Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Миротворча діяльність ООН та боротьба проти міжнародного тероризму

Індивідуально науково-дослідне завдання з навчального курсу

«Міжнародні організації»

на тему:

ПЛАН

Вступ
Миротворча діяльність ООН
Боротьба ООН проти міжнародного тероризму
Висновок
Список використаних джерел

ВСТУП

Складна й небезпечна проблема виникла у світі з появою суперечності в реалізації двох принципів: принципу суверенітету й територіальної цілісності держав і принципу самовизначення народів. ООН незмінно підтримує обидва принципи, але життя вимагає вдумливого, зваженого ставлення щодо їх здійснення.

Організація Об’єднаних Націй (ООН) була створена з метою позбавити

наступні покоління від негативних наслідків війни. Події останніх десяти років показують, що ООН не завжди в змозі вирішити це завдання і на сьогодні її можливості в цьому напрямі не зростають. Усвідомлюючи необхідність змін у миротворчій діяльності, ООН переглядає свій підхід до механізму та принципів проведення миротворчих операцій.

Підтримка миру – це дії, якими ООН займається вже понад 66 років і які в останнє десятиріччя трансформувалися з традиційної військової моделі забезпечення припинення вогню та роз’єднання сил після міждержавних воєн і внутрішніх конфліктів, увібравши в себе комплексну модель, що складається з військових та цивільних компонентів, які взаємодіють між собою з метою встановлення миру в небезпечних умовах після громадянських воєн.

Тероризм , на жаль, став невід’ємною частиною політичних і економічних процесів в світі, і представляє все більш значну загрозу громадській і національній безпеці. Із одиничних проявів він перетворився в масове явище. Будучи різновидом організованої злочинності які занурюються корінням в потужну тіньову економіку, тероризм може поставити під сумнів весь процес подальшого розвитку людства.

Крім того, причиною конфліктів і напруженості між державами стають проблеми національних меншин депортованих народів, біженців тероризму, для якого не існує кордонів, організованої злочинності, контрабандної торгівлі наркотиками та “відмиванням грошей”.

Для окремих індивідів терористична діяльність стає професією. Терористи добре підготовлені і оснащені, завжди мають фору за часом, в них відсутня бюрократія і вони завжди точно знають, чого хочуть.

2. Миротворча діяльність ООН

Міжнародні миротворчі операції як форма діяльності Організації Об’єднаних Націй щодо залагодження конфліктів почали застосовуватися ще 1945 року. Відтоді їх зміст, правила проведення і навіть самі підходи до врегулювання воєнно-політичних конфліктів шляхом застосування таких операцій постійно зазнавали (і зазнають) змін. Але й донині, на тлі проведення численних миротворчих операцій окремих держав, коаліцій, блоків, регіональних організацій, політологи, військові фахівці та фахівці з безпеки дискутують, до якого типу дій відносити такі операції, як їх класифікувати.

Група ООН з підтримки миру наголошує, що положення щодо застосування сили лише в порядку самооборони повинно залишатися основним принципом при підтримці миру. Але практика показує, що сторони конфлікту можуть давати згоду на присутність ООН у ролі миротворця лише для того, щоб виграти час та переозброїти свої підрозділи, а у випадку, якщо це не регулярні ЗС, то вони практично не можуть бути контрольовані традиційними методами ООН. Для усунення можливості використання ООН у вищезазначених цілях військові підрозділи повинні бути в змозі виконати мандат, що означає здатність захистити себе, інші компоненти місії та мандат шляхом інших дій, ніж просте спостереження. Правила застосування сили не повинні обмежувати контингенти тільки такими заходами реагування, як нанесення удару у відповідь на удар, але й дозволяти наносити досить сильні удари у відповідь на загрози. В особливо небезпечних ситуаціях вони не повинні примушувати контингенти ООН поступатися ініціативою тим, хто на них нападає. Підрозділи, надані державами, повинні не лише спостерігати за припиненням вогню, а й активно вести розвідку, співпрацювати з місцевими органами влади, політичними, військовими лідерами на території конфлікту. Ця вимога потребує більш якісної підготовки керівного складу миротворчого підрозділу, а також перегляду правового поля, в якому діють миротворці. Сили ООН повинні мати в своєму розпорядженні розвідувальні та інші можливості, необхідні для протидії прибічникам насилля.

