Інформаційна культура

Державний вищий навчальний заклад

«Українська академія банківської  справи

Національного банку  України»

Кафедра вищої математики та інформатики

 

 

 

РЕФЕРАТ

 

з курсу «Економічна  інформатика»

на тему «Інформаційна  культура»

 

 

 

 

 

                                                            Студентка: Зозуля М.

                                                    Група:       БС-83

                                                                           Викладач: доцент Кунцев С.В.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Суми – 2008

Зміст

 

Вступ……………………………………………………………………….…..3

1. Поняття «інформаційна  культура»………………………………………...3

2. Інформаційна культура  студентів……………………………………...…..4

3. Інформаційна культура  педагога……………………………………….….9

Висновки…………………………………………………………………..…..11

Список використаної літератури…………………………………………….12

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

В період переходу до інформаційного суспільства необхідно підготувати людину до швидкого прийняття і обробки великих об'ємів інформації, оволодінню сучасними засобами, методами і технологіями роботи. Крім того, нові умови роботи породжують залежність інформованості однієї людини від інформації, придбаної іншими людьми. Тому вже недостатньо вміти самостійно планувати і накопичувати інформацію, а треба навчитися такої технології роботи з інформацією, коли готуються і приймаються рішення на основі колективного знання. Це говорить про те, що людина повинна мати певний рівень культури щодо використання інформації, адже це основа спілкування майбутнього покоління.

Для вільної орієнтації в інформаційному потоці людина повинна володіти інформаційною культурою, як однієї з складових загальної культури. Інформаційна культура пов'язана з соціальною природою людини. Вона є продуктом різноманітних творчих здібностей людини і виявляється в наступних аспектах:

у конкретних навичках по використанню технічних пристроїв (від телефону до персонального комп'ютера і комп'ютерних мереж);

у здатності використовувати  в своїй діяльності комп'ютерну інформаційну технологію, базовою складовою якої є численні програмні продукти;

в умінні знаходити та вилучати інформацію з різних джерел: як з періодичного друку, так і з електронних комунікацій, представляти її в зрозумілому вигляді й вміти її ефективно використовувати;

у володінні основами аналітичної переробки інформації;

у вмінні працювати з  різною інформацією;

у знанні особливостей інформаційних  потоків в своїй сфері діяльності.

Мета: розкрити значення інформаційної культури на сучасному етапі розвитку людства, ретельно вивчити процеси, які передували формуванню інформаційної культури, дослідити явища, які відбуваються сьогодні у результаті інформатизації як окремої особи (наприклад, студента чи педагога), так і суспільства в цілому.

 

Поняття «інформаційна  культура»

Інформаційна культура - це вміння цілеспрямовано працювати з інформацією та використовувати для отримання, обробки і передачі комп'ютерну інформаційну технологію, сучасні технічні засоби і методи.

Інформаційна культура вбирає в себе знання з тих наук, які сприяють її розвитку і пристосуванню до конкретного виду діяльності (кібернетика, інформатика, теорія інформації, математика, теорія проектування баз даних і ряд інших дисциплін). Невід'ємною частиною інформаційної культури є знання нової інформаційної технології та вміння її застосовувати як для автоматизації рутинних операцій, так і в неординарних ситуаціях, що вимагають нетрадиційного творчого підходу.

В інформаційному суспільстві необхідно почати опановувати інформаційну культуру з дитинства, спочатку за допомогою електронних іграшок, а потім залучаючи персональний комп'ютер. Для вищих навчальних закладів соціальним замовленням інформаційного суспільства слід рахувати забезпечення рівня інформаційної культури студента, необхідної для роботи в конкретній сфері діяльності. В процесі засвоєння інформаційної культури студенту у вузі разом з вивченням теоретичних дисциплін інформаційного напряму багато часу необхідно приділити комп'ютерним інформаційним технологіям, що є базовими складовими майбутньої сфери діяльності.

