Молодіжна тематика як предмет розгляду ЗМІ

Самостійна  робота №4

Молодіжна тематика як предмет розгляду ЗМІ 

План

1.Вступ

2.Молодіжні  видання

2.1.Психологічний  журнал INDIGO

2.2.Журнал МОЛОКО

2.3.Журнал  Я, студент

3.Загальна  характеристика телепростору

4.Висновок 
 
 

Вступ

Українське ЗМІ зіткнулося з проблемою нестачі молодіжного продукту. Проблематика молодіжних видань – малодосліджена тема у вітчизняному журналістикознавстві. Для розвитку освіченої та духовно збагаченої нації необхідно розвивати інформаційний простір держави. Адже саме інформація, яку отримує і засвоює людина у ранньому віці, є вирішальним фактором у формуванні майбутньої особистості.

Законодавство України визначає, що молодь – це громадяни віком до 35 років. Розглянути хоча б Закон України про «Молодіжні та дитячі громадські організації» зі змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 02.12.10 рокуN 2749-VI

 Так,  у статті 2-й цього закону “Визначення  термінів”, молодіжні громадські організації – обєднання громадян віком від 14 до 35 років, метою яких є здійснення діяльності, спрямованої на задоволення та захист своїх законних соціальних, економічних, творчих, духовних та інших спільних інтересів. Але вітчизняний ринок мало вдовольняє потреби сучасного юнака, чи дівчини. Виховний ефект творів про дійсність виникає в результаті засвоєння, раціонального та емоційного сприйняття аудиторією суджень, оцінок, висновків, цінностей, норм, ідеалів, які висуває журналіст, розкриваючи характер, зміст і значення тих чи тих явищ, процесів, подій. Подобається нам сучасна інформація, яку надають ЗМІ чи ні, вона є невід'ємною частиною ринкових процесів і сучасного життя в цілому. В умовах конкурентної боротьби великої кількості виробників однакових товарів, телекомпаній, політичних партій надання інформації виходить за межі простого інформування, розрахованого на свідоме сприйняття і трансформується у більш дійовий засіб впливу – в психологічне програмування, підсвідоме навіювання.

Орієнтуючись  на позасвідому сферу особистості, на приховані інстинкти, інформація різних типів, фільми і реклама чинять тиск на психіку людини. Особливо під цей вплив підпадає молодь. По-перше, в пошуках науково-популярної інформації вона частіше за дорослих звертається до Інтернету, журналів, а всі ці інформаційні потоки супроводжуються рекламою, еротичними картинками, оголошеннями.

По-друге, молодь більш емоційно вразлива, сприйнятлива. По-третє, молодь більше часу, ніж дорослі, проводить біля телевізорів та в  Інтернеті. 
 
ЗМІ широко рекламуються алкогольні напої, сигарети. Це негативно впливає на молодь, яка бере приклад з поведінки молодих людей в рекламах або у фільмах, де головні герої ведуть антисоціальний спосіб життя, але представлені як позитивні.

Через те, що для підлітків дуже важливою є потреба у спілкуванні, а  вуличне спілкування і спонтанні  юнацькі групи тісно повязані з особливостями юнацької субкультури, яка має декілька постійних компонентів (специфічний набір цінностей і норм поведінки, смак, одяг і зовнішній вигляд), молоді люди легко підхоплюють ці стереотипи. Юнаки ототожнюють себе з веселими, "прикольними", безтурботними хлопцями і дівчатами у відео роликах, сильними і володарними чоловіками з поганими звичками, які звикли всього добиватися силою, яких постійно показують у фільмах і тим "красивим життям", до якого нібито такий спосіб життя веде. Таке ставлення до життя і оточуючих, а також розбіжність ідеалів і буденності нерідко призводить до серйозних наслідків – агресії (іноді – некерованої), наркоманії, алкоголізму, частих депресій, нервових зривів, розладів психіки. 
 
Кров, насилля, жорстокість, які присутні у сучасних фільмах, не рідко розвивають фантазії психічнохворих людей, викликаючи у них агресію та становляться причиною депресій у здорових людей. 
 
