Класифікація рахунків бухгалтерського обліку

25

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

Маріупольський державний гуманітарний університет

Кафедра економічної теорії

Реферативне дослідження на тему:

«Класифікація рахунків бухгалтерського обліку»

студентки 3 курсу

спеціальності

«Менеджмент організацій»

Губанової Олени Володимирівни

Маріуполь 2010

План

1.       Рахунки бухгалтерського обліку: призначення, дебет і кредит.

2.       Основи класифікації рахунків та її значення.

3.       Класифікацій рахунків за економічним змістом.

4.       Класифікація рахунків за призначенням і структурою.

4.1     Рахунки основні.

4.2     Регулюючі рахунки.

4.3     Фінансово-результатні рахунки.

4.4     Забалансові рахунки.

1. Рахунки бухгалтерського обліку: призначення, дебет і кредит

В процесі господарської діяльності на підприємстві здійснюються численні і різноманітні по характеру, господарські операції. У Законі «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність», господарська операція – дія або подія, що викликає зміни в структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Щоб прослідкувати ці зміни необхідна система поточного обліку господарських операцій. Такою системою є система бухгалтерських рахунків. Звідси витікає наступне визначення:

Рахунки бухгалтерського обліку – це спосіб поточного відображення господарських операцій в певній системі для контролю активів і пасивів підприємства.

На рахунках проводиться угрупування економічно однорідних об'єктів, відображених в статтях балансу. За звітний період на рахунках відображаються зміни, викликані господарськими операціями, готуються підсумкові показники для управління, аналізу та складання різної звітності (фінансової, управлінської, податкової, статистичної).

Головний принцип відкриття рахунків полягає у тому, що рахунок відкривається за назвою статті балансу: наприклад, «Нематеріальні активи», «Основні засоби», «Виробничі запаси», «Поточні фінансові інвестиції», «Статутний капітал», «Пайовий капітал», «Резервний капітал», «Довгострокові кредити банків», «Розрахунки з оплати праці», «Розрахунки зі страхування» і т. д.

Рух активів і пасивів в результаті господарських операцій призводить до збільшення або зменшення на рахунку, тому рахунок ділиться на дві частини. Ліва частина носить назву «Дебет», а права – «Кредит».

Для кращого розуміння побудови бухгалтерського рахунку приведемо його схематичне зображення.

По відношенню до балансу бухгалтерські рахунки діляться на активні і пасивні.

Активними називаються рахунки, що відображають стан активів підприємства і зміни, що відбуваються в них. До них відносяться такі рахунки: «Каса», «Рахунки в банках», «Основні засоби», «Виробничі запаси», «Виробництво», «Готова продукція», «Товари» і багато інших.

Стан активів характеризує такий показник, як залишок (сальдо) на початок звітного періоду, який в активних рахунках завжди відображається по дебету. Господарські операції звітного періоду, що викликають збільшення на активних рахунках, також відображаються по дебету. Господарські операції, що викликають зменшення на активних рахунках, відображаються по кредиту.

Для наочності приведемо схему запису на активних рахунках.

Активний рахунок

Д‑т                                                                                                                К‑т

залишок (сальдо) на початок              господарські операції,

звітного періоду                                          що викликають зменшення

господарські операції,                            активу

що викликають збільшення

активу (+)                                                                       (–)

Рис. 1. Схема записів господарських операцій на активному рахунку

Пасивними називаються рахунки, що відображають стан пасивів підприємства і зміни, що відбуваються в них. Прикладами пасивних рахунків є такі рахунки: «Статутний капітал», «Пайовий капітал», «Резервний капітал», «Довгострокові позики», «Векселі видані», «Розрахунки з оплати праці» і багато ін.

Стан пасивів на початок звітного періоду характеризує початковий залишок (сальдо), який в пасивних рахунках завжди відображається по кредиту. Господарські операції звітного періоду, ті, що викликають збільшення на пасивних рахунках також відображаються по кредиту. Господарські операції, що викликають зменшення на пасивних рахунках, відображаються по дебету.

