Можливість використання нестандартних форм уроку в сучасній школі

Нестандартні  уроки

Пошук шляхів активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках – не нова проблема в дидактиці. Проблемами методики уроку, шляхів його вдосконалення переймалися багато вчених і вчителів таких, як А.М.Алексюк, Ю.К. Бабанський, Є.М. Ільїн, M.І. Махмутов, В.О. Оніщук, І.П. Підласий, Д.О. Тхоржевський. H.M. Яковлев та багато інших. На небезпечну тенденцію зниження інтересу учнів до занять, яка з'явилася в нашій школі ще в середині 70-х років, масова практика школи відреагувала нестандартними уроками. Головна мета таких уроків - пробудження и утримання інтересу до навчальної праці.

Так,за Н.Є. Мойсеюк Нестандартний урок – це імпровізоване навчальне заняття, що має нестандартну структуру. Назви уроків дають деяке уявлення про цілі, завдання і методику проведення таких занять. Найпоширенішими типами нестандартних уроків є: уроки - прес-конференції, уроки - аукціони, уроки - ділові ігри, уроки - занурення, уроки типу KBK, уроки - консультації, комп'ютерні уроки, театралізовані уроки, уроки з груповими формами роботи, уроки взаємного навчання, уроки творчості, які ведуть учні, уроки-заліки, уроки-сумніви, уроки-творчі звіти, уроки-формули, уроки-конкурси, уроки-фантазії, уроки-"суди", уроки-пошуку істини, уроки-концерти, уроки-діалоги, уроки-рольові ігри, уроки-екскурсії. інтегровані уроки тощо ". Автор підкреслює, що нестандартні уроки більше подобаються учням, ніж буденні навчальні заняття. У них незвичайні задум. організація, методика проведення. Тому багато педагогів бачать у них прогрес педагогічної думки, правильний крок у демократизації школи. З іншого боку - перетворювати нестандартні уроки у головну форму роботи, вводити тільки їх недоцільно через відсутність серйозної пізнавальної праці учнів, невисокої результативності, великої втрати часу.

 Н.П. Волкова  класифікує нестандартні уроки за 12 типами, але кожний тип має свої параметри, за якими окремі уроки відносяться до певного типу. До нестандартних уроків автор відносить такі уроки:

1. Уроки  змістовної спрямованості. Їх  основним компонентом є взаємини  між учнями, засновані на змісті  програмного матеріалу — уроки-семінари, уроки-конференції, уроки-лекції;

2. Уроки  на інтегративній основі (уроки-комплекси,  уроки панорами). Їм властиве викладання  матеріалу кількох тем блоками,  розгляд об'єктів, явищ в їх  цілісності та єдності. Проводять  такий урок кілька вчителів, один  з яких ведучий. Поєднують різні  предмети: історію та музику, географію  та іноземну мову тощо.

3. Уроки  міжпредметні. Мета їх — «спресувати»  споріднений матеріал кількох предметів.

4. Уроки-змагання (уроки-КВК, уроки-аукціони, уроки-турніри,  уроки-вікторини, уроки-конкурси). Передбачають  поділ дітей на групи, які  змагаються між собою, створення  експертної групи, проведення  різноманітних конкурсів, оцінювання  їх результатів, нарахування певної  кількості балів за правильність  і повноту відповідей.

5. Уроки  суспільного огляду знань (уроки-творчі  звіти, уроки-заліки, уроки-експромт-екзамени, уроки-консультації, уроки-взаємонавчання, уроки-консиліуми). Особливості цих  уроків полягають в опрацюванні  найскладніших розділів навчальної  програми, відсутності суб'єктивізму  при оцінюванні (експертами виступають  учні, дорослі, батьки). Вони спонукають  до активної самостійної пізнавальної  діяльності, вивчення додаткової  літератури. Проводять їх наприкінці  чверті, семестру, року.

