Міжнародна організація праці. 3

2

«Міжнародна організація праці»

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….....3

1.      Особливості утворення і історичного розвитку…………………………….4

2.      Структура та функціонування. Принцип трипартизму…………………….7

3.      Цілі і основні напрямки діяльності…………………………………….…...11

Висновок…………………………………………………………………………….13

Список використаної літератури……………………………………………..……14

Вступ

Міжнародна організація праці (МОП)— спеціалізована установа Ліги Націй, а після Другої світової війни — Організації Об'єднаних націй (ООН), що була заснована у 1919 році урядами різних країн для підтримки міжнародного співробітництва у справі забезпечення миру в усьому світі й зменшення соціальної несправедливості за рахунок поліпшення умов праці. У 20 столітті першочерговими завданнями діяльності Міжнародної організації праці є підтримка демократії і соціального діалогу, боротьба з бідністю і безробіттям, заборона дитячої праці.

В роботі МОП беруть участь представники роботодавців, організацій трудящих та представники урядових структур. У 1946 році МОП стала першою спеціалізованою установою ООН. Сьогодні членами МОП є 183 країни.

МОП приймає різні конвенції і розробляє рекомендації, а також встановлює міжнародні стандарти у сфері праці, зайнятості, професійної підготовки, умов праці, соціального забезпечення, безпеки праці й здоров'я.

Безпосередньо впливають на розв'язання цих проблем широкомасштабні програми досліджень, які здійснює МОП, а також міжнародне технічне співробітництво. Сьогодні першочерговими завданнями діяльності Міжнародної організації праці є підтримка демократії і соціального діалогу, боротьба з бідністю і безробіттям, заборона дитячої праці.

Міжнародна організація праці нагороджена Нобелівською премією миру у 1969 р. «За діяльність із створення „інфраструктура миру“ і зміцненню братства між народами».

МОП активно працює в Україні з початку 90-х років. МОП вже здійснила проекти пов'язані з аналізом стану соціальної політики (спільно з ПРООН і Світовим банком), кризового стану ринку праці в Україні (1995 рік), розвитком соціального партнерства. Протягом усього часу МОП надавала і продовжує надавати допомогу Урядові в експертній оцінці законопроектів, ознайомленні урядовців, представників профспілок і роботодавців з міжнародними стандартами статистики праці та її національною систематизацією.

1. Особливості утворення і історичного розвитку.

Міжнародна організація праці була створена 1919 р. згідно з Версальською угодою, що підбила підсумки першої світової війни. Вона ви­никла як автономна організація, тісно пов'я­зана з Лігою націй, але набагато пережила останню, доля якої виявилася не досить удалою. Коли на заключному етапі другої світової війни була створена Організація Об'єднаних Націй, між нею і МОП було укладено угоду (затверджена 1946 р.) про встановлення зв'язків. Таким чином, МОП стала першою спеціалізованою установою ООН.

У Декларації про цілі і завдання МОП, прийнятій 26-ю сесією Генеральної Конференції МОП (Філадельфія, 1944 p.), були підтверджені принципи, на яких базується діяльність організації: праця не є товаром; свобода слова і свобода оо нання є необхідною умовою постійного прогресу; злиденність у будь-якому місці є загрозою для загального добробуту; бо­ротьба з нуждою має вестись з неослабною енергією в кожній державі і постійними та погодженими зусиллями в міжнарод­ному масштабі, в яких представники трудящих та підприємців, що мають рівні права з представниками урядів, об'єднуються з ними для вільного обговорення і прийняття демократичних рішень з метою сприяння загальному добробуту.

Історія МОП, особливо в тому, що стосується відносин із нею колишнього Радянського Союзу й України (яка є членом МОП з 1954 p.), має досить складний характер і може бути оцінена неоднозначне. Адже організація була створена значною мірою як відповідь Заходу на виклик Жовтневої революції 1917 р. в Росії. Визначаючи свою стратегію і філософію, МОП виголосила й наміри щодо викоренення експлуатації, але не шляхом класових конфліктів і конфронтації, а через досягнення компромісів, соціального миру і співробітництво. Компроміс — головний метод виконання завдань, які ставить МОП.

Мабуть, саме тому серед усіх спеціалізованих установ ООН МОП стала об'єктом найбільш неприязного ставлення з боку працівників "ідеологічного фронту", офіційних профлідерів, те­оретиків та істориків робітничого руху в Радянському Союзі. Головне у філософії МОП — виключення класової боротьби з відносин між працею і капіталом, а саме "класовий підхід" був однією з принципових засад усієї радянської, в тому числі й зовнішньої, політики. Культивувалися класова ненависть, не­примиренність до "буржуазного погляду" на взаємовідносини трудящих і підприємців. Класовий мир вважався ганебним ренегатством, що заслуговує лише на осуд.