Визнано, що ефективність місій багато в чому залежить від наявності своєчасної та якісної інформації. Але в зв’язку з тим, що ведення розвідки на території інших держав є порушенням суверенітету, існує проблема правового характеру, яку фахівці намагаються вирішити на міжнародному рівні. ООН немає підрозділу, який займається здобуттям інформації та інформаційно-стратегічним аналізом, що призводить до проблеми недостатньої інформованості.

Міжнародні миротворчі операції — це міжнародні дії та інші заходи, які здійснюються за рішеннями Ради Безпеки ООН відповідно до Статуту ООН, ОБСЄ, інших регіональних організацій, які несуть відповідальність у сфері підтримання міжнародного миру і безпеки згідно з положеннями глави восьмої Статуту ООН, а так само дії і заходи багатонаціональних сил, що створюються за рішенням Ради Безпеки ООН.

Міжнародні миротворчі операції поділяються на:

операції зі встановлення (сприяння) миру;
операції з підтримання миру;
операції з примушення до миру;
операції з відбудови миру.

Крім того, у рамках миротворчої діяльності можуть проводитись пошуково-рятувальні, гуманітарні та електоральні операції.

Операції зі встановлення (сприяння) миру проводяться за обов’язкової згоди сторін конфлікту з метою вирішення конфліктів, мирного урегулювання або превентивного розгортання військ, встановлення контролю за умовами перемир’я та виконання угоди про припинення вогню, забезпечення дотримання прав людини, надання гуманітарної допомоги населенню.

Операції з підтримання миру проводяться зазвичай, після досягнення домовленостей між сторонами конфлікту з метою недопущення відновлення конфлікту та надання допомоги у розвитку процесу мирного врегулювання, роз’єднання збройних формувань, задіяних у конфлікті, припинення та запобігання ескалації воєнних дій, відновлення законності та правопорядку, забезпечення нормального функціонування державних і громадських установ та організацій.

Операції з примушення до миру проводяться за відсутності згоди сторін конфлікту введенням міжнародних санкцій та застосуванням військової сили з метою припинення збройного конфлікту і примушення ворогуючих сторін до встановлення перемир’я.

Операції з відбудови миру проводяться у постконфліктний період з метою відновлення життєдіяльності важливих елементів інфраструктури та цивільних інститутів країни, демілітаризації району конфлікту встановленням контролю над озброєнням та військовою технікою сторін, що перебували у конфлікті, забезпеченням проведення інституційних реформ.

Пошуково-рятувальні операції проводяться з метою пошуку і порятунку населення, що потерпає від стихійного лиха та природних катаклізмів використанням літальних апаратів, надводних кораблів і підводних човнів, наземних транспортних засобів, спеціальних команд та обладнання на суші й на морі.

Гуманітарні операції проводяться з метою надання допомоги та захисту жертв конфлікту або стихійного лиха, полегшення тягот населення, особливо в умовах, коли місцева влада не бажає або неспроможна налагодити нормальну життєдіяльність населення.

Електоральні операції проводяться з метою створення умов та надання допомоги в проведенні демократичних виборів до органів влади. Вони можуть бути як самостійними операціями, так і складовою більш масштабних операцій з постконфліктного врегулювання.

3. Боротьба ООН проти міжнародного тероризму

Тероризм (від лат. terror — жах) — суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров'я ні в чому не повинних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей.

Особливу роль в глобалізації міжнародних зусиль у сфері протидії відмиванню доходів та фінансуванню тероризму відіграє міжнародна організація ООН, яка об’єднує 192 країни світу. Статут ООН був підписаний 26 червня 1945 р. на конференції в Сан-Франциско (США) і вступив у силу 24 жовтня 1945 р.

Відповідно до статті 1 Статуту ООН її основним завданням є підтримка міжнародного миру і безпеки та прийняття ефективних колективних заходів для запобігання і усунення загрози миру, стримання / пригнічення актів агресії або інших порушень миру.

Головними органами ООН є Генеральна Асамблея (ГА), Рада Безпеки (РБ), Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР), Рада Опіки, Міжнародний Суд та Секретаріат.

Згідно Статуту ООН Генеральна Асамблея складається із усіх членів Організації та вповноважена обговорювати будь-які питання або справи в межах даного Статуту (за виключенням окремих питань компетенції РБ) та давати рекомендації членам ООН або РБ.

