Кабінет Мініструв України: конституційний статус, функції та повноваження

Міністерство  освіти и науки

Національний  Технічний Університет України

Київський Політехнічний Інститут

Факультет соціології і права 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Доповідь  зі вступу до спеціальності на тему:

«Кабінет  Мініструв України: конституційний статус, функції та повноваження» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Виконала: студентка АМ-12

Литвин  Наталія Вікторівна

Перевірив:

ПашовРостислав  Іванович 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

м.Київ, 2011

Зміст 

Вступ

1  Кабінет  Міністрів України - вищий орган  в системі органів виконавчої  влади України

2. Порядок формування та склад Кабінету Міністрів України

3. Основні функції Кабінету Міністрів України

4. Конституційні повноваження Кабінету Міністрів України.

Висновки

Список  літератури 

Вступ

Закон України «Про Кабінет Міністрів  України» розроблений з метою  дотримання принципу законності, встановленого частиною другою статті 19 Конституції України, та на виконання положень частини другої статті 120 Конституції України, згідно з якими «організація, повноваження та порядок діяльності Кабінету Міністрів України, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади визначаються Конституцією і законами України» та пункту 12 частини першої статті 92 Конституції України, згідно з яким «виключно законами України визначаються організація і діяльність органів виконавчої влади».

 До цього часу організацію, повноваження та порядок діяльності Кабінету Міністрів України, інших центральних органів виконавчої влади належним чином – на рівні закону України – не врегульовано.

 Мета  Закону – відповідно до Конституції  України встановити систему органів виконавчої влади та комплексно врегулювати організацію, повноваження та порядок діяльності Кабінету Міністрів України та центральних органів виконавчої влади.

 Завдання  Закону – ввести в легітимне  поле організацію та діяльність  Кабінету Міністрів України та центральних органів виконавчої влади; врегулювати в розвиток Конституції України відносини Кабінету Міністрів України з Президентом України та Верховною Радою України; наблизити систему виконавчої влади України до європейських стандартів належного урядування шляхом розмежування політичних та адміністративних функцій і посад, проведення інституційного розмежування функцій вироблення політики та адміністрування, введення європейських підходів щодо розмежування напрямків державної політики.

 Таким чином, необхідно зазначити, що вивчення впливу прийняття Закону України «Про Кабінет Міністрів України» на баланс гілок влади в Україні є дуже важливою та актуальною темою дослідження, особливо у світлі подання Президента України до Конституційного Суду України, щодо відповідності Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Конституції України.

 Метою  дослідження є вивчення впливу  прийняття Закону України «Про  Кабінет Міністрів України» на  баланс гілок влади. 

 На  сучасному етапі це питання  активно обговорюється в політичних та юридичних колах, постійно знаходиться на перших шпальтах засобів масової інформації, активно дискутується у суспільстві.

 На  сьогодні існує декілька точок  зору на прийнятий Закон, проте  остаточне слово залишається  за Конституційним Судом України, який дасть остаточне тлумачення його конституційності. 

1. Згідно з Конституцією, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, яку складають центральні і місцеві органи виконавчої влади. Як вищий колегіальний орган, він здійснює владу як безпосередньо, так і через центральні та місцеві органи виконавчої влади, спрямовуючи та контролюючи їх діяльність.  Визначення Кабінету Міністрів як вищого органу виконавчої влади відображає його роль і місце не лише у системі органів виконавчої влади, а й у системі державної влади України в цілому, характеризує його як орган, який здійснює виконання законів Верховної Ради України та нормативних актів Президента України.  Правове положення Кабінету Міністрів визначається Конституцією України; Законом “Про Кабінет Міністрів України”; нормативними актами Президента України і Кабінету Міністрів України.  Як вищий орган виконавчої влади Кабінет Міністрів очолює єдину систему виконавчої влади в Україні; забезпечує у відповідності з Конституцією здійснення функцій і повноважень виконавчої влади на території України; спрямовує діяльність міністерств та інших органів виконавчої влади; самостійно вирішує питання, які віднесені до його відання Конституцією України. Кабінет Міністрів відповідальний перед Президентом України і у своїй діяльності керується його актами (ст. 113 Конституції України). Одночасно він підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України, але у межах, визначених Конституцією України. 

