Ліга Арабських Держав

Ліга Арабських Держав

Передумови  створення політичного блоку

Яскравим прикладом  міжурядової організації, що представляє  Близькосхідній регіон, є Ліга Арабських  Держав (ЛАД). Площа членів Ліги Арабських  Держав становить близько 14 млн. км²  і охоплює вона два континенти: Захід Азії, а також Північ і Північний схід Африки.

Можна вважати, що свій початок  ЛАД бере з підписання договору "Про дружбу та союз" між Саудівською Аравією та Іраком 2 квітня 1936 року.

В преамбулі договору сказано: "Обидві високі договірні сторони працюватимуть у напрямку об'єднання ісламської та арабської культур, а також військових організацій їхніх країн шляхом обміну науковими та військовими місіями". Цей договір був відкритий до підписання для інших арабських країн. 29 квітня 1937 року до нього приєдналась Народно-демократична Республіка Ємен.

Наступним кроком на шляху  до зближення арабських країн  було підписання 7 травня 1936 року "Договору про дружбу" між Єгиптом і Саудівською Аравією, яким було вперше встановлено дипломатичні відносини між цими двома країнами.

Початок другого етапу  утворення арабського союзу пов'язаний з виступом британського міністра закордонних  справ Ентоні Ідена в Палаті громад 29 травня 1941 року. У своїй промові  він висловив підтримку арабським  країнам у створенні такої організації, яка б об'єднала їхні інтереси. Через рік після цього ініціативу створення арабського об'єднання взяв у свої руки єгипетський прем'єр-міністр Мустафа Паша Нахас. "Його Величність запросила сирійського прем'єр-міністра ЖаміляМірідіна і президента Ліванського національного пакту відвідати Каїр з метою проведення тристоронніх переговорів під назвою "Створення Арабської ліги з  метою розширення співпраці арабських країн"

Це стало першим обговоренням ідеї створення Арабської ліги.  Після цього була проведена серія двосторонніх переговорів між Єгиптом з однієї сторони і представниками Іраку, Сирії, Лівану, Саудівської Аравії, Йорданії та Ємену - з другої. Результатом переговорів стали два основні проекти арабського утворення:

— майбутнє об'єднання могло мати назву "Субрегіональне об'єднання" під опікунством "Великої Сирії";

— другий проект мав загальніший  характер об'єднання, яке охопило  всі незалежні арабські країни.

З 2 серпня до 7 жовтня 1944 року підготовча комісія проводила зустріч між представниками Сирії, Лівану, Йорданії, Іраку, Єгипту та Ємену. І саме тоді комісія вирішила назвати майбутнє об'єднання "Лігою Арабських Держав".

У результаті переговорів  між арабськими країнами на підготовчій  конференції, яка проходила з 25 серпня до 7 жовтня 1944 року в замку Антонядес у м. Александрія (Єгипет) під головуванням Паші Нахас, єгипетська, сирійська, йорданська, іракська та ліванська делегації підписали Александрійський протокол.

Основні його тези:

• Створення ЛАД, до складу якої входили б усі незалежні арабські держави. Водночас повинна бути створена Рада Ліги, в якій були б представлені всі держави-члени на рівних умовах (ст. І).

• Рада ЛАД повинна слідкувати за дотриманням попередньо укладених  договорів між країнами-членами, очолювати періодичні зібрання, сприяти зміцненню зв'язків між країнами-членами, координувати їхні політичні дії, захищати їхню незалежність і суверенітет проти будь-якої агресії і будь-якими політичними методами (ст. І).

• Резолюції, прийняті Радою Ліги, є обов'язковими для тих країн-членів, що їх прийняли. Якщо дві країни-члени звернулись до Ради за допомогою по вирішенню конфлікту між ними, тоді резолюція, схвалена Радою, буде обов'язковою лише для тих двох країн-членів (ст. І).

• Не дозволено використовувати  силу як засіб вирішення конфлікту (ст. І).

• Визнання суверенітету і незалежності всіх країн-членів ЛАД, повага їхньої територіальної цілісності (ст. І).

• Для тіснішої співпраці з економічних, культурних, національних, соціальних, а також з питань комунікації  та охорони здоров'я повинні бути створені постійні комітети.

До протоколу додано дві резолюції:

• Країни зобов'язуються поважати кордони, суверенітет і незалежність Лівану.

