Местние финанси

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ ………………………………………………………………………………….. 3

1. Сутність видатків місцевих бюджетів …………………………………………… 4

2. Склад та структура видатків місцевих бюджетів України ……………………... 5

Висновок …………………………………………………………………………….. 16  

Список використаних джерел ……………………………………………………… 17

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Бюджетна система України  як унітарної держави складається  з чітко визначених двох ланок – державного та місцевих бюджетів. Склад місцевих бюджетів України, як і в інших країнах, відображає особливості адміністративно-територіального поділу та специфіку функціонування місцевого самоврядування. Практика формування та виконання місцевих бюджетів має свою специфіку, відмінні особливості та проблеми.

Місцеві бюджети здійснюють важливу роль в процесі соціально  – економічного розвитку регіону, забезпечуючи фінансування основної мережі дошкільних установ, шкіл, медичних та соціальних установ.

За поняттям видатки місцевих бюджетів криється велика кількість  не тільки наукових, але й практичних проблем, що ставляться самим життям. Насамперед, необхідність дослідження  ролі видатків місцевих бюджетів у  соціально-економічному розвитку регіону  обумовлена здійсненням в країні економічної реформи, яка відбивається на соціальному житті населення, проведенням бюджетної реформи  і розвитком бюджетного федералізму. Продовження економічних реформ в Україні пред’являє особливі вимоги до чіткості функціонування бюджетних процесів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Сутність видатків місцевих бюджетів

Видатки місцевих бюджетів відіграють важливу роль у соціально-економічному розвитку суспільства. Видатки місцевих бюджетів на соціально-культурні заходи включають витрати на освіту, охорону здоров’я, соціальний захист і соціальне забезпечення населення, культуру і мистецтво, фізичну культуру і спорт. Обсяг цих видатків щорічно збільшується.

Як зазначають науковці, поняття видатків місцевого бюджету  значно ширше, ніж процес включення  до відповідних бюджетів видатків на утримання конкретних галузей та установ і відпуску їм коштів - бюджетного фінансування. До інституту видатків місцевого бюджету слід віднести цільове, доцільне та ефективне використання коштів розпорядниками бюджетних кредитів.

Важливу роль для становлення  самостійних місцевих бюджетів відіграє порядок здійснення та склад цих  видатків. У місцевих органів влади  мають бути чітко визначені функції  і завдання.

Визначеного законом повного  переліку видатків місцевих бюджетів в Україні до прийняття Бюджетного кодексу не було.

Після прийняття Бюджетного кодексу було законодавчо закріплений  склад видатків місцевих бюджетів. Згідно із ст. 70 Бюджетного кодексу  видатки місцевих бюджетів включають  встановлені рішенням про місцевий бюджет бюджетні призначення на конкретні  цілі, пов'язані з реалізацією  відповідних програм.

Видатки бюджету – кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум. Спрямування видатків здійснюється відповідно до завдань, що стоять перед державою та органами місцевого самоврядування у конкретний період. Розмір видатків бюджетної системи перебуває у тісному взаємозв'язку з її доходами, оскільки влада не може дозволити витратити більше, ніж планує отримати.

Видатки місцевих бюджетів базуються на тих самих законодавчих актах, що і доходи місцевих бюджетів. Так, ст. 64 Закону України ,,Про місцеве самоврядування в Україні“ передбачає поділ видатків місцевих бюджетів на дві частини — видатки, пов'язані з виконанням власних повноважень органами місцевого самоврядування, і видатки, пов'язані з виконанням делегованих законом повноважень органів виконавчої влади.

Починаючи з 2000 р. у видатковій частині передбачено два фонди  —  загальний фонд та спеціальний фонд, їх призначення аналогічне відповідним фондам у Державному бюджеті. Районні, обласні бюджети виконують місцеві державні адміністрації  згідно з цілями і обсягах, що затверджуються відповідними радами. Сільські, селищні, міські, районні ради у містах (у разі їх створення) та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.

Видатки, які здійснюються органами місцевого самоврядування на потреби територіальних громад, їх розмір і цільове спрямування визначаються місцевими бюджетами цих громад; видатки, пов'язані зі здійсненням районними, обласними радами заходів щодо забезпечення спільних інтересів територіальних громад, — відповідними районними та обласними бюджетами.