Діяльність  Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах: 

1. Поділу  державної влади – уряд здійснює  виконавчу владу у встановлених  Конституцією межах незалежно  від органів законодавчої та  судової влади, крім випадків, передбачених Конституцією України.  Неправомірне втручання будь-яких органів, посадових осіб, об’єднань громадян у вирішення питань, віднесених до відання уряду, не допускається.

2. Верховенства  права – Кабінет Міністрів  у своїй діяльності дотримується  вимог утвердження та гарантування  прав і свобод людини, відповідальності держави перед громадянами за забезпечення їм гідних умов життя.

3. Законності  – він здійснює свої повноваження  на основі та відповідно до  Конституції та законів України,  указів Президента України.

4. Колегіальності  – Кабінет Міністрів є колегіальним органом, що приймає рішення після вільного демократичного обговорення питань на своїх засіданнях.

5. Науковості  – уряд України у своїй діяльності  спирається на наукове обґрунтування  здійснюваної ним державної політики, активно використовує новітні  досягнення наукових досліджень, організаційно-технічні засоби та інформаційні технології.

6. Гласності  – Кабінет Міністрів регулярно  інформує громадськість про свою  діяльність, працює у режимі постійного  діалогу з населенням; прийняття  таємних рішень можливе лише у випадках, визначених законом. 

2. До складу Кабінету Міністрів України входять прем’єр-міністр України, перший віце-прем’єр-міністр, віце-прем’єр-міністри та міністри України. Загальна чисельність членів новосформованого Кабінету Міністрів визначається Верховною радою України за поданням прем’єр-міністра одночасно з призначенням персонального складу Уряду. У разі прийняття Кабінетом Міністрів рішення про утворення, реорганізацію або ліквідацію міністерства посадовий склад Уряду України вважається зміненим з дня прийняття такого рішення. Посади членів Уряду належать до категорії політичних посад, на які не поширюється трудове законодавство. тож прирівнювання будь-яких посад в органах державної влади за статусом до посад членів Кабінету Міністрів України в жодному випадку не допускається. Попри це, за поданням прем’єр-міністра України Верховна рада може призначати міністрами осіб, які не очолюють міністерств. Щоправда, до складу Кабінету Міністрів може бути призначено не більше двох таких міністрів. 

Членами Кабінету Міністрів України можуть бути громадяни України, які мають право голосу, вищу освіту та володіють державною мовою. Не можуть бути призначені на посади членів Уряду особи, які мають судимість, не погашену і не зняту в установленому законом порядку. 

Члени Уряду України не мають права  суміщати свою службову діяльність з  іншою роботою (крім викладацької, наукової та творчої роботи у позаробочий  час), входити до складу керівного  органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку. У разі виникнення обставин, що порушують вимоги щодо несумісності посади члена Кабінету Міністрів України з іншими видами діяльності, такий член Уряду у двадцятиденний строк з дня виникнення цих обставин припиняє таку діяльність або подає особисту заяву про відставку. У разі внесення на розгляд Верховної ради подання щодо призначення на посаду члена Кабінету Міністрів особи, яка є народним депутатом, до подання додається особиста заява депутата про дострокове припинення ним своїх депутатських повноважень у разі призначення на посаду члена Уряду. Питання про дострокове припинення повноважень такого народного депутата розглядається невідкладно після призначення його членом Уряду на тому ж пленарному засіданні Верховної ради. 

