Органи управління сільським господарством
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА, ЕКОНОМІКИ ТА СОЦІОЛОГІЇ
з навчальної дисципліни „Аграрне право”
за темою:
“Органи управління сільським господарством”
Виконала: студентка 3 курсу
групи ПЗдср-09-9
Захарчук Тетяна Олександрівна
Перевірила:
Кирєєва Ірина Валерївна
Харків–2012
Вступ
1. Основні принципи
управління
2. Органи управління сільськогосподарських підприємств колективного типу...9
3. Органи управління
сільськогосподарських
4. Органи управління в
державних
Висновок…………………………………………………………
Список літератури…………………………………
Вступ
Актуальність дослідження. Україна – велика аграрно-промислова держава. Вона має сприятливі природнокліматичні умови, достатні виробничо-господарські потужності та продуктивні сили для інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва. Конституція України визнала землю об'єктом права власності Українського народу. Колективно-кооперативні сільськогосподарські підприємства, акціонерні товариства, спілки селян, фермерські і приватні підсобні господарства селян стали суб'єктами права власності на землю сільськогосподарського призначення. У сільському господарстві та економіці України утверджуються нові ринкові економічні відносини, розвиваються господарчо-підприємницькі тенденції, побудовані на принципово нових економічних засадах: формуються земельні і майнові відносини селян, вдосконалюється система державно-правового регулювання сільського господарства, поширюється застосування біржової форми реалізації сільськогосподарської продукції і продовольства.
В Україні основними
виробниками
Україна – одна з найбагатших держав світу на благодатну землю сільськогосподарського призначення. Державою втілено в життя принцип – земля належить тим, хто її обробляє. Колективним сільськогосподарським підприємствам і спілкам селян на праві колективної власності належить 32397,4 тис. га; акціонерним сільськогосподарським товариствам – 3649,0 тис. га; селянським (фермерським) господарствам – 1008,7 тис. га. Державним сільськогосподарським підприємствам (радгоспам) надано 4371,8 тис. га. В Україні нараховується 11523561 приватних особистих підсобних господарств, які на праві приватної власності мають (володіють) 6144,5 тис. га землі.
Народне господарство України характеризується певними суспільними, політичними, економічними, управлінськими, майновими, трудовими, соціальними відносинами, які регулюються нормами Конституції України, законами, підзаконними та локально-правовими актами. Україна має власну аграрну політику, аграрну економіку та аграрне право.
1. Основні принципи управління сільськогосподарськими підприємствами
Відповідно до чинного законодавства, зокрема законів України «Про господарські товариства», «Про сільськогосподарську кооперацію» та локальних нормативних актів, статутів кооперативів, акціонерних та інших господарських товариств управлінські відносини, що існують у кожному кооперативі, господарському товаристві, базуються на принципах самоврядування та демократії. (9,ст 231)
Самоврядування
- це соціально-організаторська
Таким чином, до основних принципів самоврядування та демократичного управління можна віднести:
- участь у
вирішенні всіх найважливіших
питань діяльності кооперативу,
— колегіальність
і гласність під час
- виборність виконавчих органів управління, органів контролю, а також керівників кооперативу, господарського товариства;
- відповідальність
і підзвітність перед членами
кооперативу, господарського
- свободу критики з боку членів кооперативу, учасників, акціонерів господарського товариства й обов'язку керівників та інших посадових осіб цих утворень своєчасно і ефективно враховувати у своїй роботі критичні зауваження;
- поєднання
колегіальності і
Отже, принципи самоврядування та демократичного управління здійснюються на основі рівного права на участь в управлінні справами кооперативу, господарського товариства, що належить кожному його членові, учаснику, акціонеру і спрямоване на забезпечення їхньої повноправності і відчуття єдиного господаря при вирішенні усіх питань діяльності кооперативу, господарського товариства.(9,ст.231)
Структура органів управління сільськогосподарським підприємством, яке підпорядковане Міністерству сільського господарства і продовольства, то вона буде такою:
- Верховна Рада України;
- Президент України;
- Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України;
- Міністерство агропромислового комплексу України;
- обласне управління сільського господарства, обласна рада;
- районне управління сільського господарства, районна рада;
- сільськогосподарське підприємство (СГП).
Згідно із законодавством сільськогосподарські підприємства незалежно від форми власності, на базі якої вони функціонують, користуються рівними правами у вирішенні своїх виробничих і соціальних питань. Вони мають однакові можливості для організації сільськогосподарського виробництва, створення умов для задоволення економічних і соціальних інтересів підприємства і членів трудового колективу.
