Корупція у міжнародному економічному співробітництві

1. Корупція у  міжнародному економічному співробітництві

Політичне та економічне співробітництво, яке останнім часом має

тенденцію до розширеного  розвитку, перетворює корупцію на

інтернаціональну проблему. Вона стала властивою і міжнародним

організаціям. Корупція у  міжнародному економічному співробітництві проявляється при створенні підприємств за участю іноземного капіталу, реалізації інвестиційних проектів та приватизації державної власності, вирішенні проблем розподілу продукції та в інших формах.

Більшість бізнесменів (70 %) переконані в тому, що корупція входить  до головних перешкод для розвитку нормального підприємництва. Разом з тим, багато представників іноземних компаній користуються таким засобом, як “хабар” для одержання переваг у конкуренції. Більше того, податкове законодавство багатьох країн заохочує таке поводження.

Корупція є однією з найактуальніших  соціальних проблем сучасності. Деякі  дослідники взагалі вважають, що корупція стала основною політичною проблемою  кінця XX століття. За будь-яких підходів та оцінок однозначно одне - корупція є  проблемою, розв’язання якої для  багатьох країн є надзвичайно  актуальною справою. Це повною мірою  стосується України, високий рівень корумпованості якої визнано її політичним керівництвом, законодавчим органом, вітчизняними та зарубіжними аналітиками, відповідними міжнародними інституціями.

Важливе місце у боротьбі з корупцією у тій чи іншій  державі має

визначення її масштабів. Цими питаннями найгрунтовніше займається Транспаренсі Інтернешнл, головним завданням якої є формування антикорупційної сфери, котра б виключала можливість існування та розповсюдження корупції. Важливим напрямом з реалізації цієї ідеї є формування антикорупційних коаліцій, які повинні не лише приймати міжнародні акти, які протидіють хабарництву, але й втілювати в життя їх зміст, встановлюючи критерії законної та моральної поведінки. ТІ активно працює над забезпеченням публічного оприлюднення зазначеної проблеми (зокрема, шляхом створення щорічних випусків Індексу сприйняття корупції) з тим, щоб посилити антикорупційний настрій світової спільноти, створити атмосферу нетерпимості до корупції.

Дослідження, проведені цією організацією, свідчать, що найвищий рівень корупції спостерігається у країнах із низьким рівнем економічного розвитку та невеликим обсягом інвестицій. У свою чергу, обсяг інвестицій безпосередньо залежить від бюрократичного апарату, оскільки угоди щодо інвестицій у суспільний сектор укладаються за посередництвом чиновників.

Чим складніше та більше держапарат, тим важче інвестору  домогтися бажаного результату, не вдаючись до корупції. В умовах, коли інвестор вимушений прикласти надто багато зусиль для подолання корупційних бар’єрів, підприємець якомога швидше відмовиться від інвестування, а для подальшої інвестиційної діяльності вибере країну, внутрішній ринок якої буде сприятливим для інвестицій. Так, фахівцями встановлено взаємозв’язок між якістю суспільних послуг та рівнем бюрократії, а саме: у країнах із низькою якістю послуг в суспільному секторі найбільш високий рівень бюрократії, оскільки якість послуги знаходиться у

безпосередній залежності від  розміру даного хабара або приватних

економічних, соціальних чи політичних інтересів.

2. Рівень корумпованості  окремих країн світу.

Індекс сприйняття корупції допомагає зрозуміти, наскільки корумпованою є країна в порівнянні з іншими.

З 2005 року рейтинг розраховує організація Transparency International. Індекс формується в результаті кількох незалежних опитувань фінансових  експертів і правозахисників, а також опитувань громадської думки. Рейтинг 2012 року включав 182 країни і території.

Індекс сприйняття корупції ранжував країни і території залежно від  сприйняття корумпованості державного сектора. Оцінка країни вказувала на рівень сприйняття корупції в державному секторі за шкалою від 0 до 100, де 0 означав, що країна сприймається як високо корумпована, 100 свідчило про відсутність корупції в державі.

Найменш корумпованими визнали  Данію, Фінляндію й Сингапур, які  отримали по 90 балів. Найбільш корумповані  країни – Сомалі, Північна Корея  й Афганістан, вони отримали по 8 балів.

Україна із 26 балами зайняла 144 місце  у рейтингу.  Такого результату досягли також Камерун, Центрально-Африканська Республіка, Республіка Конго, Сирія і Бенгладеш.

Всі сусіди України, до слова, займають вищі позиції – Польща займає 41 місце, Угорщина – 46, Словаччина – 62, Румунія  – 66, Молдова – 94, Білорусь – 123 і  Росія – 133 у списку.

3. Діяльність ООН у  сфері боротьби з корупцією  та хабарництвом.