• Країни-члени стверджували права  палестинського народу на самовизначення, висловили побажання, щоб Велика Британія дотримувалась своїх зобов'язань і сприяла припиненню єврейської імміграції і продажу землі євреям. Вони пропонували створити "Національний арабський фонд" для купівлі земель у Палестині.

У заключній частині протоколу  підкреслено необхідність створення перехідного комітету для підготовки плану дій Ради Ліги і обговорення всіх політичних питань, які б сприяли швидкому підписанню договору між арабськими країнами про створення ЛАД.

7 жовтня 1944 року був підписаний Александрійський протокол головами делегацій, які брали участь у роботі підготовчої комісії, за винятком Саудівської Аравії та Ємену, які згодом приєдналися до нього, відповідно 3 січня 1944 року і 5 лютого 1945 року.

Після 16-ти зустрічей, проведених з 17 лютого до 3 березня 1945 року представниками Єгипту, Лівану, Сирії, Ємену, Іраку, Йорданії і Саудівської Аравії на чолі з міністром закордонних справ Єгипту в Каїрі в палаці Ал-Заафарам був підписаний

 При його ратифікації був присутній і представник Палестини. Представники Ємену не зразу підписали статут ЛАД, вони зробили це лише 10 травня 1945 року.

Мета створення  і функції ЛАД

Уперше мету Ліги офіційно закріплено в преамбулі Александрійського  протоколу і сформульовано таким  чином: "укріплення і консолідація тісних зв'язків між всіма арабськими країнами, спрямування їх в напрямку об'єднання арабського світу, покращення умов в майбутньому і реалізація надій і побажань народів арабських країн".

Метою створення Ліги було "сприяння тіснішим відносинам і розвитку широких зв'язків між арабськими країнами; спрямування всіх зусиль в напрямку забезпечення добробуту і процвітання всіх арабських країн; вираження їх спільної волі; реалізація їх цілей і бажань; представлення інтересів арабських країн на міжнародній арені; координація дій держав-членів для захисту національної безпеки, забезпечення їхньої незалежності і суверенітету". Так записано в преамбулі Статуту ЛАД.

В Александрійському  протоколі і в Статуті Ліги визначено також її завдання і  функції:

• Контроль за дотриманням договорів, укладених державами-членами ЛАД.

• Проведення періодичних зібрань, які б укріпили стосунки між країнами-члена  ми.

• Координація їхніх політичних планів з метою забезпечення їх співпраці.

• Захист інтересів країн-членів.

• Координація відносин держав-членів з регіональних та міжнародних питань.

• Посередництво в диспутах і  конфліктах між країнами-членами.

• Вирішення спірних питань мирним шляхом.

• Сприяння забезпеченню тісних політичних, культурних, економічних та інших  зв'язків між державами-членами.

• Представництво інтересів арабських  країн в інших міжнародних  організаціях.

Членство

У міру здобуття незалежності до ЛАД вступали й інші держави: Лівія (1953), Судан (1956), Марокко і Туніс (1958), Кувейт (1961), Алжир (1962), Південний Ємен (1967), що пізніше об'єднався з Єменом, Бахрейн, Катар, Оман і Об'єднані Арабські Емірати (1971), Мавританія (1973), Сомалі (1974), Джибутті (1977), Коморські острови (1993). У 1976 до складу ЛАД увійшла Організація визволення Палестини (ОВП).

Членство Єгипту було припинене в 1979 році після підписання єгипетсько-ізраїльського мирного договору, і штаб-квартира Ліги була перенесена з Каїра до Тунісу. У 1987 році арабські країни відновили дипломатичні стосунки з Єгиптом, і країна знов увійшла до Ліги в 1989 році, штаб-квартирі Ліги повернулась назад в Каїр. У вересні 2006 року, Венесуела була прийнята спостерігачем, а Індія в 2007 році. Ізраїль не є членом, не зважаючи що 20% його населення арабського походження і арабська мова є офіційною мовою. Також Чад не є членом, хоча і арабська мова використовується в офіційних і місцевих органах влади.

На даний час кількість  членів ЛАД зросла з семи країн-засновниць до двадцяти двох. У результаті збройного  конфлікту у Лівії, що розпочався 16 лютого 2011 року, ЛАД тимчасово відсторонила Лівію від участі у своїх засіданнях.

Всі члени Ліги Арабських  Держав також є членами Організації  «Ісламська конференція».  Окрім  цього,  держави - члени утворюють  в рамках Ліги менші об'єднання  на кшталт РСЗ і Союз арабського Магрибу.

