Истощение природных ресурсов мира

Вступ

Природні ресурси світу - великі й різноманітні. До них відносять  компоненти живої та неживої природи, що використовуються (або можуть бути використані в перспективі) як предмети виробництва, споживання й рекреації. До природних ресурсів належать: сприятливі кліматичні умови (енергія сонця, вітру, води), грунти, рослини, тварини, мінеральна сировина, води. 

Класифікація природних  ресурсів може бути різною, залежно  від того, за якими ознаками її проводять. Найчастіше трапляється такий поділ: 

· за видами: мінерально-сировинні, водні, земельні, біологічні (тваринні та рослинні, у тому числі лісові), кліматичні, рекреаційні, Світового океану; 

· за вичерпністю: вичерпні (ресурси надр та екосистеми) і невичерпні (енергія сонця, вітру, припливно-відпливна, хвильова, геотермічна, термоядерна тощо); 

· за можливістю самовідновлення: відновлювані (земельні, біологічні, водні) та не відновлювальні (більша частина мінеральних ресурсів). 

Природні ресурси на земній кулі розміщуються вкрай нерівномірно. Не тільки окремі країни, а й великі регіони різняться за рівнем забезпеченості певними ресурсами. Рівень забезпеченості мав значний влив на первинний  розвиток промисловості та її спеціалізацію  до ери науково-технічної революції (НТР). Ресурсозабезпеченість є важливим, але не вирішальним фактором розвитку території. Наприклад, Японія, Республіка Корея, деякі західноєвропейські країни за мінімального природно-ресурсного потенціалу досягли значних економічних  і соціальних успіхів, використовуючи досягнення НТР, людські та фінансові  ресурси, міжнародну інтеграцію тощо. Є й зворотні приклади, коли природно-ресурсний  потенціал країни використовується нераціонально (більшість країн  Африки, Індія, Росія, Казахстан тощо). 

Використання природних  ресурсів і заходи щодо їх збереження отримали назву природокористування. За раціонального природокористування  навколишнє середовище не зазнає катастрофічного  впливу виробничої діяльності людини, а знаходиться в стані екологічної  рівноваги. За нераціонального природокористування  стан навколишнього середовища з  кожним роком погіршується, що призводить до локальних, регіональних і загальносвітових екологічних проблем.

1 Класифікація природних ресурсів

1.1 Мінеральні  ресурси

Мінеральні ресурси - природні речовини мінерального походження, що використовуються в господарстві як сировина чи джерело енегії. Гірські  породи та мінерали, що їх люди використовують чи будуть використовувати в господарській  діяльності, називають корисними  копалинами.

Мінеральні ресурси поділяються  на: паливно-енергетичні (вугілля, нафта, природний газ, уран, торій, горючі-сланці тощо); рудні (руди чорних, кольорових, рідкісних, розсіяних, благородних  металів); нерудні металургійні (флюси, вогнетриви); гірничо-хімічні (апатити, нефеліни, кам'яна, калійна солі, сірка, сірчаний колчедан, барій, фосфорити); технічні (алмаз, гіпс, природний камінь). Мінеральні ресурси є головним джерелом матеріального виробництва суспільства; найбільш активно людство почало використовувати їх у другій половині ХХ століття.

Мінеральних ресурсів налічується  понад 200 видів. Щорічно із земних надр видобувається понад 120 млрд. тонн різноманітної  сировини і палива. Сучасне розміщення корисних копалин світу - це результат  геологічного розвитку нашої планети. Росія, Китай, Австралія, Канада, США  мають практично всі види мінерально-сировинних ресурсів і належать до категорії  країн максимальної ресурсозабезпеченності.

У літосфері сформувалися геологічно окремі території, з приуроченими до них групами корисних копалин. При цьому паливні ресурси  органічного походження тяжіють  до прогинів стародавніх платформ або  прогинів складчастих структур. Рудні  корисні копалини трапляються в  межах розломів платформ і рухливих складчастих областей. Вирізняють великі рудні пояси. Альпійсько-Гімалайський, Тихоокеанський, Урало-Монгольський тощо. Рудні корисні копалини мають  велике значення у сучасному світі, оскільки метали залишаються неперевершеним конструкційним матеріалом. Наявність  рудних корисних копалин є доброю передумовою економічного розвитку будь-якої країни.