 

2. Склад та структура видатків місцевих бюджетів України

 

Головним інститутом у  системі фінансів місцевих органів  влади є місцевий бюджет. В Бюджетному кодексі України (стаття 5) сказано, що ,,Місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районі у містах та бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування визнаються бюджети територіальних громад сіл, селищ, міста та їх об'єднань“.

З цього визначення можна  сказати, що структура місцевих бюджетів визначається адміністративно-територіальним поділом України. Кожна самостійна адміністративно-територіальна одиниця  створює власний бюджет, який є  фінансовою основою діяльності місцевих органів влади.

Склад і структура видатків місцевих бюджетів визначається їх економічним  змістом та роллю в розподілі  національного доходу.

 Згідно Закону України  ,,Про місцеве самоврядування в Україні“ видатки всіх бюджетів поділяються окремо на поточні видатки і видатки розвитку.

Поточні видатки — це витрати бюджету на фінансування мережі підприємств, установ, організацій  та органів, які діють на початок  бюджетного періоду, а також на фінансування заходів щодо соціального захисту  населення, утримання апарату управління та служб органів місцевого самоврядування, соціального обслуговування та інших  заходів. Кошти поточного бюджету  спрямовуються на фінансування установ  і закладів, що утримуються за рахунок  бюджетних асигнувань, і не належать до бюджету розвитку.

 В основу побудови  поточного бюджету покладені  принципи: забезпечення достатнього  рівня розвитку регіону, стабільність  надходження коштів; пріоритетний  розвиток соціально-культурної сфери;  наукова обґрунтованість видатків; обов’язковий характер виконання  поточного бюджету.

Напрями використання поточного  бюджету:

• соціальний захист та соціальне забезпечення;
• соціально-культурна сфера;
• охорона здоров’я;
• фізична культура і спорт;
• видатки на житлове господарство;
• видатки на фінансування пасажирського транспорту;
• видатки на утримання органів влади.

Поточні видатки потребують негайного та своєчасного фінансування. Таке фінансування може забезпечуватись  лише за наявності відносно стабільних джерел доходів.

 До видатків розвитку  належать витрати на фінансування  інвестиційної та інноваційної  діяльності, субвенції, кошти на  реалізацію програми соціально-економічного  розвитку міста, капітальне будівництво,  придбання обладнання, транспортних  засобів та іншої техніки, інші  видатки на розширене відтворення,  а також на фінансування субвенцій  та на сплату основної частини  боргу органів місцевого самоврядування.

Бюджет розвитку має фінансувати  розширене відтворення всіх сфер діяльності на місцевому рівні. Його бюджетні пріоритети можуть змінюватись  залежно від того, як виконується  поточний бюджет. Основними принципами бюджету розвитку є: тісний зв’язок  з поточним бюджетом; зміна бюджетних  пріоритетів; виконання в міру надходження  коштів; напрями використання бюджету  розвитку; капітальні вкладення на розвиток виробництва; витрати на капітальний  ремонт.

 Співвідношення між  поточним бюджетом і бюджетом  розвитку нестабільне і в основному  залежить від досягнутого рівня  економічного та соціального  розвитку регіону.

Держава фінансує в повному  обсязі здійснення органами місцевого  самоврядування наданих законом  повноважень органів виконавчої влади. Кошти, необхідні для здійснення органами місцевого самоврядування цих повноважень, щороку передбачаються в Законі України про Державний бюджет України.

З місцевих бюджетів виділяються  значні кошти на фінансування місцевого  господарства. Вони включають фінансування витрат на житлове будівництво, водопостачання, каналізацію, освітлення, благоустрій  міст і селищ тощо.

Видатки місцевих бюджетів включають бюджетні призначення, встановлені  рішенням про місцевий бюджет, на конкретні  цілі, пов’язані з реалізацією програм за переліком, визначеним Бюджетним кодексом.

Бюджетним кодексом України  передбачено критерії розмежування видів видатків між місцевими  бюджетами, що здійснюється на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання послуги та наближення її до безпосереднього споживача. Відповідно до цих критеріїв усі видатки поділяються на такі групи:

Перша група — видатки  на фінансування бюджетних установ  і заходів, які забезпечують необхідне  першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які розташовані  найбільш наближено до споживачів. Ці видатки здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст та їх об’єднань.