6. Уроки  комунікативної спрямованості (уроки-усні  журнали, уроки-діалоги, уроки-роздуми,  уроки-диспути, уроки-прес-конференції,  уроки-репортажі, уроки-панорами, уроки-протиріччя; уроки-парадокси). Передбачають використання  максимально різноманітних мовних  засобів, самостійне опрацювання  матеріалу, підготовку доповідей,  виступи перед аудиторією, обговорення,  критику або доповнення опонентів.  Сприяють розвитку комунікативних  умінь, навичок самостійної роботи. Підготовка доповідей розвиває  мислення, пробуджує інтерес, перетворює  малоцікаве повторення на захоплююче зівставлення точок зору.

7. Уроки  театралізовані (уроки-спектаклі, уроки-концерти, кіно-уроки, дидактичний театр). Проводять  їх у межах діючих програм  і передбаченого навчальним планом  часу, викликають емоції, збуджують  інтерес до навчання, спираючись  переважно на образне мислення, фантазію, уяву учнів.

8. Уроки-подорожування,  уроки-дослідження (уроки-пошуки, уроки-розвідки, уроки-лабораторні дослідження,  уроки-заочні подорожування, уроки-експедиційні  дослідження, уроки-наукові дослідження). Зацікавлюють дітей, чиї інтереси  мають романтичну, фантастичну спрямованість.  Пов'язані з виконанням ролей,  відповідним оформленням, умовами проведення, витівками.

9. Уроки  з різновіковим складом учнів.  Їх проводять з учнями різного  віку, спресовуючи у різні блоки  матеріал одного предмета, що  за програмою вивчається у  різних класах.

10. Уроки-ділові, рольові ігри (уроки-суди, уроки-захисти  дисертацій, уроки — «Слідство  ведуть знавці», уроки-імпровізації, уроки-імітації). Передбачають виконання  ролей за певним сценарієм,  імітацію різнопланової діяльності, життєвих явищ. Особливо цінною  є навчальна гра для школярів  молодших класів, у яких конкретне  образне мислення переважає над  абстрактним. Проте деякі вчені  вважають, що навчальні ігри дегуманізуюче  впливають на учнів, оскільки  дають можливість маніпулювати  життям інших людей без одночасного  підкорення системі стимулюючих  імпульсів, яка існує в реальному  житті. В іграх єдиним стимулюючим  началом є боязнь бути низько  оціненим товаришами або педагогом.  Багато хто з педагогів недооцінює  дидактичний ефект навчальних  ігор, хоч і визнає їх роль  у підтриманні в учнів пізнавального ентузіазму.

11. Уроки  драматизації (драматична гра, драматизація  розповіді, імпровізована робота  у пантомімі, тіньові п'єси,  п'єси з ляльками і маріонетками, усі види непідготовленої драми  — діяльність, де неформальна  драма створюється самими учасниками  гри). Спрямовані на розвиток співробітництва  і єдності у навчальній групі.  Драматизація є засобом надання  навчальному матеріалу і навчальному  процесу емоційності. Забезпечує  міжпредметні зв'язки з літератури, історії, предметів естетичного  циклу тощо. Проте деякі педагоги  застерігають від надмірного  захоплення драматизацією, зокрема,  при вивченні історії, що може  зашкодити серйозному аналізу  історичних подій.

12. Уроки-психотренінги.  Спрямовані на розвиток і корекцію  дитячої психіки (пізнавальної, емоційно-особистісної  сфери), виховання індивідуальності, цілісної та багатогранної особистості.  Використовують їх при навчанні  дітей різного віку. Психотренінги  загострюють сприйняття, поліпшують  розумову діяльність. Навчання прийомів  самоконтролю, самоорганізації, самодисципліни, розвиток активності сприяють  психокорекції особистості.

Психокорекція —діяльність, пов'язана з виправленням певної якості, формуванням бажаної  поведінки, набуттям умінь та навичок, які б відповідали віковим та ситуативним нормам.

