Колонізація північного причорномор’я

Міністерство  освіти і науки України

Національний  університет кораблебудування

ім.. адм. Макарова

Херсонський філіал

Кафедра суспільних наук

Колонізація північного причорномор’я

Херсон-2010

Антична колонізація Північного Причорномор'я.

Перші випадкові відвідини  Пн.Причорномор'я грецькими мореплавцями припадають на початок першого тис. до н.е.  За літературною традицією  найраніше поселення на Березанському  півострові могло виникнути близько  середини 7 ст. до н.е. В першій половині - середини 6 ст. до н.е греки засновують Ольвію (Південнобузький лиман) , наприкінці 6 ст. до н. е. - Тіру , Ніконій (на Дністровському лимані ) , Керкінітіду . Тоді ж у південно-західному Криму виникає невелике іонійське поселення . Можливо воно існувало до останньої чверті 5 ст. до н.е , коли вихідці з Гераклеї  Понтійської заснували на його місці Херсонес .У другій половині 6 ст. до н.е. виникає більшість міст Боспору : Пантікопей , Феодосія , Німфей , Мірмекій ,Тірітака, Фанагорія , Гермонаса , Кели. Саме в цей час відбувається майже суцільне освоєння сільських округ цих міст , де з'являється багато поселень .Окрім Херсонеса , більшість згаданих міст засноване вихідцями з району малоазійського міста Мілет.

Колонізація Пн.Причорномор'я була частиною так званої Великої Грецької колонізації 8-6 ст. до н.е. Вона зумовлювалась рядом причин, найголовніша з яких-відносне перенаселення , коли всі землі в материковій Греції були вже розподілені ."Зайві" люди змушені були шукати ліпшої долі в інших місцях , не так щільно заселених .

Греки – засновники північнопричорноморських міст були в основній своїй масі малозаможними землеробами , частково–торговцями , ремесниками . На ранньому єтапі свого буття на новій землі вони займалися сільським господарством сіяли пшеницю , ячмінь , просо , розводили сади , городничали , розводили худобу . Інші їхні тогочасні заняття – ремістництво , торгівля – були другорядними . Отже , грецька колонізація Північного Причорномор'я мала спочатку аграрний характер . Але колонізацію слід розуміти лише як господарське освоєння греками Пивнічного Причорномор'я , причому мирне. Новозасновані колонії не залежали від міст–мотрополій хоч і підтримували з ними добрі стосунки , навідь укладали угоди щодо взаємного сприяння в торгівлі , надання рівних прав громодянам обох полісів , мали з ними єдині культи й літочислення.

Колонії в основному  засновувались упорядковано , коли ще в митрополії обирали або призначали керівника групи колоністів –  ойкіста . На місці закладання нового міста розмежовувались ділянки під будівлі й сільськогосподарські території , відводили місця для культових і громадських потреб. Однак іноді колонізація мала стихійний характер.

Античні держави північного Причорномор'я

Освоєння грецькими  переселенцями узбережжя Північного Причорномор'я відбувалося поступово , в цілому в напрямі із заходу на схід.

6 ст.до н.е. залогом  було часом заснування більшості  північнопричорноморських держав . Кожне з них мала власну  історію , але оскільки всі  вони тісно взаємодіяли  з  античним світом ,а також  із варварським оточенням , в їхньому розвитку простежується багато спільного . Майже тисячолітня історія цих держав поділяється на два великі періоди і кілька єтапів.

Перший період тривав від другої половини 7 і приблизно  до середини 1 ст. до н.е.

Він характерезувався тісними культурними та економічними зв¢язками як із материковою Грецією , так і з навколишніми племенами , що зумовлювалося відносною стабільностю загальноісторичного розвитку . В матеріальному і духовному житті колоністів домінували еллінські традиції . Саме в цей цас створюється Баспорське царство.

