Мініатюрний мережний блок живлення

ЗМІСТ

1. ВСТУП    5
2. СПЕЦІАЛЬНА ЧАСТИНА

2.1 Загальна характеристика  мініатюрного мережного блоку  живлення 9

2:2 Технічна характеристика  мініатюрного мережного блоку  живлення 10

3. Принцип роботи мініатюрного мережного блоку живлення 11
4. Аналіз елементної бази мініатюрного мережного блоку живлення  13
5. Технічна характеристика конструкції мініатюрного мережного блоку живлення           16
6. Контрольно-вимірювальні прилади, що використовуються при регулюванні  18
7. Регулювання і налагоджування мініатюрного мережного блоку

        живлення   21

3. ЕКОНОМІЧНА ЧАСТИНА

3.1 Розрахунок  собівартості  22

4. ОХОРОНА ПРАЦІ

1. Організація робочого місця  24
2. Вимоги охорони праці при ремонті та обслуговуванні РТА   26
5. ВИСНОВКИ  29
6. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ  30

1. ВСТУП

      1895 р. – був відмічений важливою подією, яка, можливо, і не була гідно оцінена сучасниками, але надалі зробила величезний вплив на розвиток промисловості, соціальні відносини, культуру і побут людей ХХ ст..

      Час і місце цієї події добре відомі: 7 травня в Петербурзькому (нині Ленінградському) університеті. Того дня А.С. Попов – викладач фізики військово-морських училищ, продемонстрував, як тоді говорили «бездротовий» телеграф.

      Для цього в головному приміщенні університету, в його великій фізичній аудиторії, в якій зібралися безліч професорів  і студентів була встановлена приймальна апаратура а в сусідній будівлі знаходився передавач. Ніяких дротів між ними не було, але все таки коли ввімкнули передавач поширювані ним електромагнітні хвилі проникли крізь стіни обох будівель і були сприйняті приймачем. У присутності численних глядачів за допомогою крапок і тире азбуки Морзе була передана перша в світі радіограма.

      Далі  радіотехніка розвивалася дуже швидко: через 2 роки почалися перші досліди  по використанню радіозв’язку між кораблями що знаходилися в морі, а ще через 2 роки, тобто в 1899 р. відбулося перше практичне застосування радіотехніки для суто гуманних цілей, порятунку людей, що потрапили в біду. У той рік, що розігрався на Балтиці, відірвав від берега і поніс у море крижину з фінськими рибаками. На допомогу їм був відісланий криголам «Єрмак». Координація робіт з порятунку людей проводилася по радіо з передавача, встановленого на одному з островів у Фінській затоці. В значній мірі завдяки управлінню всі рятувальні роботи були успішно завершені а люди благополучно доставлені на берег.

      Після закінчення першої світової війни і Великої Жовтневої соціалістичної революції разом з радіозв’язком стало швидко розвиватися радіомовлення.

      Для Росії, більшість населення якої було безграмотним радіо стало ефективним засобом розповсюдження культури серед широких народних мас. Саме тому можливості радіотехніки дуже високо оцінив В.І. Ленін, який назвав радіо «газетою без паперу і відстаней».

      Відповідно  зростанню потреб населення швидкими темпами розвивалася промисловість по виробництві радіоприймальних і радіо передавальних пристроїв.

      Радіотехніка  стала неперервно зв’язана з використанням пристроїв тому, така апаратура отримала назву «радіоелектронна апаратура» (РА). Але не дивлячись на розвиток радіоелектронної промисловості, кількість радіоприймачів, які знаходилися в користуванні в населення, була поки що незначною, так як технологія виготовлення також монтажу, була ще недосконалою.

      Потужний  поштовх радіоелектронна промисловість отримала в роки другої світової війни. Різноманітна РТА повинна була встановлюватись на кожний бойовий літак, на кожний танк, нею оздоблювалися всі армійські підрозділи і т.д.

      Щоб задовольнити різко зростаючі потреби  в РА, з’явилися потреби змінити багато технологічних процесів, підняти продуктивність праці при виконанні монтажних робіт.

      Це  було досягнуто завдяки розподіленню технологічного процесу монтажу  і багато простих операцій, кожну із яких міг виконати монтажник не дуже високої кваліфікації.

      Фактично  брали вчорашніх школярів, вчити їх було ніколи, тому їм показували, як припаяти один-два провідники, і вони зараз же починали працювати. Так як кожен із них спеціалізувався тільки на одній простій операції, так освоївши її, він став виконувати дуже швидко і кваліфіковано.

