Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Місцеві бюджети як основа місцевих фінансів

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ НАУКИ ТА УКРАЇНИ

Державний вищий навчальний заклад

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

Кафедра фінансів

Реферат

з дисципліни: «Фінанси»

Тема: «Місцеві бюджети як основа місцевих фінансів»

Київ – 2010

План

1. Структура механізм функціонування місцевих бюджетів. Європейська хартія місцевого самоврядування.

2. Джерела і склад доходів місцевих бюджетів.

3. Видатки місцевих бюджетів.

Вступ

Місцеві бюджети — це фонди фінансових ресурсів, призначені для реалізації завдань і функцій, що покладаються на органи самоврядування. Як складова бюджетної системи держави і основа фінансової бази діяльності органів самоврядування місцеві бюджети забезпечують необхідними грошовими засобами фінансування заходів економічного і соціального розвитку, що здійснюються органами влади і управління на відповідній території.

Через місцеві бюджети складаються певні фінансові взаємовідносини органів самоврядування практично з усіма підприємствами, установами, що розташовані на їх території, і населенням даної території у зв'язку з мобілізацією й витрачанням коштів цих бюджетів. Між місцевими бюджетами різних рівнів, а також між цими бюджетами і державним бюджетом виникають фінансові відносини з приводу перерозподілу фінансових ресурсів для забезпечення ефективного функціонування кожного бюджету. В бюджетній системі кожної країни найбільш чисельною ланкою є місцеві бюджети. В даний час в нашій державі їх нараховується майже дванадцять тисяч. Згідно Конституції України, до них належать: міські, районні в містах, селищні і сільські бюджети. За допомогою місцевих бюджетів щорічно перерозподіляється близько 15% валового внутрішнього продукту, в них зосереджується майже 35% бюджетних ресурсів.

1. Структура місцевих бюджетів

Законом України "Про бюджетну систему України" (1995 р.) визначено трьохланкову побудову бюджетної системи, яка включає:

державний бюджет України;
республіканський Автономної Республіки Крим;
місцеві бюджети.

До місцевих бюджетів належать бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, міські, районні, районні в містах, селищні та сільські бюджети. Бюджет області відповідно до Закону "Про бюджетну систему України" об'єднує обласний бюджет та бюджети районів і міст обласного підпорядкування. Бюджет району об'єднує районний бюджет, бюджети міст районного підпорядкування, селищні та сільські бюджети. Бюджет міста, яке має районний поділ, об'єднує міський бюджет та бюджети районів, що входять до його складу.Законом також визначено, що селищні та сільські бюджети створюються за рішенням районних, міських рад народних депутатів за наявності необхідної фінансової бази. Районні міські ради визначають доходи відповідних селищних та сільських бюджетів.

Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У статті 43 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи.

Європейська хартія місцевого самоврядування передбачає відокремленість органів місцевого самоврядування від державної влади, повну незалежність і самостійність покладених на нього функцій у межах своєї компетенції. Нині до Європейської хартії місцевого самоврядування приєдналося понад 30 країн, у 1996 році — Україна. Основними положеннями Європейської хартії місцевого самоврядування, які мають безпосереднє відношення до функціонування бюджетів самоврядування, є положення про те, що:

місцева влада має право на свої власні фінансові ресурси;
обсяг фінансових ресурсів має відповідати функціям, які виконує місцева влада;
місцева влада має право вільно розпоряджатися власними фінансовими ресурсами;
частина фінансових ресурсів повинна формуватися за рахунок місцевих податків і зборів;
розміри місцевих податків і зборів місцева влада уповноважена встановлювати в межах закону;
порядок формування фінансових ресурсів повинен бути гнучким і забезпечувати відповідність наявних ресурсів зростанню вартості виконання завдань місцевої влади;
захист слабкої у фінансовому розумінні місцевої влади проводиться за допомогою процедур усунення фінансових диспропорцій (фінансового вирівнювання);
перевага у виборі форм фінансової допомоги надається дотаціям, які не призначаються для фінансування конкретних проектів і не обмежують свободи місцевої влади.

