Хутряна промисловість

Міністерство освіти і науки України

Дніпропетровський національний університет ім.. О. Гончара

Економічний факультет

Кафедра маркетингу та менеджменту 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Реферат

з дисципліни «Товарознавство»

на тему «Хутряна промисловість» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконала

студентка гр. ЕМ-08-1

Левіна Олена 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Дніпропетровськ

2010

ЗМІСТ

ВСТУП 2

1. ПРОЦЕСС ВИРОБНИЦТВА ХУТРЯНИХ ВИРОБІВ 3

2. CИРОВИННА БАЗА ДЛЯ ВИРОБНИЦТВА 6

2.1. Принципи сортування напівфабрикату. 8

3. ОСОБЛИВОСТІ ЗБЕРІГАННЯ ТА ПАКУВАННЯ 11

4. МАРКУВАННЯ ХУТРЯНИХ ТА ОВЧИННО-ШУБНИХ ВИРОБІВ. КЛАССИФІКАЦІЯ ХУТРЯНИХ ВИРОБІВ 12

5. ВИМОГИ ДО ЯКОСТІ ХУТРЯНИХ ТА ОВЧИННО-ШУБНИХ ВИРОБІВ 14

ВИСНОВОК 16

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА: 18

ДОДАТОК 19 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП 

      Хутрова промисловість - галузь легкої промиловості, що переробляє різноманітні види хутрової і овчинної сировини і виробляє хутряні вироби. Найбільш поширеними є вироби із кролячих шкурок, каракулю, смушки, мерлушки, білки, лисиці, крота, ховраха, ондатри. З хутра виробляється теплий одяг - жіночі і дитячі хутряні пальта, одяг з верхом із тканин на хутряній підкладці, головні убори, рукавиці, національний одяг тощо. Хутрова промисловість випускає вироби, які є прикрасою жіночого туалету - палантини, а також побутові хутряні вироби - килими, ковдри, спальні мішки, сувеніри. Цінність хутряних виробів зумовлена їх теплозахисними і естетичними властивостями, міцністю хутра і здатністю протидіяти утворенню повсті. Визначальною умовою вартості виробів з хутра є не тільки якість шкурок, але й ступінь складності і характер обробки і відповідні вимоги до моди у той чи інший час.

      Хутро натуральне - це напівфабрикатні вироби із шкурок тварин, які повністю або частково зберегли волосяній покрив. Сировиною є шкури диких хутрових тварин і тих, що спеціально розводяться у звірівницьких господарствах, а також свійських (вівці, кози, кролі, коні) та морських (тюлені, нерпи та ін.) тварин. Виробнитцтво хутра складається з первинної обробки, вичинки і, якщо це необхідно фарбуваня сировини. Дешеве і поширене хутро фарбують, наприклад, кролячим шкуркам надають вигляду соболиних..

      До хутряної та овчинно-шубної сировини включають хутро, хутряну сировину і невироблені шкурки морських звірів; у хутряні товари - шкурки вироблені зимово-весняних видів хутра, шкурки хутряні і вироблені шкурки морських звірів; у хутряні й овчинно-шубні вироби - хутряний і овчинно-шубний одяг, хутряні головні убори, коміри, хутра, пластини, скрій, жіночі хутряні убори (горжетки, пелерини), рукавиці, рукавички та інші хутряні вироби. 

     1. ПРОЦЕСС ВИРОБНИЦТВА ХУТРЯНИХ ВИРОБІВ 

     Хутряний напівфабрикат представляє собою вироблені шкурки хутряних тварин, хутряної сировини і морських тварин, що мають натуральне забарвлення чи фарбовані.

      Вироблення шкурок, знятих з тушок і попередньо законсервованих потребує проведення підготовчих операцій. Підготовчі операції включають відмотування шкурок, їхню розбивку (механічне розпушення шкірної тканини), стрижку зайвого довгого волоса, знежирення шкірної тканини і волосяного покриву миючими речовинами чи органічними розчинниками.

