Хореография

ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ

КАФЕДРА ХОРЕОГРАФІЇ 
 
 
 
 
 

ХОРЕОГРАФІЧНЕ МИСТЕЦТВО – ОДНА З ФОРМ ЕСТЕТИЧНОГО  ВИХОВАННЯ 

Реферат 
 
 
 
 

Виконавець:                                                                      Клименко Анна

                                                                                            студентка І курсу,

                                                                                            131 групи.

                                                                                            Хореографія. 

Викладач:                                                                           Білоусенко І.В. 
 
 
 

Херсон 2010

      ЗМІСТ

1. Вступ
2. Художнє виховання як складова частина естетичного виховання
3. Хореографічне мистецтво в естетичному вихованні та творчому розвитку дітей
4. Музично-естетичне виховання, як невід’ємна частина хореографічного мистецтва
5. Висновок

1. Вступ

     Важливою  складовою всебічного гармонійного розвитку особистості є естетичне  виховання.

     Естетичне виховання – складова частина виховного процесу, безпосередньо спрямована на формування здатності сприймати і перетворювати дійсність за законами краси в усіх сферах діяльності людини.

     Методологічною  засадою естетичного виховання  є етика – наука про загальні закономірності художнього освоєння дійсності людиною, про сутність і форми відображення дійсності й перетворення життя за законами краси, про роль мистецтва в розвитку суспільства.

     В умовах демократизації суспільних відносин, змін в соціально-економічній галузі, культурі та освіті, особливої значимості набувають питання художнього виховання підростаючого покоління.

     У суспільстві виростає потреба у  високоінтелектуальних творчих  особистостях, здатних самостійно вирішувати труднощі, які виникають приймати нестандартні рішення і втілювати їх у життя. Все це вимагає розробки нових методів виховання підростаючого покоління і веде за собою не традиційність підходів до художнього виховання – як основи подальшого удосконалення особистості.

     Найбільший інтерес в цьому плані представляють вихованці початкового рівня навчання, оскільки саме у цьому віці закладається основа особистості, відбувається орієнтація на розвиток духовності, самореалізації, самовираження і формується світовідчуття, необхідні у подальшому житті.

     Хореографічна творчість є одним із засобів  всебічного розвитку особистості. Продуктивність художнього виховання дітей засобами хореографії зумовлена синтезуючим  характером хореографії, яка об’єднує в собі музику, ритміку рухів. Саме хореографічне мистецтво успішно реалізує розвиток зорових, слухових і рухових форм чуттєвого і емоційного сприйняття світу, знімає розумову втому і дає додатковий імпульс для розумової діяльності.

     Старші  дошкільники і молодші школярі (діти, які складають групи початкового рівня навчання в дитячому хореографічному колективі), рухливі й імпульсивні від природи, особливо мають потребу в заняттях хореографії, однак в силу віку вони менш працьовиті, ніж діти середнього і старшого шкільного віку, менш зібрані, зосереджені і наполегливі, неуважні і легко відволікаються. Тому важливо знати і враховувати специфіку роботи з ними, щоб не тільки одержувати максимальний результат від занять, але і менше стомлювати дітей, сприяти розвитку їхнього здоров’я. Педагоги, які враховують вікові особливості початківців, допоможуть дітям, що займаються танцювальним мистецтвом, пізнати красу і силу свого тіла, розвиватися фізично, оволодівати професійними навичками танцівника в зіткненні з музикою, з народним фольклором, та сприятимуть творчому розвитку своїх вихованців. Актуальність теми. Зміни, що відбуваються в соціально-економічній, політичній та культурній сферах України, актуалізують проблему всебічного гармонійного розвитку дитини. У її вирішенні суттєве місце належить питанням, пов’язаним із залученням підростаючого покоління до естетичного досвіду людства, освоєння й використання естетичних цінностей, активної художньо-творчої діяльності. Саме тому важливого значення набуває процес естетичного виховання дітей і молоді. Актуальність хореографічного мистецтва в системі засобів художньо-естетичного виховання зростає у зв’язку із загостренням проблем виховання цілісної особистості. Заняття хореографією не лише вчить розуміти і створювати прекрасне, а й розвиває образне мислення, фантазію, творчу уяву. Хореографічна діяльність водночас сприяє фізичному розвиткові та здоров’ю вихованців; виховує красу рухів, пластичність тіла, правильність постави, гармонійність ходи, жестів, культуру поведінки.