Для наглядності приведемо схему записів на пасивному рахунку.

Пасивний рахунок

Д‑т                                                                                                                              К‑т

залишок (сальдо) на початок

звітного періоду

господарські операції,                             господарські операції,

що викликають зменшення               що викликають збільшення

пасиву                                                 пасиву

(+)                                                                      (–)

Рис. 2. Схема записів господарських операцій на пасивному рахунку

Таким чином, в активних і пасивних рахунках різне призначення дебету і кредиту. Виходячи зі структури побудови рахунків бухгалтерського обліку, дебетове сальдо мають активні рахунки, а кредитове – пасивні. Сума всіх дебетових залишків на активних рахунках відображає загальний розмір наявності економічних ресурсів підприємства, а сума всіх кредитових залишків на пасивних рахунках – загальну суму джерел утворення цих ресурсів.

Сутність подвійного запису на бухгалтерських рахунках перебуває у тому, що дана господарська операція відображається по дебету одного рахунку і кредиту іншого рахунку. Подвійний запис обумовлений діалектичною сутністю кожної господарської операції, її подвійністю.

Вперше сутність подвійного запису була розкрита і логічно обґрунтована в праці італійського математика Луки Пачолі, «Трактат про рахунки і записи», виданому в 1494 році Зміст цієї книги підтверджує думку про те, що Лука Пачолі – батько подвійної бухгалтерії, що використовується людством вже понад 500 років.

Подвійна бухгалтерія цікавила багато людей, навіть поетів. Німецький поет Вольфган Гете писав: «Подвійна бухгалтерія є найбільшим відкриттям людського розуму».

Як користуватися подвійним записом? Як встановити, який рахунок дебетувати, а який кредитувати?

Для відповіді на ці питання необхідні логічні міркування. Перш за все, слід вникнути в суть господарської операції і визначити тип балансової зміни. Використовуючи схему записів на активних і пасивних рахунках, необхідно встановити взаємозв'язок рахунків, тобто який рахунок дебетувати, а який – кредитувати.

Розглянемо на прикладах господарських операцій застосування вищезгаданої методики.

Приклад 1. Витрачена сировина на виробництво продукції в сумі 5000 грн.

Дана операція викликає зміни тільки в статтях активу балансу, отже, необхідно використовувати активні рахунки. Витрата сировини означає зменшення залишку на рахунку «Виробничі запаси», отже, суму 5000 грн. слід записати на його кредиту. На цю ж суму збільшуються витрати на виробництво продукції, накопичення яких здійснюється по дебету рахунку «Виробництво». В результаті дана операція в сумі 5000 грн. відображається по дебету рахунку «Виробництво» і по кредиту рахунку «Виробничі запаси».

Приклад 2. Нарахована заробітна плата виробничим робітникам в сумі 2000 грн.

Операція обумовлює одночасне збільшення статті активу і статті пасиву. Нарахування заробітної плати означає збільшення кредиторської заборгованості, отже, пасивний рахунок «Розрахунки по оплаті праці» кредитується. З іншого боку, на цю ж суму збільшуються витрати підприємства, що враховуються по дебету активного рахунку «Виробництво». В результаті сума 2000 грн. знаходить відображення по дебету рахунку «Виробництво» і по кредиту рахунку «Розрахунки з оплати праці».

Приклад 3. Утриманий з нарахованої заробітної плати на користь державного бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 300 грн.

Операція викликає зміни в статтях пасиву, а це означає, що необхідно використовувати пасивні рахунки: «Розрахунки з оплати праці» і «Розрахунки з податків і платежів». На рахунку «Розрахунки з оплати праці» операція викликає зменшення кредиторської заборгованості перед працівниками підприємства, а на рахунку «Розрахунки з податків і платежів» операція обумовлює збільшення кредиторської заборгованості підприємства перед бюджетом. Використовуючи схему записів на пасивних рахунках операцію слід відобразити по дебету рахунку «Розрахунки з оплати праці» і кредиту рахунку «Розрахунки з податків і платежів».

