Класифікація економісних систем та її критерії

ВСТУП.

Економічна  система це надзвичайно складна  категорія, яка має дуже розгалужену  структуру, цілу систему законів  її функціонування і розвитку. Поняття  «економічна система» широко використовується в економічній науці,політології, політиці. Проте в його трактуванні  відсутня єдність поглядів. Зумовлено  це тим, що поняття, яке розглядається, є складним системним утворенням з багатоманітними характеристиками, кожна з яких, хоч і відображає суттєві сторони економічної  системи, не є повною. Саме тому в  науковій літературі економічна система  визначається як економіка, спосіб виробництва, тип господарства, сукупність виробничих відносин (економічний базис), сукупність видів господарської діяльності тощо.

Між цими поняттями часто ставлять знак рівності, розглядають їх як синонімічні. Поняття  «економічна система» можна доповнити  суб'єктивним фактором у зв'язку з  тим, що, по-перше, економічна система  не існує без людей, по-друге, до складу продуктивних сил входять не тільки люди, а й продукти їхньої інтелектуальної  діяльності (наука, технологія), менталітет, що відрізняє один народ від іншого. Невід'ємною складовою економічної  системи є природне середовище, що перетворюється людьми. Економічна система - це одна з підсистем суспільства, яка інтегрує в собі сукупність усіх компонентів (елементів, ланок) економіки (галузі підприємства, індивідуальні  господарства, людей, що стоять за ними), природне середовище і виробничі  відносини. Функціонування і розвиток економічної системи визначають економічне життя суспільства. Економічна система суспільства формується на основі суспільного виробництва  і спрямована на його розвиток, якісне удосконалення, що є базою для  реалізації багатоманітних потреб та інтересів суб'єктів виробничої діяльності всіх членів суспільства. На основі суспільного виробництва  формуються економічні відносини між  людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання створених матеріальних і нематеріальних цінностей.

1. СУТНІСТЬ  ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ.

1.1 Сутність і структурні елементи  економічної системи

Економічна  система будь-якого суспільства, того або іншого способу виробництва  є органічною складовою соціальної системи. Соціальна система як упорядкована цілісність охоплює соціальні спільноти  й окремих індивідів, об'єднаних  специфічними та різноманітними взаємовідносинами, а також зв'язками. Основою соціальної системи, тобто кожного суспільства, є економічна система.

Причина найважливішої ролі економічної  системи у житті суспільства  полягає в тому, що економіка —  це основа існування країни. Від  стану економіки, ступеня її розвиненості залежить місце кожної держави у  світовій спільноті, рівень обороноздатності, добробут народу.

Сутність  економічної системи визначається і разом з тим залежить від  конкретної історичної сукупності економічних  відносин, яка відповідає певному  рівню розвитку продуктивних сил  і розвивається на основі дії об'єктивних економічних законів і суб'єктивних чинників.

Інакше  кажучи, економічна система — це обшир дії виробничих відносин і  продуктивних сил, а їх взаємодія характеризує сукупність видів та організаційних форм господарювання.

Економічна система — це об’єктивна єдність закономірно пов’язаних між собою явищ і процесів економічного життя.

Вона  характеризується багатогранністю, усі  її елементи перебувають в органічному  взаємозв’язку один з одним і  не існують поза її межами. Функціональна  подібність до живого організму надає  елементам економічної системи  органічної цілісності. Цим дана система відрізняється від інших, так званих сумативних систем, що складаються з об’єктів, кожний з яких більш чи менш автономний і може існувати поза зазначеною цілісністю. Якісна однорідність системи не є абсолютною. Вона допускає і передбачає появу елементів нової якості, що відповідають етапам зрілості продуктивних сил і виробничих відносин.

Структурні елементи економічної  системи:

• виробничі  відносини;

• продуктивні  сили суспільства;

• механізм господарювання.

Структурні  елементи економічної системи є  водночас її підсистемами. Основною, найважливішою ланкою економічної системи є виробничі відносини, які визначають глибинний пласт кожного способу виробництва.

Розглянемо, наприклад, рабовласницький і феодальний способи виробництва.