     Актуальність  проблеми, її недостатнє вивчення й висвітлення в науково-педагогічній літературі, необхідність теоретичного обґрунтування, розробки методичних рекомендацій щодо успішного вирішення окреслених питань на практиці зумовили вибір теми нашого реферату – «Хореографічне мистецтво – одна з форм естетичного виховання».

      Багато  дослідників розглядають виховний вплив танцю у зв’язку з  його значним фізично-культурним та духовно-культурним потенціалом, що сприяє всебічному розвитку дитини. Естетичне  виховання засобами ритміки та хореографії  висвітлено у працях Є.Б.Абдуліної, Б.В.Асаф’єва, А.Р.Верещагіної, Д.Б.Кабалевського, К.В.Тарасової, В.І.Шпак та інших. 
 

     2. Художнє виховання як складова частина естетичного виховання 
 

     Важливою  частиною естетичного виховання  є художнє виховання, яке використовує в якості виховного впливу засоби мистецтва. Воно формує спеціальні здібності і розвиває обдарування в певних його видах – образотворчому, музичному, вокальному, хореографічному та ін.

     Художнє виховання, на думку М.М Берлянчик та Л.І. Боровікова – багатовекторний вплив на особистість учня на підставі цілеспрямованого розвитку здібностей його адекватно розуміти й творить самому. Таким чином, залучення дитини до мистецтва набуває статусу своєрідного розвитку. Тому використання основного педагогічного терміну «виховання», має під собою наукове підґрунтя, тому, що мова йде про цілеспрямований та організований процес оволодіння основами художньої культури за умов набуття знань про мистецтва, навчання роботи з їх специфічним матеріалом та вміння адекватного сприйняття й оцінки ідейно-образного змісту, виду, форми, жанрів різноманітних мистецьких творів.

     У наш час зростає роль цілеспрямованого художнього виховання. Акумулюючи в  собі різноманітні аспекти пробудження  творчих сил і здібностей людини до вдосконалення дійсності, воно здатне виступити дієвим засобом формування духовного світу молоді.

     Сутність  виховання полягає у впливі на розвиток особистості. Виховання виявляє  природні здібності людини, створює  умови для їх реалізації і формує систему здібностей до творчої діяльності. Сутність естетичного виховання – цілеспрямоване формування і розвиток підходу людини до світу з потребою в удосконаленні, прилучення її до споживання і творення цінностей художньої культури суспільства. Саме з цих об’єктивних потреб іде соціальний запит, замовлення вихованню формувати особистість, здатну жити цими художніми цінностями.

     Вчити людину відчувати (переживати), розуміти художні  цінності і творити  за законами краси  – це основні завдання художньо-естетичного  виховання.

     Найефективніше  естетичне виховання та естетичний розвиток дітей здійснюється у процесі художньо-творчої діяльності в позашкільному навчальному закладі, під час якої вони набувають здатності сприймати й оцінювати мистецтво, розуміти його образну мову, отримувати насолоду від спілкування з ним.

     Тому  колектив став тим осередком, де успішно  й ефективно проводиться художньо-естетичне  виховання дітей завдяки впровадженню у навчально-виховний процес системи  специфічних видів діяльності, зокрема  хореографії. В художньому колективі  вихованці не просто переймають чийсь досвід, а набувають власний у творчій діяльності за участю педагога та інших дітей, складають власне розуміння життєвих цінностей. 
 
 
 
 
 

3. Хореографічне мистецтво в естетичному вихованні та творчому розвитку дітей 
 

      Серед багатьох форм художньо-естетичного виховання підростаючого покоління хореографія посідає особливе місце. Хореографічна діяльність водночас сприяє фізичному розвиткові та здоров’ю вихованців; виховує красу рухів, пластичність тіла, правильність постави, гармонійність ходи, жестів, культуру поведінки. Хореографічне мистецтво здатне задовольнити прагнення особистості до естетичного зростання, поєднати її внутрішній і зовнішній світ, активізувати творчу уяву та емоційні реакції дитини. Хореографія, що спирається на музично організовані, умовні, образно-виразні рухи людського тіла, сприяє формуванню емоційної сфери особистості, втіленню в танцювальних рухах особливостей її характеру, формуванню в неї духовних цінностей.

     Найефективніше  естетичне виховання та естетичний розвиток дітей здійснюється у процесі художньо-творчої діяльності в позашкільному навчальному закладі, під час якої вони набувають здатності сприймати й оцінювати мистецтво, розуміти його образну мову, отримувати насолоду від спілкування з ним.

