Основні поняття авторського права. 4

Міністерство  освіти і науки України

Державний вищий навчальний заклад

«Український  державний хіміко-технологічний  університет» 
 

Кафедра хімічної технології палива 
 

Доповідь

на тему: «Основні поняття авторського права» 
 

Виконав

Студент гр.5-ХТП-28                                                                            Баранник С.В.

Перевірив

Доцент кафедри ХТП                                                                             Тертишна О.В. 
 
 

Дніпропетровськ

2011р. 

     Зміст 

Вступ…………………………………………………………………………

2.Об’єкти авторського права………………………………………………

3. Об’єкти,що не охороняються авторським правом……………………

4.Автори  та співавтори…………………………………………………………

5.Особисті  немайнові права авторів………………………………………….

6.Майнові  права авторів…………………………………………………

7.Вільне  використання об’єктів авторського права……………………………..

Литература…………………………………………………………………….. 

     Вступ 

     Україна вже має достатнє законодавче  регулювання ініціативи в галузі науки, техніки, літератури, мистецтва  та в інших видах творчої діяльності, оскільки Конституція України гарантує громадянам право на результати своє інтелектуальної, творчої діяльності. Крім того, ці ж засади реалізовані  і в Цивільному кодексі України (книга четверта), яка складається  з 12 глав (ст. 418-508), і в Законі України  «Про авторське право і суміжні  права» в редакції від 11 липня 2001 року, і в ряді інших нормативно-правових актів. До того ж, слід додати, що дана тема висвітлена у підручниках та навчальних посібниках різних українських авторів, наприклад, таких як М.І. Панченко, В.І. Борисової, Л.М. Баранова, І.В. Жилінкова, О.А. Підопригори, І.А. Безклубого та багатьох інших.

     Під поняттям  авторського права розуміють  особисті немайнові та майнові права  авторів і їх правонаступників, пов'язані  зі створенням і використанням здобутків  науки, літератури і мистецтва.

     Завдання  авторського права - встановити найсприятливіші  правові умови для творчої  діяльності, забезпечити доступність  результатів цієї діяльності всьому суспільству. Його основним принципом є поєднання інтересів автора та інтересів усього суспільства. Авторське право проголошує і забезпечує широкий захист особистих (немайнових) і майнових прав авторів. 
 
 
 
 
 

     2 Об’єкти авторського права 

     Об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме:

        1) літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо);

        2) виступи, лекцiї, промови, проповіді та інші усні твори;

        3) комп'ютерні програми;

        4) бази даних;

        5) музичні твори з текстом і без тексту;

        6) драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для сценічного показу, та їх постановки;

        7) аудіовізуальні твори;

        8) твори образотворчого мистецтва;

        9) твори архітектури, містобудування і садово- паркового мистецтва;

        10) фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії;

        11) твори ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, ювелірні вироби тощо, якщо вони не охороняються законами України про правову охорону об'єктів промислової власності;

        12) ілюстрації, карти, плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, техніки, архітектури та інших сфер діяльності;

        13) сценічні обробки творів, зазначених у пункті 1 цієї частини, і обробки фольклору, придатні для сценічного показу;

        14) похідні твори;

        15) збірники творів, збiрники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, інші складені твори за умови, що вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як складові частини;

        16) тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів;

        17) інші твори;

        Охороні підлягають всі твори, зазначені у частині першій цієї статті, як оприлюднені, так і не оприлюднені, як завершені, так і не завершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо).

        Передбачена правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі.

     Об'єктом авторського права може бути лише твір, який є результатом творчої праці автора. Не вважається об'єктом авторського права суто технічна робота (наприклад, передрук на друкарській машинці чужого твору або навіть його літературна обробка - редагування, коректура тощо). 
 
 

     3 Об’єкти,що не охороняються авторським правом 

         Не є об'єктом авторського права:

        а) повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної прес-інформації;

        б) твори народної творчості (фольклор);

        в) видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади;

        г) державні символи України, державні нагороди; символи і знаки органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань; символіка територіальних громад; символи та знаки підприємств, установ та організацій;

        д) грошові знаки;

        е) розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду).