Усі складові цього складного процесу однаково впливають та залежать одна від одної. інформаційне суспільство не можливе без процесу інформатизації, без появи в ньому інформаційних ресурсів, продуктів та послуг, які в свою чергу могли з'явитися лише в суспільстві такого типу.

Слід підкреслити, що прискорений прогрес якої-небудь одній галузі майже ніколи не носить ізольованого характеру, а спричиняє за собою прогрес декількох галузей, виникає певний аналогічний ланцюжок. Бурхливий розвиток електронної і електротехнічної промисловості, а також засобів зв'язку сприяв прискореному розвитку такого прогресивного явища, як інформатизація суспільства. Останньою ланкою та результатом цього процесу є Інформаційне суспільство. В такому суспільстві в першу чергу виробляється інформаційні продукти та послуги, стратегічно важливими є інформаційні ресурси, невід'ємною частиною стає інформаційна культура.

Таке суспільство характеризується:

високим рівнем життя;

стрімким розвитком  в усіх сферах діяльності;

вдосконаленням та полегшенням  багатьох процесів;

вдосконаленням вже існуючі технологій;

переходом науки та технології на новий рівень, вивчення тих напрямків, які до цього важко було досліджувати без наявності відповідної апаратури та технологій;

фундаментальною зміною життєвих цінностей та появою нових;

в такому суспільстві відкриваються неймовірні можливості, які до цього були лише мріями.

У сучасному світі  не можливо ігнорувати ці явища. Якщо держава, організація або просто людина бажає розвиватися та вдосконалюватися, вона неминуче повинна приєднатися  до інформаційних процесів. Саме в такому напрямку впевнено та швидко рухається цивілізація. І сьогодні з упевненістю можна сказати, що інформаційна культура і суспільство - це наше майбутнє.

 

Інформаційна  культура студентів

Особистісно орієнтована парадигма сучасної освіти, визнання пріоритетів особистісних освітніх цінностей, результатом яких є освіченість, компетентність, грамотність у професійній діяльності, суттєво відбиваються у дослідженні змісту такого соціально-важливого напряму діяльності людини, як інформаційна культура. Високий соціальний статус інформаційної культури визначається тим, що тією чи іншою мірою вона стосується кожного члена суспільства. Зростання кількості інформації, інтенсивний розвиток інформаційних систем та ускладнення інформаційних технологій неминуче входять у протиріччя з можливостями їх опанування окремими індивідами [1,c.60].

Загальне визначення інформаційної  культури трактується науковцями як уміння цілеспрямовано працювати з  інформацією, використовуючи при цьому  новітні інформаційні технології та технічні засоби [1,c.60]. Важливим аспектом у визначенні поняття «інформаційна культура» є дослідження інформаційної культури студентів.

Система підготовки фахівців вищої  школи базується на комплексі  професійної орієнтації, формування якого здійснюється на основі вивчення загальних курсів спеціалізації. На сучасному етапі важливого значення набуло поняття інформатизації освіти, яке розуміється як комплекс заходів з перетворенням педагогічних процесів на основі впровадження у навчання та виховання, інформаційної продукції, засобів, технологій. Для успішного навчання у ВНЗ необхідною умовою є знання, уміння та навички студента щодо оперування отриманою інформацією в ході навчального процесу. Культура роботи з інформацією охоплює всі види діяльності як в період навчання у ВНЗ, так і у майбутньому професійному середовищі. Отримання інформації, її переробка та використання здійснюються в процесі оволодіння новими знаннями на лекціях, семінарах, практичних та лабораторних заняттях, у період підготовки курсових та дипломних проектів за фахом.

