Охорона земель та здійснення господарської діяльності

 

25.10.12

Охорона земель та здійснення господарської діяльності

Основні положення охорони  земель при здійснені господарської  діяльності висвітлено в законі України  «Про охорону земель», у ст..35 висвітлено вимоги до власника і землекористувачів, у тому числі орендарів земельних ділянок, які здійснюють господарську діяльність.

Зокрема вони зобов’язані:

1. Дотримання вимог земельного та природоохоронного законодавства України;
2. Проводити на з/д господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу та родючість ґрунту;
3. Підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі на основі застосування еклого безпечного і технічного, здійснення інших заходів, які зменшують негативний вплив на ґрунти, запобігають безповоротній втраті гумусу та поживних елементів ґрунту;
4. Дотримання стандартів, нормативів при здійснені протиерозійних, агротехнічних, агрохімічних, меліоративних та інших заходів пов’язаних з охороною земель, збереження і підвищення родючості ґрунту;
5. Подавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування відомості про застосування пестицидів та агрохімікатів;
6. Сприяти систематичному проведенню вишукувальних обстежень, розвідувальних робіт за станом земель і динамік родючості ґрунту;
7. Своєчасно інформувати відповідні органи виконавчої влад та органи місцевого самоврядування щодо стану деградації та забруднення з/д;
8. Забезпечення, додержання встановленого законодавством України режиму використання земель, що підлягають особливій охороні;
9. Забезпечення використання з/д за цільовим призначенням, дотримуватися встановлених обмежень і обтяжень на з/д;
10. Забезпечення земель від ерозії. Виснаження, забруднення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур’янами та чагарниками і дрібноліссям;
11. Вживати заходів щодо запобігання негативного і екологічного безпечного впливу на з/д та ліквідації цього впливу.

Охорона земель при здійснені  господарської діяльності на землях с/г призначення висвітлені в  ст.36 ЗУ «Про охорону земель».

Основні вимоги до охорони родючості ґрунту зафіксовано у ст.37 ЗУ «Про охорону земель».

Меліорація земель як комплекс організаційних господарських  і технологічних заходів спрямованих  на поліпшення ґрунтів передбачає зрошування, осушення, де хімізацію та інші заходи.

Основні вимоги у ст.38 ЗУ «Про охорону земель».

Поряд здійснення будівництва, експлуатації та забезпечення екологічної  безпеки при проведені меліорації земель встановлено законі України  «Про меліорацію земель».

Меліорація може спричиняти негативні явища та процеси.

Зокрема перезволоження/переосушення земель, розвиток небажаних інженерно-геологічних  процесів, недостатній приріст урожайності  с/г культур.

В зв’язку з цим проводиться меліораційний моніторинг, який являє собою систему спостережень, оцінювання, прогнозування та прийняття рішень з метою оптимізації меліорованих земель і прилеглих до них територій.

Основні завдання меліоративного моніторингу є:

• Вивчення закономірностей багаторічного, природного і трансформованого меліорацією рівневого, гідрохімічного режиму та балансу ґрунтових вод;
• Вивчення режиму вологості ґрунту, зони аерації;
• Вивчення зміни гідрогеологічних, гідрологічних, інженерно-геологічних умов та меліорованих землях та прилеглих територій;
• Аналіз та узагальнення гідрогеологічно-меліоративної інформацію з метою оцінки фактичного стану осушення та зрошення земель;
• Аналізу та узагальнення даних щодо ступеня меліоративного впливу на довкілля;
• Гідрогеологічна прогнозування на меліоративних територіях та прилеглих землях.

 

01.11.12

 

Питання охорони родючості ґрунтів розглядається у ст.39 ЗУ­.

Правовий режим застосування пестицидів і агрохімікатів регулюються  ЗУ «Про пестициди і агрохімікати»02.03.92.

Порядок проведення державних  випробувань, державна реєстрація і  перереєстрація, видання переліків пестицидів, агрохімікатів дозволених до використання в Україні  затверджено постанову КМУ 04.03.96.

При ведені л/г незалежно  від форми власності і господарювання відповідно до ст.41 ЗУ­, забезпечення збереження та підвищення родючості ґрунтів їх належний екологічний стан.

При ведені водогосподарської  діяльності охорона земель водного  фонду (ст.42 ЗУ­) здійснюється шляхом обмежень антропогенного впливу на них і додержання особливого режиму їх використання.