Чинники успішної протидії корупції вже давно відомі та апробовані міжнародною  спільнотою. Це, насамперед, відкритість  влади, прозорість та зрозумілість процедур прийняття державних рішень, дієві  механізми контролю за діяльністю державних  органів з боку громадянського суспільства, свобода слова, свобода та незалежність засобів масової інформації.

Однією з головних складових  формування і реалізації ефективної системи боротьби з корупцією  є чітка взаємодія держав, у  першу чергу їх правоохоронних органів, на регіональному і міжнародному рівнях, участь у заходах боротьби з цим негативним явищем, запроваджених  у межах Організації Об’єднаних Націй, Радою Європи, Інтерполом, Міжнародним  валютним фондом, Світовим банком та іншими міжнародними інституціями.

Так найважливішими серед останніх документів Європейського Союзу  у сфері боротьби з корупцією  є Комюніке Європейської комісії  від 28 травня 2003 р. щодо комплексної  політики Європейського Союзу з  протидії корупції, в якій визначено  основні засади боротьби з цим негативним явищем в Євросоюзі та окреслено принципи вдосконалення протидії корупції в нових країнах-членах, країнах-кандидатах і третіх країнах, а також Рамкове рішення Ради Європейського Союзу №568 від 22 липня 2003 р. «Про боротьбу з корупцією в приватному секторі», в якому визначається поняття «активної» та «пасивної» корупції і встановлюються санкції у відношенні осіб, у тому числі юридичних, за вчинення такого роду злочинів.

Основною метою створеної у  травні 1999 року «Групи країн проти  корупції» (GRECO), що діє в межах  Ради Європи, є оцінка рівня корупції в державах-членах організації, виявлення  недоліків у національних механізмах боротьби з корупцією, підтримка  в проведенні необхідних законодавчих та інституційних реформ у цій  сфері, здійснення контролю за виконанням угод і правових документів, прийнятих  Радою Європи відповідно до програми дій проти корупції.

Корупція, як соціальне явище, притаманна будь-якому суспільству, будь-якій державі, жодна країна у світі сьогодні не може оголосити себе вільною від  корупції. Однак окремим країнам  світу вдається ефективно боротися з цим негативним явищем.

3.1. Документи ООН по боротьбі з корупцією та хабарництвом. 

Напередодні Першої світової війти (у 1912 р.) була укладена міжнародна Конвенція у справах, пов'язаних з торгівлею опіумом, а в 1931 р. ця Конвенція була замінена новою Конвенцією, яка обмежувала й регулювала виробництво та розподіл у масштабі планети медикаментів, які містять наркотичні речовини.

А після Другої світової війни ініціативу в боротьбі з поширенням наркотиків, а разом з нею і з відмиванням "брудних" грошей, узяла на себе Організація Об'єднаних Націй. Першим кроком у розв’язанні цієї проблеми прийнято вважати Єдину конвенцію  Об'єднаних Націй про одурманливі  засоби 1961 р., згодом доповнену і  змінену Протоколом 1972 р. Доповнення значно розширили перелік одурманливих засобів, які підлягають забороні. До таких разом з опіумом і  похідними від нього речовинами були включені синтетичні одурманливі  речовини, а також вироби з кокаїну  й індійських конопель. Наступним  кроком було прийняття Конвенції  ООН про психотропні засоби 1971 р., яка значно розширила сферу  міжнародного контролю на великий перелік  синтетичних наркотиків. Цей документ ратифікували більше 140 держав. Але  з розвитком злочинного бізнесу  ООН в 1988 р. приймає Віденську  конвенцію, яка оголосила «відмивання  грошей» міжнародним злочином ( ця конвенція ратифікована Україною 27 листопада 1991 р.). Крім визнання відмивання грошей міжнародним злочином, ця конвенція  вимагала від країн що її ратифікували введення в законодавчі акти статей про екстрадицію винних у здійсненні такого злочину, а також конфіскацію  майна злочинців.

Ще одним міжнародним документом, що регулює питання «відмивання  грошей» є «Конвенція у справах  про відмивання доходів, отриманих  від здійснення злочину, їх виявлення, вилучення і конфіскація», підписана  в Страсбурзі 18 листопада 1990 р. Цей  документ підготовлений Комітетом  експертів Ради Європи і містить 44 статті, які мають обов'язковий характер для держав, що підписали і ратифікували цю Конвенцію. Фахівці з права розцінюють цю угоду як найповніший перелік розпоряджень і правил, який охоплює всі етапи юридичної процедури — від початку розслідування до винесення вироку і конфіскації «брудних» грошей.

3.2.Органи ООН, які займаються питаннями боротьби з корупцією та хабарництвом.