Такий вплив ЗМІ на людей, їх моральні цінності, етичні і поведінкові норми, може зруйнувати структуру суспільних цінностей, викликати заміну вищих цінностей цінностями нижчих порядків, що призводить до морального розладу молоді і суспільства в цілому і, безумовно, може причинити розвиток негативних тенденцій у суспільстві. Тому влада кожної держави повинна на урядовому рівні забезпечувати наявність в інформаційному просторі своєї держави по-справжньому корисних та сприятливих для психіки молодого покоління програм, статей, передач.

2. Молодіжні  видання

Що стосується друкованих видань, тут також все  не легко і не так складається як того хочеться. Існує безліч молодіжних журналів, що розкривають різні сторони життя юнацтва «про них» і «для них».Найболючіші проблеми, якими рясніють матеріали для молоді, це проблеми наркоманії, алкоголізму, збільшення кількості абортів серед молодих незаміжніх дівчат. Але не менш актуальними є теми, якими цікавляться всі – і юнаки, і дівчата – мода, хобі, музика, стосунки з однолітками, питання щодо якості освіти, статеві стосунки.  

1. Журнал  «Молоко» – найпопулярніший серед молодих реципієнтів. Видання, на яке варто рівнятись. Вирізняється якісним поліграфічним відтворенням, обсяг – біля 70 сторінок. Зроблений професійно – від інформаційого наповнення до дизайнерської верстки. Тематика – новинки кіно, музики, твори молодих літераторів, рецензії та релізи.

2. Досить  цікавий в дизайнерському оформленні  та стилістичній інтерпретації  щомісячний журнал "ШО", якщо, звичайно, не вважати за мінус переважну більшість у ньому російськомовних статей. Часопис висвітлює події в українському культурному середовищі.

3. Я, студент Журнал із непоганою якістю поліграфії та контентом. Інформаційне наповнення – переважно інтерв’ю з зірками і новини. Це університетське видання, поширюється на молодіжних івентах, рекламуючи Національну академію управління.

4. College Всеукраїнський безплатний журнал для студентів, який розповсюджується в українських ВУЗах. Перший інтерактивний журнал. Створють читачі-студенти, журналісти-початківці.

5. «Vivat, Академія!» – видання Києво-Могилянської академії. Це глянцевий журнал обсягом 16 сторінок, виходить раз на місяць. Видається за рахунок меценатів та рекламодавців. Статті в основному про життя академії та її студентів.

6. Ковельський  журнал «Птаха», який підтримує мер. Мета «Птахи» – підтримка молодих талантів – письменників, художників, фотографів, молодіжних гуртів.

Майже ніхто ж з дописувачів ще не є професійним журналістом (частіше  за все, це студенти факультету журналістики, філологи або просто талановита молодь, яка знайшла чи прагне знайти себе в журналістиці).

7. Молодіжний  журнал «СТІНА» призначений для інтелектуальної молоді. Завданням його є сприяння молодіжним рухам, підняттю української культури на нові, без застарілих стереотипів, позиції. Журнал не обмежується критичним аналізом того, що відбувається, а шукає виходи та пропонує рішення, засуджує нелегальну, неетичну рекламу, дистанціюється від усіх фінансових та політичних угрупувань. Всеукраїнський молодіжний інформаційно-аналітичний журнал „СТІНА” вже третій рік поспіль підтримує фестиваль «Прес-весна на Дніпрових схилах” – це доволі відомий конкурс для майбутніх журналістів, а представники журналу входять у склад журі конкурсу у номінації „Журналістська майстерність”.

8. Псіхологичний  журнал   INDIGO   

INDIGO  - псіхологічний  журнал  для активних, творчих молодих людей. Сучасний, яскравий, незвичайний за змістом і формою. Дізнатися нове про себе, стати впевненим, піднести самооцінку, довести до ладу почуття та емоції, навчитися розуміти людей - от у чомудопоможе  журнал   INDIGO . В кожному номері - психологічні тести. 

Варто зазначити, що тематичне наповнення вище перелічених видань суттєво  не відрізняється. Теми, які торкаються життя сучасної молоді – стосунки, мода, стиль, творчість, осмислення себе в соціумі. Різниться лише рівень підготовки матеріалів (як лексичний, так і оформлення), «зрілість» журналістських статей та кут зору молодих журналістів різних ЗМІ на однакову проблему. 

