Моніторинг та сценарний аналіз виникнення і розвитку надзвичайних ситуацій

Зміст:

Вступ……………………………………………..………………………..3

1. Системи моніторингу небезпек: Мета і завдання………………..6

2. Територіальний моніторинг НС……………………………………11

3. Галузевий моніторинг довкілля та його основні показники……..15

4. Об’єкти підвищеної небезпеки: Паспортизація та Зонування….17

Висновки…………………………………………………………………..26

Список  літератури………………………………………………………29

Вступ

Природно-техногенна ситуація в Україні залишається напруженою, а в ряді її складових і в  окремих регіонах країни – загрозливою. Моніторинг природної та техногенної безпеки впродовж останніх років підтверджує це. У цьому аспекті набувають своєї практичної ваги питання прогнозування та запобігання надзвичайних ситуацій техногенного характеру. Досвід підтверджує, що необхідно насамперед проводити постійний моніторинг найнебезпечніших об'єктів.

 Конституцією України визнано що найвищою соціальною цінністю є безпека людини її життя і здоров’я. Кожен громадянин України має конституційне право на безпечне для життя  і здоров’я довкілля. Дані конституційні права і свободи людини та суспільства в цілому є об’єктами національної безпеки держави.

Як свідчить багаторічний досвід, без урахування даних моніторингу  і прогнозування НС неможливо  планувати розвиток територій, приймати рішення на будівництво промислових  і соціальних об’єктів, розробляти програми і плани з попередження та ліквідації можливих НС.

Від ефективності і якості проведення моніторингу та прогнозування  залежить ефективність і якість програм, планів, прийняття рішень щодо запобігання  та ліквідації надзвичайних ситуацій.

Необхідно підкреслити, що якість моніторингу і прогноз надзвичайних ситуацій значною мірою впливає  на ефективність діяльності у сфері  зниження ризиків їх виникнення і зменшення їх масштабів.

Указом Президента України  від 9 лютого 2001 року № 80 "Про заходи щодо підвищення рівня захисту населення  і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" визначено: "Вважати, що запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру та ефективна ліквідація їх наслідків є одним з головних пріоритетів у діяльності Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади".

Діяльність із моніторингу  та прогнозування НС природного і техногенного характеру є багатоплановою. Вона здійснюється багатьма організаціями (установами) з використанням різноманітних методів і засобів. Наприклад, сейсмічні спостереження і прогноз землетрусів у країні здійснюється системою сейсмологічних спостережень і прогнозу землетрусів, до якої входять установи і системи спостереження Національної академії наук, МНС, Міністерство оборони України і Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Моніторинг і прогноз  подій метеорологічного характеру  здійснюється установами Держкомгідромету, який, крім того, здійснює моніторинг  стану і забруднення атмосфери, води і ґрунту.

Важливу роль у справі моніторингу  відіграє Міністерство екології та природних ресурсів України, яке здійснює загальне керівництво державною системою екологічного моніторингу.

Організаційна інтеграція суб'єктів  системи моніторингу на всіх рівнях здійснюється органами Міністерство екології та природних ресурсів України.

З метою диференційованого  підходу до планування запобіжних заходів  здійснюється зонування територій  країни, регіонів, міст і населених  пунктів за територіями природного і техногенного ризиків.

До складу виконавців зазначених програм суб'єкти системи моніторингу  можуть залучати підприємства, установи та організації, незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Суб'єкти системи моніторингу - центральні органи виконавчої влади погоджують з Мінекоресурсів розроблені ними проекти нормативно-правових актів та нормативних документів з питань проведення моніторингу довкілля.

Надзвичайна ситуація техногенного і природного характеру – це порушення нормальних умов життя і діяльності людей на окремій території чи будь-якому об’єкті. Розташованому на ній, або спричинене аварією, катастрофою, стихійним явищем чи іншою небезпечною подією, в тому числі епідемією, епізоотією, епіфітотією, пожежею, яке призвело або може призвести до неможливості проживання населення на території чи об’єкті, ведення там господарської діяльності, загибелі людей та/або значних матеріальних втрат.

Класифікація надзвичайних ситуацій на території України за походженням здійснюється відповідно до Державного класифікатора НС, затвердженого  в 2001 році.  Метою класифікації НС є створення ефективного механізму  оцінювання події, що відбулася чи може відбутися у прогнозований термін, та визначення ступеня реагування на відповідному рівні управління.