При розміщені, проектуванні, будівництві, реконструкції, експлуатації водогосподарських об’єктів, передбачає заходи спрямовані на запобігання підтопленню, заболоченню, засоленню, забрудненню продуктивності земель погіршення якості ґрунтів.

Охорона земель водного  фонду наданих для рибогосподарських  цілей, здійснюється шляхом вжиття заходів щодо запобігання погіршенню водних живих ресурсів, затопленню, підтопленню, заболоченню, продуктивності земель, що прилягають до водних об’єктів (ст.43 ЗУ­).

При спорудженні і  експлуатації лінійних інженерних споруд (доріг, трубопроводів, ліній електропередачі та зв’язку) спеціально уповноваженими органами виконавчої влади в галузі охорони земель, здійснюють постійний контроль за станом ґрунтового покриву на цих та прилеглих до них з/д (ст.44 ЗУ­).

Охорона земель і ґрунтів від забруднення небезпечними речовинами висвітлена у ст.45 ЗУ.

Господарська та інша діяльність яка зумовлює забруднення  земель і ґрунтів понад установлені  граничнодопустимі концентрації речовин, забороняється: нормативи граничнодопустимі  концентрації небезпечних речовин у ґрунтах, перелік цих речовин встановлено КМУ.

Охорона земель і ґрунтів  від забруднення відходами розкриті у ст.46 ЗУ­.

При здійснені господарської  діяльності пов’язаної із зберігання оброблення, утилізацією, видаленням, знешкодженням і захороненням відходів забезпечується:

1. Виконання заходів щодо запобігання/зменшення обсягів утворення відходів та екологічно безпечного поводження з ними;
2. Максимально збереження ґрунтового покриву на основі обраного оптимального варіанту території розміщення об’єктів поводження з відходами;
3. Знаття родючого шару ґрунту, його складування, збереження та використання при рекультивації земель, покращення малопродуктивних земель і благоустрою н/п;
4. Запобігання негативного впливу об’єктів поводження з відходами;
5. Рекультивація з/д після ліквідації об’єктів поводження з відходами.

Правову основу погодження з відходами (розміщення, збирання, зберігання, оброблення, утилізація, видалення, знешкодження і захоронення) становить  ЗУ «Про відходи» 05.03.98.

Правове регулювання повноважень з відходами забезпечує ЗУ «Про забезпечення санітарного, епідемічного благополуччя населення», «Про металобрухт».

Спеціальне положення  щодо розв’язання проблеми управління с/г відходами містяться у відповідних  програм КМУ.

А щодо небезпечних і непридатних до використання засобів хімізації висвітлено у загальнодержавній програмі, поводження із токсичними відходами.

Використання ерозійного та суво небезпечних ділянок дозволяється за умови вжиття заходів щодо їх протиерозійного і проти зсувного захисту передбачено ст.47 ЗУ­.

Територіальний розвиток житлової та громадської забудови вмежах н/п, спорудження об’єктів інженерно-транспортної здійснення з урахуванням вимог раціонального використання земель (ст.48 ЗУ­).

При розміщенні, проектуванні, будівництві, введені в дію нових і реконструйованих об’єктів застосуванні нових технічних заходів і технологій, які спричиняють негативний вплив на екологічний стан, передбачено заходи щодо запобіганню небезпечно екологічним, санітарно-гігієнічним наслідком раціонального використання та охорони земель (ст.49 ЗУ­).

Охорона земель оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, природно-заповідного та іншого природоохоронного  призначення обмеження їх вилучення  для інших потреб та обмежень антропогенного впливу на такі землі (ст.50 ЗУ­).

 

 

 

08.11.12

 

Моніторинг стану ґрунтів

 

1. Моніторинг хімічного забруднення ґрунтів

Залежно від завдань  які необхідно виконати за спостереженнями  щодо хімічного забруднення ґрунтів, виокремлюють такі види спостережень:

• Режимні спостереження – це систематичні спостереження за рівнем вмісту хімічних речовин у ґрунтах протягом визначеного часу;
• Комплексні спостереження – це дослідження процесів міграції забруднюючих речовин у системі атмосферне повітря → ґрунт, ґрунт → рослина, ґрунт → вода, ґрунт → відклади дна;
• Вивчення вертикальної міграції забруднюючих речовин у ґрунтах;
• Моніторинг рівня забруднюючих ґрунтів у визначених пунктах.