     Для вирішення проблеми естетичного виховання підростаючого покоління використовуються різноманітні засоби, форми, прийми, технології на основі усіх видів мистецтва. Одним із таких засобів є хореографія.

Відомо, що ще здавна танець був засобом вираження  почуттів та емоцій людей. Відокремившись від прямого зв’язку з обрядами, де він мав насамперед релігійно-магічний зміст, танець набув значення мистецтва, що втілює красу людського тіла, різноманітний душевний стан. Природа танцю образна і має за основу узагальнення багатоманітних „пластичних мотивів”, відібраних із реального життя рухів, які організуються за законами ритму, симетрії, орнаментального узору. Танець органічно пов’язаний з музикою, яка посилює виразність танцювальної пластики, дає йому емоційну ритмічну основу.

     Ученими підкреслюється, що за допомогою рухів  дитина пізнає світ: рухаючись під  музику, вона вчиться повнішому її сприйняттю, завдяки чому отримує  певні враження від музичних творів. При цьому у дітей розвивається загальна музикальність, творча уява, поступово формується художній смак, розвиваються спеціальні здібності музично-рухового виконавства.

Треба зазначити, що танцювальне мистецтво, як ніщо інше, передбачає культуродоцільність, тобто  „відкритість” різних культур. З  огляду на це особливого значення набуває знайомство дітей з народним танцем, що, як і кожний витвір народного мистецтва, є „плодом народної творчості, уособленням його смаків і вподобань, дзеркалом національних особливостей художнього мислення народу”. Виходячи з цього, використання танців різних народів у процесі організації танцювальної діяльності дітей старшого дошкільного віку, на наш погляд, сприяє створенню умов для найбільш повного (з урахуванням віку) ознайомлення дошкільників з розвитком культури сучасного суспільства. Цей аспект естетичного виховання у процесі танцювальної діяльності потребує насамперед знань у галузі національної культури. Такий підхід, на наш погляд, дає змогу дошкільнику побачити та зрозуміти єдність національної танцювальної культури із світовою, сприяє формуванню різних пізнавальних інтересів, пробуджує чуттєвість, а також створює умови для розвитку танцювальної творчості.

     Поряд з цим у сучасній національній освітній системі спостерігається  стійка тенденція впровадження в навчально-виховний процес середніх загальноосвітніх закладів (традиційні загальноосвітні школи, ліцеї, колегіуми, гімназії, навчально-виховні комплекси) уроків хореографії. Хореографія не входить до складу обов’язкових навчальних предметів загальноосвітніх закладів, проте в практиці початкової школи набуває широкого розповсюдження й викладається як додатковий предмет, завдання якого спрямовані на духовний та фізичний розвиток особистості кожної дитини.

     Аналіз  змісту естетичного виховання на уроках хореографії в початкових класах загальноосвітніх шкіл показав, що цей процес відбувається без належного програмно-цільового та методичного забезпечення, створення відповідних педагогічних умов. У зв’язку з цим виникає низка суперечностей, які потребують вирішення на науковому рівні. До них можна віднести суперечності між: розумінням необхідності естетичного виховання особистості кожної дитини в теорії педагогіки та відсутністю єдиного підходу до використання хореографічної діяльності для забезпечення означеного процесу в шкільній практиці; потенційними можливостями хореографічної діяльності в забезпеченні естетичної вихованості особистості дитини та відсутністю теоретично обґрунтованих педагогічних умов ефективної організації процесу естетичного виховання; використанням у загальноосвітніх школах традиційних форм і методів хореографічної діяльності та потребою застосування ефективних методик, що забезпечують естетичний розвиток і емоційно-творче виявлення особистості дитини.

     Ураховуючи  незаперечну цінність існуючих здобутків  вчених, зазначимо, що проблема естетичного виховання учнів початкових класів у процесі хореографічної діяльності ще не знайшла достатнього висвітлення в науковій літературі та педагогічній практиці. У зв’язку з цим виникає необхідність подальшого вивчення естетично-виховних можливостей хореографічної діяльності, визначення її сутності, виявлення компонентів естетичної вихованості в процесі хореографічної діяльності, а також теоретичного обґрунтування педагогічних умов та розробки методичних рекомендацій щодо успішного вирішення проблеми естетичного виховання молодших школярів у процесі хореографічної діяльності.