Друга група — видатки  на фінансування бюджетних установ  і заходів, які забезпечують надання  основних соціальних послуг, гарантованих державою для громадян України. Вони здійснюються з бюджетів міст республіканського значення Автономної Республіки Крим і міст обласного значення, а також районних бюджетів.

Третя група — видатки  на фінансування бюджетних установ  і заходів, які забезпечують гарантовані  державою соціальні послуги для  окремих категорій громадян, або  фінансування програм, потреба в  яких існує в усіх регіонах України. Ці видатки здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів.

До видатків першої групи, які здійснюються з бюджетів сіл, селиш, міст районного значення та їх об’єднань і враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:

1) Органи місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районного значення.

2) Освіту: дошкільну освіту; загальну середню освіту (школи-дитячі садки).

3) Первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські та фельдшерські пункти).

4) Сільські, селищні та міські палаци культури, клуби та бібліотеки.

До видатків другої групи, які здійснюються з районних бюджетів і бюджетів міст республіканського  значення Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на такі заходи:

1. Державне управління:

а) органи місцевого самоврядування міст республіканського значення Автономної Республіки Крим і міст обласного значення;

б)  органи місцевого самоврядування районного значення.

2) Освіту:

а) дошкільну освіту (у  містах республіканського значення Автономної Республіки Крим і містах обласного значення);

б) загальну середню освіту: загальноосвітні навчальні заклади, у тому числі: школи-дитячі садки (для  міст республіканського значення Автономної Республіки Крим і міст обласного значення), спеціалізовані школи, ліцеї, гімназії, колегіуми, вечірні (змінні) школи;

в) заклади освіти для  громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації: загальноосвітні  школи-інтернати, загальноосвітні школи-інтернати  для дітей-сиріт і дітей, які  позбавлені піклування батьків, дитячі будинки (уразі, якщо не менше 70% кількості учнів загальноосвітніх шкіл-інтернатів, загальноосвітніх шкіл-інтернатів для Дітей-сиріт і дітей, які позбавлені піклування батьків, дитячих будинків формується на території відповідного міста чи району), дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім’ї, допомога на дітей, які перебувають під опікою і піклуванням;

г) інші державні освітні програми.

3) Охорону здоров’я:

а) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну  допомогу (лікарні широкого профілю, пологові будинки, станції швидкої  та невідкладної медичної допомоги, поліклініки  та амбулаторії, загальні стоматологічні поліклініки);

б) програми медико-санітарної освіти (міські та районні центри здоров’я й заходи щодо санітарної освіти).

4) Соціальний захист і соціальне забезпечення:

а) державні програми соціального  забезпечення: притулки для не повнолітніх (у разі, якщо не менше 70% кількості дітей, які перебувають у цих закладах, формується на території відповідного міста чи району), територіальні центри і відділення соціальної допомоги на дому;

б) державні програми соціального  захисту: пільги ветеранам війни і праці, допомога сім’ям із дітьми, додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг, компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян;

в) державні програми підтримки будівництва (реконструкції) житла для окремих категорій громадян;

г) районні та міські програми і заходи щодо реалізації державної політики стосовно дітей, молоді, жінок, сім’ї.

5) Державні культурно-освітні й театрально-видовищні програми (театри, бібліотеки, музеї, виставки, палаци і будинки культури, школи естетичного виховання дітей).

6) Державні програми розвитку фізичної культури і спорту: утримання та навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл усіх типів (крім шкіл республіканського значення Автономної Республіки Крим і обласного значення), заходи щодо фізичної культури і спорту та фінансова підтримка організацій фізкультурно-спортивної спрямованості й спортивних споруд місцевого значення.

До видатків третьої групи, які здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим і обласних бюджетів і враховуються при визна­ченні  обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:

1) Державне управління:

а) представницьку і виконавчу владу Автономної Республіки Крим;

б) обласні ради.

