Хрущев и Украина

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ

ВИКОНАВЧОГО ОРГАНУ КИЇВСЬКОЇ  МІСЬКОЇ РАДИ

(КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ  ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ)

КИЇВСЬКЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ  ВІДДІЛЕННЯ

МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

 

 

 

 

Секція: Історія України

 

 

 

Тема роботи : «Хрущев і Україна»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Попова Святослава Дмитрівна

учениця 10-В класу

гімназії №117 ім. Лесі Українки

 Печерського району

м.Київ, вул.Західна 11, кв.5

дом.тел. 044-457-78-35

 

 

 

 

 

 

КИЇВ 2010

 

Вступ

 

 

 

Я обрала тему «Хрущев  і Україна», і, після її детального вивчення, я довго можу розповідати, чому зробила саме такий вибір.

Я дуже люблю і поважаю  унікальних людей, а пан Хрущев, як розповідала мені прабабуся, був саме таким. Він був незвичним політиком для СРСР, України, Компртії і світу.

Я захоплююсь його витримкою. Важаю, що багато років він так вірно служив Сталіну, не задля підтримки його політики, а тому що знав, що коли Сталін піде то він, Микита Сергійович, змінить життя на краще виправить помилки минулого, зуміє провести необхідні реформи. І чим більше літератури та документів я опрацьовувала, тим більшою ставала моя повага до цієї людини, а за тиждень звичайна повага переросла в захоплення.

Також, особисто для мене, це людина, яка дала Україні можливість розвиватися культурно, а українцям - знов розмовляти рідною мовою і читати українські газети не боючись репресій. Через це я і пов’язую ім’я цього видатного політика з моєю Батьківщиною - Україною.

І, не  дивлячись на неоднозначне ставлення до Хрущева істориків, політиків чи студентів, у нього не відібрати того, що з його приходом до влади терор в країни скинув оберти, незаконно засудженні політв’язні вийшли на волю, а 20 мільйонів людей були реабілітовані.

Впродовж довгих років  Хрущев мав майже необмежену владу  в могутній державі, йому доводилося приймати доленосні рішення,  які впливали на долю цілого світу. Його постать потребує вивчення, оскільки він безкорисно хотів добра своїй  країні і людям. Микита Сергійович – дивна, парадоксальна особистість - син свого часу , гідний керівник, що вийшов, як і велося в Радянському Союзі з народу. Така особлива людина, не схожа на класичних комуністичних лідерів, не тільки правила по-своєму, а й залишила особисту історію, яка не могла більше повторитися. Після його відставки про нього згадували тільки «не злим тихим словом», рідко і обережно. З нього не зробили культову постать, як зі Сталіна чи Брєжнева, його оминали в підручниках з історії і навіть в ВРЄ йому відвели декілька, неначе ненароком кинутих, рядків. Там, на Заході, його життям цікавилися більше ніж у Союзі, на розвиток якого він поклав ціле життя. І тільки з початком перебудови розумні люди почали писати про третього і неповторного в свому роді вождя, і то друкувалися ці робити здебільшого на Заході.

Отже, висловлюючи свої погляди проблематику даної проблеми я опиралася на письмові джерела, відеофали, і звичайнона спогади  сучасників.

 

 

Частина перша

До

 

 

 

Глава перша

Біографічні відомості

 

 

    Народився Микита Сергійович Хрущев в 1894 році в селі Калинівка Курської губернії. Свою робітничу кар᾽єру почав ще в дитинстві. В селі влітку працював помічником пастуха, а зимою відвідував церковну школу. Коли йому виповнилося 14 років його батько влаштовується на роботу до Успенського руднику, і вони переїжджають на Донбас. Там малий Микита починає вчитися справі у слюсаря. В 1918 році Хрущев вступає до лав комуністичної партії.

Потім приймав участь в громадянській війні, а після її закінчення знаходився на господарській роботі.

Микита Сергійович був  працьовитим і буквально зрозумів настонову Леніна «Учиться, учиться, учиться!». Тому для початку здобуває освіту в Донецькому технікумі на робфаці . З перших днів навчання Хрущев приймає активну участь в суспільно-політичному житті технікуму. Там його обирають секретарем партійної ланки. Завдяки його комунікабельності і вмінню спілкуватися з людьми, на початку 1924 року йому вдалося попередити бунт робітників на одній із шахт. Внаслідок чого він був  делегований на 9 Юзовську окружну конференцію, на якій його обирають членом окружного комітету партії Це було перше значуще визнання роботи 30-річного Микити Сергійовича. Його помітили.

