Индия. 9
Міністерство освіти та науки, молоді та спорту України
Харківська Національна Академія Міського Господарства
Житлово-комунальний технікум
Реферат
З предмету «Туристичне країнознавство»
На тему: «Індія»
Виконала:
Студентка групи 3– ГГ – 3
??????????????????????
Перевірила:
Федіна Вікторія Миколаївна
Харків 2012
План.
- Загальні відомості про Індію
- Природно-рекреаційні ресурси
- Історико-культурні ресурси:
- Етнографічні особливості країн
и:
- Основні туристичні райони і центри Індії:
Загальні відомості про Індію
Республіка Індія розташована
в Південній Азії на півострові Індостан,
загальною площею 3,3 млн. кв. км. омивається
водами Індійського океану і на більшій
частині Індо-гангськой
На півночі країна
межує з Афганістаном, Китаєм, Непалом
і Бутаном, на сході - з Бангладеш
і Бірмою, на заході - з Пакистаном.
На сході омивається
Столиця: Нью-Делі
Індія - країна багатої культури та історії. Державними мовами є англійська та хінді, а також 17 регіональних діалектів в різних штатах. Серед інших мов найбільш поширені бенгалі, телугу, тамілі і деякі інші.
Чисельність населення: 1,13 млн. чол. на 2008 р.
Валюта: індійська рупія (INR, код 67)
Бхарата - таке давня назва Індії. Це дивовижна, містична країна, повна контрастів, чудес і святинь. Це країна «махараджей, йогів і заклинателів змій», країна таємничих культів і вражаючих ландшафтів, стародавніх храмів і монастирів, країна, в якій представлена величезна різноманітність духовних шкіл і традицій.
Природно-рекреаційні ресурси
Природні умови Індії украй різноманітні.
На півдні тягнеться обширне плоскогір'я Декан (1600 км з півночі на південь і 1400 км із заходу на схід), що має посушливий клімат, порожисті річки і посухостійку рослинність типу саван і лісів з опадаючим листям.
На півночі розташована
найвища в світі система
Крім Гімалаїв на території Індії підноситься ще шість великих гірських ланцюгів: Пактаі (Східне нагір'я), Аравалі, Віндхем, Саптура, Садьярі (Західні Гати), Східні Гати.
Індо-Гангзька рівнина займає
центральну і східну частину Індії,
її площа складає 319 тис. кв.км. На території
Індо-гангськой рівнини
Річки Ганг (2510 км), Брахмапутра (2900 км), Інд (2879 км), Нарбада та інші багатоводні і судноплавні на великому протязі. Багато деканських річок в сухий сезон пересихають. Під час сезону дощів в Північній Індії часті повені.
Південно-східна частина
Індостану утворює обширну
Клімат - субекваторіальний мусонний, тропічний на Північно-сході, гірський (два сезони - вологий: з листопада по березень, і сухою: з червня по жовтень). Сезон дощів червень - жовтень, в Бомбеї - найяскравіше виражений. З жовтня по березень триває прохолодний сухий сезон; це кращий час для відвідування півострова Індостан. В цей час в більшості районів ясне небо і сяє яскраве сонце. Сезон південно-західних мусонів починається на західному узбережжі в кінці травня і супроводжується випаданням опадів. Особливо сильні дощі бувають на північному сході Індії; тут знаходиться саме дощове місце на Землі (близько 12000мм опадів на рік).
Флора і фауна Індії. У країні ростуть 16 видів лісів, які можна поділити на більш дрібні види, всього 221. Тропічні ліси є на Нікобарських і Андаманських островах, а також в Західних Гатах, в Ассамі, частково в Оріссі. У цих районах ведеться промислова вирубка, що призвело до майже повного зникнення деяких видів рослин, наприклад, палісандрового дерева. У Гімалаях дуже красиві альпійські луки. Майже у самих льодовиків цвітуть анемони і едельвейси. Нижче, на підніжжях, омиваних мусонами, ростуть каштани, коричне дерево, сливи, берези. Індійський баньян (фігове дерево) зростає майже на всій території країни. У пустельних місцевостях можна побачити багато різновидів акації, корені якої йдуть глибоко в землю, щоб дістати воду, а листя дуже вузькі, щоб випаровування вологи з їхньої поверхні була мінімальною.