Основні принципи управлінської діяльності на підприємствах незалежно від форм власності закріплено в Законі “Про підприємства в Україні”. Їх слід вважати відправними при розгляді спеціальних принципів управлінської
діяльності
на державних
До основних принципів управління СГП, які випливають із законодавчих актів про підприємства, належать:
а) поєднання прав власника щодо використання свого майна і самоврядування трудового колективу;
б) розмежування форм і методів участі в управлінні власника майна, уповноважених ним органів і колективу. Для сільськогосподарського підприємства суб’єктом власності буде адміністративно-територіальна одиниця. Автономна Республіка Крим або держава Україна в цілому залежно від підпорядкування підприємства. Уповноваженими власником органами будуть директор (керівник підприємства), і органи державного управління. Компетенція керівника та уповноважених органів визначається відповідними органами, які виступають від імені держави, а компетенція трудового колективу – законодавчими актами та статутами; (8, ст 129)
в) поєднання і розмежування в управлінні інтересів власника і колективу. Узгодження таких інтересів забезпечується трудовими і колективними договорами, створенням умов для участі колективу в управлінні підприємством;
г) контрактна форма
призначення міністерством чи іншим
органом керівника
д) підзвітність керівника власникові та трудовому колективу.
Відповідно до Закону “Про підприємства в Україні” порядок використання прибутку (доходу) визначається власником підприємства або уповноваженим ним органом. За загальними правилами вирішення цього питання належить до компетенції директора.
Управлінським
відносинам у державних сільськогосподарсь
- управління сільськогосподарським підприємством згідно зі статутом на основі поєднання прав власника по господарському використанню свого майна і самоуправління трудового колективу;
- здійснення власником
своїх прав по управлінню
- найм, виборність або ж призначення міністерством чи іншим органом керівника підприємства, який виступає в ролі уповноваженого власником;
— законність в управлінні та відповідальність органів управління та посадових осіб за результати управління і господарської діяльності;
- підзвітність керівника
власникові та трудовому
Аналіз цих принципів
свідчить про те, що в умовах ринкових
відносин вертикально-управлінські відносини
в державних
2. Органи
управління
Демократія управління справами кооперативів у першу чергу знаходить свій вияв у визначенні вищого органу управління - загальних зборів членів підприємства.
Відповідно до ст. 13 Закону
України «Про сільськогосподарську
кооперацію» вищим органом
Загальні збори
- вносять зміни й доповнення в статут, приймають нормативні документи кооперативу;
- вибирають
шляхом прямого таємного
- заслуховують
звіти органів управління
- визначають
види та розміри фондів
- затверджують
правила внутрішнього
- затверджують рішення правління кооперативу про прийом нових членів;
- вирішують питання про реорганізацію або ліквідацію кооперативу.
Загальні збори членів кооперативу проводяться щорічно після закінчення фінансового року, на них можуть вирішуватись і інші питання, які пов'язані із статутною діяльністю кооперативу. Крім чергових зборів можуть скликатись нечергові за рішенням правління кооперативу або за ініціативою не менше третини членів кооперативу.(7,ст 48)
Загальні збори є органом безпосередньої демократії. У їх роботі беруть участь усі члени кооперативу. Рівні права мають жінки, чоловіки і особи, які досягли 16-річного віку. Загальні збори, як зазначалось вище, приймають внутрішні правові акти. Акти набувають юридичної сили лише після їх затвердження загальними зборами. Ці акти містять норми аграрного права, і під час вирішення спорів суди повинні їх ураховувати. Процедурні правила роботи загальних зборів випливають із Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» і знаходять своє відображення і деталізацію у статуті кооперативу.
До проведення загальних зборів голова кооперативу і правління повинні провести відповідну організаційно-підготовчу роботу. Під час зборів ведеться протокол, у якому зазначається прийняте рішення, номер протоколу і дата проведення зборів.
Правління сільськогосподарського кооперативу є колегіальним, виконавчо-розпорядчим органом самоврядування. Виконавча діяльність його полягає в реалізації законів, рішень уряду, міністерств, відомств, а також постанов загальних зборів членів кооперативу.
Правління кооперативу насамперед повинно забазпечити виконання плану соціального і економічного розвитку підприємства, виконання договірних зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарської діяльності. Рішення правління мають обов'язкову силу для всіх членів підприємства і для осіб, що працюють за трудовим договором. Воно несе відповідальність за свою роботу перед загальними зборами членів кооперативу.
Організаційною формою управлінської діяльності правління кооперативу є засідання. Вони проводяться в міру необхідності, але не рідше одного разу на місяць. Результати роботи правління оформляються як рішення. Рішення приймаються більшістю голосів при наявності не менше 2/3 складу членів правління кооперативу. (8,ст 130)
До компетенції правління кооперативу належать такі питання:
- розробка плану розвитку
основних виробництв
— скликання загальних зборів членів кооперативу і контролю за виконанням рішень цих зборів;
— відповідно до статуту підприємства вирішення суттєвих питань господарської діяльності;
— винесення на затвердження загальних зборів рішення про прийняття в кооператив нових членів і припинення членства;
- укладення трудових договорів (контрактів) з виконавчою дирекцією кооперативу в разі найму такої;
— забезпечення збереження майна кооператива;
— вирішення інших питань, покладених на нього загальними зборами.
