Категорії готельних підприємств

Категорії готельних  підприємств

 У столиці Нідерландів знаходиться найвищий у світі плавучий готель. Цей комфортабельний п'ятиповерховий "корабель" фланірує між причалами Амстердама і створює повну ілюзію морської подорожі.

Існує підводний готель, розташований на дні Перської затоки в державі Бахрейн. Він складається з 6 корпусів, поєднаних між собою оригінальними переходами. Потрапити усередину можна тільки в спеціальних прозорих ліфтах, що опускають аматорів екзотики в морську безодню.

Схожий готель є  й у Флориді, тільки він розрахований усього на 6 чоловік і тому вважається найменшим у світі. Його загальна площа складає лише 135 квадратних метрів.

Найбільше відвідувачів може розташуватись у російському готельному комплексі "Ізмайлово", що був побудований у Москві спеціально до Олімпіади 1980 року. Він здатний вмістити дев'ять з половиною тисяч гостей одночасно.

У Сінгапурі знаходиться  найвищий готель світу - 73 поверхи.

У столиці Республіки Тринідад і Тобаго Порт-оф-Спейне розташований невеликий готель для аматорів гострих  відчуттів. Він висить на скелі над урвищем і зайти в нього можна тільки через дах.

А один з токійських готелів зі своїми 1300 номерами пропонує найшвидший сервіс у світі. Максимальний час, що прийдеться витратити гостю на оформлення, плату, одержання ключів та інше, - 45 секунд. Усе робиться автоматично, за допомогою спеціальних відеоконтрольних пристроїв.

Найдорожчим у світі є номер "люкс", розташований у головному будинку готелю "Фермонг" у Сан-Франциско. Готель побудований у 1927 році, і вартість "люкса" складає 6 тисяч доларів на добу, не враховуючи податків. Клієнт цілодобово забезпечений послугами покоївки, дворецького і водія.

При класифікації готелів у різних країнах використовуються різні системи, яких на сьогоднішній день існує більш тридцяти. Введенню єдиної класифікації готелів у світі перешкоджає ряд факторів, пов'язаних з культурно-історичним розвитком держав, що здійснюють туристичну діяльність, їх національними особливостями, розбіжностями у критеріях оцінки якості обслуговування й ін. Найпоширенішими класифікаціями є:

- система зірок,  яка застосовується у Франції,  в Австрії, Угорщині, Єгипті, Китаї, Росії, Україні та ряді інших країн, що беруть участь у міжнародному туристичному обміні;

- система літер, яка використовується у Греції;

- система "корон", яка є характерною для Великобританії;

- система розрядів  й ін.

Розглянемо особливості  даних класифікацій.

Найчастіше зустрічається  французька національна класифікація готелів, відповідно до якої всі готелі залежно від комфортабельності поділяються на категорії, що позначаються умовно зірками.

Австрія – один з визнаних світових лідерів з прийому туристів. Саме тому тільки в гірській частині країни нараховується більш 20 тис. готелів. До найбільш дешевих засобів розміщення відносяться "youth hotels", яких в Австрії не менше 100. В цих недорогих молодіжних гуртожитках бажаючі можуть купити нічліг, хоча які-небудь особливі зручності тут навряд чи будуть гарантовані. Готелі Австрії оцінюються за п'ятизірковою системою, але в сільській місцевості нерідко зустрічаються так звані "позакатегорійні готелі" – невеликі одно- дво-, триповерхові будинки, що найчастіше обслуговуються фермерською родиною.

Австрійські готелі три-п'ятизіркової категорії, на перший погляд, мало відрізняються один від іншого. Більшість готелів цього класу мають у своєму розпорядженні басейн, сауну, ресторани, буфети й солярії. Подібність збільшується розповсюдженим в Австрії "романтичним стилем'', у якому витримані інтер'єри багатьох готелів. У ньому присутні старі предмети побуту, що гармонійно поєднуються, із сучасною технікою.

Іноді устаткування в тризірковому готелі може виявитися  кращим (завдяки, наприклад, басейну) за чотиризірковий. У цілому ж готелі двох вищих категорій виправдовують  свою зірковість завдяки більш просторим номерам і великому набору наданих послуг.

П'ятизіркові готелі відрізняються від чотиризіркових додатковими "дрібницями" і більш високим рівнем обслуговування.