2) Освіту:

а) загальну середню освіту для громадян, які потребують соціальної допомоги та реабілітації: спеціальні загальноосвітні навчальні заклади для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, санаторні школи-інтернати; загальноосвітні школи-інтернати, загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дитячі будинки (крім загальноосвітніх шкіл-інтернатів, загальноосвітніх шкіл-інтернатів для дітей-сиріт і дітей, які позбавлені батьківського піклування, дитячих будинків та дитячих будинків сімейного типу і прийомних сімей);

б) заклади професійно-технічної  освіти, що перебувають у власності  Автономної Республіки Крим і виконують  державне замовлення;

в) вищу освіту (вищі заклади  освіти І, II, III та IV рівнів акредитації, що перебувають у власності Автономної Республіки Крим і спільній власності  територіальних громад);

г) післядипломну освіту (інститути післядипломної освіти вчителів і центри й заходи щодо підвищення кваліфікації державних службовців місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, постійно діючі курси (центри) підвищення кваліфікації працівників соціально-культурної сфери та агропромислового комплексу, що перебувають у комунальній власності);

д) інші державні освітні програми.

3) Охорону здоров’я:

а) первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну  допомогу (лікарні республіканського  значення Автономної Республіки Крим та обласного значення);

б) спеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (спеціалізовані лікарні, поліклініки, включаючи стоматологічні, Центри, диспансери, госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни, будинки дитини, станції переливання крові);

в) санаторно-курортну допомогу (санаторії для хворих на туберкульоз, санаторії для дітей та підлітків, санаторії медичної реабілітації);

г) інші державні програми медичної та санітарної допомоги (медико-соціальні  експертні комісії, бюро судмедекспертизи, центри медичної статистики, бази спецмедпостачання, центри здоров’я і заходи санітарної освіти, інші програми і заходи).

4) Соціальний захист і соціальне забезпечення:

а) державні програми соціального  захисту та соціального забезпечення: допомога по догляду за інвалідами І чи II групи внаслідок психічного розладу; адресна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям; виплати компенсації реабілітованим; дитячі будинки-інтернати; навчання й трудове влаштування інвалідів; будинки-інтернати для старих та інвалідів; будинки-інтернати для дітей-інвалідів; центри з нарахування пенсій; притулки для неповнолітніх;

б) республіканські Автономної Республіки Крим і обласні програми й заходи щодо реалізації державної політики стосовно дітей, молоді, жінок, сім’ї;

в) інші державні соціальні програми.

5) Культуру і мистецтво:

а) державні культурно-освітні  програми (республіканські Автономної Республіки Крим та обласні бібліотеки, музеї та виставки);

б) державні театрально-видовищні  програми (філармонії, музичні колективи  та ансамблі, театри, палаци і будинки культури республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, інші заклади та заходи у галузі мистецтва);

в) інші державні культурно-мистецькі програми.

6) Фізичну культуру і спорт:

а) державні програми з розвитку фізичної культури і спорту (навчально-тренувальна  робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл усіх типів республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення, заходи з фізичної культури і спорту республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення);

б) державні програми з інвалідного  спорту і реабілітації (республіканський Автономної Республіки Крим та обласні  центри з інвалідно­го спорту, дитячо-юнацькі  спортивні школи інвалідів і  спеціалізовані спортивні школи  параолімпійського резерву; проведення навчально-тренувальних зборів і змагань  з інвалідного спорту республіканського  Автономної Республіки Крим та обласного  значення).

До видатків місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на:

1) місцеву пожежну охорону;

2) позашкільну освіту;

3) соціальний захист і  соціальне забезпечення:

а) програми місцевого значення стосовно дітей, молоді, жінок, сім’ї;

б) місцеві програми соціального  захисту окремих категорій населення;

4) місцеві програми розвитку  житлово-комунального господарства  та благоустрою населених пунктів;

5) культурно-мистецькі програми  місцевого значення;

6) програми підтримки  кінематографії та засобів масової  інформації місцевого значення;

7) місцеві програми з  розвитку фізичної культури і  спорту;

8) типове проектування, реставрацію та охорону пам’яток архітектури місцевого значення;

9) транспорт, дорожнє господарство:

а) регулювання цін на послуги метрополітену за рішеннями  органів місцевого самоврядування;

б) експлуатацію дорожньої  системи місцевого значення (в  тому числі роботи, що проводяться  спеціалізованими монтажно-експлуатаційними підрозділами);

в) будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання доріг місцевого  значення.

10) заходи щодо організації  рятування на воді;

11) обслуговування боргу  органів місцевого самоврядування;

12) програми природоохоронних  заходів місцевого значення;

13) управління комунальним  майном;

14) регулювання земельних  відносин;

15) інші програми, затверджені  відповідною радою згідно із  законом.

Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об’єднувати на договірних засадах кошти відповідних бюджетів для виконання власних повноважень.

Міські (міст республіканського  Автономної Республіки Крим і міст обласного значення) й районні  ради можуть передати видатки на виконання  всіх або частини власних повноважень  Верховній Раді Автономної Республіки Крим чи обласній раді з передачею  відповідних коштів до бюджету Автономної Республіки Крим чи до обласного бюджету  у вигляді міжбюджетного трансферту.

Сільські, селищні та міські (міст районного значення) ради можуть передавати видатки на виконання  всіх або частини власних по­вноважень районній раді чи раді іншої територіальної громади з передачею коштів до відповідного бюджету у вигляді  міжбюджетного трансферту.

Передача видатків здійснюється за спільним рішенням відповідних рад  на договірних засадах. Усі угоди про передачу видатків укладаються до 1 серпня року, що передує плановому.

Передача прав на здійснення видатків на виконання делегованих  державних повноважень до бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об’єднань може здійснюватися за рішеннями районної або міської (міст республіканського Автономної Республіки Крим чи міст обласного значення) ради з відповідними коштами у вигляді міжбюджетного трансферту.

Міські (міст республіканського  Автономної Республіки Крим і міст обласного значення) ради можуть передати частину видатків на виконання делегованих  державних повноважень районній раді з відповідними коштами районному  бюджету у вигляді міжбюджетного  трансферту. Районні ради можуть передавати частину видатків на виконання делегованих  державних повноважень міській раді (міста республіканського Автономної Республіки Крим та міста обласного значення) з відповідними коштами міському бюджету у вигляді міжбюджетного трансферту. Ця передача здійснюється на підставі спільних рішень відповідних рад і укладення договору.

Передання видатків на здійснення повноважень передбачено ст. 93 Бюджетного кодексу.

Бюджет розвитку за видатками  включає:

1) погашення основної  суми боргу;

2) капітальні вкладення;

3) внески органів влади у статутні фонди суб'єктів підприємницької діяльності.

Бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою спеціального фонду місцевих бюджетів.

Для непередбачуваних видатків може бути сформований резервний  фонд, який не може перевищувати 1 % обсягу видатків загального фонду відповідного місцевого бюджету. У разі його створення і використання Рада міністрів АРК та виконавчі комітети місцевого самоврядування щомісячно звітують перед відповідними радами про витрачання коштів відповідного бюджету.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Ситуація, яка склалася нині в економічному розвитку нашої держави, свідчить про те, що централізація  в управлінні країною та її економікою безперспективна. Без децентралізації  функцій у розвитку економіки  регіон не може забезпечити налагодження взаємозв'язків територіальних інтересів  із загальнодержавними. Кожний регіон, враховуючи власні економічні та соціальні  потреби, визначає свою участь у спільному  з іншими регіонами розв'язанні міжрегіональних  проблем.

Для реального забезпечення принципів самостійності щодо складання  і використання бюджетів усіх рівнів управління необхідно, щоб кожна  ланка бюджетної системи мала чітку, визначену законом доходну базу, а взаємовідносини між державним і регіональним бюджетом будувались з урахуванням специфіки і перспектив соціально-економічного розвитку регіонів.

Невирішеною проблемою щодо розвитку місцевого самоврядування в Україні на сьогоднішній день є обмежений фінансовий ресурс, який не повною мірою забезпечує виконання повноважень, делегованих державою місцевим органам влади.

Одним із головних завдань  по вдосконаленню фінансування видатків місцевих бюджетів в Україні є  перерозподіл функцій між місцевими  і державним бюджетом, поступовий перехід до децентралізації державних  фінансів, який заключається в тому, що на державному рівні повинні фінансуватись лише ті видатки, які пов'язані із виконанням загальнодержавних потреб.

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

1. Конституція України //Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30.
2. Бюджетний кодекс України.
3. Маярковський А. І. Бюджетний кодекс України в контексті бюджетної реформи // Фінанси України. - 2009. - № 8.
4. Місцеві фінанси: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / М. А. Гапонюк, В. П. Яцюта, А. Є. Буряченко, А. А. Славкова. — К.: КНЕУ, 2002. — 184 с.