1. Системи моніторингу небезпек: Мета і завдання

Сутність і призначення  моніторингу та прогнозування полягають  у спостереженні, контролі і передбаченні небезпечних процесів та явищ природи, техносфери, зовнішніх дестабілізуючих  чинників (збройних конфліктів, терористичних  актів тощо), які є джерелами  надзвичайних ситуацій, а також динаміки розвитку ситуацій, визначення їх масштабів з метою вирішення завдань щодо запобігання та організації ліквідації лиха.

Міністерство охорони  здоров'я через територіальні  санітарно-епідеміологічного нагляду  організовує та здійснює соціально-гігієнічний  моніторинг і прогнозування у  цій сфері.

Моніторинг стану техногенних  об'єктів і прогноз аварійності  здійснюють Держтехнагляд, Держатомрегулювання, а також наглядові органи у  складі центральних органів виконавчої влади, у тому числі і МНС.

Методичне керівництво  та координація діяльності системи  моніторингу і прогнозування  НС на державному рівні здійснюється МНС, зокрема управлінням прогнозування, яке   в перспективі має перетворитися на Службу прогнозування. Прогноз ризиків НС на території країни в цілому здійснює МНС у взаємодії з іншими центральними органами виконавчої влади.

Відповідно до викладеного  вище, основними завданнями центральних  і місцевих органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, установ  і організацій, які беруть участь у моніторингу довкілля, несприятливих  та  небезпечних природних явищ і процесів, у прогнозуванні НС природного і техногенного характеру  є:

• створення, постійне удосконалення і розвиток на всіх рівнях відповідних систем (підсистем, комплексів) моніторингу навколишнього середовища, прогнозування НС природного і техногенного характеру;
• оснащення організацій та установ, які здійснюють моніторинг і прогнозування, сучасними технічними засобами для вирішення покладених на них завдань;
• координація робіт установ і організацій на всіх рівнях щодо збору та обліку інформації про результати спостереження та контролю за станом навколишнього середовища;
• координація робіт галузевих і територіальних органів нагляду щодо збору та обміну інформацією про результати спостереження та контролю за обстановкою на потенційно небезпечних об'єктах;
• створення інформаційно-комунікаційних систем для вирішення завдань моніторингу і прогнозування НС; 
• створення інформаційної бази про джерела НС та їх масштаби;
• удосконалення нормативно-правової бази моніторингу і прогнозування;
• визначення органів, уповноважених координувати роботу установ та організацій, які вирішують завдання моніторингу і прогнозування;
• забезпечення, із встановленою періодичністю, подання даних моніторингу і прогнозування НС, відповідних аналізів про зростання небезпеки і загрози та пропозицій щодо їх зниження;
• -своєчасний розгляд даних моніторингу і прогнозування НС, запровадження необхідних заходів щодо зниження небезпеки і загрози, відвернення НС, зменшення їх можливих масштабів, захист населення і територій у разі їх виникнення.

Державна система  екологічного моніторингу довкілля (далі - система моніторингу) – це система спостережень, збору, оброблення, передавання, збереження та аналізу інформації про стан довкілля, прогнозування його змін і розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень щодо запобігання негативним змінам стану довкілля та дотримання вимог екологічної безпеки. 

Система моніторингу - це відкрита інформаційна система, пріоритетами функціонування якої  є захист життєво важливих екологічних інтересів людини і суспільства; збереження природних екосистем; запобігання кризовим змінам екологічного стану довкілля і запобігання надзвичайним екологічним ситуаціям. Вона є складовою національної інформаційної інфраструктури, сумісної з аналогічними системами інших країн.

Створення і функціонування системи моніторингу з метою  інтеграції екологічних інформаційних систем, що охоплюють певні території, ґрунтується на таких принципах:

• узгодженості нормативно-правового та організаційно-методичного забезпечення, сумісності технічного, інформаційного і програмного забезпечення її складових;
• систематичності спостережень за станом довкілля та техногенними об'єктами, що впливають на нього;
• своєчасності отримання, комплексності оброблення та використання екологічної інформації, що надходить і зберігається в системі моніторингу;
• об'єктивності первинної, аналітичної і прогнозованої екологічної інформації та оперативності її доведення до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, засобів масової інформації, населення України, зацікавлених міжнародних установ та світового співтовариства.

Систему моніторингу спрямовано на:

• підвищення рівня вивчення і знань про екологічний стан довкілля;
• підвищення оперативності та якості інформаційного обслуговування користувачів на всіх рівнях;
• підвищення якості обґрунтування природоохоронних заходів та ефективності їх здійснення;
• сприяння розвитку міжнародного співробітництва у галузі охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та екологічної безпеки.   