В зв’язку з нерівномірним  забрудненням ґрунтів хімічними  речовинами, моніторинг стану ґрунтів  проводиться за 3-ма методами.

Як основу, розміщують сітки стаціонарних площадок, застосовують розу вітрів орієнтуючись на переважаючі  напрямки вітру. На карту у відповідному масштабі, підвітряному напрямку наносять прямі лінії з позначками відстаней  від джерела забруднення, а саме 0,5; 1,5; 10; 20; 30; 50км. У цих точках закладають постійні чи тимчасові пункти моніторингу.

Згідно другого методу, площадки моніторингу розташовані  на перетині ліній двохкілометрової сітки ґрунтової карти.

Відповідно до 3-го методу на ґрунтову карту наносять основні напрямки вітру та проводять радіус, відповідних румбів, потім окреслюють дуги на відстані 2,3,4,5км від джерела забруднення у токах перетину радіусів і дуг закладають стаціонарні площадки моніторингу ґрунтових проб. Відбирається ні віддалі 5-50км від джерела забруднення по осі перетину повітряних мас. В зоні дії основних автомагістралей, проби відбирають в межах 10-200м від дороги, а в зоні дії селищних доріг 5-50м від дороги. Опорні розрізи закладають на глибині 2м чи до рівня ґрунтових вод. Загальний розріз залягає до глибини 30см.

Здійснення моніторингу  стану хімічного забруднення  ґрунтів дає змогу виявити  локальні ділянки забруднення ґрунтів  і визначаємо рівень їх забруднення  певними хімічними речовинами. Встановити джерела забруднення ґрунту, дослідження міграційних особливостей шкідливих речовин у ґрунті та розробити комплекс заходів спрямовані на поліпшення якості ґрунтів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Моніторинг ґрунтів забруднених важкими металами

Моніторинг ґрунтів  забруднених важкими металами проводиться в режимі експедиційного характеру в сухий період року (в літку, ранньою осінню), вихідним документом для моніторингу є топографічна основа, контури промисловогу комплексу розміщують у центрі плану місцевості. З геометричного центру наносять кола на відстані 0,2; 0,5; 1; 1,5; 2; 3; 4; 5; 8; 10; 20; 30; 50км, таким чином визначають зону можливого забруднення ґрунтів важкими металами.

На план місцевості наносять розу вітрів за 16 румбами.

Контур утворюють переважний напрямок вітрів, окреслює територію найбільшого забруднення.

У напрямку радіуса будують  сектори шириною 0,2км, поблизу джерела  забруднення з поступовим їх розширенням  до 3-х км.

У місцях перетину осей секторів з колами розміщують ключові ділянки  на яких розташовано мережу опорних  розрізів і відбирають ґрунтові проби.

При моніторингу ↑ важливе значення має порівняння змін, які відбуваються залежно від збільшення або зменшення впливу певних чинників.

Ці закономірності виявляються  за допомогою ґрунтово-геоморфологічних профілів, які перетинають усю територію вздовж переважаючого напрямку вітру.

Ґрунтово-геоморфологічний профіль – це вузька смуга земної поверхні на якій встановлено нумерація  ступеня забруднення ґрунтів  з одним або декількома екологічними чинниками.

Комплексний аналіз інформації отриманої з ґрунтово-геоморфологічним профілем і ключовими ділянками дає змогу отримати цілісну х-ку ситуації щодо забруднення ґрунтів важкими металами.

Техногенні викиди забруднення  ґрунту важкими металами через атмосферу  і тому нагромаджено в поверхневих шарах ґрунту. В зв’язку з цим вібір проб проводиться з глибини 0,1-0,2см на ріллі та з глибиною  0 – 2,5; 2,5 – 5 – 10; 10 – 20; 20 -40 см на цилині.

З метою встановлення надходження важких металів у  ґрунт щорічно відбирають проби  снігу, раннього весною (20-30 точкових проб)

Проведення моніторингу  ↑ у містах враховуючи планування н/п, рельєф місцевості, висоту будівель, розподіл атмосферних опадів, дощового стоку, частку забрудненої території  викидами автотранспорту та промислових  підприємств.

Відбір проб проводиться за мережею квадратів, територією 100га відбирають 5-6 зразків ґрунту до глибини 20см.

В результаті моніторингу  складають карти забруднення ґрунту на яких відображають типи, підтипи, види, різновиди ґрунтів, ступінь забруднення ґрунтів важкими металами.