      Після війни перед радіоелектронною промисловістю  постали нові задачі головним образом із-за того, що стало широко розповсюджуватися телебачення. Використовуючи досвід, накопичений під час війни промисловість змогла виконати ці задачі.

      В цей період практично відбулася  заміна основної елементної бази і методів монтажу РТА: замість електронних ламп в основному використовувалися напівпровідникові пристрої (транзистори), а замість провідникового монтажу переважаючим став монтаж на друкованих платах.

      Слідуючий потужний імпульс розвитку радіоелектронної промисловості дала поява електронно-обчислювальної машини (ЕОМ). Технологія виготовлення ЕОМ в основному така ж як технологія виготовлення будь-якої іншої РТА. Основна відмінність полягає в об’ємі і складності  апаратури  і витікаючих звідси вимогах до надійності. Якщо, наприклад, телевізійний приймач, що містить 25-30 електронних ламп в свій час вважався дуже складним то ЕОМ того ж періоду кількість активних елементів зазвичай складало 12-15 тисяч, а в сучасних ЕОМ їх нараховується декілька сотень тисяч, а нерідко і більше мільйона.

      Жоден технічний пристій створений людиною не розвивався так стрімко як ЕОМ а у слід за ними також стрімко розвивалася радіоелектроніка і приладобудування.

      Кожні 10-12 р. відбувався різкий стрибок в методах їх виготовлення, в результаті цього з’явилися нові конструктивні моделі, значно розширюючи  область застосування РТА.

      Кожний  етап розвитку радіоелектроніки визначався елементною базою і технологією, тобто сукупністю елементів, із яких будувалася апаратура, і методами їх виготовлення. Тому прийнято говорити про покоління ЕОМ і радіоапаратури, що змінюють один одного в ході спільного технологічного розвитку.

      Минуло  більше ніж 100 років після винайдення радіо. Успіхи сучасної радіоелектроніки очевидні: в найвіддаленіші куточки проникло телебачення. Зараз телевізор є в кожнім домі, в багатьох сім’ях є радіоли, магнітофони, програвачі, інша часом дуже складна РТА. Окрім давно відомих радіозв’язку і радіомовлення з’явилася радіолокація, радіонавігація, радіоастрономія, радіоелектроскопія та ін.

      ЕОМ з кожним днем все ширше впроваджується в наш побут і нашу виробничу діяльність.

      Основними системами в яких застосовують ЕОМ  є системою продажу квитків на літаки і потяги виконання банківських і поштових операцій а також деякі автоматизовані системи управління (АСУ). Значно менше відомі в проектуванні машинобудуванні і виробництві РТА. Передбачається широке використання ЕОМ для навчання і вдосконалення виробництва. Такі системи і пристрої  вимагають безліч РТА, для виробництва яких практично у всіх регіонах нашої країни є великі, середні і невеликі підприємства. У свою чергу, також підприємствам необхідні кваліфіковані радіотехніки і складальники апаратури яких навчають б багатьох (ПТУ). Тому можна сказати, що професія радіомеханік є однією з наймасовіших.

2. РОЗДІЛ СПЕЦІАЛЬНА ЧАСТИНА 

1. Загальна  характеристика мініатюрного мережного блоку  живлення

      Конструюванню мережних без трансформаторних блоків живлення  з перетворенням напруги на відносно високій частоті в журналі «Радіо» присвячено немало статтів (1 - 4). В цій статті йде мова про ще один подібний блок, який може бути використаний для живлення, електронних годинників, мікрокалькулятора, електронного термометра та іншої малопотужної радіоелектронної апаратури.

2.2. Технічна характеристика мініатюрного мережного блоку живлення 

      Змінна  напруга джерела живлення, В    220 + 15%

      Максимальна потужність навантаження, Вт   3

      Частота перетворення, кГц      35

      Коефіцієнт корисної дії, %      75

      Питома  потужність, Вт/ Дм³      115

2.3.Принцип  роботи мініатюрного  мережного блоку  живлення 

      Основним  вузлом блока (див. схему) являється  так би мовити напівмостовий перетворювач напруги, виконаний на транзисторах VT1, VT2 і транзисторі VT1.