     2.1.Розглянемо більш детально журнал   INDIGO 

     Перший номер журналу вийшов на перетині 2008/09, коли багато з видань були закриті, або суттєво скоротили свій тираж. Крім того INDIGO орієнтований на молодіжну аудиторію, що традиційно вважається «неплатежеспособной целевой группой». Однак усього за три місяці INDIGO зламав усі стереотипи: продажі журналу постійно зростають, регіон постачання постійно розширюється (перший номер зявився у АР Криму, сьогодні ж він продається майже в усіх регіонах та на території Росії).

     Статті цього журналу розкривають найрізноманітніші теми. Наприклад питання з психології. У останньому номері на розгляд представлена стаття «КАК ВЫЙТИ «СУХИМ» ИЗ КОНФЛИКТА». У ній для молодого читача відображені всі аспекти данного питання. Якими конфлікти бувають взагалі, поняття конфлікту, класифікація і особливості кожного виду, стратегії поведінки, психологічна основа, шляхи вирішення, намагання донести до читача, що не всі конфлікти зі знаком мінус і іноді вони бувають нам навіть на користь, тактика ведення «розумного» конфлікту. Тобто ми бачимо, що у журналі тема стосунків між людми розкрита дуже вдало. Для прикладу можна навести статтю «Стакан воды, или Кто разрежет пуповину?». Цей матеріал розкриває актуальну тему усіх часів, що взяла свою назву з твору класика Тургєнєва «Отцы и дети», Але розглянута з іншої, нової точки «Матери и сыновья». Що є не тільки актуальную, а й малодосліджувальною. Питання відносин між сином та матірю дуже складні та різнобічні, тому лише психологи можуть пояснити з точки зору науки, з чого воно виникає та як з цим боротися. Але не кожен відвідуватиме спецеаліста для того щоб вирішити свої питання, і проблема навіть не у фінанасах, а у тому що багатьом із нас не вистачає сміливості розповісти чужій людини «о наболелом», в тому що досить часто ми і самі не розуміємо, що така проблема взагалі існує і з нею потрібно боротися, або не хочемо визнавати. У такі моменти ми не шукаємо у собі сил для перевершення своїх психологічних перешкод, а беремо до рук улюблений журнал де у доступній формі пояснюється кожне питання і кожна сторона проблеми, при цьому, що досить важливо, без навязування і так, що ми відчуваємо себе не людиною за обкладинкою «по ту сторону экрана», а учасником дій.

Дуже  корисною для молоді є тема правильного  способу життя. У журналі вона також є, що надає йому ще більшої ваги. Причому теми розкриті не «по-совдеповски», а з погляду нового часу. Стаття «В поиске… стресса», присвячена розгляду такої речовини чк адреналін і чому зараз ми так залежні від нього. Досить детально розповідається про те, що зараз, через велику кількість стесових ситуацій, наш організм вже звик до дози адреналіну в крові, тому деяких молодих людей тягне до небезпечниз ситуацій які можуть нашкодити їхньому здоровю. Що приємно, у статті немає ні натяку на заборони робити щось, а просто розставляються всі за і проти і дається вибір самому читачу. Знову присутня ця приємна політика без навязування. До цієїж серії належить стаття «ПОРНО СМОТРЕТЬ НЕ ЗАЗОРНО? ЭТО СПОРНО!», що, як ми розуміємо з заголовку, відкриває нам очі на шкідливість, так як не дивно, на позитивні сторони впливу порнографічної продукції на свідомість.