Правління може делегувати виконавчій дирекції кооперативу право на прийняття поточних рішень.
У кооперативах, де кількість його членів становить менше 10 чоловік, правління не створюється, а функції виконавчо-розпорядчого характеру виконує голова кооперативу.
Порядок обрання голови кооперативу визначається статутом підприємства. Він може обиратися відкритим або таємним голосуванням на термін, як правило, один рік. Головою може бути обраним тільки член кооперативу. Висунення кондидатур для обрання на цю посаду може проводитись і до початку загальних зборів, на зборах структурних підрозділів підприємства. Якщо вибори проводяться на конкурентних засадах, кожен із претендентів повинен мати свою програму, довести її перевагу, свою обізнаність з економічних та юридичних питань тощо. Із висунутих кандидатур члени підприємства на посаду голови обирають найбільш компетентного. Він повинен добре знати особливості виробництва, вміти організувати роботу фахівців та всіх інших членів кооператива для виконання поставлених завдань.
Голова кооперативу
Правління кооперативу очолює голова. Він організовує роботу правління, проводить його засідання, керує ходом обговорення питань, бере активну участь у їх вирішенні по суті. Його розпорядження і вказівки обов'язкові для всіх посадових осіб і членів кооперативу. Як голова кооперативу і голова правління він - головна посадова особа в кооперативі.
Правління кооперативу
може в окремих випадках наймати
виконавчого директора для
У великих кооперативах, де чисельність членів перевищує 50 осіб, для контролю за діяльністю виконавчого органу кооперативу можуть обиратися спостережні ради. Вибори проводяться загальними зборами членів кооперативу відповідно до статуту підприємства. Кількісно спостережна рада становить 3-5 чоловік, якщо інше не встановлено статутом підприємства. Член спостережної ради не може бути членом правління або ревізійної комісії.
Сільськогосподарський кооператив має у своєму складі низку посадових осіб - фахівців, які відповідають за окремі напрямки діяльності підприємства або окремі структурні підрозділи. Заступники голови кооперативу обираються правлінням кооперативу або зборами його членів.
Фахівець — це особа, яка має вищу або середню спеціальну освіту і виконує інженерно-технічні, економічні, сільськогосподарські, зоотехнічні та лісовідновлювальні роботи, тобто аграноми, зооінженери, ветеринарні лікарі, економісти, бухгалтери тощо.
Функціональні обов'язки і права фахівців реалізуються шляхом їх службових вказівок. Вони можуть бути як письмовими, так і усними. Вказівки фахівців обов'язкові для всіх членів кооперативу. У разі необґрунтованості вказівок фахівця голова підприємства може їх відкликати.
Для контролю за
фінансово-господарською
Ревізійна комісія є контрольним органом, незалежним від правління та посадових осіб підприємства, безпосередньо підпорядкованим загальним зборам членів кооперативу. У ревізійну комісію загальними зборами обираються лише члени підприємства.
Кандидати в члени ревізійної комісії повинні бути чесними, об'єктивними людьми, мати певну освіту, щоб здійснювати повну об'єктивну висококваліфіковану перевірку діяльності підприємств за певний період.
Кількісний склад ревізійної комісії залежить від розміру підприємства. Слід враховувати також вимоги ефективного здійснення контрольної діяльності (кваліфікацію контролерів, стан обліку в господарстві), обсяг підконтрольної роботи (різноманітність галузей господарства, розміри території, місцезнаходження і розкиданість виробничих підрозділів, річний обсяг виробництва тощо).
До основних завдань ревізійної комісії належать: контроль за виконанням рішень загальних зборів, дотримання статуту підприємства, правил внутрішнього розпорядку, положень про оплату праці, контроль за збереженням майна кооперативу; за законністю договорів і господарських операцій; правильністю обліку, звітності і розрахунків з членами кооперативу, а також за своєчасним розглядом правлінням і службовими особами скарг і заяв членів підприємства. Під час виконання своїх завдань ревізійна комісія повинна тісно співпрацювати з юридичною службою підприємства.
Для належного виконання поставлених завдань ревізійна комісія наділяється відповідними правами, їй надано право перевіряти діяльність виробничих об'єктів. Вона може вимагати від посадових осіб та інших членів кооперативу необхідні для перевірки документи, книги з обліку матеріально-грошових цінностей, усні та письмові пояснення.
