Оцінка якості екскурсії

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Поняття й сутність  екскурсії………………………………………………...4-7

2.  Основні критерії  оцінки екскурсії …………………………………………8-9

   2.1 Якість екскурсії………………………………………………………….9-16

3.  Рецензування методичної документації…………………………………17-21

4. Методика організації  екскурсії…………………………………………...21-22

   4.1 Методичний прийом показу в екскурсії……………………………...23-29

5.  Методика розбору екскурсії ……………………………………………..30-37

Висновок……………………………………………………………………...38-39

Список використаних джерел…………………………………………………..40

ВСТУП

Екскурсія - цілеспрямований  та запрограмований наочний процес пізнання ососбистістю оточуючого світу, побудований на поєднанні зорових, слухових та інших вражень, який проходить  під керівництвом кваліфікованого  фахівця – екскурсовода.

Підвищення якості екскурсійної роботи забезпечується розширенням  мережі екскурсійних закладів, удосконаленням теорії екскурсійної справи, урізноманітненням  тематики екскурсій, підготовкою кваліфікованих кадрів, розробкою методики підготовки і проведення екскурсій, розвитком видавничої діяльності.

Забезпечення високої  якості екскурсійної роботи можливе  при удосконаленні змісту екскурсій, розробці та впровадженні різних методик, а також використанні продуманої техніки проведення екскурсій. Якість — це порівняння нової форми проведення екскурсії із старою, оцінка такої  форми. При оцінці якості екскурсії  враховується якість тексту (контрольний  та індивідуальний), якість постановки (режисерського задуму) — рекомендованої методики проведення, якість (рівень) виконання  — проведення екскурсії, забезпечення необхідних умов для її проведення.

Якість проведення екскурсії  залежить від її правильної підготовки. Формулювання мети, теми, вивчення літератури і музей­них експозицій, написання  тексту, самостійна робота, вивчення рекомендацій з екскурсійної справи, прослуховування  інших екскурсоводів, засвоєння  методичних прийомів показу та розповіді  на практиці, знайомство з пам'ятками історії та культури, — все це важливі складові, виконання яких впливає на якість готового екскурсійного  продукту, а також якість роботи працівників екскурсійної сфери.

1. Поняття й сутність екскурсії

Слово "екскурсія" походить від латинського "екскурсіо". В  українську мову це слово проникло в XIX ст. і спочатку означало "вибігання, військовий набіг", потім - "вилазка, поїздка". Пізніше відбулася видозміна  цього слова за типом імен на "ія" (екскурс + ія).

При розгляді поняття "суть екскурсії" необхідно мати на увазі  обумовленість екскурсійного процесу  об'єктивними вимогами. Кожна екскурсія  представляє особливий процес діяльності, суть якого обумовлена конкретними  закономірностями (тематичність, цілеспрямованість, наочність, емоційність, активність та ін.).

В ході екскурсійного процесу  екскурсовод допомагає екскурсантам побачити об'єкти, на основі яких розкривається  тема (перше завдання), почути про  ці об'єкти необхідну інформацію (друге  завдання), відчути велич подвигу, значення історичної події (третє завдання), оволодіти практичними навичками  самостійного спостереження і аналізу  екскурсійних об'єктів (четверте завдання). У рішенні останньої задачі велике місце займає формування уміння бачити.

Уміння бачити як естетичне  сприйняття зводиться до уміння сприймати  архітектурні маси, барви, лінії всякого  роду, угрупування мас, барв, ліній  і їх комплекси в умовах перспективи, світла, повітря, точки зору [1, 24].

Екскурсія - методично продуманий показ визначних місць, пам'ятників  історії і культури, в основі якого  лежить аналіз екскурсантів об'єктів, що знаходяться перед очима, а  також уміла розповідь про  події, пов'язані з ними. Проте  тільки до цього суть поняття "екскурсія" зводити було б неправильно. Розглянемо декілька формулювань терміну "екскурсія", які були опубліковані в різних виданнях за останні 70 років. Перше з них  виглядає так: "Екскурсія - прогулянка, що ставить своїм завданням вивчення певної теми на конкретному матеріалі, доступному спогляданню" (М.П. Анциферов, 1923 р.).