 На архаїчному етапі першого періоду (друга половина 7 - початок 5 ст.до н.е ) на Півдні нинішньої України відбувається становлення держав, розпочинаються їхні активні контакти з грецькими містами Східного Причорномор'я , закрема Іонії . Типовою є землянкова житлова забудова більшості північнопричорноморських полісів , хоча вже у 6 ст.до н.е. у найбільших з них будуються храми формуються комплекси агори (площа , навколо якої розміщувалися адміністративні , громадські будівлі , крамниці , культові майдани , вівтарі) . Зароджуються ремесла , промисли ,розвивається торгівля , виникає монетна справа . В чей час започатковуються в цілому мирні контакти грецьких переселенців із навколишніми племенами кочовиків.

 На другому – класичному етапі першого періоду (початок 5 - друга третина 4 ст.до н.е.) розпочинається поступовий розквіт держав . В цей час значно поширюються контакти з кочовниками та племенами Лісостепу . Особливо тісні зв'язки з варварським населенням мав Боспор.

Наприкінці другої третини 6 ст в розвитку античних північнопричорноморських держав спостерігається недовгочасна криза . Відтоді починається останній етап еллінського періоду – елліністичний , який спочатку позначається максимальним економічним розвитком , піднесенням сільського господарства , ремесел , торгівлі , культури в цілому.

Проте вже з другої половини 3 ст.до н.е.поступово назріває криза.

Агресія скіфів у Західному  Криму , пересування варварських  племен у Нижньому Побужжі та Подніпров'ї призводить до занепаду сільської округи античних міст.

Другий  великий період історії античних держав Північнього причорномор'я  – римський (середина 1 ст. до н.е. - 70 роки 4 ст.н.е.)–характеризується передусім входженням Тіри , Ольвії , Херсонеса , до складу римської провінції – Нижньої Мезії . Цей період позначався  нестабільністю воєнно-політичної ситуації , певною варваризацією населення , натуралізацією господарства , частковою переорієнтацією культурно-економічних зв'язків . Держави Північного Причорномор'я  стали для  римської імперії своєрідним бар'єром перед натиском кочових племен  на її східні кордони , що проходили  по Дунаю . Спостерігається  деяке економічне піднесення  Тіри , Херсонеса , Баспору , їхня  культура потроху нормалізується .

У другому  періоді  оснування античних  північнопричорноморських міст і їхніх округ можна виділити три основні етапи .

Перший розпочинається  в середині 1 ст. до н.е. , коли політика цих міст  поступово  переорієнтовувалася  на Рим.

Другий етап  охоплює час від середини 2 по середину 3 ст. до н.е. , коли в Тірі , Ольвії , Херсонесі , Хараксі розміщуються  постійні загони римських війск , а самі ці міста підпорядковуються  Нижній Мезії . В певній політичній залежності від Риму перебуває й Боспор . В умовах відносної  воєнно- політичної стабільності  економіка північнопричорноморських держав досягає найвищого розвитку .

Третій - останній етап - розпочинається  з 2 половини 3ст. н.е., коли   з  метою  захисту кордонів римської імперії  від готів , гарнізони римських військ були виведені  з Північного Причорномор'я в Подунав'я . Навали кочовиків , зокрема готів , фактично знищили сільські округи . Майже всі античні держави остаточно припинили своє існування  в 70-х  роках 4 ст. під ударами гунів . Вижили тільки Херсонес і Пантікапей , які згодом увійшли до складу Візантійської імперії .

Державно-політичний устрій

Північнопричорноморські поліси були рабовласницькими демократичними або  аристократичними республіками , де раби , жінки та іноземці не мали прав громадянства . Найвищими  органами законодавчої влади були народні збори ( "народ ") і рада . Народні збори , в яких брали участь  усі повноправні громадяни , вирішували питання зовнішньої політики , оборони , грошового обігу , забезпечення населення продовольством   , надання  привілегій купцям . Виконавча влада складалася з різних колегій - магістратур або окремих службових осіб - магістратів . Існували  спеціальні колегії , котрі займалися виключно фінансовими або військовими справами (колегія стратегів) , торгівлею (колегія аграномів) , благоустрою міста (колегія астиномів) та інші . Діяли судові установи , що складалися з кількох відділів.У судочинстві брали участь судді , свідки , обвинувачі.