Таким чином, подвійний запис – спосіб одночасного взаємопов'язаного відображення господарської операції по дебету одного рахунку і по кредиту іншого рахунку в однакових сумах.

При відображенні господарської операції на бухгалтерських рахунках виникає взаємозв'язок між рахунками. Форма виразу взаємозв'язку між рахунками, що виникає при здійсненні господарських операцій називається кореспонденцією рахунків.

Рахунки, взаємопов'язані між собою господарською операцією називаються кореспондуючими.

Кореспонденції рахунків можуть бути прості і складні.

Кореспонденція, яка складається з одного, що дебетується і одного, що кредитується називається простою. Всі розглянуті вище приклади кореспонденцій рахунків є простими.

Кореспонденція, яка складається з одного, що дебетується і декількох, що кредитуються або декількох що дебетуються і одного, що кредитується називається складною.

Припустимо, що в акціонерному товаристві статутний капітал в момент його створення складає 100 тис. грн. Оскільки викуп акцій не здійснений, ця сума розглядається як неоплачений капітал. Ця операція обумовлює збільшення неоплаченого і статутного капіталів. Рахунок «Неоплачений капітал» є активним рахунком, тому загальна його сума записується по дебету рахунку. Рахунок «Статутний капітал», характеризуючи джерела утворення засобів підприємства, є пасивним рахунком. Отже, цей рахунок кредитується. Запишемо кореспонденцію рахунків: дебет рахунку «Неоплачений капітал» і кредит рахунку «Статутний капітал» за номінальною вартістю акцій на суму 100000 грн. Оскільки один рахунок дебетується і один кредитується, то дана кореспонденція проста.

Продовжимо приклад. В касу підприємства поступили грошові кошти за акції від акціонерів за ринковою вартістю – 3000 грн. Номінальна їх вартість – 2000 грн. Надходження в касу необхідне відобразити по дебету рахунку «Каса» за ринковою вартістю акцій в сумі 3000 грн.

В нашому прикладі виникає емісійний дохід в сумі 1000 грн. (3000 грн. – 2000 грн.), який відноситься до додаткового капіталу, а неоплачений капітал зменшується лише на 2000 грн., тобто на вартість сплачених акцій за номінальною вартістю. В результаті рахунок «Каса» дебетується на 3000 грн., а кредитується два рахунки: активний рахунок «Неоплачений капітал» в сумі 2000 грн. і пасивний рахунок «Додатковий капітал» на суму емісійного доходу в сумі – 1000 грн.

Таким чином, операція відображається по дебету одного рахунку і по кредиту двох рахунків. Це приклад складної кореспонденції.

Прості і складні кореспонденції рахунків оформляються в реєстраційному журналі господарських операцій (табл. 1):

Таблиця 1. Реєстраційний журнал господарських операцій

На підставі реєстраційного журналу проводиться розноска господарських операцій в облікові регістри (відомості, журнали-ордери), в учбових цілях на схемах («літаках»). По закінченню місяця на кожному рахунку визначаються обороти і залишки (сальдо) на кінець місяця.

Оборот – сукупність записів, відображених з однієї сторони рахунку за місяць. Тому на кожному рахунку є дебетовий і кредитовий оборот. Різниця по сумі між записами по дебету і кредиту є залишком на кінець місяця (кінцеве сальдо).

Кінцевий залишок (сальдо) на активному рахунку визначається таким чином: до суми початкового дебетового залишку (сальдо) додається оборот по дебету і віднімається оборот по кредиту.

Кінцевий залишок на пасивному рахунку визначається таким чином: до суми початкового кредитового залишку (сальдо) додається оборот по кредиту і віднімається оборот по дебету.

2. Основи класифікації рахунків та її значення.

Різнобічні завдання господарського керівництва та контролю потребують своєчасної і всебічної інформації про склад засобів підприємства і джерел їх формування, господарські процеси і фінансові результати діяльності. Це зумовлює необхідність використання в бухгалтерському обліку значної кількості різних за своїм змістом рахунків. Для більш глибокого та правильного розуміння і обгрунтованого використання в обліку рахунків необхідно знати їх економічний зміст, призначення та структуру, а це потребує науково обгрунтованої класифікації рахунків.