Л. Бархаш вважав, що екскурсія - це наочний метод отримання певних знань, виховання шляхом відвідин за наперед розробленою темою певних об'єктів (музей, завод, колгосп і  т.д.) із спеціальним керівником (екскурсоводом) [2, 7].

Наведемо також одне з  останніх за часом публікації визначень: "Екскурсія - особлива форма учбової  і позаучбової роботи, в якій здійснюється спільна діяльність вчителя-екскурсовода і керованих ним школярів-екскурсантів в процесі вивчення явищ дійсності, спостережуваних в природних  умовах (завод, колгосп, пам'ятники історії  і культури, пам'ятні місця, природа  та ін.) або в спеціально створених  сховищах колекцій (музей, виставка) [2, 17]. Такі думки учених-екскурсіоністів.

В. Даль: "Екскурсія - проходка, прогулянка, вихід на пошук  чогось, для збирання трав та ін." [3, 30]. У Малій радянській енциклопедії (1931 р., т.10, с. 195) термін розкритий таким чином: "Екскурсія - колективне відвідування якої-небудь місцевості, промислових підприємств, радгоспів, музеїв та ін., переважно з науковою або освітньою метою".

Організатори екскурсій  і екскурсоводи мають чітке подання  про те, що і як повинен побачити, почути й відчути учасник екскурсії, до яких висновків він повинен  прийти в ході заходу.

У роботі по підготовці нової  екскурсії можна виділити два  основні напрямки:

– розробка нової теми екскурсії (нової взагалі або нової тільки для даної екскурсійної установи);

– підготовка екскурсовода, що починає або вже працюючого, до проведення нової для нього, але вже раніше розробленої й екскурсії, які проводиться в даній установі.

Перший напрямок – процес створення нової для екскурсійної установи екскурсії. Підготовка нової  екскурсії доручає творчій групі. У її склад включається від 3 до 7 чоловік, а в окремих випадках і більше, залежно від складності теми. У більшості своєї це працюючі в установі екскурсоводи. Часто як консультанти запрошуються фахівці різних областей – науковці музеїв, викладачі вузів і середніх шкіл і т.д.

Звичайно кожному з  учасників творчої групи доручає  розробка одного з розділів, однієї з підтем екскурсії або одного або декількох питань підтеми. З  метою контролю за роботою вибирається  керівник творчої групи. [8, 151–152]

Підготовка нової екскурсії  проходить три основні ступені:

• Попередня робота –  підбор матеріалів для майбутньої екскурсії, їхнє вивчення (тобто процес нагромадження  знань по даній темі, визначення мети й завдань екскурсії). Одночасно  із цим відбувається відбір об'єктів, на які буде побудована екскурсія.

• Безпосередня розробка самої  екскурсії включає: складання екскурсійного  маршруту; обробку фактичного матеріалу; роботу над змістом екскурсії, її основною частиною, що складається  з декількох основних питань; написання  контрольного тексту; роботу над методикою  проведення екскурсії; вибір найбільш ефективних методичних прийомів показу й розповіді під час проведення екскурсії; підготовку методичної розробки нової екскурсії; написання екскурсоводами індивідуальних текстів.

• Завершальний ступінь  – прийом (захист) екскурсії на маршруті. Твердження нової екскурсії керівником екскурсійної установи, допуск екскурсоводів, які захистили свою тему, до роботи на маршруті.

У простому виді схема всіх екскурсій, незалежно від теми, виду й форми проведення, однакова: введення, основна частина, висновок.

Перед екскурсійними працівниками при створенні екскурсії стоїть завдання – відібрати з багатьох об'єктів найцікавіші на вид, і  по тій інформації, що вони із собою  несуть.