Колишній СРСР вступив до МОП у 1934 p., а коли в 1939 р після агресії проти»Фінляндії він був виключений з Ліги націй, то покинув і МОП. Після відновлення членства в 1954 р. представники першої у світі країни робітників та селян усіляко саботували розробку конвенцій МОП, розхитували організацій} зсередини. У розпалі "холодної війни" машина голосування неодноразово використовувалася для того, щоб, спираючись на! голоси союзників за Варшавським пактом та друзів з Руху неприєднання, блокувати розробку позитивних програм., Ідей-но-політична конфронтація сягала такого розмаху і напружен ності, що у середині 70-х років Сполучені Штати змушені були покинути МОП. Лише ціною значних зусиль вдалося запобігти розпаду організації, добитися повернення американців.

Тепер усе це в минулому, ситуація навколо МОП і в самій організації радикально змінилася. Держави — колишні радян ські республіки виявляють заінтересованість до тіснішої спів праці з нею. Це цілком відповідає і інтересам України, бо дає змогу використати значний досвід світового співтовариства у сфері регулювання трудових відносин, соціального захисту трудящих, створення необхідних для цього державних меха­нізмів.

Це саме той досвід, якого сьогодні бракує новим незалежним державам. Бо, наприклад, Україна, незважаючи на своє майже чотирьохдесятилітнє перебування у МОП, ратифікувала лише 45 з більш ніж 170 конвенцій, розроблених і прийнятих цією організацією, які стосуються регулювання різних сторін тру­дової діяльності, визначають необхідні заходи соціального захисту. Тим часом саме в галузі соціальної демократії нашій країні належить ще чимало зробити, щоб вийти на рівень розвинутих країн. Для того, щоб швидше досягти відчутного прогресу в трудовому законодавстві й соціальному захисті трудящих, досвід такої впливової міжнародної організації, як МОП, може стати досить ефективним знаряддям.

Конвенції МОП відіграють головну роль у міжнародному регулювання праці, а їх застосування має значні особливості. Вони є багатосторонніми міжнародними договорами, і згідно до ст. 19 Статуту МОП приймаються кваліфікованою більшістю країн-членів Організації. Та навіть коли держава не ратифікувала ту чи іншу конвенцію, в неї виникає обов’язок протягом року з дня закриття сесії Міжнародної конфедерації праці надати конвенцію компетентним органам влади для вирішення питання про надання їй чинності та проінформувати Генерального директора МОП про заходи щодо цієї конвенції. З свого боку, Адміністративна рада МОП може вимагати надання генеральному директору доповіді країни-члена МОП про стан права та практики по відношенню до питань, викладених у нератифікованій конвенції .
              Згідно із Статутом МОП одним із головних напрямків її діяльності є створення міжнародних трудових стандартів, програм, спрямованих на покращення умов праці та життя працюючих, на підвищення можливості зайнятості та підтримку прав людини. МОП здійснює широку програму міжнародного технічного співробітництва для надання допомоги урядам в ефективному впровадженні в життя цих ідей; сприяє загальній та професійній освіті, веде досліджувану та видавничу роботу

2. Структура та функціонування. Принцип трипартизму.

Текст Статуту МОП вперше був складений у 1919 р., пізніше до нього неодноразово вно-силися поправки (в 1922, 1945, 1946, 1953 1962, 1972 рр.). Він включає преамбулу, 4 глави і додаток — Декларацію про цілі й завдання Міжнародної Організації Праці.

Перша глава "Організація" має 13 статей, присвячених членству, структурі організації, складу і функціям її органів, від-носинам із урядами та міжнародними організаціями, фінансовим і бюджетним   питанням.   Друга   глава "Процедура" (21 стаття) визначає порядок денний, підготовку конференцій, порядок їх проведення, систему голосування, прийняття кон­венцій і рекомендацій, обов'язки членів у зв'язку з конвенціями і рекомендаціями, порядок розгляду можливих скарг стосовно невиконання конвенцій. Третя глава (4 статті) присвячена деяким загальним положенням щодо тлумачення Статуту і конвенцій, а четверта глава (2 статті) — положенням про юридичний статус МОП і використання нею привілеїв та іму­нітетів.

