Натовп та його особливості

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Інститут туризму

Реферат на тему: «Натовп  та його особливості»

Виконав: студент групи  ГРС-32

Шестопалко Д.

Перевірив: доц. Пілецький В. С.

Івано-Франківськ 2012

Зміст

Вступ

1. Поняття натовпу
2. Види натовпу і особливості поведінки
3. Почуття натовпу

Список використаних джерел

Вступ

Предметом пильної та зростаючої уваги дослідників (соціологів і  соціальних психологів) масова психологія стає у другій половині ХIX - початку  ХХ століття, що було викликано цілою  хвилею соціально-психологічних конфліктів, рухів і революцій в Європі. Спочатку окремі, а потім і багато соціологів саме в цей період змушені  були відійти від колишнього тлумачення суспільного життя, вони все більше схилялися до свідомості необхідності вивчати історичні події, враховуючи психологію масових рухів.

Вивчення масової стихійної  поведінки призвело до формування двох основних соціально-психологічних  шкіл: німецькій психології народів (М. Лазарус, Г Штейнтель, В Вундт) і франко-італійської психології мас (Г. Лебон, Г. Тард, В Парето, Ш . Сигеле). У Росії масовидність явища вивчалися М.Г. Михайлівським, В.М. Бехтерева, А.Л. Чижевським.

У СРСР ця проблематика була визнана неактуальною і практично  вивчення її було припинено, тим часом  як на Заході Європи та в Америці  інтерес вчених до проблематики стихійного поведінки продовжувався. У вітчизняній  науці перехід до системного пізнання проблеми масової стихійної поведінки починається з середини 90-х років ХХ століття. Оскільки за час розвитку вчення про масову стихійну поведінку, склалися різні підходи до розуміння натовпу, то перш ніж приступити до характеристики поведінки натовпу, зупинимося на підходах поняттю натовпу, його видах.

1. Поняття натовпу

Існують відмінності між  розумінням натовпу з політичної і психологічної точок зору. Політичні  інститути влади мають тенденцію  розглядати натовп, як будь-які масові прояви протесту, які не санкціоновані  владою. Як правило, ставляться в один ряд «масові істерії», «колективні  заворушення», «бунти», «повстання», «рух за реформи» і «революційні виступи» [4,4]. Єдине, що автори виділяють в якості загальних ознак для названих явищ, - це просторова близькість людей, вплив цієї близькості на їх поведінку.

Існує безліч спроб визначення того, що таке натовп. Наведемо деякі  з них. Так, Я. Щепанський, акцентуючи соціологічні ознаки, вважав, що натовп представляє собою «тимчасове скупчення великої кількості людей на території, що допускає безпосередній контакт, спонтанно реагують на одні і ті ж стимули подібним або ідентичним способом». Близьке визначення дав С.К. Рощин - «з психологічної точки зору під натовпом слід розуміти спочатку неорганізоване (або таке, що втратило організованість) скупчення людей, не має загальної усвідомленої мети (або втратило її) і, як правило, знаходиться в стані емоційного збудження». Згідно з визначенням Ю.А. Шерковіна, натовп - це «контактна зовні не організована спільнота, що вирізняється високим ступенем конформізму складових її індивідів, що діють вкрай емоційно і одностайно» [2,428].

Наведені визначення доповнюють один одного. В цілому, натовп розглядається  як безліч людей, не пов'язаних між собою  спільністю мети і єдиною позиційно-рольовою організацією, але об'єднаних загальним центром уваги, подібністю емоційного стану.

2. Види натовпу  і особливості поведінки

Базовими механізмами  стихійної поведінки є: взаємне  зараження, навіювання і масове наслідування індивідів один одному. Спільна дія  цих трьох механізмів забезпечує емоційне «накручування», що приводить  суб'єкт в такий стан, при якому  він втрачає здатність до самоконтролю і виявляється у владі потужних ірраціональних імпульсів [2,423].