      Напруга живлення мережі випрямляється діодним мостом VD1. Стабілітрони VD3–VD5 і резистор R1, ввімкнені параметричним стабілізатором, разом з конденсаторами С2–С4 формують ділитель випрямленої напруги. Світлодіод VD2 слугує індикатором ввімкнення джерела живлення. Напруга на симетричному стабілітроні VD3 використовується для живлення задавального генератора. Резистор R1, що входить як баластний в параметричний стабілізатор, обезпечує напругу вольтодобавки на конденсаторі С8. У випадку короткого замикання на виході цей резистор обмежує струм, який потребує блок живлення від мережі. Крім цього, він і конденсатор С1 формують фільтр що подавляє високочастотні перешкоди, які створює перетворювач.

      Задаючий  генератор зібраний на операційному підсилювачі DA1 по схемі мультивібратора. Його особливість – використання для живлення однополярної напруги, що знімається з стабілітрона VD3, що знижує загальне число елементів блока. Гальванічну розв’язку генератора і високовольтного транзистора VT1 по постійному струмові убезпечує конденсатор С6.

      Незвичайний і спосіб управління транзистором VT2. Його відкриває струм який протікає через резистор R9 тоді, коли закритий транзистор VT1. В момент відкривання транзистора VT1 до емітерного переходу транзистора VT2 прикладається зворотна напруга, що викликає ефективне розсмоктування неосновних носіїв в базі, що призводить до його закриття без появи крізного струму. Діод VD11 обмежує зворотню напругу на емітерному переході транзистора VT2, не перешкоджає струмові через первинну обмотку трансформатора Т1 і відкритий транзистор VT1. Така побудова цього вузла перетворювача дозволяє вимкнути крізний струм через транзистори і не потребує застосування трансформатора в ланцюгу управління. Закриття транзистора VT1 призводить до відкриття транзистора VT2 також без появи крізного струму.

      Транзистори VT1, VT2 працюють в полегшеному режимі, що забезпечує підвищену надійність блоку живлення.

      Трансформатор Т1 намотаний на типорозміру К12*8*3 із фериту 2000НМ. Первинна обмотка має 500 витків проводу ПЭВ-2 0,15; вторинна, розрахована на вихідну напругу 5В, - 50 витків проводу ПЭВ-2 0,31, з відводом до середини.

      Стабілітрон КС162А можна замінити на КС156А. Транзистори можуть бути КТ604Б або КТ605Б, але тоді стабілітрони КС630Адоведеться замінити на КС620А. В цьому випадку ККД блока дещо погіршає.

      Конструкція блоку, який ось вже більше двох років живить електронні годинники, схема його плати з розміщенням деталей на ній, а також графіки, що характеризують його параметри.

2.4.Аналіз  елементної бази мініатюрного мережного блоку живлення 

      Мініатюрний мережний блок живлення складається  з таких елементів електричного кола як: резистори, транзистори, конденсатори, діоди, запобіжники, трансформатор.

     В мініатюрному мережному блоці живлення використані резистори МЛТ-0,125; МЛТ- 0,5 - ±10% ГОСТ 358.

    Резистор – один з найбільш поширених елементів електричного кола. Резистор - це радіоелемент, принцип дії якого базується на використанні властивостей чинити опір електричному струму.

R1:  МЛТ - 0,5 – 1,6 кОм  - резистор металоплівковий, лакований, термостійкий, потужністю 0,5 Вт, номінальний опір 1,6 кОм.

R2 – R3: МЛТ - 0,125 - 13 кОм - резистор металоплівковий, лакований, термостійкий, потужністю 0,125 Вт, номінальний опір 13 кОм.

R4: МЛТ - 0,125 – 8,2 кОм - резистор металоплівковий, лакований, термостійкий, потужністю 0,125Вт, номінальний опір 8,2 кОм.

R5: МЛТ - 0,125 – 20 кОм - резистор металоплівковий, лакований, термостійкий, потужністю 0,125 Вт, номінальний опір 20 кОм.

R6: МЛТ - 0,125 – 910 Ом - резистор металоплівковий, лакований, термостійкий, потужністю 0,125 Вт, номінальний опір 910 Ом.

R7 – R8: МЛТ - 0,125 – 10 кОм - резистор металоплівковий, лакований, термостійкий, потужністю 0,125 Вт, номінальний опір 10 кОм.

R9: МЛТ - 0,5 – 130 кОм - резистор металоплівковий, лакований, термостійкий, потужністю 0,5 Вт, номінальний опір 130 Ом.

    Конденсатор – це елемент електричного кола, призначений для використання його ємності. Конденсатор є електричним пристроєм, що складається з двох і більше електродів (обкладок), розділених діелектриком (спеціальним тонким папером, слюдою, керамікою, плівками тощо). Конденсатор здатний накопичувати електричні заряди. Важлива його власність полягає в тому, що для змінного струму він створює опір, значення якого зменшується з підвищенням частоти.