У січні 1924 року Хрущев був  у складі донецької делегації  на похованні Леніна В.І.

Після завершення навчання Хрущева рекомендують на партійну роботу. В період з 1925 по 1929 його кар᾿єра зросте від Секретаря Петрово –Маріїнського райкому до заввідділу огрвідділом і зама Секретаря  Київського окружкома КП(б) України.

Саме на двадцяті роки припадає період основного формування Хрущева, як політика і особистості. Один з його сучасників охаретеризує його діяльність так: «Рабочие к нему больше обращались со своими жалобами , чем в райком Союза горнорабочих, его все любили за выдержанность, простоту и внимательное отношение к людям» 2.

 

 

 

 

 

Глава друга

Хрущев плюс  Сталін

 

 

 

       Кожен має визначити свою планку. І Микита Сергійович її визначив. Він виступив разом з більшістю, а більшість делегувала Сталіна.

Гарною пертійною школою для  Н.С.Хрущева стала участь в 14 і 15 з*їздах  ВКП(б), делегатом яких він був. Коли Хрущев був заступником Секретаря Київського окружкома КП(б) України він зрозумів: якщо зараз не використати шанс  на продовження навчання , то вся його освіта і залишиться на рівні робітничого факультету Донецького технікуму. Після правильної політики у відносинах з Косиором, який був головою ЦК КП(б)України, Хрущев отримує офіційний дозвіл на від*їзд до Москви, для навчання у промисловій академії імені Сталіна. Тут Хрущев обирається секретарем партійної ячейки, веде активну боротьбу з «бандами ворогів народу». Така активність була довподоби товаришу Сталіну, дружина якого вчилася в цій же академії, і як пізніше стверджував в своїх мемуарах сам Хрущев, постійно інформувала чоловіка про діяльність молодого секретаря партійної організації Промакадамії.

Але навчання Микити Сергійовича було перервано висуненням його на партійну роботу у Москві.

Секретарь Бауманського і Краснопресненського райкомів партії Москви, секреарь міськкому, другий секретарь московського обкому і перший секретарь Московського міськкому ВКП(б), і нарешті перший секретарь цих організацій одночасно - саме таку посадову драбину Хрущев пройшов у 1931-1938 роки.

Хрущев безкомпромісно підтримував  ту політучну стратегію, яку під час свого правління Партії і суспільству пропагував Сталін і його соратники.

В політичному досвіді Хрущева на той час була не тілька космічна активність і цілодобова кропітка партійна робота, але і енергійна боротьба з ворогами Сталінської диктатури. В середині партії Сталінська політика зводилася до вирощування молодих керівників ,які повнюстю його підтримували.

В 1934 році на 17 з*їзді ВКП(б) Хрущев був  обраний членом ЦК партії, а вже за чотири роки він став кандидатом в члени Політбюро(один із 14 у Союзі). Ці події були важливим плацдармом для його повернення на Україну.

 

 

 

 

 

 

 

Глава третя

Повернення до України

 

 

   З чим же повертався вже не молодий Хрущев до України?

Роки тяжкої роботи у Москві зробили з нього справжнього партійця, він пройшов школу життя, непропустивши жодного уроку.

Повернення Хрущева в Україну припадало на час, коли культ особистості Сталіна був на своєму піку, що тягнуло за собою багато наслідків: нестримне вихваляння Сталіна, зміна соціально-економічних відносин, духовний і фізичний терор. Діяла система , яка потребувала тільки виконавців , очолював яких один лідер.

Впевнено можна сказати, що Хрущев зрозумів і прийняв цю систему , а надалі став і її частиною. Він був вірним учнем і соратником Сталіна, і саме таким він приїхав до України   в січні 1938 року, і очолив республіканську партійну організацію з липня 1938.