Карта супроводжується  пояснювальної записки в якій подано інформацію про фізико-географічних і метеорологічними умовами регіону  про джерела забруднення.

 

 

 

 

 

3. Моніторинг ґрунтів забруднених пестицидами

При підготовці до моніторингу  ↑ вивчають наявний матеріал про фізико-географічні умови району досліджень. Ознайомлення з інформацією про тривалі застосування пестицидів у господарюванні, встановлення господарств де найбільша інтенсивність застосування пестицидів протягом останніх 5 років, а також аналіз матеріалів про врожайність с/г культур. Дослідження проводиться на постійних або тимчасових пунктах спостереження.

Постійні пункти які  діють протягом 5 років і більше облаштовано на території адміністративних районів їх кількість залежить від  розміру території.

Постійні пункти обов’язково  об лаштовані на території молоко заводного м’ясокомбінату, елеваторів, плодово-овочевих баз, птахоферм, рибгоспів, лісгоспів.

На тимчасових пунктах  спостереження, моніторинг здійснюється протягом 1року.

Як правило на кожній території району дослідження 8-10полів основної сівозміни.

Проби відбирають 2рази на рік, весною після сівби, восени після  збору врожаю.

При встановленні багаторічної динаміки залишки пестицидів у ґрунтах  чи їх міграція спостережень проводиться не менше 6раз в рік (перед сівбою, під час вегетації культур, збору врожаю).

Для оцінки площини забруднення  ґрунтів пестицидами по діагоналі  дослідження відбирають до 30 проб ґрунтів  глибиною 0 -20см.

При моніторинговому  дослідженні у садах проби  відбираються на відстані 1м від стовбура дерева.

Для вивчення вертикальної міграції пестицидів закладають ґрунтові розрізи які перетинають усі  ґрунтові горизонти аж до ґрунтотворної  породи.

Проби відбирають з кожного  генетичного горизонту.

Моніторинг ↑ дає  можливість отримати інформацію щодо залишкової кількості пестицидів їх вертикальна і горизонтальна міграції, можливості забруднення пестицидами вод і с/г культур.

На підставі отриманих  даних розробляють рекомендації щодо застосування певних пестицидів у різних умовах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Моніторинг  радіаційно забруднених земель

Основними і потенційними джерелами радіаційного забруднення  в мирний час є атомні станції. Підприємства з виробництва ядерного палива, склади ядерної зброї, підприємства по переробці ядерних відходів, місця захоронення відходів та інші.

Методи радіаційного моніторингу  включає оцінку стану джерела  забруднення, а також оцінку забруднення  довкілля(до 5 км) ближній і дальній(до 100 км в зонах).

В Україні в рамках програми Євросоюзу  TACIS з 1994р. створена система радіац. моніторингу GAMMA. Обстеження території землекористувань скл. з двох етапів:

1. проведення гамазйомки, яка дозволяє  вивчити місця для вибору проб;

2. відбір проб грунту у визначених  місцях.

Гама зйомка здійснюється за допомогою  спеціальних пристроїв на відстані 1м від поверхні грунту.

Гама зйомці передує збір та аналіз інформації по об¢єкту дослідження за результатами, яких визначено стратегію моніторингу.

Якщо є відомості  про радіаційне забруднення території  та його щільність, то при моніторингу  дослідженнях достатньо відібрати 4 проби по периметру площі та після їх обробки співставити  результати з попередніми даними щодо радіаційного забруднення.

Співставлення результатів є підставою для проведення або не проведення моніторингу радіаційно забруднених земель.

Необхідно також врахувати  абсолютні значення щільності забруднення  території, більш детально слід обстежити  територію, де щільність забруднення  перевищує 5кі/км².

Картографічною основою  для проведення гама зйомки є плани  землекористування, масштабів 1:500000 1:100000.

На карті повинні  бути визначені межі полів, пасовищ, лісів, грунти, позначення полів та сівозмін, гідрографічна сітка та інші та винесена інформація шодо обробітку грунту і його радіаційного стану після 1986р.

Гамма зйомку здійснюється за допомогою маршрутних ходів, які  здійснюються через кожні 200м. Початок  і кінець маршруту розміщується від  меж поля. Результати вимірювань є  підставою для оптимізації гамма зйомки; так при незначних розходження показниках(не більше 30%) заміри гамма фону здійснюється по маршрутній лінії кожні 200м. Якщо показники замірів різняться більше ніж на 30%, то заміри здійснюються через 20м. Для визначення ділянки аномального забруднення.