Під класифікацією рахунків розуміють їх групування за певними однорідними ознаками.

Класифікація рахунків допомагає вивченню змісту і будови рахунків. Знаючи загальні, найбільш суттєві і відмітні ознаки окремих груп рахунків, легше визначити, для чого призначений та як використовується той або інший рахунок у бухгалтерському обліку.

Рахунки бухгалтерського обліку класифікують за двома основними ознаками: за економічним змістом та за призначенням і структурою.

Класифікація рахунків за економічним змістом встановлює, що саме обліковується на даному рахунку, які конкретно об'єкти відображаються на ньому залежно від їх економічного змісту в процесі господарської діяльності. Ця класифікація дає можливість визначити систему рахунків, що підлягають використанню на підприємствах тієї або іншої галузі.

Класифікація рахунків за призначенням і структурою показує, для чого, для одержання якої інформації призначені ті або інші рахунки та яка їхня структура, тобто зміст дебету, кредиту і характер залишку. Однакові за структурою рахунки можуть відображати різні за економічним змістом господарські засоби і процеси.

Обидві класифікації рахунків науково обґрунтовані, тісно взаємопов'язані і доповнюють одна одну.

3. Класифікацій рахунків за економічним змістом

Класифікація рахунків за економічним змістом відповідає змісту предмета бухгалтерського обліку і зумовлена класифікацією об'єктів обліку, тобто господарських засобів, їх джерел і процесів.

Звідси за економічним змістом рахунки бухгалтерського обліку поділяють на дві групи:

- рахунки обліку господарських засобів (активів) підприємства і процесів;

- рахунки обліку джерел формування господарських засобів.

Класифікація рахунків обліку господарських засобів (активів) підприємств і процесів. Залежно від функціональної участі в процесі діяльності господарські засоби (активи) підприємства, як відомо, поділяються на: необоротні активи і оборотні активи.

Для обліку необоротних активів, їх наявності, руху, зносу в процесі діяльності і відновлення використовують:

рахунки обліку необоротних активів: "Основні засоби", "Інші необоротні активи", "Нематеріальні активи", "Знос необоротних активів", "Капітальні інвестиції" та ін.

Для обліку наявності і руху оборотних активів використовують рахунки таких груп (класів):

рахунки обліку запасів: "Виробничі запаси", "Малоцінні і швидкозношувані предмети", "Напівфабрикати", "Готова продукція", "Товари" та ін.;

рахунки обліку коштів, розрахунків та інших активів: "Каса", "Рахунки в банках", "Інші кошти", "Розрахунки з покупцями і замовниками", "Розрахунки з різними дебіторами" та ін.;

рахунки обліку витрат діяльності: "Виробництво", "Загальновиробничі витрати", "Адміністративні витрати", "Витрати на збут", "Інші витрати операційної діяльності" та ін.

Класифікація рахунків обліку джерел формування господарських засобів (активів) підприємства. Рахунки бухгалтерського обліку, які використовуються для обліку джерел формування активів підприємства, поділяються на дві групи:

- рахунки обліку джерел власних засобів;

- рахунки обліку джерел залучених (позикових) коштів.

Для обліку джерел власних засобів підприємства використовують:

- рахунки обліку власного капіталу: "Статутний капітал", "Пайовий капітал", "Додатковий капітал", "Резервний капітал", "Нерозподілений прибуток" та ін.;

- рахунки обліку доходів і результатів діяльності: "Доходи від реалізації", "Дохід від участі в капіталі", "Інші фінансові доходи", "Доходи майбутніх періодів" та ін.

Для обліку джерел залучених (позикових) коштів використовують:

- рахунки обліку довгострокових зобов'язань: "Довгострокові позики", "Довгострокові векселі видані", "Довгострокові зобов'язання по облігаціях", "Інші довгострокові зобов'язання" та ін.;

- рахунки обліку поточних зобов'язань: "Короткострокові позики", "Короткострокові векселі видані", "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками", "Розрахунки по оплаті праці", "Розрахунки по страхуванню", "Розрахунки по податках і платежах" та ін.