Для протидії відмиванню брудних  грошей в 1989 році згідно з рішенням «великої сімки» була створена ФАТФ –  міжнародна група з протидії відмиванню брудних грошей, це міжурядова організація. Сьогодні до неї входять 31 країна і  дві міжнародні організації.

ФАТФ — це міжурядовий  орган, метою роботи якого є розвиток і впровадження на міжнародному рівні  заходів і стандартів з боротьби щодо відмивання грошей. ФАТФ відслідковує процеси імплементації таких  заходів, вивчає способи і техніку  відмивання грошей, розробляє превентивні  та запобіжні заходи, сприяє загальносвітовій імплементації стандартів боротьби з відмиванням грошей. Виконуючи  зазначені функції, ФАТФ плідно співпрацює з багатьма міжнародними організаціями, чия діяльність також спрямована на протидію відмиванню "брудних" грошей.  Спочатку пріоритетом ФАТФ була боротьба з відмиванням доходів, отриманих від торгівлі наркотиками. Сьогодні діяльність ФАТФ має три головних напрямки:

• розширення дію прийнятих нею рекомендацій на всі континенти і регіони земної кулі;
• перевірка того, як виконуються в державах-членах і як впроваджуються в інших державах заходи для боротьби з відмиванням грошей, засновані на 40 рекомендаціях ФАТФ, які є керівництвом до дії;
• відстеження загальносвітових методів і схем відмивання злочинно нажитих капіталів та розробка контрзаходів.

Ключовим документом ФАТФ є рекомендації, які викладені  у формі щорічних звітів організації.

CICP — Центр з боротьби з  міжнародною злочинністю. Це підрозділ  ООН, заснований у 1997 р. і  відповідальний за боротьбу зі  злочинністю і її запобігання,  а також за реформу карного  права. Особливу увагу Центр  приділяє боротьбі з транснаціональною  злочинністю, корупцією і незаконним  поширенням наркотиків, а також  допомозі різним країнам у  ратифікації Конвенції стосовно  протидії міжнародній злочинності.

ODCCP — Офіс з контролю над  наркотиками і запобігання злочинів. Це також підрозділ ООН, центральний  офіс якого розташований у  Відні. Його основні завдання  випливають із назви — це  боротьба з нелегальним поширенням  наркотиків і з організованою  злочинністю, а також з відмиванням  грошей, отриманих від цих злочинів. Через цей підрозділ ООН допомагає  країнам-членам вводити в себе  законодавство проти відмивання  грошей, а також розвивати і  підтримувати структури, які борються  з ним. За допомогою різних програм ОБССР відслідковує й аналізує проблеми, пов'язані з відмиванням грошей, а також виступає посередником між ООН та іншими міжнародними організаціями.

CJIN — Інформаційна мережа з  питань злочинності й законності, яка забезпечує важливу базу  даних з посиланням на адреси  сайтів Інтернету, пов'язаних  з карним законом. Також є  підрозділом ООН.

Також для протидії злочинності  були створені такі міжнародні організації  які тісно співпрацюють з ООН. FOPAC — підрозділ Генерального секретаріату Інтерполу, який займається боротьбою  з відмиванням доходів, отриманих  злочинним шляхом.

FINCEN — Відділ боротьби з фінансовими  злочинами Міністерства фінансів  США, створений у 1990 р. для  вивчення, аналізу і поширення  інформації про фінансові злочини,  особливо інформації щодо відмивання  грошей, отриманих від поширення  наркотиків.

4. Корупція в Україні.

У сучасній Україні проблема боротьби з організованою злочинністю  та її складовою – корупцією, яка є каталізатором розвитку організованої злочинності, така ж актуальна, як і десять років тому. Існуючи в симбіозі, ці два явища утворюють найсерйознішу небезпеку для держави і суспільства, особливо в умовах демократії. Небезпека корупції полягає в тому, що вона перероджує державний апарат, призводить його до незворотних змін, які можна подолати лише завдяки кардинальним засобам.І саме тому боротьба з корупцією та організованою злочинністю відноситься до найпріоритетніших проблем, що стоять перед українським суспільством. Наявнiсть в обiгу грошових мас кримiнального походження є основним фактором, що суттєво ускладнює соціально-криміногенну обстановку в державi. Вона загрожуватиме національній безпеці України, доки грошовий

ринок не буде очищений вiд “брудних” грошей, оскiльки економiчну основу органiзованої злочинностi i корупції складає саме тіньовий грошовий обiг.