При класифікації готелів у Єгипті також використовуються зірки, але треба враховувати, що у порівнянні з європейською системою вони завищені приблизно на 1/2 зірки.

У Китаї розповсюджена  п'ятизіркова система, хоч, крім неї, у країні існує й своя специфічна шкала, відповідно якої до найпримітивніших баз прийому відносяться "гостьові будинки" (zhaodaisuo). Ці заїзди, чи хостели, можуть бути порівняні зі студентськими гуртожитками.

Більш комфортабельними вважаються "будинки для гостей" (bin-guan). Власне кажучи, це – готелі дво-тризіркового рівня.

До найпрестижніших  засобів розміщення, що відповідають вимогам, які пред'являються до готелів  три-, чотиризіркової категорії, можна віднести туристичні готелі, а до готелів чотири-, п'ятизіркової категорії - "винні будинки" (jindian). При цьому китайські стандарти анітрохи не поступаються європейським.

У Греції користується популярністю "літерна" система  класифікації, хоч на фасадах готелів  можна побачити звичні зірки.

Усі грецькі готелі поділяються на чотири категорії: А, В, С, Д.

Готелі категорії "А" відповідають чотиризірковому  рівню, "В" – тризірковому, "С" – двозірковому. Готелям вищого класу нерідко присуджується категорія "de luxe". Але, незважаючи на наведену класифікацію, засоби розміщення Греції, що мають однакову категорію, значно відрізняються один від одного.

1. Готелі категорії  "А" (чотиризіркові) відрізняє найвищий рівень обслуговування.

2. Готелі категорії  "В" (тризіркові), якщо вони знаходяться в курортній зоні, майже завжди розташовуються на узбережжі.

3. У готелях категорії  "С" (двозіркових) пропонують  мінімальний набір послуг, і розташовуються вони не на узбережжі.

4. До засобів  з малими претензіями розміщення  відносяться апартаменти (скромні  квартирки в невеликих будиночках) – це готелі категорії "Д".

Англія. Класифікація англійських готелів досить складна. Деякі каталоги пропонують цілком традиційну зіркову категорійність, але, як правило, на фасаді готелів зображені не зірки, а корони. Щоб перевести категорію готелю з "мови корон" на зірковий, необхідно від загальної кількості корон відняти одну. Так, лондонський "Royal Norfolk Hotel" може бути представлений або як тризірковий, або як чотирикоронний.

Але найбільш правильною вважається класифікація, запропонована асоціацією британських турагентств - "British Travel Authority" (BTA):

бюджетні готелі (*) – розташовані в центральній частині міста і мають мінімум зручностей;

готелі туристичного класу (**) – мають ресторан і бар;

готелі середнього класу (***) – рівень обслуговування досить високий;

готелі першого  класу (****) – дуже висока якість проживання і відмінний рівень обслуговування;

готелі вищої  категорії (*****) – рівень обслуговування й проживання екстракласу.

У порівнянні з  іншими країнами англійські готелі мають ряд особливостей. Потрібно мати на увазі, що деякі лондонські готелі знаходяться цілком у приватній власності, деякі належать акціонерним товариствам, компаніям і т.д. Перевага надається готелям, що знаходяться в руках одного власника.

Незважаючи на те, що значною частиною англійських готелів керують місцеві менеджери, багато з них входять у великі міжнародні ланцюги. Причому інтерес до британської власності з боку представників ланцюжків щорічно зростає .

Готельна база Італії представлена 40 тисячами готелів, розкиданих по всій країні. Класифікація італійських  готелів досить заплутана, хоч мандрівники  нерідко можуть побачити знайомі  зірки над дверима готелів. Офіційної "зіркової" шкали в країні не існує.

Відповідно до прийнятих  в Італії норм готелі диференціюють  за трьома категоріями. При цьому  можна припустити, що перша категорія  умовно відповідає рівню ****, друга - ***, третя - **. Крім того, у рамках кожної категорії існує своя довільна градація.

До найпомітніших  відмінних рис італійських готелів  варто віднести їх невеликі розміри (50-80 номерів). Як правило, маленькі готелі рідко претендують на високу категорію й відповідають двозірковому рівню, хоч на альпійських курортах зустрічаються невеликі готелі, оснащеність і рівень обслуговування яких відповідають найвищим вимогам.

