Облік касових операцій і грошових документів

41. Облік касових операцій і грошових документів  

 Грошові кошти  організацій знаходяться в касі  у вигляді готівки і грошових  документів на рахунках в банках, у виставлених акредитивах і  на відкритих особливих рахунках, у чекових книжках і т.д.  Ведення касових операцій покладено на касира, який несе повну матеріальну відповідальність за збереження прийнятих цінностей.  

 Для обліку  касових операцій застосовуються  такі типові міжвідомчі форми  первинних документів та облікових  регістрів: Прибутковий касовий  ордер (форма N КО-1), видатковий касовий ордер (форма N КО-2), журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових ордерів (форма N КО-3), касова книга (форма N КО-4), книга обліку прийнятих і виданих касиром грошових коштів (форма N КО-5). Ці форми затверджені наказом Мінстату України від 18 серпня 1998 р. N 88 за погодженням з Міністерством фінансів Росії і введені в дію з 1 січня 1999  

 Надходження  грошей до каси і видачу  з каси оформляють прибутковими  та видатковими касовими ордерами. Підчистки, помарки та виправлення, хоча б і обумовлені, в цих документах не допускаються. Прийом і видача грошей за касовими ордерами можуть проводитися тільки в день їх складання.  

 Заробітну  плату, пенсії, допомоги по тимчасовій  непрацездатності, премії, стипендії  видають з каси не за касовими ордерами, а за платіжними або розрахунково-платіжними відомостями, підписаним керівником організації та головним бухгалтером.

 Прибуткові  та видаткові касові ордери  або замінюючі їх документи  до передачі в касу реєструються  бухгалтерією в журналі реєстрації прибуткових та видаткових касових документів.  

 Всі операції  з надходження і витрачання  грошових коштів касир записує  в касову книгу, яка повинна  бути пронумерована, прошнурована  і опечатана сургучною або  мастиковою печаткою. Кількість листів на ній має бути завірено підписами керівників організації і головного бухгалтера.

 У терміни,  встановлені керівником організації,  а також при зміні касирів  проводиться раптова ревізія  грошових коштів та інших цінностей,  що знаходяться в касі.

 Облік надходження  та вибуття грошових документів  оформляють прибутковими та видатковими  касовими ордерами. Дані касових  ордерів касир записує в книгу  руху грошових документів, що  є регістром аналітичного обліку  грошових документів. Аналітичний  облік грошових документів ведуть за їх видами. Один-два рази на місяць касир складає в касовій книзі звіт за що надійшли і вибули документам. 

42. Облік операцій  на поточному рахунку в національній  валюті.

Облік операцій на поточному  рахунку  в національній валюті        

 Для  зберігання вільних грошових коштів і проведення безготівкових розрахунків  підприємствам, організаціям, громадянам  - суб'єктам підприємницької діяльності в банках відкривають поточні рахунки згідно з Інструкцією №3 «Про  відкриття банками рахунків у національній і іноземній   валюті»,  затвердженою   постановою    правління Національного банку  України від 04.02.98 №36. З поточного рахунка оплачуються  операції, що забезпечують виробничо-господарську, комерційну та іншу діяльність; розрахунки за товарно-матеріальні цінності з постачальниками  і покупцями  продукції; надані і отримані послуги; сплата  обов'язкових платежів до бюджету  і державних фондів; операції, пов'язані із забезпеченням власних соціально-побутових потреб, та інші операції відповідно до статутної діяльності підприємства. З поточного рахунка банк видає готівку на оплату праці, виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності, дивідендів (доходів), на господарські та інші потреби. Видачу готівкових грошових коштів, а також  безготівкові перерахування з поточного рахунка підприємства банк проводить на підставі наказів власника рахунка або з його згоди (акцепту).        