На сучасному етапі все більшого значення набуває самостійна робота студентів як необхідний елемент  освітнього процесу, що розвиває мислення, логіку та аналітичні здібності у  студентів. Самостійна робота завершує всі види навчальної діяльності. Не можна недооцінювати роль інформаційної культури в самостійній роботі. У процесі підготовки до семінарів, заліків, іспитів студент звертається до великого масиву інформації (книг, часописів, баз даних, віртуальних ресурсів та ін.), серед якого необхідно вибрати найбільш цінний, важливий матеріал для навчальної діяльності. Великий обсяг роботи студентів базується на самостійному пошуку інформації, її використанні, перетворенні в нові знання. О.Гречихін зазначає, що «усвідомлена інформація, логічно систематизована, а іноді і апробована практикою, стає знанням: маса інформації, сума інформації, система інформації – знання» [1,c.61].

За умов інформатизації суспільства  знання з використанням необхідної інформації дозволяють майбутньому фахівцю швидко та раціонально вирішити виробничі завдання, розв’язати теоретичні проблеми, а також поширити коло набутих навичок та умінь. Рівень інформаційної культури фахівця можна охарактеризувати як усвідомлення власних інформаційних потреб у професійній сфері діяльності, орієнтування у загальнодоступних джерелах інформації, уміння використовувати необхідну інформацію. Програми ВНЗ спрямовані на посилення інформаційного характеру галузевої підготовки та створення у студента потреб у самостійному розширенні кола джерел галузевої інформації.

Необхідність вивчення інформаційної культури студентами розглядається в контексті нової  парадигми освіти, в світлі Болонської угоди, яка потребує вивчення принципово нових, проблемно-орієнтованих курсів. Особливу роль повинні відігравати міждисциплінарні курси, спрямовані на формування у студентів активної  культурної позиції в інформаційному середовищі. Відповідні комплексні курси увійшли до навчальних планів вищих навчальних закладів: „Основи інформаційної культури", „Інформаційна культура особистості", „Інформаційна культура фахівця". Зазначені курси мають інтегрований характер, оскільки їх зміст базується на досягненнях бібліотекознавства та бібліографознавства, інформатики, логіки, культурології, психології, соціології, лінгвістики, семіотики. Метою зазначених курсів є формування комплексної системи необхідних знань,  умінь, навичок, що дозволить фахівцю демонструвати високий рівень інформа цінної культури як в особистішому плані, так і в професійній діяльності. Вивчення  курсів спрямоване на висвітлення питань стосовно природи та сутності інформа ції, інформаційних ресурсів суспільства, новітніх інформаційних технологій. Опа нування курсу „Інформаційна культура" сприяє отриманню теоретичних знань та  практичних навичок у роботі з паперовими та електронними носіями інформації,  дозволяє отримати бібліотечно-бібліографічну орієнтацію. Зміст курсів становлять  такі аспекти: інформаційна культура суспільства; основні типи інформаційно- пошукових систем; пошук інформації з орієнтацією на сукупні світові інформа ційні ресурси; аналіз документальних  потоків; аналітико-синтетична переробка документів та ін. В процесі вивчення кур су необхідно надавати увагу педагогічним методам формування інформаційної куль тури, оскільки проблематика дисципліни тісно пов'язана з впливом інформаційного  середовища на особистість. Особливого значення в опануванні курсу набуває  практична частина, яка полягає в проведенні екскурсій в установах, які входять  до системи документальних комунікацій: бібліотеках, інформаційних центрах, архівах, музеях тощо.

У змісті курсу важливим є відображення регіонального аспекту, оскільки це дозволяє не лише в цілому охарактеризувати інформаційну культуру, але й проаналізувати досвід діяльності конкретних бібліотек та інформаційних центрів. Складовими інформаційної культури виступають вміння працювати з великими об'ємами відомостей різного характеру,  культура пошуку інформації, вміння систематизувати та аналізувати інформаційні ресурси, рівень сприйняття нової інформації, вміння зберігати інформацію,  а при необхідності, надавати її у колективне користування [1,c.61] здатність творчо використовувати отриману інформацію в навчальній та професійній діяльності, знання норм законодавства, що регламентують використання інтелектуальної власності.