Чотиризіркові готелі відрізняються від тризіркових більшою комфортністю.

Деякі недоліки італійських  готелів цілком компенсуються певними  перевагами, до яких можна віднести наявність великої кількості  добре оснащених конференц-залів.

Ізраїль має висококласний  курортно-готельний комплекс на берегах  Середземного і Червоного морів.

Кількість готелів  збільшується, а зіркова класифікація, що існувала там ще 7-8 років тому, анульована. На її місці виникла диференціація готелів за трьома категоріями. Проте співробітники турфірм для зручностей клієнтів продовжують оцінювати готелі Ізраїлю за зірковою шкалою.

У тризіркових готелях  Ізраїлю, незважаючи на їхню всім відому скромність, клієнти мають можливість отримати мінімально необхідний для  повноцінного відпочинку набір послуг.

Чотиризіркові готелі відрізняються від тризіркових не тільки більшим комфортом, але й кращим місцем розташування та більш високим рівнем обслуговування.

Готелі вищої  категорії відрізняються особливим шармом і аристократизмом та відповідають усім необхідним вимогам.

В Іспанії також  існує градація засобів розміщення за категоріями:

- готелі (hoteles) п'яти категорій від* до ***** зірок;

- будинки готельного  типу, бунгало і тд. (hoteles-apartamentes)

- чотирьох категорій  від * до **** зірок;

- заїзди (hostales) трьох  категорій від * до *** зірок;

- пансіони (pensiones) трьох  категорій.

Крім того, існують державні підприємства прийому туристів (paradores), що знаходяться у підпорядкуванні Державного міністерства з туризму. Вони розташовані здебільшого в найбільш мальовничих районах, там, де майже немає інших можливостей для розміщення приїжджих. До них відносяться старі фортеці, замки й палаци, що обладнані як готелі "люкс".

Таким чином, для  кожної країни характерна своя класифікація готелів, і навіть готелі, що відносяться  до однієї категорії, але розташовані  в різних державах, мають істотні розбіжності.

В Україні готелі класифікують за п'ятьма категоріями, мотелі-за чотирма.

При атестації готелю для присвоєння йому певної категорії  враховують вимоги, що пред'являються:

до будинку та території, яка прилягає до нього;

номерному фонду;

технічному устаткуванню;

оснащенню меблями;

предметам санітарно-гігієнічного оснащення номера;

загальним приміщенням;

приміщенням для  надання послуг харчування;

послугам, пропонованим підприємствами розміщення;

персоналу та його підготовці й ін.

Класифікація готелів  – це визначення відповідності конкретного готелю і номерів критеріям або стандартам обслуговування. Прийнята в кожній країні класифікація містить категорію розрядності, що є якісним параметром стандарту. Розрядність готелю впливає на його престиж, формування клієнтури, вартість готельних послуг тощо.

Класифікація готелів  регламентується на міжнаціональному і національному рівнях, а також у рамках готельних ланцюгів, асоціацій, союзів. В даний час існує більш 30 різних класифікацій, у тому числі найбільш розповсюдженими вважаються:

система зірок (від  однієї до п'яти) - на основі французької національної класифікації;

система букв (A-B-C-D);

система "корон" чи "ключів";

система балів;

система розрядів й інші.

Введенню єдиної класифікації готелів у світі перешкоджають сталі національні традиції, культурно-історичні розбіжності держав, критерії якості й ін.

Спроби ВТО, Комітету готельної і ресторанної індустрії  Європейського союзу, Міжнародної  готельної асоціації впровадити єдину класифікацію готелів не привели  до позитивного результату. Була також спроба уніфікувати піктограми готельного та ресторанного сервісу, однак це також не вдалося, за винятком загальноприйнятих у Європі.

Завдання ускладнюються  ще й тим, що, окрім готелів існує ще маса інших засобів розміщення (мотелі, кемпінги, родтелі, турбази тощо) зі своєю особливою специфікою.

У колишньому СРСР та Україні до 1994 року класифікація готелів здійснювалася відповідно до "Положення про віднесення готелів до розрядів".

