Оцінювання економічної доцільності лізингу

Реферат

з курсу  «Економіка підприємства»

на тему: «Оцінювання економічної доцільності  лізингу» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Зміст

Вступ........................................................................................................................3

1. Лізинг  як вид інвестиційної діяльності............................................................5

            1.1. Поняття лізингу...........................................................................5

            1.2. Об’єкти та  суб’єкти лізингових відносин.................................8

                    1.3. Права та обов’язки суб’єктів лізингу......................................10

               1.4. Види лізингу..............................................................................13

2. Лізингові платежі.............................................................................................15

3. Порівняння лізингу та банківського кредиту................................................17

4. Лізинг в  Україні................................................................................................22

Висновок................................................................................................................24

Список використаних джерел..............................................................................25 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

Процес  переходу к ринковим відносинам, пов’язаний з вирішенням протиріч в розвитку економічних структур, змусив шукати нові шляхи вирішення поставших питань.

Орендні операції зайняли в ньому одне з найважливіших місць, а разом з ним все частіше почало підійматися питання лізингу.

В наш  час широке використання лізингу  стає дуже потрібним, виходячи з техніко-економічних передумов та державної політики, що формується в майно у виробника, фінансує його, здійснює технічне обслуговування наданих в оренду засобів праці.

Для розвитку лізингу існують такі передумов - історичні, соціально-економічні, научні, юридичні. Механізм даної форми оренди полягає в тому , що компанія - орендавець спеціально закуповує для конкретного орендаря на його прохання пов’язані з тим, що він дає можливість швидко переходити на нову технічну базу, не вимагає значних одноразових затрат, дає змогу звільнитися від обслуговування і зосередити всі зусилля на ефективному використанні нової техніки.

Отже, лізинг - це довгострокова оренда машин, обладнання, промислових товарів інвестиційного призначення, куплених орендодавцем для орендаря для їх виробничого використання, при збереженні права власності на них за орендодавцем на весь термін договору оренди. 

З точки зору змісту кредитних відносин, лізинг можна розглядати як різновид довгострокового  кредиту, який надається в натуральній  формі і погашається позичальником  у розстрочку. В західних країнах  лізинг виник у 40—50-х роках XX ст. через виробничу вигідність надання в оренду на тривалий строк основного капіталу внаслідок застосування фінансових систем прискореної амортизації. Лізинг дає змогу товаровиробникам отримувати необхідне виробниче обладнання без значних витрат капіталу, а також уникати втрат, пов'язаних з прискореним спрацюванням обладнання. 

Детальніше  поняття лізингу розглядається  у даній роботі. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 1. Лізинг як вид інвестиційної  діяльності

1. Поняття лізингу

Широко  розповсюджений у розвинутих країнах, лізинг є досить складним і багатогранним економічним явищем, оскільки в ньому поєднуються операції купівлі й продажу, оренди, кредитування та інвестування, підприємницька і фінансова діяльність. В економічному середовищі України такий вид взаємовідносин ще дуже мало поширений через його порівняну новизну, брак досвіду і недосконалість законодавчої бази. Лише 16 грудня 1997 року Верховною Радою України було прийнято Закон «Про лізинг», який, до речі, оцінюється спеціалістами критично. Згідно до нього фінансовий лізинг - це   вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. А договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених  лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу  на  визначений строк не  менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Відносини,  що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України (435-15) про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

      Головною  фінансово-економічною принадою лізингу  є його цінова конкурентоздатність  у порівнянні з іншими джерелами фінансування. Лізинг може дати фінансистам додаткову надійність, щоб спонукати їх надати можливість фінансування активів для нових видів діяльності. Володіння активом має переваги порівняно з іпотекою чи борговим зобов'язанням, отримання яких може бути дуже важким, а вартість реєстрації, якщо вона необхідна, - високою. Крім того, оскільки лізинг є формою фінансування, заснованою на активі, потреба в додаткових гарантіях є більшою, ніж при інших формах фінансування.

Як свідчить світова практика, своїм розквітом багато відомих фірм та компаній зобов'язані лізингу. А посадові особи, зокрема США, Німеччини, називають цей вид діяльності обов'язковою умовою для зміцнення економіки. Як відомо, і в постсоціалістичних країнах, зокрема Білорусії, Росії, серед заходів щодо подолання кризи передбачений лізинг.