Під час перевірок застосовуються такі методи контролю: ревізія, інвентаризація та ін. Ревізії залежно від обсягу, змісту і характеру діяльності підконтрольного об'єкта можуть бути загальні й вибіркові. Загальні ревізії вимагають ознайомлення з усіма операціями підприємства, що були здійснені за певний період; вибіркові проводяться згідно з раніше затвердженим планом. Під час такої ревізії розглядаються конкретні питання.(9,ст 233)
У сільськогосподарських кооперативах можуть утворюватися різні господарсько-допоміжні органи, які беруть участь у розробці й прийнятті соціально-економічних рішень: профспілкові, молодіжні, жіночі, спортивні та інші організації розглядають на своїх засіданнях ті або інші питання громадського життя і вносять свої рекомендації щодо їх вирішення. Загальні збори правління кооперативу враховують ці рекомендації при прийнятті своїх рішень.
Робота суспільно-допоміжних органів сприяє широкому залученню членів кооперативу до управління справами і дозволяє кваліфіковано вирішувати проблеми, що виникають.
3. Органи
управління
Особливості управління сільськогосподарських підприємств корпоративного типу випливають із того, що кількість учасників цих утворень може становити декілька тисяч.
Учасники господарських товариств мають право брати участь в управлінні справами підприємства, але ступінь їх впливу на прийняття рішення залежить від розміру (долі) вкладу того чи іншого учасника в майно товариства.
Загальні засади
управління сільськогосподарськими підприємствами
корпоративного типу закріплені в законі
України «Про господарські товариства»,
а особливості окремих
У господарських товариствах ( акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю) зазначеним законом передбачена система органів управління. Вищим органом управління є загальні збори акціонерів або збори учасників. До компетенції вищого органу належать:
- визначення основних напрямків розвитку товариства;
— внесення змін та доповнень до установчих документів товариства;
— формування органів управління товариства;
- прийняття
та затвердження локальних
- прийняття рішення про ліквідацію товариства та створення ліквідаційної комісії;
- вирішення інших важливих питань.
Загальні збори акціонерів або збори учасників формують виконавчий орган товариства. Таким органом може бути правління акціонерного товариства на чолі з головою правління; дирекція на чолі з генеральним директором; директор як одноособовий орган.
Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності підприємства, крім тих, які згідно з чинним законодавством віднесені до компетенції вищого органу управління.(8,ст.133)
Ревізійна комісія створюється для здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю виконавчого органу господарського товариства. Компетенція контрольного органу закріплюється в спеціальному положенні, що регламентує порядок проведення перевірки діяльності підприємства або окремих його структурних підрозділів. За результатами перевірок ревізійна комісія може вимагати скликання (або ставити перед виконавчим органом питання про скликання — в товаристві з обмеженою відповідальністю і товаристві з додатковою відповідальністю) позачергових загальних зборів акціонерів або учасників.
У повних та командитних
господарських товариствах
Частина сільськогосподарських товариств має у своєму складі майно держави. Державні корпоративні права — це акції, частки у статутному фонді господарських товариств, які належать державі.(9,ст 238)
Такі компанії є вже недержавними, але держава через уповноважені органи має право брати участь в управлінні їх діяльністю, вирішувати найбільш важливі питання їх функціонування.
У разі володіння державою контрольним пакетом акцій тих чи інших сільськогосподарських підприємств можна говорити про повний контроль з боку держави за діяльністю такого товариства. Для управління державними корпоративними правами створена система органів управління, яка включає декілька рівнів: Президент України, Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна, спеціальний орган по управлінню державними корпоративними правами, органи виконавчої влади, спеціально уповноважені особи.
4. Органи
управління в державних
Загальні принципи
управління держаним сільськогосподарським
підприємством закріплені в законі
України «Про підприємства в Україні».
Керівництво підприємством
Власник здійснює свої права шляхом затвердження статуту державного підприємства і призначення його керівника. Керівником укладається контракт, в якому визначаються права, строки найму, обов'язки і відповідальність, умови виплати заробітної плати і т. ін.
Керівник несе повну відповідальність за стан справ на підприємстві, самостійно вирішує всі питання його діяльності. Законодавче закріпленим є правило про те, що власник майна (держава) не має права втручатися в оперативну діяльність керівника підприємства.

- Органиционное управление
- Органиционные формы предпринимательства
- Органическая архитектура
- Органическая архитура
- Органическая социология Герберта Спенсера
- Органическая социология Спенсера
- Органическая социология Спенсера
- Органи ООН в системі регулювання світової торгівлі
- Органи при парламенті
- Органи самоорганізації населення як важлива складова системи місцевого самоврядування
- Орган исполнительной власти, осуществляющий ведение земельного кадастра
- Органи та посадові особи Верховної Ради України
- Органи управління державними фінансами
- Органи управління державними фінансами України та напрями удосконалення їх діяльності