Правильний відбір об'єктів  забезпечить зорову основу сприйняття екскурсійного матеріалу й глибоке  розкриття тим. Потрібно так організувати цю справу, щоб ті самі об'єкти не кочували з екскурсії в екскурсію. [6, 15–19] По можливості в кожної теми повинні бути «свої» об'єкти. Розмаїтість об'єктів дає можливість забезпечити правильне чергування вражень в екскурсантів, дозволяє зберегти елемент новизни при вивченні різних тим.

Якщо неможливо виключити  той або інший об'єкт із передбаченого  маршруту з огляду на його унікальність, які показуються в ряді екскурсій (оглядової, історичної, літературної, мистецтвознавчої), то такий об'єкт  повинен бути розкритий особливо.

При його показі повинні  бути виявлені ті характерні риси, які  не знайшли відображення в екскурсіях на інші теми. При показі таких об’єктів і розповіді залежно від теми кожного разу повинен бути використаний інший матеріал. Тому інтерес екскурсантів при їхньому повторному огляді, як правило, не знижується. [7, 213–215].

Для оцінки об'єктів, які  включаються в екскурсію, рекомендується використовувати наступні критерії:

–Пізнавальна цінність – зв'язок об'єкту з конкретною історичною подією, з певною епохою, життям і творчістю відомого.

–Популярність об'єкта, його популярність серед населення.

–Незвичність (екзотичність) об'єкту. Мається на увазі особливість, неповторність пам'ятника історії й культури, будинки, спорудження.

–Виразність об'єкту, тобто зовнішня виразність об'єкту, його взаємодія із тлом, навколишнім середовищем – будинками, спорудженнями, природою [10, 98–101].

–Збереження об'єкта. Проводиться оцінка стану об'єкта в цей момент, його підготовленості до показу екскурсантам. Місцезнаходження об'єкту. При відборі об'єктів повинні враховуватися відстань до пам'ятника, зручність під'їзду до нього, придатність дороги для автотранспорту, можливість підвозу до об'єкта екскурсантів, природна обстановка, що оточує даний об'єкт, наявність місця, придатного для розташування групи з метою спостереження.

2.  Основні критерії оцінки екскурсії

 Основними питаннями,  на які слід звернути увагу  при організації прослуховування,  є зміст екскурсії, методика і техніка її проведення.  Ці питання взаємопов'язані.  При оцінці змісту екскурсії слід врахувати доступність, об'єктивність, науковість, нерозривний зв'язок з життям, практикою тощо.  Якщо говорити про науковість екскурсії, то "будь-який факт, будь-яка деталь, будь-яке судження повинні бути суворо обґрунтовані і ретельно перевірені; вони повинні неодмінно відповідати останнім досягненням наукової критичної думки".  Науковість тісно пов'язана з об'єктивністю і достовірністю, що надає екскурсії переконливість.  Правдивість у викладі матеріалу - це висвітлення подій у всій їх складності, розгляд явищ у їх розвитку.  В екскурсії недопустимі чутки, сумнівні сенсації тощо.  Правдивість передбачає повну достовірну інформацію, яку подає екскурсовод, об'єктивні оцінки та характеристики. 

При аналізі екскурсії  необхідно враховувати, наскільки  логічно побудована екскурсія, чи немає  в неї протиріч, наскільки вміло  відібрані матеріал, факти та цифри.  Необхідно визначити переконливість самого екскурсовода, тому що він виступає і в ролі вихователя.

 Ефективність екскурсії  залежить від новизни змісту.  Тому необхідно включати матеріали мало або зовсім невідомі екскурсантам.  Допомогу в цьому надають першоджерела, архівні документи, матеріали фондів і запасників музеїв тощо.

 Важливо відмітити  логічність вигляду, завдяки чому  звучать чіткіше підтеми, питання екскурсії, аргументація; точне застосування різних термінів, понять, послідовність викладу матеріалу.