Рада Безпеки складається з 15 членів ООН, 5 із яких є постійними членами РБ (Китай, Франція, Росія, Великобританія та США), а 10 непостійних членів РБ обирає ГА, яка приділяє особливу увагу ступеню участі членів ООН у підтримці міжнародного миру і безпеки та в досягненні інших цілей організації, а також справедливому географічному розподілу.

Згідно статті 25 Статуту ООН члени Організації дають згоду відповідно до даного Статуту підпорядковуватися рішенням Ради Безпеки і виконувати їх. Обов’язкові для всіх держав рішення приймаються Радою Безпеки з посиланням на розділ VII Статуту ООН, який передбачає дії стосовно загрози миру, порушень миру та актів агресії.

З кінця 1980-х років питання протидії відмиванню доходів та фінансуванню тероризму займають все більш значне місце в зусиллях ООН по забезпеченню міжнародної безпеки та запобігання злочинності. Головні органи ООН, включаючи ГА, РБ та ЕКОСОР, а також її спеціалізовані установи (МВФ та СБ) приділяють приорітетну увагу розробці та впровадженню загальних стандартів у сфері протидії відмиванню доходів та фінансуванню тероризму.

Як правило, відповідні положення спочатку формулюються у вигляді рекомендацій у політичних деклараціях, програмах та планах дій, які приймаються конгресами, конференціями та сесіями ГА ООН, а потім закріплюються у вигляді правових норм в універсальних конвенціях ООН. Такі конвенції відкриті для підписання усіма державами та після приєднання до них (ратифікації) встановленої кількості держав набувають для них силу закону.

Міжнародні програми у сфері боротьби протидії відмиванню доходів первісно були тісно пов’язані із зусиллями ООН по боротьбі з незаконним обігом наркотиків.

Як відмічалося вище, вперше визначення злочину відмивання коштів було юридично закріплено у Конвенції ООН про боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин, яка була прийнята у 1988 р. у Відні.

У 1991 р. була заснована Програма ООН з контролю над наркотиками (ПКН ООН або UNDCP), яка була направлена на боротьбу з незаконним виробництвом та обігом наркотиків, а також пов’язаних з ними злочинами. У 1997 р. на основі вказаної Програми було створено Управління з контролю над наркотиками та попередженню злочинності (УКНПЗ або ODCCP), перейменоване у жовтні 2002 р. в Управління з питань наркотиків та злочинності (УНЗ або ODC). УНЗ має штаб-квартиру у Відні, а також 21 відділ у різних країнах світу.

З 1997 р. УНЗ реалізує прийняту ООН Глобальну програму по боротьбі з відмиванням доходів (ГПБВД або GPML), головною метою якої є розвиток міжнародного співробітництва у сфері ПОД та надання технічного допомоги державам у розробці та впровадженні відповідних правових механізмів, включаючи консультаційну допомогу у створенні ПФР. Програма передбачає також здійснення моніторингу і аналізу існуючих у державах проблем у цій області.

В рамках вказаної програми діє Міжнародна інформаційна система з питань ПОД (ІМОЛІН або IMOLIN), за допомогою якої міжнародні та національні органи обмінюються інформацією щодо національного законодавства у сфері ПОД. Окрім веб-сайту ІМОЛІН, який знаходиться у відкритому доступі для користувачів Інтернет, створена закрита Інформаційна база даних з ПОД (AMLID).

Відповідно до досягнутої у 1992 р. домовленості з ФАТФ про розподіл сфер діяльності ПКН ООН концентрує свої зусилля на країнах, які не є членами ФАТФ.

У листопаді 1993 р. ПКН ООН опублікувала рекомендації з розробки законодавства про відмивання доходів для держав континентальної (романо-германської) правової системи, включаючи типовий проект відповідного закону. Вказаний проект, який заснований на положеннях Віденської конвенції і рекомендаціях ФАТФ, згодом неодноразово перероблявся з урахуванням змін відповідних міжнародних стандартів. На даний час УНЗ закінчує підготовку аналогічного типового проекту закону для країн загального права.

В структурі ООН питаннями ПОД займаються також Комісія з наркотичних засобів (КНЗ або CND), яка є куратором УНЗ, та створена у 1992 р. на виконання Резолюції Економічної та Соціальної Ради ООН Комісія з попередження злочинності та кримінальному правосуддю (КПЗКП або CCPCJ).

