Облік виробничих запасів на малих підприємствах

Реферат

з предмету «Організація обліку на малих підприємствах»

на тему «Облік виробничих запасів на малих підприємствах»

Виконала

студентка ІІ курсу

за спеціальністю «Бухгалтерський  облік»

Реферат захищено __________ з оцінкою________.

Зміст

1. Облік виробничих запасів…………………… ……………………..3

2. Облік малоцінних та швидкозношуваних предметів.…………….13

Висновок………………………………………………………………..18

Список використаних джерел…………………………………………19

1. Облік виробничих запасів

Облік запасів, у тому числі і виробничих, регулює Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси". Згідно з ним запаси - це активи, які підприємство утримує для подальшого продажу за умови звичайної господарської діяльності або для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління виробництвом.

На малих підприємствах виробничі запаси обліковують на рахунку 20 "Виробничі запаси". Готову продукцію тут обліковують па рахунках 26 "Готова продукція". Виробничі запаси обліковуються за купівельною вартістю без податку на додану вартість, який при їх купівлі платники цього податку відносять на розрахунки з бюджетом.

До виробничих запасів відносять сировину і матеріали, органічні і мінеральні добрива, тару, медикаменти, біопрепарати отрутохімікати, а також сільськогосподарську продукцію, передану на давальницьких умовах для переробки на стороні.

Як виробничі запаси обліковують бензин, дизельне пальне, інші рідкі нафтопродукти, мастила та вугілля, дрова, торф'яні брикети, інші види палива. Облік ведуть за кількістю і вартістю окремо за кожним видом нафтопродуктів, їхніми марками, найменуваннями і сортами твердого палива. Наприклад, окремо слід обліковувати бензин А-76, А-80 та ін.

Слід зазначити, що рідке паливо надходить на малі підприємства за кількістю в одиницях маси (кілограмах), а видається під звіт водіям, механізаторам в об'ємних одиницях ( літрах). Тому при оприбуткуванні бензину і дизельного пального на основі даних про їхню питому вагу, яка вказана в супровідних документах, визначають кількість одержаного пального в літрах. У супровідних документах постачальники повинні вказати суму податку до додану вартість. Крім того, обов'язковою є спеціальна податкова накладна, яка містить дані про кількість бензину, його ціну, вартість, суму податку на додану вартість.

До виробничих запасів відносять також будівельні матеріали, як от цеглу, вапно, щебінь , пісок, гіпс, керамзит, пиломатеріали, ліс-кругляк, черепицю, шифер, покрівельне залізо, м'яку покрівлю, санітарно-технічні матеріали, цвяхи, електроматеріали, лаки, фарби, облицювальну плитку тощо та готові конструкції (віконні блоки, двері, котли, калорифери, радіатори залізобетонні вироби та ін.), що використовуються при капітальних вкладеннях та ремонтах, а також технологічні лінії для переробки продукції чи консервування, інше обладнання, яке потребує монтажу і установки в допоміжних чи промислових виробництвах малого підприємства.

Облік будівельних матеріалів та обладнання до встановлення організовується аналогічно, як і будь-яких інших матеріальних цінностей, тобто окремо за видами, сортами. Відмінність є лише в організації зберігання будівельних матеріалів, оскільки частина їх знаходиться на відкритих майданчиках (щебінь, пісок, залізобетонні вироби, ліс-кругляк) та в оформленні списання при витрачанні.

Сюди ж відносяться і запасні частини: підшипники, шестерні, шківи, сальники, шайби, привідні ремені, ланцюги, фільтри поршневі кільця, колінвали та інші деталі, запасні частини для автомобілів, тракторів, самохідних машин. Тут обліковуються також автомобільні і тракторні шини, акумулятори. Виходячи з вартості та дефіцитності запасних частин, їх облік організовують по різному. Дрібні запасні частини обліковують у сумарному виразі разом. Акумулятори, шини, коробки передач, двигуни, інші складні вузли і агрегати обліковують за кількістю і вартістю. На складах будь-які запасні частини, вузли і агрегати обліковують за кількістю в розрізі кожного номенклатурного номера (а не найменування, як це практикують на деяких підприємствах, бо, наприклад загальна назва "підшипники" не дає права відкривати одну картку для складського обліку всіх їхніх модифікацій).

