Міністерство освіти і науки,
молоді та спорту України
Державний вищій навчальний
захід:
«Приазовський державний
технічний університет»
Кафедра: Цивільна оборона
Реферат
З дисципліни: «Цивільний захист»
На тему: Надзвичайні ситуації та їх наслідки
Виконала:
Ст.гр.ФН-07
Романенко А.Р.
Перевірив:
Черепня В.Л.
Маріуполь, 2011
Зміст
1.Поняття про надзвичайні ситуації,
їх кваліфікація і принципи виникнення..3
2. Надзвичайні ситуації техногенного
характеру…………………….………9
3. Надзвичайні ситуації екологічного,
природного і біологічного характеру
і безпека…………………………………………………………………………….….11
4. Характеристика
зон ураження при застосуванні сучасної
зброї………..17
5. Види і способи
ліквідації негативних наслідків надзвичайних
ситуацій..20
Література
1. Поняття про
надзвичайні ситуації, їх кваліфікація
і принципи виникнення
Щодня в світі фіксуються
тисячі подій, при яких відбувається
порушення нормальних умов життя
і діяльності людей і які
можуть призвести або призводять
до загибелі людей та/або до
значних матеріальних втрат. Такі
події називаються надзвичайними
ситуаціями.
Засоби масової інформації,
як правило, привертають увагу
громадськості до надзвичайних
ситуацій, особливо коли вони
пов'язані з життям відомих
особистостей, призвели або можуть
призвести до великої кількості
жертв, становлять загрозу нормальному
життю і діяльності груп людей,
цілих регіонів чи навіть країн.
Майже жодне газетне видання,
жоден випуск радіо або телевізійних
новин не виходить без таких
повідомлень.
Загальні ознаки НС:
- наявність або загроза
загибелі людей чи значне погіршення
умов їх життєдіяльності
- заподіяння економічних
збитків
- істотне погіршення
стану довкілля
До надзвичайних ситуацій,
як правило, призводять аварії,
катастрофи, стихійні лиха та
інші події, такі як епідемії,
терористичні акти, збройні конфлікти
тощо.
Аварії поділяються
на дві категорії:
до І категорії належать
аварії, внаслідок яких: загинуло 5 чи
травмовано 10 і більше осіб; стався
викид отруйних, радіоактивних, біологічно
небезпечних речовин за санітарно-захисну
зону підприємства; збільшилась
концентрація забруднюючих речовин
у навколишньому природному середовищі
більш як у 10 разів; зруйновано
будівлі, споруди чи основні
конструкції об'єкта, що створило
загрозу для життя і здоров'я
значної кількості працівників
підприємства чи населення;
до II категорії належать
аварії, внаслідок яких: загинуло
до 5 чи травмовано від 4 до 10 осіб;
зруйновано будівлі, споруди чи
основні конструкції об'єкта, що
створило загрозу для життя
і здоров'я працівників цеху, дільниці
(враховуються цех, дільниця з
чисельністю працівників 100 осіб
і більше).
Випадки порушення
технологічних процесів, роботи
устаткування, тимчасової зупинки
виробництва в результаті спрацювання
автоматичних захисних блокувань
та інші локальні порушення
у роботі цехів, дільниць і
окремих об'єктів, падіння опор
та обрив дротів ліній електропередач
не належать до аварій, що мають
категорії.
Події природного походження
або результат діяльності природних
процесів, які за своєю інтенсивністю,
масштабом поширення і тривалістю
можуть вражати людей, об'єкти
економіки та довкілля, називаються
небезпечними природними явищами.
Руйнівне небезпечне природне
явище — це стихійне лихо.
Надзвичайні ситуації
мають різні масштаби за кількістю
жертв, кількістю людей, що
стали хворими чи каліками, кількістю
людей, яким завдано моральної
шкоди, за розмірами економічних
збитків, площею території, на
якій вони розвивались, тощо.