Щонайперше, чим вони відрізняються одне від  одного, — це форма власності на засоби виробництва і на людину: рабовласник був повним володільцем засобів виробництва і раба ("знаряддя праці, що говорить"), якого він міг продати або навіть убити; за феодалізму поміщик, залишаючись власником землі та інших засобів виробництва, вже не мав права вбити свого кріпака, а в окремих країнах Західної Європи — навіть продати.

Виробничі відносини, ядром яких є відносини  власності (вони не тотожні, як вважають окремі автори, оскільки до виробничих відносин, крім відносин власності, належать відносини розподілу, планомірність тощо; так само, як Сонячна система складається не лише із Сонця, а й із дев'яти великих планет, їх супутників, великої кількості малих планет та ін.), виступають суспільною формою продуктивних сил. Виробничі відносини і продуктивні сили — це форма і зміст способу виробництва, а разом із надбудовою — формації.

Ступінь розвитку продуктивних сил суспільства — кваліфікаційний рівень виробників і розвиток техніки — визначає ефективність, результативність економічної системи, рівень продуктивності праці, зрештою, матеріальний добробут населення. Сучасні продуктивні сили потребують не лише збалансованості між галузями й підгалузями народного господарства країни, а часто й синхронності їх дій. Якщо, наприклад, з вовни чи бавовни виробили певну кількість прядива, а ткацькі фабрики країни не в змозі переробити його в тканину, то це означатиме порушення балансу між галузями, що неминуче призведе до матеріальних втрат. Продуктивні сили не лише визначають рівень продуктивності суспільної праці, а й змінюють навколишнє середовище, причому як у бік поліпшення, наприклад, у результаті побудови дамб, гребель для запобігання повеням, насадження лісів тощо, так і деколи у бік погіршення екологічного стану у разі виникнення небезпеки техногенних катастроф.

Третій  структурний елемент економічної  системи — механізм господарювання — це функціональний бік виробничих відносин, який відображає взаємодію останніх з продуктивними силами і надбудовою. До нього належать глибинні, докорінні, сутнісні відносини — відносини власності і поверхневі — організаційні структури та конкретні форми господарювання.

Отже, господарський механізм — це сукупність організаційних структур, конкретних форм господарювання і методів управління, які базуються на певних відносинах власності.

Господарський механізм, на відміну від виробничих відносин, є поверхневим шаром, що не зменшує його значення і ролі у функціонуванні економічних систем, адже йдеться про механізм господарювання кожного способу виробництва, про форму реалізації пануючої власності на засоби виробництва, про виявлення і поєднання економічних інтересів суспільства. Крім організаційних структур продуктивних сил, що виступають у конкретних формах суспільного поділу праці, господарський механізм включає методи управління, значення яких дедалі більше зростає, надбудовні відносини — правові, політичні, соціальні і відповідні їм організаційні структури. Також механізм господарювання — це механізм дії та використання економічних законів.

Економічна  система кожного способу виробництва  — первіснообщинного, рабовласницького, феодального або капіталістичного — породжує іманентні їй економічні закони і механізм функціонування та розвитку. Економічні закони — це закони суспільних дій людства. Вони виявляються як основна тенденція, що торує собі шлях крізь усю сукупність явищ і процесів. Економічні закони — це типові, стійки, повторювані, причинно-наслідкові зв'язки і залежності. Саме вони визначають магістральні напрями розвитку будь-якої ділянки народного господарства країни.

1.2 Класифікація економічних систем та її критерії

Класифікація  економічних систем в економічній  літературі здійснюється по-різному, вона залежить від різних критеріїв. Так, типологія економічних систем може ґрунтуватися на загальній теорії систем і застосуванні відповідних принципів  господарських процесів (наприклад  за Я. Корнаї).

З позиції  цього підходу економічна система  розглядається як загальна система  функцій, тобто як сукупність функціональних зв’язків у економіці, що відображують у межах певного «організаційного механізму» діяльність з використання обмежених ресурсів з метою максимального  задоволення матеріальних потреб людей.

При цьому  існування економічної системи  можливе лише за наявності зв’язку  між її базисними елементами, потоками і формами продуктообміну.

Можливий  ще один підхід до системно-теоретичних  уявлень, згідно з яким виокремлюється поняття господарської організації  або господарського порядку відповідної економічної системи (наприклад за В. Ойкеном).