 Періодично (у встановлені строки) банк видає  підприємству виписки з його  поточного рахунка, тобто перелік  здійснених за звітний період операцій. До виписки додаються відповідні виправдні документи, на підставі яких були зараховані або списані кошти. Виписка банку фактично  являє собою  другий примірник особового рахунка підприємства, відкритого банком. Зберігаючи грошові кошти підприємства, банк вважає себе його боржником, тобто на цю суму має кредиторську заборгованість. Звідси - залишки коштів і надходження  на поточний  рахунок банк записує по кредиту поточного рахунка, а зменшення свого боргу (списання, видачу готівкою) - по дебету. Тому, обробляючи виписки банку, бухгалтер повинен пам'ятати про цю особливість і записувати зараховані суми і залишок по дебету поточного рахунка) а списання - по кредиту.        

 Одержана  із банку виписка перевіряється й обробляється: підбираються всі виправдні документи, проставляються кореспондуючі рахунки. Всі додані до виписки документи погашаються  штампом «Погашено». Крім того, на документах також  вказують порядковий номер його  запису у виписці банку. Це необхідно для контролю за рухом коштів на поточному рахунку, а також для наступних перевірок.         

 Виписки  банку є регістрами аналітичного  обліку і підставою  для облікових запасів на поточному рахунку.        

  Синтетичний облік наявності І руху грошових коштів на поточному  рахунку підприємства в національній валюті ведеться на активному рахунку ЗІ «Рахунки в банках», субрахунок 311 «Поточні рахунки в національній валюті», по дебету якого відображають надходження (зарахування) коштів, 
а по дебету — списання використаних коштів.         

 На  суму  зарахованих на поточний  рахунок  підприємства коштів дебетують  рахунок 311 «Поточні рахунки в національній валюті»  в кореспонденції з  кредитом рахунків:  

301 «Каса  в  національній валюті» (на суми, внесені готівкою  із каси); 
   361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»  (на суми, одержані від вітчизняних покупців і замовників за реалізовану продукцію,  товари, роботи, послуги); 
   37 «Розрахунки з різними дебіторами» (на суми, одержані від різних дебіторів у погашення заборгованості);  

60  «Короткострокові  позички» (на  суми  одержаних банківських кредитів) та ін.        

 Перераховані (видані готівкою) грошові кошти з поточного рахунка підприємства відображаються по кредиту рахунка 311 «Поточні рахунки в національній валюті» і дебету рахунків:  

301 «Каса  в національній валюті» (на суми, видані готівкою); 
   631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (на суми,  перераховані постачальникам в  оплату  вартості одержаних  матеріальних цінностей, робіт, послуг);  

64 «Розрахунки за податками і платежами» (на суми, сплачених податків і обов'язкових платежів до бюджету позабюджетних  фондів); 
   65 «Розрахунки за страхуванням» (на суми збору, сплаченого за пенсійним і соціальним страхуванням);  

67 «Розрахунки  з учасниками» (на суми перерахованих дивідендів та Інших виплат учасникам);   

68 «Розрахунки  за іншими операціями» (на суми  оплаченої кредиторської заборгованості  по внутрігосподарських та інших  розрахунках); 
   601 «Короткострокові кредити  банків у національній валюті» (на  суми погашеної  заборгованості банкам по одержаних  кредитах) тощо. 
         Якщо  при опрацюванні виписки банку з поточного рахунка підприємства виявлено помилково списані або зараховані кошти, бухгалтер повинен письмово повідомити установу банку про допущену помилку для внесення виправлень. На  суму, помилково  списану банком з  поточного 
рахунка підприємства, в бухгалтерському обліку роблять запис по дебету рахунка 374 «Розрахунки за претензіями» і кредиту рахунка 311 «Поточні рахунки  в національній валюті». При  поновленні банком на поточному  рахунку підприємства помилково списаної суми роблять зворотній запис (тобто дебет рахунка 311 і кредит рахунка 374). 
         Помилково зарахована  на  поточний  рахунок   підприємства  сума відображається по дебету рахунка  311 «Поточні рахунки в національній валюті» і кредиту рахунка 685 «Розрахунки з іншими  кредиторами». Після одержання виписки банку з виправленим помилковим  записом складається бухгалтерська проводка із зворотною кореспонденцією рахунків (дебет рахунка 685 і кредит рахунка 311). Так забезпечується ідентичність записів на поточному рахунку як в банку, так і на підприємстві. 