Вагомість надзвичайної
ситуації визначається передусім
кількістю жертв та ступенем
впливу на оточуюче життєве
середовище, тобто рівнем системи
«людина — життєве середовище»
(далі — «Л — ЖС»), якої вона
торкнулася, і розміром шкоди,
завданої цій системі. Виходячи
з ієрархії систем «Л — ЖС»,
можна говорити про:
- індивідуальні надзвичайні
ситуації, коли виникає загроза
для порушення життєдіяльності
лише однієї особи;
- надзвичайні ситуації
рівня мікроколективу, тобто коли
загроза їх виникнення чи розповсюдження
наслідків стосується сім’ї,
виробничої бригади, пасажирів
одного купе тощо;
- надзвичайні ситуації
рівня колективу;
- надзвичайні ситуації
рівня макроколективу;
- надзвичайні ситуації
для жителів міста, району;
- надзвичайні ситуації
для населення області;
- надзвичайні ситуації
для населення країни;
- надзвичайні ситуації
для жителів континенту;
- надзвичайні ситуації
для всього людства.
Як правило, чим
більшу кількість людей обходить
надзвичайна ситуація, тим більшу
територію вона охоплює. І навпаки,
при більшій площі поширення
катастрофи чи стихійного лиха
від нього страждає більша
кількість людей. Через це в
основу існуючих класифікацій
надзвичайних ситуацій за їх
масштабом найчастіше кладуть
територіальний принцип, за яким
надзвичайні ситуації поділяють
на локальні, об'єктові, місцеві,
регіональні, загальнодержавні (національні),
континентальні та глобальні
(загальнопланетарні).
Локальні надзвичайні
ситуації відповідають рівню
системи «Л — ЖС» з однією
особою та мікроколективом; об'єктові
— системам з рівнем колектив,
макроколектив; місцеві — системам,
в які входить населення міста
або району; регіональні — області;
загальнодержавні — населення
країни і так далі.
Рівні НС:
- загальнодержавний;
- регіональний;
- місцевий;
- об’єктовий.
Сьогоднішня ситуація
в Україні щодо небезпечних
природних явищ, аварій і катастроф
характеризується як дуже складна.
Тенденція зростання кількості
надзвичайних ситуацій, важкість
їх наслідків змушують розглядати
їх як серйозну загрозу безпеці
окремої людини, суспільству та
навколишньому середовищу, а також
стабільності розвитку економіки
країни. До роботи в районі
надзвичайної ситуації необхідно
залучати значну кількість людських,
матеріальних і технічних ресурсів.
Запобігання надзвичайним ситуаціям,
ліквідація їх наслідків, максимальне
зниження масштабів втрат та
збитків перетворилося на загальнодержавну
проблему і є одним з найважливіших
завдань органів виконавчої влади
і управління всіх рівнів.
15 липня 1998 р. Постановою
Кабінету Міністрів України №
1099 «Про порядок класифікації
надзвичайних ситуацій» затверджено
«Положення про класифікацію
надзвичайних ситуацій». Згідно
з цим положенням залежно від
територіального поширення, обсягів
заподіяних або очікуваних економічних
збитків, кількості людей, які
загинули, розрізняють чотири рівні
надзвичайних ситуацій.
Надзвичайна ситуація
загальнодержавного рівня — це
надзвичайна ситуація, яка розвивається
на території двох та більше
областей (Автономної Республіки
Крим, міст Києва та Севастополя)
або загрожує транскордонним
перенесенням, а також, у разі,
коли для її ліквідації необхідні
матеріали і технічні ресурси
в обсягах, що перевищують власні
можливості окремої області (Автономної
Республіки Крим, міст Києва та
Севастополя), але не менше одного
відсотка обсягу видатків відповідного
бюджету.
Надзвичайна ситуація
регіонального рівня — це надзвичайна
ситуація, яка розвивається на
території двох або більше
адміністративних районів (міст
обласного значення) Автономної
Республіки Крим, областей, міст
Києва та Севастополя або загрожує
перенесенням на територію суміжної
області України, а також у
разі, коли для її ліквідації .необхідні
матеріальні і технічні ресурси
в обсягах, що перевищують власні
можливості окремого району, але
не менше одного відсотка обсягу
видатків відповідного бюджету.