В Індії існує 172 види тварин, які знаходяться в списку видів під загрозою вимирання, до них належить азіатський лев і бенгальський тигр. В Індії живуть такі великі і рідкісні тварини як індійський лев, індійський слон, індійський носоріг, бенгальський тигр, азіатський буйвіл, гаур, індійський вовк, бенгальська лисиця, звичайний шакал, смугаста гієна і червоний вовк. В Індії багато мавп і мангустових.
Природно-охоронні території Індії
З метою збереження рідкісних нечисленних видів флори і фауни в Індії створено 83 національні парки, 447 заповідники, 23 тигрові заповідники, 200 зоопарків і 8 біосферних резервацій.
На узбережжі Бенгальської затоки знаходиться найбільший в світі мангровий ліс - Сандарбан, єдиний в світі мангровий масив, де мешкають тигри. Буйна, завдяки теплому і вологому клімату, рослинність цих місць налічує 334 види. У північно-східних передгір'ях Гімалаїв в зоні вологого тропічного клімату розташовується один з найцікавіших парків країни - Манас. Він присвячений Манасі, індійській богині змій. У парку зустрічається тонка, як хлист, змія, яку відносять до змій, що "літають", через уміння одним кидком долати кілька метрів між гілками. Парк відрізняється великою кількістю птахів - більше 450 видів, крім того, тут живуть тигри, слони, носороги, леопарди, дикі водяні буйволи. Допуск в парк відвідувачів обмежений.
Національний парк Казіранґа — національний парк в індійському штаті Ассам, об'єкт Світової спадщини ЮНЕСКО. Площа території, що займає парк, становить 688 км ². У парку знаходяться тропічні ліси, річки, луки, де пасуться слони. Світову популярність парку принесло його велике біорізноманіття, зокрема те, що тут мешкає найбільша (2/3 світовій чисельності) у світі популяції однорогого носорога. Також в парку можна побачити бенгальських тигрів, індійських слонів, водяних буйволів, болотних оленів та інших диких тварин. У парку є зони охорони птахів і тигрів.
Національний парк Манас — національний парк в індійському штаті Ассам, об'єкт Світової спадщини ЮНЕСКО. Житло рідкісного виду золотого лангура і значної популяції бенгальського тигра. Заболочені території життєво важливі для виживання швидко зникаючих щетинистого зайця і карликової свині. Також в заповіднику можна побачити індійського носорога, дикого буйвола, індійського слона, гаура (індійського бізона), болотяного оленя, індійського і димчастого леопардів. Парк — східна зона проживання читала і житло оленя замбара, також він має багату і різноманітну популяцію птахів. Головна його визначна пам'ятка — великий птах-носоріг.
Національний парк Дачигам - знаходиться в 22 км від Срінагара, в Джамму і Кашмірі. Площа парку - 141 км ². Назва перекладається як «десять сіл», оскільки раніше на його території розташовувалося 10 сіл.
Парк розташований у західних Гімалаях. Перепад висот - від 1676 до 4267 метрів над рівнем моря. Тому в парку яскраво виражена висотна поясність. Від лугів рельєф переходить до скельних виступах і обривів. Частина парку знаходиться в безлісі високогір'ї, незачепленим господарською діяльністю людини і зберіг свою природну красу.
Хвойний ліс займає значну частину парку. Також є альпійські луки, водоспади, зарості чагарнику, яри-«Нарс», пасовища. Більшість луків і пасовищ, крім середини зими, покриті яскравими квітами. Серед парку розташоване озеро Марсар, з якого витікає річка Дагван, в якій водиться форель. У парку ростуть дикі: вишня, груша, слива, персик, яблуко, абрикос, волоський горіх, каштан, дуб, верба, тополя, чинар, береза, сосна, в'яз. Найвідомішими тваринами парку є Хангул, або Кашмірський олень.
Національний парк - Кемпбелл Бей - індійський національний парк, розташований на острові Великий Нікобар, на одному з найбільших Нікобарських островів. Великий Нікобарські острів знаходиться в східній частині Індійського океану в 190 кілометрах на північ від Суматри.