У березні 1995 р. КНЗ прийняла при підтримці ООН Резолюцію 6 (XXXVIII) про заохочення повідомлень про підозрілі або незвичні операції і розвиток співпраці між компетентними органами в цілях полегшення діяльності, яка пов’язана з відмиванням доходів.

У 1996 р. 51-я сесія Генеральної Асамблеї ООН прийняла підготовлену в рамках КПЗКП Декларацію про злочинність і громадську безпеку, яка закликала всі держави – члени ООН взаємно співпрацювати в цілях попередження транснаціональної організованої злочинності, включаючи відмивання доходів. Відповідно до положень Неапольської політичної декларації і Глобального плану дій, прийнятих Всесвітньою конференцією з транснаціональної організованої злочинності в жовтні 1994 р., ГА ООН доручила КПЗКП розглянути питання про розробку міжнародної конвенції проти транснаціональної організованої злочинності.

20-ю спеціальною сесією ГА ООН у червні 1998 р. були прийняті Політична декларація та План дій по боротьбі з відмивання доходів.

Згідно з Політичною декларацією усім державам було рекомендовано прийняти до 2003 р. законодавство та програми, які відповідають положенням Віденської конвенції, а в Плані дій були сформульовані основні принципи, якими рекомендується керуватися при розробці національного законодавства.

Міжнародні стандарти в сфері протидії відмиванню доходів знайшли відображення в Конвенції ООН проти транснаціональної злочинності, яка була прийнята на конференції ООН у грудні 2000 р. в Палермо, а також у конвенції ООН проти корупції, яка була прийнята у грудні 2003 р. в Мериді.

Із середини 1990-х років у число приорітетних питань для ГА та РБ ООН входить розробка заходів боротьби з фінансуванням тероризму.

ГА ООН Резолюцією 51/210 від 17 грудня 1996 р. закликала всі держави вжити заходи щодо протидії фінансуванню терористів та терористичних організацій, а Резолюцією 52/108 від 8 грудня 1998 р. доручила Спеціальному комітету, заснованому Резолюцією 52/210 від 17 грудня 1996 р., розробити проект конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму.

Положенням Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму, яка була прийнята 54-ю ГА ООН 9 грудня 1999 р., стали основою міжнародних стандартів у сфері ПФТ.

Згідно прийнятої РБ ООН 15 жовтня 1999 р. Резолюції 1267 (1999) передбачається замороження фінансових ресурсів, які належать або контролюються рухом «Талібан», що надає притулок на афганській території міжнародним терористам, включаючи Усаму бен Ладена та його спільників. Згідно з пунктом 6 загаданої резолюції засновано Комітет по санкціям з наступними задачами:

отримання від держав додаткової інформації про кроки, які були вжиті ними для ефективного здійснення санкцій;
розгляд інформації держав про порушення введених санкцій та винесення рекомендацій про відповідні заходи реагування;
надання РБ періодичних докладів про наслідки введених санкцій, включаючи гуманітарні наслідки;
надання РБ періодичних докладів про порушення введених санкцій із зазначенням, коли це можливо, фізичних або юридичних осіб, які здійснюють такі порушення;
встановлення засобів або інших фінансових ресурсів, що підлягають замороженню, для полегшення здійснення санкцій;
розгляд прохань про зняття санкцій;
розгляд іншої інформації, яку надають держави на запит Комітету.

Резолюцією 1333 (2000) від 19 грудня 2000 р. РБ в цілях забезпечення замороження коштів, які знаходяться у власності або під прямим або непрямим контролем Усами бен Ладена і фізичних осіб або підприємств, які пов’язані з ним, включаючи організацію «Аль-Каїда», доручила вказаному Комітету вести на основі інформації, яку надають держави та регіональні організації, оновлений перелік фізичних осіб та підприємств, які, як встановлено, пов’язані з Усамою Бен Ладеном, в тому числі ті, що входять до організації «Аль-Каїда».

Через півроку після секретної операції США у Пакистані, під час якої убили ватажка "Аль-Каїди" Усама бен Ладена, вперше стала відома версія безпосередніх учасників - бійців спецназу. Перш за все, вони незадоволені тим, що їх виставили холоднокровними вбивцями. Обурило також те, що президент Барак Обама в той же вечір оголосив світові про смерть бен Ладена, тим самим зробивши марною більшу частину захопленої документації. "Морські котики" також запевняють, що Бен Ладен був убитий у перші 90 секунд після того, як десант висадився в його садибі, а не після тривалої перестрілки, як стверджує офіційна версія. "Операцію проведено настільки акуратно, що було випущено лише 12 куль", кажуть вояки. Вони також заперечують, що були націлені на вбивство лідера Аль-Каїди за будь-яку ціну. Кажуть: якби він здався, його взяли б у полон.