2. Джерела і склад доходів місцевих бюджетів.

Як окрема економічна категорія, доходи місцевих бюджетів виражають сферу економічних відносин суспільства, яка пов’язана з формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів регіонального рівня, використовується місцевими органами влади для забезпечення поточних і перспективних завдань розвитку регіону. Доходи місцевих бюджетів мають певну законодавчу базу - Конституція України, Закони України "Про бюджетну систему України", "Про податкову систему України.", "Про місцеве самоврядування в Україні та інші нормативні акти. Але незважаючи на наявність відповідно нормативної бази, до цього часу не напрацьовано чіткого механізму перерозподілу бюджетних надходжень як у Державний, так і всередині місцевих бюджетів.

В законі "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов’язкових платежів. Доходи місцевих бюджетів районних у містах рад (у разі їх створення) формуються відповідно до обсягу повноважень, що визначаються відповідними міськими радами. У доходній частині місцевого бюджету, починаючи з 1998 р., повинні оФкремо виділятись доходи, необхідні для виконання власних повноважень, для забезпечення виконання делегованих законом повноважень органів виконавчої влади.

Місцевий бюджет поділяється на поточний бюджет і бюджет розвитку. Головна мета створення бюджету розвитку - фінансування програм соціально-економічного розвитку відповідної території, пов'язаних з розширеним відтворенням. Надходження до бюджету розвитку місцевих бюджетів включають:

кошти від відчуження майна, яке перебуває у комунальній власності, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення;
надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що є у власності відповідної територіальної громади;
кошти від повернення позик, які надавалися з відповідного бюджету до набрання чинності Бюджетним кодексом, та відсотки, сплачені за користування ними;
кошти, які передаються з іншої частини місцевого бюджету за рішенням відповідної ради;
запозичення, здійснені у порядку, визначеному Бюджетним кодексом та іншими законами України;
субвенції з інших бюджетів на виконання інвестиційних проектів.

Доходи бюджету розвитку формуються за рахунок частини податкових надходжень, коштів, залучених від розміщення місцевих позик, а також інвестиційних субсидій з інших бюджетів. Кошти Державного бюджету, що передаються у вигляді дотацій, субвенцій, розподіляються обласними радами між районними бюджетами і бюджетами міст обласного підпорядкування у розмірах, необхідних для формування доходних частин не нижче мінімальних розмірів місцевих бюджетів, визначених законом, а також використовуються для фінансування з обласного бюджету спільних проектів територіальних громад.

Місцеві доходи можна розділити на такі складові:

власні та закріплені - це ті види доходів, які направляються до конкретного рівня місцевих бюджетів в залежності від відомчої підпорядкованості господарюючого суб’єкта і з врахуванням територіальної ознаки надходження коштів. Сюди належать місцеві податки та збори, податок на промисел, плата за воду, плата за землю тощо;
регулюючі доходи - ті доходи, які закріпляються за відповідними рівнями місцевих бюджетів згідно законодавства, рішень відповідних загальнодержавних та місцевих органів влади і перерозподіляються між місцевими бюджетами із загальнодержавних податків та місцевих податків. До них належать податок на додану вартість, податок на прибуток, прибутковий податок громадян.

Згідно бюджетної класифікації склад доходів місцевих бюджетів можна поділити так::

податкові надходження - податки на доходи, на прибуток, на збільшення ринкової вартості, податки на власність, збори за спеціальне використання природних ресурсів, внутрішні податки на товари та послуги, податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції, інші податки;
неподаткові надходження - доходи від власності та підприємницької діяльності, адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу, надходження від штрафів та фінансових санкцій, інші неподаткові надходження;
доходи від операцій з капіталом - надходження від продажу основного капіталу, державних запасів товарів і нематеріальних активів, податки на фінансові операції та операції з капіталом;
державні цільові фонди - перелік фондів та їх включення до бюджетів визначається чинним законодавством;
офіційні трансферти - від органів державного управління інших рівнів, із-за кордону, з недержавних джерел.