Національний парк був
утворений в 1992 році, ставши частиною
Великого Нікобарські Біосферного
резервату. Його площа становить 426
квадратних кілометрів і відділений
від невеликого національного парку
Галатхеа широкої лісової
Національний парк – Корбетт. Джим Корбетт є першим Національним Парком Індії. Це досить великий за площею Парк, він займає 1200 км2 і славиться своїми величними пейзажами. Розташовується він в районі Тераї, в штаті Уттаранчал в горбистих гімалайських передгір'ях Сивалік на березі мальовничої річки Рамганга, приблизно в 300 км. від міста Нью-Делі.
Національний парк – Дудхва. Центральна заповідна зона національного парку Дудхва займає 490 квадратних кілометрів і 124 квадратних кілометра буферної зони. У 1958 році ці землі стали охоронятися, в 1977 був створений національний парк Дудхва, а 1988 до цього почесного звання додалося ще одне - тигровий резерват. Тигровий резерват Дудхва простягається уздовж індійсько-непальської кордону, розташувавшись біля підніжжя Гімалаїв. Головним надбанням парку вважаються його болотні олені (їх популяція налічує понад 1600 особин) і тигри (близько 98).
Національний парк Анші знаходиться в окрузі Уттара Каннада в індійському штаті Карнатака. Парк площею 340 квадратних кілометрів разом з пов'язаними заповідниками Данделі і ще шістьма іншими охоронюваними територіями штату Гоа і Махараштра утворюють величезну лісову заповідну область більш ніж в 2200 квадратних кілометрів.
Національний парк Балпакрам розташувався на висоті 3000 метрів над рівнем моря, по сусідству з пагорбами Гаро в індійському штаті Мегхалая. Заснований в 1987 році Балпакрам охоплює двісті квадратних кілометрів прекрасних пейзажів, що зачаровують індійських видів. Це великі плоскогір'я з пишними лісами, багатими дивовижною дикою природою національного парку, яка в свою чергу являє собою одну з найбагатших видами рослинного і тваринного світу екосистему Індії.
Національний парк Балпакрам весь оповитий таємницею, як ніби просякнутий неповторними чарами Індії, захоплюючі пейзажами, вражаючий на все життя величезною різноманітністю дикої природи, чарівний своїми легендами і повір'ями.
Національний парк Вансда - велика охоронювана природна територія, що складається в основному з густих, дрімучих, соковито зелених лісистих областей Данга і південного Гужарата, розташованих в окрузі Навсарі штату Гужарат в прекрасній Індії. Площа національного парку складає 24 квадратних кілометри. Назва парку Вансда походить від однойменної прізвища королівського подружжя, чиєю власністю колись були ці прекрасні землі. Заснований в 1979 році національний парк - це прекрасні листяні ліси, що володіють багатим набором бамбука під назвою «Катас».
Історико-культурні ресурси
Найвища кам'яна башта Індії — мінарет Кутуб Мінар досягає заввишки понад 70 метрів. Він був побудований під час мусульманського правління (XII cт.) і чудово зберігся до сьогодні. Різьблені балкони і чудова оздоба виглядають так, ніби роботу над ними завершили зовсім недавно. Діаметр фундаменту мінарету — 14,74 м, діаметр верхньої частини башти 3,05 м.
Крім звичайної мети скликати людей до молитви в мечеті Кувват-Ул-Іслам, мінарет використовувався як башта перемоги, щоб показати потужність ісламу, а також як башта для огляду околиць з метою охорони міста. Серед істориків також існує думка, що мінарет назвали на честь самого Кутб ад-Діна Айбек, а за іншою гіпотезою — на честь святого з Баґдада Кхваджа Кутбуддіна Бахтіяра Какі, який переселився до Індії і мав великий авторитет у Акбара.
Тадж-Махал — це зовсім не палац, як часто помилково вважають, а гробниця коханої дружини імператора Шах Джахана. Вислови з Корану прикрашають головні ворота. Будівлю оточує симетричний парк. Штучні канали перед Тадж-Махалом відображають м'які контури і акуратні форми «повітряного» монумента. Усередині мавзолею, оточені мереживною мармуровою огорожею, стоять надгробки імператора та його коханої. Тут вічно панує напівтемрява і тишу порушує лиш тихе шелестіння ніг кількох мільйонів туристів, які щорічно відвідують це одне з найгарніших визначних місць Індії.