Необхідно звернути увагу, що вартість будівельних матеріалів та запасних частин не відносять на валові витрати, оскільки вони до них включаються у загальній сумі витрат на ремонти і реконструкцію основних засобів (до 10 % їхньої балансової вартості), або ж відносять на зменшення оподатковуваного прибутку за сумою нарахованої амортизації на решту витрат з ремонтів, яка приєднується до балансової вартості основних засобів. Якщо ж на ремонти списано вартість матеріалів, що були віднесені при придбанні до валових витрат, то при списанні витрат на ремонти (реконструкцію) основних засобів вартість матеріалів у сумі, попередньо вже віднесеній до валових витрат, необхідно сторнувати з них кореспонденцію рахунків дебет 841, кредит 841.

Якщо мале підприємство вирощує сільськогосподарські рослини, або утримує тварин, в тому числі і сторожових собак, то у складі виробничих запасів на окремих субрахунках цього рахунка обліковують зерно, картоплю, овочі, грубі і соковиті, консервовані та інші корми і посадковий матеріал, за сортами і репродукціями, масою та вартістю.

Особливість обліку цього виду товарно-матеріальних цінностей є те, що масу грубих і соковитих кормів, наприклад, можна визначити не в момент збирання, а через певний термін після закладання на зберігання: грубі - не раніше 3 днів після накладання, силос - не раніше, як через 20 днів. Деякі види кормів (силос, сінаж) закладають у спеціальні траншеї. Тому заздалегідь треба знати об'єм таких споруд, оскільки масу цих кормів визначають, виходячи з кількості кубометрів і їх питомої ваги. Для визначення об'єму скирт, стогів, траншей використовують дані обмірів і спеціальні формули.

Облік на складах і в бухгалтерії повинен забезпечувати чіткий контроль за наявністю, надходженням і вибуттям запасів, не допускати можливостей для змішування кількості і вартості різних номенклатур, щоб не створювати умов для пересортування та нестач одних матеріалів покриттям надлишками за іншими. Місця зберігання товарно-матеріальних цінностей повинні бути належно підготовленими і надійними, щоб виключити псування чи крадіжки матеріалів. Кожне з них (склад, комора тощо) повинні мати відповідний шифр (помер), який обов'язково вказують у всіх первинних документах. Місця зберігання треба забезпечити необхідними контрольно-вимірювальними приладами (лічильниками, вагами, мірниками тощо), обладнати відповідними стелажами, полицями, шафами, комірками, засіками та ін., на яких повинні бути ярлики, де вказані назви, інвентарні номери, шифри, ціна матеріалів, вимірники (тонни, центнери, кілограми, грами, штуки, кубометри, літри), за якими обліковують ці матеріали. Шифри розробляють за серійною системою. Особливо важливе застосування таких шифрів на тих малих підприємствах, де значна кількість комплектуючих матеріалів, подібних за зовнішнім виглядом, майже однакових за вартістю. Що ж до запасних частин, без цих шифрів тут не обійтися. Зокрема, шифр 203111 може бути присвоєний такому найменуванню як акумулятори автомобільні. Перша цифра 2 означає клас, друга - синтетичний рахунок 0 "Виробничі запаси", третя 3 - субрахунок "Запасні частини", четверта 1 - групу "Акумулятори автомобільні", п'ята і шоста 11 - марку акумулятора.

Усі товарно-матеріальні цінності, що знаходяться у місцях їх зберігання, відносять під звіт матеріально відповідальним особам (завскладом, комірник), з якими має бути укладений договір про повну матеріальну відповідальність. Право отримувати для виробничих потреб матеріали мають відповідальні працівники, яких затверджують на початку року наказом керівника малого підприємства. У матеріально відповідальних осіб та в бухгалтерії повинні бути зразки підписів таких працівників.

Усі операції з надходження і вибуття товарно-матеріальних цінностей на складах відображають у картках чи книгах складського обліку. Книги повинні бути пронумеровані, а кількість сторінок у кінці має бути засвідчена підписами керівника і головного бухгалтера й скріплена печаткою. Книги чи картки складського обліку видають під розписку з відображенням у реєстрі їх видачі. На окремих аркушах книги чи картках вказують дату, порядковий номер картки, шифр матеріалу, його назву, вимірники, ціну; їх підписує головний бухгалтер (бухгалтер з обліку матеріалів).