Наприклад, доходи районних, міських (міст обласного підпорядкування) бюджетів Законом України "Про бюджетну систему України" визначено так:

податок на прибуток підприємств та організацій усіх форм власності (крім комунальної) і підпорядкування у розмірі, визначеному радою народних депутатів вищого рівня, та 100% податку на прибуток підприємств та організацій комунальної власності цього рівня;
прибутковий податок з громадян у розмірі, визначеному радою народних депутатів вищого рівня;
плата за землю до районних бюджетів у розмірах, визначених радою народних депутатів вищого рівня, та 60% — до міських бюджетів (міст обласного підпорядкування);
податок на нерухоме майно громадян;
місцеві податки та збори, крім винятків, передбачених законодавством України;
частина доходів від приватизації державного майна, яка визначається радою народних депутатів вищого рівня;
надходження від оренди цілісних майнових комплексів, що перебувають у комунальній власності цього рівня;
відрахування, дотації та субвенції, отримані з бюджетів вищого рівня;
інші надходження.

Для покриття тимчасових касових розривів місцеві бюджети можуть отримувати короткотермінові позички у фінансово-кредитних установах на термін до трьох місяців, але у межах поточного бюджетного періоду. Порядок отримання таких позичок визначається Міністерством фінансів України. Надання позичок з одного бюджету іншому забороняється.

3.Видатки місцевих бюджетів.

Місцеві видатки — це частина фінансових відносин, обумовлена використанням централізованих і децентралізованих доходів місцевих бюджетів. Види видатків поділяються на такі групи:

1) перша група – видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які розташовані найближче до споживачів - здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст та їх об'єднань;

2) друга група – видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують надання основних соціальних послуг, гарантованих державою для всіх громадян України - здійснюються з бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення, а також районних бюджетів;

3) третя група – видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для окремих категорій громадян, або фінансування програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України - здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів.

З бюджетів міст Києва та Севастополя здійснюються видатки всіх трьох груп.

Як приклад можна привести структуру видатків, що здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів:

видатки на державне управління: представницьку і виконавчу владу, обласні ради;

видатки на освіту: загальну середню освіту, видатки на спеціальні загальноосвітні навчальні заклади , вищу освіту відповідно до програм соціально-економічного розвитку регіонів; післядипломну освіту;

видатки на охорону здоров'я: первинну і спеціалізовану медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу, санаторно-курортну допомогу;

соціальний захист та соціальне забезпечення: допомога по догляду за інвалідами I чи II групи , адресна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям, виплати компенсації реабілітованим, навчання та трудове влаштування інвалідів тощо;

видатки на культуру і мистецтво:державні культурно-освітні програми, державні театрально-видовищні програми;

фізичну культуру і спорт:державні програми з розвитку фізичної культури і спорту, державні програми з інвалідного спорту і реабілітації ;

місцеву міліцію.

До витрат бюджету розвитку місцевих бюджетів належать:

погашення основної суми боргу;
капітальні вкладення;
внески у статутні фонди суб'єктів підприємницької діяльності.

Місцеві бюджети мають бути достатніми для виконання органами місцевого самоврядування делегованих та власних повноважень, а також для забезпечення населення соціальними послугами не нижче рівня мінімальних соціальних гарантій. Якщо місцеві бюджети не можуть бути збалансовані з урахуванням цих умов, держава забезпечує їх збалансування шляхом передачі коштів у вигляді міжбюджетних трансфертів (дотацій, субвенцій).

Міжбюджетні трансферти поділяються на:

1) дотацію вирівнювання;

2) субвенцію;

3) кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;

4) інші дотації.