Організаційна структура ЛАД

Для забезпечення ефективного  виконання і реалізації визначених завдань і функцій у ЛАД  були створені три головні органи, якими є Рада Ліги, Постійні комітети і Генеральний секретаріат. Усі вони забезпечують виконання "Угоди про колективну безпеку", що була ратифікована в 1950 році.

Крім головних органів, Ліга створила спеціалізовані установи з метою об'єднання економічної і соціальної політики, щоб таким чином відокремити себе від політичного впливу країн-членів. У системі Ліги існують урядові ради з питань охорони здоров'я, туризму тощо.

Рада Ліги

Згідно із статутом Рада є найвищим органом в структурі  Ліги. Установчим договором визначається її склад, компетенція, процес прийняття  рішень і процес голосування. При  роботі Ради Ліги можуть бути присутні представники інших органів ЛАД.

У статті III Статуту ЛАД  зазначено, що "Ліга матиме Раду, яка  складатиметься з представників  усіх країн-членів". Представниками можуть бути міністри закордонних справ  або їхні представники. Кожна країна-член може самостійно визначати рівень свого представництва, що ніяк не може змінити саму природу організації.

Рада засідає двічі  на рік — у березні і в  жовтні. її штаб-квартира в Каїрі (Єгипет), але зустрічі Ради можуть проводиться  і в інших визначених напередодні місцях (ст. II). Надзвичайні сесії Ради скликаються за необхідністю або за вимогою двох країн-членів (ст. XI). На кожній звичайній сесії делегати повинні обирати за ротацією голову Ради (ст. XV). У випадку агресії однієї країни проти іншої країни-члена, країна, якій загрожує небезпека, може вимагати негайного проведення позачергової зустрічі Ради. Якщо агресія вчинена країною-членом ЛАД, ЇЇ голос при голосуванні не буде врахований (ст. VI).

Кожна країна-член має  лише один голос незалежно від  кількості представників. Рішення Ради, прийняті одноголосно, є обов'язковими для всіх країн-членів Ліги, а ті, які були прийняті більшістю, є обов'язковими лише для тих країн-членів, які проголосували за них. Посередницькі чи арбітражні рішення повинні прийматися більшістю.

Якщо будь-яка з  країн-членів захоче вийти з Ліги, вона мусить попередити Раду про своє рішення за рік (ст. XVIII).

Якщо Рада вважатиме, що якась країна-член не виконує  зобов'язань, вказаних в установчому  договорі, Рада може припинити її членство в Лізі шляхом одноголосного голосування, не враховуючи цю країну.

Згідно з пунктом III статуту ЛАД, Рада Ліги повинна реалізовувати  свої мету і завдання, слідкувати за виконанням укладених домовленостей  і угод. Вона повинна визначати  шляхи співпраці з іншими міжнародними організаціями в сфері забезпечення миру і безпеки, а також в економічній і соціальній галузях.

Отже, основними функціями  Ради Ліги можна назвати:

• Слідкування за виконанням договорів, підписаних країна-ми-членами  в різних галузях.

• Мирне врегулювання конфліктів шляхом посередництва та арбітражу.

• Необхідні заходи для  запобігання агресії з боку країни-члена.

• Прийняття країни в  організацію і припинення її членства.

• Визначення шляхів співробітництва  з іншими міжнародними організаціями для забезпечення миру та безпеки.

• Визначення внутрішньої  організації Ради, Комітетів і  Генерального секретаріату.

• Затвердження на посаду Генерального секретаря Ліги.

• Визначення і затвердження внесків кожної країни-члена в  бюджет ЛАД (ст. XIII).

• Схвалення бюджету ЛАД (ст. XVI).

• Оголошення закінчення сесій.

Рада Ліги повинна  втручатися в конфлікт, який може призвести  до війни між країнами-членами  чи між країною-членом і третьою  державою з метою його запобігання 

Постійні комітети

Договір 1950 року про колективну безпеку передбачає створення Постійних комітетів (їх є десять), які збираються хоча б раз на рік.

У статті IV статуту ЛАД йдеться про створення комітетів, кількість яких залежить від кількості форм співпраці між країнами-членами Ліги, а діяльність комітетів повинна "йти в ногу" з розвитком міжарабських відносин. Прикладом є політичний комітет, що з'явився як наслідок тривалої практики.