Записи операцій із надходження чи вибуття матеріалів у книгах чи картках проводить завскладом (або бухгалтер складу) на основі первинних документів. Оприбутковують матеріали на склад за прибутковими ордерами (одно- чи багатостроковими), які виписують на кожний номенклатурний номер чи партію матеріалів. При централізованих поставках матеріалів їх оприбутковують за товарно-транспортними накладними. Якщо матеріали надійшли без супровідних платіжних документів, або є розбіжності між фактичним надходженням та даними супровідних документів, оприбуткування проводять на підставі комерційного акта про приймання матеріалів. Коли ж надійшли платіжні документи, за якими постачальники не відправили матеріали (безтоварні рахунки-фактури), то суми за ними відносять на субрахунок 374 "Розрахунки за претензіями". Внутрішнє переміщення матеріалів або здачу з виробництва (цехів, інших підрозділів) невикористаних матеріалів чи відходів відображають накладними.

Відпуск матеріалів на виробництво проводять за вимогами або лімітно-забірними картами. При продажі матеріалів використовують накладні або товарно транспортні накладні, якщо перевезення матеріалів здійснюють автотранспортом.

На основі записів у книгах чи картках складського обліку матеріально відповідальні особи складають реєстр приймання-здачі документів (або звіт про рух матеріалів) у двох примірниках, до якого прикладають усі первинні документи; один із них разом з первинними документами передають у бухгалтерію в установлені строки. У кінці кожного місяця залишки з книг чи карток складського обліку записують у сальдову відомість (книгу), яка знаходиться у бухгалтерії.

У бухгалтерії малого підприємства, як правило, ведуть лише вартісний облік товарно-матеріальних цінностей, оскільки кількісний забезпечується на складах. У той же час тут у сальдових відомостях є інформація про наявність товарно-матеріальних цінностей на початок і кінець кожного місяця.

Крім того, у бухгалтерію надходять усі первинні документи на оприбуткування матеріалів, тут спочатку виписують первинні документи на їх видачу у виробництво чи на реалізацію, які після виконання повертаються назад разом із реєстрами приймання-здачі (звітами про рух матеріалів). Але навіть зовнішні документи (товарно-транспортні накладні), як правило, надходять на підприємство на основі виписаних тут довіреностей на отримання матеріалів від постачальників.

Довіреність видають під розписку тільки тим відповідальним працівникам малого підприємства, які уповноважені отримувати товарно-матеріальні цінності від постачальників. Строк дії довіреності не може перевищувати 10 днів. Після його використання або після цього терміну, якщо довіреність не використано, роблять відповідну відмітку у журналі їх реєстрації. Нову довіреність тим же особам видають лише після використання попередньої. Оскільки довіреності належать до бланків суворого обліку, журнал їхньої реєстрації повинен бути пронумерований, прошнурований, завірений підписами керівника та головного бухгалтера і печаткою малого підприємства. Видають довіреності для використання за накладною, а списують - за актом з відображенням на позабалансовому рахунку 08 "Бланки суворого обліку".

Усі прийняті від матеріально відповідальних осіб первинні документи з обліку матеріалів у бухгалтерії перевіряють, при необхідності таксують, групують за джерелами надходження і витрачання матеріалів, після чого проводять записи у реєстрах аналітичного і синтетичного обліку за відповідною кореспонденцією рахунків. У встановлені строки головний бухгалтер організовує вибіркову або суцільну інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей, за результатами якої проводять відображення різниць у облікових реєстрах. Періодично, безпосередньо на місцях зберігання товарно-матеріальних цінностей, головний бухгалтер чи працівники матеріального відділу проводять перевірки стану обліку та зберігання матеріалів, інструктажі щодо правильності записів у картках (книгах) складського обліку, оформлення первинних документів.

Схема аналітичного і синтетичного обліку всіх товарно-матеріальних цінностей однакова - від первинних документів (товарно-транспортних накладних, лімітно-збірних карт чи накладних, актів на списання) до карток чи книг складського обліку і звітів про рух матеріалів та "Відомості 2М обліку запасів" – реєстру спрощеної форми. Якщо на малому підприємстві є незначна номенклатура товарно-матеріальних цінностей, то звіт про рух матеріалів можна не складати, а записи господарських операцій проводять у Відомості 2М безпосередньо на основі первинних документів про надходження і вибуття ТМЦ. Якщо ж номенклатура ТМЦ значна, матеріально відповідальні особи (завідувачі складів) повинні у звітах про рух матеріалів відобразити ті з них, за якими відбулись зміни залишків на кінець місяця внаслідок надходження чи вибуття (включаючи такі, де залишок не змінився внаслідок рівності надходження і вибуття).