Замінив він на цій  посаді С.В.Косіора, це рішеня було прийнято під час засідання ЦК КП(б)України. Там товариш Косіор заявив про цю зміну в своїй вступній промові :«Товарищи вы все знаете решение Центрального Комитета партии, которое уже приведено в жизнь, о моем новом назначении, что я уже формально на другой работе...(Косир был назначен заместителем Председателя Совнаркома СССР, а вскоре незаконно репрессирован) Первым секретарем ЦК КП(б)Украины рекомендуетсятоварищ Хрущев, которго вы все хорошо знаете как секретаря Московского комитета, и кроме того, как прежнего работника Украины. Товарищ Хрущев работал во многих местах, многие помнят». Крім того в своїй роботі він розповідає про виконану за час його правління роботу, і запевнює всіх присутніх, що навіть ті допщені їм помилки можна виправити, якщо трохи попрацювати.

Призначення Хрущева  в Україні співпало зі змінами  у політичній стратегії боротьби з «ворогами народу» в країні. Страшні наслідки репресій стали настільки очевидними, що була спроба часткого їх полегшити. Багатьох несправедливо виключених з лав партії було відновлено.

В цей час Хрущев приділяє багато уваги боротьбі з так званими  ворогами народу, він відстоює політику Сталіна, і при першій же можливості розповідає на весь Союз, які заходи відбуваються в Україні для винищення «не своїх».

І взагалі, Хрущев був у колі першому, і сповідував релігію, що звалася «Сталін». Він належав до тєї групи партійців на яку покладався Сталін. Більш того, маю зазначити, що Хрущев, був першим не тільки в Україні, але й у Московській парторганізації. Тому відповідальність була подвійна. Він мав контролювати всіх; мав розпізнавати в них соратників та ворогів.

Так, він вводив в оману мільйони людей...

Хрущев багато знав, вмів, в нього на цей час було досить досвіду для правильного розставляння пріорітетів, вірного правління, і будівництва вигідних стосунків зі Сталіном.

 

 

 

Глава четверта

Робата на Укрїні

 

 

З приїздом Н.С. Хрущева  до України остаточно завершилася  кампанія «коренізації» на Україні. З 1938 року був прийнятий ряд актів, які забороняли  дітям отримувати освіту на мовах національних меншин. Подібні школи були закриті, а діти були переведені до шкіл, де викладання велося українською та російською мовами. Їх існування оголосили нецілеспрямованим і небезпечним. А на  14 з’їзді сказав , що треба чистити вчительські кадри від ворожих елементів. В цей період вже і сам Хрущев виступає проти «українізації».

З початком правління  Хрущева на Україні  дуже помітно  змінилася політика покарання: майже  всі заарештовані засуджувалися до найвищої міри покарання. Жертвами репресій  стала також велика кількість чекістів, з головного складу НКВД.

Таких прикладів можна  навести ще багато, але зрозуміло , що  варто  уникати занадто простих рішень, винен чи ні, якщо справа стосується винуватців та жертв репресій вирішувати не нам.

Звичай, в перній мірі Хрущев теж несе відповідальність за некотрольованість дій влади під час епохи «культу ососбистості», але все ж таки це не зменшує його авторитету , як діяча, який знайшов  в собі сили і наснагу виступити проти сталінізму і його прихильників , хоча б після смерті Сталіна.

В 1939 році Хрущев стає членом Політбюро. Дуже багато уваги він приділяє розвитку економіки і господарства України . Особливо вугільній промисловості. Також, Хрущев в деякій мірі реформував теріторіально-адміністративний устрій України.иВін розділив деякі області республіки, і створив на їх основі декілька нових. В період з 1937 по 1937 на мапі радянської України з’явилися такі області: Миколаївська, Полтавська Житомирська, Кам’янець-Подільська, Ворошиловградська, Запоріжська, Кировоградська, Сумська. В цих областях створювалися нові партійні комітети , на роботи набирались нові робітники, а все це потребувало пильної уваги з боку ЦК КП(б)України.

Коли Сталін відправляв Хрущева до України, він дав йому цікаву настанову: «Я знаю , что у тебя есть стремление к городам и промышленности, так что хотел бы предупредить тебя не ограничиваться управлением промышленностью и городским хозяйством и не пренебрегать своими обязанностями относительно сельского хозяйства. А особенно постарайся не проводить все время на Донбассе. В промышленности не будет столько проблем, сколько в сельском хозяйстве. Запомни хорошо: сельское хозяйство Украины имеет огромное значение для всего Советского Союза. Постарайся сделать все, чтобы более эффективно организовать там наше земледелие».