 Привабливість лізингу полягає ось у чому:

 — по-перше, лізинг дає можливість отримати додаткові  інвестиції від іноземних партнерів, причому не в грошовому вигляді, що викликає певні ускладнення, а  в машинах та устаткуванні, які потрібні для виробничої діяльності;

 — по-друге, до лізингових операцій залучаються  великі кошти банківських установ, страхових, акціонерних та інших  товариств, що знаходяться безпосередньо  в Україні;

 — по-третє, лізинг більш привабливий для українських споживачів і дає можливість підприємствам, господарським товариствам, що не мають достатнього капіталу для купівлі обладнання, отримати його шляхом оренди (на вигідніших умовах, ніж за контрактами купівлі-продажу).

 Лізинг  вигідний і орендодавцю, бо передбачає стовідсоткове покриття всіх капітальних та інших витрат і отримання прибутку не меншого, ніж від інших операцій.

 З точки  зору орендаря, економічні переваги лізингових угод виявляються в 4-х групах факторів. Це поява зручного джерела фінансування, економія коштів, зменшення ризику і стимулювання оновлення виробництва.

 Лізинговий  бізнес дуже позитивно впливає на економіку країни: сприятливо діє  під час перехідного періоду, який характеризується спадом виробництва, нестабільністю фінансового сектора, кризою банківської системи.

 Отже, лізинг можна розглядати як одну з  найцікавіших та найперспективніших форм інвестування, здатну значно пожвавити  процес оновлення виробництва та входження економіки України  в структуру світового ринку. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 1.2. Об’єкти та суб’єкти  лізингових відносин.

Згідно  із статтею 2 вищезазначеного Закону України “Про лізинг” об’єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно, яке може бути віднесене  до основних фондів відповідно до законодавства, в тому числі продукція, вироблена державними підприємствами (машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікацій тощо), не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг (оренду).

Майно, яке знаходиться в державній власності, може бути об'єктом лізингу тільки за погодженням з органом, що здійснює управління цим майном у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Не можуть бути об’єктами лізингу за цим  Законом:

— об'єкти оренди державного майна, визначені  в статті 4 Закону України "Про  оренду державного майна", крім окремого індивідуально визначеного майна  державних підприємств;

— земельні ділянки та інші природні об'єкти.

Об'єкти лізингу протягом усього строку дії договору лізингу є власністю лізингодавця.

Суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) за статтею 2 Закону України “Про підприємництво”  можуть бути: громадяни України, інших  держав, особи без громадянства, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності; юридичні особи всіх форм власності; об'єднання юридичних осіб, що здійснюють діяльність в Україні на умовах угоди про розподіл продукції.

Суб’єктами  лізингу за статтею 3 цього ж Закону можуть бути можуть бути лише суб'єкти підприємницької діяльності:

- лізингодавець  – суб’єкт господарювання, у  тому числі банківська або  небанківська фінансова установа, який є власником  об’єктів  лізингу і передає їх в користування  за договором лізингу; 

- лізингоодержувач  – суб’єкт підприємницької діяльності, який одержує в користування об’єкти лізингу за договором лізингу;

- продавець  лізингового майна – суб’єкт  підприємницької діяльності, що  виготовляє майно (машини, устаткування  тощо) та/або продає власне майно,  яке є об’єктом лізингу. 

Між цими економічними суб’єктами відносини можуть складатися за двома варіантами.

Варіант 1. Виробник або продавець обладнання продає його лізинговій фірмі за ринковою вартістю і отримує платіж негайно. Лізингова фірма зі свого боку укладає лізингову угоду з  орендарем і отримує платежі з нарахованими відсотками протягом усього строку оренди. Обслуговування обладнання в гарантійному і післягарантійному періодах може здійснюватися виробником обладнання. За потребою фірма-виробник обладнання виступає в якості гаранта перед лізинговою фірмою.