Критеріями  класифікації різних типів такого порядку  є форми планування та управління, власності, ринку, ціноутворення, підприємництва, організації грошового обігу  і фінансів тощо. Кожна із цих  організаційних форм, що становлять у сукупності господарський порядок, може існувати в різних варіантах.

Так, управління економічними процесами може бути централізованим  і децентралізованим, ресурси можуть перебувати в будь-якій формі власності, а обмін товарів може здійснюватися  на ринку вільної конкуренції  чи на монополізованому ринку тощо. Конкретна в даній економічній  системі сукупність організаційних форм закріплюється в законах  і нормативних актах, державних  адміністративних настановах. До них  належать також норми, яким підпорядковується  підприємницька діяльність. Загалом  усе це в зарубіжній літературі дістало  назву господарської конституції.

Що ж  до економічної системи, то вона тлумачиться як сукупність трьох складових:

1) відносин  між господарюючими суб’єктами, котрі забезпечують виробництво,  розподіл, обмін і споживання  товарів (послуг);

2) системи координації їх взаємодії;

3) системи мотивації і контролю.

На підставі господарського порядку можна доповнювати  і конкретизувати уявлення про елементи, що характерні для даної економічної  системи. Таким чином, об’єктивна різноманітність якостей економічних систем та їх властивостей обумовлює наявність багатокритеріального поділу в типології систем.

В узагальненому  вигляді критерії економічних систем можна поділити на:

• структуроутворюючі;
• соціально-економічні (змістовні);
• об’ємні;
• динамічні.

За структуроутворюючими критеріями економічні системи класифікуються на основі структурних елементів, що становлять предмет політекономії.

За соціально-економічними — на основі виділення ключових змістовних сторін економічної системи (наприклад, за способом поєднання виробництва та споживання, що визначає спосіб координації економічної діяльності; за способом поєднання безпосередніх виробників із засобами виробництва, що обумовлений типом власності; за роллю соціокультурного фактора; за ступенем індустріального та економічного розвитку).

Класифікація за об’єктами і динамічними критеріями здійснюється за ступенем складності систем та їх мінливості (наприклад, однорідні чи різнорідні системи, динамічні системи).

Відповідно, економічні системи розподіляються за цими групами критеріїв на:

1) системи  виробничих відносин, системи функціональних  зв’язків, інституціональні системи;

2) економічні  системи за формами господарювання, за формаційними ознаками, за  цивілізаційними ознаками і за  типом технологічного розвитку;

3) економічні  системи «чисті» та «змішані»,  статичні та такі, що історично розвиваються.

Слід  звернути увагу на те, що в реальності всі вказані критерії та класифікації накладаються одне на одне, взаємно переплітаються, хоча і відображають різні сторони економічних систем. І тільки розгляд усієї сукупності критеріїв та класифікацій може дозволити скласти цілісне, всеосяжне уявлення про економіку як систему.

1.3 Типи та еволюція економічних систем

Людству відомі різні економічні системи, які  сформувалися у процесі тривалого  історичного розвитку. їх можна класифікувати  за відповідними критеріями. Найпоширенішою в економічній науці є класифікація економічних систем за двома ознаками:

• за формою власності на засоби виробництва;
• за способом управління господарською діяльністю.

На основі цих ознак розрізняють такі типи економічних систем: традиційну, ринкову, командну, змішану.

1.3.1. Традиційна економічна  система.

 Традиційна економічна система панувала в минулому, і зараз деякі її риси властиві слаборозвинутим країнам. Вона характеризується багатоукладністю економіки, збереженням натурально-общинних форм господарювання, відсталою технікою, широким застосуванням ручної праці, нерозвиненою інфраструктурою, найпростішими формами організації праці і виробництва, бідністю населення. На соціально-економічні процеси значний вплив справляють освячені століттями традиції та звичаї, релігійні та культові цінності, кастовий і соціальний поділ населення. У сучасних умовах країни з традиційною економікою потерпають від засилля іноземного капіталу і надмірно активного перерозподілу національного доходу державою.

Традиційна система.

У економічно слаборозвинутих країнах існує  традиційна економічна система. Цей  тип економічної системи базується  на відсталій технології, широкому поширенні ручної праці, багатоукладності економіки.