      Після зняття шкурки з тушки й обрядки обов'язково йде процес консервування сировини для запобігання появи гнильних бактерій.

     Власне вироблення шкурок полягає в пікелюванні (обробці кислотно-сольовими розчинами), жируванні шкурок (обробці жировими емульсіями для підвищення тягучості, м'якості і стійкості шкірової тканини до дії вологи і температури) і їхньому сушінню.

     Кількість шкурок, необхідна для пошиття хутряних виробів, шт.

     Оздоблювальні операції: відкочування шкурок у глухих барабанах з обпилюваннями, змоченими розчинникамм жирів, для очищення поверхні волосся від жиру і додавання м'якості шкіровій тканині; розбивка шкірової тканини на спеціальних машинах чи ручних скобах для підвищення її м'якості і пластичності; повне очищення від напилювань, пилу і розчісування заплутаного волосся.

     Вироблені шкурки при необхідності піддають фарбуванню різними способами: зануренням (суцільне однотонне фарбування волосяного покриву і шкірової тканини); намазним способом і комбінованим. Існує кілька різновидів намазного способу: пробивання (нанесення барвника за допомогою твердих щіток через усю товщу волосяного покриву зі збереженням природного забарвлення шкірової тканини); верхівкове фарбування; аерографнє фарбування (напилювання барвника для створення тонів, напівтонів і т.д.); трафаретне фарбування (на кінчики волосся наносять захисний склад - «резерв», що охороняє їх від фарбування).

     Овчинне хутро часто піддають особливій обробці: волосяний покрив обробляють люстром - водяним розчином спирту і мурашиної кислоти, а потім розгладжують і випрямляють завиті кінці волосся для надання їм блиску. Довговолосу овчину використовують для імітації лисиці, песця; вона призначена для комірів, головних уборів.

     Процесс виготовлення хутряних виробів складається із кушнірського та пошивного виробництва.

     Кушнірське виробництво полягає у виготовленні з хутряного напівфабрикату «чорнових» деталей одягу. Основні технологічні операції цього виробництва:

• виробниче сортування шкурок - добірка однорідних за зовнішнім  виглядом шкурок для визначених видів виробів і їх наборка для кожного виробу, у тому числі найбільш якісних - для основних деталей одягу, наприклад спинки, поличок;
• видалення дефектів шляхом їх прорізки спеціальними способами й ушиття уздовж шкурки;
• розкрій шкурок простим обкроєм для додання їм форми пластин, а при необхідності зміни форми і розмірів напівфабрикату - розкрій шкурок складними методами: розпуск (подовження коротких шкурок), осаду (укорочення довгих), розбивка (вирівнювання двох шкурок по довжині) і ін.

     Пошивне виробництво хутряних виробів включає зборку (зшивку) хутряних деталей; розкрій підкладки, що утеплює і прикладних матеріалів; комплектування всіх необхідних деталей фурнітури для визначених виробів; пошиття виробів і їхню заключну обробку - чищення, підрівнювання, розчісування волосяного покриву, колочення.

     У залежності від фасону і моди шкурки у виробах можуть розташовуватися різними способами. Усі стрижені і епільовані шкурки розташовують так, щоб волосяний покрив йшов знизу нагору і можна було зробити «зачіс» волосся. Довговолосі види хутра підбирають таким чином, щоб волос був спрямований зверху вниз. Іноді розташовують шкурки в поперечному напрямку, «у ялинку», «гвинтом». У сучасних виробах часто використовують складні методи розкрою.

     Овчинно-шубні вироби повинні бути виготовлені з овчин, однорідних по щільності, м'якості, забарвленню і товщині шкірної тканини, з однорідним по висоті, густоті, і забарвленню волосяним покривом. Шкіряна тканина повинна бути м'якою на дотик, пластичною, стійко пофарбованою. Волосяний покрив і шкіряна тканина повинні бути знежирені; ділянки плішин - закриті наклеєним чи нашитим шубним шматком, що не відрізняється за зовнішнім виглядом від основного матеріалу; з'єднання деталей - міцним; шви - рівними. Волосяний покрив повиненин бути спрямованим зверху вниз. 
 