Вправи  з психотренінгу спрямовані на розвиток різних сфер психіки: уваги, пам'яті, емоцій, уяви і є способом пізнання власних  можливостей та здібностей. Самоперевірка  спонукає до самовдосконалення, свідомої праці над своєю волею, характером, виробленням пристойних звичок, набуттям необхідних умінь. Самовиховання відбувається природно і непомітно, тому що відбувається через ігрові інтереси, задоволення. Розумне об'єднання ігрової цікавості  та ґрунтовності завдань сприяє активності й уважності дітей.

Під час  проведення уроків-психотренінгів важливо  підтримувати в учнів прагнення  до пошуку нових і нестандартних  рішень, забезпечити емоційну підтримку («Молодець», «Як добре в тебе виходить»), переживання успіху. Дітям  повинні приносити радість і  гра, і спілкування з ровесниками, і пізнання нового.

Підготовка  до нестандартного уроку може здійснюватися  за алгоритмом колективної творчої  діяльності: формулювання мети уроку, планування, підготовка, проведення уроку, підсумковий аналіз. Нехтування елементами цієї структури зводить нанівець зусилля педагога. Доцільно розглянути стратегію, тактику організації  колективної творчої діяльності учнів на кожному з етапів. Нестандартні уроки руйнують застиглі штампи в  організації навчально-виховного  процесу в школі, сприяють оптимальному розвитку і вихованню учнів.

 Багато  інших авторів намагалися навести  загальну класифікацію нестандартних  уроків, але ними, як правило, не  виділялися певні узагальнені  основи такої класифікації (Антипова  О.Й., Паламарчук В.Ф., Румянцева Д.І., Селевко Т.К., Фіцула M.M. та ін.).

 Підсумовуючи  різні підходи до класифікації  і структури нестандартних уроків, запропонована класифікація таких уроків відносно педагогічних технологій навчання, які в основному використовуються в організації і методиці їх проведення. Система нестандартних уроків поділяється на такі групи за педагогічними технологіями:

1) Інформаційно - комунікативна технологія.

2) Ігрова  технологія.

3) Дослідницька технологія.

4) Інтерактивна  технологія.

5) Психотренінг.

 Безумовно,  не можна абсолютно розділити  численні типи нестандартних  уроків по ізольованим групам, бо, як правило, на таких уроках використовуються "декілька педагогічних технологій навчання. Недарма деякі уроки називають інтегрованими (інтеграційними) не тільки за змістом матеріалу і за формами організації навчання, а й за поєднанням різних педагогічних технологій навчання. Розглянемо як деякі педагогічні технології реалізуються на нетрадиційних уроках. В посібнику "Універсальні інтелектуальні ігри" розглядаються деякі тини таких ігор та методика їх організації і проведення. До структури навчальних ігор входять такі компоненти: - ігрова задумка; - правила гри; - безпосередньо ігрові дії; - дидактичні завдання; -обладнання гри; - результати гри. Навчальна гра дозволяє досягти таких цілей: 1)дидактичних (формування і застосування нових ЗУН, розширення кругозору тощо): 2)розвиваючих (розвиток пам'яті, мови, інтелекту, творчих здібностей, інтересу до знань); 3) виховних (виховання самостійності, колективізму, відповідальності, волі навичок співробітництва ін.

 Етапи  дидактичної гри: підготовчий, проведення гри, узагальнення і аналіз результатів. Під час підготовчого етапу формується мета гри, обирається її навчальний зміст, розробляється план і сценарій, готується обладнання, проводиться інструктаж, розподіл релей, консультації тощо. На 3-му етапі вчитель повинен допомогти гравцям систематизувати результати гри (чого навчилися?), оцінити процес пізнавальної діяльності. Гра може тривати від декількох хвилин до цілого уроку і використовуватися на різних його етапах, в позакласній роботі.