С1: К50 – 20 – 400В – 1,0 пФ  – конденсатор постійної ємності, керамічний, порядковий номер розробки 20, номінальна робоча напруга 40В, номінальна ємність 10 пФ;

С2: К50 – 20 – 6В – 100 мкФ - конденсатор постійної ємності, керамічний, порядковий номер розробки 20, номінальна робоча напруга 6 В, номінальна ємність 100 мкФ;

С3,С4, С8: К50 – 20 – 160В – 2 мкФ - конденсатори постійної ємності, оксидно-напівпровідникові, номінальна робоча напруга 160В, номінальна ємність 2 мкФ.

С5: К50 – 20 – 25В – 2700 пФ – конденсатор постійної ємності, керамічний, порядковий номер розробки 20, номінальна робоча напруга 25 В, номінальна ємність 2700 пФ.

С6: К50 – 20 – 25В – 0,047 мкФ – конденсатор  постійної ємності, керамічний, порядковий номер розробки 20, номінальна робоча напруга 25 В, номінальна ємність 0,47 мкФ.

С7: К50 – 20 – 50В – 0,15 мкФ – конденсатор  постійної ємності, керамічний, порядковий номер розробки 20, номінальна робоча напруга 50 В, номінальна ємність 0,15 мкФ.

    Трансформатор живлення Т1 намотаний на магнітопроводі Ш16Х30. Обмотка І має 2200 витків дроту ПЕВ-1 0,12, а ІІ — 150 витків дроту ПЕВ-1 0,56.

    Діод  - напівпровідниковий прилад із двома виводами, що складається з одного p-n - переходу. Його дія ґрунтується на використанні однобічної провідності p-n - переходу.

VD1: КЦ407А – кремнієвий діод, Umax imp. = 3,75 в, Іmax = 50 mA.

VD2: АЛ102Б – випрямний діод, Umax = 100 в, Іmax = 0,3 А.

VD3: КС163А - стабілітрон напруги напівпровідниковий, напруга стабілізації 8÷9,5 в, Істаб. - 3÷36 mA.

VD4, VD5: КС630А - кремнієвий діод, Umax imp. = 2,75 в, Іmax = 45 mA.

VD6, VD7, VD11: КД510А - кремнієвий діод, Umax imp. = 3,75 в, Іmax = 50 mA.

VD8, VD9, VD12: КД105В - кремнієвий діод, Umax imp. = 4,25 в, Іmax = 75 mA.

Біполярний  транзистор — напівпровідниковий елемент електронних схем, із трьома електродами, один з яких служить для керування струмом між двома іншими. Термін "біполярний" підкреслює той факт, що принцип роботи приладу полягає у взаємодії з електричним полем часток, що мають як позитивний, так і негативний заряд. Виходи біполярного транзистора називаються емітером, базою й колектором. Струм у транзисторі протікає від емітера, який інжектує носії заряду, до колектора через базу. Величина цього струму визначається напругою між базою й емітером. В залежності від типу носіїв заряду, які використовуються в транзисторі, біполярні транзистори поділяються на транзистори NPN та PNP типу. В транзисторі NPN типу емітер і колектор легуються донорами, а база — акцепторами. В транзисторі PNP типу - навпаки.

VT1, VT2: КТ940А – біполярний транзистор кремнієвий, великої потужності,

U_{k max}=100в; І_{k max}= 500mA; Р _max= 10 Вт.

Запобіжники -

2.5. Технічна характеристика  мініатюрного мережного  блоку живлення 

      Звичайно  радіо електричний пристрій складається з окремих функціонувальних блоків і вузлів, що дозволяє розділити механічне збирання на вузлове і спільне. Це полегшує процес монтажно-збірних і регулювальних робіт та їх механізацію.

      Електричний монтаж розрізняють всередині- і між блоками. Всередині блоку – це сукупність операцій по з’єднанню монтажними проводами контактних виводів деталей і вузлів функціонуючого блока або вузла в відповідності з його принципіальною і монтажною схемами. Між блочний монтаж полягає в здійсненні електричного зв’язку між окремими функціональними блоками системи за допомогою з’єднуючих кабелів.

      Електричний монтаж виробів РТА на підприємствах в умовах одиничного, мало серійного і серійного виробництва здійснюють на спеціально облаштованих монтажних ділянках в цехах.