З часом у державно-політичному  житті відбувалися зміни .Так , поліси Боспору Кіммерійського в 480 році до н.е. об'єдналися під владою Археанактидів у єдине Боспорське царство , хоча й після цього залишились практично самостійними в своїх внутрішніх справах.

Античні міста -держави Північного Причорномор¢я

Ніконій

Назва міста походить , можливо , від імені ойкіста . Розташовувалося воно на лівому березі Дністровського лиману , поблизу сучасного с.Роксолани . Заснований переселенцями з Іонії в останній третині 6 ст до н.е. , Ніконій являв собою невеликий поліс що складався із власне міста і близько десятка лівобережних сільських поселень із землянковою забудовою . Основу економіки становило землеробство . На відміну від Тіри власної монетної чеканки не мав . В 1-6 ст.до н.е. основним платіжним засобом на внутрішньому ринку Ніконія були істрійські мідні литі монети . Але можливо ,  що в 5 ст .до н.е. Ніконій вже випускав власну литу монету із зображенням сови . Підтримував торгівельні зв¢язки з містами Іонії , Антіки , острівною Грецією ,  з Істрією , Ольвією . В 6 - першій половині 5 ст. до н.е забудовувався землянковими житлами , які згодом змінювалися будинками звичайного грецького типу . На другу половину 5 - 4 ст. до н.е. припадає розквіт міста , коли , зокрема , зводяться оборонні споруди. Близько третьої чверті 4 ст. до н.е Ніконій занепадає . В 3-2 ст. до н.е. занепад посилюється , а з нашестями голатів та інших варварських племен місто остаточно гине . В 1-4 ст . н.е. життя в ньому відновлюється , але цей період майже не досліджений.

Тіра

Назва міста походить від грецької назви Дністра –Тірас . Місцерозташування залишків Тіри - околиця сучасного Білгорода -Дністровського лиману Одеської області . Колонія заснована вихідцями з Мілета наприкінці 6-ст. - початок 5 ст.до н.е. В розвитку Тіри виділяють два основні періоди : еллінський (від заснування міста до середини першого століття до нашої ери ) і римський (середина 1 ст.до н.е. - 70-ті роки 4 ст.) , які розділяє гетська навала під проводом Буребісти . Час першого розвитку починається з 5-го ст.до н.е. і триває до 3-го ст.до н.е. Тіра карбувала власну монету з кінця 2-го ст.до н.е і до 70-х років 1 ст. до н.е можливо входила до складу Понтійської держави Мітрідата Євпатора . За римськогоімператора Доміціана увійшла до складу Нижньої Мезії ; з 2 ст. до н.е в Тірі розміщуються підрозділи 5 Македонського і 11 Клавдієвого  легіонів .

В середині 3 ст.н.е Тіра виходить із провінції Нижня Мезія , й римський гарнізон залишає місто . Тоді воно зазнає руйнування готами .

Населення Тіри займалося посередницькою торгівлею , сільським господарством , скотоводсвом  , міншою мірою - ремеслами . Тіра мала сільську округу . Тут виращували зерно , ловили рибу , випасали худобу .

Розкопками знайдено залишки житлових кварталів 6-го ст. до н.е. та оборонних  споруд  кінця 4-го ст. до н.е.

Борисфеніда (  від грецької назви Дніпра - Борисфен )

Грецьке поселення на півострові ( нині острів ) Березань , найраніша  в Північному  Причорномор'ї  айпокія , заснована грецькими переселенцями  у другій половині 7-го ст. до н.е. . На певній стадії свого розвитку це поселення  було полісом , який  згодом  був перенесений до поселення , що одержало назву Ольвія . В 1 половині 6-го ст. до н.е. на берегах Березанського лиману виникають численні невеликі поселення , котрі становили сільську округу Борисфеніди . Остання існує й у 5 ст. до н.е. , а з кінця 4 ст. до н.е.  життя в ній завмирає на тривалий час і відроджується лише в 1 ст. н.е.