      З глибокої давнини і до кінця ХІХ ст. в культурному житті суспільства на державному рівні хореографічна діяльність розглядалася як засіб:

• естетично-духовного та естетично-фізичного розвитку людини (період Античності);
• невербальної комунікації (епоха раннього Середньовіччя);
• етико-естетичного розвитку дітей заможних родин (період пізнього Середньовіччя);
• естетичної розваги (епоха Відродження);
• естетичного розвитку дітей аристократії (період Просвітництва);
• естетично-духовного розвитку осіб середнього і вищого прошарку суспільства (ХІХ ст.).

     Наприкінці  ХІХ – на початку ХХ ст. проблема естетичного виховання дітей шляхом занять хореографією розвивалася в педагогічних та мистецьких теоріях і системах: теорія залежності руху людини від її емоційного стану (Ф. Дельсарт, А. Дункан), система ритмічного виховання (Е. Жак-Далькроз, Н. Александрова, М. Румер), теорія естетичного розвитку дошкільників і молодших школярів засобами українських танців, хороводів, ігор (С. Русова, В. Верховинець). Головним положенням вказаних теорій естетичного виховання особистості дитини в процесі хореографічної діяльності є емоційно-почуттєвий, духовно-творчий, художньо-культурний розвиток особистості кожної дитини, незалежно від наявності в неї хореографічних здібностей.

      У період 30-х – початку 70-х рр. ХХ ст. з метою підвищення естетико-ідеологічного впливу на особистість дитини було збільшено кількість позашкільних культурно-освітніх установ, у яких викладалися предмети мистецького циклу, зокрема хореографія. У 70–80-х роках ХХ століття в радянській освітній системі відбулися зміни, що сприяли педагогічним пошукам ефективних моделей естетичного виховання підростаючого покоління. Це виявилося в появі авторських експериментальних шкіл, де хореографія вводилася до навчально-виховного плану роботи школи і була обов’язковою дисципліною для учнів І–ІV класів. У цей період естетичне виховання спрямовувалося на формування художніх інтересів, смаків, молодших школярів, розвиток їхньої естетичної культури.

      Наприкінці  ХХ – на початку ХХІ століття значно активізувалася увага науковців до естетично-виховних можливостей хореографічного мистецтва, визначення його ролі в житті дитини, пошуків шляхів цілеспрямованого систематичного художньо-естетичного впливу на школярів.

     Осмислення  історії розвитку хореографії як засобу виховання, аналіз змісту, форм і методів хореографічної роботи з дітьми дозволили сформулювати поняття „хореографічна діяльність в системі естетичного виховання молодших школярів”. Хореографічна діяльність в системі естетичного виховання молодших школярів – це процес, в основі якого знаходиться активність дитини, спрямована на інтерпретацію і створення танцювальних рухів, комбінацій, етюдів, композицій, через які виявляється і розвивається емоційно-почуттєва, психофізична, когнітивна та креативна сфери дитини. Сутністю хореографічної діяльності в системі естетичного виховання молодших школярів є танцювально-рухова активність. У процесі такої діяльності дітьми опановуються, відтворюються, інтерпретуються та створюються різноманітні за видами й жанрами танцювальні твори, формується система знань, розвиваються емоції, почуття, творче мислення, накопичуються вміння й навички, удосконалюється фізична краса дитини тощо.

     Встановлено, що естетичне виховання школярів у процесі хореографічної діяльності реалізується в таких формах: урок в загальноосвітніх школах; гурткові позакласні заняття в загальноосвітніх школах; урок і заняття в студіях та гуртках закладів позашкільної освіти. Зміст хореографічної діяльності в закладах шкільної та позашкільної освіти наповнений елементами класичного, народно-сценічного, бального та сучасного танцю. Методи викладання хореографії розраховані на дітей, які мають спеціальні хореографічні й художні здібності, та спрямовані на оволодіння учнями знаннями, вміннями й навичками професійного танцювального мистецтва, виховання в дітей любові до класичного, бального, народного та сучасного танцю, розуміння ними художніх прийомів професійної хореографії.