1.1.1 Паливно-енергетична сировина

Загальносвітові запаси нафти - 350-450 млрд. тонн (достовірно відомі - 100 млрд. тонн). Провідні країни за запасами: Саудівська Аравія (24 млрд. тон), Росія (20 млрд. тон), Кувейт, Іран (по 13 млрд. тон), Ірак, США. Основні райони залягання: Перська затока (Саудівська Аравія, Кувейт, Ірак, ОАЕ, Іран); Росія (Сибір, Урало-Поволжя); шельф Мексиканської затоки (США, Мексика); Аляска; акваторія Північного моря; північ Південної Америки; Гвінейська затока, Північна Африка; Великі Зондські острови.

Природний газ утворюється  із нафтою, тому їх родовища часто співпадають  територіально. Запаси природного газу - 200-300 трлн. куб. м (достовірні - до 100 трлн. куб. м). Провідні країни за запасами: Росія (43% світу), Іран, США, Катар, Саудівська Аравія, Ірак, Алжир, Норвегія.

Вугілля поділяють на кам'яне  та буре (подекуди райони залягання  співпадають). Вугільні басейни світу (їх близько 3600) охоплюють до 15% площі  суходолу. Загальні запаси - 15 трлн. тонн, розвідані - 9 трлн. тонн. Найбільші поклади  вугілля знаходяться у КНР, США, Росії, Україні, Казахстані, Польщі, Австралії, ФРН, Канаді, ПАР. Найбільші басейни: Ленський, Тунгуський, Кансько-Ачинський, Тімано-Печорський (Росія), Аппалацький, Пенсільванський, Центральний, Форт-Юніон (США), Тянсінський, Шансі (КНР), Рурський, Ахенський, Рейнський (ФРН), Карагандинський, Екібастузський (Казахстан), Донецький (Україна).

1.1.2 Рудні корисні копалини

Уранові руди є важливою стратегічною сировиною. Найбільші  запаси їх мають Австралія, ПАР, Канада, Нігер, Бразилія, США.

Великі запаси залізної руди (у світі - 800 млрд. тонн, розвідані 200-250 млрд. тонн) є в Росії, Австралії, Бразилії, Україні, США, Канаді, Індії тощо. Світові запаси марганцевих руд становлять майже 17 млрд. тонн. Більше як 90 % із них припадає на ПАР та Україну. За запасами руд хрому (світові - близько 16 млрд. тонн) виділяються ПАР, Зімбабве, Казахстан.

Із руд кольорових металів  найбільш поширеними є руди алюмінію (боксити, нефеліни, алуніти). Світові  запаси - понад 70 млрд. тонн. Найбільші  родовища алюмінієвої сировини розміщено  у Гвінеї, Бразилії, Австралії, Індії, Сурінамі, Росії, Ямайці. Мідні руди (до 1,5 млрд. тонн у світі) найбільше  поширені в Чилі (90% світових), Замбії, Демократичній Республіці Конго (ДРК), США, Канаді, Австралії. Поліметалеві руди є багатокомпонентними; окрім основних складових - свинцю (200 млн. тонн) і цинку (350 млн. тонн) вони містять срібло, рідкоземельні  метали тощо. Значні запаси їх є у  США, Канаді, Австралії, Росії, Казахстані, ПАР. Понад 90% олов'яних руд світу (всього - 10-20 млн. тонн) знаходяться у "олов'яному  поясі": Росія - Монголія - КНР - В'єтнам - Таїланд - Малайзія - Індонезія - Австралія. На кіновар (ртутна сировина) багаті Росія, Україна, Словенія, Алжир, Італія, Киргизстан. Більшість світових запасів золота (50-60 тис. тонн) і платини знаходяться  в ПАР, США, Канаді, Росії, Австралії.

1.1.3 Хімічна та агрохімічна сировина

Хімічна та агрохімічна сировина зазвичай має осадове походження.

Калійні солі: світові запаси - 70 млрд. тонн; провідні країни за запасами: Росія, Канада, Німеччина, Франція, Ізраїль, Йорданія, США.

Кам'яна сіль: Україна.

Сірка: самородна (осадове  та вулканічне походження), пірит, сульфідні  солі, в газі та нафті; світові запаси - близько 700 млн. тонн, самородної - 350 млн. тонн. Найбільші провінції та країні: Середземноморська (Україна, Польща, Іспанія); Східноєвропейська (Росія); Середньоазіатська (КНР, Японія); Американська (Чилі, США, Мексика, Аргентина).

Фосфатна сировина (світові  запаси - до 100 млрд. тонн, розвідано - 37 млрд. тонн): Марокко (перше місце, 55 млрд. тонн), Росія, КНР, Бразилія, ПАР, Казахстан, Австралія.