Так, у 1994 році доцентом Харківської державної академії культури О.Медведєвою було опубліковано навчальну програму «Основи інформаційної культури», яка містить фундаментальні основи, необхідні для формування оптимальних відношень в системі інформаційної взаємодії» [1,c.62]. На базі центру науково-гуманітарної інформації (ЦНГІ) «Народної української академії» Л.Глазуновою та С.Семенюк створено диференційовану багаторівневу навчальну програму «Основи інформаційної культури особистості». Розроблення курсу було здійснено на основі законодавчих документів України, з урахуванням надбань зарубіжних країн та матеріалів, які містять теоретичні та практичні напрацювання з інформаційної культури. Досвід формування інформаційної культури студентів мають і такі ВНЗ: Харківський національний університет радіоелектроніки (ХНУРЕ), Харківський національний автодорожній університет (ХНАДУ), Харківський національний політехнічний університет (ХНПУ).

Особливу роль у формуванні інформаційної  культури студентів завжди відігравали бібліотеки як вищих навчальних закладів, так і публічні, оскільки вони надають можливість найбільш повно та ефективно реалізувати зв'язок теоретичних завдань з практикою. Навчання інформаційній культурі є одним з пріоритетних напрямів освітньої діяльності бібліотек. Бібліотека – інформаційно-діловий центр, основою діяльності якого є забезпечення доступу до знань. В процесі обслуговування бібліотека сприяє вихованню у студента почуття розуміння, рівноваги з оточуючим світом, допомагає набути знань, розвити уміння та навички, що дозволяють користувачам найбільш ефективно використовувати бібліотечно-бібліографічні ресурси та послуги.

Бібліотечні працівники володіють багатим досвідом в  галузі пошуку та отримання інформації як у фонді конкретної бібліотеки, так і в сукупному масиві світових інформаційних ресурсів, наданих в глобальній мережі Інтернет. Бібліотечне середовище безпосередньо впливає на формування інформаційної культури студентів: підвищує інтелектуальний рівень, допомагає працювати з великими об’ємами інформації, раціоналізує процес пошуку та використання інформаційних ресурсів, тобто дозволяє досягнути належного рівня інформаційної культури. Бібліотечні працівники намагаються допомогти студентам використовувати у процесі навчання довідково-бібліографічний апарат бібліотеки: з’ясувати особливості та призначення бібліотечних каталогів та картотек, орієнтуватись у фонді довідкових та бібліографічних видань. Отримання великого обсягу інформації за певною темою, галуззю знання тощо ще не забезпечує задоволення інформаційної потреби особистості, оскільки потрібно володіти критеріями відбору необхідної інформації.

Необхідно вільно орієнтуватися  в системі інформаційних видань для виявлення документального  потоку за профілем спеціальності; мати уяву щодо основних типів інформаційних  запитів для їх формулювання; володіти стратегією та алгоритмами пошуку в масивах інформації; виявити фактографічну інформацію; володіти логіко-технологічними основами читання та раціональними прийомами роботи як з паперовими, так і з електронними джерелами інформації; вміти складати плани, оформляти цитати та бібліографічні посилання, складати список використаної літератури, конспекти, анотації, реферати, огляди.

Формування інформаційної  культури студентів ВНЗ залежить від професійного рівня бібліотечних працівників, від застосування ними ефективних форм та методів, що сприяють підвищенню рівня інформаційної культури. Система наочних форм навчання бібліотеки ВНЗ спрямована на формування у студента самостійної орієнтації у фонді, довідково-бібліографічному апараті. До основних наочних форм у формуванні інформаційної культури належать: виставки, перегляди довідково-бібліографічних видань; схеми-алгоритми бібліографічного пошуку; схеми організації ДБА бібліотеки; бюлетені з бібліографічною інформацією тощо. Ефективному використанню бібліотечно-бібліографічних ресурсів сприяють друковані форми сприйняття інформації: плакати з алгоритмами пошуку в алфавітних, систематичні, предметні каталоги; путівники по фондах і каталогах бібліотеки. Формування інформаційної культури здійснюється також на основі усних форм: бесіди про правила користування бібліотекою та склад ДБА; групові екскурсії по бібліотеці; уроки з опанування методикою оформлення списків використаних джерел; індивідуальні консультації стосовно пошуку необхідних джерел інформації. До основних комплексних форм відносять: практичні заняття з формування умінь користуватися паперовими та електронними виданнями, електронним каталогом, базами даних, мережею Інтернет; конкурси, вікторини, ділові ігри та інші форми роботи.