Відповідно до закону «духовної  єдності натовпу», сформульованим Г. Лебоном, індивід незалежно від його способу життя і роду занять, якщо він виявився в натовпі, змушений думати, відчувати і діяти зовсім інакше. У натовпі індивід здатний на такі акти жорстокості і насильства, які ніколи не вчинив би будучи одним. Він тепер думає і діє так, як йому велить стан «колективної душі» натовпу [3,278]. Так, історія дикого Заходу знаменита «судами Лінча», в яких розгніваний натовп вішав спійманого злочинця. І часто це був не справжній злочинець, а невинна людина. Але він попадався під «гарячу руку» натовпу, зробивши неадекватні дії, спрямовані не на наслідування натовпові. Коли ж тим, хто лінчували людей пропонували зробити аналогічні дії, але вже в поодинці, вони вперто відмовлялися і не уявляли, що можуть зробити це [1,15].

З цієї ж причини психологічної  особливості поведінки людини, на розстріл засудженого приводили  по 6 і більше осіб з рушницями. Коли вони стріляли, то кожен з них  потай сподівався, що потрапила не його куля, а іншого стріляв (тобто  вбив не я, а інший), що більш спокійно сприймалося нервовою системою і  не відкладалося в ящик «докорів сумління». Тобто, відбувається деіндивідуалізація.

Деіндивідуалізація - це втрата самоусвідомлення і страху оцінки. Деіндивідуалізація виникає в групових ситуаціях, які забезпечують анонімність і не концентрує увагу на окремому індивіді.

Коли високий рівень соціального  збудження об'єднується з розмиванням  відповідальності, люди можуть відкинути  свої звичайні обмеження і втратити почуття індивідуальності. Результатом  можуть бути дії, які варіюють від  легкого порушення заборон (прокльони  на адресу арбітра, вигуки під час  рок-концерту) до імпульсивного самовираження (груповий вандалізм, крадіжки) і навіть до виникнення соціальних вибухів (поліцейська жорстокість, вуличні безчинства, самосуд) .

За ступенем активності натовп поділяють на пасивний, активний та агресивний.

Пасивний натовп. Характерною ознакою є відсутність (приховування) емоційного збудження. При таких умовах люди слабо пов'язані між собою інформацією, а тому не можуть спільно діяти. Вони спокійно чекають чогось і відносно незалежно один від одного пересуваються (натовп людей на вокзалі).

Наведемо приклад, визначеної особливості поведінки пасивної юрби.

Жінка випадково впала  у магазині і зламала ногу. Страждаючи, вона просила про допомогу. Протягом 40 хвилин повз неї проходили потоки покупців, поки, нарешті, одна людина допомогла їй дістатися до лікарні. Шокує, що жодна людина в зазначених випадках не спробувала надати допомогу.

Експериментально виявлено, що присутність інших людей значною  мірою зменшує можливість втручання. До 1980 р. було проведено близько 50 експериментів  і було виявлено, що в 90% свідки були схильні до надання допомоги, коли були одні. Феномен соціального гальмування  в наданні допомоги в надзвичайних ситуаціях проявляється в групі  у формі трьох соціально-психологічних  процесів.

1) Перешкода публіки. Людина прагне уникнути дій, які можуть її поставити в незручне становище в присутності інших людей.

2) Інформаційне соціальний  вплив - наслідування поведінки інших людей. У натовпі нерідко відразу стає зрозумілим, що потрібна допомога. Спостерігаючи за діями інших присутніх, людина може вирішити, що втручання небажано.

3) Дифузія відповідальності. Якщо суб'єкт спостерігає за подією один, то вся відповідальність за потерпілого лежить на ньому. Присутність же рядом інших людей, послаблює почуття відповідальності.

Активний натовп. Таким є натовп, який знаходиться в стані емоційного збудження, яке породжує психологічну готовність людей діяти спільно. У них формуються подібні соціальні установки на певні форми поведінки. В активному натовпі міцніють зв'язки між людьми, стає більш інтенсивним обмін інформацією. У стані внутрішньої активності, натовп психологічно готовий до спільних дій, але ще не діє.