За окремими видами виробничих запасів є специфічні первинні документи і методика відображення їх списання на витрати виробництва. Наприклад, видачу пального, мастил, і твердого палива здійснюють за лімітно-забірними картками, або накладними. На основі них завідуючий нафтоскладом провопи ь записи про вибуття пального чи твердого палива (якщо тверде паливо занесено під звіт іншій матеріально відповідальній особі, відповідно списують з підзвіту цієї особи) та записує під звіт водіям чи механізаторам, відмічаючи це у подорожніх листах легкових чи вантажних автомобілів, облікових листах тракториста-машиніста. При витрачанні пального і мастил їх списують на основі останніх документів.

Тверде паливо списують на витрати виробництва на основі актів довільної форми. При списанні пального і мастил, твердого палива враховують затверджені па підприємстві норми витрат і обсяг викопаних робіт (кілометри пробігу - для автомобілів, фізичні гектари-для тракторів і комбайнів, час роботи котельні - при списанні вугілля тощо).

При списанні будівельних матеріалів керуються проектно-кошторисною документацією на будівництво певних будівель і споруд та актами контрольних замірів, особливо при списанні матеріалів на фундаменти, стіни, покрівлю тощо. Списання будівельних матеріалів з підзвіту виконробів проводиться на основі актів про виконані роботи.

При видачі запасних частин, особливо дорогих, обов'язковою умовою є здача на склад знятих із машин і механізмів, незалежно від того, можуть вони бути відреставровані, чи є металобрухтом або відходами. В залежності від майбутнього використання, їх оприбутковують як запасні частини чи металобрухт (відходи) за визначеними на підприємстві цінами, зменшуючи на цю суму витрати на ремонт машин і обладнання.

Крім того, для визначення необхідних для ремонту запасних частин, складають відомість дефектів.

Списання з підзвіту витрачених на ремонт запасних частин проводять на основі відміток у згаданій відомості дефектів про фактичну заміну зношених чи поламаних запасних частин і акта на приймання-здачу відремонтованих і реконструйованих об'єктів.

Певні відмінності є у первинному обліку на малих підприємствах у сільському господарстві. Зокрема, для оприбуткування сіна, соломи, силосу, сінажу використовують акт на оприбуткування грубих і соковитих кормів; насіння зернових культур і концентровані корми власного виробництва оприбутковують на основі документів на оприбуткування зерна від урожаю: путівок па вивезення продукції з поля, талонів або реєстрів надходження зерна та іншої продукції з поля з наступним відображенням даних у відомості руху зерна та іншої продукції; коренеплоди, картоплю і овочі – на основі щоденників надходження продукції. Куплені насіння і корми оприбутковують на основі товарно - транспортних накладних. Зелену масу оприбутковують в тому випадку, коли вона згодовувалась тваринам шляхом збирання. В такому разі її кількість відображають у відомості витрати кормів на основі даних журналу вагаря за кожен день годівлі. Якщо зелена маса згодована шляхом випасання, її не оприбутковують, а списують на годівлю тварин актом на оприбуткування пасовищних кормів, а їхню кількість визначають на основі контрольних укосів і врахування урожайності, або виходячи з обсягу виробленої продукції тваринництва і норм споживання таких кормів.

На основі раціонів годівлі тварин виписують відомості витрати кормів у двох примірниках окремо на кожну групу тварин. Перший примірник завідуючий складом (фуражир) використовує як лімітно-забірну карту на видачу кормів під звіт завідуючому фермою, а другий з підписами тваринників, за якими закріплено і поголів'я, є основною для списання кормів з підзвіту завідуючого фермою на витрати тваринництва. Далі схема обліку ідентична, як і за рештою рахунків з обліку товарно-матеріальних цінностей.

У зв'язку з інфляцією на малих підприємствах проводять переоцінку (дооцінку) виробничих запасів, а при відсутності попиту - уцінку залежаних товарно-матеріальних цінностей.

Схема обліку переоцінки товарно-матеріальних цінностей така. На підставі даних Відомості 2М визначають найменування товарно - матеріальних цінностей, що підлягають уцінці чи дооцінці, та їх вартість за одиницю. Далі складають відомість уцінки чи дооцінки, в якій відображають найменування товарно матеріальних цінностей, одиницю виміру, кількість, ціну та вартість, їх переоцінки (уцінки).

На основі рахунків-фактур чи довідок постачальників вказують нову ціну та вартість і підраховують суму дооцінки за кожним найменуванням та разом за товарно-матеріальними цінностями, що дооцінюються. Уцінку товарно-матеріальних цінностей і продукції проводить комісія, створена на підприємстві. Оформляють уцінку актом.