Після проведення гамма  зйомки переходять до відбору проб грунту. Якщо різниця між показниками  не перевищує 30% однорідний гамма фон, то у межах поля відбирають лише 1 пробу грунту.

При неоднорідному гамма  фоні (різниця в показниках вимірювань перевищує 50%). Проби обов'язково відбирають, ще і у аномальних ділянках.

При цьому здійснюють вимірювання дози радіаційного забрудненя   на висоті 1м і 3 см над поверхнею  грунту. Проби грунту відбирають на глибину до 20 см.

За результатами гамма зйомки та обстеження зразків грунту, створюються картограми щільності грунти радіаційного забруднення території та радіолог. паспорти полів.

На основі картограм  щільності забруднення усі поля необхідно розділити на 3 групи:

I забруд.  до 5 кі/км².

II забруд.  до 5-10 кі/км².

III забруд.  до 10-15 кі/км².

По можливості в межах  кожної групи полів необхідно  провести нове землевпор. території.

Результати монітор. радіан. забруд. земель використ. також з  метою поперед. оцінки можливостей  отримання екологічно чистої продукції рослинництва, м¢яса і молока з вмістом радіонуклідів, що не перевищує гранично допустимий рівень.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Моніторинг  меліорованих земель

Меліорація земель спрямована на поліпшення земельних угідь з  метою оптимального використання природного потенціалу грунтів і передбачае зрошування, осушування, дехімізацію та інші заходи.

Окрім цього меліорація може спричинити і негативні явища  та процеси зокрема переосушення або перезволоження земель, розвиток негативно інженерно геологічних процесів, недостатній приріст урожайності с/г культур.

Меліоративний моніторинг – система спостережень оцінювання, прогнозування та прийняття рішень з метою оптимізації меліорованих земель і прилеглих до них територій.

Завдання меліор-моніторингу – вивчення закономірностей багаторічного, природного і трансформованого меліоративною діяльністю рівневого та гідрохімічного режиму і балансу грунтових вод.

• Вивчення режиму вологості грунтів та порід зони ограції;
• Вивчення змін гідрогеологічних, гідрологічних та інженерно-геологічних умов на меліорованих землях і прилеглих до них територіях.Аналіз та узагальнення гідрогеологомеліоративної інформації з метою оцінки фактичного стану осушуваних та зрошуваних земель і визначення ступеня меліоративного впливу на довкілля;
• Гідрогеологічне прогнозування.

Моніторинг меліорованих земель охоплює грунтово-меліоративну зйомку,яка супроводжується закладенням  грунтових розрізів, серед яких виділяють : основні, грунтові та прикопки.

Основні розрізи глибиною 2м або до рівня грунтових вод. Закладають для вивчення будови і особливостей грунтового покриву, грунтотвірний порід та встановлення характеру розподілу вологи і щільності грунту.

Контрольні розрізи  глибиною 1-1,5м накладають для вивчення змін ознак грунтів.

Прикопки глибиною 0.8м, закладають для уточнення меж поширення різних типів грунтів.

Середня кількість основних і контрольних розрізів, які накладаються на кожні 100 га земельної ділянки  становить від 3 до 7(при масштабі 1:10000), від 8 до 15(1:5000), 20-35(1:2000). На торфових масивах при проведенні грунтово-меліоративні зйомки проби відбирають на усю глибину торфовища через 0,25 або 0,5м.

Проби з контрольних  розрізів відбирають з глибини 0,5м  через кожні 10-15см.

На обводнених мінеральних  грунтах додатково закладають до 3-х прикопок.

При проведенні грунтово-меліор. зйомки охоплюють спостереження  прилеглих земель.

При цьому аналізують водно-фізичні властивості грунтів. Завершальним етапом грунтово-меліор. зйомки є складання грунтово-меліор. карти з виявленням типових грунтових ділянок.Карта є основою для оцінювання змін з основою меліорації. 

 

 

Класифікація  придатності грунтів

 

Система придатності  земель вперше була розроблена службою  консервації земель США.

Метою створення класифікації було систематизація грунтів  щодо придатності іх до с\г виробництва. В основу класифікації було покладено фактори, які обмежують використання земельних ділянок для вирощування с/г культур.