Велику  частину усіх матеріалів займають статті пізнавального характеру. Подана інформація у зрозумілому для середнього читача вигляді. При чому дуже помітним є те, що більшість з тем оригінальні і в жодному іншому журналі не зустрічаються. Ми можемо дізнатися багато нового про те, що раніше знали, або про те про що навіть і не здогадувалися. Але у всякому віпадку статті дуже актуальні і завжди стосуються молоді. Наприклад «Эрих Фромм: человек веры», що висвітлює життя відомого психолога, соціолога, гуманіста двадцятого століття. Або «Кто такие сталкеры, или Почем внутренняя свобода?», про людей, що прагнуть внутрішньої свободи. Взагалі у цій статті дуже багато такої інформації, яку раніше маси розуміли не такою якою вона є насправді, тобто журнал розбиває стереотипи, що є позитивною якістю. Також дуже вдало висвітлена тема, що є досить популярною у нас час – містика, магія, екстрасенсоріка. Ми знаємо, що зараз на телебаченні дуже поширені програми з таким напрямом, тому розвивати цю тему у пресі – це вдала думка. Можна поглянути на ситуацію не тільки з точки зору містики, а й з точки зору науки та прочитати думки звичайного глядача, що ніколи у житті (як і більшість із нас) не контактував з такими силами. При чому присутні статті, що застерігають від прийняття на віру усього, що ми бачимо та читаєио.

Ось такий  він журнал INDIGO. Плюсів дуже багато. З вище поданого, це і актуальність тем, і оригінальність, і подання інформації зрозумілою мовою, і розкриття важливих для молоді тем, і ненавязування власних думок, і спонукання до розмірковування... Усього і не перелічити. А, дуже важливим є момент, що ми можемо переглянути журнал у електронному варіанті. З мінусів можна виділити те, що журнал друкується російською мовою, хоча це і досить зрозуміло, адже журнал виник на теріторії АР Крим, що як ми знаємо, переважно російськомовна. Але з цим питанням можна булоб уже розібратися, якщо журнал виходить на всеукраїнському рівні.

2.2.Наступний журнал «Молоко»

Нещодавно на одному з блогів я прочитала  відгук про цей досить пристойний журнал. Дівчина, що якраз відноситься  до групи молоді написала так: «Вообще в стране не так и много нормальных молодежных изданий, которые хотелось бы покупать. Ведь, что можно предложить в печатном варианте, если это все легко можно найти в Интернете? Я имею в виду то, что, в подобных журналах печатают события из музыкального мира, мира моды и новинках высоких технологий. А этого добра в сети предостаточно в огромных объемах. Но, тем не менее, есть люди, которые печатаются и умудряются наполнить страницы неплохими материалами». Тобто з цього ми можемо зробити висновок, що молодь ще хоче і може купувати друковані видання, що як влучно зазаначено, вже відмирають витіснені інтернетом. Але ще існують ті редакції, за роботу яких ми згодні платити гроші.

  
Отже, розглянемо «піддослідного». Мені до рук потрапив журнал за грудень. Одразу ж привертає увагу сучасна обкладинка у лаконічних чорно-білих тонах. Раніше у журналі був присутній досить цікавий розділ « листи до редакції», але зараз його прибрали, що наприклад для мене мінус, дуже цікаво читати листи таких собі пересічних людей. Перестала у ньому друкуватися і Ірена Карпа (Соя Лось), за те до складу редакції прибуло багато новачків, що теж позитивно, нова кров – нові ідеї. Зявилася нова рубрика Арт-Газм, що залучає нас до культурного життя сучасності, у ній друкують праці молодих художників, ілюстраторів, письменників. Досить помітною є зміна у якості журналу, якщо порівняти з номерами декількамісячної давнини, одразу кидається в око те, що статті стали більш дорослими, тобто більш виваженими та якісними.

Журнал  також висвітлює події з музичного  світу. Наприклад замітка про  нестандартний кліп групи «OK GO» на пісню “Here it goes again”, що коштував групі лише 50 доларів і приніс їм світову славу після того як кмітливи хлопці виставили його на youtube. Цікава стаття «Артистам слава – деньги нам», де перераховані найбільш вдалі і провальні концертні шоу в Україні. Наприклад для мене великою несподіванкою стало те, що агенція «АСА» потерпіло 70 тисяч доларів збитку після виступу Неллі Фуртадо у Києві, а Крістіна Агілера принесла агенції «Аншлаг» збитку на півміліона зелених. На відміну від Земфіри, Ірини Білик та групи Чайф, що принесли своїм агенціям тільки прибутки.