Згідно із Статутом членом організації може бути будь-яка країна, що є членом ООН, якщо вона сповістила Генерального директора Міжнародного бюро праці (МБП) про своє формальне прийняття зобов'язань, котрі випливають із Статуту МОП. Саме таким чином було вирішене питання про членство в МОП країн, що поповнили світове співтовариство після розвалу ко­лишнього СРСР. Для нечленів ООН потрібне звернення з проханням про прийняття. Воно розглядається Генеральною конференцією МОП, і позитивне вирішення має бути затверд­жене двома третинами голосів делегатів.

Структура організації складається з таких компонентів: Міжнародна конференція праці, Адміністративна рада, Міжна­родне бюро праці. Структура й увесь механізм функціонування МОП виходять з принципу трипартизму, який є наріжним каменем діяльності організації. Трипартизм означає конструк­тивну взаємодію контрагентів виробничого процесу (робітників і підприємців, роботодавців) за участю держави. Історичний досвід довів, що регулювання соціально-трудових відносин за участю трьох зазначених сторін є найефективнішим.

Конференція скликається у разі необхідності, але не рідше, ніж один раз на рік. Вона визначає загальну політику, вста­новлює мінімальні трудові норми і рівень соціального захисту, приймаючи конвенції й рекомендації, затверджує програми і бюджет організації. Делегації країн-членів включають по 4 представника: два — від уряду і по одному від підприємців і робітників. Кожного делегата можуть супроводжувати радники (не більш ніж два по кожному з пунктів порядку денного сесії). Кожний делегат має право голосувати індивідуально з усіх питань, що розглядаються Конференцією.

Неурядові делегати і радники мають призначатися за по­годженням із найбільш представницькими професійними орга­нізаціями підприємців або трудящих даної країни, якщо такі організації існують. Наприклад, у Франції існує декілька проф-центрів, визнаних на загальнодержавному рівні. Саме вони за взаємною домовленістю встановили своєрідну чергу представ­ництва у делегаціях країни на сесіях Генеральної конференції МОП.

У Статуті зафіксоване положення, покликане не допустити порушення балансу інтересів підприємців і робітників. Якщо якась країна-член не призначила одного з двох неурядових делегатів (або якщо Конференція відмовилася визнати повно­важення одного з двох неурядових делегатів), то другий не­урядовий делегат має право бути присутнім, виступати на Конференції, але не має права участі в голосуванні.

При голосуванні, як правило, питання вирішуються простою більшістю. Більшістю у дві третини вирішуються питання, спеціально визначені в Статуті. Наприклад, питання членства, бюджетні та фінансові, прийняття конвенцій та рекомендацій. Голосування вважається таким, що відбулося, коли в ньому взяли участь не менше половини делегатів, що присутні на сесії. Більшістю у дві третини голосів приймаються й поправки до Статуту, вони набирають чинності після ратифікації не менш як двома третинами членів Організації.

МОП може також скликати такі регіональні конференції і створювати такі регіональні установи, які вона визнає необ­хідними для сприяння здійсненню цілей і завдань організації.

У період між щорічними Конференціями роботою МОП керує Адміністративна рада, яка обирається на три роки. Прин­цип трипартизму і тут продиктував досить складну процедуру призначення її членів. Усього їх обирається 56: 28 представників урядів, 14 представників підприємців і 14 представників тру­дящих. При цьому з 28 представників урядів 10 призначаються урядами найважливіших у промисловому відношенні країн, а 18 обираються урядовими делегатами Конференції. 10 промис-лово найрозвинутіших країн визначає Адміністративна рада, її вибір може бути опротестований будь-якою країною-членом перед Конференцією. Члени Адміністративної ради, що пред­ставляють підприємців і трудящих, обираються відповідно де­легатами підприємців і трудящих, присутніми на Конференції.

Міжнародне бюро праці очолює Генеральний директор. Він призначається Адміністративною радою і несе перед нею від­повідальність за ефективну роботу бюро і за виконання дору­чень, які можуть бути дані радою. Генеральний директор і його заступник мають бути присутніми на всіх засіданнях Адміні­стративної ради.

Генеральний директор призначає персонал МБП із пред­ставників різних країн (звичайно, цей критерій поєднується з критерієм забезпечення найефективнішої роботи). Найголов­ніші вимоги до кандидатів на посади у МБП — компетентність, відданість завданням і принципам організації, ділова заінтере­сованість у реалізації проектів, а також незалежність від будь-якої країни або соціальної групи. Обов'язки Генерального директора і персоналу бюро мають виключно міжнародний ха­рактер, тобто при виконанні своїх функцій вони не можуть керуватися інструкціями або побажаннями будь-якого уряду і діють лише як міжнародні співробітники, відповідальні тільки перед МОП.