 Важливо також відмітити  й переконливість екскурсії, що  досягається правдивістю і глибиною  змісту, доказовістю, наявністю яскравих  фактів, посиланням на авторитетні  джерела.  Від методики проведення  екскурсії залежить, як екскурсанти  побачать і запам'ятають об'єкти  екскурсії.  Методика проведення  екскурсії передбачає передусім  професійну майстерність екскурсовода, наскільки він цікаво, зрозуміло і неупереджено зміг викласти матеріал.

2.1 Якість екскурсії

Якість екскурсії має  подвійне визначення: з одного боку - це оцінка екскурсії слухачами; з  іншого - професійна оцінка спеціалістами.

 Як показує екскурсійна практика, інтерес у слухачів викликають такі елементи екскурсії:

 а) інформаційна насиченість,  змістовність;

 б) вміло підібрані об'єкти показу, їх видовищність;

 в) факти, що запам'ятовуються;

 г) життєво корисні  приклади;

 д) приваблива манера  проведення екскурсії. 

Екскурсанти оцінку проведеної екскурсії ставлять у залежності від того, чи була вона цікавою, новою.  Іноді відмічають недоліки: лекційність (переважання розповіді над показом), надмірну інформаційність (багато фактів, прізвищ, цифр), ескізність (побіжність показу і розповіді); етюдність (випадкове, незначне виступає на перший план).  Екскурсанти також відмічають організаційні моменти у проведенні екскурсії, її тривалість.

 Професійна оцінка  якості екскурсії враховує ряд  факторів, у числі яких - якість  методичної документації (технологічна  карта, контрольний та індивідуальний  тексти екскурсії, „портфель  екскурсовода" тощо); її постійне  удосконалення; впровадження і  правильне використання методичних  прийомів показу і розповіді;  техніка ведення екскурсії.

Отже, збагачення змісту екскурсії, впровадження більш досконалої методики і забезпечення високої техніки  її проведення є важливими компонентами якості екскурсії.

 Якість екскурсійних послуг залежить не тільки від якості методичної документації, але й від професійних і особистих якостей самого екскурсовода.

Професійна майстерність екскурсовода - володіння комплексом спеціалізованих вмінь і навичок в екскурсійній діяльності, а також набір професійних якостей притаманних професії екскурсовод.

Складові професійної  майстерності екскурсовода:

• Культура
• Кругозір
• Ерудиція
• Культура мови
• Інтуїція
• Добрі знання у певній галузі
• Ораторська майстерність
• Уміння керувати екскурсійною групою
• Володіння педагогічною майстерністю

Вимоги до екскурсовода

Законодавчо кваліфікаційні вимоги до професії екскурсовод були розроблені    на   виконання вимог статті  5  Закону   України "Про туризм"

(324/95-ВР ) (у редакції Закону  України від 18.11.2003 N  1282-IV(  1282-15 ) з метою подальшого розвитку діяльності,  пов'язаної з наданням послуг туристичного супроводу і закріплені в діючому «Положенні про порядок видачі дозволів на  право здійснення туристичного супроводу фахівцям туристичного супроводу» [12]. Цим Положенням визначаються:

     - порядок   видачі  дозволів  на право здійснення туристичного супроводу;

     - порядок   створення   та   основні   функції  акредитаційних комісій;

     - перелік  документів,  що  надаються фахівцями туристичного супроводу акредитаційній комісії для отримання дозволу на право здійснення туристичного супроводу;

     - порядок   контролю  та  скасування  дії   дозволу  на   право здійснення туристичного супроводу [9].

Навички екскурсовода можна  розділити на кілька груп: навички  розробки нової теми екскурсії; навички  показу об'єктів в екскурсії; навички  екскурсійної розповіді; навички техніки  ведення екскурсії; навички демонстрації експонатів «портфеля екскурсовода»; навички роботи з екскурсійною аудиторією; навички мовного етикету; навички  роботи із книгою, у музеї, на виставці, в архіві; навички підготовки до ведення екскурсії; навички реклами  екскурсій; навички після екскурсійної роботи; навички прослуховування  екскурсії. Вони можуть бути підрозділені по ступені складності, рівню автоматичності, наявності творчих елементів  і т.д.