1.1.3 Будівельні матеріали

Будівельні матеріали  є практично всюди. Найбільшого  промислового значення набули родовища флюориту (Росія, МНР, ПАР, Мексика, Іспанія), азбесту (Росія, Казахстан, КНД, ПАР, Канада, США), графіту (Росія, Україна, КНР, КНДР, Чехія).

Раціональне використання мінеральних  ресурсів передбачає комплексне й повне  використання сировини, створення безвідхідних і маловідхідних виробничих циклів, переведення виробництва на екологічно безпечні, ресурсо- та енергозберігальні  технології.

1.2 Земельні ресурси

Земельні ресурси - землі, що використовуються або можуть бути використані в різних галузях  національної економіки. Також визначаються як вид відновлювальних природних  ресурсів, що використовуються або  можуть бути використані в різних галузях національної економіки. А  крім того - як вид відновлювальних  природних ресурсів, що характеризуються територією, якістю грунтів, кліматом, рельєфом, гідрологічним режимом, рослинністю  тощо. Земельні ресурси - основа розміщення господарських об'єктів, головний засіб  виробництва у сільському, лісовому та інших господарствах, де використовується й відіграє роль родючість грунтів. Якість земельних ресурсів, насамперед залежить від вмісту гумусу в грунті. Загальна площа суходолу - 149 млн. кв. км. Земельний фонд (без Антарктиди) становить 133,9 млн. кв. км (13,4 млрд. га), або 26,3% загальної площі земної кулі, у тому числі:

• орні землі (рілля, сади, плантації) - 1.45 млрд. га (11%);

• луки й пасовища - 3,2 млрд. га (24%);

• ліси й чагарники - 4,1 млрд. га (31%);

• малопродуктивні землі (болота, пустелі, льодовики) - 4 млрд. га (3%);

• антропогенні забудови (міста, заводи, транспорт) - 0,4 млрд. га (3%).

Одним із найважливіших показників у земельному фонді території  є частка орних земель. На Євразію  припадає 59% світової ріллі, на Північну та Центральну Америку - 15%, на Африку - 15%, на Південну Америку - 8%, на Австралію - 3%. 80% світової ріллі знаходиться  у посушливій зоні. Найбільша частка пасовищ - у країнах Африки (24%) та Азії (18%).

Вкрай негативний вплив на земельні ресурси справляє ерозія. Грунти втрачають свою родючість  як через природні процеси, так через  нераціональну господарську діяльність людини. Щорічне скорочення сільськогосподарських  угідь становить більш як 9 млн. га.

1.3 Водні ресурси

Водні ресурси - складова частина  невичерпних природних ресурсів. Це - прісні води суходолу: поверхневі (річки, озера, льодовики, штучні водойми, болота) та підземні. Вода - одна з найпоширеніших речовин у природі. На Світовий океан  припадає 361 млн. кв. км, або 71% загальної  площі земної кулі; на всі внутрішні  водойми суходолу - до 3%. Близько 10% суходолу вкрито льодовиками.

Загальний об'єм гідросфери Землі - 1,4 млрд. куб. км, причому 96% припадає на води Світового океану. Об'єм підземних  вод становить понад 23 млн. куб. км, у льодовиках міститься 24 млн., в  озерах - 176 тис., у болотах - 12 тис., у  річках - більш як 2 тис. куб. км. Але  прісної води - тільки 2,5% від усієї  маси води (47 тис. куб. км), до того ж понад 2/3 її законсервовано в льодовиках і  сніжниках.

Таб.1.1 «Розподіл водних ресурсів»

Потреби у кислій воді постійно зростають; її щорічне споживання становить  більш як 4000 куб. км. Нерівномірне розміщення водних ресурсів пояснюється кліматичними та рельєфними особливостями території. Третина суходолу вже зараз відчуває нестачу води. Великі річки та озера часто знаходяться на малообжитих територіях, як наприклад Амазонка, річки Росії та Канади, що впадають у Північний Льодовитий океан.

Проблема нестачі води в густозаселених регіонах земної кулі пов'язана також із значним забрудненням вод річок і озер унаслідок  господарської діяльності. Брудна вода стає непридатною для побутових, господарських, рекреаційних потреб. Процес забруднення вод особливо інтенсивно розвивається в останні 20-30 років. До цього проблеми, пов'язані з забрудненням вод, мали локальний характер. Нині проблема водозабезпечення стала однією з найбільших проблем людства.