Після подій 11 вересня 2001 р. Рада Безпеки ООН активізувала свою діяльність у сфері боротьби з тероризмом, приділяючи особливу увагу перекриванню каналів його фінансуванню. Резолюція РБ ООН 1373 (2001), яка була прийнята 28 вересня 2001 р., передбачає комплекс заходів, направлених проти фінансування тероризму. Згідно вказаної резолюції всі держави повинні:

запобігати та не допускати фінансування терористичних актів;
увести кримінальну відповідальність за навмисне надання або збір коштів для здійснення терористичних актів;

- негайно заблокувати кошти та інші фінансові активи або економічні ресурси осіб, які здійснюють, намагаються здійснити терористичні акти, або беруть участь у здійсненні терористичних актів, чи сприяють їх здійсненню, і пов’язаних з ними осіб та організацій;

- заборонити своїм громадянам або будь-яким особам і організаціям на своїй території надавати будь-які кошти або інші відповідні послуги, прямо або непрямо, для використання в інтересах осіб, які здійснюють або намагаються здійснити терористичні акти, або сприяють чи беруть участь в їх здійсненні, та пов’язаних з ними осіб і організацій;

- надання один одному будь-якого сприяння / допомоги щодо кримінальних розслідувань або кримінальних переслідувань, які мають відношення до фінансування або підтримки терористичних актів;

стати якомога швидше учасниками відповідних міжнародних конвенцій і протоколів по боротьбі з тероризмом, включаючи Конвенцію про боротьбу з фінансуванням тероризму від 9 грудня 1999 р.

Відповідно до пункту 6 Резолюції 1373 створено Контртерористичний комітет РБ ООН (КТК), завданням якого є контроль за виконанням вказаної резолюції на основі процедур самооцінки і звітності держав про вжиті заходи щодо її виконання.

Поряд із вказівкою на обов’язок всіх держав вжити проти зазначених осіб заходів, введених раніше прийнятими резолюціями, РБ наполегливо закликала їх виконувати всеохоплюючі міжнародні стандарти, які були втілені в 40 рекомендаціях ФАТФ щодо відмивання доходів, і 9 спеціальних рекомендаціях ФАТФ щодо фінансування тероризму.

Одночасно РБ ООН підтвердила необхідність постійного тісного співробітництва і обміну інформацією між комітетом по санкціях, КТК і Комітетом, який був заснований Резолюцією 1540 (2004), а також їх відповідними групами експертів, включаючи активацію обміну інформацією, скоординовану організацію поїздок у країни, технічну допомогу і вирішення інших питань у їхній компетенції.

Ось уже кілька десятків років, як боротьба з тероризмом є однією із серйозних і поки, на жаль, недозволених проблем міжнародного співтовариства. Основою того, що ми маємо зараз у сфері тероризму, можуть служити факти хоча б останніх ста років і особливо факти терору стосовно перших осіб найбільших держав.

Складність проблеми міжнародного тероризму полягає в тому, що вона тісно пов’язана з іншими актуальними для XXI ст. проблемами (розповсюдженням зброї масового знищення, кримінальною злочинністю, культурними зубожінням, руйнуванням основ багатополюсного світового порядку, невирішеними внутрішніми конфліктами, бідністю та економічною відсталістю окремих регіонів) і перебуває у постійному взаємозв’язку з ними: вони є причиною активізації тероризму і, водночас, до певної міри, наслідком терористичної діяльності.

Протягом більш як 40 років в ООН проводиться серйозна робота по розробці адекватних юридично обґрунтованих і реально діючих механізмів для боротьби проти тероризму в міжнародному масштабі. Результатом здійснених зусиль є формування на глобальному рівні антитерористичної системи під егідою ООН та її спеціалізованих установ, яка включає в себе розгалужену міжнародно-правову договірну базу співробітництва держав у боротьбі з актами тероризму на суші, в морі та в повітрі, відображену у 13 конвенціях та 8 деклараціях, спеціально створені інститути Контртерористичний комітет Ради Безпеки ООН (КТК) та Виконавчий директорат Контртерористичного комітету (ВДКТК) - механізми співробітництва, контролю та моніторингу за виконанням зобов’язань, взятих на себе відповідно до положень Резолюцій Ради Безпеки ООН державами-членами та організаціями - партнерами.