У ході практичної діяльності має місце процес взаємодії різних навичок (наприклад, навичок мови й  демонстрації об'єктів, показу пам'ятників  і використання наочних приладдя). Взаємодія навичок виражається  в комплексному використанні методичних прийомів, у їхньому впливі один на одного.

Підвищення ефективності екскурсії пов'язане з формуванням  екскурсійних навичок і постійним  їхнім удосконалюванням.

У засвоєнні методичних прийомів і вдосконалюванні навичок їхнього  використання існують два основних шляхи. Перший з них – стихійний шлях проб і помилок, він більше тривалий і менш ефективний. Екскурсовод використовує прийоми, самостійно аналізує рівень їхньої дієвості, удосконалює навички, вносить зміни в процес їхнього застосування, виявляє й виправляє прорахунки й помилки. Другий – керований шлях припускає постановку й рішення конкретних завдань – засвоєння певних навичок і в певній послідовності. При цьому відбувається формування навичок, що володіють властивостями, які необхідні для практичної діяльності екскурсовода як фахівця певної галузі знань (історика, філолога, ботаніка, інженера-механіка, архітектора). При керованому шляху формування навичок використовуються різні форми навчання: навчальні вправи на маршруті біля екскурсійного об'єкта, вивчення методичної літератури, відвідування екскурсій, прослуховування магнітофонних записів екскурсій, засвоєння методичної документації й т.д.

Система навчальних вправ. У ході своєрідних репетицій без участі екскурсійної групи багаторазово повторюються певні елементи конкретної екскурсії. Звичайно – це методичні прийоми показу об'єктів і розповіді, в основі яких лежить той або інший методичний прийом піднесення словесного матеріалу. Заняття проводять методисти або досвідчені екскурсоводи. При цьому відбувається, наприклад, відпрацьовування прийому використання експонатів з «портфеля екскурсовода» або варіантів розміщення екскурсантів на місці показу об'єкта спостереження. У ході подібних вправ засвоюються, уточнюються й автоматизують дії екскурсовода.

Удосконалювання навичок  дозволяє екскурсоводові використовувати  варіанти ведення екскурсій для  людей з різним рівнем підготовки.

Домашні завдання. Велике місце в підвищенні професійної майстерності екскурсовода, формуванні й закріпленні навичок займає виконання домашніх завдань. Характерна риса цього виду занять – конкретність. Екскурсоводові, наприклад, дається завдання відрепетирувати техніку використання прийому реконструкції при показі пам'ятника в міській екскурсії, прийом використання жестів і т.д. [13, 59–61]

Ефективність екскурсії  залежить не тільки від знань і  вмінь екскурсовода, але й від  умінь екскурсантів володіти навичками  спостереження об'єктів, від їхньої уваги до розповіді екскурсовода, уміння сприймати фактичний матеріал, робити необхідні висновки. Тому важливим завданням екскурсії є навчити  екскурсантів бачити й сприймати  об'єкти, тобто прищепити їм певні  навички спостереження й вивчення об'єктів.

 Робота екскурсовода включає:

1) проведення екскурсії; 

2) самостійну підготовку до екскурсії та підвищення кваліфікації;

3)  участь у роботі  методичних секцій, об'єднань, творчих   спілок, груп тощо, а також у  розробці нових екскурсійних  тем та переопрацювання вже  існуючих кваліфікації у відповідних закладах.

 Якісне виконання екскурсійної послуги - одне з важливих завдань в обслуговуванні туристів і екскурсантів.  Головна роль при цьому відводиться менеджеру, який відповідає за екскурсійну діяльність, а також безпосереднім виконавцям - екскурсоводам, гідам, керівникам туристично-екскурсійних груп.