Основними споживачами прісної  води є сільське господарство (63%), промисловість (27%), комунальне господарство (7%) і транспорт. Для раціонального використання водних ресурсів у світі збудовано  понад 16000 водосховищ, потужні іригаційні системи. Поки що слабо використовується енергетичний потенціал річок (на 15-20%).

1.4 Лісові ресурси

Лісові ресурси світу  налічують 3,8 млрд. га (приблизно ? суходолу), промислові запаси деревини становлять до 50 млрд. куб. м. Більша частина лісів  сконцентрована у двох лісових поясах - північному, з переважанням хвойних  пород (пролягає через Канаду, США, Скандинавію, Росію) та південному, з листяними  породами дерев (території Центральної  та Південної Америки, Екваторіальної Африки, Південної та Південно-Східної  Азії).

Ліси є основним постачальником кисню в атмосферу. Деревина використовується як паливо, як цінний матеріал для будівельної  та хімічної індустрії. Ліси виконують  грунтозахисну та водоакумулятивну функціі, є місцем відпочинку, видиграють надзвичайно важливу природоохоронну  роль.

Найбільші площі лісів  збереглися в Азії та Південній Америці, найменші - в Австралії та Європі. Щороку площі лісів скорочуються на 25 млн. га, що є важливим аспектом екологічної проблеми. За запасами деревини провідні місця в світі  належать Росії, Канаді, Бразилії, США, Індонезії; з-поміж африканських країн - Демократичній Республіці Конго (ДРК).

1.5 Ресурси Світового океану

Світовий океан - джерело  важливих для людства ресурсів. У  ньому мешкають численні види тварин, а його води, дно і надра багаті на мінеральну сировину. Величезним є значення океану для транспорту й реакції (відповідно, можна говорити про реакційні та транспортні ресурси).

1.5.1 Біологічні ресурси

Біологічні ресурси. Вчені  вважають, що цих ресурсів вистачить, щоби прогодувати 30 млрд. осіб. Частка риби становить 80% усієї морської біомаси. Решта останньої припадає на молюсків (кальмарів, мідій, устриць), ракоподібних (крабів, омарів, креветок), мізерна  частка - на водорості. Щорічно виловлюється 85-90 млн. тонн риби, молюсків та інших  морепродуктів; цим людство забезпечує до 20% своїх потреб у білках тваринного походження.

У Світовому океані, як і  на суходолі, є високо- та малопродуктивні  площі. Високопродуктивні - це води шельфової  зони (до 200 м), де багато сонячного світла, кисню та органічних речовин - планктону. Бідні на органічне життя - океанічні  простори, продуктивність яких знаходиться  на рівні пустель. В останні роки поширилося розведення деяких видів  організмів на морських плантаціях і  фермах (аква- та маринкультури).

1.5.2 Мінеральні  ресурси

Мінеральні ресурси океану поділяються на:

• ресурси вод (у морській воді є майже всі хімічні елементи; крім того, з неї щорічно видобувають  мільйони куб. м прісної води);

• ресурси дна: залізомарганцеві конкреції, рудоносні мули, донні  розсипи;

• ресурси надр: 90% усіх корисних копалин, що видобуваються з морського  дна, становлять нафта і газ. У 1990 році їхня частка наблизилася до 1/3 від загальносвітового видобутку. Прикладом морської нафтоіндустрії є Перська, Венесуельська, Мексиканська затоки, шельф Північного моря.

1.5.3 Енергетичні  ресурси

Енергетичні ресурси. Уже  діють електростанції, які працюють на енергії припливів та відпливів. Вони є у Франції, Росії, КНР. У  деяких країнах світу розробляються  і вже частково реалізуються проекти  з використання енергії течій  і хвиль. Але людина, експлуатуючи природні ресурси Світового океану, водночас широко використовує його як смітник, скидаючи в океанічні води виробничі та радіаційні відходи. Океан  і суходіл - це єдина екологічна система, і екологічна криза в океані загрожує знищенням усієї біосфери.

1.6 Кліматичні ресурси

Кліматичні ресурси - невичерпні природні ресурси, що містять сонячну  енергію, вологу та енергію вітру. Кліматичні ресурси не споживаються безпосередньо в матеріальній та нематеріальній діяльності людей, не знищуються у процесі використання, але можуть погіршуватись (забруднюватись) або покращуватись (за умови цілеспрямованої діяльності). Поєднання тепла, вологи, водного режиму, грунтів певної територрії, що використовуються в сільському господарстві, називають агрокліматичними ресурсами.