     2. CИРОВИННА БАЗА ДЛЯ ВИРОБНИЦТВА 

     На підприємствах хутрової промисловості України використовують шкури каракулю, одержаного від забою ягнят каракульських порід; смушки-шкурки ягнят українських і молдавських смушково-молочних овець; мерлушка (шкурки ягнят чубововняних порід овець). Велике значення має також і така сировина, як хутряна і шубна овчина. Її одержують із шкір, знятих з напівдорослих і дорослих (5-7 місяців) овець. Хутряну овчину дають тонко- і напівтонкорунні мериносні породи овець (цигайські), а шубну - грубововняні (романівські) вівці. Із шубної овчини виробляють вироби зі шкірою ззовні (дублянки, кожухи тощо), а з хутряної - жіночі і дитячі шуби, у яких хутро знаходиться ззовні, із смушки і теплушки виробляють хутряні коміри, головні убори, жакети, жіночі манто тощо.

     Важливе місце у заготівлях хутряної сировини в Україні займають кролячі шкурки (майже 2/3 їх заготівель в країнах СНД).

     Одним з найважливіших видів сировини для хутрової промисловості є продукція промислового тваринництва. Основними об'єктами тваринництва в Україні є норка, сріблясто-чорна лисиця, блакитний песець, нутрія. У виробництві хутряних виробів близько 90% припадає на норку.

     Серед хижих звірів основу хутрового виробництва в Україні складає лисиця, поширена по всій території. Цінне хутро одержують з куниці, майже скрізь зустрічається видра, а на півдні поширений заєць-русак. У західних областях і у дніпровських плавнях добувають акліматизовану в Україні ондатру. Хутровою сировиною є шкури хом'яка, ховраха, борсука, ласки, сурка-байбака, а з комахоїдних - крота.

     Хутряні шкіри морських тварин - це шкіри морського котика і деяких видів тюленів.

     Як сировина у хутровій промисловості використовується також штучне хутро - текстильний виріб, який імітує натуральне хутро і відрізняється високими теплоізоляційними і водовідштовхуючими властивостями.

     Штучне хутро має різноманітне забарвлення і малюнок. Найпоширенішим є штучне хутро, що імітує натуральне хутро норки, куниці, ондатри, єнота, ягнят каракульських овець. З штучного хутра виробляють одяг і головні убори.

       Хутряна сировина є сировиною природного проходження, його якість і властивості залежать в основному від природних, біологічних особливостей шкурки.

     Одним з факторів, що різко впливають на якість волосяного і шкірного покриву, є кліматичні особливості того району, у якому живе звір. У залежності від клімату міняються наступні ознаки шкурок: розмір, густота, довжина волосу, м'якість і забарвлення волосяного покриву і товщина шкірної тканини.

     Якість хутряних шкурок залежить від часу їхнього видобутку. Сезонна мінливість шкірного і волосяного покриву є результатом пристосованості організму тварини до зміни умов зовнішнього середовища, у першу чергу температури. 

     2.1. Принципи сортування напівфабрикату. 

     Хутровий напівфабрикат підрозділяється на 16 товарних груп:

     Напівфабрикат диференціюють по кряжах, розмірах, сортах, кольору і групах дефектів.

     У зв'язку з різкими розходженнями у властивостях шкурок, добутих у різних географічних районах, хутро поділяють на кряжи. Кряжем називається сукупність визначених товарних властивостей, характерних для хутрових шкурок даного виду, добутих у визначеному географічному районі. Такими властивостями є: розмір шкурки, пишність, висота, густота, забарвлення, шовковистість волосяного покриву, товщина шкіряної тканини, маса шкурки. Кряжу, як правило, дається найменування того географічного району, звідки надходять шкурки: білка амурська, якутська, алтайська. Розподіл по кряжах характерний для шкурок білки, соболя, червоної лисиці, вільної норки, білого песця, бабака, тарбагана.