Варіант 2. Лізингоодержувач (він же орендар) знаходить виробника, який випускає все необхідне для нього обладнання, обговорює з ним технічний  бік справи і укладає попередню  угоду щодо поставок. Після цього  лізингоодержувач і виробник звертаються до лізингової фірми з проханням підписати тристоронній договір та профінансувати його. А далі все здійснюється як у першому варіанті.

У практиці економічних взаємовідносин лізингові  операції можуть здійснюватись і  без такого суб’єкта, як лізингодавець, за умови, що продавець сам виступає в його ролі. Такий лізинг має назву прямого. Однак, прямий лізинг не набув широкого розповсюдження, бо, як правило, при зростанні обсягів лізингових операцій об’єктивно виникає необхідність у спеціалізації на цьому виді діяльності і/або створенні своєї лізингової компанії, або використанні послуг уже наявних. 
 
 

1.3. Права та обов’язки  суб’єктів лізингу

Організаційно-правові  основи здійснення лізингових операцій базуються на чинному законодавстві (Законі України «Про лізинг» та інших нормативно-правових актах України), а також на укладених відповідно до цих активів договорах про лізинг (крім відносин, урегульованих нормативно-правовими актами про оренду і приватизацію державного майна). Основною правовою формою регулювання взаємовідносин між суб’єктами лізингу є договір (угода), що укладається між ними.

Договір лізингу укладається у формі  багатосторонньої угоди за участю продавця об’єкта лізингу, лізингодавця та лізингоодержувача або двосторонньої угоди між лізингодавцем і лізингоодержувачем. Строки договору лізингу визначаються за домовленістю сторін.

Важливе значення для організації діяльності всіх суб’єктів лізингу мають чітко визначені умови відповідного договору. Найістотніші з них такі:

● найменування сторін;

● об’єкт лізингу (склад і вартість майна), умови та строки його поставки;

● термін, на який укладається договір лізингу;

● розмір, склад і графік сплати лізингових платежів, умови їхнього перегляду;

● умови переоцінки вартості об’єкта лізингу згідно із законодавством України;

● умови повернення об’єкта лізингу за банкрутства лізингоодержувача;

● умови страхування об’єкта лізингу та його реєстрації;

● умови експлуатації й технічного обслуговування, ремонту та модернізації об’єкта лізингу, а також надання інформації щодо його технічного стану;

● умови повернення об’єкта лізингу чи його викупу після закінчення дії договору та дострокового розірвання договору лізингу;

● відповідальність сторін (суб’єктів лізингу);

● дата і місце укладення договору.

Чинне законодавство України чітко визначає права та обов’язки лізингодавців і лізингоодержувачів.

Лізингодавець має право: 1) здійснювати контроль за умовами експлуатації та цілеспрямованим використанням лізингоодержувачем об’єкта лізингу; 2) вимагати повернення переданого в лізинг майна у разі несплати лізингових платежів протягом двох чергових строків; 3) вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків, завданих унаслідок його дій або бездіяльності. Лізингодавець зобов’язаний: а) передати належне йому на праві власності майно в користування лізингоодержувачеві; б) не втручатися у вибір лізингоодержувачем продавця майна та у визначення специфікації об’єкта лізингу; в) своєчасно і в повному обсязі виконувати взяті на себе зобов’язання щодо утримання об’єкта лізингу відповідно до умов договору; г) прийняти об’єкт лізингу після закінчення строку договору, якщо його не буде викуплено лізингоодержувачем.

Лізингоодержувачу надано право: 1) відмовитися від прийняття об’єкта лізингу у разі порушення умов договору та затримати лізингові платежі до усунення порушення; 2) вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, заподіяних унаслідок його дій або бездіяльності під час виконання договірних зобов’язань. Лізингоодержувач зобов’язаний: а) прийняти і належно користуватися об’єктом лізингу, утримувати його в потрібному технічному стані; б) своєчасно виплачувати лізингові платежі; в) у разі несплати лізингових платежів протягом двох чергових строків на вимогу лізингодавця повернути йому об’єкт лізингу; г) надавати лізингодавцю докладні відомості про технічний стан об’єкта лізингу й свій фінансовий стан; д) повернути об’єкт лізингу у разі, коли лізингоодержувач не реалізує своє право викупу об’єкта лізингу та не продовжує строку чинності договору.