Згідно із статтею II "для тіснішої співпраці між країнами-членами Ліги" ЛАД створює спеціальні комітети з таких питань:

— економічних і фінансових, куди належить сфера торгівлі, споживання, фінансів, сільського господарства;

— питання сфери комунікації: залізниці, дороги, авіаперельоти, навігація, пошта, телеграф;

— питання національності, видачі паспортів і віз, шляхів екстрадиції;

— соціальні питання;

— питання навколишнього  середовища;

У кожному комітеті мають бути представлені всі країни-учасниці, адже такі комітети створюють основу співпраці між державами шляхом укладання договорів. "Інші арабські країни також можуть стати членами комітетів. Рада Ліги повинна визначити обставини, при яких їхнє приєднання може бути можливим" (ст. IV). Представники комітетів можуть бути присутніми при роботі Ради, але при умові лише одного представника.

Рада Ліги повинна призначати голову кожного комітету на дворічний термін з правом пролонгації.

На комітетських зустрічах  рішення приймаються більшістю  голосів. Комітетське зібрання не є  легітимним, якщо на ньому не присутня меншість представників.

Постійні комітети можуть формувати субкомітети, що займаються вирішенням більш спеціалізованих питань.

Генеральний секретаріат

У статті XII Установчого  договору ЛАД мова йде про створення  такого постійного органу, як Генеральний  секретаріат Ліги, що є і адміністративним, і виконавчим.

До складу Генерального секретаріату входить Генеральний  секретар, помічники Секретаря і  певна кількість службовців. Генеральний  секретар повинен призначатися Радою  Ліги, і за нього мають проголосувати 2/8 країн-членів ЛАД. Голова Секретаріату обирається на п'ятирічний термін. Помічники Генерального секретаря і головні службовці призначаються Генеральним секретарем із схваленням Ради Ліги, котра визначає також організаційну структуру Генерального секретаріату.

Генеральний секретар має ранг Посла.

Про призначення першого Генерального секретаря Ліги йдеться в додатку до Статуту ЛАД, де вказано, що країни, які підписали цей установчий договір, погодились на призначення на дворічний термін першим Генеральним секретарем ЛАД Абдулу Рахмана Аззама.

Статут ЛАД визначає такі функції і завдання Генерального секретаріату:

— адміністративну і  технічну відповідальність:

— дотримання та виконання резолюцій, прийнятих Радою і Комітетами Ліги;

— скликання сесій Ради;

— призначення їхніх дат;

— організацію роботи Секретаріату;

— підготовку бюджету ЛАД;

— подання бюджету на схвалення  Раді Ліги перед початком нового фіскального  року (ст. XIII);

— зберігання Статуту ЛАД;

— зберігання копій договорів і  угод, підписаних між країна-ми-членами  Ліги чи країнами-членами та третіми державами.

Політичні права й обов'язки:

— право бути присутнім на засіданнях Ради;

— право брати участь в обговоренні  питань Ради Ліги;

— право, в усній чи письмовій  формі, подавати доповіді чи дані, які  стосуються предмета обговорення Ради;

— право звертати увагу Ради чи окремих країн-членів ЛАД на проблеми, які Генеральний секретар вважає важливими для вирішення;

— право представлення ЛАД в  інших міжнародних організаціях;

— право виступати від імені  ЛАД;

— інформування громадськості  про діяльність Ліги.

Генеральний секретаріат  має в своєму підпорядкуванні, крім інших, Бюро бойкоту Ізраїлю (осередок у Дамаску, Сирія), Арабське бюро наркотиків та Арабське бюро кримінальної поліції.

ЛАД створено такі інститути та організації:

— Арабська організація  з питань освіти, науки і культури (ALECSO), створена в 1964 році; штаб-квартира в Тунісі;

— Арабська організація  праці (АLО), створена в 1965 році;

— Арабська організація  сільськогосподарського розвитку (АОАD), створена в 1970 році; штаб-квартира в  Судані;

— Арабська організація адміністративного розвитку (АОАD), створена в 1961 році; штаб-квартира в Єгипті;

— Організація арабських  країн —- експортерів нафти (ОАРЕС), створена в 1968 році; штаб-квартира в  Кувейті;

— Рада арабської економічної  єдності (АЕUC), створена в 1964 році; штаб-квартира в Єгипті;

— Арабський фонд економічного і соціального розвитку (АFESD), створений  у 1968 році; штаб-квартира в Кувейті;

— Арабський банк економічного розвитку Африки (BADEA), створений у 1973 році; штаб-квартира в Судані;

— Арабська агенція з атомної енергетики (ААЕА), створена в 1982 році; штаб-квартира в Тунісі;

— Арабська організація  індустріального розвитку і гірничо-видобувної промисловості, створена в 1990 році; штаб-квартира в Марокко;

— Арабський валютний фонд, заснований у 1975 році; штаб-квартира в Об'єднаних Арабських Еміратах.