43. Облік операцій  на поточному рахунку в іноземній  валюті.

    Облік операцій  по безготівковій  валюті

         Режим здійснення  операцій у іноземній валюті  на території України, загальні  принципи валютного регулювання,  права й обов'язки суб'єктів  валютних відносин регламентуються  Декретом Кабінету Міністрів  України «Про систему  валютного регулювання  і валютного контролю»  від 19.02.93 № 15-93 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Правління НБУ  від 04.08.97 № 212), Правилами використання готівкової іноземної валюти на території України, затвердженими постановою Правління  НБУ  від 26.03.98 та іншими нормативними актами.         

 Облік  операцій у іноземній валюті  регламентується Положенням  про бухгалтерський облік операцій у іноземній валюті,  затвердженим  наказом  Мінфіну  України  від 14.02.96 № 29 (із змінами, внесеними згідно з наказом 
Мінфіну України  від 05.12.97 № 268).        

 Відповідно  до зазначеного Положення і  національного Плану  рахунків бухгалтерський облік наявності та руху валютних  коштів здійснюється на рахунку 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» за субрахунками (рахунками третього порядку): 312-І «Валютний рахунок в  країні», 312-2 «Валютний  рахунок за кордоном», 312-3 «Транзитний валютний  рахунок». 
         Записи на рахунку 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» та його субрахунках здійснюються на підставі виписок банку з цього рахунка і доданих до них розрахунково-платіжних документів, за якими були зараховані або сплачені кошти у іноземних валютах. 
         Аналітичний облік по рахунку 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» ведеться так, щоб забезпечити достовірну інформацію про  наявність і рух валютних коштів по кожному  з відкритих у банку рахунках в іноземних валютах: «Валютний рахунок у доларах США», «Валютний  рахунок в  англійських фунтах», «Валютний рахунок у німецьких  марках» тощо. Проте для  систематизації і узагальнення інформації про господарські операції у різних валютах у бухгалтерському обліку здійснюється перерахунок  іноземних валют у національну валюту  України (в гривні) за курсом, встановленим НБУ на дату оформлення розрахунково-платіжних документів. Такою датою вважається дата виписки платіжного доручення на перерахування іноземної валюти зарубіжному партнеру, дата виписки 
прибуткових і видаткових касових ордерів, дата митного оформлення  матеріальних цінностей (робіт, послуг) по експортно-імпортних операціях. 
         При  опрацюванні  первинних документів, вартісні показники яких вказані в іноземних валютах, облікові працівники в знаменнику вказують еквівалент цих показників у гривнях по курсу НБУ на дату, яка прийнята для перерахунку операцій у іноземній валюті. У облікових регістрах (журналах-ордерах, відомостях, книгах) господарські операції також відображають в гривнях та іноземній валюті (з зазначенням назви валюти — російські рублі, долари США   тощо).        

 Бухгалтерський  облік операцій у іноземних валютах ведеться в тій самій системі рахунків, 'що й облік операцій у гривнях. Записи по рахунках розрахунків з постачальниками і підрядчиками, покупцями і замовниками та іншими дебіторами і кредиторами здійснюються відповідно на рахунках 36 «Розрахунки  з покупцями і замовниками») 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками», 64 «Розрахунки за  податками й платежами»  та ін. При цьому можливе  відокремлення розрахунків в іноземних валютах на окремих субрахунках, що відкриваються в складі відповідних  синтетичних  рахунків. У  облікових  регістрах обов'язково  вказують  дату  здійснення  господарської операції, оформленої відповідним документом. 
         Наявність і рух готівкової іноземної валюти в касі підприємства відображається на рахунку ЗО «Каса», за субрахунком 302  «Каса в іноземній валюті». Записи на субрахунку 302 здійснюються в загальноприйнятому порядку на підставі звітів касира з доданими до них прибутковими і 
видатковими касовими ордерами. 