      В одиничному і малосерійному випуску електричний монтаж виробів РТА виготовляють на одному місці, а в серійному виготовленні – на поточних або конвеєрних лініях. При поточному виготовленні забезпечується сувора послідовність,  без перерви збору пристроїв. При цьому технологічний процес збору виробу розділяється на прості операції, кожна з яких проводиться на окремому робочому місці. На відміну від поточної лінії збирання виробів конвеєрна лінія характеризується тим, що для виконання одної простої операції конвеєр зупиняється на короткий час.

      Послідовність збору виробу РТА на одному робочому місці встановлюється технологічними операційними картами.

      Перед тим як приступити до збирання виробу, радіомеханік повинен ознайомитись із схемою виробу або вузла, його принциповою електричною схемою і технологічними операційними картами збору. В відповідності з вказівками технологічних карт радіомеханік підбирає необхідний електромонтажний інструмент і розкладає його на робочому місці. Потім він розміщує комплектуючі деталі електрорадіоелементи по спеціальних касетах і вмикають в мережу електропаяльник. Після нагріву електропаяльника необхідно проконтролювати  температуру його робочої частини, яка повинна відповідати температурі, вказаній в технологічній карті.

      Радіомеханік  встановлює друковану плату і приступає до збору виробу.

      При зборі виробу на поточній або конвеєрній лінії радіомеханік проводить одну максимум дві-три збірних операції, які як правило, заключаються в установці  і пайці одного або двох трьох  електрорадіоелементів. В цьому випадку він отримує необхідний набір електромонтажних інструментів і одну технологічну карту.

      На  поточній або конвеєрній лінії одночасно можуть збиратися декілька вузлів або виробів РТА. Такі лінії називаються багатопредметними.

      Електричний монтаж - найбільш важкий етап виготовлення радіоелектронної апаратури. Якістю виконання електричного монтажу виявляються характеристики, параметри і надійність змонтованого пристрою.

2.6. Контрольно-вимірювальні  прилади що використовуються  при регулюванні  мініатюрного мережного блоку живлення 

     Для регулювання і налагодження мініатюрного мережного блоку живлення використовують слідуючі контрольно-вимірювальні прилади:

     Вольтметр універсальний В7–15. Прибор призначений для вимірювання постійного струму, ефективних значень змінної синусоїдальної напруги і опору постійному струмові. Для розширення можливостей вимірювання служать дільники напруги ДН-105 і ДН-106. Трійникові переходи ТП-103 і ТП-104 дозволяють вимірювати напругу в високочастотних трактах з хвильовими опорами 50 і 75 Ом. За допомогою спеціального щупа, що подається до прибору, можна вимірювати постійну напругу в ланцюгах з складовими змінної напруги.

     Основні технічні характеристики.

     1. Рамки вимірювання: постійної напруги через вхідні клеми – 0,03…1000 В, з зовнішнім ділителем ДН-105 – 20 кВ;  змінна напруга через вхідні клеми – 0,2…1000 В в діапазоні частот 20 Гц – 1 МГц, з пробником – 0,2…100 В в діапазоні частот 20 Гц…700 МГц, з зовнішнім ділителем ДН-106 – 100…1000 В в діапазоні частот – 5 кГц – 300 МГц; опір постійному струмові – 10…10⁹ Ом.

     2. Погрішності вимірювання: постійної  напруги через вхідні клеми  не більше ніж + 2,5%, з ділителем ДН-105 – не більше ніж + 4%; змінна напруга через вхідні клеми не більше ніж + 4%, з пробником -  не більше ніж, з пробником і ділителем ДН-106 – не більше ніж + 6%, опір постійному струмові – не більше ніж + 4%.

     3. Активний вхідний опір при вимірюванні постійної напруги  до 1000 В – не менше 50 МОм (з ділителем ДН-105 – не менше – 350 МОм), при вимірюванні змінної напруги на частоті 1000 Гц – не менше 50 кОм, з ділителем ДН-105, на цій самій частоті – не менше 100 кОм.

     Робота  з прибором. Для підготовки прибору В7-15 до роботи необхідно:

     1. Натиснути кнопку «Викл.».

     2. Перевірити установку механічного  нуля мікроамперметра.

     3. Підключити заземлення до клеми  «Земля».

     4. Ввімкнути кабель живлення прибору в мережу.

     5. Натиснути одну із кнопок перемикача  виду роботи і дати прогрітися  прибору протягом 15 хвилин.