Також були створені Арабська організація стандартизації метеорології, Арабська академія морського транспорту, Арабський союз телекомунікацій, Арабський  інститут нафти. Арабська організація  менеджменту.

Цим підконтрольним інститутам і організаціям ЛАД надає фінансову  допомогу. В складі Ліги діє Рада з економічних питань, до якої входять  міністри економіки чи їх представники. Вони обговорюють та узгоджують економічну і соціальну політику країн-учасниць.

Характеристика  діяльності в різних сферах, оцінка впливовості блоку.

Стратегічні та економічні аспекти  діяльності ЛАД

Угода про  колективну безпеку й економічне співробітництво, підписана 13 квітня 1950 року, пов'язала економічні і стратегічні аспекти діяльності ЛАД. Фактично, вона показала розуміння сторонами, які підписали угоду, важливості спільної захисної та економічної політики.

Стаття VI цієї угоди передбачає формування Спільної ради із захисту, що прийматиме рішення більшістю в 2/3 голосів, рішення якої повинні бути обов'язковими для всіх держав-членів ЛАД. Ця угода зобов'язує всі країни, що входять у Лігу "в разі нападу на одну чи більше з них, автоматично вживати, індивідуально чи колективно, необхідних заходів, включаючи і використання збройної сили проти агресора, з метою відновлення миру і безпеки".

Арабські  країни до підписання такої угоди  підштовхнула агресія Франції проти  Сирії та Лівану в 1945 році і відсутність  механізму отримання такої агресії.

Після створення Єврейської держави в 1948 році виникла необхідність арабського об'єднання, щоб протидіяти "ізраїльській небезпеці". "Згодом, в тому ж 1948 році, Сирія виступила з пропозицією укласти договір про воєнний і політичний альянс між державами-членами Ліги. Ця угода була ратифікована країнами-членами ЛАД в 1950 році" [14].

Згодом було ратифіковано й Договір про спільну оборону, результатом якого стало створення  чотирьох органів для забезпечення "колективної безпеки". Ними є:

· Рада зі спільного захисту  і яка складається з міністрів закордонних справ і оборони країн-учасниць договору чи їх представників.

· Воєнний комітет, метою якого  є координація спільних захисних дій, до якого входять представники генеральних штабів армій країн-учасниць.

· Воєнна консультативна рада складається з керівників генеральних штабів армій країн-учасниць. Раду очолює країна, яка має найбільші збройні сили. Ця держава керує цим органом до того часу, поки Рада Ліги не обере іншу країну. Метою цього органу є нагляд за роботою Об'єднаного військового комітету.

Договір про спільну  оборону має ще й економічну сторону, в якій йдеться про укріплення і розвиток економічної співпраці  між арабськими державами.

"У 1953 році було  прийнято резолюцію, в якій  вказувалося про необхідність  спрощення і розвиток арабського  комерційного обміну. Наступним кроком було прийняття в 1964 році резолюції про створення Спільного арабського ринку" [14].

У 1980 році на саміті в  Омані затверджено принцип національного  планування з метою розвитку Спільної арабської політики. Прийнято також резолюції щодо стратегії Спільної арабської економічної політики. Було прийнято Угоду про план спільного розвитку, про національні економічні політики держав-членів, Договір про об'єднання капіталовкладень.

У 1966 році в Каїрі відбулася  зустріч, на якій прийнято резолюцію з метою змусити Економічну і соціальну раду прискорити створення вільної економічної зони на території арабських держав, що згідно з річною програмою мала б функціонувати з 1 січня 1998 року.

Саміт в Омані в  листопаді 2001 року, названий "Економічним самітом", був першим періодичним самітом, проведеним згідно з резолюцією" прийнятою на саміті в Каїрі в 2000 році. Ця резолюція ухвалила ініціативу Єгипту про проведення Першої арабської економічної конференції в листопаді 2001 року під девізом "Підтримка арабської економічної діяльності і співпраці"

Чергова, 73-тя нарада Економічної і  соціальної ради на міністерському рівні  працювала з 18 по 19 лютого 2004 року в  Марокко. У ній взяли участь міністри фінансів та економіки країн-членів ЛАД, Організація спільних арабських дій та інші відповідні органи. Цій нараді передувала активна робота різних комітетів, зокрема комітету з підготовки імплементації рішення про створення зони вільної торгівлі. Ще в вересні комітет з проведення торговельних переговорів провів зустріч, на якій розглядалася доповідь Генерального секретаря про створення зони вільної торгівлі між тринадцятьма країнами-членами ЛАД, зараз їх вісімнадцять. Вони підписали Договір про активізацію товарообміну, що означає поступове зниження митних стягнень на товари арабського походження до 80 %, а в 2005 році такі збори повинні бути взагалі ліквідовані.