Надзвичайна ситуація
місцевого рівня — це надзвичайна
ситуація, яка виходить за межі
потенційно небезпечного об'єкта,
загрожує поширенням самої ситуації
або її вторинних наслідків
на довкілля, сусідні населені
пункти, інженерні споруди, а також
у разі, коли для її ліквідації
необхідні матеріальні і технічні
ресурси в обсягах, що перевищують
власні можливості потенційно
небезпечного об'єкта, але не менше
одного відсотка обсягу видатків
відповідного бюджету. До місцевого
рівня також належать всі надзвичайні
ситуації, які виникають на об'єктах
житлово-комунальної сфери та
інших, що не входять до затверджених
переліків потенційно небезпечних
об'єктів.
Надзвичайна ситуація
об'єктового рівня — це надзвичайна
ситуація, яка не підпадає під
зазначені вище визначення, тобто
така, що розгортається на території
об'єкта або на самому об'єкті
і наслідки якої не виходять
за межі об'єкта або його
санітарно-захисної зони.
Для організації ефективної
роботи із запобігання надзвичайну
ним ситуаціям, ліквідації їхніх
наслідків, зниження масштабів
втрат та збитків дуже важливо
знати причини їх виникнення
та володіти теорією виникнення
катастроф.
Положення про класифікацію
надзвичайних ситуацій за характером
походження подій, котрі зумовлюють
виникнення надзвичайних ситуацій
на території України, розрізняє
чотири класи надзвичайних ситуацій
— надзвичайні ситуації техногенного,
природного, соціально-політичного,
військового характеру. Кожен
клас надзвичайних ситуацій поділяється
на групи, які містять конкретні
їх види.
Надзвичайні ситуації
техногенного характеру — це
транспортні аварії (катастрофи), пожежі,
неспровоковані вибухи чи їх
загроза, аварії з викидом (загрозою
викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних,
біологічних речовин, раптове
руйнування споруд та будівель,
аварії на інженерних мережах
і спорудах життєзабезпечення,
гідродинамічні аварії на греблях,
дамбах тощо.
Надзвичайні ситуації
природного характеру — це
небезпечні геологічні, метеорологічні,
гідрологічні морські та прісноводні
явища, деградація грунтів чи
надр, природні пожежі, зміна стану
повітряного басейну, інфекційна
захворюваність людей, сільськогосподарських
тварин, масове ураження сільськогосподарських
рослин хворобами чи шкідниками,
зміна стану водних ресурсів
та біосфери тощо.
Надзвичайні ситуації
соціально-політичного характеру
— це ситуації, пов'язані з
протиправними діями терористичного
та антиконституційного спрямування:
здійснення або реальна загроза
терористичного акту (збройний напад,
захоплення і затримання важливих
об'єктів, ядерних установок і
матеріалів, систем зв'язку та
телекомунікацій, напад чи замах
на екіпаж повітряного чи морського
судна), викрадення (спроба викрадення)
чи знищення суден, встановлення
вибухових пристроїв у громадських місцях,
викрадення або захоплення зброї, виявлення
застарілих боєприпасів тощо.
Надзвичайні ситуації
воєнного характеру — це ситуації,
пов'язані з наслідками застосування
зброї масового ураження або
звичайних засобів ураження, під
час яких виникають вторинні
фактори ураження населення внаслідок
зруйнування атомних і гідроелектричних
станцій, складів і сховищ радіоактивних
і токсичних речовин та відходів,
нафтопродуктів, вибухівки, сильнодіючих
отруйних речовин, токсичних відходів,
нафтопродуктів, транспортних та
інженерних комунікацій тощо.
2. Надзвичайні
ситуації техногенного характеру
П'ять тисячоліть тому,
коли з'явились перші міські
поселення, поча ла формуватися
і техносфера — сфера, яка
містить штучні технічні спо
руди на Землі. Звичайно, тоді
це були тільки елементи техносфери
Справжня техносфера з'явилась
в епоху промислової революції,
коли пара та електрика дозволили
багаторазово розширити технічні
можливості людини, давши їй змогу
а) швидко пересуватися по земній
поверхні і створювати світове
господарство, б) заглибитись у
земну кору та океани, в) піднятися
в атмосферу, г) створити багато
нових речовин. Виникли процеси,
не властиві біосфері:
- дотримання металів
та інших елементів,
- виробництво енергії
на атомних електростанціях,
- синтез невідомих досі
органічних речових.
Потужним техногенним
процесом є спалювання викопного
палива.