     За розмірами розподіляються шкурки тих видів хутра, у яких спостерігається значна різниця у величині в залежності від вікової мінливості і статі. Як правило, хутровий напівфабрикат поділяють на три (рідко на 4) категорії - дрібні, середні, великі, особливо великі. Розмір шкурки визначають шляхом виміру її довжини, ширини (по середній лінії) і перемножування цих величин.

     Сорт шкурки відбиває стан волосяного покриву напівфабрикату в залежності від сезону видобутку. Під сортом хутра розуміється сукупність визначених товарних ознак, що залежать від ступеня розвитку волосяного покриву шкурки. Товарними ознаками, що визначають сорт, є пишність, густота, довжина і м'якість волосяного покриву.

     До першого сорту відносяться шкурки повноволосяні, з високою, частою остю, густим пухом; до другого сорту - менш повноволосяні шкурки, з недорозвиненими остю і пухом; до третього сорту - напівволосяні шкурки; до четвертого сорту - шкурки з низьким грубим волосяним покривом, майже без пуху. Шкурки деяких видів хутра бувають вищого сорту (экстра).

     За забарвленням розрізняють шкурки тих видів хутра, у яких сильно виражена мінливість волосяного покриву (білка, норка, куниця, соболі, сріблисто-чорна лисиця й ін.). Особливо сильно колірна мінливість спостерігається у норки, нутрії, блакитного песця.

     У залежності від наявності і розмірів недоліків шкурки більшості видів хутра підрозділяються на три (іноді чотири) групи дефектів.

     Основними дефектами хутряного напівфабрикату є:

     - битість ості (обламані і потерті кінці направляючого і остьового волосся);

     - витерті місця;

     - вихвати волосяного покриву (у стрижених шкурок);

     - вихвати шкіряної тканини;

     - ділянки зі звитими кінчиками остьового волосся;

     - пошкодження шкіряної тканини при розриві епидермісу;

     - прострожка;

     - наскрізний волос (випадання волосся в результаті підрізання    волосяної сумки);

     - цвілість волосяного покриву (вицвітання в процесі експлуатації і зберігання);

     - шви.

     Сортування хутряного напівфабрикату зимового волосся подібне із сортуванням хутра, однак, у них немає підрозділу на кряжі. Шкурки кішки, собаки, кролика поділяють по розмірах, забарвленню, сортам і групам недоліків.

     Шкурки весняних видів хутряного напівфабрикату розділяють за воротними групами, розмірами, кольором, характером волосяного покриву, сортами і категоріями дефектності.

     Сортність шубної овчини встановлюється в залежності від значимості і кількості дефектів (діри, прорізи, підрізи, і т.д.).  
 

     3. ОСОБЛИВОСТІ ЗБЕРІГАННЯ ТА ПАКУВАННЯ 

     Зберігання шкурок.

     Для планомірного постачання кушнірського виробництва підготовчий цех (відділення) повинен забезпечити зберігання триденного запасу хутряних шкурок. Працівники цеху зобов'язані зберігати шкурки в належному порядку, враховувати щоденне їх надходження і готувати для запуску у виробництво. Виконання цих функцій значною мірою залежить від наявності в цеху необхідного обладнання: стелажів, майданчиків-настилів, столів і ящиків. Встановлені стелажі повинні мати осередки, розміри і кількість яких залежать від виду зберігаються шкурок. У кожну клітинку поміщають шкурки, однорідні за ознаками, які передбачені стандартом. Проходи між стелажами - не менше одного метра.

     Цех повинен мати різне обладнання, що сприяють високопродуктивній праці виконавців і правильному зберіганню шкурок: підйомні і пересувні пристрої, укладальники, вимірювальні пристрої та інше обладнання.

     Приміщення повинно бути сухим, провітрюваним. Температура повітря в ньому не повинна перевищувати взимку +9 ° С, влітку 25 ° С при відносній вологості повітря не більше 65%.