 Законом  України «Про внесення змін в деякі Декрети Кабінету Міністрів України з питань валютного регулювання»  від 03.06.97 № 295 було відмінено обов'язковий продаж  на Міжбанківській валютній біржі 50% від надходжень валюти  по експортних операціях. Проте постановою Правління Національного банку України від 04.09.98 №349 «Про  введення обов'язкового продажу надходжень у іноземній валюті на користь резидентів - юридичних осіб» (із змінами, внесеними постановою від 14.09.98 № 365) встановлено, що на період до стабілізації ситуації на валютному ринку України 50%  від надходжень у іноземній валюті на користь резидентів - юридичних осіб підлягає обов'язковому  продажу через уповноважені банки на Українській міжбанківській валютній біржі, за винятком:

-                кредитів (позик, фінансової допомоги);

-                сум по гранту КFW;

-                сум, які повністю направляються резидентами на погашення  кредитів, позик і фінансової допомоги;

-                сум, придбаних на Українській міжбанківській валютній біржі і Київській міжбанківській валютній біржі в межах строків для розрахунків з нерезидентами;

-                сум, перерахованих раніше нерезидентам І повернених  через невиконання зобов'язань, якщо вони не були куплені на міжбанківському валютному ринку України;

-                сум, що належать банкам і уповноваженим кредитно-фінансовим  установам;

-                депозитів, розміщених резидентами;

-                виручки від експорту послуг транспортних організацій, яка спрямовується ними на експлуатаційні витрати, пов'язані з обслуговуванням їх транспортних засобів за межами  України. Підставою є сертифікат торгово-промислової палати України.          

 При  здійсненні обов'язкового продажу валюти винагорода уповноважених  банків не може перевищувати 0,05% по кожній угоді, включаючи операційні витрати.        

 Постановою  Правління Національного  банку України від 24.07.97 № 248 передбачено, що валютні надходження на  адресу резидента піддягають зарахуванню на розподільчий валютний рахунок. Банк зобов'язаний не пізніше наступного дня повідомити власника рахунка про надходження  валюти на розподільчий рахунок і, якщо резидент протягом п'яти банківських днів не дасть йому доручення на перерахування валютних коштів з розподільчого рахунка) банк на 6-й банківський день самостійно перераховує ці кошти на валютний  рахунок резидента. 
         Валютні кошти, зараховані на розподільчий рахунок, у бухгалтерському обліку відображаються записом по дебету рахунка 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті», субрахунок 312-3 «Транзитний валютний рахунок» у кореспонденції з кредитом рахунка 362 «Розрахунки з іноземними покупцями».        

 Перерахування  банком  валютних  коштів транзитного валютного  рахунка на валютний  рахунок підприємства резидента відображається записом по дебету рахунка 312, субрахунок 312-І «Валютний рахунок в країні» і кредиту рахунка 312, субрахунок 312-3 «Транзитний валютний рахунок». 
         При обов'язковому продажу валюти (50Уо), а також якщо  підприємство приймає рішення про продаж частки валюти, що залишилася  в його розпорядженні на Українській міжбанківській валютній біржі (УМВБ), воно подає банку  доручення (заявку) встановленої форми. Валютні кошти, перераховані банком на рахунок УМВБ для продажу, в сумі, визначеній за курсом НБУ на дату здійснення операції, відображаються записом по дебету рахунка 334 «Грошові кошти  в дорозі в іноземній валюті» і кредиту субрахунка 312-3 «Транзитний валютний рахунок». 
         Одержана на рахунок  підприємства національна валюта (гривні) зараховується в доход від реалізації іноземної валюти (за вирахуванням суми, утриманої банком як винагорода за надані послуги по продажу валюти на біржовому ринку) і в бухгалтерському обліку відображається записом  по  дебету  рахунка 311  «Поточні  рахунки   в національній валюті» в кореспонденції з кредитом рахунка 711 «Доход від реалізації іноземної валюти».         