Багатоукладність  економіки означає існування  при даній економічній системі  різних форм господарювання. Зберігаються в ряді країн натурально-громадські форми, засновані на громадському господарюванні і натуральних формах розподілу  створеного продукту. Величезне значення має дрібне виробництво. Воно засноване на приватній власності на виробничих ресурсах і особистій праці їх власника. У країнах з традиційною системою дрібне виробництво представлене численними селянськими і ремісничими господарствами, які домінують в економіці.

В умовах відносно слабо розвиненого національного  підприємництва величезну роль в  економіці таких країн часто  грає іноземний капітал.

У житті  суспільства переважають освітлені  віками традиції і звичаї, релігійні  культурні цінності, кастовий і становий розподіл, стримуючи соціально-економічний  прогрес.

Рішення ключових економічних задач має  специфічні особливості в рамках різних укладів. Для традиційної  системи характерна така особливість - активна роль держави. Перерозподіляючи через бюджет значну частину національного  прибутку, держава направляє засоби на розвиток інфраструктури і надання  соціальної підтримки найбіднішим  верствам населення.

1.3.2. Ринкова економічна система

Ринкова економічна система (економіка капіталізму вільної конкуренції) характеризується пануванням приватної власності на інвестиційні ресурси, передбачає функціонування великої кількості діючих виробників і покупців товарів, свободу вибору підприємницької діяльності, особисту свободу всіх економічних суб'єктів, однаковий доступ їх до ресурсів, науково-технічних досягнень, інформації. Всі макро- та мікроекономічні процеси (розподіл ресурсів, ціноутворення, створення доходів тощо) регулюються ринковим механізмом на основі вільної конкуренції. Втручання держави в економічні процеси мінімальне і виважене. Усі економічні рішення приймаються ринковими суб'єктами самостійно на свій страх і ризик.

Ринкова економіка вільної конкуренції  проіснувала приблизно до першої третини XX ст.

1.3.3. Командна економічна система

Командна  економічна система базується на пануванні державної власності, одержавленні та монополізації народного  господарства, жорсткому, централізованому директивному плануванні виробництва  і розподілі ресурсів, відсутності  реальних товарно-грошових відносин, конкуренції  і вільного ціноутворення. їй притаманні висока затратність виробництва, несприйнятливість до НТП, зрівняльний розподіл результатів виробництва, відсутність матеріальних стимулів до ефективної пращ, хронічний дефіцит (особливо товарів народного споживання) тощо. Усе це ознаки недостатньої життєздатності командної системи, які закономірно призвели її до кризи, а потім і розпаду.

Командна  економіка існувала у колишньому Радянському Союзі та соціалістичних країнах Східної Європи й Азії.

Адміністративно-командна система (централізовано-планова)

Ця система  панувала раніше в СРСР, країнах  східної Європи і ряді азіатських держав.

Характерними  рисами АКС є суспільна (а в  реальності державна) власність практично  на всі економічні ресурси, монополізація  і бюрократизація економіки в  специфічних формах, централізоване економічне планування як основа господарського механізму.

Господарський механізм АКС має ряд особливостей. Він передбачає, по-перше, безпосереднє управління всіма підприємствами з  єдиного центру вищих ешелонів державної  влади, що зводить на нівець самостійність господарських суб'єктів. По-друге, держава повністю контролює виробництво і розподіл продукції, внаслідок чого виключаються вільні ринкові взаємозв'язки між окремими господарствами. По-третє, державний апарат керує господарською діяльністю з допомогою, переважно, адміністративно-командних методів, що підриває матеріальну зацікавленість в результатах праці.

Повне одержавлення господарства викликає небачену за своїми масштабами монополізацію виробництва  і збуту продукції. Гігантські монополії, що затвердилися у всіх областях народного  господарства і що підтримуються  міністерствами і відомствами, при  відсутності конкуренції не піклуються про впровадження новинок техніки  і технології. Для дефіцитної економіки, що породжується монополією характерна відсутність нормальних матеріальних і людських резервів на випадок порушення  збалансованості господарства.

У країнах  з АКС вирішення загальноекономічних  задач мало свої специфічні особливості. Відповідно до пануючих ідеологічних установок завдання визначення обсягу і структури продукції вважалися  дуже серйозними і відповідальними  щоб передати їх рішення саме безпосереднім  виробникам - промисловим підприємствам, радгоспам і колгоспам.