На підставі цих актів і відомостей відображають суму дооцінки (уцінки) за кожним найменуванням товарно-матеріальних цінностей у звітах про рух матеріалів, звідки переносять у Відомість 2М.

Схема обліку витрат на заготівлю і придбання ТМЦ така. На підставі товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур, розрахунку розподілу транспортно-заготівельних витрат за статтями відображають вартість куплених товарно-матеріальних цінностей і витрат на їх доставку, що попередньо зібрані на субрахунку "Транспортно-заготівельні витрати". За кредитом субрахунку на основі розрахунку відхилень фактичної собівартості куплених товарно-матеріальних цінностей відображають окремо вартість матеріалів і суму відхилень від облікових цін. Підсумки переносять у Відомість 2М.

2. Облік малоцінних і швидкозношуваних предметів

У складі виробничих запасів обліковують малоцінні і швидкозношувані предмети, тобто такі засоби праці, строк служби яких менший одного року, незалежно від їхньої вартості. Облік малоцінних і швидкозношуваних предметів дещо відрізняється, оскільки вони належать до особливого виду товарно-матеріальних цінностей: використовуються протягом тривалого терміну, а тому свою вартість втрачають поступово.

Облік малоцінних і швидкозношуваних предметів має специфічні особливості лише при передачі в експлуатацію та у процесі використання, оскільки надходження їх на підприємства відображають подібно до решти товарно-матеріальних цінностей. Зокрема, при видачі за накладними (вимогами) або відомостями працівникам підприємства інструменту, пристосувань, спецодягу, спецвзуття, господарського інвентарю, їх відображають у спеціальних особових картках, які відкривають на кожного працівника, що їх отримав, де вказують кількість, вартість, нормативний строк служби. На малоцінні та швидкозношувані предмети в розрізі матеріально відповідальних осіб на виробництві (начальників цехів, бригадирів тощо) щороку складають у двох примірниках інвентарні описи, в яких відображають за кожним найменуванням їх загальну кількість, що відповідає даним особових карток.

Записи у картках чи книгах складського обліку з надходження малоцінних та швидкозношуваних предметів проводять на основі документів постачальників або на основі відомостей на поповнення чи вилучення постійного запасу інструментів: вибуття відображають згідно з вимогами керівників тих структурних підрозділів, де необхідне використання таких предметів. Списання малоцінних та швидкозношуваних предметів з підзвіту цих керівників проводять за актами на списання інструментів чи інвентарю, які спеціалізовані для окремих їх видів. При цьому працівники, що звільняються, повинні повернути предмети, що не відслужили нормативного строку експлуатації або відшкодувати їхню вартість.

Операції за рахунком 20 "Виробничі запаси" відображають за такою кореспонденцією.

У податковому обліку вартість придбаних запасів (сировини, пального, насіння і кормів, малоцінних і швидкозношуваних предметів) відносять на валові витрати, але в залежності від того, яка подія була першою: попередня оплата постачальникам, чи навпаки, попереднє отримання матеріалів з наступною оплатою за них.

Разом з тим слід мати на увазі, що податковий кредит відшкодовується лише у зв'язку з придбанням запасів, які пов'язані і використовуються в господарській діяльності. Так само не можна відносити на валові витрати вартість придбання тих предметів, що не будуть використовуватись у господарській діяльності.

Щокварталу малі підприємства, як і інші (крім сільськогосподарських) повинні визначати на основі Відомості 2М зміну залишків придбаних матеріалів для відображення їх приросту (убутку) у валових витратах. Для цього необхідно скласти реєстр такої форми.

Розрахунок приросту (убитку) балансової вартості запасів

за перший квартал 2003

      На основі цієї відомості необхідно скласти кореспонденцію рахунків дебет 841, кредит 841 - 100 грн., і записати її методом "червоне сторно". Якби ж на кінець кварталу залишки були меншими, ніж на початок, суму убутку треба було б записати у такій же кореспонденції, але додатковою проводкою.

