкість клинка, чи є доли на клинку (жолобок), ребра жорсткості (виступи); чи є обмежувач на руків'ї, із якими відомими зразками збігається даний екземпляр зброї. Для визначення виду зброї можуть бути використані довідкові альбоми, посібники. Якщо виявлені пошкодження, які характерні для холодної зброї у протоколі відзначають: де, на якому предметі (ділянці предмета) виявлене пошкодження, його розмір, форма, вид крайових ділянок (рівні, розволокнення).

    Пошкодження, що залишаються холодною зброєю, залежать від типу зброї, механізму впливу і матеріалу, на якому утворене пошкодження (тканина одягу, вид переплетення ниток тканини, матеріал тканини і т.п.). Одяг вилучають і направляють на експертне дослідження (криміналістичне, судово-медичне). У складних ситуаціях, особливо при наявності саморобної зброї, призначається експертиза. При призначенні експертизи холодної зброї слідчим на вирішення експерту можуть бути поставлені наступні питання: а) чи є поданий об'єкт холодною зброєю, якщо так, те до якого виду (типу, моделі) відноситься; б) заводського, кустарного або саморобного виготовлення дана холодна зброя; в) який вид (характер) пошкоджень, знаряддям якого виду (типу) вони залишені; г) які групові ознаки зброї, що оставили пошкодження: форма, розміри клинка, наявність одностороннього або двостороннього заточення леза; д) чи могло бути пошкодження нанесене зброєю, поданою на дослідження (при вирішенні цього питання особлива увага приділяють мікрослідам на зброї).

    Список використаної літератури

1. Конституція України від 28.06.98. Ст. 27// Комп’ютерна правова система НАУ 
2. Кримінальний кодекс України від 01.04.1961. Ст. 15 // Комп’ютерна правова система НАУ

3. Кримінально-процесуальний кодекс України: Закон України від 28 грудня 1960 року (зі змінами та доповненнями згідно Закону України від 21 червня 2001 року та 12 липня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2001. –№ 34-35. – Ст. 187.

4. Белкин Р. С. Криминалистическая знциклопедия. – М., 1997.

5. Науково – практичний коментар Кримінального кодексу України. 3-тє вид. переробл. та доповн. / За ред.М.І.Мельника, М.І.Хавронюка. – К.:Атіка,2005. – 1064с.

6. Методика криміналістичного дослідження холодної зброї та конструктивно схожих з нею виробів. – Режим доступу: // http://zakon.nau.ua/doc/?code=n0002320-99