1. 7Рекреаційні ресурси

Рекреаційні ресурси - сукупність природних та антропогенних об'єктів  і явищ, що їх можна використовувати  для відпочинку, лікування й туризму. Природні рекреаційні ресурси - це особливості природи, природні та природно-технічні геосистеми, об'єкти і явища природи, їхні компоненти й властивості, природоохоронні об'єкти, пам'ятки історії, архітектури, етнографічні особливості території.

Рекреаційні ресурси океанів  і морів характеризуються значною  різноманітністю. До основних рекреаційно-туристських  берегових районів належать: в  Антлантичному океані - Середземноморське  узбережжя Південної Європи та Північної  Африки, узбережжя Біскайської затоки, Північного, Балтійського та Чорного  морів півострова Флорида, островів Куба, Гаїті, Багамських, райони міст міських  агломерацій Атлантичного узбережжя  Північної та Південної Америки; у Тихому океані - Гавайські острови  і східне узбережжя Австралії, острів Хайнань (Китай), узбережжя Японського моря, райони міст і міських агломерацій  Тихоокеанського узбережжя Північної  та Південної Америки; в Індійському  океані - острів Шрі-Ланка, райони прибрежних міських агломерацій Індії, східне узбережжя острова Мадагаскар. Нині поширення набувають туристські подорожі на кораблях (круїзи), підводне полювання, спортивне рибальство, віндсерфінг, подорожі на вітрильниках, яхтах, катамаранах, мисливські сафарі, відвідування значних  спортивних культурних подій.

Загальний обсяг світових рекреаційних ресурсів не може бути визначений повністю якісно або кількісно. Для  оцінки світових рекреаційних ресурсів треба враховувати географічне  положення, особливості клімату  і ландшафтів. До основних видів  рекреаційних ресурсів належать: узбережжя  теплих морів; береги річок, озер і водосховищ; лісові та лучні масиви; передгір'я  та гірські країни; міста - столичні та історичні центри; міста-курорти  або курортні місцевості; релігійно-культові комплекси та окремі споруди, розташовані поза межами населених пунктів; давні міста, фортифікаційні споруди (печерні міста, фортеці тощо), каменярні.

На характер використання рекреаційних ресурсів надзвичайно  сильно впливає екологічний стан території - чистота або забруднення  вод, повітря, грунтів, порядок чи безладдя в соціально-політичному житті  суспільства, економіці країни. Нині до найболючіших екологічних проблем  багатьох держав світу слід віднести забрудненість повітря, поверхневих  вод, морів і океанів, тероризм, осередки великих і малих воєнних конфліктів, що не припиняються.

Раціональне використання рекреаційних ресурсів є дуже вигідним бізнесом, бо, не потребуючи значних капіталовкладень, приносить швидкий і значний  прибуток. Тому в багатьох країнах  до рекреації залучають як приватний, так і державний капітал. Дуже великого значення для залучення  туристів набуває рівень розвитку сфери  обслуговування, тому провідні місця  у світовому туризмі здебільшого  належать розвиненим країнам. Щороку Іспанію  відвідує понад 50 млн. іноземних туристів, Італію - до 35 млн., Францію і США  до 30 млн., Канаду, Великобританію, Японію - до 20 млн.

2 Основні моделі  виснаження природних ресурсів світу

Виснаження природних  ресурсів - вироблення копалин до ступеня нерентабельності подальшої розробки. Перевищення темпів і обсягів видобутку над здатністю природного відновлення поновлюваних ресурсів. Це переруб лісу, перелов риби, перевипасання худоби і збій пасовищ, недотримання агротехнічних заходів при обробці грунтів і виснаження їх родючості, забруднення водотоків і водойм промисловими відходами так, що їх практично неможливо використовувати, забруднення повітря у великих містах і т.д. З розвитком і прогресом суспільства наростає виснаження природних ресурсів, тому необхідно вирішувати проблему запобігання цього процесу.

Виснаження ресурсів йде  за кількома напрямками:

1) виснажуються невідновлювані копалини, енергоресурси біогенного походження - вугілля і нафта, хоча їх запаси поки досить великі. Крім того, біосфера має і альтернативні невичерпні джерела енергії: вітер, припливи і відливи, сонячну радіацію.

2) виснажуються відновлювані  ресурси, такі як грунт і ліси. Грунтовий покрив планети страждає від ерозії, в результаті якої катастрофічно зменшується родючий шар. Багато стародавні цивілізації зникли з лиця Землі саме внаслідок безмірної оранки грунтового шару. Так, нинішня пустеля Сахара була колись багатющою житницею Римської імперії. І зараз на різних ділянках земної кулі відбувається опустелювання, пов'язане насамперед з вирубкою лісів, зведенням чагарників і трав'яного покриву. Суцільна розораність грунтів веде до курних бурь, вітрової та водної ерозії родючого грунтового шару.