Із Тадж-Махалом пов'язано багато унікальних візуальних явищ. Наприклад, його колір змінюється в залежності від часу доби від блідо-рожевого на зорі до сріблястого в місячному сяйві. Також ви здивуєтеся, коли, відходячи від будівлі, вона зовсім не буде зменшуватися в розмірах, як це зазвичай відбувається, коли об'єкти віддаляються від нашого погляду. Архітектурний задум такий, що відходячи від Тадж-Махалу, він буде рости на ваших очах, поки не відкриється у всій своїй величі. Найгарніша історія про любов увіковічена у перлині мусульманського мистецтва — чудовому Тадж-Махалі.
Червоний форт — історична цитадель індійського міста Аґра, що служила в епоху Імперії Великих Моголів резиденцією її правителів. Форт розташований над річкою Ямуна, за 2,5 км від Тадж-Махалу. Одночасно з ним Червоний форт в 1983 році був занесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Частина території Червоного форту сьогодні використовується у військових цілях і недоступна для відвідувачів.
Храм Лінгараджа присвячений богові Шиве. Культова споруда прикрашена скульптурними композиціями богів, богинь і закоханих пар. В середині XI століття нашої ери напроти цього храму були споруджені декілька його близнят, тільки меншого розміру. Тоді ж поряд з ними був побудований незвичайно красивий храм Парваті.
Знаменита обсерваторія Джантар Мантар в Джайпурі була побудована в XVIII столітті допитливим махараджей, покровителем науки. Дивовижні прилади з жовтого гіпсу міцно вросли в фундамент комплексу. Ніяких телескопів - тільки старовинні пристрої, які в давнину використовували для важливих вимірів.
Джантар-Мантар являє собою комплекс з 14-ти різних будівель, кожне з яких виконує окрему функцію за спостереженнями і вимірам. Обсерваторія дозволяє відстежувати рух зірок і планет, обчислювати астрономічні висоти і азимут астрономічних об'єктів. Найбільший інструмент - це Сонячні диски, 27-ми метрові диски дозволяють визначати час з точністю до секунди. кожну секунду їх тінь переміщається на один міліметр. А ось найскладнішим астрономічним інструментом є Джай Пракаш, це по суті увігнута лінза з нанесеною на її поверхню різних шкал і графіків. Лінза безпомилково визначає положення зірок.
Чені Коті – грандіозна архітектурна споруда, укріплений форт, що належав Раджі Дадіа. Знаходиться в гімалайської долині Банжар (відгалуження долини Кулл), мало відвідуваному туристами місці. Кажуть, що фортеці близько 1500 років. Раніше вона налічувала 15 поверхів, але після землетрусу 1905 залишилося всього десять. Форт побудований з каменю і дерева, без застосування цементу за принципом піраміди - нижні поверхи більш широкі, ніж верхні, що дозволяє будівлі зберігати рівновагу. Фортеця знаходиться в підлозі занедбаному стані, вхід в пам'ятник дозволений тільки на власний ризик.
Церква Св. Франциска (початок XVI століття) - один з найзначніших історичних пам'яток Кочина. Це найстаріша європейська церква в Індії. Була побудована португальцями з дерева і відома як церква Санто Антоніо. Тут в 1526 році спочатку був похований великий мореплавець Васко да Гама в 1526 г (пізніше, через 14 років, було перепоховано в Португалії). Будинок єпископа Кочина (XVI століття), колишня резиденція португальського губернатора.
Золотий храм, як і його небесний прообраз, стоїть посередині озера, вода в якому вважається священною. До нього веде тонкий місток, по якому проходять всі паломники. Купол і стіни храму покритий золотом, яке жертвують віруючі і храм виблискує серед водної гладі, як коштовність. У храмі знаходиться Священна книга "Грант Сахіб", читання якої не переривається ні на мить - так заведено багато років. Голос читця і релігозние співи посилюються потужними динаміками, і священні звуки наповнюють весь величезний простір.
У храмі приймають представників усіх релігій і національностей - адже Бог єдиний і всі люди рівні. Кожного гостя, при бажанні, нагодують і дадуть притулок (як правило, рогожу у дворі храму). Обслуговують людей і працюють на на кухні доровольци. За порядком стежить охорона. Відвідування храму справляє сильне враження і надовго залишається в пам'яті.