        Проекти офіційних символів і знаків, зазначених у пунктах “г” і “д” частини першої цієї статті, до їх офіційного затвердження розглядаються як твори і охороняються відповідно до цього Закону.  
 
 

     4 Автори та співавтори 

     Здебільшого автором твору науки, літератури, мистецтва є одна особа, але іноді у творчому процесі беруть участь кілька осіб - співавторів. Якщо два або кілька авторів спільною працею створюють твір, відносини між ними називаються співавторством (стаття 13 Закону про авторське право). Цивільно-правова теорія встановлює два види співавторства:

     а) коли неможливо виділити працю кожного співавтора - нероздільне співавторство;

     б) коли складові частини чітко визначені і відомо, хто зі співавторів написав ту чи іншу частину, - роздільне співавторство.

     Співавторство можливе при створенні будь-яких творів. Для його визначення необхідні певні умови:

     1) твір, створений спільною творчою працею співавторів, повинен бути єдиним цілим, таким, що не може існувати без складових частин як ціле. Наприклад, якщо з підручника, написаного співавторами, виключити одну чи кілька глав, підручник як цілісний твір втрачає своє значення. У балеті, опері, опереті музика поєднується з текстом. Музика без тексту не опера, танець без музики - не балет. Проте можливо й таке поєднання двох форм творчості, коли жодна з них не втрачає самостійного значення, але у такому разі не буде співавторства;

     2) спільна праця співавторів твору має бути творчою. Якщо один розповідає сюжет, висловлює свої погляди, а інший записує - це не співавторство;

     3) має бути угода про спільну працю над твором;

     4) при роздільному співавторстві кожен із співавторів зберігає авторське право на свою частину, водночас він є співавтором твору в цілому. Співавторство має бути добровільним;

     5) при нероздільному співавторстві твір може використовуватися лише за спільною згодою усіх співавторів. Проте право опублікування та іншого використання твору належить однаковою мірою усім співавторам. Один співавтор не може без достатніх підстав відмовити іншим у дозволі на опублікування, інше використання або зміну твору. В разі порушення спільного авторського права кожний співавтор може доводити своє право в судовому порядку;

     6) винагорода за використання твору належить співавторам у рівних частках, якщо в угоді не передбачається інше.

     Від співавторства слід відрізняти співробітництво, за яким кілька авторів беруть участь у створенні колективної праці за завданням певної організації. Ця колективна праця не є єдиним цілим. Авторське право на колективний твір належить юридичній особі.

     Не  визнається співавтором, а отже, і суб'єктом авторського права і той, хто надавав авторові технічну допомогу (друкарки, креслярі, стенографісти тощо). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     5 Особисті немайнові права авторів 

     Особисті (немайнові) права автора - це право авторства, право на авторське ім'я, право на недоторканність твору.

     Право авторства полягає в тому, що тільки справжній творець має право називати себе автором твору, а всі інші особи, що використовують твір, зобов'язані зазначати ім'я його автора. Право авторства закріплює факт створення даного твору конкретною особою, а це має значення для суспільної оцінки як твору, так і особи автора.

     Зазначення імені автора при використанні твору обов'язкове в усіх випадках, за одним винятком: якщо твір образотворчого мистецтва або фотографічний твір використовується у промисловості. У цьому разі ім'я автора не згадується з чисто технічних причин.

     Право на авторське ім'я дає авторові змогу випустити свій твір за власним  ім'ям, умовним (псевдонімом) або взагалі  без зазначення імені (анонімно).

     Здебільшого автор публікує свої твори під  власним ім'ям, тобто зазначає своє прізвище та ініціали. Поряд з цим стаття 14 Закону про авторське право надає авторові право випускати у світ твір під псевдонімом або анонімно.

     Право на вибір способу зазначення імені, а також на розкриття псевдоніма або аноніма є особистим правом автора. Лише у разі коли автор у своєму творі порушив чиїсь права (наприклад, образив когось), на вимогу слідчих органів або суду видавництво, редакція газети чи театр, яким відоме справжнє ім'я автора, можуть розкрити його псевдонім чи анонім.