Прем’єр-міністр України призначається на посаду Верховною радою України за поданням глави держави. Це подання президент України вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній раді України, сформованої відповідно до ст. 83 Конституції України (фракції, яка має права коаліції), в строк не пізніше ніж на п’ятнадцятий день після надходження такої пропозиції. Пропозиція коаліції депутатських фракцій (фракції, яка має права коаліції) подається президенту України за підписом керівників усіх депутатських фракцій, які утворили коаліцію (керівника фракції, яка має права коаліції), на підставі рішення загальних зборів цієї коаліції (фракції, яка має права коаліції). У разі порушення вимог Конституції та Закону “про Кабінет Міністрів” щодо внесення пропозиції стосовно кандидатури на посаду прем’єр-міністра України, невідповідності запропонованої кандидатури вимогам до члена Уряду, передбаченим законом, президент України інформує Верховну раду про неможливість внесення ним подання щодо запропонованої йому кандидатури. Кандидат на посаду прем’єр-міністра України за пропозицією депутатських фракцій (фракції) до розгляду питання на парламентському пленарному засіданні зустрічається з депутатськими фракціями та відповідає на їх запитання. Кандидат на посаду прем’єр-міністра також виступає на пленарному засіданні Верховної ради з викладом основних положень проекту програми діяльності майбутнього Уряду та відповідає на запитання народних депутатів. Голосування у парламенті щодо призначення прем’єр-міністра проводиться у поіменному режимі. Рішення приймається більшістю від конституційного складу Верховної ради і оформляється відповідною постановою. У разі відхилення Верховною радою України кандидатури на посаду прем’єр-міністра президент України вносить на розгляд Верховної ради нове подання про призначення на зазначену посаду в тому самому порядку, що передбачений для внесення подання, яке йому передувало. 

Члени Уряду, крім прем’єр-міністра України, Міністра оборони і Міністра закордонних  справ України, призначаються на посаду Верховною радою України за поданням прем’єр-міністра України. при формуванні нового складу Уряду новопризначений прем’єр-міністр вносить до парламенту подання про призначення членів Кабінету Міністрів України. У цьому поданні пропонується повний посадовий склад Уряду. При цьому подання прем’єр-міністра стосовно персонального складу Кабінету Міністрів може вноситися єдиним списком. Подання ж щодо окремих кандидатур на посади, зазначені у поданні щодо посадового складу, може вноситися окремо. Міністр оборони і Міністр закордонних справ України призначаються на посаду Верховною радою України за поданням глави держави. На кожну посаду члена Кабінету Міністрів вноситься одна кандидатура. Парламент розглядає подання та призначає на посаду членів Уряду. Верховна рада України приймає рішення з цього приводу у формі постанови. Рішення щодо призначення членів Кабінету Міністрів може прийматися як списком, так і щодо окремих посад. Рішення Верховної ради України щодо призначення члена Кабінету Міністрів України приймається за його присутності. Кандидатура на посаду члена Кабінету Міністрів вважається відхиленою, якщо Верховна рада України не прийняла рішення про її призначення на посаду. У разі відхилення Верховною радою кандидатури на посаду члена Уряду прем’єр-міністр, а щодо призначення Міністрів оборони і закордонних справ — президент України, — вносять нове подання про призначення на посаду. Призначення на вакантну посаду члена Кабінету Міністрів України (крім прем’єр-міністра) здійснюється в порядку та з урахуванням вимог, передбачених законом для призначення на посаду члена Кабінету Міністрів. Постанова Верховної ради України в частині призначення члена Кабінету Міністрів України набирає чинності з моменту складення ним присяги. Це означає, що особа, призначена на посаду члена Кабінету Міністрів України, у день свого призначення перед вступом на посаду складає на пленарному засіданні Верховної ради України присягу. При формуванні нового складу Уряду таку присягу зачитує прем’єр-міністр України, її текст підписує кожен член Кабінету Міністрів. Член Кабінету Міністрів України вступає на посаду лише з моменту складення ним присяги. Особа ж, яка у день свого призначення на посаду члена Уряду (крім прем’єр-міністра) не склала присяги, вважається такою, що відмовилася від посади. Кабінет Міністрів України набуває повноважень та розпочинає роботу після складення присяги не менше як двома третинами від його посадового складу, встановленого постановою Верховної ради. 

3. Кабінет Міністрів України є органом загальної компетенції, тому його об’єктні функції є численними і різноманітними. Серед них можна відзначити політичну, економічну, бюджетну, гуманітарну, екологічну, забезпечення прав і свобод людини і громадянина, адміністративно-організаційну, забезпечення державного суверенітету і національної безпеки. Кабінет Міністрів України є вищим органом виконавчої влади, тому провідною є виконавча функція, яка проявляється в забезпеченні виконання Конституції і законів України, актів Президента України. 