     Упаковка та зберігання хутряних виробів

     Пакування хутряних товарів здійснюється у відповідності зі стандартом: складають усередину, упаковують у дерев'яний чи картонний ящик, вистелений чистим папером. Вироби з коштовних видів хутра спочатку поміщають у картонні коробки чи в поліетиленові пакети, а потім у ящики. У ящики також кладеться мішечок з нафталіном. Коміри складаються пачками по двадцять штук волоссям усередину; перев'язані шпагатом пачки упаковуються в картонні коробки, ящики. У кожен ящик поміщається упакований лист із вказівкою кількості одиниць і повної маркувальної інформації. Головні убори упаковуються в індивідуальні коробки, що потім укладаються в ящики. Збереження хутряних виробів повинно здійснюватися в спеціальних холодильних камерах при температурі +4 - +7 °С, тому що при такій температурі припиняється життєдіяльність комах-шкідників. 
 

     4. МАРКУВАННЯ ХУТРЯНИХ ТА ОВЧИННО-ШУБНИХ ВИРОБІВ. КЛАССИФІКАЦІЯ ХУТРЯНИХ ВИРОБІВ 

     Марка - це виробниче клеймо, знак фірми. Розрізняють виробничі і торгові марки. Виробничу марку носить виріб, його упаковка чи промислове підприємство. Торгову марку ставлять на товари, виготовлені за замовленням великих торгових підприємств.

     До хутряних виробів, що надходять у торгівлю, повинний бути прикріплений ярлик і з щільного картону, розміром не більш 60х80 мм, із гладкою поверхнею з обох боків. Він повинний бути художньо оформлений і чітко видрукуваний, у верхній частині мати отвір діаметром 2-5 мм.

     На лицьовій стороні товарного ярлика наносять: зображення товарного знаку підприємства виробника; найменування організації, куди входить підприємство виробник; найменування і місцезнаходження підприємства виробника. Інші реквізити - на зворотній стороні. Клеймо контролера підприємства виробника не повинне закривати реквізитів товарного ярлика. Товарний ярлик прикріплюють: у хутряному одязі - до петлі чи борта вішалки, якщо у виробах немає петель; у комірах, манжетах - до кінця правої половини виробу; у жіночих хутряних аксесуарах: горжетках - до головної частини, шарфах, палантинах, напівпелеринах - до вішалки виробу.

     Товарний ярлик повинен містити наступні реквізити в зазначеному порядку: позначення стандарту чи технічних умов; номер прейскуранта; номер по прейскуранті чи артикулу; найменування виробу; модель, вид хутра, вид овчини, вид обробки, кряж, група якості чи м'якості, породність (колір, забарвлення, чистота забарвлення, група сріблястості), номер і група кольору, сорт (марку), група дефектів, розмір, зріст, група підкладкової тканини, роздрібна ціна, дата випуску (місяць і дві останні цифри року).

     Крім товарного ярлика до хутряного одягу, головних уборів, жіночих хутряних аксесуарів, рукавичок пришивають контрольний ярлик, на якому зазаначають розмір, ріст, вид хутра, сорт, групу дефектів, ціну, дату виготовлення.

     Хутряні вироби підрозділяють за функціональним призначенням на наступні групи:

     - хутряний верхній одяг;

     - хутряні деталі для одягу зі шкіри, тканин;

     - хутряні жіночі аксесуари;

     - хутряні головні убори;

     - хутряна галантерея;

     - хутряне взуття;

     - хутряні побутові вироби;

     - пластини і хутра.

     Верхній хутряний одяг - пальто, півпальто, піджаки, жакети, жилети, куртки. За статево-віковим призначенням їх поділяють на жіночий, чоловічий і дитячий. Фасони одягу різні.

     До хутряних деталей одягу відносяться коміри, манжети, хутряна підкладка. Манжети для обробки рукавів виготовляють з напівфабрикату такого ж виду, сорту, кольору, що і коміри. У продаж вони надходять у комплекті з коміром. Фасони комірів дуже різноманітні і залежать від моди. Хутряну підкладку для зимових пальто і курток виготовляють з кролика, лапок каракулю, лапок і душок лисиці, кушнірського шматка.