Урядова інформаційно-аналітична система з питань надзвичайних ситуацій  ( УІАС НС)

 Урядова інформаційно-аналітична  система створена Постановою Кабінету Міністрів  України 7.04.1995. Її  метою    є вдосконалення заходів, що здійснюються органами виконавчої влади у галузі техногенно-екологічної  безпеки,  запобігання  надзвичайним ситуаціям.

УІАС НС вирішує завдання обробки, аналізу та надання керівництву  органів виконавчої влади повної та достовірної інформації щодо НС при ліквідації їх наслідків, а також  прогнозування та моделювання виникнення та розвитку НС.

     Основними   завданнями   Урядової    інформаційно-аналітичної системи є:

    - поліпшення організації державного  управління  надзвичайними ситуаціями, а саме:

     1)  своєчасне  забезпечення  Уряду достовірною  інформацією, необхідною для підготовки  рішень  Кабінету  Міністрів  України  з питань  запобігання,  пом'якшення,   локалізації   та   ліквідації наслідків  надзвичайних  ситуацій,  а  також  створення  умов  для оперативного координування ним дій  органів  державної  виконавчої влади у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

     2) об'єднання і вдосконалення існуючих відомчих  систем  щодо запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

     3) проведення  регулярного  системного  аналізу  найважливіших подій, їх чинників та наслідків, а також багатомірної інтегрованої оцінки факторів і умов,  що  впливають  на  розвиток  надзвичайних ситуацій;

     4) створення  і  впровадження  нових  технологій  контролю за об'єктами  підвищеного  ризику  з  урахуванням  їх  взаємозв'язку, впливу гідрометеорологічних умов та стихійного лиха,  суб'єктивних та інших факторів;

     5)  розроблення   і   впровадження   територіальної   системи моделювання техногенно-екологічного  та     епідеміологічного навантаження на відповідну територію та  зменшення  невиправданого паралелізму у діях і програмах щодо надзвичайних ситуацій;

     6) систематизація існуючих  розробок  у галузі  надзвичайних ситуацій;

     7)  координація робіт у рамках   державного   моніторингу, пов'язаних  із  застосуванням єдиної  нормативної та  довідкової документації;

    - створення і впровадження на загальнодержавному, регіональному та  місцевому рівнях  геоінформаційних  систем  для   прогнозного моделювання надзвичайних ситуацій;

     - розроблення   та  впровадження  механізму   для   забезпечення надходження   до   Урядової    інформаційно-аналітичної    системи необхідних даних від   міністерств  та  інших  центральних   органів державної виконавчої  влади;

УІАС НС призначена для  інформаційно-аналітичної підтримки  процесів підготовки, прийняття та контролю управлінських рішень стосовно надзвичайних ситуацій (НС).

За допомогою УІАС НС вирішуються  наступні завдання:

• інформування та моніторинг;
• аналіз та прогнозування;
• планування заходів і підготовка рішень;
• контроль за виконанням рішень та заходів.

2. Територіальний моніторинг НС

Органи виконавчої влади  України і місцевого самоврядування з метою запобігання НС здійснюють такі заходи:

• визначають найважливіші напрямки у сфері запобігання НС, які вимагають розробки нормативно-правових актів та внесення змін і доповнень до існуючих документів
• організовують моніторинг і прогнозування НС, аналіз та управління ризиком НС природного і техногенного характеру, розробку паспортів безпеки територій, потенційно небезпечних об’єктів (ПНО);
• створюють і здійснюють підготовку та утримання в готовності органів управління  сил і засобів до дій у НС;
• організовують розробку і реалізацію комплексу превентивних заходів за всіма напрямками запобігання НС;
• організовують підготовку керівного складу органів управління і населення до дій у разі загрози і виникнення НС;
• організовують систему оповіщення та інформування населення у НС;
• організовують взаємодію органів управління підсистем єдиної системи ЦЗ;
• створюють резерви фінансових і матеріальних ресурсів для запобігання і та ліквідації наслідків НС;
• організовують і здійснюють державний нагляд і контроль у сфері ЦЗ.

Мережа спостереження  і контролю уражуючих чинників техногенних НС

З метою своєчасного захисту  населення і території від  надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання  та реагування на них відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади відповідно до статей 9 та 15 Закону України "Про захист населення і територій від  надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру" (1809-14) і постанови Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998р. № 1198 (1198-98 - п) "Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру" наказом МНС за № 186 від 06.08.2002р. була введена в дію "Методика спостережень щодо оцінки радіаційної та хімічної обстановки".