Формування інформаційної культури базується на ряді дидактичних вимог, головними з яких є: систематичність та послідовність; наочність; доступність; диференційований підхід до навчання [1,c.63].

На сучасному етапі у формуванні інформаційної культури важливим є опанування інформаційно-технологічною культурою, або комп'ютерною грамотністю, яка визначається як знання, уміння та навички в галузі інформатики, необхідні кожній людині для ефективного використання в своїй діяльності комп'ютерних технологій [1,c.63]. В межах інформаційно-технологічної культури здійснюється удосконалення культури використання новітніх інформаційних технологій та засобів автоматизації. Сучасні комп'ютерні технології значно розширюють можливості отримання інформації, але людина, яка не володіє ними, залишається без  адаптаційних механізмів, що забезпечують комфортне існування в світі, який  швидко змінюється. Необхідною умовою орієнтації в електронному середовищі; є володіння технологією використання комп'ютерного обладнання для пошуку,  збирання, переробки та використання інформації. Студент повинен вміти чітко  формулювати інформаційний запит для його введення в автоматизовану інформаційно-пошукову систему, володіти стратегією пошуку в електронних каталогах, базах даних, Інтернеті, вміти використовувати програмні засоби обробки текстової, графічної, табличної інформації. Адаптація користувача в сучасному  інформаційному просторі та комплексне розуміння інформаційної культури значною мірою залежать від працівників бібліотек, зокрема бібліографів.

Бурхливий розвиток комп'ютерних технологій є потужним фактором, що впливає на формування інформаційної культури користувача бібліотеки. На сучасному етапі кількість та різноманітність електронних інформаційних ресурсів швидко зростають і, як наслідок, зростають обсяг, рівень складності знань, умінь та навичок в інформаційній культурі. Навчання студентів використанню, новітніх інформаційних технологій здійснюється за допомогою автоматизованих робочих місць, за допомогою яких проводиться пошук по базах даних, електронному каталогу конкретної бібліотеки та Інтернет-центрів. Головним завданням останніх є забезпечення вільного доступу до світових інформаційних ресурсів, що знаходяться в глобальній мережі. Як правило, в залі, де працюють користувачі Інтернет, знаходиться черговий консультант, який допомагає користувачеві орієнтуватися в інформаційних продуктах та послугах, надає пояснення стосовно інформаційного пошуку в мережі Інтернет та відбору інформації, забезпечує допомогу в складанні пошукового образу запиту (ПОЗ). Особливої актуальності вміння створювати ПОЗ набуває під час користування новою формою бібліографічного обслуговування — віртуальною довідкою. Студент повинен розуміти, як правильно сформулювати запит, яку конкретно тему необхідно розкрити, яке співвідношення теми з іншими, більш широкими проблемами тієї чи іншої навчальної дисципліни, науки. Необхідно володіти основними термінами та поняттями, їх зв'язками щодо проблеми, яка цікавить студента. На жаль, проблемою є обмеженість часу при відвідуванні зазначених центрів, у використанні ресурсів Інтернет, що не сприяє системному формуванню інформаційної культури студента.