Централізований розподіл матеріальних благ, трудових і фінансових ресурсів здійснювався без участі безпосередніх виробників і споживачів, у відповідності  із заздалегідь вибраними як '' суспільні'' цілями і критеріями, на основі централізованого планування. Значна частина ресурсів відповідно до пануючих ідеологічних установок прямувала на розвиток військово-промислового комплексу.

Відмінною особливістю розподілу продукції  в АКС було привілейоване положення  партійно-державної еліти.

1.3.4. Змішана економічна система

Змішана економічна система є адекватною формою функціонування сучасних розвинутих країн і характеризується такими рисами:

1) високим  рівнем розвитку продуктивних  сил і наявністю розвинутої  ринкової інфраструктури суспільства;

2) різноманітністю  (плюралізмом) форм власності  й рівноправним функціонуванням  різних господарюючих суб'єктів  (приватних, колективних, корпоративних,  державних);

3) оптимальним  поєднанням ринкового механізму  з державними методами регулюванням  економіки, які органічно переплітаються  і доповнюють один одного;

4) орієнтацією  на посилення соціальної спрямованості  розвитку економіки. Збільшуються  затрати на освіту, медичне обслуговування, створюються державні й приватні  фонди соціального страхування  та соціального забезпечення  населення тощо.

Дослідження закономірностей і ступенів розвитку суспільства є винятково важливою проблемою для науки та суспільної практики. Без цього не можна зрозуміти  складні соціально-економічні процеси  руху людства до вершин цивілізації.

Вчені-економісти минулого і сучасності по-різному  трактують сутність та особливості  історичного розвитку суспільства. Найбільшого поширення набули формаційний  і цивілізаційний підходи до розуміння  періодизації процесу економічного розвитку людського суспільства.

Змішана економічна система

Змішаною  економічною системою ми можемо назвати таку систему, в якій перемішуються властивості всіх трьох вище перелічених систем в приблизно рівних пропорціях. Взагалі якщо подивитися на Україну, то ми побачимо, що у нас збирають податки - це з адміністративно-командної системи, більшість саджають картоплю просто тому, що так треба - це з традиційної системи, приватна власність - це з ринкової системи. Але звичайно (наприклад США) країна більше дотримується принципів, які належать до однієї ек. системи (ринкової), хоч елементи інших систем присутні. У такому випадку ми відносимо економічну систему до переважаючої ( тобто в США ринкова економічна система).

ВИСНОВОК.

Виходячи  з наведеного вище матеріалу підведемо  підсумок отриманих результатів  контрольної роботи:

1) економічна  система - це сфера функціонування  продуктивних сил і економічних  відносин, взаємодія яких характеризує  сукупність організаційних форм  та видів господарської діяльності;

2) економічна  система має три основні ланки,  підсистеми: економічну структуру  продуктивних сил суспільства,  систему економічних відносин  і механізм господарювання. Господарський механізм узгоджує функціонування і розвиток ланок економічної системи, приводить у відповідність економічні відносини. Він являє собою сукупність конкретних форм господарювання, організаційно-інституціональних систем, методів та важелів регулювання економічних процесів. Таким чином, цей механізм є сукупністю форм організації та управління суспільними діями економічних суб’єктів, спрямованих на реалізацію економічних законів;

3) В узагальненому вигляді критерії економічних систем можна поділити на: структуроутворюючі; соціально-економічні (змістовні); об’ємні; динамічні.

За структуроутворюючими критеріями економічні системи класифікуються на основі структурних елементів, що становлять предмет політекономії. За соціально-економічними — на основі виділення ключових змістовних сторін економічної системи (наприклад, за способом поєднання виробництва та споживання, що визначає спосіб координації економічної діяльності; за способом поєднання безпосередніх виробників із засобами виробництва, що обумовлений типом власності; за роллю соціокультурного фактора; за ступенем індустріального та економічного розвитку).

Класифікація  за об’єктами і динамічними критеріями здійснюється за ступенем складності систем та їх мінливості (наприклад, однорідні  чи різнорідні системи, динамічні системи).

4) економічні системи розподіляються за даними групами критеріїв на:1) системи виробничих відносин, системи функціональних зв’язків, інституціональні системи; 2)економічні системи за формами господарювання, за формаційними ознаками, за цивілізаційними ознаками і за типом технологічного розвитку; 3) економічні системи «чисті» та «змішані», статичні та такі, що історично розвиваються.