Об’єкт  лізингу, який потребує реєстрації в державних наглядових органах (транспортні засоби, обладнання, експлуатацію якого зв’язано із підвищеною небезпекою тощо) реєструється за домовленістю сторін на ім’я лізингодавця або лізингоодержувача в установленому порядку.

Майно, передане за договором фінансового лізингу, зараховується на баланс лізингоодержувача з позначенням, що це майно взято у фінансовий лізинг. Майно, передане за договором оперативного лізингу, залишається на балансі лізингодавця, з позначкою, що його передано в лізинг.

Об’єкт лізингу протягом усього строку дії договору лізингу є власністю лізингодавця. За переходу права власності на об’єкт лізингу від лізингодавця до іншої особи договір лізингу залишається обов’язковим і для нового власника. У разі банкрутства лізингоодержувача, арешту чи конфіскації його майна об’єкт лізингу відокремлюється від загального майна лізингоодержувача та підлягає поверненню лізингодавцю, який може розпоряджатися ним на власний розсуд.

У лізингових операціях беруть участь, як правило, п’ять суб’єктів: 1) виробник (постачальник, продавець); 2) лізингодавець; 3) лізингоодержувач; 4) банк; 5) страхова установа. Організація лізингових операцій схематично зображена на рис. 1.

Рисунок 1. Типова схема організації лізингових операцій

  Цифрові позначення на рисунку:

   — Укладення лізингової угоди.

  ‚ — Подання замовлення на устаткування або інший об’єкт лізингу.

  ƒ — Одержання банківської позики.

  „ — Оформлення договору купівлі-продажу об’єкта лізингу.

  … — Поставка виробником (продавцем) об’єкта лізингу лізингоодержувачу.

  † — Складання акта приймання об’єкта лізингу.

  ‡ — Оплата поставки об’єкта лізингу лізингодавцем.

  ˆ — Укладення договору страхування об’єкта лізингу.

  ‰ — Сплата лізингових платежів.

  Š — Повернення банківської позики і сплата відсотків за користування

1.4. Види лізингу. 

Види  лізингу:

1. Фінансовий лізинг— це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.

Сума  відшкодування вартості об'єкта лізингу  в складі лізингових платежів за період дії договору фінансового лізингу  повинна включати не менше ніж 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.

Після закінчення строку договору фінансового  лізингу об'єкт лізингу, переданий  лізингоодержувачеві згідно з договором, переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю;

2. Оперативний лізинг — це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, менший строку, за який амортизується 90 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладання договору.

Після закінчення строку договору оперативного лізингу він може бути продовжений  або об'єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю і може бути повторно переданий у користування іншому лізингоодержувачу за договором лізингу.

Форми лізингу:

1. Зворотний  лізинг — це договір лізингу,  який передбачає набуття лізингодавцем  майна у власника і передачу  цього майна йому у лізинг;

2. Пайовий  лізинг — це здійснення лізингу  за участю суб'єктів лізингу на основі укладення багатостороннього договору та залучення одного або кількох кредиторів, які беруть участь у здійсненні лізингу, інвестуючи свої кошти. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може становити більше 80 відсотків вартості набутого для лізингу майна;

3. Міжнародний  лізинг — це договір лізингу,  що здійснюється суб'єктами лізингу,  які перебувають під юрисдикцією  різних держав, або в разі якщо  майно чи платежі перетинають  державні кордони.

Міжнародний лізинг здійснюється відповідно до законодавства України, міжнародних договорів, в яких бере участь Україна, та договорів, укладених суб'єктами лізингу.

Відносини між суб'єктами лізингу регулюються  Законом України "Про лізинг", іншими нормативно-правовими актами та укладеними відповідно до них договорами лізингу, крім відносин, урегульованих нормативно-правовими актами про оренду та приватизацію державного майна.

Договір лізингу укладається у формі  багатосторонньої угоди за участю лізингодавця, лізингоодержувача, продавця об'єкта лізингу або двосторонньої угоди між лізингодавцем і лізингоодержувачем.