Агресивний натовп. Даний  вид натовпу характеризує високий  рівень емоційного збудження, внутрішньої  і зовнішньої активності. З часом  в цьому натовпі з'являється новий стан, пов'язаний з накопиченням психічного напруження людей, почуття відчаю, гніву і т.п. Головною особливістю агресивного натовпу є деструктивна, руйнівна поведінка щодо предметів або людей. Прикладом можуть служити спортивні вболівальники-фанати.

За характером поведінки поділяють випадковий, конвенційний, діючий, експресивний різновиди натовпу.

Випадковий натовп. Його виникнення пов'язане з випадковим подією, з інтересом до певної події, наприклад, автомобільна аварія.

Конвенційний натовп. Основою формування поведінки такого натовпу є визнання деяких певних правил у своїй поведінці. Зазвичай такий натовп збирається з приводу якої-небудь події, оголошеної заздалегідь. В даному випадку людьми рухає певний конкретний інтерес, і вони готові до пори слідувати деяким прийнятим в таких ситуаціях нормам. Це можуть бути глядачі, наприклад футбольного матчу. Зовні у такого натовпу існують всі ознаки конвенції: квитки, відведені місця, відповідні загородження. Внутрішньо, однак, присутні люди - це не відвідувачі консерваторії. Як відзначає Д.В. Ольшанський, - такий натовп залишається «конвенційним» до певного моменту, поки у кінної міліції вистачить сил обмежувати прохід уболівальників до станції метро. Власні, внутрішні «правила» поведінки вболівальників-фанатів такі, що вони можуть змести міліцію. Тоді від «конвенційного натовпу» не залишиться і сліду - він перетвориться на наступний вид, в натовп діючий [2,432].

Діючий натовп. Діючий натовп може бути агресивним, панічним, користолюбським (мародерство). Причиною його дії часто є ненависть до кого-небудь, необхідність врятуватися від небезпеки, прагнення оволодіти певними цінностями, або станом екстазу під час релігійних ритуалів, концертів, карнавалів.

Експресивний натовп. В такому натовпі людей об'єднують спільні почуття (радість, гнів, протест, горе і т.д.). Цей натовп людей, які щось емоційно виражають. Обговоривши деталі події і задовольнивши тим самим цікавість, такий натовп швидко створює об'єкт, щодо якого починає виражати емоції.

Всі види натовпу об'єднані високою динамічністю, мінливістю. Вони можуть легко переходити від  одного стану в інший, внаслідок  чого, ними досить легко і в той же час важко керувати.

3. Почуття натовпу

У числі спеціальних властивостей, що характеризують натовп, ми зустрічаємо, наприклад, такі: імпульсивність, дратівливість, нездатність обмірковувати, відсутність  міркування і критики, перебільшену чуттєвість і т.д., що спостерігаються в істот, що належать до нижчих форм еволюції, як то: у жінок, дикунів і дітей.

Так як збудники, що діють на натовп, дуже різноманітні і натовп завжди їм кориться, то звідси випливає його надзвичайна  мінливість. Через цю мінливість натовпом дуже важко керувати, особливо якщо частина суспільної влади знаходиться  в його руках.

Натовп не тільки імпульсивний і  мінливий: як і дикун, він не допускає, щоб що-небудь ставало між його бажанням і реалізацією цього  бажання. Натовп тим менш здатний  допустити це, якщо чисельність створить у нього почуття нездоланної  могутності. Для індивіда в натовпі  поняття про неможливість не існує. Ізольований індивід усвідомлює, що він не може один підпалити палац, пограбувати магазин, а якщо навіть він відчує потяг зробити це, то легко устоїть проти нього. У  натовпі ж у нього є свідомість могутності, що доставляється йому чисельністю, і досить лише вселити  йому ідеї убивства і грабежу, щоб  він негайно ж піддався спокусі.