Ця методика визначає єдиний порядок спостережень щодо оцінки радіаційної  обстановки та хімічної обстановки у  разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У межах цієї Методики введені  такі терміни:

• зона відповідальності - це визначена територія, на якій здійснюється радіаційне та хімічне спостереження відповідно до встановлених завдань регламенту;
• пост радіаційного та хімічного спостереження (ПРХС) - позаштатне спеціалізоване формування (від 2 до 4 осіб), яке здійснює періодичне або постійне радіаційне та хімічне спостереження відповідно до встановлених завдань та регламенту;
• диспетчерська служба - передбачений штатним розписом підприємства, організації або установи в разі потреби (виробничої, службової тощо) підрозділ, який здійснює цілодобове чергування силами однієї або декількох осіб (далі - черговий об'єкта);
• радіаційне та хімічне спостереження - комплекс заходів щодо збирання, обробляння, передавання, збереження та аналізу інформації про стан радіаційної та хімічної обстановки для прийняття рішень про своєчасне реагування на негативні зміни стану довкілля у разі виникнення надзвичайної ситуації або інших подій з радіоактивними і хімічними речовинами;
• розрахунково-аналітична група (РАГ) - позаштатне спеціалізоване формування, яке здійснює збирання, оброблення, передавання і збереження інформації про стан радіаційного та хімічного становища.

Для ПРХС відповідно до конкретних завдань, які уточнюються на період спостережень, завчасно визначаються місця розташування або зони відповідальності.

Для виконання окремих  завдань ПРХС за рахунок суб’єкта можуть оснащуватися автомобілями, у  тому числі спеціально обладнаними.

З метою збирання та обробки  великого обсягу інформації, яка надходить  від диспетчерських служб і ПРХС у період посилення роботи у режимах  підвищеної готовності та діяльності у надзвичайних ситуаціях, за рішеннями  Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій  для роботи в Центрах управління в надзвичайних ситуаціях Автономної Республіки Крим, областей, сільських  районів, міст і міських районів  у порядку, відзначеному у пункті 17 Положення про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного походження, створюються  РАГ.

Для роботи у РАГ залучаються  спеціалісти, які мають відповідну кваліфікацію (викладачі, математики, хіміки, креслярі, оператори ПК , зв’язківці, тощо).

Для ведення радіаційного та хімічного спостереження використовуються:

• прилади радіаційної розвідки - для спостереження за радіаційною обстановкою (стаціонарні), з граничним рівнем інформації 0,05 мР/год (0,5 мкЗв/год), і визначення потужності експозиційної (поглинутої) дози в діапазоні від фонових значень до значень не менше 100 Р\год (1 Зв/год) (переносні);
• спеціальні прилади хімічної розвідки - для визначення типу або виду небезпечної хімічної речовини ( переносні автоматичні або ручні);

Усі прилади повинні бути в робочому стані та регулярно  перевірятися у встановлений для  них термін.

За періодичне обстеження приладів та підтримку їх у робочому стані з числа працівників  об’єкта призначаються відповідальні  особи.

На випадок виходу з  ладу приладів радіаційного та хімічного  контролю на об’єкті може створюватися запас таких приладів, які теж  підлягають повірці в установлені  терміни.

Методика якісного аналізу небезпек

Основні критерії, за якими  здійснюється якісна оцінка потенційних  наслідків для кожного небезпечного стану ОГ,  наступні:

- клас 1 – безпечний: не спричиняє незворотних наслідків, пошкодження обладнання та нещасних випадків з людьми; 
- клас 2  – граничний:  призводить до порушень в роботі, може бути компенсованим або взятим під контроль без ушкодження обладнання або нещасних випадків з персоналом;

- клас 3 – критичний – призводить до великих порушень у роботі, ушкодження обладнання або створення небезпечної ситуації, яка потребує негайних заходів для порятунку персоналу;

- клас 4 – катастрофічний – призводить до втрати обладнання та (чи) загибелі без масового травмування персоналу.

Ця методика якісного аналізу  ризиків пропонує реалізовувати  його за відповідними етапами, а саме, через попередній аналіз небезпек, виявлення послідовності небезпечних  ситуацій, аналіз наслідків.

Попередній аналіз небезпек - це аналіз загальних груп небезпек, присутніх в будь-якій системі, їх розвитку та рекомендацій щодо контролю.

Початкові дані для проведення розрахунків:

- місцезнаходження об’єкту  відносно джерела небезпеки;

- потужність аварійного  реактора, а у воєнний час - потужність ядерного боєприпасу  і виду вибуху; кількість НХР  на об’єкті та умови зберігання;

- метеорологічні умови;

- склад і характеристика  об’єкту (цеху);

- кількість сховищ та  їх місткість;

- чисельність найбільшої  працюючої зміни;

- забезпеченість засобами  індивідуального захисту;

- знання робітників та  службовців правил дій по забезпеченню  діяльності у надзвичайних ситуаціях,

- встановлена доза опромінення.