     Право на недоторканність твору визначається як право протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі та репутації автора. Це означає, що при виданні, публічному виконанні або будь-якому іншому використанні твору забороняється без дозволу автора та його правонаступників вносити будь-які зміни як до самого твору, так і до його назви та позначення імені автора. Не допускається також без дозволу автора супроводжувати видаваний твір ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментарями, будь-якими іншими поясненнями, доповнювати або скорочувати твір. За чинними раніше в Україні типовими видавничими договорами малюнок і навіть колір обкладинки можна було зробити лише за згодою автора (статті 423, 438 ЦК України).

     Крім  того, Закон про авторське право (пункт 4 статті 14) надає авторові право  вимагати збереження цілісності твору  і протидіяти будь-якому іншому посяганню  на твір, що може зашкодити честі  та репутації автора. Зазначимо, що право на недоторканність твору є особистим немайновим правом, але відповідно до статті 29 Закону про авторське право спадкоємці також наділяються цим правом. Відповідно до статті 30 згадуваного Закону особи, які використовують твори, що стали суспільним надбанням, зобов'язані також додержуватися вимог недоторканності твору, викладених у пункті 4 статті 14 цього ж Закону.

     Контроль  за додержанням вимог щодо недоторканності твору здійснює Державний департамент інтелектуальної власності.

     Право автора на недоторканність полягає і в тому, що переклад твору іншою мовою з метою випуску у світ допускається лише за згодою автора або його правонаступників і на підставі договору. Переклад може здійснюватися лише за умови збереження цілісності та змісту твору. 
 
 

     6 Майнові права авторів 

     Майнові права автора чи іншої особи, яка  має авторське право. Передусім  автору чи іншій особі, яка має  авторське право, належить виключне право на використання твору в  будь-якій формі і будь-яким способом (пункт 1 статті 15 Закону про авторське  право). Це право, коли жодна особа, крім тієї, якій належить авторське право  або суміжні права, не може використовувати  твір, не маючи на те відповідного дозволу (ліцензії), за винятком випадків, встановлених Законом про авторське право (про  винятки з цього загального правила  йтиметься нижче).

     Право на оприлюднення твору. За Законом про  авторське право обнародування  твору - це дія, що робить твір доступним  для публіки, якими б засобами це не досягалося. Його ще називають  правом випуску твору у світ. Відповідно до Закону твір вважається випущеним  у світ (опублікованим, обнародуваним), якщо він виданий, публічно виконаний, публічно показаний, переданий по радіо  чи телебаченню або будь-яким способом повідомлений невизначеному колу осіб.

     Твір  може бути випущений у світ різними  способами, але істотним є те, що його зміст повідомлений невизначеному  колу осіб. Спосіб випуску твору  у світ залежить від його форми, характеру. Письмові твори (наукові, художні, драматичні, музично-драматичні тощо) випускаються у світ шляхом видання; твори образотворчого мистецтва - шляхом їхнього показу на виставках, розміщення у музеях для  загального огляду. Скульптури, наприклад, виставляють на площах, вулицях, у  пам'ятних місцях тощо. Музичні твори  можна випустити у світ шляхом публічного виконання, передачі по радіо  чи телебаченню або шляхом видання  нот.

     Не  вважається випуском у світ (опублікуванням) інформація про твір з викладенням  його короткого змісту або повідомлення вузькому колу осіб (наприклад, коли поет прочитає свій вірш у колі друзів, композитор виконає сонату на сімейному вечорі).

     Право першого опублікування твору  належить самому авторові. Тільки він  має право вирішувати, чи готовий  його твір до випуску у світ. Порушення  цих прав дає авторові підставу вимагати виплати гонорару або відшкодування  завданих збитків, а також вжиття інших заходів аж до вилучення  твору і заборони випуску його у світ.