До таких факторів належать:

• Водна та вітрова ерозія
• Режими зволоження грунту
• Фізико-хім. властивості грунту, які обмежують розвиток кореневої системи рослин
• Кліматичні умови

Згідно з існуючою класифікацією виділяють 8 класів придатності  грунтів:

I  - можна інтенсивно використовувати без жодних обмежень, такі землі придатні під ріллю.

II  - землі придатні під ріллю, але потребують запровадження виробничих технологій з елементами помірної консервації земель

III  - землі придатні під ріллю, але потребують впровадження технологій з елементами інтенсивної консервації земель

IV  - землі придатні під ріллю, їх використання за умови постійного впровадження грунто-захисних технологій з обмеженням кількості культивацій та обробітків

V – землі без обмежень використання у складі залужених земель

VI  - такі землі мають помірні обмеження у використанні

VII  - землі мають досить значні обмеження у використанні 
VIII – землі використовуються під паркові та рекреаційні зони

Таким чином перші 4 класи  – це земельні ділянки, які представлені ґрунтовими відмінами придатними для  інтенсивного ведення с/г виробництва, зокрема використання у складі ріллі.

І клас придатності є  найкращим. З кожним наступним класом використання  зем.ділянок  у с/г  є дедалі обмеженим.

Групи V і VI класів мають бути вилучені з розряду ріллі і використовуватися лише під пасовища, сіножаті, лісові насадження.

Грунти VІІІ характеризуються високим ступенем обмеження і не використовуються у с/г виробництві. Вони придатні лише під паркові і рекреаційні зони.

Фактори обмеження необхідно  нанести на ґрунтову карту надаючи  повну інформацію про якість грунтів і напрямок іх використання.

 

Розподіл грунтів на класи обмежень відбувається наступним  чином:

За обмежуючими факторами: Крутизна схилу, засолення,рівень підгрунтових вод.

За крутизною схилу  розподілення грунтів на класи обмежень має такий вигляд:

1. рілля:

• І кл. на схилах до 3 градусів – викор. грунтів не потребує жлдних протиерозійних заходів.

• ІІ кл на схилах 3-5 градусів – грунти потребують застосування протиерозійної агротехніки.
• ІІІ кл. на схилах 5-8 градусів – грунти потребують застосування протиерозійної агротехніки та специфічних протиерозійних заходів
• IV кл на схилах 8-12 градусів – грунти потребують специфічних протиерозійних заходів.

2. сіножаті та пасовища:

• V кл. на схилах 12-16 градусів – землі залужують різнотравно-злаковою рослинністю. Землі придатні для інтенсивного випасання худоби.(пасовища)
• VI кл. на схилах 16-20 градусів – землі придатні для помірного випасання тварин основний напрям їх використання пасовища і сіножаті.
• VII кл на схилах 20-25 градусів – основний напрям використання таких земель – сіножаті.

3. паркові та рекреаційні  зони

• VIII кл. на схилах більше 25 градусів – землі не придатні під пасовища, сіножаті та ріллю. Випасання на таких землях забороняється. Такі землі придатні лише під паркові та рекреаційні зони.

 

 

 

Наступним фактором ,який обмежує використання грунтів є надмірне зволоження. Несприятливий водний режим характерний для грунтів,які залягають у понижених частинах рельєфу з близьким заляганням підґрунтових вод . У весняний період такі грунти знаходяться у перезволоженому стані або повністю затоплюються водою . Використання  таких грунтів у складі  ріллі є неповноцінним. Такі  грунти використовують у складі природних сіножатей та пасовищ. Покращення якості таких грунтів можливе за умови використання дренажно-меліоративних систем або впровадження осушувально-меліоративних заходів. Розподіл грунтів за цим показником базується на рівні підґрунтових вод. Зокрема рівень підґрунтових вод глибше 3-х метрів не призводить до надмірного зволоження. Такі грунти використовуються у складі ріллі. При рівні підґрунтових вод 2-3 м грунти можна використовувати у складі ріллі за умови дренажу земельної ділянки. Рівень підґрунтових вод 1,5-2м спричинює перезволоження і робить грунти непридатними  у складі ріллі. Такі грунти використовують як сіножаті та пасовища. Лише при впровадженні осушувально-меліоративних  заходів такі грунти стають придатними для використання  у складі ріллі. Непридатні для ведення с/г в-цтва вважаються земельні ділянки з рівнем підґрунтових вод до 1,5 м від поверхні. Такі грунти використовуютьсяу с/г лише після проведення осушувально-меліоративних заходів.