Починаючи з останньої  чверті  7 ст. до н.е. Борисфеніда входила  до складу Ольвійської держави й  загинула разом з Ольвією . Площа  населення, що зберіглася , становить  близько 10 га . Місто в окремих  своїх районах мало прямокутне планування  . Розкопанно залишки апсидального храму , некрополь 5 ст. до н.е. Ранні культурні шари Борисфеніди  багаті на знахідки грецького посуду .

Ольвія

Ольвія – давньогрецькою мовою означає -"щаслива" . Розташована  на правому березі  Південнобузького лиману . Рельєф місцевості зумовив форму міста у вигляді неправильного трикутника . Єдиної точки зору на дату заснування Ольвії до цих пір нема . Більшість істориків схиляється до заснування Олвії на рубежі 7-6 ст.до н.е. чи в першій половині 6 ст. до н.е. вихідцями з району Мілета і проіснувала  до середини 3 ст.

Топографічно Ольвія складалася з трьох частин - Верхньої , Терасної  та Нижньої . Остання вже  після загибелі міста була зруйнована водами лиману . На етапі розквіту наприкінці 4-3 ст. до н.е Ольвія займала територію площею близько 55 га , численість її мешканців становила близько 20 тисяч .

В історії міста  й держави  простежуються  два  великі періоди .

Перший охоплює час  від заснування тут колонії до середини  1 ст. до н.е. Забудована в  другій половині 4 ст. до н.е. однокамерними землянками та напівземлянками , в 5 ст. до н.е. Ольвія набуває звичайного для старогрецького міста вигляду . В 5 ст. до н.е в ній , за  Геродотом , уже існували  укріплення та палац Скіфського царя Скіла .

Житлові споруди Ольвії - звичайно одноповерхові з підвалами . Відкрито залишки агори ( площі , навколо якої зосереджувалися торгові ряди , будинки суду , магістратур ) . Виявленно священні ділянки .

Деякий час Ольвія входила до фінського морського  союзу . Мала розвинуті торгівельні та культурні зв'язки , мала свої гроші - спочатку це були литі "дельфінчики " , трохи пізніше аси , а з середини 5 ст. до н.е. карбує звичайні для античного світу монети .

Економічну базу поліса становило сільське господарство , розвивалися ремесла й торгівля .

В період з останньої  третини 4 по середину 3 ст. до н.е. Ольвійська держава досягла найвищого економічного піднесення . Виник новий тип сільських  поселень у вигляді колективних  садиб . Проте з кінця 3 ст. до н.е. починається поступовий занепад . У 2 ст. до н.е. Ольвія опиняється  під протекторатом царя  Малої Скіфії Скілура . З кінця 2 ст. до н.е. по 70 роки 1ст. до н.е. перебувала під владою Мітрідата 6 Євпатора - царя  Понтійської держави . Після цих подій місто остаточно занепало й було добите гето-дакійськими племенами .

Наприкінці 1 ст. до н.е. починається  поступове відродження Ольвії , що стає початком другого періоду ,  що проходить під знаком римських впливів.У цей час територія  городища скоротилася  майже втроє  його забудова була скупченою і бідною .

Близько середини 1 ст. до н.е. Ольвія потрапляє в залежність від скіфських або сарматських  царів , проте незабаром звільняється .

В середині 2 ст. до н.е. місто  увійшло до складу Нижньої Мезії .

2 ст. - перша половина 3 ст. н.е. стали періодом найвищого розвитку Ольвії римської доби . В 40-і  й потім 70-ті роки 3 ст. н.е. Ольвія зазнає навал готів . Життя в місті остаточно  завмирає не пізніше другої четверті 4 ст. н.е.