     На  підвищення рівня естетичної вихованості  молодших школярів безпосередньо впливає  впровадження в зміст хореографічної діяльності форм естетично-виховної роботи, спрямованих на реалізацію психофізичних станів молодших школярів. Активізація психофізичних проявів, формування зв’язків між внутрішнім станом і фізичними рухами дитини відбувається через пластичні, музично-ритмічні, імітаційно-ігрові вправи та сюжетно-рольові ігри. Пластичні і музично-ритмічні вправи характеризуються технічно простими побутовими рухами, у яких кожний жест, поза, елемент та міміка дитини відтворюють її внутрішній стан. Такі рухи, змістовно наповнені думками, емоціями, почуттями, сприяють активізації зв’язків між внутрішніми та фізичними проявами учнів початкових класів. Особливістю імітаційно-ігрових вправ є програмність, яка закладена в їхньому змісті і спонукає учнів до пошуку типових рухів. У ході виконання таких вправ у дітей формується естетичне творче мислення, виховуються емоції та почуття, розвивається психофізична сфера. До педагогічних умов ефективної організації естетичного виховання молодших школярів у процесі хореографічної діяльності віднесено використання методів стимулювання імпровізаційної активності учнів початкових класів у процесі хореографічної діяльності: метод дидактичної гри, методи ритмічної, пластичної та колективної імпровізації. Ця педагогічна умова є важливою з огляду на те, що застосування в художньо-творчій роботі молодших школярів означених методів сприяє розвитку в них художнього мислення, емоцій та почуттів, формуванню в них естетичного смаку, естетичної культури, естетичних цінностей, а також самостійної, оригінальної, творчої думки, жвавої уваги, вихованню наполегливості, винахідливості, прагнення до самовираження. 
 

4. Музично-естетичне  виховання, як невід’ємна частина хореографічного мистецтва

     Музичне мистецтво – один з наймогутніших  засобів виховання, з допомогою  якого здійснюється виховання особистості, сила якого полягає, насамперед, у  впливі на емоційну почуттєву сферу  особистості. Використання музики як засобу виховання дітей є одним з найважливіших завдань виховної діяльності шкільних та позашкільних закладів освіти.

     Мета  вчителів – виховувати засобами мистецтва  любов до прекрасного, впливати на почуття  і мислення дитини, її характер і волю, сприяти свідомому сприйняттю дійсності. Заняття музикою – складова частина всебічного виховання дітей: естетичного, морального, розумового і фізичного.

     Найефективніше  музично-естетичне виховання здійснюється в процесі практичної діяльності дітей. Згідно з вченнями І. П. Павлова, рухові навички належать до тих, що створюються найраніше і найлегше. Розвиток дитини йде як по лінії оволодіння новими, більш складними рухами та комбінаціями, так і по лінії постійного їх вдосконалення – вони стають точними, більш вправними і координованими. Любов до спорту необхідно прищеплювати з раннього дитинства.

     За  час перебування в школі молодші  школярі проходять великий шлях щодо розвитку своїх рухів. В цьому  віці формуються засади подальшого фізичного  вдосконалення, поглиблюється інтерес до занять рухливими видами діяльності, але лише за тієї умови, що педагогічний процес буде організовано правильно, діти будуть рости здоровими, веселими і бадьорими.

     Важливим  засобом розвитку рухової діяльності учнів виступає заняття хореографією. Зародження танцювальних рухів сягає в сиву давнину. Людина при виконанні первісних трудових рухів починала поступово опановувати деякі ритмічні елементи, які б імітували робочий процес. Згодом ці рухи набувають не утилітарного, а художньо-естетичного призначення, і в зв’язку з цим стають більш чітко організованими, відповідно до певного темпоритму. Отже, характерною відмінністю хореографічного руху від побутового руху є його своєрідна спрямованість до художності. Дієвість танцювальних рухів чи їх форм можна збагнути лише в певних змістових поєднаннях, конструкціях, що підпорядковуються образно-тематичному розвиткові твору.

     Заняття рухами, поряд з вивченням музики, є вагомим засобом музичного  виховання. Музика і рух – такі ж взаємозв’язані поняття, як звук та його ритмічна пульсація. Протягом не одного десятка років педагоги використовують рух, як засіб музичного розвитку.

     Рухи  полегшують сприйняття і запам’ятовування музики. Розвиток рухових навичок  відбувається одночасно з розвитком  мови. Рівень координації і активності рухів дитини свідчить про розвиток інших якостей особистості, в тому числі психіки.

     Тому  основним завданням хореографічної підготовки школярів виступають наступні: формування музично-ритмічних навичок, засвоєння учнями елементарної мови рухів (пантомімічних і танцювальних), ознайомлення з деякими прийомами композиції танцю.