Поряд з численними перевагами, властивими індустріальним товариствам, для них характерно як виникнення нових, так і загострення вже  існуючих екологічних і ресурсних  проблем. За масштабами поширення ці, загрозливі добробуту людини проблеми, можна підрозділити на:

- локальні: забруднення підземних  вод токсичними речовинами,

- регіональні: пошкодження  лісів і деградація озер в  результаті атмосферних випадань  забруднювачів,

- глобальні: можливі кліматичні  зміни внаслідок збільшення вмісту  вуглекислого газу і інших  газоподібних речовин в атмосфері,  а також виснаження озонового  шару.

Високі темпи приросту споживання природних ресурсів за останні  роки і прогресуюче забруднення  навколишнього природного середовища породили різні теорії щодо майбутнього забезпечення ними людей на Землі. Найпоширеніша на Заході теорія вичерпання природних ресурсів і настання природного голоду. Особливо це стосується невідновлюваних природних ресурсів — мінеральної сировини і палива. Для оцінки наростаючих диспропорцій між розвитком суспільства і природними ресурсами рядом дослідників наводяться дані про виснаження запасів мінеральної сировини, скорочення земель, що обробляються, і інших сільськогосподарських угідь, вирубку лісів, зростаючий дефіцит прісної води.

Широко відомі в цьому  напрямі теорії, розроблені з ініціативи Римського клубу (неурядововий аналітичний  центр, створений у 1970 р.), який ставить на меті розробку і обговорення перспективних проблем світового розвитку. За даними Д.Медоуза, відомі нині запаси корисних копалин будуть вичерпані протягом найближчих десятиріч.

У табл. 2.1 показані терміни вичерпання запасів окремих корисних копалин Землі за даними авторитетного міжнародного аналітичного центру, так званого «Римського клубу» (дослідження 2001 р.)

Табл.2.1 Прогноз вичерпання ресурсів корисних копалин Землі (за даними Римського клубу, 2001 р.)

 Причому термін вичерпання  ресурсів був обчислений виходячи  з припущення, що протягом наступних  десятиліть розвідані ресурси  зростуть в 5 разів у порівнянні  з сучасними даними. Тобто будуть  розвідані нові поклади, відкриті  нові родовища, але, незважаючи, на  це, час, коли вичерпаються запаси  руд металів і паливно-енергетичних  ресурсів, дуже близький — він співвимірний зміні від 2-3 до 5-6 поколінь.

Це змушує шукати нові ареали, об'єкти і способи видобутку й переробки копалин для отримання життєво важливих для людства сировинних та енергетичних ресурсів. З іншого боку — очікується відмова від соціальної філософії «суспільства споживання» й значне скорочення необов'язкових витрат, що спроможне на декілька поколінь продовжити термін користування мінеральними ресурсами землі. Нові ареали — це, перш за все, води Світового океану, корисні копалини його дна, поховані води і розсоли земних надр, а також сьогоднішні відходи переробки мінеральної сировини — терикони, хвостосховища, мулонакопичувачі, інші відвали тощо. З точки зору підземних споруд особливо цікавими є гірничі виробки під дном океанів та морів (сьогодні такі вже є), а також виробки в зоні впливу підземних водойм.

Ці та інші варіанти світових моделей показують, що внаслідок  вичерпання природних ресурсів і  зростаючого забруднення в середині XXI ст. почнеться криза, зростання  населення зміниться його скороченням, станеться світова катастрофа. Кращим варіантом є модель стабілізації економіки населення: капітал прямує в сільське господарство і сферу  послуг, а в промисловість — тільки для відшкодування зносу. У цьому випадку світова економічна система буде існувати за межами XXI ст.

Результати досліджень вчених різних країн світу, проведені за завданням ООН, оптимістичніші. Вони прогнозують прогрес світової економіки на тривалий період.

У роботі американського вченого  В. Д. Нордхауза «Ресурси як обмежувач зростання» показується, що кінцеві мінеральні ресурси (які можуть бути вилучені) у багато разів перевершують відомі, і якщо вийти з сучасного річного споживання, то їх вистачить на тривалі терміни використання (табл. 2.2)

Табл.2.2 Можливі строки видобутку різних корисних копалин