 У  цьому посібнику пропонується описи різних інтелектуальних ігор та деякі приклад їх використання. Особливістю запропонованих ігор є їх універсальність, тобто будь-який вчитель, незалежно від навчального предмета та вікових особливостей учнів, може використовувати всі ці ігри, наповнивши їх своїм навчальним змістом. Зрозуміло, що підготовка уроку-гри потребує більше часу, ніж підготовка до звичайного уроку. Але педагогічний результат такого заняття буде значно більшим (інтерес учнів до нових знань, активність їх в проведенні заняття, позитивний настрій вчителя й учнів та ін.). У посібнику розглянуто 15 універсальних інтелектуальних ігор: ланцюжок, "Так чи ні?", KBK, "Ерудит" "Поле чудес", брейн-ринг, "Перший мільйон", "O, щасливчик", "Щасливий випадок" "Блеф", "Бізнес", інтелектуальний хокей, вікторина, рольова гра, ділова гра (імітаційні, театралізовані, гра-конференція) [21:с. 6-31]. Ми не можемо тут пропонувати методику проведення всіх ігор, тому зупинимося на одному прикладі.

 Гра "Ерудит". У грі беруть участь 6 учасників. Запитання першого завдання (6-12 запитань за певною темою), яке їм дається, оцінюється за 5-бальною системою. Якщо учасник гри не знає відповіді на запитання, йому може допомогти група підтримки, але тоді відповідь оцінюється за 3-бальною системою. Після кожного конкурсу журі оголошує результати. Той з учасників, хто набрав найменшу кількість балів, вибуває з гри. Залишаються сильніші. Отже, у 1-му конкурсі беруть участь 6 учнів, у 2-му - 5, у 3-му -4 і т.д. Переможцю останнього конкурсу присвоюється звання "Ерудит" і вручається головний приз. Решта учасників також одержують заохочувальні призи [21:с. 7].

 Розглянемо  проблему нестандартних уроків на основі інтерактивних технологій. Пометун О., Пироженко JI. відмічають: "Суть інтерактивного навчання в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії учнів. Це спів навчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де і учень, і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання, розуміють, що вони роблять, рефлектують з приводу того, що вони знають, вміють, здійснюють. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації" [16:с. 9]. Інтерактивна технологія навчання має позитивні (вчитель може раціональніше розподілити свій час в корекції навчання окремих учнів, покращується дисципліна та ін.) і слабкі сторони (важко наладити взаємонавчання як постійно діючий механізм, не завжди ефективний результат взаємонавчання, витрата більше часу на підготовчий етап).

 Умовна  робоча класифікація інтерактивних  технологій, що запропонована авторами: 1) інтерактивні технології кооперативного навчання; 2) інтерактивні технології колективно-групового навчання; 3) технології ситуативного моделювання; 4) технології опрацювання дискусійних питань [16:с. 33]. Форми організації навчання в кожній групі інтерактивних технологій перераховані в таблиці 1. Розглянемо методичні основи деяких з цих груп.

1. Інтерактивні  технології кооперативного навчання. Парна і групова робота організовується на уроках засвоєння і застосування знань, умінь, навичок. Це може відбутися одразу ж після викладу вчителем нового матеріалу, на початку нового уроку застосування знань умінь, навичок або бути частиною повторювально-узагальнюючого уроку. Учні об'єднуються у групи. Всі учні активні в обговоренні. Автори розглядають такі об'єднання: робота в парах; змінювані (ротаційні) трійки; два - чотири - всі разом; карусель; робота в малих групах. У посібнику наводиться методика організації роботи в кожному об'єднанні [16:с.34-40]. Залежно від змісту та мети навчання можливі різні варіанти організації роботи груп: "Діалог", "Синтез думок", "Спільний проект", "Пошук інформації", "Коло ідей", "Акваріум" [16:с. 40-43].