Стаття  про нові альбоми всесвітньовідомих  груп The Prodidgy, Depeche Mode, U2 і Placebo, Radiohead і Coldplay. На розсуд читачеві представлено декілька інтервю з вітчизняними групами, та велика стаття з зіркою Фабрики – Борисом Апрєлєм.

Можна ознайомитися з непоганою рецензією  на новий реліз гри World of Warcraft – “Wrath of The Lich King”. Дуже здивувало інтервю з президентом виставки намальованих історій «9 мир». Оригінальність була у тому, що питання були пародією на ті, які задавалися нашому колишньому призеденту В. Ющенко під час акції «Задай питання призеденту».

На останній сторінці розміщений текст від Луі Франка фронтмена групи Esthetic Education, але не зовсім зрозуміло чому англійською мовою.

Тобто ми бачимо, що журнал взагалі дає  велику масу інформації з музичного  світу. Про проблеми молоді не йдеться. Але такі журнали мають право на існування. І не тільки мають, а і повинні існувати, адже завжди знайдуться прихильники такого продукту в Україні.

Одним з негативних факторів журналу –  це запізнення з випуском номерів. Вони завжди затримуються. Більше якихось  глобальних недоліків немає. Ідемо далі.

2.3.Журнал Я , студент

Цей журнал належить Національній академії управління. Як можна зрозуміти з назви, орієнтований переважно на студентів. Хоча іноді  трапляються просто цікаві матеріали. По – перше, дуже великим плюсом є те, що журнал можна прочитати в інтернеті, але у цьому ж і мінус – формат для перегляду не є дуже зручним. По – друге, одразу ж стає зрозуміло, що статті написані студентами для студентів, що трохи дратує навязливістю. По-третє, велика кількість реклами.

У мене на руках номер за 10.11. Перша стаття «Вчитись, вчитись і ще раз вчитись» починається з розповіді про мобільні телофони, що плавно переходить у відкриття перспектив, якщо ви отримаєте другу вищу освіту. У чому звязок між цими двома темами? Ніякого, але у статті він зявляється. Тому, якщо кому цікаво, можете прочитати її у журналі. Повернемося до статті. Друга освіта – це звичайно добре і потрібно, але досить нейтральна стаття містить у собі «приховану рекламу», що, до речі, не дуже вже і прихована, при чому реклама не мобільного телефона, а навчального закладу Національної Академії Управління. Це зрозуміло, потрібно ж мати зиск з цього видання, але мене, наприклад, дуже дратує такі обставини речей. І я, як не як, представник тієї ж самої молоді!

Далі  «НАУ розширює кордони освіти». Думаю на цьому зупинятися не варто. З вище сказаного і так зрозуміло про що вона. Хоча я занадто до цього прискіплива, можливо абітурієнтам буде дуже цікаво читати такі статті. Далі інтервью з відомою людиною, що так чи інакше повязана з Академією.

Стаття  «Теорему Піфагора Піфагор не довів?»  буде цікавою кожному. Вона пізнавальна  і її може прочитати навіть ті хто  не дуже дружить з матиматикою  і гіометрією. Тобто ми можемо взяти  щось нове для себе та потім повихвалятися  своїми пізнаннями перед іншими, що теж впливає на інтерес до матеріалу молоді. Далі йдуть дуже цікаві поради викладачів що до культурного розвитку студентів. Що прочитати, що подивитися з фільмів, чи на яку виставу піти у театр. Дуже корисний розділ. Переглянувши його, з подивом, приємним, помітила, що майже усе в свій час читала та дивилася. Дуже приємною несподіванкою стало для мене порада сходити на виставу «Тевє Тевель». Це моя перша вистава, яку я відвідала у театрі Франка.

Дуже  пізнавальною є стаття про визначні памятки різних країн і розповіді про них. Якщо не бували – можна прочитати і зазирнути під завісу кілометрів.

Розділ  моди. Дуже молодіжна тема. У такому журналі я була здивована, що знайшла  його. Хочу відзначити, що в жодгому  з попередніх його не було, тому для  мене це плюс виданню.

Ось і  все. Взагалі – то дуже пристойно. Якісне оформлення , яскраві фотографії, якісний папір, приємний для ока вигляд. Наповнення ділиться на розділи.