Складність проблеми боротьби з корупцією полягає в реальній можливості корумпованих структур та конкретних осіб, що мають владу і повноваження, перешкоджати намаганням проникнути у сферу їх кримінальної діяльності, а також – в неготовності правоохоронних органів та політичних сил суспільства до безкомпромісної боротьби з корупцією. Відсутні соціальні,

політичні традиції публічного викриття корупціонерів, спеціальні

криміналістичні прийоми  викриття фактів корупції, що є серйозною

перешкодою для ефективної боротьби з цим явищем. Існує проблема вивчення особистості тих, хто, займаючи керівні пости, погрузли в хабарництві, розкраданнях. Без цього неможливо зрозуміти механізм утворення організованої злочинності та її діяльності, нинішні умови існування якої кардинально різняться серйозними негативними факторами, що загрожують

розтягтись на десятиріччя. Без особливих заходів боротьби стабілізувати становище не вдається.

За сучасних умов особливого значення набуває фактор встановлення режиму інформаційної прозорості діяльності органів влади, підприємств і організацій. Отже, одним з дієвих заходів з наведення порядку у цьому напрямі може стати ефективне вирішення питань створення, використання і поширення інформації в сфері бізнесу, у державних органах і в громадських структурах. Необхідно припинити можливість безконтрольного використання і передачі інформації окремими чиновниками та підвищити їх

персональну відповідальність за вірогідність і повноту наданої

суспільству інформації про  діяльність влади і вирішення  різних

соціально-економічних і  політичних проблем. Інакше кажучи, перемога над корупцією практично неможлива без “інформаційної прозорості” влади і широкого доступу суспільства до інформації про її діяльність. Розповсюдженість корупційної поведінки, перетворення її для значної маси населення на норму зовсім не означає, що в суспільстві не залишається суспільстві не залишається людей, які не сприймають корупцію, хабарництво у будь-якому вигляді.

Зрозуміло, що певні соціальні  групи зацікавлені в існуванні  корупції. Однак, більшість населення України хоче жити в нормальному правовому, соціально здоровому суспільстві.

Висновоки

Аналіз міжнародного досвіду боротьби з корупцією свідчить про те, що за сучасних умов прояви корупції стали  тими чинниками, що створюють реальну  загрозу національній безпеці та демократичному розвитку більшості  країн світу, негативно впливають  на всі сторони суспільного життя.

На сьогодні кримінальні елементи певною мірою змінили форми і  методи протиправної діяльності, дедалі частіше спрямовують свої зусилля  на встановлення контролю над найбільш прибутковими сферами економічних  відносин, залучають до реалізації корисливих задумів корумпованих представників  органів влади, намагаються проникнути до управлінських структур різних рівнів для лобіювання власних інтересів. Значна частина кримінальних формувань  має тісні міжрегіональні та міжнародні зв’язки.

Незважаючи на багатоаспектність  природи виникнення та поширення  корупційних проявів у кожній окремій державі, до основних факторів, що сприяють їх поширенню, можна віднести, з одного боку, зростаюче зубожіння  широких верств населення, погіршення криміногенної ситуації, високі показники  нерівності розподілу прибутків, відсутність  системи соціального захисту  в одних країнах, а з іншого – нарощування економічного потенціалу та щорічне збільшення фінансових надходжень у вигляді іноземних інвестицій – в інших країнах. Корупція у  більшості держав Центральної та Східної Європи, а також у країнах, які виникли на пострадянському  просторі, тісно пов’язана з тим, що вони знаходяться в стані економічної  та суспільної трансформації.

Список використаної літератури:

1. Ванцев В. А. Основные  этапы развития понятия коррупции  // Следователь. — 2006. — № 8. — С. 34-35. 
2. Мельник М. І. Корупція — корозія влади (соціальна сутність, тенденції та наслідки, заходи протидії) : монографія. — К. : Юрид. думка, 2004. 
3. Кабанов П. А. Коррупция как объект криминологического анализа: основные исследовательские подходи в современной российской криминологии // Следователь. — 2002. — № 8. — С. 58. 
4. Сайгитов У. Т. Понятие коррупции как формы организованной преступности // Российский следователь. — 2003. — № 4. — С. 38. 
5. Орловская Н. А. К вопросу о бытовой коррупции // Інформаційне забезпечення протидії організованій злочинності : зб. наук. ст. / за ред. М. П. Орзіха, В. М. Дрьоміна. — О., 2003. — С 99, 100. — (Б-ка журн. “Юридичний вісник”). 
6. Криминология : учеб. для вузов / под общ. ред. д-ра юрид. наук, проф. А. И. Долговой. — М. : НОРМА, 2000. — С. 501. 
7. Куракин А. В. Коррупция : понятие, характеристика и формы проявления в сфере государственного управления // Современное право. — 2002. — № 3. — С. 36. 
8. Вагабов В. А. Корупция : понятие и структура // Право и образование. — 2005. — № 4. — С. 199. 
9.  Пасічна О.Ю. Структурний підхід до формування зовнішньоекономічної стратегії держави в умовах глобалізації/ О. Ю. Пасічна //Актуальні проблеми економіки. - 2009. - № 3. - C. 17- 27