І сталося саме так, Хрущев майже стовідсотково виконав дружні побажання Сталіна. Він багато їздив по колгоспам і постійно спілкувався не тільки із керівництвом колгоспів, але й зі звичайними селянами. В травні 1940 року  на п’ятнадцятому з’їзді КП(б0 України, аналізуючи розвиток сільського господарства Хрущев відмітив значне покращення його діяльності.

Немало уваги в той час приділялось вирішенню проблем, пов’язаних з об’єднанням західно-українських земель  і соціалістичної пропагади на них.

Створення партійних  і державних органів на Західній Україні, спроби організувати життя на принципово новому рівні відбувалося в дуже непростих умовах. До звичайних, буденних труднощів додавалася ще й антилюдська політика Сталіна.

Коли в 1939 році західно-українськи землі нарешті об’єднались, це принесло не тільки здійснення багатостолітньої мрії, але й низку проблем та невтішних наслідків.

Так, тільки по офіційним довідкам в період з 1939 по 1940 рік незаконно було реприсовано 1 173 170 людини, і депортовано приблизно 10% населення Західної України і Західної Білорусії.

Отже, роки правілля Хрущева на Україні проходили під пильним контролем Сталіна. А порад , які давав Сталін дотримувалися.

 

 

 

 

Глава п’ята

Хрущев. Війна

 

 

 

 

23 серпня 1939 року між  СРСР ті Німеччиною був підписаний  акт про ненапад, сам Микита Сергійович не знав про підготоку данного документу, але був одним з перших осіб у державі кого Сталін посвятив у реалії цього договору.

Напад гітлерівскої Германії був повною несподіванкою, як для радянського народу, ак і для Хрущева. Це перервало мирну і врівноважену роботу. Координально змінилися обов’язки, і взагалі пободова робота Микити Сергійовича.

Як член Воєнної ради київського воєнного округа, а вподальшому-Південно-Західного напрямку, він щодня робив все можливе для організаціїї опору агресору. В той же час він займався контролем роботи комітетів партій спрямованих на  організацію мобілізації працюючих, євакуацію підприємств ,створення більшовицького підплья.

С кожним днем ситуація в  країні погіршувалася. Війна робила свою чорну справу, а Перший секретарь ЦК КП Україні приділяв майже всю свою вагу воєнним баталіям.

В 1942 році вже всі сили Хрущева зорінтовані на роботі на фронті, він член Військової ради Сталінградського фронту. Тут під Сталінградом Микита Сергійович переживає особисту трагедію: його старший син Леонід загинув в березні під час сталінградськиї бойових дій 1942 року.

Подолав Хрущев і катастрофу поразки радянських військ під Харковом, яка теж стала особистою поразкою ,оскільки в мемуарах Хрущева можна знайти згадки,апро розмову,аде він намагався переконати Сталіна  зупинити контрнаступ Червоної Армії, але через занадто гарні прогнози інших командуючих все ж таки дозволив Харківський наступ.

До кінця 1942 року Радянська  Україна була повністю окуповна німцями. В цей час Хрущев займав посаду члена Військової ради Сталінградського  Фронту.

Знову займати посаду керівника політбюро Хрущев став з травня 1943 року. Підіймаються питання зруйнованого сільського господарства республіки, культури, побуту, по мірі звільнення України від загарбників, вони стають все актуальнішими.

Поступово починають  працювати в повну силу обкоми, міськкоми и райкоми комуністичної партії. А за рік, в травні 1944 року ЦК КП(б) України готує чіткий план по покращенню організаціно-партійної роботи партії, і перш за все перших партійних кіл.

З лютого 1944 року Хрущев займає посаду Першого секретаря ЦК КП(б)України, і одночасно став правителем республіки, це був його перший досвід, коли він одночасно займав партійну і державну службу.

Героїчна праця і  робота з останніх зусиль-так можна  охарактеризувати тогочасне життя  республіки. Це була основа життя і діяльності керівників того часі, до яких належав і сам Хрущев.

 Покоління пройшло школу репресивних 20-30х років, вітчизняну  війну, звідки не  повернулися десятки мільйонів людей, а Хрущева доля повернула зі званням генерал-лейтенанта.

Маю зазначити, що найблище оточення Хрущева підтримувало всі його задуми і політику загалом, але потім через багато років саме вони будуть ініціаторами його відстваки.