     Мета  занять – за допомогою ритмічної  діяльності виховувати в учнів уміння слухати музику і передати її в  руках. Але не всі однаково володіють  тілом, щоб вільно передати музику в руках. Діти слухають музику, в них виникають певні емоційні переживання, але виразити це в руках можуть далеко не всі – тіло дитини не завжди слухається її. Тому, спочатку їм потрібно навчитись володіти своїм тілом, згодом – вже більш свідомий і сформований рух – допомагатиме дитині глибше сприймати і передавати музичний образ. В першу чергу, на заняттях потрібно дати дітям відчути радість від вільного володіння своїм тілом, яке вільно рухається і підпорядковується музичному ритму.

     Навчання мові рухів з метою формування в дітей музично-рухової діяльності в танці може бути ефективним лише на основі повноцінного музичного матеріалу. Музика має активізувати фантазію дитини, спрямувати, спонукати до творчого використання виразних рухів.

             Різні музичні твори викликають у дітей емоційні переживання, породжують певні настрої, під впливом яких рухи набувають відповідного характеру. Наприклад, урочисте звучання святкового маршу радує, бадьорить, що виявляється у підтягнутій поставі, точних, підкреслених рухах рук і ніг. Навпаки, спокійний, плавний характер танцю дає змогу зробити поставу вільнішою, рухи неквапливими, м’якшими, круглішими.

     Таким чином, через активізацію школярів в умовах цікавої, захоплюючої діяльності - ритміки - відбувається музично-естетичний розвиток дитини. Заняття ритмікою сприяють формуванню особистості дитини, її пізнавальної, вольової та емоційної сфер.

     Отже, музично-ритмічні рухи змушують дітей  переживати виражене в музиці. А  це, в свою чергу, впливає на якість виконання. Радіючи музиці, відчуваючи красу своїх рухів, дитина емоційно збагачується, переживає особливе піднесення, життєрадісність. 
 

5. Висновок

   Мистецтво хореографії має значні можливості у вихованні школярів, особливо молодшого шкільного віку, оскільки танець, а також пов'язані з ним ігри, вправи з рухами, співом тощо розвивають розумові й фізичні здібності дітей, їхні почуття й творчу фантазію. У системі естетичного виховання воно недооцінюється, тому предмет "Хореографія" не набув статусу базової дисципліни інваріантної частини навчального плану в загальноосвітній школі і викладається за рахунок варіативної частини - як предмет за вибором. Елементи ритміки та  хореографії застосовуються на уроках фізичного виховання, музичного мистецтва, у позаурочній діяльності учнів.

     Завдяки участі  в музичних іграх, танцях учні мають чудову можливість доторкнутися до джерел українського народного мистецтва, а також традицій народів світу. Танцювальний етнографічний матеріал, що є зразком норм поведінки, музичної та хореографічної культури українського народу, сприяє розвитку національної свідомості, патріотичних почуттів. Різноманітні ігри, лічилки, казки, пісні, що залучають дітей до фольклору, - це доступна й цікава форма навчання і виховання.

     Складнощі екологічного і економічного характеру в нашій країні вплинули на загальний стан здоров'я школярів, що зумовило низький рівень їхнього фізичного розвитку. Рухова діяльність є необхідною, оскільки рухи всіляко зміцнюють організм.

     Процес хореографічного виховання добре впливає на подолання труднощів у стосунках між хлопчиками і дівчатками. Сумісне виконання танців, зокрема парних, участь у масових іграх і забавах вчить доброзичливому та уважному ставленню один до одного, формує риси гуманності, людяності. Емоційно забарвлена музика, різноманітність видів  танців зацікавлюють і приваблюють учнів шкільного віку. Практичне оволодіння хореографічними навичками сприяє розвитку творчої активності, фантазії та уяви, здібності до імпровізації.

     Таким чином, виховні можливості  хореографічного мистецтва визначають його вплив на основні сфери розвитку особистості - світоглядної, морально-етичної, інтелектуальної, емоційно-почуттєвої, комунікативної та ін.

     Навчально-виховними завданнями  художньо-естетичного виховання

школярів  засобами хореографії у навчальній діяльності є: ознайомлення з елементами  культури (історичними, географічними фактами,  середовищем, звичаями, традиціями) народів України, світу; формування гуманістичних загальнолюдських цінностей, характерних для сучасного громадянина світу; формування пізнавального інтересу до мистецтва, зокрема музичного і хореографічного, виховання потреби у сприйманні  й інтерпретації музичних творів і хореографічних вистав; здоровлення організму, корекція фізичних вад і психологічних відхилень, розвиток фізичних якостей - сили, рухливості,вимогливості, легкості, спритності та ін., формування  краси і