Економічна  функція полягає в забезпеченні проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, розробці і здійсненні загальнодержавних програм економічного розвитку України. Реалізуючи економічну функцію, Кабінет Міністрів України:  

• здійснює  прогнозування і антимонопольне регулювання економіки України, сприяє розвитку підприємництва на засадах рівності перед законом усіх форм власності та забезпечення соціальної спрямованості економіки, організовує управління об'єктами права державної власності, розробку і реалізацію загальнодержавних програм;
• вживає заходів щодо підтримки національного товаровиробництва, структурної перебудови економіки та пришвидшеного розвитку її пріоритетних галузей, проведення земельної реформи, залучення інвестицій в економіку України, утворює і використовує державні резервні фонди, визначає порядок формування та розміщення замовлень щодо виробництва продукції для державних потреб; 
• організовує розробку і виконання Державного бюджету України контролює обслуговування державного боргу України, дотримання порядку державного ціноутворення, організовує державне страхування, випуск державних внутрішніх позик, проведення грошово-речових, лотерей, сприяє забезпеченню стабільності грошової одиниці України;
• вживає заходів для стимулювання інноваційної діяльності товаровиробників, обґрунтовує пріоритетні напрямки розвитку науки і техніки, розробляє пропозиції щодо обсягів бюджетного фінансування науково-технічної сфери, створює, реорганізовує та ліквідовує державні наукові установи, які повністю або частково фінансуються з коштів Державного бюджету України.

Бюджетна  функція полягає в розробці проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний рік, проекту закону про Державний бюджет України; в забезпеченні виконання затвердженого парламентом Державного бюджету України; в поданні звіту Верховній Раді про його виконання. 

Реалізація  державної політики у сфері охорони  природи, екологічної безпеки і  природокористування становлять екологічну функцію, здійснюючи яку Кабінет Міністрів України: 

• організовує управління охороною та раціональним використанням природних ресурсів, розробляє і забезпечує виконання  державних і міжурядових екологічних  програм, вживає заходів для вдосконалення  економічного механізму природокористування;
• забезпечує виконання програми ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вживає заходів для ліквідації шкідливих наслідків інших значних аварій і катастроф, стихійного лиха, вирішує питання про обмеження, тимчасову заборону або припинення діяльності підприємств, установ і організацій на випадок порушення ними законодавства про охорону навколишнього середовища;

Соціальна функція уряду полягає в реалізації політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, розробці і здійсненні загальнодержавних програм соціального розвитку України. Реалізуючи соціальну функцію, Кабінет Міністрів:  

• забезпечує  дотримання і реалізацію гарантій, передбачених пенсійним законодавством, права на соціально-економічний  захист військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, членів їх сімей;
• забезпечує фінансування та матеріально-технічне постачання закладів охорони здоров'я, державної санітарно-епідеміологічної служби;
• розробляє систему заходів щодо підтримання та зміцнення здоров'я населення;
• затверджує соціальні норми та правила щодо соціального становлення і розвитку молоді тощо.

Гуманітарна функція охоплює реалізацію політики у сфері освіти, науки, культури, розробкц і здійснення загальнодержавних програм науково-технічного і культурного розвитку. Реалізуючи гуманітарну функцію, Кабінет Міністрів України:  

• здійснює  державну політику у галузі освіти, організовує розроблення та здійснення відповідних загальнодержавних  та інших програм;
• затверджує державні стандарти освіти з кожного освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня;
• встановлює порядок створення, реорганізації, ліквідації, ліцензування, інспектування, атестації та акредитації закладів освіти;
• здійснює науково-технічну політику держави;
• подає Верховній Раді України пропозиції щодо пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки та їх матеріально-технічного забезпечення;
• здійснює державне управління та забезпечує реалізацію державної політики у сфері інноваційної діяльності тощо.