Некрополь Ольвії займає територію загальною площею близько 500 га , проте його межі на різних етапах життя міста змінювалися , а в перші століття поховання почали розміщувати навіть на залишках самої Ольвії єлліністичної доби у звичайних грунтових прямокутних у плані ямах - на дні або в підбоях вирізуваних у стінках цих ям . На земній поверхні над похованням звичайно встановлювалися кам¢яні надгробки у вигляді стел , антропоморфних зображень , вівтарів . У 4 ст. до н.е з¢являються земляні склепи , що складалися з поховалльної камери та дромоса (вхідного похилого коридору) . Пізніше починають ховати в кам'яних склепах , над якими зводились грунтові насипи . Найвищої досканалості споруди цього типу досягають у другій - першій половині 3 ст.н.е. , коли будувались монументальні кургани з кам'яними крепідами . Саме тут використовувались напівциліндричні розпірні склепіння й високоякістні кам'яні мури (найвидатнішими зразками цієї архітектури є склепи курганів - Зевсового , Єврисивія та Арети.) .

Херсонес Таврійський

Назва походить від грецького  слова "півострів" . Руїни цього  міста розташовані на околиці Севастополя . Херсонес заснований у 422 -421 році до н.е. вихідцями з Гераклеї Понтійської . Розквіт держави припадає на кінець 4-3 ст.до н.е. Це одне з трьох великих античних північнопричорноморських міст , які дожили до пізнього середньовіччя .Територія досягала 33 га , а населення становило не менш , як 15 тисяч жителів . Місто мало єдине прямокутне планування та було обнесене міцними захисними стінами , що збереглися до нашого часу , мало добре укріплений порт , а в римські часи - цитадель.

Наприкінці 4 ст.до н.е.Херсонес підкорив Керкінітіду , заснував нове місто - Калос Лімен .Тоді до складу Херсонеської держави увійшло узбережжя  практично всього Захіннього Криму.

У 179 році до н.е.Херсонес уклав угоду з царем Понтійської  держави Фарнаком 1 про "дружбу". Однак уже в середині 2 ст.до н.е. Північно -Західний Крим опинився під владою скіфів . У боротьбі проти них Херсонес звернувся по допомогу до Мітрідата 6 Євпатора  . Під час його походів на скіфів (110-108 рр.до н.е.) Херсонес було звільнено від їхньої залежності . Але після цього місто потрапляє під зверхність Боспорської держави , якої позбавляється за поміччю Риму лише в другій половині 1 ст.н.е. Після походу Плавтія Сільвана в 60-ті роки 1 ст. н.е в Північному Причорномор'ї в Херсонесі розміщується римський гарнізон . Неподолік від Херсонеса , в Харакеі , римські війська будують фортецю , від якої до наших днів збереглися рештки фортечних мурів, терми , німфей.

Після економічної кризи , перенесеної на рубежі , розпочинається новий єтап піднесення : розвиваються торгівля , виноробництво , соляний і рибальський промисел . Але уже у третій четверті 3 ст.н.е. справи погіршуються : з Херсонеса виводяться римські війська , припиняється карбування своєї монети , в економіці спостерігається повний занепад .У 70-ті роки 4 ст.н.е. Херсонес зазнав гунської  неволі , після чого продовжує існувати у складі Візантійської імперії.

Некрополь Херсонеса  розташовувався довкола міста з  усіх боків . Основний тип поховальних  споруд - прямокутні ями . В середині 4 ст. до н.е. з'являються могили , обкладені черепицею , у 2 ст до н.е. - ком'яні ящики й вирубані в скелі склепи з нишами - лежанками.

Боспорська держава 

Розташовувалася по обидва боки Керченської протоки , яка в  давнину називалася Боспор Кіммерійський . Головним містом був Пантікапей , але столицею азіацької частини Боспору вважалася Фанагорія . До утворення Боспорської держави існуючі на її теріторії з 6 ст.до н.е. грецькі міста Пантікапей, Феодосія, Німфей, Мірмекій, Теритака, Порфмій, Фанагорія, Германаса, Гергіппія, Кепи та інші , здебільшого були звичайними полісними структурами . В 480р. до н.е. Боспором починає правити династія Археанактидів ,  яку в 438-437рр. до н.е. змінює династія Спартокідів.