Фортеця-палац Амбер - класичний форт, який служив бастіоном династії Каччхаваха до 1727 року. Побудована фортеця була в 1592 році в дивовижному, мальовничому місці - на високому пагорбі з панорамним видом на околиці. Форт побудований з червоного пісковика і білого мармуру і є одним з кращих фортифікаційних споруд Індії. За потужними стінами укриті прекрасні споруди з казковими та інтер'єрами і дивовижними розписами, а до головних воріт веде мощена дорога, по якій піднімаються слони з захопленими туристами.
Форт Нахагарх (Тигровий форт) – ще одна з визначних пам'яток Рожевого міста, яка знаходиться приблизно в 6 км від Міського палацу. Розташований на вершині гори серед густого лісу і є блискучим зразком класичної фортифікаційної архітектури. Знаменитий араішей - ліпниною, відполірованою агатом до стану мармурової поверхні. Звідси відкривається чудовий вид на місто, озеро Ман Сагар і передмістя.
Міський палац. Серцем міста-фортеці є палацовий комплекс, який знаходиться в самому центрі міста. З першої половини XVIII століття він служив резиденцією правителів міста. Це справжнє архітектурне диво з декоративними воротами, арками, балконами і дивовижним двором. Стиль палацу - незвичайна суміш раджпутской і Могольської архітектури.
В комплекс входять семиповерховий пишний палац Чандра-Махал (закритий для відвідування), храм Шрі Говінд Дев і музей «Сіті Палас», де знаходиться рідкісна колекція зброї, Могольськіє килими, костюми, картини і царські атрибути.
Хава-Махал. Одна з візитних карток Джайпуру - п'ятиярусна гаремна частина Палацу вітрів, побудованого в 1799 році. Палац виконаний у класичному індійському стилі тако чином, щоб дружини могли спостерігати за всім містом, так що і зараз звідси відкривається дивовижний вид на Джайпур. Ще однією особливістю Хава-Махала є постійне підтримування прохолодною температури, можливе завдяки більше 900 спеціальним рожевим віконець.
Гайтор – меморіальний комплекс правителів міста, розташований в 15 км від Рожевого міста. Кенотафи побудовані з мармуру і оточені прекрасним садом. Найбільшою популярністю користується меморіал, споруджений на честь махараджі Джайсінгха II, засновника Джайпуру, - двадцять мармурових колон, прикрашених різьбою на міфологічну тематику, увінчані величним куполом.
Етнографічні особливості країни
Музей Реріха. У ХХ столітті відомий російський вчений, містик і художник Микола Костянтинович Реріх жив і працював у Наггарі (штат Хімачал Прадеш, Індія), він провів тут останні 18 років свого життя. У Наггарі з ініціативи Олени Іванівни Реріх був створений інститут Урусваті, покликаний узагальнити матеріали азіатських експедицій і вивчення знань Сходу.
Сьогодні в резиденції Миколи Костянтиновича і приміщенні інституту Урусваті створено музей, що охороняється урядом Індії. Тут знаходяться 35 картин гімалайського циклу художника, його особисті речі. Поруч - місце кремації вченого.
Державний музей мистецтв і ремесел (музей Нейпіра). Тут представлені колекції бронзи, золотих прикрас та скульптури, виробів зі слонової кістки. Раніше носив ім'я губернатора Мадраса Джона Нейпіра. Крім музею мистецтв і ремесел, до складу музею Нейпіра входять зоопарк і галерея Шрі Чітре.
Художня галерея Шрі Чітре - головним її скарбом є колекція картин Раджі Раві Варма і його дядька художника Раджі Раджа Варма, які є засновниками власного стилю в індійської живопису. Тут також представлені картини російського художника-філософа і містика Миколи Реріха.
Музей Ахар і князівські кенотафи розташовані в 3 км від міста. Тут знаходиться меморіали меварскіх правителів, зокрема кентафи Джагат Сінгха і Амар Сінгха, які багато зробили для будівництва міста.
Основні туристичні райони і центри Індії
Місто Делі, що сховався в глибині країни, сповнений протиріч. З одного боку, він лякає європейців незвичній для них екзотикою, запорошеними вулицями бідних кварталів і щільною пеленою смогу. А з іншого - притягує своєю дивовижною атмосферою загадковості. Тут, в столиці Індії, країни чудес і мудрості, панують зовсім інший ритм життя і образ думок.