Відповідно до даного Положення всі готелі підрозділялися на сім розрядів: "Люкс", "Вищий  А", "Вищий Б", 1, 2, 3 і 4 категорії. Мотелі підрозділялися на п'ять розрядів: "Вищий А", "Вищий Б", 1, 2 і 3 розряди.

У 1994 році відповідно до ГОСТу 28681-90 "Стандартизація в  сфері туристично-екскурсійного  обслуговування" було розроблено "Положення  про критерії класифікації готелів", відповідно до якого рекомендовано  впровадити французьку систему класифікації – за зірками (від однієї до п'яти для готелів, від однієї до чотирьох – для мотелів).

Кожній категорії (зірці) повинен відповідати певний стандартний набір вимог до будинків, споруд, номерів готелів, інфраструктури, системи життєзабезпечення, рівня комфорту, основних, додаткових і супутніх послуг, кваліфікації персоналу й ін.

Категорія готелю (мотелю) – це класифікаційна система, що характеризується певним комплексом вимог: матеріально-технічним забезпеченням; номенклатурою й якістю наданих  послуг; рівнем обслуговування.

Виконання даних  вимог регламентується процедурою атестації з наступним присвоєнням  певної категорії. У нормативних  документах з класифікації готелів (мотелів) містяться тільки мінімальні вимоги для віднесення до категорії.

Незалежно від категорії  усі готелі повинні задовольняти наступні вихідні (сукупні) вимоги:

1. Готель будь-якої  категорії повинен мати зручні  під'їзні колії з необхідними дорожніми знаками, упоряджену й освітлену територію, майданчик з твердим покриттям для короткочасного паркування та маневрування автотранспорту (у т.ч. автобусів), вивіску з назвою підприємства і вказівкою його категорії, при наявності окремого входу в ресторан – вивіску з його назвою. Готель, що займає частину будинку, повинен мати окремий вхід.

2. Архітектурно-планувальні та будівельні елементи готелю і використовуване технічне устаткування повинні відповідати будівельним нормам і правилам.

3. Готель повинен  розташовуватися в сприятливих  екологічних умовах.

4. При проживанні  в готелі повинні бути забезпечені  безпека життя, здоров'я туристів  і збереження їхнього майна.  У будинку повинні бути аварійні  виходи, сходи, добре помітні інформаційні  вказівники, що забезпечують вільну орієнтацію гостей як у звичайній, так і в надзвичайній ситуації.

5. Готель повинен бути обладнаний системами протипожежного захисту, повідомлення та засобами захисту від пожежі, передбаченими Правилами пожежної безпеки для житлових будинків, готелів.

6. У готелі повинні  дотримуватися сані гарно-гігієнічні  норми і правила, встановлені  органами санітарно-епідеміологічного  нагляду, зокрема чистоти приміщень,  стану сантехнічного устаткування, видалення відходів й ефективного  захисту від комах і гризунів.

7. Все електричне, газове, водопровідне та каналізаційне  устаткування повинно бути встановлене  й експлуатуватися відповідно  до "Правил технічної експлуатації готелів і їхнього устаткування".

8. Готель повинен  бути оснащений інженерними системами  й устаткуванням, що забезпечує:

гаряче і холодне  водопостачання (цілодобово); у районах з перебоями у водопостачанні необхідно мати ємкості для мінімального запасу води не менш ніж на добу;

каналізацію;

опалення, що підтримує  температуру не нижчу 18,5°С в житлових і громадських приміщеннях;

вентиляцію (природну чи примусову), що забезпечує нормальну  циркуляцію повітря і не допускає проникнення сторонніх запахів у номери та громадські приміщення;

радіомовлення і  телебачення (підводка в усі номери);

телефонний зв'язок;

освітлення в  номерах: природне (не менш одного вікна), штучне, що забезпечує освітленість при  лампах накалювання – 100 лк; при люмінесцентних – 200 лк; у коридорах цілодобове природне чи штучне освітлення.

9. При проектуванні  нових і реконструюванні старих  готелів (мотелів) необхідно передбачати  умови для прийому й обслуговування  інвалідів, які користуються кріслами на колесах.

При виконанні перерахованих  вище вимог готель може взяти участь у його сертифікації для присвоєння йому певної категорії (зірки). Вимоги до кожної категорії є додатковими  до зазначеного вище.