 Собівартість  реалізованої на біржовому ринку  іноземної валюти за курсом  НБУ, що  діяв на день здійснення операції (за вирахуванням суми винагороди, утриманої банком), списується з  кредита рахунка  334  «Грошові кошти  в дорозі в іноземній валюті» на дебет рахунка 942 «Собівартість реалізованої іноземної валюти»       

 У такій  же  кореспонденції рахунків відображається і сума винагороди, утримана банком  за надані послуги по продажу іноземної валюти на біржовому ринку.        

 Наприкінці  звітного періоду для визначення  фінансового результату від продажу  Іноземної валюти на Міжбанківській  валютній біржі роблять записи: 
   1) на списання доходу від реалізації іноземної валюти:

Д-т рах. 711 «Доход  від реалізації іноземної валюти»

К-т рах. 791 «Результат основної діяльності»;

2) на списання  собівартості реалізованої валюти:

Д-т рах. 791 «Результат  основної діяльності»

К-т рах. 942 «Собівартість реалізованої іноземної  валюти»;  

3) на списання  фінансового результату від продажу  іноземної валюти, визначеного за  даними  рахунка 791 «Результат основної діяльності» (як різниця між кредитовим і дебетовим оборотами);  

4) на суму  одержаного прибутку:

Д-т рах. 791 «Результат основної діяльності»

К-т рах. 441 «Прибуток нерозподілений»;

5) на суму  збитку:

Д-т рах. 442 «Непокриті збитки»

К-т рах. 791 «Результат основної діяльності».

44. Облік розрахунків з підзвітними особами

96.Облік  розрахунків з  підзвітними особами.  Готівкові гроші можуть витрачатися через касу підпр.,а в окремих випадках, коли сплата витрат через касу або з рахунку в банку неможлива( витрати по відрядж.,придбання дрібного інвентарю і т .і.)- через підзвітних осіб. Згідно з постановами КМУ та Мінфіну направл-я робітника у відрядж. викон-я за наказом кер-ка.Витрати по відрядж-ях входять у склад валових витрат підпр.тільки у разі наявності докум., які підтвердж. зв’язок цього відрядження з осн. д-стю підпр. Облік розрах-ів з підзв. особами ведеться на рах.372. Рах. акт.-пасивний, оскільки і підпр., і підзв. особа можуть виступати боржниками  один одного. В БО на суму виданого авансу підзвітн. особі на господ.витрати та витрати по відрядж-х роблять запис  по Дт327 та Кт 30”Каса”. Після повернення з відряж. протягом 3 днів робітник має подати в бухгалтерію авансов. звіт про витрачені суми у зв’язку з відрядж-м. Разом зі звітом подаються свідотство про відрядж., яке оформлене у відповід. порядку, докум. про найм житла, проїздні  та інші докум.У разі видачі робітнику готівки на відряд-ня та коштів у підзвіт для вирішення у відрядженні вир. або господ. питань, то підзвіт. особа, після повернення з відрядж-я , протягом 3-х днів повинна подати в бухгалтерію разом зі звітом про суму, видану на вирішення господ. питань, авансовий звіт про витрачені кошти  на відрядж-я. Після перевірки бухгалтерією законності та доцільності витрат, на  звіті вказуються суми витрат ,які утвердж. керів-м. Витрати з підзвіт. сум  списуюься з Кт 372  на Дт 20 ”Вироб. запаси” ,22 ”Малоц .та швидкознош.  предм.”, 92 ”Адмін. витрати”, 93 ”Витрати на сбут” та інш. Суми невитраченого авансу підлягають поверненню робітником в касу підпр.          