Слід  звернути увагу на те, що в реальності всі вказані критерії та класифікації накладаються одне на одне, взаємно  переплітаються, хоча і відображають різні сторони економічних систем. І тільки розгляд у всієї сукупності критеріїв та класифікацій може дозволити  скласти цілісне, всеосяжне уявлення про економіку як систему.

5) в економічній науці є класифікація економічних систем за двома ознаками:за формою власності на засоби виробництва; та за способом управління господарською діяльністю.

На основі цих ознак розрізняють традиційну, ринкову, командну, змішану. типи економічних систем.

Список використаної літератури.

1. Барвихин А.П. Политэкономия. - М.: Финпресс, 2000
2. Башнянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія. - К.: Ніка-Центр. Ельга, 2000. - 528 с.
3. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество: опыт социального прогнозирования / Д. Белл; Пер. С англ. под ред. В.Л. Иноземцева. – М.: Academia, 2004. – 786 с.
4. Беляєв О. О., Бебело А.С. Перехідна економіка: основні концепції та характерні риси // Вчені записки: Наук. зб. - Вип. 3. - К.: КНЕУ, 2001. - С. 23 - 29.
5. Бобров В.Я. Основи ринкової економіки: Підручник. - К.: Либідь, 1995. - 320
6. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник. - К.: Вища шк., 1995. - 471с.
7. Грабовський В.В Основи економічної теорії: Підручник. - К.: Либідь, 1999.
8. Григорук А.А., Палюх М.С., Литвин Л.М., Літвінова Т.Д. Основи економічної теорії: політекономічний аспект / За ред. Григорука А.А., Палюха М.С. - Тернопіль, 2002. - 304 с.
9. Економічна теорія : Макро - і мікроекономіка: Навч. посіб. студ. вузів/ За ред. З. Ватаманюка, С. Панчишина,. -К.:Альтернативи, 2001. -606 с.
10. Економічна теорія : Посібник для вищої школи/ Ред. Є. М. Воробйов,. -К.; Харків: ТОВ "Корвін", 2003. -702 с.
11. Економічна теорія. Політекономія : Підручник / Віктор Базилевич, Віктор Попов, Катерина Базилевич та ін.; За ред. В.Д.Базилевича. -3-тє вид., доп. і перероб. -К.: Знання-Прес, 2004. -615 с.
12. Клименко О.С. Мікроекономіка: Підручник. - К.: Либідь, 2002.
13. Ковальчук В.М. Загальна теорія економіки (теоретична економіка). - Тернопіль: Астон, 1998. - 368 с.
14. Концепції економічних систем та проблеми їх структурної трансформації / [П. Єщенко, С. Гасанов, А. Чухно, П. Леоненко та ін.] // Вища школа. – 2003. – № 2-3. – С. 44-65.
15. Корнаи  Я. "Путь к свободной экономике: десять лет спустя (переосмысливая пройденное)" вопросы экономики № 12 (2000) Доклад на ежегодной конференции Всемирного банка, посвященной проблемам экономического развития (World Bank. Annual Bank Conference on Development Economics - ABCDE). Вашингтон, 18-20 апреля 2000 г.
16. Корнаи Я. Путь к свободной экономике - М.: Экономика, 1990
17. Мочерний С. Економічна теорія : Підручник/ Степан Мочерний, Михайло Довбенко,. -К.: Вид. центр "Академія", 2004. -855 с.
18. Основи економічної теорії: політ економічний аспект: Підручник / Відп. ред. Г.Н. Климко. - 5-те вид., випр. - К.: Знання-Прес, 2004.
19. Політична економія: Навч. посібник / К.Т. Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєв та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. К. Т. Кривенка. — К.: КНЕУ, 2001. — 508 с.
20. Предборський В. А. Економічна теорія : Підручник для студентів вищих навчальних закладів/ В. А. Предборський, Б. Б. Гарін, В. Д. Кухаренко; Під ред. В. А. Предборського. -К.: Кондор, 2003. -491 с.
21. Чухно А. Цивілізаційні і формаційні підходи та їх роль в економічній теорії та суспільній практиці // Економіка України. - 2001.- № 6.- С 40.