На етапі найвищого  піднесення держави 6ст. до н.е. її територія обіймала Керчінський і Таманський півострови , Східне Приазов'я , пониззя Кубані , а також Дельту Дону . До складу Боспорської держави входили не тільки античні міста , а й місцеві племена - синди, меоти, торети, дандарії. На чолі держави стояв цар - монарх згаданих племен і архонт грецьких міст.

В середені другого ст. до н.е. держава переживає економічну кризу, яка наприкінці століття загострюється  повстанням рабів під приводом Савмака. В ці справи втручається Мірдітат 16 Євпатор , унаслідок чого Боспор підпадає під зверхність Пантійського царства. В останній чверті 1 ст. н.е. Боспор стає власником Рима . До середини 3 ст. н.е. спостерігається економічне піднесення, після чого знову розпочинається воєнно-політична і економічна криза , яка завершується з гунською навалою ( 375-376рр.) за гибеллю Боспору як держави. Згодом у Пантікапеї Феодосії, Тірітаці та інших містах поширюються впливи Візантії .

Населення

Етнічний субстрат античних міст на час їхнього заснування становили  греки-переселенці з Малої Азії , Аттіки й Гіраклеї Понтійської . З перших століть Нової ери зростає чисельність  представників місцевого населення в античних містах . За соцальним станом структура населення була досить строкатою . Крім громадян і рабів , існувало також багато вільних , залежних або напівзалежних людей.

Торгівля 

Протягом усього свого  існування античні міста - держави  Північного Причорномор'я вели жваву  торгівлю з античними містами  Східного Середземномор'я , Причорномор'я , з навколишніми племенами , Римом , і його східними провінціями . Ведуть торгівлю з варварами , які постачали грекам зерно , рибу , худобу , шкіри , рабів , мед , віск , натомість одержували ремісничі вироби , зброю , прикраси , вино , тканини.

Торгівельні стосунки з  варварським світом відбувались на обмінній, а з античним – головним чином на грошовій основі . Монетна справа виникає у північнопричорноморських державах майже одночасно з їхнім формуванням . Кожний із полісів карбував власну монету.

Вплив північнопричорноморської античної цивілізації на довколишні племена

Залучення місцевого  варварського населення до сфери  торгівельної діяльності греків , до політичних взаємин - чи то в межах союзницьких  відносин і навіть об'єднань (Боспорська держава) , чи то у вигляді стягування кочовиками даними з античних міст (Ольвія) або навіть військової конфронктації , – все це не могло не позначитись на соціально-економічному, політичному, культурному розвитку цього населення. Під безпосереднім впливом північнопричорноморських античних держав у скіфів формувалася своя державність , виникали міста і поселення з рисами , притаманними грецькій містобудівній традиції. Особливо глибокий вплив антична цивілізація справляла на культуру варварського світу. Це виявилось в спорудженні фортець (Неаполь Скіфський) , запозиченні місто- й житлобудівничих прийомів , використанні кружальної античної кераміки , а також виготовлених греками високохудожніх прикрас і прикладних мистецьких виробів, (пектораль із Товстої могили, Чортомлицька амфора, гребінець із кургану Солоха та інші).

Поряд із скіфами під  цивілізуючу дію давньогрецьких держав Півдня України підпадали  й інші тогочасні племена –  синди , меоти , сармати , черняхівці та інші .

Античні культурні традиції лягли і в основу життя ранньосередньовічних міст Криму.

Список використаної літератури

1. Крижицький С.Д “ Античная культура Северного Причорноморья  “
2. Соколов Г.І  “Античное Причорноморье “
3. Античные государства Северного Причорноморья , М.1984
4. Толочко П.П “ Давня історія України “
5. Античные древности Северного Причорноморья , К.1988
6. Античная история и культура , 1968