     Закон надає автору чи іншій особі, яка  має авторське право, виключне право  дозволяти або забороняти:

     1. Відтворення творів, тобто виготовлення  одного або більше примірників  твору в будь-якій матеріальній  формі, у тому числі у звуко- і відеозапису, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (включаючи цифрову), оптичній або іншій формі, яку читає машина. Примірник - це результат будь-якого відтворення твору (стаття 441 ЦК).

     2. Публічне виконання і публічне  сповіщення творів. Публічне виконання  - це подання за згодою суб'єктів  авторського права і (або) суміжних  прав творів, виконань, фонограм, передач  організацій мовлення шляхом  декламації, гри, співу, танцю  та іншим способом як безпосередньо  (у живому виконанні), так і  за допомогою будь-яких пристроїв  і процесів (за винятком передачі  в ефір чи по проводах) у  місцях, де присутні чи можуть-бути  присутні особи, які не належать  до звичайного кола сім'ї або  близьких знайомих сім'ї, незалежно  від того, чи присутні вони  в одному місці і в один  і той же час або в різних  місцях і в різний час.

     Публічне  сповіщення (доведення до загального відома) - передача за згодою суб'єктів  авторського права і (або) суміжних прав за допомогою радіохвиль (а  також лазерного проміння, гамма-проміння тощо), у тому числі з використанням  супутників, чи передача на віддаль  за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

     3. Публічна демонстрація і публічний  показ - публічна демонстрація  аудіовізуального твору, відеограми, публічне одноразове чи багаторазове  представлення публіці за згодою  суб'єктів авторського права і  (або) суміжних прав у приміщенні, в якому можуть бути присутніми  особи, які не належать до  звичайного кола однієї сім'ї  або близьких знайомих цієї  сім'ї, аудіовізуального твору  чи зафіксованого на відеограмі  виконання або будь-яких рухомих  зображень.

     Публічний показ - будь-яка демонстрація оригіналу  або примірника твору, виконання, фонограми, відеограми, передачі організації мовлення за згодою суб'єктів авторського  права і (або) суміжних прав безпосередньо  або на екрані за допомогою плівки, слайда, телевізійного кадру тощо (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) або за допомогою інших пристроїв  чи процесів у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до звичайного кола однієї сім'ї  чи близьких знайомих цієї сім'ї, яка  здійснює показ, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці  і в один і той же час або  в різних місцях і в різний час (публічний показ аудіовізуального твору чи відеограми означає також  демонстрацію окремих кадрів аудіовізуального твору чи відеограми без дотримання їх послідовності).

     4. Будь-яке повторне публічне сповіщення  в ефірі чи по проводах уже  переданих в ефір творів, якщо  воно здійснюється іншою організацією. Тут діє загальне правило. Будь-яка  організація мовлення вирішила  передати в ефір чи по проводах той чи інший твір, якщо він навіть уже був переданий в ефір чи по проводах, то ця організація може здійснити таку передачу тільки з дозволу автора твору чи його правонаступників.

     5. Переклади творів. Автор оригіналу  може сам перекласти свій твір  іншою мовою (авторський переклад). За наявності авторського перекладу  ніхто інший не може перекладати  цей твір тією ж мовою. Від  авторського перекладу слід відрізняти  авторизовані переклади, тобто  переклади, схвалені автором.

     Якщо  оригінальний твір уже перекладено  на одну будь-яку мову, а потім  з мови перекладу хтось забажав  перекласти цей же твір на третю  мову, то такий переклад може бути здійснено  лише за згодою автора оригінального  твору, а також автора перекладу  на другу мову. Наприклад, твір В. Гюго перекладено російською мовою. З  російської хтось забажав перекласти цей же твір українською. У такому разі потрібно одержати згоду правонаступників В. Гюго (його спадкоємців), якщо твір ще перебуває під правовою охороною, а також автора перекладу цього  твору російською мовою.

     6. Переробки, адаптації, аранжування  та інші подібні зміни творів. Будь-яка переробка твору, наприклад  розповідного в драматичний чи  навпаки, розповідного в сценарій  чи навпаки, пристосування музичного  твору до інших інструментів (аранжування)  та будь-яка інша переробка  твору може мати місце лише  за згодою автора чи його  правонаступників.