 Грошові  кошти  можуть витрачатися через касу підприємства, а в окремих випадках, коли оплата витрат через касу або рахунків у банках затруднена або зовсім неможлива (службові відрядження, придбання дрібного інвентарю, канцелярних предметів тощо), - через підзвітних осіб. 
         Витрати  на  службові відрядження  регламентуються постановою Кабінету Міністрів України «Про норми  відшкодування витрат  на відрядження в межах України І за кордоном» від 23.04.99 № 663 та Інструкцією про службові відрядження в  межах України і за кордоном, затвердженою  наказом Мінфіну  України від 13.03.98 № 59 (з наступними  змінами і доповненнями). Відповідно до вказаних нормативних  актів працівники підприємства направляються у відрядження згідно з наказом керівника (або його заступника). Строк відрядження не може перевищувати: в межах України - ЗО календарних днів, за кордоном - 60 календарних  днів.  Строк  відрядження  працівників, які направлаються  для виконання у межах  України монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, не 
повинен  перевищувати періоду будівництва об'єктів.        

 Реєстрація  осіб, які вибувають у відрядження,  здійснюється у спеціальному  журналі, в якому зазначається  дата вибуття у відрядження  І дата повернення з відрядження.    Витрати на  відрядження включаються до складу валових витрат підприємства тільки за наявності документів, які підтверджують зв'язок даного відрядження з основною діяльністю підприємства  (заключення  договорів, угод, участь в переговорах, конференціях, симпозіумах тощо). Граничні норми  добових витрат для працівників підприємств, установ і організацій всіх форм власності (крім державних службовців, а також інших осіб, які направляють ся у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються за рахунок коштів бюджетів) встановлені в єдиній сумі незалежно від статусу населеного пункту: для відряджень у межах України - 6 грн„ для відряджень за кордон - 160 грн. У разі, коли  до рахунків на оплату вартості проживання у готелях включаються  витрати на харчування, норми добових витрат встановлені: при одноразовому харчуванні - 4 грн. 80 коп., при дворазовому - 3 грн. 60 коп., при трьохразовому  харчуванні - 2 грн. 40 коп. При відрядженнях за кордон - відповідно 126 грн., 90 грн., 57 грн. 
         Для державних  службовців і працівників підприємств, установ, організацій, які повністю або частково утримуються за рахунок коштів бюджетів, норми відшкодування витрат на відрядження за кордон (норми добових витрат і по  відшкодуванню витрат на наймання  житлового приміщення  за  добу) встановлені в  Додатку  до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.99 № 663.        

 Державним  службовцям  і працівникам зазначених підприємств, установ та організацій, які перебувають за кордоном тривалий  строк і отримують заробітну плату в іноземній валюті, та працівникам дипломатичних установ України, які перебувають за  кордоном  у довготривалому відрядженні та отримують  виплати в іноземній валюті, у 
разі відрядження в межах країни перебування добові витрати  відшкодовуються  у розмірі 80% від норм добових витрат, визначених у Додатку до цієї постанови для даної країни.        

 Визначення  днів відрядження  для  виплати добових здійснюється з урахуванням дня вибуття і дня прибуття до місця постійної роботи, які зараховуються як 2 дні. Фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками  у посвідченні про відрядження, засвідченими печаткою.  За відсутності у посвідченні відмітки про відрядження добові  не виплачуються. 
         За наявності підтвердних документів підприємство відшкодовує   особам, що  перебували у відрядженні, також витрати: 
    - на проїзд до місця відрядження і назад (крім таксі) з урахуванням  усіх видів витрат, пов'язаних з придбанням  квитків, користуванням постільними речами в поїздах, а  також страхових платежів на транспорті; 
    - по найманню  житлового приміщення  у розмірі фактичних витрат, з урахуванням побутових послуг, наданих  у готелях (прання, чистка, прасування одягу тощо), але не  більш як 10% від норм добових витрат за всі дні проживання (для державних службовців);    

- на бронювання  місць у готелях у розмірах  не більш як 50% від вартості  місця за добу;

-          на користування  у готелях холодильником  І телевізором;

-          на комісійні у разі обміну валюти (при закордонних  відрядженнях).               