Правові аспекти діяльності ЛАД

Проект "Арабського Суду справедливості" є правдивим вираженням зусиль ЛАД проводити свою діяльність на правовій основі. Створення такого інституту в системі Ліги має життєву необхідність. Суд повинен відповідати за врегулювання конфліктів між країнами-членами та проблем, які можуть призвести до конфліктів.

У цьому контексті  Александрійський саміт 1964 року ухвалив резолюцію, в якій йшлося про створення такого Суду. А через 16 років, у 1980 році, Рада Ліги вирішила створити комітет, який би сформував основні судові принципи Ліги. Цей комітет завершив свою роботу в 1982 році після чого, згідно з резолюцією Саміту 1982 року, був створений інший комітет. Тоді ж був підготовлений проект, який був представлений на розгляд Раді і новоствореному правовому комітету" [13]. Комітет розробив план з такими основними пунктами:

· Суд повинен складатися з семи суддів, вибраних на трирічний термін. Кожні три роки троє із семи суддів повинні переобиратися шляхом жеребкування.

· Суд несе відповідальність за врегулювання конфліктів, якщо про  це його попросять "зацікавлені" сторони.

· Діяльність Суду повинна  бути в межах Статуту ЛАД і  норм міжнародного права.

· Щоб цей план був  реалізованим, його пункти мають схвалити країни-члени Ліги.

Варто згадати про  ще один проект, запропонований урядом Тунісу на 104-й сесії Ради Ліги, яка  тривала з 20 до 21 вересня 1995 року. Цей  план вже тоді був схвалений країнами Магребу (північно-східної Африки). А 21 вересня 1995 року Рада Ліги також прийняла цей проект, яким санкціоновано створення спеціального комітету. Положення цього плану такі:

· Створити Центральний  орган, який відповідатиме за попередження конфліктів.

· До його складу буде входити Генеральний  секретар та п'ять представників  країн-учасниць.

· Головою є міністр закордонних  справ країни, яка головує на звичайній  сесії Ради Ліги.

· Співпраця Центрального органу з  Інформаційним банком, Системою раннього спостереження і Фондом миру ЛАД.

· Ці інститути беруть на себе зобов'язання швидкого втручання в стосунки між  країнами-членами, якщо вони можуть призвести  до конфлікту. Наступний крок — пошук  мирних шляхів врегулювання конфлікту. У випадку, коли розв'язання конфлікту власними силами є неможливим, цей орган може співпрацювати з ООН.

· Виконуючи свої функції, Центральний  орган зобов'язаний дотримуватися  Статуту ЛАД, Угоди про колективну безпеку, Статуту ООН і принципів  міжнародного права.

Адміністративні аспекти діяльності ЛАД

Адміністративна діяльність Ліги базується на розвитку інституту  Генерального секретаріату. Слід сказати, що його структурна та інституційна діяльність пов'язана з внесенням поправок до Статуту ЛАД. Створення адміністративного апарату було одним з важливих пунктів для розгляду на порядку денному арабських самітів. Наприклад, саміт у Рабаті 1974 року створив чотиристоронній комітет з дослідження шляхів розвитку Ліги. Результати його діяльності мали бути представлені на "Восьмому арабському саміті".

На  саміті в Тунісі 1979 року розглядалася пропозиція реструктуризувати Лігу з метою ефективнішого виконання  нею своїх завдань і функцій. А "в заключному комюніке саміту 1989 року в Дар Ал-Баді наголошувалося на життєвій необхідності розвитку структурної та адміністративної організації ЛАД" [13]. Саміт в Омані 2001 року зобов'язав Генерального секретаря Амре Мусу "вжити всіх необхідних заходів для ефективнішої роботи Секретаріату". Також було запропоновано створити відповідні структури, необхідні для реформування фінансового й адміністративного стану Генерального секретаріату Ліги. Але на ньому не прозвучало й слова про розвиток самого Секретаріату як органу ЛАД, у якому саме Генеральний секретар повинен бути інструментом активізації його діяльності.