Залежно від конкретного  устаткування й особливостей наданих  послуг у складі готелів розрізняють  готелі широкого профілю, готелі квартирного типу, мотелі, пришляхові готелі, курортні готелі, клуби з проживанням і ін.

Група закладів, аналогічних  готелям, має номерний фонд, надає  перелік обов'язкових послуг. Такими є пансіони, мебльовані кімнати, туристські гуртожитки тощо.

Спеціалізовані  заклади (з єдиним керівництвом) також  призначені для обслуговування туристів. Вони не мають номерів. Тут вихідною одиницею може бути житло, колективна спальня, майданчик. Крім надання місця для ночівлі туристам, заклад може здійснювати й інші види діяльності. Прикладами таких спеціалізованих закладів служать оздоровчі заклади (здравниці, курорти, санаторії, оздоровчі "ферми" й ін.), табори, засоби розміщення в громадських видах транспорту (потягах, суднах), у конгрес-центрах.

Готель усередині  скелі – колишнього чернечого  притулку часів Візантії. На стінах збереглися фрески тисячолітньої давнини. Gamirasu Cave Hotel, Кападокія, Туреччина  
Ціна за ніч: від $105

Al Maha Desert Resort, Дубаї  
Ціна за ніч: від $657

Готель-оаза у стилі бедуїнської стоянки посередині пустелі, номери у вигляді наметів. Гості можуть взяти участь у соколиному полюванні.

Silken Puerta America, Мадрид, Іспанія 
Ціна за ніч: від $185

Фасад готелю виконаний  у яскравих барвах. Інтер'єр створювали відомі майстри, серед яких Заха Хадід і Норманн Фостер.

4. Hotel de Glace, Квебек, Канада  
Ціна за ніч: від $324

Щорічно готель відбудовують заново, і працює він тільки в зимовий період. На його створення йде 500 тонн криги. Все навколо виконано з льоду – від ліжок до чарок у барі.

5. Malmaison Oxford Castle, Оксфорд, Великобританія 
Ціна за ніч: від $454

Готель у замку, побудованому ще в XI столітті. До 1996 року тут була в'язниця. Донині збереглися тюремні камери. «Ув’язнення» – одна із забав, які пропонують гостям.

6. Tea Factory, Шрі-Ланка  
Ціна за ніч: від $85

Готель розташований у приміщенні старої чайної фабрики. Гості начебто повертаються в колоніальні часи – навколо розкинулися чайні плантації. В готелі дотепер стоять фабричні агрегати.

7. Huvafen Fushi, Мальдівські острови  
Ціна за ніч: від $823

Готель займає весь невеликий кораловий острів. Для  гостей кожного з 43 бунгало –  особистий дворецький. Навкруги райська природа, з розваг – риболовля та дайвінг.

8. Imperial Boat House, Кох-Самуї, Таїланд  
Ціна за ніч: від $80

Готель із розкішними басейнами побудований зі старої рисової баржі. Це місце відпочинку відзначили за прекрасну природу  й багато різних розваг на воді.

9. Ariau Jungle Towers, Бразилія 
Ціна за ніч: від $200

Готель у нетрях Амазонки. Його вежі розташовані на палях над водою, а номери –  як гнізда на цих вежах. Між вежами прокладені 8 км елеваторних містків над водою.

10. Dog Bark Park Inn, Штат Айдахо, США  
Ціна за ніч: від $86

Готель із одного номера, побудований подружньою парою  художників – прихильників собак. Усередині  жодних витребеньок – всі апартаменти  обставлені вирізаними собачками.

5.Організація послуг харчування

Харчування — природна потреба будь-якої людини. Крім звичайної і невід'ємної потреби, харчування в туризмі розглядається і як важливий елемент розваги і пізнання місцевої культури, зокрема гастрономії. Національна кухня являє собою важливий елемент культури народу, несе чіткі відмітні риси, є елементом пізнання і способом одержання задоволення.

Вид харчування завжди вказується в складі туристських послуг: сніданок, напівпансіон, повний пансіон.

Напівпансіон (два харчування) може передбачати сніданок і обід або вечерю. Пансіон — триразове  харчування. У варіантах дорогого обслуговування може бути передбачена можливість харчування і напоїв (включаючи спиртні) весь день і навіть ніч у будь-який час у будь-якій кількості.