Як би не був нейтральним натовп, він все-таки знаходиться найчастіше в стані вичікувальної уваги, що полегшує усяке вселяння. Перше  формульоване вселяння негайно ж передається внаслідок заразливості всім розумам, і негайно виникає відповідний настрій. Як у всіх істот, що знаходяться під впливом уселяння, ідея, що опанувала розумом, прагне виразитися в дії.

Блукаючи завжди на границі несвідомого, легко підкоряючи усяким вселянням  і володіючи буйними почуттями, властивими тим істотам, що не можуть підкорятися впливу розуму, натовп, позбавлений всяких критичних здібностей, повинний бути надзвичайно легковірним. Неймовірного для нього не існує, і це треба пам'ятати, тому під цим мається на увазі та незвичайна легкість, з якою створюються і поширюються легенди і самі неправдоподібні розповіді.

Натовп мислить образами, і викликаний у його уяві образ у свою чергу  викликає інші, що не мають ніякого логічного зв'язку з першим.

Володіючи перебільшеними почуттями, натовп здатен підкорятися впливу тільки таких же перебільшених почуттів. Оратор, що бажає потягнути його, повинний зловживати сильними вираженнями. Перебільшувати, затверджувати, повторювати  і ніколи не пробувати доводити що-небудь міркуваннями — ось способи аргументації, добре відомі всім ораторам публічних  зборів. Натовп бажає бачити й у  своїх героях таке ж перебільшення  почуттів; їхні удавані якості і  чесноти завжди повинні бути збільшені  в розмірах. Мистецтво говорити натовпу, без сумніву, належить до мистецтв нижчого  розряду, але, проте, вимагає спеціальних  здібностей.

Натовпу знайомі тільки прості і  крайні почуття; усяку думку, чи ідею вірування, викликані йому, натовп приймає  чи відкидає цілком і відноситься  до них чи як до абсолютних істин, чи ж як до настільки ж абсолютних оман.

Натовп виражає таку ж авторитетність у своїх судженнях, як і нетерпимість. Індивід може перенести протиріччя і заперечування, натовп ж ніколи їх не переносить. У публічних зборах найменше заперечення з боку якого-небудь оратора негайно викликає люті лементи  і бурхливі лайки в юрбі, за яких випливають дії і вигнання оратора, якщо він буде наполягати на своєму.

Авторитетність і нетерпимість являють собою такі визначені  почуття, що легко розуміються і  засвоюються натовпом і так само легко застосовуються ним на практиці, як тільки вони будуть йому нав'язані. Маси поважають тільки силу, і доброта  їх мало торкає, тому що вони дивляться  на нього як на одну з форм слабості. Симпатії натовпу завжди були на боці тиранів, що підкоряють його собі, а  не на стороні добрих володарів, і  найвищі статуї натовп завжди споруджує  першим, а не останнім. Якщо натовп охоче  топче ногами поваленого деспота, то це відбувається лише від того, що, утративши  свою силу, деспот цей уже попадає  в категорію слабких, котрих нехтують, тому що їх не бояться. Тип героя, дорогого серцю натовпу, завжди буде нагадувати Цезаря, шолом якого приваблює натовп, влада вселяє йому повагу, а меч змушує боятися.

Список використаних джерел:

1.      Мохов Е.В. Загадки массового сознания //Открытия и гипотезы. - 2003. - № 12. - С. 14-15.

2.      Ольшанский Д.В. Политическая психология. - СПб.: Питер, 2002.- 576 с.

3.      Парыгин Б.Д. Социальная психология. Проблемы методологии, истории и теории. - СПб.: ИГУП, 1999. – 592 с.

4.      Рощин С. Психология толпы: анализ прошлых исследований и проблемы сегодняшнего дня // Психологический журнал. - Т.11. - 1990. - №5. - С. 3-9.