2. Інтерактивні  технології колективно-групового  навчання передбачають одночасну  спільну (фронтальну) роботу всього  класу: "обговорення проблем в  загальному колі", "Мікрофон", "Незакінчені речення", "Мозковий  штурм", "Навчаючи - вчуся" ("Кожен  вчить кожного", "Броунівський  рух"), "Ажурна пилка" ("Мозаїка", "Джинг-со"), "Аналіз ситуації", "Вирішення проблем", "Дерево  рішень" [16:с. 44-45].

  У  посібнику детально розглядається методика організації занять по двом іншим інтерактивним технологіям [16:с. 56-64] і [16:с. 67-80]. Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури нестандартних уроків. Як правило, структура таких занять складається з п'яти елементів: 1) мотивація; 2) оголошення, представлення теми та очікуваних результатів; 3) надання необхідної інформації; 4) інтерактивна вправа - центральна частина заняття; 5) підбиття підсумків оцінювання результатів уроку.

 Автори  розглядають структуру і методику 26 інтерактивних нетрадиційних уроків  з різних шкільних предметів, крім трудового навчання; методику оцінювання навчальної діяльності учнів на таких уроках. Корисний для вчителя розділ 5 "Роздаткові матеріали для учнів" ("Як працювати в малих групах", "Коло ідей", "Акваріум", "Мозковий штурм", Метод", "Прес", "Займи позицію", "Навчаючи - учусь", "Мікрофон", "Розігрування ситуації з ролях", "Аналіз ситуації, випадку, дилеми", "Правила дискусії"" (Культура ведення дискусії

"Ток-шоу", "Ажурна пилка", "Суд від  свого імені") [16: с. 137-146]. У додатках  наведені конспекти уроків з  різних предметів, короткий словник деяких термінів.

 Отже, цей науково-методичний посібник може стати в нагоді кожному педагогу по використанню інтерактивних технології на нетрадиційних уроках. Тоді процес навчання буде цікавим, різноманітним, ефективним, демократичним, в якому будуть брати активну участь всі учні. Для активізації пізнавальної діяльності учнів на уроці можна використати посібник для вчителів А.О.Гіна "Прийоми педагогічної техніки: Вільний вибір. Відкритість. Діяльність. Зворотній зв'язок. Ідеальність" [4]. Відносно нашої теми дослідження - нестандартних уроків, то в посібнику цьому питанню приділено такі розділи: "Колективна учбова діяльність" ("Організація роботи в групах", "Спіймай помилку", "Прес-конференція, та питання до тексту", "Своя опора"), "Мозковий штурм", "Ділові ігри" ("Компетентність", "НДЛ", "Точка зору"), "Ігрова навчальна діяльність" ("Ігри-тренінги", "Ігри у випадковість",

"Театралізація", "Кажіть мені - Так чи ні") [4:с. 27-44]. Прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів, запропоновані А.Гіном, можна використовувати на всіх етапах нестандартних уроків. Корисним для педагога в підготовці та аналізу уроку буде, розроблений автором "Конструктор уроку", елементами якого є прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів. Наприклад, початком уроку може бути інтелектуальна розминка: кілька нескладних задач або їх комбінування, гра "Так - чи ні"; невелике опитування за "Світлофором" для мобілізації; обговорення зробленого домашнього завдання або загадка з "відстроченою відгадкою" - "Здивуй!" тощо. Таким чином розписуються інші етапи уроку і зводиться все до єдиної таблиці - "Конструктору уроку", який вчитель може творчо змінювати кожного уроку [4:с. 69-72].

 Отже, використання нестандартних уроків і окремих нестандартних прийомів педагогічної техніки та технології на уроках сприяє творчості як вчителя, так і учнів.

Переваги  нестандартних уроків в порівнянні із звичними структурами уроків в тому, що підвищується інтерес учнів до навчання, їх активність в пізнанні і творчості, самостійність пошуків знань, переживання успіху досягнень, ініціативність, можливість індивідуального підходу до учнів, використання інноваційних та інформаційних педагогічних технологій, розвиток культури спілкування, взаємовідповідальності і т.д.