Функції бюро включають збирання і поширення відомостей з усіх питань, що стосуються міжнародного регулювання умов праці і становища трудящих, і, зокрема, вивчення питань, які мають бути передані на розгляд Конференції з метою прийняття міжнародних конвенцій, а також проведення різних соціальних обстежень за дорученням Конференції або Адміністративної ради.

Бюро готує документацію з різних питань порядку денного сесій Конференції; надає допомогу урядам у розробці законів і правил на основі рішень Конференції; виконує обов'язки з нагляду за виконанням конвенцій; редагує та видає публікації з питань промисловості і праці, а також виконує інші доручення Конференції та Адміністративної ради.

Бюджет МОП складається із внесків країн-членів. Рішення щодо його затвердження, розподілу й отримання внесків при­ймається Конференцією більшістю у дві третини голосів, по­даних присутніми делегатами. Видатки МОП несуть члени організації у відповідності з діючими угодами. Попередньо бюд­жет і угоди про розподіл видатків між членами організації схвалюються комітетом, що складається з представників урядів. Бюджет МОП на 1992-1993 рр. був затверджений у розмірі 405,7 млн дол. США. Частка колишнього СРСР становила в бюджеті МОП близько 10 %. Нині частка України дорівнює 1,86%.

Ті члени організації, що мають заборгованість за внесками, не мають права голосувати на Конференції, в Адміністративній раді та в будь-якому комітеті або при виборах членів Адміні­стративної Ради, якщо сума заборгованості дорівнює або пере­вищує суму внесків за два попередні роки. Однак якщо Кон­ференція визначить, що несплата внесків пов'язана з обстави­нами, незалежними від члена, який допустив заборгованість, вона може дозволити йому брати участь у голосуванні.

3.      Цілі і основні напрямки діяльності.

Свою головну мету МОП вбачає в тому, щоб сприяти забезпеченню в усьому світі соціальної справедливості в галузі економічних відносин. Саме на це має бути спрямована національна і міжна­родна політика, програми, що розробляються організацією. Во­ни покликані сприяти створенню умов, за яких усі люди, незалежно від раси, віросповідання або статі, могли б реалізу­вати право на забезпечення свого матеріального добробуту і духовного розвитку в умовах свободи і гідності, економічної сталості та рівних можливостей.

Які ж практичні завдання ставить і вирішує МОП у своїй повсякденній діяльності? Перш ніж відповісти на це питання, необхідно зазначити, що стратегія організації базується на таких головних принципах:

·        загальний і міцний мир може бути встановлений лише на грунті соціальної справедливості;

·        існують умови праці, які призводять до несправедливості, нужди і злиднів для великої кількості людей, і це породжує таке невдоволення, яке ставить під загрозу мир і злагоду в усьому світі. Тому необхідно терміново поліпшувати такі умови праці;

·        всі країни мають надати трудящим людські умови праці;

·        незабезпечення їх у будь-якій країні є перешкодою для інших народів, які бажають поліпшити становище трудящих у своїх країнах.

Як бачимо, для реалізації цих принципів необхідні міжна­родні зусилля. Тому в основоположних документах МОП чітко сформульоване її намагання співпрацювати з урядами країн, а також відповідними міжнародними органами, на які покладена відповідальність за сприяння охороні здоров'я, освіті добробуту всіх народів.

Головний зміст своєї діяльності, таким чином, МОП вбачає в тому, щоб сприяти прийняттю державами світу таких про-грам, що спрямовані на вирішення найактуальніших для людей праці проблем. Це їх робота і побут, здоров'я й освіта, відпо-чинок, культура і т.ін. Організація намагається найбільшою мірою сприяти вирішенню таких завдань:

·        повна зайнятість і підвищення життєвого рівня;

·        зайнятість трудящих на таких роботах, де вони можуть отримати задоволення, застосовуючи повною мірою свою май-стерність та навички і зробити найбільший внесок у загальний добробут;

·        забезпечення, як засобу досягнення цієї мети, можливостей навчання  і пересування  робітників,  включаючи  міграцію з метою влаштування на роботу і поселення;

·        надання можливостей для всіх брати участь у справедливомуі розподілі здобутків прогресу в галузі оплати праці, робочого часу та інших умов праці;

·        дійсне визнання права на колективні переговори, спільні дії адміністрації й трудящих у справі поліпшення організації ви-робництва, співробітництво трудящих і підприємців у здійс-ненні заходів соціального і економічного характеру;

·        розширення системи соціального забезпечення з тим, щоб надати його всім, хто потребує такого захисту, і повне медичне обслуговування;

·        необхідний захист життя і здоров'я трудящих усіх професій;

·        захист добробуту матері й дитини;

·        забезпечення необхідного харчування, житла, можливостей для відпочинку і підвищення культури;

·        надання однакових можливостей у галузі загальної й професійної освіти.