Місто буквально насичене храмами всіх світових релігій, часто настільки щільно стоять один до одного, що за мінаретом мечеті видніється буддійська ступа, а купол християнської церкви контрастує з індуїстськими спорудами. Найбільш цікаві сикхський храм Cіc-Ганджа, храм Йогмайі (сестра Крішни), джайністскій храм Дігамбар-Джайн з унікальною "лікарнею птахів", найстаріший християнський храм країни - баптистська церква на Чандні-Чоук, англіканська церква Св. Джеймса (1836 р.), головний храм Тибету столиці - буддистська ступа Віхар, бахаістскій Храм лотоса (1986 р.) і безліч інших.
Делі часто називають "Мавзолеєм Сходу" - так багато тут зосереджено меморіальних споруд легендарних правителів і державних діячів багатьох епох. До розряду культових споруд відносяться мавзолей Адхам-хана, Дарго (місце поклоніння) Кутбуддіна-Бахтіяра-Каки, гробниця султана Шамсуддін Ілтутмиша (1235 р.), Дарго мусульманського святого Нізамуддіна Чішті Аулійі (1325 р.), архітектурний ансамбль усипальниці султана Гури (1230 м.), гробниця Фірузшаха Туглака, усипальниця Сафдарджунга, гробниця єдиної жінки-правительки Сходу - султанші Разії (1241 р.), шедевр Могольської архітектури - гробниця Хумаюна (Хумаюна-ка-Макбара, 1565 р.), мавзолеї Джаханара-бегам і Мухаммад -Шаха (1719-1748 рр..), мавзолей президента Закір Хуссейна (1973 р.) близько ісламського університету Джамія-Міллі, а також цілий комплекс усипальниць в Садах-Лоді.
Амрітсар - місто в північно-західній Індії, в штаті Пенджаб. Населення - 1183705 чол. Амрітсар - священне місто сикхів. Заснований четвертим гуру Рам Дасом в 1577. Місто отримало назву від священного ставу, в центрі якого знаходиться Хармандір-Сахіб (Золотий храм), головна сикхські гурдвари. У головному храмовому комплексі Амрітсар розташований акав Тахтім. У Амрітсарі відбувалися багато найважливіші події сикхської історії, в тому числі останніх років.
У Амрітсарі (Пенджаб) знаходиться головна святиня сикхизма - Золотий храм (1577 р.), оточений священним водоймищем безсмертя. Більшість адміністративних будівель та сама планування міста створені за проектом знаменитого архітектора Корбьюзье, що перетворює Амрітсарі на справжній музей цього майстра. Неподалік від Наггара, в якому довгий час жила сім'я Реріх, розташований відомий гірський курорт Маналі, в якому проповідував легендарний предок людства Ману, і який відомий не тільки центром тибетської медицини, а й величними храмами Ману і Дхунгрі. Прекрасні можливості для відпочинку створені серед хвойних лісів гірських курортів Кулу, Сімла, Наїнітал і Масуру. Для любителів гірського туризму пропонується безліч цікавих трекерних маршрутів, походів на яках, тибетський сафарі на джипах, а також відвідування національних заповідників.
Мумбаї або Бомбей (іноді його вимовляють як Мумбай) - "ворота Індії", "індійський Голлівуд" і столиця штату Махараштра. Сучасний Мумбаї славиться різноманітною архітектурою: колоніальні особняки старих кварталів є сусідами з тут висотними будівлями південної частини міста. Найбільш цікаві тріумфальна арка "Ворота Індії" (1924 р.), міський форт (1720 р.), церкви Св. Іоанна і Св. Апостола Фоми, собор Св. Томаса (1672-1718 рр..), Музей принца Уельського (1911 г .), індуїстський храм Махалакшмі, мавзолей і мечеть Хаджі-Алі, будівля Бомбейського університету, будівля старого Монетного двору (1828 р.), найбільший в старому Бомбеї ринок Кроуфорд, будівлі Вікторія-Термінус, Верховний суд і ін З інших визначних пам'яток Мумбаї можна відзначити кращий в Індії акваріум Тарапоревала, Музей Західної Індії, парк Вікторія-Гарденз з зоопарком, бомбейський Планетарій ім. Неру, Галерею сучасного мистецтва в будівлі східного стилю, а також кілька храмів VII століття.