З одного боку, сучасні  комп'ютерні технології значно розширили можливості задоволення інформаційних потреб наданням користувачам якісних послуг. З іншого — багато залежить від конкретного користувача, від того, якою мірою він здатний своєчасно знаходити, отримувати, адекватно сприймати та продуктивно використовувати нову інформацію. Важливого значення набувають уміння орієнтуватися в інформаційному просторі, володіння навичками роботи з масивами інформації, що постійно змінюються. До вирішення цих задач залучаються всі підрозділи бібліотеки, але особлива роль належить Інтернет-центру [1,c.64].

З розвитком новітніх інформаційних технологій бібліотека отримала нову категорію користувачів віртуальних. В зв'язку з цим постає, питання створення у бібліотеках центрів, значення яких полягає розробці веб-сторінок на сайтах бібліотек, що містять відомості про бібліотеку, фонд ДБА, послуги. Важливим є створення путівників по Інтернет-ресурсах, електронних виставках та презентаціях для підвищення інформаційної культури студентів.

Таким чином, бібліотека як багатофункціональна соціальна система має особливе значення в організації інформаційної освіти та формуванні інформаційної культури студента. Діяльність бібліотек, спрямована на формування інформаційної культури повинна базуватися на таких вимогах, як плановість, цілеспрямованість, диференційований підхід до читача в залежності від рівня його підготовки, розробки нових методів та форм, практичної спрямованості. Важливим уявляється створення бібліотекою власних програм навчання студентів з урахуванням рівня підготовки, інформаційних потреб та запитів, скоординованих з аналогічними курсами, що викладаються у ВНЗ.

Ефективність зусиль з формування інформаційної культури студента полягає в комплексному підході до проблеми координації діяльності ВНЗ та бібліотек, розробці та реалізації багаторівневої програми навчання. Безперечно, рівень інформаційної культури залежить від усвідомлення студентами необхідності набуття знань, пов'язаних з навчальним процесом та самоосвітою.

 

Інформаційна  культура педагога

Реалії сьогодення свідчать про поширення інформаційних технологій (ІТ) в усіх галузях виробництва, сфері обслуговування, науки, освіти. В умовах інформатизації суспільства досить актуальною є проблема формування інформаційної культури (ІК) особистості. На думку вчених, інформаційна культура поки що є показником швидкої професійної культури, проте з часом вона має стати важливим фактором розвитку кожної особистості. На формування інформаційної культури впливають досягнення у галузі інформатики, кібернетики, бібліотекознавства та ін.

За С.Я. Батишевим, професійна культура являє собою соціально-професійну якість суб'єкта праці. І. Зарецька у складі професійної культури фахівця пропонує розрізняти два блоки: соціально-моральний (ціннісні орієнтації, моральні, вольові якості, котрі визначають ставлення до предмету, процесу, суб'єктів діяльності, засобів і результатів праці; професійно-організаційний (знання, вміння, досвід, майстерність). Зважаючи на викладене вище можна стверджувати, інформаційна культура є складовою професійної культури будь-якого спеціаліста, у т.ч. і педагога.

Наголосимо, що дефініція „інформаційна культура" є багатоаспектною і різноплановою. На думку І.М. Назаренка [2, с.12], інформаційна культура переважно асоціюється або із техніко-технологічними аспектами інформатизації оволодінням навичками роботи з персональним комп'ютером, або із засвоєнням правил користування довідково-бібліографічним апаратом бібліотеки, алгоритмів пошуку у традиційних (рідше - електронних) каталогах. Р.С. Туре проголошує, що рівень ІК людини визначається не лише засвоєними нею знаннями та набутими уміннями у гаї [формаційних процесів і комп'ютерних дисциплін, а також здатністю існувати в інформаційному суспільстві, якому зокрема притаманні новизна, швидкоплинність [3, с. 355]

Поняття „інформаційна  культура" тісно пов'язане із дефініцією "інформаційна компетентність", яка являє собою компетентність індивіда у роботі з інформацією, а також комп'ютерну компетентність - уміння працювати з комп'ютером ". [3, с. 357]. На мій погляд, інформаційна компетентність педагогів передусім передбачає їхню здатність використовувати апарат особи ІК, а також ефективно працювати з інформацією в електронному та друкованому варіантах (швидко її знаходити, раціонально опрацьовувати).