     7. Розповсюдження творів шляхом  першого продажу, відчуження іншим  способом або шляхом здавання  в майновий найм чи у прокат  та шляхом іншої передачі до  першого продажу примірників  твору. Розповсюдженням об'єктів  авторського права і (або) суміжних  прав визнається будь-яка дія,  за допомогою якої об'єкти авторського  права і (або) суміжних прав  безпосередньо чи опосередковано  пропонуються публіці, в тому числі доведення цих об'єктів до відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до цих об'єктів з будь-якого місця і в будь-який час за власним вибором. Розповсюджувати будь-яким способом до першого продажу свій твір може лише автор чи його правонаступник або інші особи, але тільки з дозволу автора чи його правонаступників. Проте це право зберігається за автором чи його правонаступниками лише до першого продажу примірників твору. Після першого продажу примірників твору право автора чи його правонаступників на розповсюдження твору вичерпується.

     8. Здавання в майновий найм і  (або) комерційний прокат першого  продажу, відчуження іншим способом  оригіналу або примірників аудіовізуальних  творів, комп'ютерних програм, баз  даних, музичних творів у нотній  формі, а також творів, зафіксованих  у фонограмі чи відеограмі  або у формі, яку зчитує комп'ютер. Інше правило встановлено щодо  аудіовізуальних творів, музичних  творів у нотній формі, а  також творів, зафіксованих на  фонограмі чи відеограмі або  у формі, яку зчитує машина. Якщо щодо інших творів право  розповсюдження зберігається за  автором чи його правонаступниками  лише до першого продажу примірників  творів, то щодо зазначених творів  це право зберігається за авторами  чи їх правонаступниками також  і після першого продажу чи  відчуження іншим способом. Іншими  словами, аудіовізуальний твір  після його першого продажу  може бути зданий у майновий  найм власником твору.

     9. Імпорт примірників творів. Ввезення  з-за кордону примірників творів  для їх розповсюдження в Україні  може мати місце лише за  дозволом автора чи його правонаступників. Це правило має силу і тоді, коли твір за кордоном був  виданий чи розтиражований з  дозволу автора чи його правонаступників.

     10. Включення творів як складових  частин до збірників, антологій,  енциклопедій тощо може мати  місце лише за дозволом автора  чи його правонаступників.

     Зазначений  перелік не є вичерпним. Автор  має право дозволяти або забороняти використовувати свій твір і іншими способами. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

7 Вільне  використання об’єктів авторського права 

     Разом з тим Закон певною мірою обмежує  виключне право автора на використання твору. Використання твору без згоди  автора Закон називає вільним  використанням. Дозволяється у деяких зазначених у Законі випадках вільне використання творів без згоди автора і без виплати йому авторської винагороди та вільне використання твору  без згоди автора, але з виплатою йому авторської винагороди.

     Без згоди автора або іншої особи, яка має авторське право, але  з обов'язковим зазначенням імені  автора та джерела запозичення допускається:

     1) використання цитат (коротких  уривків) з опублікованих творів;

     2) використання літературних і  художніх творів як ілюстрацій  у виданнях, передачах мовлення, записах звуку або зображення  навчального характеру;

     3) відтворення у пресі, передача  в ефір або інше публічне  повідомлення опублікованих у  газетах або журналах статей  з поточних економічних, політичних, релігійних питань або передача  в ефір творів такого самого  характеру, якщо це спеціально  не заборонено автором;

     4) відтворення з метою висвітлення  поточних подій засобами фотографії  або кінематографії, передача в  ефір або інше публічне повідомлення  творів, побачених або почутих  під час перебігу таких подій;

     5) видання випущених у світ творів  рельєфно-крапковим шрифтом для  сліпих;

     6) відтворення творів для судового  та адміністративного провадження;

     7) публічне виконання музичних  творів під час офіційних і  релігійних церемоній, а також  похоронів;

     8) відтворення з інформаційною  метою у газетах та інших  періодичних виданнях, передача  в ефір або інше публічне  оповіщення публічно виголошених  промов, звернень, доповідей та інших  подібних творів.