У зв'язку з використанням
все більших енергетичних потужностей
люди змушені концентрувати енергію
на невеликих ділянках, причому
найчастіше в межах міст та
інших населених пунктів. Йде
просторова концентрація синтетичних
хімічних сполук (їх кількість
досягла 400 тисяч), більша частина
котрих отруйна. Внаслідок цього
різко зросло забруднення навколишнього
середовища, нищення лісів, опустелювання,
все більше людей гине внаслідок
аварій на виробництві і транспорті.
Аварії, спричинені порушенням
експлуатації технічних об'єктів,
за своїми масштабами почали
набувати катастрофічного характеру
вже в 20-30-х роках XX ст. Вплив
цих аварій деколи переходить
кордони держав і охоплює цілі
регіони. Несприятлива екологічна
обстановка, викликана цими аваріями,
може зберігатися від декількох
днів до багатьох років. Ліквідація
наслідків таких аварій потребує
великих коштів та залучення
багатьох спеціалістів.
А Аварія — це
небезпечна подія техногенного
характеру, що створює на об'єкті,
території або акваторії загрозу
для життя і здоров 'я людей
і призводить до руйнування будівель,
споруд, обладнання і транспортних засобів,
порушення виробничого процесу чи завдає
шкоди довкіллю.
Згідно з розмірами
та заподіяною шкодою розрізняють
легкі, середні, важкі та особливо
важкі аварії. Особливо важкі
аварії призводять до великих
руйнувань та супроводжуються
великими жертвами.
Аналіз наслідків аварій,
характеру їх впливу на навколишнє
середовище зумовив розподіл
їх за видами:
- аварії з витоком
сильнодіючих отруйних речовин
(аміаку, хлору, сірчаної та азотної
кислот, чадного газу, сірчаного
газу та інших речовин);
- аварії з викидом
радіоактивних речовин в навколишнє
середовище;
- пожежі та вибухи;
- аварії на транспорті
та ін.
Особливо важкі аварії
можуть призвести до катастроф.
Катастрофа — це
великомасштабна аварія, яка призводить
до важких наслідків для людини,
тваринного й рослинного світу,
змінюючи умови середовища існування.
Глобальні катастрофи
охоплюють цілі континенти, і
їх розвиток ставить під загрозу
існування усієї біосфери.
3. Надзвичайні
ситуації екологічного, природного
і біологічного характеру і
безпека
Величезна кількість
отруйних речовин, що накопичуються
навколо міст, промислових центрів
і перенасичених хімічними добривами
й пестицидами сільськогосподарських
угідь, виноситься поверхневими
та ґрунтовими водами в річки,
а звідти — в моря й океани.
До них додаються забруднювачі,
що переносяться вітром, нафтопродукти
від аварій танкерів та від
роботи нафтопромислів, побутові
стоки міст і селищ, розташованих
на узбережжях.
Підприємства хімічної
промисловості, а також ті, що
виробляють добрива, щороку скидають
у річки й водойми України
близько 50 млн. т агресивних
речовин, у яких містяться,
зокрема, фенол, фтор, пестициди,
формальдегід.
Почала різко знижуватися
біопродуктивність колись найбільших
рибних районів, зменшився промисел,
настали тяжкі часи для риболовецького
флоту. Нещодавно в Мексиканській
затоці біля гирла річки Міссісіпі,
яка виносить великий об'єм
дуже забруднених вод, утворилася
величезна «мертва зона» (площею
понад 4 тис. км2). Дедалі частіше
такі зони утворюються в гирлах
Дунаю, Дніпра, Дністра, Південного
Бугу. Вже багато років «цвітуть»
наші Дніпровські водосховища,
в яких триває накопичення
забруднювачів, а біомаса стає
дедалі меншою, життєстійкість і
продуктивність водяних організмів
знижуються.
Останнім часом багато
проблем у людства виникло
також у зв'язку з безжалісною
експлуатацією земельних угідь.
У всьому світі швидкими темпами
відбуваються деградація й ерозія
ґрунтів. Як відомо, для утворення
шару родючого ґрунту потрібні
тисячі, навіть мільйони (залежно
від клімату й складу материнської
породи) років. А сучасна людина
здатна зруйнувати ґрунт за 1—2
роки. Підраховано: щорічно з оброблюваних
земель виноситься понад 25 млрд.