 Понад  встановлені норми компенсації  витрат відшкодовуються також  витрати на оплату  ПДВ   за придбані  проїзні документи, користування в поїздах постільними  речами та наймання  житлових приміщень  відповідно до  підтвердних документів в оригіналі. Відшкодовуються також витрати на службові телефонні розмови у розмірах, погоджених з керівником підприємства. 
         При відрядженні на один день у таку місцевість, звідки працівник має змогу щоденно повертатись до місця постійного  проживання, добові відшкодовуються за повну добу.        

 Відрядження за кордон здійснюється відповідно до наказу керівника підприємства після затвердження завдання,  в якому визначаються мета поїздки, строк, умови перебування за кордоном (у разі поїздки за запрошенням надається його копія з перекладом) і кошторис витрат. Строк 
 відрядження не може перевищувати 60 календарних днів. Підприємства, які направляють працівників у зарубіжну  поїздку, забезпечують їх грошовими коштами в національній валюті країни, в яку відряджається працівник, або у 
 вільно конвертованій валюті (доларах США)   у вигляді авансу на поточні потреби у розмірах, обумовлених реальними потребами в країні перебування у відрядженні відповідно до встановлених норм. Перерахунок норм, встановлених у гривнях, у долари США здійснюється за прогнозним  офіційним  обмінним   курсом  на  поточний   рік  національної валюти України до долара США або в національну валюту країни, до якої направляється у відрядження працівник. Копія наказу про відрядження за кордон, заявка на покупку готівкової валюти та розрахунок суми валюти, потрібної для виплати авансу на відрядження, подаються  уповноваженому  банку, який  обслуговує підприємство. На підставі поданих документів банк повинен продати підприємству зазначену суму валюти з оплатою   по  безготівковому розрахунку. При цьому згідно з п. 7.3.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати підприємства на купівлю іноземної валюти  на відрядження покриваються за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства. Відповідно до п. 5.4.8 Закону видатки в межах  встановлених норм включаються   до валових витрат підприємства, а  понад норми  (враховуючи видатки, здійснені з дозволу керівника) - списуються за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні  підприємства. При цьому  згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.92 № 13-92 «Про прибутковий  податок з громадян» суми, що  відшкодовуються  працівникові за рахунок  прибутку підприємства, вважаються  його власним доходом і мають бути приєднані до оподатковуваного доходу, з якого утримується прибутковий податок. На ці суми нараховуються збори на соціальне і пенсійне страхування. 
         У  бухгалтерському обліку на суму виданого авансу підзвітній особі на службові відрядження (або господарські потреби) роблять запис по дебету рахунка 372 «Розрахунки з підзвітними особами» в кореспонденції з кредитом рахунка ЗО «Каса». Протягом трьох днів післяповернення з відрядження (у разі застосування корпоративних пластикових карток міжнародних платіжних систем - не пізніше 10, а в окремих випадках з дозволу керівника підприємства при поважних причинах - 20 робочих днів) працівник зобов'язаний подати в бухгалтерію авансовий звіт про витрачені у зв'язку з відрядженням кошти. Разом з авансовим звітом подаються 
посвідчення про відрядження, оформлене у відповідному порядку, документи про наймання житла, проїзні та інші документи в оригіналі. 
         Якщо  аванси підзвітним особам були видані на господарські потреби, то до авансових звітів таких осіб додаються копії товарних чеків, матеріальні прибуткові ордери з розпискою осіб, які прийняли від підзвітної особи придбані предмети) -та Інші виправдні документи. 
         Бухгалтерія перевіряє правильність оформлення авансових звітів і доданих до них документів, встановлює законність і доцільність здійснених витрат. Після перевірки на звіті зазначаються суми витрат, що підлягають затвердженню   керівником. Списання  з підзвітних осіб виданих сум авансів відображається по кредиту рахунка 372 «Розрахунки  з підзвітними особами», і дебету рахунків:  

92 «Адміністративні  витрати» (на суми, витрачені на  службові відрядження); 
   93 «Витрати на збут» (на суми, витрачені по операціях, пов'язаних із збутом продукції); 
   20 «Виробничі  запаси», 28 «Товари» (на вартість придбаних  матеріальних цінностей із підзвітних сум) та ін.        