Отже, під час війни Хрущев займав активну воєнну позицію.

 

 

 

 

 

 

Глава шоста

Заходи Микити Сергійовича  в післявоєнні роки

 

 

 

Недивлячись на те, що під час війни  Українській радянській республіці було завдано величезних збитків, мужній і працьовитий народ підняв країну майже з попілу.

Вже під кінець 1948 року промислове виробництво республіки склало 71% довоєнного часу, а загальна кільскість орних земель майже досягла рівня 1940 року.

Була відбудована Днестровська гідроелектростанція імені В.И.Леніна, знову запрацювали такі гіганти чорної металургіїї-заводи «Запорожсталь», «Азовсталь», Макіївський ім.Кірова та інші, і їм знадобилося небагато часу , щоб досягти довоєної потужності. В республіці зародилися нові газулі промисловості - газова, буровугільна, автомобільна, закладені основи сучасного будівництва.

Микита Сергійович був досконально  ознайомлений з проблемами республіки, і віддавав всього себе їх вирішенню. Дуже багато часу він проводив у відрядженнях по республіці. В полі його постійної уваги знаходилися питання об’єднання Закарптської України и України радянської; яке б завершило довгий процес злиття всіх українських земель в цілісній дуржаві , і стало видатною подією в житті ураїнців і народів Союзу вцілому.

«Отныне и навеки,-говорил Хрущев на 7 сесии Венрховного совету УССР первого созыва в 1946,-украинский народ впервые в своей истории полностью воссоединяеться в одном Украинсокм государстве …Отныне все земли Украины собраны воедино , под Советский флаг…»

Ось такі аспекти діяльності цікавили Хрущева в останні його роки роботи на Україні.

Отже, на мою думку найважливіша  подія цього періоду це об’єднання Закапатської та Радянської України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Частина друга

 

 

 

Під час

Глава перша

 

 

 

ХХ з’їзд. Викриття культу особистості.

Після смерті Сталіна постало питання обрання нового лідера країни. Ним став Микита Сергійович Хрущев. Чи міг подумати син звичайного робітника, що колись він стане першою людиною великої держави.

Отже, шли дні и наближався час ХХ з’їзду  партії. Всі готували доповіді, і ще не могли дихати повними легенями .Оскільки вплив репресійної доби ще стояв за плечима. І тут Н.С. Хрущев запропонував організувати комісію , яка б зайнялася б розслідуванням діяльності Сталіна.

Старійшини партії були проти цього, але Хрущев був підтриманий «молодими» членами, більшість з яких до речі потрапила на свої пости не без його допомоги.

Комісія у складі з чотирьох людей : Поспелова, який очолював комісію, Аристотеля, Шверника і Комарова, працювала день і ніч. Вони перечитували і вивчали справи розстріляних, а паралельно шукали такі цитати Леніна, в яких він засуджував культ особистості і порушеня «соціалістичної законості».  План доповіді , який видала на-гора комісія був досить примітивним, але чітким. Все зводилося до мудрості , скромності і гуманізму Леніна і його діяльності, та до того як порушував Сталін всі ці соціалістичні канони. Весь пафос полягав у тому, що вся система, створена колись Леніним, не має нічого спільного з тим беззаконням і репресіями, до яких  звертався Сталін. Всі ці ганебні речі - наслідок культу особистості Сталіна. Це на перший погляд дитяче пояснення, і примітивна схема викладу суті проблеми, була сто відсотково підтримана Хрущевим. Ця доповідь мала зіграти історичну роль, не дивлячись ні на що.

І нарешті 14 лютого 1956 року в Великому Кремлівському палаці був урочисто відкритий ХХ зібрання КПСС. Все проходило по звичайно, вже за двадцять зібрань, відпрацьованому сценарію: доповідь, вихваляння «ленінського курсу», оваціїї, голосні оплески залу стоячи. З*їзд вже добігав благополучного фіналу, а ясності так і на з’явилося. Відомо, що Хрущев буквально дихав цією доповіддю, і зробив би все можливе , щоб донести зміст до делегатів.

 

 

 

 

Глава друга

Чому?