 Але  є деякі складності і недоліки  використання нестандартних уроків: - затрати більшого часу на  підготовку і проведення таких уроків; - не всі учні в рівній мірі активні; - Організаційні труднощі (дисципліна, правила поведінки); - ускладнюється система оцінювання, аналізу результатів навчання; - забезпечення науково-методичної і матеріально-технічної бази навчання; - знаходження певного місця таких уроків в навчально-виховному процесі тощо.

 Педагог - новатор В.О. Сухомлинський казав, що до хорошого уроку треба готуватися все життя. Такими ж прикладами творчого підходу і проведення занять з учнями являється досвід роботи педагогів - новаторів В.Ф. Шаталова, І.П. Волкова та багатьох інших.

Нестандартные уроки

Учителями разработано много методических приемов, новшеств, новаторских подходов к проведению различных форм занятий. По форме проведения можно выделить следующие группы нестандартных уроков:

1. Уроки  в форме соревнований и игр:  конкурс, турнир, эстафета, дуэль,  КВН, деловая игра, ролевая игра, кроссворд, викторина.

2. Уроки,  основанные на формах, жанрах  и методах работы, известных в  общественной практике: исследование, изобретательство, анализ первоисточников,  комментарий, мозговая атака,  интервью, репортаж, рецензия.

3. Уроки,  основанные на нетрадиционной  организации учебного материала:  урок мудрости, откровения, урок  “Дублер начинает действовать”.

4. Уроки,  напоминающие публичные формы  общения: пресс-конференция, аукцион,  бенефис, митинг, регламентированная  дискуссия, панорама, телепередача, телемост, рапорт, диалог, “живая газета”,  устный журнал.

5. Уроки-фантазии: урок сказка, урок-сюрприз, урок XXI века, урок “Подарок от Хоттабыча”.

6. Уроки,  основанные на имитации деятельности  учреждений и организаций: суд,  следствие, трибунал, цирк, патентное  бюро, ученый совет, редакционный  совет.

Особенности нестандартных уроков заключаются в стремлении учителей разнообразить жизнь школьника: вызвать интерес к познавательному общению, к уроку, к школе; удовлетворить потребность ребенка в развитии интеллектуальной, мотивационной, эмоциональной и др. сфер. Проведение таких уроков свидетельствует и о попытках учителей выйти за пределы шаблона в построении методической структуры занятия. И в этом заключается их положительная сторона. Но из таких уроков невозможно построить весь процесс обучения: по самой своей сути они хороши как разрядка, как праздник для учащихся. Им необходимо найти место в работе каждого учителя, так как они обогащают его опыт в разнообразном построении методической структуры урока.

 Види нестандартних уроків

На сучасному  етапі розвитку сучасної школи необхідно  поєднувати традиційні класичні уроки  з нестандартними уроками.

Нестандартним можна вважати урок, сконструйований за "викрийкою" відмінною від загальноприйнятої. Нетрадиційні за формою, такі уроки викликають підвищений інтерес учнів, активізують їхню пізнавальну діяльність, сприяють розвитку творчих здібностей, розвивають уміння і навички самостійної розумової праці, виховують бажання активно, власними силами здобувати знання. Учням подобаються нестандартні заняття, бо вони не сковують навчальний процес, пожвавлюють атмосферу, активізують діяльність дітей, наближаючи навчання до життєвих ситуацій.

Отже, одним  з ефективних шляхів виховання в  школярів інтересу до вивчення хімії є ігри. Гра притаманна самій природі дитини. У процесі гри чудовий світ дитинства поєднується з прекрасним світом науки, в який вступають учні. Граючись, учень “занурюється” в ситуації, які відображають епізоди реального життя. В іграх різні знання і відомості учень отримує вільно. Тому часто те, що на уроці здається складним, під час гри легко засвоюється. “Гра, - писав видатний педагог В.О.Сухомлинський, - це шлях дитини до пізнання світу, в якому вона живе, це іскра, яка запалює вогник до допитливості”. По суті – це тренажер, на якому виробляються вміння і навички, розкривається творчий потенціал дитини, створюються умови для активного обміну знаннями.