Функція забезпечення прав і свобод людини і громадянина передбачає здійснення Кабінетом Міністрів України таких заходів як: 

• дотримання  органами виконавчої влади законодавства, що визначає права та свободи людини і громадянина, гарантії їх реалізації та захисту;
• забезпечення охорони приватної та інших форм власності, зміцнення громадського порядку, активну боротьбу зі злочинністю, виконання судових рішень, вживає заходів щодо соціального захисту працівників (та членів їх сімей) правоохоронних і судових органів;
• забезпечення та дотримання вимог законності у діяльності органів виконавчої влади та їх апарату і посадових осіб, вживання заходів для подолання бюрократичних та інших зловживань при здійсненні їх повноважень;
• вживання заходів для зміцнення національної безпеки та обороноздатності України, охорони й захисту її державного кордону і території, керівництва цивільною обороною України;
• визначення в межах бюджетних асигнувань на оборону чисельність громадян, які підлягають призову на строкову військову службу і навчальні збори, забезпечення реалізації прав та гарантій військовослужбовців і осіб, звільнених з військової служби (та членів їх сімей);

Політичні функції Кабінету Міністрів України поділяються на внутрішньополітичні (управлінська діяльність стосується більшості сфер суспільного життя) і зовнішньополітичні (здійснення зовнішніх зв'язків України в різних галузях, укладення міжурядових угод), а саме Кабінет Міністрів України: 

• бере участь у забезпеченні виконання міжнародних  договорів України, приймає рішення  і проводить переговори та підписує міжнародні договори України, укладені від імені Кабінету Міністрів України;
• організовує управління зовнішньоекономічною діяльністю держави, митною справою, складання платіжного балансу України, забезпечує раціональне використання державних валютних коштів.

4. Кабінет Міністрів має повноваження також і в інших сферах, що визначаються Конституцією і законами України, а також актами Президента України. 

Стосовно  ж повноважень Кабінету Міністрів  у відносинах з іншими державними органами, то слід виділити, насамперед, напрямки впливу з його боку на очолювану ним систему органів виконавчої влади. Як вже зазначалося, її складають центральні та місцеві органи виконавчої влади. 

Зокрема, по відношенню до центральних органів  Кабінет Міністрів спрямовує, координує і контролює діяльність міністерств, державних комітетів України та інших центральних органів виконавчої влади, які є підвідомчими Кабінету Міністрів і підпорядковані йому. Прем'єр-міністр вносить Президентові подання щодо утворення, реорганізації та ліквідації центральних органів виконавчої влади, призначення на посади та звільнення з посад їхніх керівників, накладає на цих керівників та їх заступників дисциплінарні стягнення. Кабінет Міністрів має право скасовувати акти міністерств, державних комітетів інших центральних органів виконавчої влади. Кабінету Міністрів підзвітні та підконтрольні місцеві державні адміністрації, голови яких при здійсненні своїх повноважень також й відповідальні перед ним. Підзвітність і підконтрольність Кабінету Міністрів України обласних і районних державних адміністрацій не поширюється на ту частину повноважень, що делегована їм відповідними обласними чи районними радами. Кабінет Міністрів в особі Прем'єр-міністра вносить Президентові України подання щодо призначення на посаду і звільнення з посад голів місцевих державних адміністрацій. Кабінет Міністрів постійно одержує від місцевих державних адміністрацій докладну інформацію про їхню діяльність, регулярно заслуховує звіти голів державних адміністрацій з визначених Кабінетом Міністрів питань. У разі неналежного виконання головою державної адміністрації покладених на нього повноважень. Кабінет Міністрів може звернутися до Президента України з подання про звільнення з посади відповідного голови державної адміністрації. 

Певну специфіку мають відносини Кабінету Міністрів України з Радою  міністрів Автономної Республіки Крим (АРК). Кабінет Міністрів спрямовує, координує і контролює діяльність Ради міністрів АРК щодо виконання  Конституції і законів України, актів Президента і Кабінету Міністрів України на території АРК як невід'ємної складової частини України. Кабінет Міністрів визначає порядок участі Ради міністрів АРК та підвідомчих їй органів у виконанні загальнодержавних програм, інших заходів загальнодержвного значення щодо усунення наслідків екологічної безпеки, надзвичайних ситуацій, боротьби зі злочинністю та контролює дотримання відповідності програм АРК з питань соціально-економічного та культурного розвитку, раціонального природокористування, охорони навколишнього середовища загальнодержавним програмам. 