Також визначаються й градації за кількістю і часто калорійністю наданого харчування та види обслуговування. Так, кількість різновидів сніданків залежить від традицій країни або регіону відвідування (європейський, континентальний, англійський, американський, бермудський і т. д.).

Важливий і вид обслуговування гостей (шведський стіл, табльдот, а-ля карт).

У загальному випадку прийнято, що турист зранку повинен неодмінно  спожити легку їжу, тобто сніданок. Тому звичайно більша частина готелів  має пункти харчування ресторани  і надає таку послугу, що вважається настільки невід'ємною частиною послуг гостинності, що часто просто включається у вартість розміщення (Bed & Breakfast).

Стосовно сніданку найліпше, якщо турист не буде залишати засобу розміщення, але є й такі, де харчування не надається, а туристам рекомендується харчуватися в сусідньому ресторані. Але в цьому випадку вартість послуг розміщення різко знижується.

Їжа не просто є звичайною  потребою кожної людини, але й розглядається туристами як розвага і задоволення. Харчування різних народів і навіть місцевостей має своєрідні, часто привабливі особливості. Крім того, добре почастувати бажаного гостя — приємна традиція, властива практично всім народам. Для багатьох туристів національна кухня є дуже цікавим елементом програми туру. Є й спеціальні тури для Гурманів, основу яких становлять систематизоване відвідування різних ресторанів національної кухні, вивчення принципів гастрономії і приготування особливих страв, дегустація продуктів, відвідування винних, пивоварних і ковбасних заводів і ін.

У спекотних країнах для туристів передбачається значна кількість питної води. Організація харчування повинна обов'язково враховувати й медичні аспекти. Неправильне харчування, погано приготовлена (без дотримання правил) їжа може призвести до отруєнь.

Харчування є невід'ємною  складовою частиною успішного ведення ГС. Вважається, що правильна організація харчування в будь-якому засобі розміщення робить йому честь. ГС мають велику перевагу перед звичайними готелями в організації харчування, оскільки вони обслуговують обмежену кількість гостей. У великому готелі, де одночасно може проживати понад 100 туристів, важко врахувати смаки і побажання кожного гостя окремо. Тому в готелях утримують великий штат, що забезпечує різноманітне харчування гостей і відвідувачів готельних кафе і ресторанів, що в остаточному підсумку збільшує собівартість послуг.

Туристи, особливо іноземні, досить вибагливі в їжі. У кожній країні в силу географічних, культурних, релігійних, історичних й інших факторів і традицій склалися певні смаки і культура споживання їжі. Наприклад, американці дуже уважно ставляться до вмісту холестерину в продуктах харчування, більшість з них не вживають звичайне молоко з жирністю 3,2 %, а п'ють молоко з жирністю не більше 1 %.

Багато іноземців є  вегетаріанцями, і забезпечити рівноцінне харчування для них в українських умовах часом буває важко.

Віросповідання гостей також  накладає відбиток на характер споживання їжі, оскільки в різних релігійних конфесій є свої правила. Наприклад, індуси не вживають їжу тваринного походження, а мусульмани та іудеї не їдять свинину.

Тому необхідно пам'ятати  і виконувати такі правила організації  харчування для гостей:

— довідайтеся побажання  гостей, чи залежить прийом тієї чи іншої  їжі від їхнього віросповідання, стійкості до алергенів і т. д.;

— інформуйте гостя про  свої фірмові домашні страви;

— заздалегідь погодьте з гостем меню.

Настійно рекомендується мати в наявності деталізоване меню сніданку з указаниям розцінок за кожну одиницю продукту (таблиця 4). За першої вимоги ви повинні надавати його, а іноземним туристам (клієнтам) — самі і без нагадувань. Можливий варіант, коли деталізоване меню просто покладене у спеціальну папку для гостей, яка знаходиться у їхній кімнаті. Звичайно, зайве говорити, що меню має бути складене англійською мовою або, що краще, мовою країни, з якої прибув турист.

Освітлення:

Вдень найкраще є природне освітлення. Приглушене світло більше підходить для вечері. Свічки теж прийнято запалювати ввечері, а не вдень, вони підкреслюють інтимність обстановки.

Стіл потрібно поставити таким чином, щоб перед відвідувачами відкривався найкращий огляд.