Інтерес і задоволення — найважливіші психологічні ефекти гри.

Призначення ігор – розвиток пізнавальних процесів у школярів (сприймання, увага, пам’ять, спостережливість, допитливість тощо) і закріплення знань, здобутих на уроках. Особливо цікавлять учнів ігри, побудовані на матеріалі між предметного характеру, матеріалі, що містить відомості з історії науки і техніки.

Включення в урок дидактичної гри або  ігрових  прийомів, що витікають із завдань навчання та виховання, і носить навчальний характер, наближає нову діяльність дитини до звичайної і робить менш помітним перехід до серйозної навчальної праці.

Під час  гри діти завжди дуже уважні, зосереджені  і дисципліновані. Різноманітні ігрові дії, за допомогою яких розв'язується те чи інше розумове завдання, підтримують і посилюють інтерес дітей до навчального предмету.

Прогресивна педагогіка в усі часи високо оцінювала  ігрові форми цілеспрямованої організації  життєдіяльності дітей. В працях К.Д.Ушинського, А.С.Макаренка гра розглядається як потужний засіб виховання волі, колективізму, наполегливості та практичних навичок діяльності. Сучасна дидактика залишає за учнем повне право на гру в школі і розглядає її як один із важливих показників відповідності навчання віковим можливостям школярів. Гра є ефективним засобом навчання, але не універсальним. Ще К.Д.Ушинський застерігав проти ”потішної педагогіки”. Тому питання раціонального, свідомого, виправданого використання гри в навчанні є предметом кропітких досліджень.

Ігрова  навчальна діяльність здійснюється з метою створення емоційного настрою особистої зацікавленості кожного учня в засвоєнні навчального  матеріалу.

Ігри  використовуються на всіх етапах навчання:

— вивчення нового матеріалу проводиться у вигляді інтегрованих уроків, ділових ігор;

— осмислення теоретичних знань здійснюється з допомогою ділових ігор, уроків-КВК;

— навчання рішенню задач на уроках-змаганнях, в ділових і ролевих іграх, КВК;

— узагальнення знань проводиться у формі ділових ігор і змагань;

— тематичний контроль здійснюється, крім заліків і тестування, у формі ділових ігор, змагань.

Для тренування пам'яті, уваги, сприймання використовують будь-які ігри-завдання.

Ігрова  діяльність розвиває фантазію. Входячи в гру, учні не бояться зробити чи сказати щось "не так".

На будь-якому  етапі уроку застосовується заохочення. Після вірного виконання завдання учня потрібно похвалити, вручивши йому символічну нагороду (жетон, цукерку). При закінченні гри також потрібен приз. Це може бути медальйон, диплом, фотографія на пам'ять, пісня, виконана учнем. Бажано заохочувати якомога більше учнів.

Використання  ігрової ситуації веде до більш глибокого  і швидшого засвоєння навчальної інформації.

До ігрових  форм навчальної діяльності відносимо  наступні.

Тематична вікторина

Вікторина — одна з ігрових форм проведення уроку, що полягає в змаганні учнів  у відповідях на запропоновані запитання (запитання підбираються так, щоб  тему, яка вивчається, подати у зацікавлено-пізнавальному  плані). Учні можуть бути поділені на команди або виступати індивідуально.

Основна мета вікторини — в ігровій  формі всебічно розглянути винесеш  на неї питання, дати можливість кожному  учню виявити активність, показати рівень своєї ерудиції.

Структура вікторини.

1. Вступна  частина —ознайомлення учнів  в умовами проведення вікторини,  поділ їх на команди (у разі  потреби).

2. Основна  частина — відповіді учнів  на запропоновані запитання вікторини.