Висновок

Місцеві бюджети – це не просто балансові розрахунки доходів і витрат, які мобілізуються і витрачаються на відповідній території, а й важлива фінансова категорія, основу якої становить система фінансових відносин, що складається між місцевими та державним бюджетом, а також усередині сукупності місцевих бюджетів. Місцеві бюджети є головним каналом доведення до населення кінцевих результатів суспільного виробництва, спрямованих на суспільне споживання. Саме через них суспільні фонди споживання розподіляються в територіальному розрізах, тобто між окремими адміністративно-територіальними одиницями і соціальними групами населення. Крім того, саме з місцевих бюджетів фінансується розвиток галузей виробничої сфери, в першу чергу місцевої промисловості і комунального господарства.

Для забезпечення нормального функціонування місцевих бюджетів необхідно чітко розподілити компетенції щодо розв’язання конкретних завдань між центральними органами влади і органами регіонального та місцевого самоврядування, і поступово здійснювати перехід до децентралізації державних фінансів, а також розподілити джерела податкових надходжень між центральними і місцевими владами в відповідно до виконуваних ними

функцій. Це сприятиме підвищенню рівню самостійності місцевих органів, а отже і більш раціональному використання коштів місцевих бюджетів.

Використана література

1. Бланкарт Ш. Державні фінанси в умовах демократії: Вступ до фінансової науки - К.:Либідь,2000. – Описує суть державних фінансів через перегляд історичних і теоретичних аспектів основною мірою про оподаткування. Я застосовувала розділи щодо розподілу компетенції між органами державного управління і про бюджетний дефіцит. Підручник не сучасний, але може представити історичні надбання та основні теорії державних фінансів.

2.Бюджетний кодекс України – ним визначаються основні засади функціонування бюджетної системи України. Я використовувала ст.. 29 Розділу 2 про склад доходів державного бюджету, але в основному – Розділ 3 Главу 11 з ст. 63 до ст.. 71 включно, де описані основні джерела надходження доходів до місцевих бюджетів, їхні видатки, бюджет розвитку тощо.

3. Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. – К.: НІОС,2003. – теж як і «Державні фінанси в умовах демократії» містить в основному теорію, але має чітке розмежування державних і місцевих бюджетів, структуру їх видатків і доходів. Головна причина неповності функціонування місцевих бюджетів є втручання загальнодержавної влади у справи та кошти місцевих бюджетів. Використовувала розділ 5 про місцеві бюджети і розділи починаючи з 11 про фінансове забезпечення різних видів видатків. У підручнику дуже широко відкрите питання про видатки освіту, охорону здоров’я, науку,національну оборону…

4. Павлюк К.В. Місцеві бюджети та міжбюджетні відносини //Фінанси України.–1996.– 6.– с. 25–32. – головним аспектом розділу 5 є підвищення ефективності фінансової політики України, шляхом розв’язання проблем формування місцевих бюджетів і вдосконалення міжбюджетних відносин. Це має важливе значення з точки зору як виконання соціальних функцій держави, так і забезпечення умов для економічного зростання в Україні. Відсутність ефективного механізму міжрегіонального перерозподілу фінансових ресурсів призводить до значних відмінностей у рівні розвитку регіонів і умовах життя, а також до політичних конфліктів.

5. Романенко О.Р., Даниленко Л.П. Фінанси Навч.-метод. посібник– К.:КНЕУ, 2009.-149с. – містить невелику кількість інформації про бюджет і бюджетну систему. Інформація загальна,тому найбільш влучна для вступу.

6. Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія) – К.:КНЕУ, 2001.-238с. – у розділі 6 описуються державні фінанси, розглядаються бюджетна і податкова системи. Підручник містить основні теоретичні аспекти: поняття, сутність, функції бюджету, структура і призначення бюджетної системи.

Місцеві бюджети як основа місцевих фінансів 📙 Реферат → 🆔 153903