 

 

 

Чому він так хотів  прочитати цю доповідь? Це унікальний випадок в історії, коли  політичний керівник, поставив на карту свої особисті інтереси, і навіть життя за суспільні інтереси. У складі післясталінської влади не було жодного, хто наважився б виступити з промовою такого роду. На мою думку тільки Хрущев міг зробити це так сміливо, неосмисленно і емоційно.

Так, для подібного кроку треба було мати натуру Хрущева, його відчайдушний потяг до авантюризму, треба було пройти через випробування стражданнями, треба було багато років пристосовуватися, щоб  піти на такий крок. І не дивлячись на весь свій авантюрний нрав, все ж таки Хрущев не підставив себе остаточно, і почав працювати над цією доповіддю тільки після обрання його Першим Секретарем ЦК КПСС.

Наприклад А.Д.Волкогонов в книзі «Семь вождей» писав  щодо цього феномену так: «Поднявшись на вершину власти в гигантской стране, Хрущев, однако, чувствовал, что тень Сталина все время была рядом с ним рядом. Действовала «карательная система» , созданная вождем народов, запретной была правда о множестве политических процессов, прокатившихся по стране накануне и после войны , на  многих вопросах внутренней и внешней политики лежало сталинское табу. А Хрущев много знал о прошлом ,он был его активним участником. Теперь оно его страшило. Он должен был сказать всем правду, или оставить минувшее в покое, как привыкли делать за  треть века существования большевицкого государства».

А ось у виданні «Новое время» написали наступним чином: «Самого Хрущева  тоже не раз охватывали сомнения. Но он вспоминал о письмах заключенных, возвращался памятью к безумию прошлых лет и все тверже приходил к выводу: результаты столь массового террора, беззакония, страшных злоупотреблений долго утаивать не удастся. Рано или поздно правда станет известна народу. Нужно взять инициативу в свои руки и сказать эту страшную правду».

Існує ще одна думка, що належить вченому Ф.М.Бурлацькому, він стверджує, що Хрущев став тираноборцем і руйнівником культу Сталіна і режиму його влади через «первознанный, можно сказать, генетический гуманизм, не растраченный Хрущевым, несмотря на все испытания всей суворой эпохи». Самий звичайний, людський страх стримував його від подібного кроку під час сталінщини. Але тим більше збиралося в його душі болю, почуття вини і відповідальності за все, що відбувалося.

Звичайно, дуже важливою є і оцінка, тому що відбулося і самого Хрущева:

«Меня часто спрашивают, как это я решился  сделать этот доклад на Хх съезде. Столько лет мы верили этому человеку. Создавали культ. И вдруг такой риск… Уж поскольку меня избрали Первым, я должен, обязан был сказать правду. Сказать правду о прошлом, чего бы мне это не стоило, и как бы я не рисковал. Еще Ленин нас учил, что партия, которая не боиться говорить правду, никогда не погибнет». Хрущев вважав, що якщо культ Сталіна не осудити, його наслідки не подолати, ленінськи принципи не відродити, то це загрожує відривом мас від партії, сповільненням економічного розвитку, послабленням Радянського Союзу на міжнародних позиціях, та іншими фатальними наслідками. Також, Хрущев наполягав на оприлюднені цієї доповіді саме під час ХХ з*їзду, оскільки він був першим після смерті Сталіна. Микита Сергійович казав, що якщо всі помилки і недоліки, які мали місце в минулому під час періоду культу особистості, не осудити і не виктрити, то це буде знаком погодження на використання їх у майбутньому.

Але справа була не тільки у почутті всесвітньої справедливості та патріотизму перед батьківщиною, як завжди стверджував Перший секретар. Хрущев був глибоко поранений сталінізмом. Тут перемішалися різні почуття. І містичний страх перед Сталіном, який був здатний  знищити людину за один невірний крок; і вина за ріки безневинно пролитої крові; і почуття вини за мовчання. І звичайно багатолітній протест особистих образ, який рвався на-гора... Впродовж років накопичував Хрущев зло на Сталіна за ті сотні разів , які він мав переступати через себе, коли працював зі Сталіном. Його партійна біографія була повна на випадки прогинання перед Сталіном. Нерідко партія розчаровувала Микиту Сергійовича, але всі свої «скарги і пропозиції» він тримав в собі. Але Хрущев на той час сам був партійною людиною, тому він робив досить логічний висновок, що провину за всі гріхи має взяти на себе лідер, тобто Сталін, Хрущев  ставив за ціль у доповіді розкрити людям очі, і розказати правду, хто насправді винен у всіх нещастях, що відбувалися в країні.