Музичний фон позитивно  впливає на настрій відвідувачів. Рекомендується дізнатися про їхні музичні уподобання. Якщо вони інші, ніж наявні у вашій фонотеці, то краще забезпечити прийом їжі без музичного супроводу.

Вибір колірної гами також відіграє важливу роль у створенні сприятливої атмосфери. Є теплі й холодні кольори, романтичні й ділові і т. д.

Якщо вибір колірної гами та оформлення залу для прийому їжі — справа професійного дизайнера, то добір окремих деталей входить в коло ваших обов'язків. Наприклад, живі рослини й свіжі квіти — важливий елемент оформлення інтер'єру. Крім того, вони піднімають настрій відвідувачам і прикрашають стіл. Потрібно тільки вміти правильно підібрати їх, оформити й підтримувати в свіжому стані.

Окремі аспекти етикету  за столом

Подавати страви починають  з жінки, що сидить праворуч від хазяїна. Страви і сигарети подаються з  боку лівої руки, супи і напої — з боку правої. Забирають тарілки праворуч. Якщо подається національна їжа або страва, яку гостеві ніколи не доводилося дегустувати, покажіть йому, як справитися з нею. Не буде порушенням етикету, якщо ви розповісте гостеві з чого приготовлена ця страва і як правильно її їсти.

Якщо гість упустив  на підлогу ніж або виделку, не намагайтеся лізти під стіл — просто принесіть новий набір.

Не прийнято курити за столом до тієї пори, поки не подадуть каву. Багатьом гостям може бути неприємний запах  диму. Крім того, куріння перешкоджає сприйняттю повною мірою смакових якостей подаваних страв. Делікатним нагадуванням гостям про те, що господарі не схвалюють куріння під час обіду, служить відсутність на столі до подачі кави попільниць.

Меню сніданку складається  з однієї-двох страв холодної закуски (все, крім салатів і вінегретів), однієї гарячої страви (сосиски, каша), десерту, кави, чаю. На сніданок, як правило, не подаються перші страви (супи).

Меню обіду відрізняється від меню сніданку тим, що після холодних закусок подається суп. Відповідним чином сервірується і стіл. Крайня ліворуч від тарілки виделка призначена для закуски, праворуч від неї, ближче до тарілки, лежить виделка для страв із риби і, нарешті, поруч з тарілкою кладеться виделка для м'ясних страв. Ложка для супу лежить праворуч від тарілки. Ліворуч від неї в такому ж порядку, як і виделка, укладаються відповідно ніж для закуски, ніж для рибних страв і ніж для м'ясних. Ножі кладуться лезом до тарілки, що, як стверджують, пов'язано з досить цікавими історичними традиціями: в епоху феодалізму зброя пускалася в хід легко і часто. Тому, щоб не затьмарювати атмосферу колективного прийому їжі, як нагадування про необхідність стримувати пристрасті, а також символ миролюбних намірів, леза ножів були повернені не в бік сусіда, а до тарілки.

Виделки кладуться вістрям  нагору, а ложки опуклістю вниз, щоб зубці виделки і гострі краї ложки не зіпсували скатертину. Ножів і виделок ніколи не кладуть  на стіл більше трьох пар. У разі потреби до деяких страв додатково подаються ножі, виделки та інші предмети сервіровки. Наприклад, для страв з устриць і крабів подають спеціальну невелику виделку, а до фруктів — фруктову виделку і фруктовий ніж. Прямо за тарілкою паралельно краєві столу кладуть десертну і чайну ложки. Якщо подається масло, то ніж для нього лежить на невеликій тарілці для хліба, що ставиться ліворуч від основної тарілки. Прибори для солі і перцю ставляться також з лівого боку від тарілки, але трохи ближче до центру. • Серветку обов'язково слід покласти на тарілку. Вона може бути покладена поруч з нею лише в тому випадку, якщо ще до розсадження гостей за столом необхідно покласти на тарілку якусь страву. Якщо серветку покласти поруч з тарілкою, то, як вважають знавці етикету, це буде свідчити про дуже нескромний намір господарів продемонструвати красу сервіза, що може викликати в гостей негативні емоції, рівнозначні тим, які з'являються, коли бачимо золоті персні, надягнуті поверх зимових рукавиць.