Договір лізингу має бути укладений у  письмовій формі та повинен відповідати  вимогам законодавства України. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 2. Лізингові платежі 

Умови лізингового договору залежать від типу обладнання, строку оренди, суми контракту та інше. Однак в усіх випадках у договорі є стаття, що передбачає вихідний (базисний) період оренди, протягом якого жодна зі сторін не мас права анулювати договір, за винятком випадків невиконання умов договору однією із сторін.

Обидві  сторони лізингового договору знають продажну ціну обладнання і при його підписуванні документально обумовлюють  лише орендні платежі та порядок  їх сплати. При цьому лізингодавець  та лізингоодержувач можуть використовувати одну й ту саму формулу приблизної оцінки платежів (у ній не враховані пільги та податки, які не однакові у різних країнах).

При проведенні таких розрахунків лізингова  фірма виходить із суми щорічних лізингових платежів Лп:

а лізингоодержувач виходить із процента фінансування Пл:

де Цп, Цо — початкова і остаточна (після закінчення строку оренди) ціна обладнання;

Ар —  річні амортизаційні відрахування;

К —  коефіцієнт, що враховує вид обладнання, строк оренди, кількість разів  здачі його в оренду і т. п. (для  початкових розрахунків К рекомендується приймати рівним 0,5).

Уся сума орендної платні надходить у розпорядження  лізингодавця.

Орендна платня має компенсувати лізингодавцю:

— затрати  на виробництво або придбання  орендованого майна;

— накладні витрати, пов'язані з оборотом майна (транспортування, оформлення документів, зберігання);

— експлуатаційні витрати (пуск, наладка, ремонт, монтаж);

— попутні  послуги (навчання персоналу підприємства — орендатора, передача ноу-хау, інжинірингові  послуги);

— витрати  на страхування майна;

— збитки, пов'язані із відстрочкою платежів;

— витрати  на пошук орендатора, рекламу, послуги  посередників;

— збитки, пов'язані з інфляцією;

— при  міжнародних угодах збитки, пов'язані  з подоланням митних, податкових і  валютних бар'єрів;

— внутрішній страховий фонд лізингодавця на випадок  зривів запланованих договорів.

Окрім того, лізингодавець має отримати і чистий прибуток, котрий забезпечить  його подальший розвиток.

Загальна  сума лізингових платежів визначається шляхом додавання щорічних орендних платежів, тобто:

де Плt — останній рік орендних платежів;

t=1,2,3...,

N— кількість  періодів по лізинговій угоді.

Наведена  методика визначення лізингових платежів може розглядатися як основа розрахунку плати за лізингом.

Разом з тим у кожному конкретному  випадку розрахунок платежів буде залежати від особливостей лізингового договору, що визначаються видом лізингу, а  також від вибраного лізингодавцем  і лізингоодержувач см виду лізингових платежів.

Кількість і найменування об'єктів лізингу, а також тривалість і структура лізингового договору визначається методом експертних оцінок на основі діючого законодавства.

Розділ 3. Порівняння лізингу  та банківського кредиту 
 

Більшість українських суб’єктів господарювання прагне до збільшення прибутків через використання новітніх розробок. Конкурентний ринок спонукає учасників оновлювати матеріально-технічну базу й упроваджувати “ноу-хау” у свою діяльність. Крім того, значний відсоток виробничих потужностей України зазнав морального зносу і потребує заміни. З іншого боку, споживачі вибирають продукт, який має найвищу якість і найнижчу ціну. У процесі оновлення основних засобів підприємства стикаються із проблемою фінансування. Український ринок капіталу пропонує різні фінансові послуги, але найбільшого поширення набули банківське кредитування та фінансовий лізинг. Звичайно, підприємство може використати інші варіанти підвищення своєї конкурентоспроможності: скористатися перевагами оперативного лізингу, комерційного кредиту, фінансувати переоснащення за рахунок власних коштів або фондового ринку й ін. Проте такі можливості має обмежене коло високотехнологічних прибуткових суб’єктів господарювання. Більше того, суб’єкти малого та середнього бізнесу не є “привабливими” для позичальників, навіть із точки зору банків-кредиторів. З огляду на це фінансовий лізинг є для вищезазначених груп перспективним інструментом фінансування.