Запис такої операції здійснюють на підставі наведеної відомості про облік балансової вартості матеріальних активів, яку складають, у свою чергу, на основі сальдових відомостей за матеріальними рахунками, звітів про рух матеріалів, інвентаризаційних описів та розрахунку вартості куплених матеріалів, сировини, комплектуючих виробів, напівфабрикатів у незавершеному виробництві та у готовій продукції, яка не реалізована і знаходиться па підприємстві. Оскільки при оподаткуванні прибутку підприємства враховують убуток чи приріст лише придбаних, а не отриманих від власного виробництва виробничих запасів, то на підприємствах повинен бути організований їх роздільний облік. Тому аналітичні рахунки до синтетичного рахунка 20 "Виробничі запаси" і відповідних субрахунків до нього треба розділити на окремі за кожним найменуванням, за яким на підприємстві є одночасно власні та куплені виробничі запаси. Наприклад, цегла власного виробництва і куплена, тверде паливо власне і куплене та ін. повинні обліковуватися на окремих аналітичних рахунках.

На підприємствах, що здійснюють торговельну чи постачальницьку діяльність, або якщо на підприємстві здійснюють одночасно з виробничою торговельну діяльність, приріст (убуток) відображають відповідно за вартістю придбаних товарів у такому ж порядку, що й матеріалів для виробничої діяльності.

У той же час при визначенні приросту (убутку) придбаних виробничих запасів не враховують закуплені будівельні матеріали і запасні частини; їх не відносять і до валових витрат. Це зумовлено тим, що у майбутньому їх використають на капітальні вкладення для створення об'єктів, що амортизуються, або ж витратять на ремонти, реконструкцію, модернізацію основних засобів і частково віднесуть на валові витрати (до 5% балансової вартості основних засобів), а за рештою витрат на ремонти та інші види їх поліпшення - приєднають до балансової вартості, отже, амортизують. Таким чином, вартість придбаних запасних частий і будівельних матеріалів вплине на зменшення оподатковуваного прибутку шляхом коригування на суму нарахованої амортизації основних засобів.

У бухгалтерському обліку також необхідно розмежовувати такі малоцінні і швидкозношувані предмети, що використовуються в господарській діяльності, від тих, що з нею не пов'язані, оскільки вартість перших, як уже зазначалось, списують на витрати виробництва, а других слід відносити за рахунок прибутку, що остається у розпорядженні малого підприємства.

Операції з надходження і вибуття виробничих запасів, готової продукції і товарів на малому підприємстві з використанням наведеної кореспонденції рахунків відображають у "Журналі обліку господарських операцій".

На основі цих даних Журналу далі проводять записи у реєстрах з обліку виробничих запасів, розрахунків, витрат виробництва.

Одночасно згадані операції слід записати також у реєстрах, призначених для обліку операцій за рахунками 84 "Втрати операційної діяльності", 64 "Розрахунки за податками й платежами", 37 "Розрахунки з різними дебіторами".

Висновок

Облік запасів, у тому числі і виробничих, регулює Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

До виробничих запасів відносять сировину і матеріали, органічні і мінеральні добрива, тару, медикаменти, біопрепарати отрутохімікати, а також сільськогосподарську продукцію, передану на давальницьких умовах для переробки на стороні.

Облік на складах і в бухгалтерії повинен забезпечувати чіткий контроль за наявністю, надходженням і вибуттям запасів, не допускати можливостей для змішування кількості і вартості різних номенклатур, щоб не створювати умов для пересортування та нестач одних матеріалів покриттям надлишками за іншими.

Крім того, у бухгалтерію надходять усі первинні документи на оприбуткування матеріалів, тут спочатку виписують первинні документи на їх видачу у виробництво чи на реалізацію, які після виконання повертаються назад разом із реєстрами приймання-здачі (звітами про рух матеріалів). Але навіть зовнішні документи (товарно-транспортні накладні), як правило, надходять на підприємство на основі виписаних тут довіреностей на отримання матеріалів від постачальників.

Облік малоцінних і швидкозношуваних предметів має специфічні особливості лише при передачі в експлуатацію та у процесі використання, оскільки надходження їх на підприємства відображають подібно до решти товарно-матеріальних цінностей. Зокрема, при видачі за накладними (вимогами) або відомостями працівникам підприємства інструменту, пристосувань, спецодягу, спецвзуття, господарського інвентарю, їх відображають у спеціальних особових картках, які відкривають на кожного працівника, що їх отримав, де вказують кількість, вартість, нормативний строк служби.

Список використаних джерел

1. Матвіїв М. Я., Хомин П. Я. Бухгалтерський облік на малих підприємствах за різними формами: Навчальний посібник – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 352 с.
2. Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами . Затверджені наказом Міністерства Фінансів України від 25.06.2003, №422
3. Закон України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні» від 16.07.1999 р.