Серед органів, що не входять до системи  органів виконавчої влади, найбільш розгалужені й тісні зв'язки Кабінету Міністрів — з Президентом  і Верховною Радою України. У відносинах з Президентом України повноваження Кабінету Міністрів торкаються, насамперед, його участі, за дорученням Президента, у виконанні його повноважень з питань забезпечення державного суверенітету і економічної самостійності, національної безпеки і обороноздатності, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції та законів України, актів Президента, додержання прав і свобод людини і громадянина, а також з інших питань здійснення виконавчої влади. У разі видання Президентом актів у межах повноважень, передбачених частиною четвертою ст. 106 Конституції України, ці акти скріплюються підписами Прем'єр-міністра і міністра відповідального за акт та його виконання. Ця процедура має назву «контрасигнація». Кабінет Міністрів здійснює за дорученням Президента і за власною ініціативою підготовку і подає Президентові України пропозиції з питань здійснення ним повноважень у сфері виконавчої влади та підготовки законопроектів. Кабінет Міністрів взаємодіє з адміністрацією Президента України, консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами і службами, створюваними Президентом для здійснення своїх повноважень, на засадах і в порядку, визначених актами Президента. Відповідно до Конституції України (ст. 107) при Президентові функціонує такий орган, як Рада національної безпеки і оборони України. Кабінет Міністрів зобов'язаний виконувати рішення цієї Ради, що вводяться в дію указами Президента, забезпечувати здійснення її заходів з координації і контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони. Прем'єр-міністр за посадою входить до складу Ради національної безпеки і оборони України. 

Серед повноважень Кабінету Міністрів  у відносинах з Верховною Радою  України слід, насамперед, зазначити  його участь у законотворчій діяльності. Відповідно до ст. 93 Конституції України уряд має право законодавчої ініціативи у Верховній Раді. Законодавча пропозиція чи законопроект Кабінету Міністрів вносяться у Верховну Раду з обов'язковою пояснювальною запискою, у якій має бути необхідне фінансово-економічне обгрунтування та пропозиції щодо покриття передбачених матеріальних та інших витрат за рахунок державного чи місцевих бюджетів. Кабінет Міністрів має право вимагати термінового розгляду Верховною Радою внесеного ним законопроекту або визначення його у встановленому порядку невідкладним. Він також має право за письмовою заявою відкликати власні законодавчу пропозицію чи законопроект, а після включення їх до порядку денного сесії Верховної Ради — за її згодою. Важливе значення у відносинах Кабінету Міністрів з Верховною Радою має право Прем'єр-міністра, інших членів уряду бути присутніми на засіданні Верховної Ради і бути вислуханими. У разі порушення народними депутатами України питань, що стосуються діяльності Кабінету Міністрів або його членів, Прем'єр-міністр має право на одержання необхідних роз'яснень з цих питань. Члени Кабінету Міністрів або за їх дорученням керівні працівники і спеціалісти апарату уряду, а також центральних органів виконавчої влади можуть брати участь у засіданнях комітетів, тимчасових спеціальних комісій Верховної Ради з питань, що торкаються компетенції Кабінету Міністрів. 

Висновок

Законодавче закріплення системи органів  виконавчої влади, організації, повноважень  та порядку діяльності Кабінету Міністрів  України та центральних органів виконавчої влади, яке передбачається у Законі, приведе до:

• зміцнення принципу законності в Україні; виконання Верховною Радою України як єдиним органом законодавчої влади в Україні свого конституційного обов'язку;
• посилення спроможності Уряду щодо формування та реалізації державної політики з метою вирішення суспільних проблем; сприяння покращенню організації надання адміністративних послуг громадянам, підприємствам, установам та організаціям;   
•   сприяння формуванню політичне нейтральної державної служби;  
• зменшення конфліктів між Президентом України та Кабінетом Міністрів України у сфері вироблення та реалізації державної політики; 
•     наближення системи органів виконавчої влади України до європейських стандартів.