     6. Виконати балансовку підсилювача  постійного струму, для чого:

     а) перемикач меж вимірювання встановити в положення «0,3 V»;

     б) вкоротити вхідні клеми «0,3 – 10V»  і «┴»;

     в) натиснути кнопку «U +» або «U −» в залежності від полярності вимірювальної напруги і ручкою «0» встановити стрілку індикатора  на нульову відмітку шкали.

     Осцилограф  С1-67. Прибор призначений для спостереження електричних сигналів і вимірювання їх амплітудних і часових параметрів.

     Основні технічні характеристики.

     1. Діапазон вимірювальних напруг  – 28 мВ…200 В.

     2. Діапазон вимірювальних інтервалів  часу 0,2 мкс…0,2 с.

     3. Робоча площа екрану має 7 поділок  по вертикалі і 10 поділок по  горизонталі (1 под. = 0,6 см). Ширина  лінії лазера на екрані –  0,6 мм.

     4. Полоса пропукання каналу вертикально  від нахилу лазера при нерівномірності  амплітудно-частотної характеристики 3 дБ – 0…10 МГц; час наростання перехідної характеристики – 35 нс; вихід на перехідній характеристиці – 10% при імпульсі з продовженням фронту 35 нс (відсутній при імпульсі з продовженням фронту більше 100 нс); калібрований коефіцієнт відхилення в межах 10 мВ/діл… 20 В/діл установлюється ступенями 1,2,5 і плавно з перекриттям 1,2,5, вхідний опір – 1 МОм + 20 кОм (10 + 1 МОм з виносним ділителем 1 : 10); спад вершини перехідної характеристики – 10% при закритому вході; максимально допустима сумарна напруга сигналу на закритому вході – 300 В.

     5. Внутрішня синхронізація відбувається  сигналами з розміром малюнка  по вертикалі більше 3 мм в діапазоні  частот 5 Гц…10 МГц і імпульсами  довжиною більше 0,1 мкс; зовнішня  синхронізація – сигналами амплітудної 0,5…20 В в діапазоні частот 5 Гц – 10 МГц.

     6. Прямокутні імпульси сигналів  калі бровки коефіцієнтів відхилення  і розвертання слідують з частотою 2000 Гц, їх амплітуди – 0,06 і 0,6 В; погрішність установки амплітуди  і частоти - + 2%.

     Робота  з прибором. Для підготовки прибору С1-67 до роботи необхідно:

     1. Заземливши корпус осцилографа,  ручки управління його встановити  слідуючі параметри:

     «ЯРКОСТЬ» → «ФОКУС» → «ВОЛЬТ/ДЕЛЕН.» → «УСИЛЕНИЕ» → «СТАБ.» → «ВРЕМЯ/ДЕЛЕН.» → «ДЛИТЕЛЬНОСТЬ» → «СЕТЬ».

     2. Під’єднавши прибор до джерела живлення, подати на осцилограф напругу, включивши  його тумблером «СЕТЬ» (при цьому повинна загорітись сигнальна лампочка).

     3. Через 2…3 хв після ввімкнення  відрегулювати яскравість і фокусовку  лінії розвертання.

     4. Збалансувати канал вертикального відхилення променя  після 15-хвилинного прогрівання прибору.

     5. Прокалібрувати канал вертикального  відхилення променя.

     6. Прокалібрувати швидкість строки  розгортки.

      2.7. Регулювання і  налагоджування мініатюрного  мережного блоку  живлення 

      Налагоджування блока живлення зводиться до підбору резисторів R1 і R9 під конкретне значення потужності навантаження. Резистор R9 вибирають із умови насичення транзистора VT2, що виявляють за допомогою осцилографа. Опір резистора R1 повинен бути таким, щоб при номінальному навантаженні і напрузі, що живить мережі 220 В через стабілітрони VD4, VD5 протікав струм не менше 5 мА.

      Для зниження пульсації вихідної напруги  ємність конденсаторів С3 і С4 треба збільшити в 2…3 рази. Крім того, рівень пульсацій можна додатково  знизити шляхом підключення паралельно конденсатору С7 оксидного конденсатора ємністю 50…100 мкФ на номінальну напругу 10 В.

3. РОЗДІЛ ЕКОНОМІЧНА ЧАСТИНА 

3.1. Розрахунок собівартості  мініатюрного мережного  блоку живлення 

      Собівартість  продукції – це всі виробничі витрати, які йдуть на виготовлення продукції або послуги. 

Розрахунок  собівартості виготовлення мініатюрного мережного  блока живлення. Затрати  на матеріали.