т корисних речовин. За оцінкою
Міжнародного Ґрунтового центру
(Нідерланди), в результаті діяльності
людини вже деградувало більш
як 15 % усієї площі світової суші,
причому близько 6 % земель знищено
водною ерозією, 28 % — вітровою, 12
% — засолено через неправильне зрошення,
близько 5 % виведено з обороту внаслідок
перехімізації та фізичної деструкції
(витоптування худобою, розробка кар'єрів,
екстенсивне переорювання та ін.). Таким
чином людина сама себе позбавила багатьох
мільйонів гектарів землі-годувальниці.
Щороку землі України
втрачають 24 млн. т гумусу (перегною),
що визначає родючість ґрунтів.
Через те що ґрунти
стали неродючими, активізувалося
спустелювання й триває вирубування
лісів, лише в 21 державі Африки
в 1984—1985 рр. потерпіло близько
30 млн. чоловік, 10 млн. людей змушені
були змінити місце свого проживання,
ставши «екологічними» біженцями.
Величезну тривогу
в світі викликає перезабруднення
атмосфери шкідливими газами, що
призводить до збільшення площ
озонових «дір» та активізації
розвитку парникового ефекту
на планеті. Перше явище спричинило
зниження захисної дії озонового
шару від сонячного ультрафіолетового
випромінювання й, як наслідок,
— масові захворювання людей
(рак шкіри, опіки, втрата зору)
і тварин — дельфінів, китів,
які проживають під озоновими
«дірами» (Австралія, Південна Аргентина,
Ірландія, Скандинавія). Парниковий
ефект призводить до потепління
клімату, танення льодовиків, значного
глобального підвищення рівня
Світового океану, до змін режиму
утворення циклонів і буревіїв,
порушення функціонування, навіть
деградації екосистем окремих
районів суші.
Вирубування лісів
у Бразилії, США, Південній Азії,
Альпах, Карпатах призвело до
почастішання повеней, у тому
числі катастрофічних, на річках
цих регіонів, а отже, й до значного
збільшення економічних втрат.
Якщо раніше сильні повені
й селі траплялися один раз
на 50—80 років, то тепер — через
кожні 4—6 років, а паводки
— практично після кожного
сильного дощу (в гірських районах
з голими схилами).
Щогодини на нашій
планеті:
– 6—8 га продуктивної
землі стає пустелею;
– 2 тис. дітей помирають
із голоду;
– 55 чоловік гинуть
від отруєння пестицидами та
іншими хімічними речовинами;
– 1 тис. людей помирає
від отруєння водою;
– 2 тис. т кислотних
дощів випадає у Північній
півкулі.
Щохвилини:
– знищується понад
20 га тропічних лісів;
– використовується
близько 159 л нафти;
– знищується 50 т родючих
ґрунтів;
– викидається в
атмосферу понад 12 тис. т вуглекислого
газу.
Ставлячись так до
природи і її багатств, люди
начебто забули, що для підтримання
існування життя на Землі іншого
джерела, крім біосфери та її
ресурсів, немає. А за сучасних
енергоозброєності й передових
технологій швидкість використання
ресурсів набагато перевищує
можливості їх відтворення. Такий
спосіб життя сьогодні стає
згубним для людства. Вихід
із критичної ситуації, що склалася,
може бути знайдений лише за
умови екологічно грамотного
господарювання, розумних взаємин
з Природою, реалізації в глобальному
масштабі стратегії розумного
самообмеження, ресурсозбереження,
впровадження нових технологій
природокористування, які не суперечать
законам функціонування й розпитку
біосфери.
Людству залишається
одне: почавши з підвищення рівня
освіченості народів, їхньої загальної
культури, формування в них екологічної
свідомості, із забезпечення технологічної
дисципліни на виробництві, підвищення
екологічної ефективності науки,
поступово, але якомога швидше,
створити нову спільноту —
високоінформаційну, з могутнім
колективним інтелектом, здатну
організувати свій збалансований
розвиток у злагоді з природою.