Місто Ченнай (Ченнаї, Мадрас) був заснований в 1639 р. як форпост Британії на півострові, тому в його архітектурі сильний вплив британського колоніального стилю. Основними визначними пам'ятками міста вважаються форт Св. Георгія (1653 р.), в якому зараз працює уряд штату, Кафедральний собор Св. Апостола Фоми (1504 р.), перша англіканська церква країни - Св. Діви Марії (XIX в.), Храм Шиви , Мадрасського музична академія музики і танцю Калакшетра, будівля одного з найстаріших в країні Мадрасського Університету (1857 р.), Міжнародний центр теософії ім. Блаватської та Мадрасській державний музей (1846 р.).
Недалеко від міста, на березі Бенгальської затоки, розкинувся величезний храмовий комплекс Махабаліпурам (Мамаллапурам) з двома десятками храмів VII-VIII ст., А також зі знаменитими скельними барельєфами "Сходження Гангу на землю" ("Покаяння Арджуни"). На північний захід від Ченная розташований знаменитий центр паломництва - Мадурай, з колосальним храмом богині Менакші (Мінакши-Мандір, 1560 р.) і комплексом храму Шиви (XII-XVII ст.) З "Тисячеколонним залом" (середина XVI ст.).
Колката (Калькутта) - адміністративний центр штату Західна Бенгалія і найбільше місто країни, що входить в десятку найбільших мегаполісів світу. У Колкаті знаходиться найбільші в Індії Національна бібліотека (1836 р.), Меморіальний музей ім. Королеви Вікторії (1921 р.) у величезному парку Майдан, грізний форт Вільям (заснований в 1696 р.), багатющий Індійський музей, найстаріший в країні калькуттського університет (1857 р.), чудовий Ботанічний сад (заснований у XVIII ст.), Збудований на місці легендарної "чорної діри Калькутти" Поштамт, храм Калі, місія Матері Терези і штаб-квартира суспільства Рамакрішни, технологічний музей Бірла (Колката вважається одним з визнаних інженерних центрів країни), будинок уряду Радж-Бхаван, собор Св. Павла, ботанічний сад , "найзавантаженіший міст у світі" - консольний Хоура-бридж і безліч інших цікавих об'єктів.
В околицях міста зосереджена величезна кількість релігійних центрів, серед яких знаменитий храм Махабодхі-Мандір, священне місце джайністов - Павапурі, священне місце індуїстів - Гайя, дерево Бо в місті Бодхгая (штат Біхар) і сикхські храми в Патна. Також широку популярність має популярний курортний район Дарджілінг.
Варанасі - це індуїстський Самарканд, Мекка, Єрусалим. Храмів і монастирів тут так само багато, як в Катманду. Індуси вірять, що Шива перебуває у храмі Таракешвар, що священні води Гангу очищують і змивають всі гріхи і що якщо тіло кремувати в Варанасі і попіл розвіяти над Гангом, то можна знайти спасіння, або мокшу (звільнення від циклу реінкарнацій).
Варанасі славиться не
тільки релігією. Він відомий також
парчевими тканинами і
Вечорами, коли запалюються свічки, річка і Гати здаються чимось нереальним. Вони міцно пов'язують даний Варанасі з його минулим, нагадують про вічність.
Прянощі, якими багатий Кочин, спрадавна приваблювали сюди завойовників і торговців зі всього світла. Всі вони залишили тут свій слід. Першими в Кочин прибутку португальці. Вони зійшли на берег в святвечір 1500 року. Місцевий раджа дав прибульцям право на торгівлю, яким вони негайно скористалися. Незабаром сюди приплив сам Васко да Гама. Після смерті він був похований в невеликій церкві Св. Франсиско; пізніше його тіло було відправлено в Португалію. Ця найстаріша церква Індії збереглася і стоїть біля самої кромки води у форті Кочин.
Недалеко від церкви розташована головна визначна пам'ятка Кочина, знову ж нагадує про іноземних гостях. Це китайські риболовні сіті. Вони, немов журавель, нахиляються і занурюються у води гавані, а коли їх піднімають, то можна побачити, як б'ються в їх утробі спіймані жертви.