Загальна класифікація рахунків бухгалтерського обліку за економічним змістом наведена на нижче.

Таким чином, класифікація рахунків за економічним змістом, показуючи, на яких рахунках має вестися облік тих або інших об'єктів бухгалтерського обліку, розкриває економічний зміст окремих рахунків. Таке групування дає змогу визначити систему рахунків, необхідних для обліку необоротних і оборотних активів, джерел їх формування, господарських процесів і результатів діяльності підприємств різних галузей та форм власності.

Класифікація рахунків за економічним змістом покладена в основу будови національного Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій.

Ознайомлюючись з класифікацією рахунків за економічним змістом, бачимо, що рахунки, призначені для обліку активів, об'єднані з рахунками, призначеними для обліку господарських процесів. Це пояснюється тим, що за допомогою необоротних і оборотних активів підприємства забезпечують здійснення господарських процесів, а тому при класифікації активи групують залежно від того, в якому процесі вони функціонують. Господарські процеси взаємопов'язані між собою: процес виробничого споживання здійснюється одночасно з процесом виробництва; процес виробництва супроводжується процесом реалізації, виникненням розрахункових відносин; надходженням грошових коштів на підприємство тощо. Тому при класифікації рахунків за економічним змістом не завжди можна виділити у самостійні групи супровідні процеси, оскільки їх облік ведеться на тих самих рахунках, що й основні процеси.

Класифікація рахунків за економічним змістом знаходиться у додатку 1.

4.       Класифікація рахунків за призначенням і структурою

За призначенням і структурою рахунки бухгалтерського обліку групуються залежно від їх обліково-технічних якостей, тобто як саме обліковуються ті або інші засоби, їх джерела та господарські процеси на рахунках, що відображається на дебеті, кредиті рахунка, що характеризує залишок відповідного рахунка. Таке групування дозволяє визначити порядок обліку господарських операцій на рахунках, забезпечує чітку уяву про показники діяльності підприємства.

Рахунки бухгалтерського обліку за призначенням і структурою поділяються на такі групи: рахунки основні, регулюючі, операційні, фінансово-результатні і забалансові.

4.1. Рахунки основні

Основні рахунки у бухгалтерському обліку використовуються для контролю за наявністю і змінами господарських засобів та джерел їх утворення. Вони називаються основними тому, що об'єкти, які на них обліковуються, тобто господарські засоби та їх джерела, є основою господарської діяльності, і в своїй сукупності характеризують майнове становище підприємства. Ці рахунки за своїми показниками (залишками) служать основою для складання бухгалтерського балансу. Основні рахунки поділяються на: матеріальні, грошові, власного капіталу і розрахункові.

Матеріальні рахунки призначені для обліку наявності і руху (надходження, використання) матеріальних ресурсів підприємства. До них належать рахунки: "Основні засоби", "Нематеріальні активи", "Виробничі запаси", "Малоцінні і швидкозношувані предмети", "Готова продукція", "Товари" та ін.

Спільним для цієї групи рахунків є те, що всі вони — активні. Сальдо, мають тільки дебетове, яке показує наявність (залишок) даного виду матеріальних цінностей на звітну дату. Обороти по дебету цих рахунків показують надходження (збільшення) матеріальних ресурсів, а обороти по кредиту — їх зменшення.

Облік матеріальних цінностей на аналітичних рахунках здійснюється не тільки у грошовому, а й у натуральних вимірниках. Облік матеріальних цінностей (надходження, видаток) по дебету і кредиту рахунків відображають в однаковій оцінці, що забезпечує реальність показників обліку і контроль за збереженням цінностей, які обліковуються на цих рахунках.

Рахунки грошових коштів призначені для обліку і контролю за наявністю і рухом грошових коштів та грошових документів підприємства. До них належать рахунки: "Каса", "Рахунки в банках", "Інші кошти".