Результати соціологічного опитування вчителів у Харкові та області показали, що лише 7,6% із них користувачами Інтернету [4,с. 135]. Переважна більшість педагогів використовує традиційні джерела інформації (навчально-методичні, наукові друковані  видання,  повідомлення традиційних ЗМІ). Причинами такого становища було  названо незадовільну підготовку у галузі новітніх інформаційних та педагогічних технологій (понад 38% опитаних), відсутні відповідного навчально-методичного забезпечення (понад 60%), програмного та дидактичного забезпечення (понад 60%).

Підтвердженням  викладеного вище є результати наукового пошуку О.І.Нємірова. Дослідник наголошує, що якісні підготовки педагогів у галузі ІК, яка б „забезпечувала використання комп'ютерів на рівні сучасних вимог, не відбувається застосування інформаційних технологій у практичній діяльності спеціалістів педагогічного профілю, як право обмежується елементарним використанням текстових і табличних процесорів" [5, с. 12].

Як зазначає М.Ю. Кадемія, недостатнє використання інформаційних  технологій загалом пов'язане із низьким рівнем ІК суспільства, необізнаністю щодо широких можливостей застосування інформаційних технологій, слабою мотивацією викладачів, учнів, студентів до використання інформаційних технологій у навчальному процесі та професій діяльності [6,с. 471-472].

 

 

Висновки  

На мою думку, з першого року навчання як майбутніх педагогів, студентів, так і суспільства в цілому, необхідно готувати до „співпраці" з комп'ютерами плекати бажання ґрунтовно вивчати сучасні інформаційні технології. Для успішного опанування ІТ студентами необхідно об'єднати зусилля викладачів фахових і загальноуніверситетських кафедр під керівництвом професорсько-викладацького складу - спеціалістів з прикладної математики, інформатики.

Підсумовуючи викладене  вище можна зазначити, що прагнення вітчизняних закладів вищої освіти долучитися Болонського процесу, стрімкий розвиток ІТ актуалізують проблеми, пов'язані із модернізацією змісту та організацією підготовки і перепідготовки педагогічних кадрів на основі інформатизації навчально-пізнавальної діяльності. Цей процес супроводжуватися забезпеченням освітніх інституцій професорсько-викладацьким складом із високим рівнем комп'ютерної грамотності, відповідними технічними і наочними засобами навчання, навчальними програмами курсів (у тому числі й дистанційного навчання). Недотримання викладених вище умов вкотре буде гальмувати формування інформаційної культури педагогів і стане на заваді раціональній організації навчального процесу у загальноосвітніх і професійних інституціях.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Тодорова Є., Колупаєва О. Інформаційна культура студентів// Новий колегіум. – 2007. - №2.- 86 с.

2. Баловсяк Н.В. Історико-педагогічний аналіз виникнення поняття „інформаційна компетентність"// Матеріали ІНПК „Динаміка наукових досліджень - 2004". - Дніпропетровськ, 2004. - Том 25. – 602 с.

3. Гуревич Р.С. Формування інформаційної культури майбутнього фахівця //Педагогіка і психологія професій освіти: результати досліджень: 36. наук, праць / За ред. І.А. Зязюна, Н.Г. Ничкало. - К., 2003. -596 с.

4. Кремень В.Г. Освіта і наука в Україні - інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати. - К., 2005. - 448 с.

5. Немиров О.И. Формирование зкономических знаний студентов педагогических специальностей на основе иформационных технологий: Автореф. дис... канд. пед. н.: 13.00.08. - Ставрополь, 2004. -21с.

6. Теоретичні та методичні засади розвитку педагогічної освіти: педагогічна майстерність, творчість, технології: наук. праць / За заг. ред. Н.Г. Ничкало. - X., 2007. -523 с.