У наш час людина
здатна полетіти на Місяць, ми
багато знаємо про інші планети,
але сили природи нашої власної
планети все ще нами не підкорені.
В наш цивілізований, технічно
розвинений час людство залишається
залежним від природних явищ,
які досить часто мають катастрофічний
характер. Виверження вулканів, землетруси,
посухи, селеві потоки, снігові лавини,
повені спричиняють загибель багатьох
тисяч людей, завдають величезних матеріальних
збитків.
Найбільші збитки з
усіх стихійних лих спричиняють
повені (40%), на другому місці —
тропічні циклони (20%), на третьому
і четвертому місцях (по 15%) — ™
землетруси та посухи.
Стихійні лиха —
це природні явища, які мають
надзвичайний характер та призводять
до порушення нормальної діяльності
населення, загибелі людей, руйнування
і нищення матеріальних цінностей.
За місцем локалізації
стихійні лиха поділяють на:
- літосферні (виверження
вулканів, землетруси, зсуви, селі);
- гідросферні (повені, снігові
лавини, шторми);
- атмосферні (урагани, зливи,
ожеледі, блискавки).
Іноді в учбовій
літературі використовується поділ
стихійних лих на: тектонічні, топологічні
та метеорологічні.
Одним з видів небезпеки
є біологічні речовини, до яких
відносять макроорганізми (рослини
та тварини) і патогенні мікроорганізми,
збудники інфекційних захворювань
(бактерії, віруси, грибки, рикетсії, спірохети,
найпростіші).
Отруйні рослини. Близько
700 видів рослин можуть викликати
важкі чи смертельні отруєння
людей. Токсичною речовиною отруйних
рослин є різні сполуки, які
належать переважно до алкалоїдів,
глюкозидів, кислот, смол, вуглеводнів
тощо.
За ступенем токсичності
рослини поділяють на:
- отруйні (біла акація,
бузина, конвалія, плющ тощо) ;
- дуже отруйні (наперстянка,
олеандр тощо);
- смертельно отруйні
(білена чорна, беладона, дурман
звичайний).
Отруйні тварини. Серед
тваринних організмів отруйні
форми трапляються частіше, ніж
в рослинних організмах. Отрути,
що виробляються тими чи іншими
організмами, є хімічними чинниками,
які беруть участь у міжвидових
взаємодіях. Приклади використання хімічних
речовин для нападу або захисту можна
знайти на всіх сходинках еволюційного
розвитку.
Патогенні організми.
Особливостями дії мікроорганізмів
є:
- висока ефективність
зараження людей;
- здатність викликати
захворювання внаслідок контакту
здорово людини із хворою або
з певними зараженими предметами;
- наявність певного інкубаційного
періоду, тобто з моменту заражен-"
до прояву повного захворювання
(від декількох годин до десятків
днів);
- певні труднощі з
визначенням окремих видів збудників;
- здатність проникати
в негерметизовані приміщення, інженерні
споруди і заражати в них
людей.
Основними інфекційними
захворюваннями в наш час вважають:
- чуму;
- сибірку;
- сап;
- холеру;
- лихоманку;
- віспу;
- ботулізм;
- грип тощо.
Проникаючи у внутрішні
органи людини, збудники інфекцінних
захворювань можуть викликати
різні розлади, як клінічного,
так і анатомічного характеру.
Деякі із збудників захворювань
можуть спричиняти інфекційні
хвороби через харчі (вода, молоко,
продукти), вживаючи які, людина
хворіє. Поширенню багатьох інфекцій
сприяють ко махи, а також недотримання
правил особистої гігієни.
Біологічна зброя.
Цей дуже небезпечний вид зброї
призначений для масового ураження
живих організмів (людей, тварин,
рослин), а також для пошкодження
військових об'єктів. Основу такого
виду зброї становлять патогенні
організми (бактерії, віруси, грибки,
рикетсії) та токсини, що виробляють
бактерії.
Біологічна (або бактеріологічна)
зброя — це спеціальний вид
зброї, зарядженої біологічними
засобами.
Особливих методів
захисту від негативної дії
отруйних рослин і тварин не
існує. Лише необхідно досконало
знати їх, знати симптоми їхньої
дії, вміти вирізняти їх серед
інших і якомога рідше з
ними «зустрічатися».