Все це дає нам певний мотив, яким керувався Хрущев, коли вирішив розвінчати культ особистості Сталіна.

 

 

 

Глава третя

Положення доповіді,  її аналіз

 

 

 

Після довгих дискусій всі дійшли консенсусу і внесли доповідь «Про культ особистості» до порядку денного ХХ з’їзду КПС, але було вирішено зачитати його на колуарному засіданні. Для того, щоб потрапити на це засідання, делегату треба було мати спеціальний пропуск. Це відбувалося вже після закриття самого з’їзду, тобто Хрущев вже офіційно був Першим секретарем. Хрущев був авантюристом за натурою, але далеко не дурнем: він розумів, що людину, яка висловлюється таким чиом в адресу вождя, можуть і не допустити до керування країною. Але якщо це скаже Перший, то слова матимуть не аби яку вагу. Хрущев зачитав свою доповідь 25 лютого. Під час читання в залі були відсутні гості, як вітчизняні, так і іноземці. Делегатам було заборонено робити будь-які записи. Більше ніж чотири години у повній тиші слухали вони доповідь. Вирішено було не розпочинати дискусій на цю тему.

А зараз ми звернемося до самої доповіді. Мене цікавить не сам зміст, він був досить статистичним, а оцінки , які ставив Хрущев Сталіну.

Багато з пунктів  запропонованих Хрущевим базуються на контрасті ідей Леніна з діями Сталіна. Хрущев постійно наголошував, що Сталін відхилився від ленінських ідей. Да і сам культ особистості протирічить леніньським заповідям.

Головним змістом доповіді були відомості про жахливі побої, що завдавав Сталін людям. Це вразило не тільки присутніх  у залі, але й комуністів в цілому.

Тут  були згадані і  жахливі репресії, причиною яких Хрущев називає, самовільне піднесення Сталіна над народом, Партією, і навіть Центральним  Комітетом і Політбюро.

Також Хрущев згадує секретний заповіт Леніна, де ще він пропонував обмежити владу Сталіна, і вбачав в ньому загрозу.

І ще багато всього ганебного  для Сталіна говорить Хрущев, він згадує війну, і далеко не блискучі стратегічні здібності  Сталіна. Говорить, що країну він знав тільки з кінофільмів. Він звинувачає Вождя в запущеній економіці країни.

Доповідь вразила всіх...

 

 

 

Глава четверта

Історичне значення доповіді

 

 

 

І ось настало завтра. Всі говорили тільки про сміливі заяви зроблені Хрущевим. Найгарячіші голови вимагали «десталінізації» країни, але такі випади прийняли з обуренням керівники сталінської закалки.

Але вони були не в змозі  зупинити механізм. Тим більш тепер, коли доповідь стала вже зовсім не секретною, а відомою для світової спільноти. За півроку доповідь розійшлася світом, і найбільші газети вже опублікували ключові  фрази.

Отже, я можу сказати, що ця доповідь мала величезне значення для розвитку нашої історії. Саме з нею розпочалося звільнення СРСР від тиранії. Хрущев зумів розкритикувати Сталіна, як вождя, як політичного діяча, як воєнного діяча, як людину, що продовжує  справу Леніна. Звичайно, прослідковується певна обмеженість критики Хрущева. Він же все ще розділяв генеральну лінію Сталіна щодо колективізації, індустріалізації і ряду інших питань.

Доповідь Микити Сергійовича  мала більш викриваючий, аніж аналітичний характер, а викриття - це тільки початковий етап. Хружев засудив тиранію, але не згадав про авторитарну владу. Він викреслив культ особистості, але в значному  зберіг систему, що його створила.

Більшість людей тоді не до кінця оцінили те, що завдяки Хрущеву їх країна зробила величезний крок вперед. Мабуть, це було очевидно тільки тим, хто й до цього звик жити по своїй системі і мав за звичку йти проти партії. Але взагалі радянські люди ніколи не володіли свободою, тому не могли оцінити її значеня належним чином. Все одно вони потребували кумира: і відмовившись від Сталіна, вони ще сильніше закріпили в своїх душах постать Леніна.