Слід відзначити, що у Парижі, на території Палацу інвалідів, рік тому відкрито меморіал пам'яті жертв тероризму. Звичайно, цей факт, а також те, що у Франції постраждалі від терактів прирівнюються за своїм соціальним статусом до постраждалих від війни, засвідчує передусім велике піклування держави про своїх громадян. Недаремно цю країну вважають колискою європейської демократії. Одначе згадана подія промовиста і в іншому, ширшому сенсі. Попри всі здобутки теперішньої цивілізації, ми, виявляється, дожили до того, що доводиться вшановувати не лише героїв боротьби за свободу чи, скажімо, подвижників у царині науки, а й безневинних людей, які загинули від руки сучасних "бомбістів".

Терор, як засіб зведення політичних та інших рахунків, метод залякування або нав'язування своєї волі, існує давно. Дати народження цього лиха не знають ні історики, ні політологи. Особливо жахливим і кричущим воно (вже у міжнародній іпостасі) постало у другій половині ХХ століття. Бо, по-перше, вражало своїм розмахом, по-друге, соціально контрастувало з величезними досягненнями людства у розбудові демократії, поступі науки і культури, утвердженні справді гуманістичних ідеалів. Парадокс. Падали тоталітарні режими й усілякі "завіси". Зростало міжнародне довір'я, міцніли інститути глобального підтримання світового порядку. А тим часом тероризм збирав на планеті дедалі більші врожаї. Лише 1997 року від нього загинуло 12.941 чоловік.

Висновок

Міжнародні миротворчі операції, незважаючи на видозміну окремих підходів до них в останній період з боку Організації Об’єднаних Націй, не змінюють своєї сутності. Вони залишаються дієвим політичним інструментом врегулювання воєнно-політичних конфліктів, що забезпечує вирішення комплексу завдань, які не можуть бути вирішені жодною державою окремо.

Говорячи про міжнародні миротворчі операції як про політичний інструмент врегулювання воєнно-політичного конфлікту, слід звернути увагу на понятійно-категоріальний апарат, за допомогою якого доцільно визначати місце цих операцій серед ряду інших дій або заходів міжнародної миротворчої діяльності.

Отже, треба відмітити, що боротьба з тероризмом є однією із серйозних і поки, на жаль, недозволених проблем міжнародного співтовариства. Основою того, що ми маємо зараз у сфері тероризму, можуть служити факти хоча б останніх ста років і особливо факти терору стосовно перших осіб найбільших держав.

Тероризм як масове і політично значиме явище - результат повальної "деідеологізації", коли окремі групи в суспільстві легко ставлять під сумнів законність і права держави, і яскраво виправдовують свій перехід до терору для досягнення власних цілей.

Таємні операції, нажаль стали необхідним і повсюдно використовуваним інструментом міждержавної боротьби. Ніколи не можна забувати, що тероризм - інструмент, спроможний вийти з під контролю і передати весь світ у владу терористів-інтернаціоналістів.

Список використаних джерел:

Бруз В. С. ООН і врегулювання міжнародних конфліктів: (Навч. посібник). – К.: Либідь. — 1995. — 111 с.
Володимир Івченко. Жорстокий. Кривавий. Багатоликий. Таким постає перед цивілізованим світом міжнародний тероризм. /Політика і час. — №1-2. — 2000.
Долгин Н., Малышев В. Терроризм — угроза обществу//Основы безопасности жизнедеятельности. — №3. — 2000.
Міжнаро́дні миротво́рчі опера́ції// http://uk.wikipedia.org/wiki/Миротворча_операція
СІПРІ 2002: Щорічник: Озброєння, роззброєння та міжнародна безпека: Пер. з англ. / Стокгольм. міжнар. ін-т дослідж. миру. Укр. центр екон. і політ. дослідж. ім. О. Разумкова: Редкол.: А. Гриценко (голов. ред.) та ін. — К.: "Заповіт". — 2003. — С. 77.

Миротворча діяльність ООН та боротьба проти міжнародного тероризму 📙 Реферат → 🆔 153164