 Постановою  Правління  Національного  банку України від 22.05.98 № 207 «Зміни і доповнення до інструкції № 4 «Про  організацію роботи по готівковому обігу установами банків України»  визначено, що готівка, видана під звіт, але з будь-яких причин не витрачена (частково чи в повній сумі), має бути повернена в касу підприємства одночасно з авансовим звітом не пізніше 10 робочих днів з дня видачі її під звіт (по відрядженнях - не пізніше трьох робочих днів після повернення з відрядження). Якщо із каси підприємства його  працівнику одночасно  видані готівка на відрядження  і кошти під звіт для вирішення під час цього відрядження  господарських (виробничих) питань і при цьому  строк відрядження перевищує 10 робочих днів з дня видачі коштів під звіт, то підзвітна особа протягом трьох робочих днів після повернення з відрядження повинна подати в бухгалтерію підприємства одночасно звіт про суму, видану їй для вирішення  господарських (виробничих) питань, і авансовий звіт про витрачені кошти безпосередньо на відрядження. Готівка, видана під звіт (у тому числі і на відрядження), але не витрачена і не повернена в касу підприємства (в повній сумі, виданій під звіт, або в сумі, яка не підтверджена авансовими звітами), на наступний день після закінчення зазначених вище строків включається розрахунково (без складання бухгалтерської проводки) в суму залишку готівки в касі на кінець дня. Одержана  в  результаті розрахункова сума  порівнюється  із встановленим лімітом залишку  готівки в касі.        

 Своєчасно  неповернені до каси підзвітні  суми підлягають утриманню   із заробітної плати. Заборгованість підзвітних осіб у разі неповернення у встановлений строк суми авансу, виданого на службові відрядження у валютних коштах, стягується в сумі, еквівалентній потрійній сумі вказаних валютних  цінностей, перерахованій за курсом  Національного банку України на  день погашення заборгованості. 

45. Облік розрахунків  з дебіторами. 

51. Нематеріальні активи, їх класифікація і оцінка, критеріїї їх визнання. Нематер. активи - умовна вартість об`єктів промисл. та  інтелект. власності , а також ін. аналогічних майнових прав, які визнач. об`єктом права власн-сті конкр. підпр-ва (гудвілл, патенти, ноу-хау, авторські права, прогр. забезпеч. обчислюв. тех.-ки...). Мають такі х-ні риси: відсутність мат форми; використання протягом тривалого часу; властивість приносити ек вигоду п-ву; високий ступінь невизначеності розмірів майб прибутку від їх викор-ня. Бухгалтерський облік нем ак ведеться щодо кожного об'єкта за такими групами: права користування прир ресурсами ; права користування майном ; права на знаки для товарів і послуг ; права на об'єкти пром власності ; авторські та суміжні з ними права ; гудвіл; інші немат акт (право на провадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо). Нематеріальний актив відображається в балансі, якщо існує імовірність одержання майбутніх ек вигод, пов'язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена. БО немат активів здійснюється за первинною в-тю,  що визначається в зал-ті від джерела їх надходження (придбання; внески засновників; обмін одного н.а. на інший н.а.; обмін н.а. на інший актив; в р-ті об’єднання п-в). Собіварт. придбаного немат. активу включ. всі витрати , пов’яз. з його придбанням та доведенням до стану, придатного до викор. Якщо немат. актив надійшов у рез. обміну, то його собів. дор. різниці між справедливою ринк.вартістю отриманого активу і сумою часткової оплати під час придбання. Собів. безкоштовно отриманого немат. активу дор. ринк. вартості на дату прийняття на облік.