3. Загальна  характеристика телепростору

Як відомо, телебачення за своєю суттю є  одним із найвпливовіших факторів становлення людини як особистості. Адже за допомогою аудіовізуальних засобів телевізійної програми у цей віковий період людина може засвоїти величезний масив інформації, яка може бути як позитивною, так і негативною. Отже, мати згодом не завжди приємні психологічні прояви у вже дорослому житті.

Якщо  здійснити екскурс у минуле, то ми рідко побачимо програми суто для  молоді. Та й на перших телевізійних конкурсах незалежної України номінації  “Молодіжна програма” майже не існувало. На той час головний телеканал України УТ–1 працював над створенням і транслював телепрограми для дитячої аудиторії, особливо це стосувалося вечірнього ефіру. Візьмемо до уваги хоча б Перший всеукраїнський конкурс “Золота ера” 1997 року. Були такі номінації: “Дитяча програма”, “Гумористична програма”, “Музична програма”, “Програма новин” та ін. Молодіжної номінації, як бачимо, у цьому конкурсі немає. І на сьогоднішні таку номінацію складно ввести в подібний конкурс. Адже що розуміється під молодіжною програмою? У наукових розвідках до таких програм зараховуть “Топ 100”, “Фабрику зірок”. Але помилково визначати програму як молодіжну лише тому, що її ведучий молодий за віком. Визначити, що програма молодіжна можна за такими критеріями. Перше це тематика. Якщо в програмі розповідається про суто музичні новини чи про вечірки зірок шоу-бізнесу, то це ще не означає, що її можна підставити під критерій молодіжної. Ці новини можуть захоплювати і 60-річну людину. Те ж саме стосується і програм типу “Топ 100 ”. Помилково визначати її як суто молодіжну, адже вона є цікавою для найрізноманітніших вікових категорій. Це не молодіжна, а розважальна програма, хоча і рейтинг її глядацької аудиторії очолює саме молодь. Тому мають підійматися теми, що цікавлять молодь і є відповідними до динаміки життя цієї аудиторії: психологія міжособистісних стосунків, ведення здорового способу життя, освіта і робота, відпочинок.

Це доводиться і конкретною метою того чи того телепродукту. Це, отже, є другим критерієм  визначення “молодіжності” певної програми. Візьмемо до прикладу шоу “Секс - битва”, яке теж зараховують до молодіжних. Мета шоу –перемогти у битві. Але справжня молодіжна програма все-таки повинна, в першу чергу, ставити перед собою завдання просвіти, духовного збагачення, направлення молоді на повагу до держави, виховання патріотизму або хоча б відповідати потребам молоді. А в наведеному вище шоу бачимо виступи напівоголених дівчат які вирішують у кого ж з них найкрасивіша фігура, обличчя і т.п.. Невже така видовищність створена для молоді? Тут концепція передачі з молоддю не повязана, готувалася вона, щоб викликати інтерес усієї аудиторії за допомогою використання гострих тем (типу нетрадиційна орієнтація), шокуючих візуальних картин і т. п.

Третій  критерій – мова програми. У наведених вище прикладах не простежуємо культуру мовлення, яка так необхідна сучасній українській молоді, що і підручник з мови майже не відкриває. Виклад інформації має бути зрозумілим і прийнятним для цієї аудиторії. У вже згадуваних та й інших програмах такого типу не те, що сленг, а й просторіччя і навіть вульгаризми присутні. Наприклад, Кузьма Скрябін ніколи не церемонився з учасниками ані “Шансу”, ані “Шейканемо”. А ці шоу – зорієнтовані насамперед на молодь.

Отже, як бачимо, немає у вітчизняному телеефірі  програми, яка би сповна відповідала цим критеріям. І хоча ці програми мають спрямування на молодіжну глядацьку аудиторію, вони все-таки – для широкої маси населення.