Будова рахунків грошових коштів подібна до будови матеріальних рахунків: рахунки - активні, сальдо мають тільки дебетове; оборот по дебету показує збільшення грошових коштів, оборот по кредиту - їх зменшення.

Залишок матеріальних цінностей або грошових коштів, що показані в обліку на тому або іншому рахунку, можна завжди перевірити за допомогою інвентаризації.

Рахунки власного капіталу призначені для обліку джерел власних господарських засобів (активів). Вони показують форми їх створення і цільове призначення, а також зміни в процесі діяльності. До цієї групи належать рахунки: "Статутний капітал", "Пайовий капітал", "Додатковий капітал", "Резервний капітал", "Цільове фінансування і цільові надходження" та ін. Всі зазначені рахунки - пасивні. Кредитове сальдо цих рахунків показує наявність відповідних джерел засобів; оборот по кредиту - виникнення або збільшення джерел, а оборот по дебету - їх зменшення.

Облік господарських операцій на рахунках власного капіталу здійснюється тільки у грошовому вимірнику. Аналітичний облік джерел засобів ведуть за формами їх створення і цільовим призначенням.

Розрахункові рахунки призначені для обліку і контролю за розрахунковими відносинами даного підприємства з іншими підприємствами, організаціями та особами. На цих рахунках відображається заборгованість, що виникає у процесі господарської діяльності підприємства, а також зміни цієї заборгованості. Оскільки заборгованість може бути як на користь даного підприємства (дебіторська), так і на користь інших підприємств, організацій та осіб (кредиторська), то розрахункові рахунки поділяються на: активні, пасивні і активно-пасивні.

Активні розрахункові рахунки призначені для обліку дебіторської заборгованості і розрахунків по ній (тобто для обліку заборгованості інших підприємств, організацій і осіб даному підприємству). До таких рахунків належать: "Розрахунки з покупцями і замовниками", "Довгострокова дебіторська заборгованість", "Розрахунки з різними дебіторами", "Векселі одержані" та ін.

Активні розрахункові рахунки мають дебетове сальдо, яке показує залишок дебіторської заборгованості на звітну дату; збільшення цієї заборгованості відображається на дебеті, а зменшення - на кредиті рахунка.

В аналітичному обліку активні розрахункові рахунки деталізуються по кожному окремому дебітору (підприємству, організації, особі).

Пасивні розрахункові рахунки призначені для обліку розрахункових відносин з кредиторами, тобто за зобов'язаннями даного підприємства перед іншими підприємствами, організаціями та особами. До них належать рахунки: "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками", "Розрахунки по оплаті праці", "Розрахунки по-страхуванню", "Короткострокові позики", "Довгострокові позики", "Векселі видані" та ін.

Кредитове сальдо зазначених рахунків показує залишок кредиторської заборгованості на звітну дату, збільшення цієї заборгованості відображається на кредиті, а зменшення - на дебеті рахунка.

В аналітичному обліку пасивні розрахункові рахунки деталізуються по кожному окремому кредитору.

Активно-пасивні розрахункові рахунки призначені для обліку розрахунків з таким підприємством, організаціями та особами, характер заборгованості яких змінюється, тобто стосовно даного підприємства вони можуть виступати то як дебітори, то як кредитори. До них належать рахунки: "Розрахунки за податками і платежами", "Розрахунки по інших операціях" та ін.

Обороти по дебету і кредиту таких синтетичних активно-пасивних рахунків відображають розрахункові операції різного змісту: дебет в одних випадках показує збільшення дебіторської заборгованості, в інших - зменшення кредиторської заборгованості; кредит рахунка, навпаки, - збільшення кредиторської і зменшення дебіторської заборгованості. Тому для відображення справжнього становища розрахункових відносин сальдо на активно-пасивних рахунках показують розгорнуто: залишок дебіторської заборгованості записують на дебеті рахунка, кредиторської заборгованості - на кредиті. Це сальдо можна одержати тільки за допомогою аналітичних рахунків, що відкриваються до відповідного синтетичного активно-пасивного розрахункового рахунка.