Висновок

              Отже, Міжнародна організація праці (МОП) (англ. International Labour Organization) — спеціалізована установа Ліги Націй, а після Другої світової війни — Організації Об'єднаних націй (ООН), що була заснована у 1919 році урядами різних країн для підтримки міжнародного співробітництва у справі забезпечення миру в усьому світі й зменшення соціальної несправедливості за рахунок поліпшення умов праці. У 20 столітті першочерговими завданнями діяльності Міжнародної організації праці є підтримка демократії і соціального діалогу, боротьба з бідністю і безробіттям, заборона дитячої праці.

МОП є однією з багатосторонніх організацій, що найбільш успішно виконують свій мандат. Вісім десятиліть дозволяють зробити висновок про те, що засадою цього успіху є прагнення до оновлення у відповідь на зміни, що відбуваються. Народжена у дні швидкоплинної надії, вона пережила роки “великої депресії” та світової війни. МОП була створена у 1919 році за задумом промислово розвинених країн для вирішення їх спільних проблем, але її стрімкий розвиток та творчі підходи залучили до неї за два десятиліття після Другої світової війни велику кількість нових членів.

Протягом “холодної війни” Організація зберігала свій універсальний характер, в той же час безкомпромісно відстоюючи свої основні цінності. Кінець “холодної війни” та прискорення глобалізації знову поставили МОП перед необхідністю переглянути свої завдання, програми та методи роботи.

МОП активно працює в Україні з початку 90-х років. МОП вже здійснила проекти пов'язані з аналізом стану соціальної політики (спільно з ПРООН і Світовим банком), кризового стану ринку праці в Україні (1995 рік), розвитком соціального партнерства. Протягом усього часу МОП надавала і продовжує надавати допомогу Урядові в експертній оцінці законопроектів, ознайомленні урядовців, представників профспілок і роботодавців з міжнародними стандартами статистики праці та її національною систематизацією.

Нині МОП спільно з ПРООН та іншими агенціями здійснює в Україні важливі проекти, які пов'язані з розробкою моделі соціального бюджету.

Список використаної літератури

1. Хаммарберг Томас. Права человека в Европе: время выполнять наши обязательства: точка зрения Комиссара по правам человека Совета Европы / Томас Хаммарберг. – Страсбург: Совет Европы, 2009. – С. 11.
2. Лукашук И. И. Международное право. Особенная часть: учебник для студ. юрид. фак. и вузов / Лукашук И. И. – [3-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Волтерс Клувер, 2007. – С. 29.
3. Международное право: Учебник для вузов /отв. Ред.. проф. Г.В. Игнатенко и проф.. О.И. Тиунов. – 3-е узд., перераб и доп. – М.: Норма, 2005. – С. 335.
4. Кантария Е.А. Международно-правовые проблемы деятельности Международной организации труда в условиях глобализации: автореферат дис. ...кандидата юридических наук: 12.00.10/ Ин-т гос. и права РАН. – Москва. – 2007. – С.10.
5. Лобода К.С. Міжнародно-правове регулювання соціальних відносин в Європі: дис. … канд. юрид. наук. – Київ. – 2008. – С. 148.
6. Вільчак Я.М. Особливості договірної правоздатності міжнародних економічних організацій (на прикладі системи ООН): дис. … канд. юрид. наук. – Київ. – 2009. – С. 22-25.
7. Величко Д.М. Джерела міжнародно-правового регулювання праці: дис. … канд. юрид. наук. – Харків. – 2008. – С. 29
8. Киселев И.Я. Сравнительное и международное трудовое право. Учебник для вузов.- М.: Дело, 1999. – С. 447-448.
9. Крылов С. Б. История создания Организации Объединенных Наций: Разработка текста Устава Организации Объединенных Наций (1944–1945) / С. Б. Крылов ; [под ред. Г. И. Тункина]. – М. : Изд-во ИМО, 1960. – С. 9.
10. Прокопенко В.І. Трудове право України: Підручник. – Х.: Фірма «Консум», 1998. – С. 88-89.
11. Кисільова Т. М. Соціальна політика в умовах глобалізації // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/Table/Jalilo18/011.htm