3. Галузевий моніторинг довкілля та його основні показники

Моніторинг довкілля  (екологічний моніторинг) здійснюють відповідні державні органи:

• Міністерство екології та природних ресурсів України;
• Міністерство з питань надзвичайних ситуацій;
• Міністерство охорони здоров'я;
• Міністерство аграрної політики та продовольства;
• Міністерство житлово-комунального господарства
• Державні комітети лісового господарства, водного господарства та  по земельних ресурсах України.

Об’єктами моніторингу є:

• атмосферне повітря та опади (вміст забруднюючих речовин (далі -ЗР), у тому числі радіонуклідів, транскордонне перенесення ЗР); джерела промислових викидів в атмосферу (вміст ЗР, у тому числі радіонуклідів);
• поверхневі і морські води (гідрохімічні та гідробіологічні визначення, вміст ЗР, у тому числі радіонуклідів) та підземні води (гідрогеологічні та гідрохімічні визначення складу і властивостей, включаючи залишкову кількість пестицидів та агрохімікатів, оцінку ресурсів); джерела скидів стічних вод (вміст ЗР, у тому числі радіонуклідів); водні об'єкти у межах природоохоронних територій (фонова кількість ЗР, включаючи радіонукліди); питна вода (хімічні, бактеріологічні, радіологічні, вірусологічні визначення);
• ґрунти різного призначення, у тому числі на природоохоронних територіях (вміст ЗР, включаючи радіонукліди; вміст агрохімікатів, пестицидів, важких металів, бактеріологічні, вірусологічні визначення, прояви ерозійних та інших екзогенних процесів, просторове забруднення земель об'єктами промислового і сільськогосподарського виробництва);
• радіаційний стан на пунктах стаціонарної мережі та об'єктах захоронення радіоактивних відходів (вміст радіонуклідів),
• геофізичні поля (фонові та аномальні дослідження);
• стихійні та небезпечні природні явища: ендогенні та екзогенні геологічні процеси (їх видові і просторові характеристики, активність прояву), повені, паводки, снігові лавини, селі (у районах спостережних станцій); наземні і морські екосистем (фонова кількість ЗР, включаючи радіонукліди);
• звалища промислових і побутових відходів (вміст ЗР, у тому числі радіонуклідів).

Суб'єкти системи моніторингу  забезпечують удосконалення підпорядкованих  їм мереж спостережень за станом довкілля, уніфікацію методик спостережень і лабораторних аналізів, приладів і систем контролю, створення банків даних для їх багатоцільового колективного використання за допомогою (цінної комп'ютерної мережі, яка забезпечує автономне і спільне функціонування складових цієї системи та взаємозв'язок з іншими інформаційними системами, що діють в Україні і за кордоном.

Підприємста, установи та організації, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, діяльність яких призводить чи може призвести до погіршення стану довкілля, зобов'язані здійснювати екологічний контроль за виробничими процесами та станом промислових зон, збирати, зберігати та безоплатно надавати дані або узагальнену інформацію для її комплексного оброблення, з цією метою між суб'єктами системи моніторингу та постачальником інформації укладається угода, що підлягає реєстрації в Міністерство екології та природних ресурсів України або його органах на місцях.

Організація і  функціонування системи екологічного моніторингу

Організаційна інтеграція суб'єктів  системи моніторингу на всіх рівнях здійснюється органами Мінекоресурсів на основі:

• загальнодержавної і регіональних (місцевих) програм моніторингу довкілля,  що складаються з програм відповідних рівнів, поданих суб'єктами системи моніторингу;
• укладених між усіма суб'єктами системи моніторингу угод про спільну  
  діяльність під час здійснення моніторингу довкілля на відповідному рівні.

Методологічне забезпечення об'єднання складових і компонентів  системи моніторингу покладається на Мінекоресурсів із залученням суб'єктів  цієї системи, а також Національної Академії наук, Української аграрної академії наук, Національного космічного агентства України, Мінтрансзв'язку тощо. Воно здійснюється на основі:

- єдиної науково-методичної  бази щодо вимірювання параметрів  і визначення показників стану  довкілля, біоти і джерел антропогенного  впливу на них;

- впровадження уніфікованих  методів аналізу і прогнозування  властивостей довкілля, комп'ютеризації процесів діяльності й інформаційної комунікації;

- загальних правил створення  і ведення розподілених баз,  банків даних і знань, картування  і картографування екологічної  інформації, стандартних технологій  з використанням географічних  інформаційних систем.