     Хутряні жіночі аксесуари: пелерини - накидки без рукавів з дорогих видів хутра; напів-пелерини - коміри на підкладці; палантини - широкі хутряні шарфи з коштовних видів напівфабрикату на шовковій підкладці; горжети - шкурки лисиці, песця, куниці, соболя норки з голівками, хвостами, лапами, бувають круглі чи плоскі на підкладці.

     Асортимент головних уборів різноманітний. Випускають чоловічі, жіночі і дитячі головні убори. Для них використовуються шкурки песця, соболя, лисиці, нутрії, каракулю, горностая, нутрії, видри, кролика, білки, нерпи, овчини і т.д.

     До овчинно-шубного відносять вироби, виготовлені з овчини шубної, шкіряною тканиною назовні, без підкладки. Для цих товарів характерні високі теплозахисні властивості і гарна носкість. Ці вироби традиційні для України і поширені в сільській місцевості. 
 

     5. ВИМОГИ ДО ЯКОСТІ ХУТРЯНИХ ТА ОВЧИННО-ШУБНИХ ВИРОБІВ 

     Властивість овчинно-хутряних товарів умовно поділяють на прості і складні. Складні властивості складаються з декількох простих. Усі овчинно-хутряні товари повинні відповідати визначеним вимогам. Під вимогами розуміють умови й особливості, яким повинний відповідати товар. Вимоги до овчинно-хутряних товарів зростають у міру їх удосконалення і зростання культури населення, а також насичення ринку.

     Основні вимоги, що пред'являються до якості овчинно-хутряного напівфабрикату визначається їхнім призначення. Для визначення вимог до конкретного виду овчинно-хутряного напівфабрикату необхідно також проаналізувати умову в якій буде експлуатуватися виріб з хутра (температура, вологість, опади, їхня кількість і вид). Споживчі вимоги до хутра визначаються в першу чергу його експлуатаційними властивостями. Хутро повинно захищати тіло людини від несприятливих зовнішніх умов, мати достатню довговічність при експлуатації, зберігати свої властивості протягом тривалого часу, відповідати вимогам гігієни, відповідати силовим, енергетичним можливостям людини, мати вигляд, відповідний сучасному напрямку моди, бути естетичним.

     Овчинно-хутряні вироби виготовляються у відповідності технічним описам моделі. Деталі повинні бути рівними і симетрично розташованими. Особлива увага приділяється підбору шкурок за відтінком, висотою волосяного покриву, його блиску, товщиною шкіряної тканини, що повинна бути однаковою в одному виробі. Підкладка повинна гармоніювати з хутряним верхом виробу, нитки, якими виконані шви - відповідати кольору шкіряної тканини. Неприпустиме захоплення волосся в шов. Волосяний покрив повинний бути прочесаним, очищеним від пилу, жиру і т.д. Не допускається наявність незв'язаного барвника на волосяному покриві і шкіряній тканині виробу з фарбованого напівфабрикату. Шкіряна тканина виробу повинна бути м'якою і пластичною.

     Продукція хутряної промисловості включена в перелік товарів, що підлягають обов'язковій сертифікації. Для овчинно-хутряних товарів проводиться сертифікація вироблених хутряних шкурок, що є сировиною для хутряних виробів, а також сертифікація готових хутряних виробів. Сертифікація вироблених хутряних шкурок проводиться для визначення відповідності показникам, установлених стандартами на кожен вид шкурок. При сертифікації хутряні вироби перевіряють на відповідність вироблених хутряних шкурок вимогам стандартів на шкурки, а також проводять ідентифікацію на відповідність вимогам стандартів на однорідні групи продукції на етапі виконання кушнірсько-пошивних робіт. Необхідною умовою сертифікації овчинно-хутряних товарів є відповідність вимогам стандартів по стану волосяного покриву і дефектам волосяного покриву, що допускаються, і шкіряної тканини.

     Перелік основних показників, що перевіряються, при сертифікаційних іспитах включають наступні показники:

     - рh водяної витяжки;