Марія Томак у статті “Приток рухливих мізків” зазначила: “Говорячи про  молодіжне телебачення, дуже складно не вдатися до моралізаторства. Розтлумачувати і без того всім зрозумілий вплив програм на кшталт “Дом-2″ на несформовану психіку немає потреби. Він зрозумілий усім. Як і те, що молодіжне телебачення повинно бути принципово іншим. У будь-якому випадку, телебачення повинно нести освітню функцію. Я вважаю, що основна функція телебачення – виховна. І щоб цей процес виховання краще сприймався молоддю, його треба поєднувати з розвагами”. І прикладом таких шоу, як вважає Марія Томак, є проекти каналу “Тоніс” – “ЕкстреМікс” та “Диваки”. Ведучий останньої, Олександр Гордус, наголосив у інтервю, що основна причина відсутності програм для молоді – неплатоспроможність цієї частини аудиторії. Проте так вважати недоцільно. Британський журналіст Тоні Хоусон зазначав, що найкращі можливості розвитку й успіху мають засоби масової інформації, налаштовані на потреби аудиторії. Адже в таких засобах масової інформації ретельніше визначають стиль продукту і добір тем, а ще – як про ці теми розповідати, щоб якнайкраще увиразнити їх важливість.

У вересні 2003 року на українських сайтах інтернету зявилися публікації про відкриття першого та єдиного українського молодіжного телеканалу IPTV. Але, як зазначалося, він не мав на той час власної телевізійної частоти. До програм його власного, до речі, виробництва належать “Тема дня”, “Київ”, “Шоппінг”, “Party Time”, “Шкільна тусовка”, “POSTer” та ін. Проте, як бачимо, і досі немає цього каналу у вітчизняній телесітці, бо він лишився доступним тільки в інтернеті. Тому, певним чином, можемо і надалі спостерігати тенденцію до створення потужного інтернет-телебачення. Адже кількість інтернет-користувачів стрімко збільшується, а їх інформаційні запити розширюються. Позитивним зрушенням останніх пяти років є створення каналів, що орієнтуються на молодь. Це телеканали М-1, МTV, TЕТ. Проте їх програми не є винятково молодіжними, але це вже ознака змін на телеринку.

Дуже  важливо розглянути і тенденції  на рівні законодавства, політику уряду, яка стосується молоді. Важливими  тут є законодавчі акти Кабінету Міністрів щодо реалізації молодіжної політики в Україні. Наприклад, частина заходів, що стосується створення окремих молодіжних телеканалів, а також низки освітньо-пізнавальних телепрограм для молоді протягом останніх десяти років, не виконана. А от положення щодо організації конкурсів для молоді у галузі телебачення виконуються досить успішно.

Наприклад, Український відкритий фестиваль  дитячого, молодіжного кіно, телебачення  та радіо “Кришталеві джерела”. Його організатори – Національна  рада України з питань телебачення і радіомовлення; Міністерство сімї, молоді та спорту; Міністерство освіти і науки; Національна спілка кінематографістів. У розділі телебачення, зазвичай, виокремлюють такі номінації: кращі інформаційні телепрограми, кращі пізнавальні телепрограми, кращі дитячо-молодіжні програми, кращі розважальні телепрограми, кращі художньо-публіцистичні телепрограми. Ці телепрограми готують дитячі та молодіжні аматорські колективи, професійні студії. І подібних конкурсів вистачає. А от на вітчизняних телеканалах процес розширення молодіжних студій відбувається значно повільніше. Та й загалом аудиторія є дуже чутливою, вона постійно потребує руху в напрямі створення нових, сучасних технологій. А молодіжний телепродукт мають виробляти представники самої ж молоді. В Україні на сьогодні є кадровий потенціал. Але маємо й проблему відсутності шляхів державного фінансування молодіжних телепроектів, а комерційні структури переслідують тільки власні цілі. Проте є тут і позитивна тенденція: нові власники теле-каналів все-таки орієнтуються на розширення розважального телепродукту. А він у більшості випадків спрямований саме на молодіжну аудиторію. Тому, можливо, незабаром за допомогою збільшення кількості розважальних програм запити молодіжної аудиторії все-таки будуть задоволені. Також останнім часом на законодавчому рівні затверджено зміну кількості української мови в бік її збільшення в ефірі. А це в свою чергу може привести до такої позитивної тенденції, як споглядання молодіжною аудиторією якісного українськомовного телепродукту.