 Менеджер повинен надавати  методичну і консультативну допомогу  екскурсоводам, прослуховувати їх  на маршруті, надавати допомогу  в переопрацюванні методичної  документації.

 Для того, щоб екскурсія  була якісною, необхідний попередній  контроль знань, що здійснюється  менеджером під час співбесіди з екскурсоводом, проведення пробних екскурсій, а потім прослуховування екскурсії на маршруті.

 Прослуховування екскурсії  - це перевірка роботи екскурсовода на маршруті.  У процесі прослуховування відбувається аналіз якості проведення екскурсії.

 Результати прослуховування  вносять у документ, який називається „картка прослуховування екскурсії (екскурсовода)".

 Прослуховування буває  цільовим або фрагментарним.  Фрагментарне прослуховування відбувається  на окремих відрізках маршрутів, біля конкретних об'єктів тощо.

 Цільове прослуховування передбачає, наприклад, включення до змісту екскурсії нового матеріалу, перевірку в екскурсовода знань фактичного матеріалу, аналіз методики проведення, узагальнення досвіду роботи екскурсовода тощо.  Узагальнення досвіду може мати різноманітний характер: вивчення досвіду роботи екскурсовода з дитячого аудиторією, відпочиваючими в оздоровницях, працівниками наукових установ; вивчення методики використання екскурсоводом першоджерел в екскурсії тощо.

 Прослуховуючий має  володіти вмінням прослухати  екскурсію і написати об'єктивний  відгук.  Прослуховуючий повинен  добре знати не тільки тему  екскурсії, яку він буде аналізувати,  але й методику проведення екскурсії.

 Він повинен бути висококваліфікованим екскурсоводом, методистом.  Основні вимоги для прослуховуючого: професійні навички володіння матеріалом, темою екскурсії, увага до екскурсовода.  Свої зауваження він повинен обґрунтувати за допомогою аналізу, об'єктивного розбору.  З метою допомоги екскурсоводу прослуховуючий має порадити йому, яку прочитати додаткову літературу, з якими новими матеріалами необхідно ознайомитися; поділитися своїм досвідом проведення екскурсії.

 Перед прослуховуванням  не рекомендується робити зауваження  екскурсоводу.  Краще його заспокоїти, налаштувати на успішне проведення  екскурсії. 

 Прослуховуючому краще  обрати собі місце в автобусі - серед екскурсантів, але не попереду, щоб не хвилювати екскурсовода.

 Потрібно фіксувати,  як розкривалися питання і  підтеми екскурсії, чи правильно були зроблені логічні переходи між ними, за допомогою яких методичних прийомів здійснювались розповідь і показ екскурсійних об'єктів.  Необхідно звернути увагу на контакт екскурсовода з екскурсантами, манеру його поведінки, найбільш вдалі методичні прийоми, володіння матеріалом, культуру мови, використання наочних матеріалів тощо.

 Не рекомендується  робити зауваження під час проведення екскурсії.  Після екскурсії потрібно домовитися з екскурсоводом про розбір проведеної екскурсії.

3.  Рецензування методичної документації

Підвищенню якості методичної документації сприяє рецензування контрольних та індивідуальних текстів, технологічних карт екскурсії.  До рецензування залучаються спеціалісти відповідних галузей знань.  Так, для рецензування контрольного тексту за історичною тематикою - історики-краєзнавці, воєнні історики, етнографи тощо; за природничою тематикою - біологи, географи.  Рецензенти - це викладачі вузів, наукові співробітники інститутів відповідного профілю, музейні та архівні працівники, члени методичної ради.

 До рецензування методичної  документації (технологічної карти, контрольного та індивідуальних текстів екскурсії) обов'язково залучаються кваліфіковані спеціалісти екскурсійно-методичних служб.

 Рецензія є найбільш  докладна і серйозна форма  аналізу екскурсії.  Зазвичай  її розмір складає 4-5 аркушів друкованого тексту.

 Рецензія спеціаліста  відповідного профілю має бути підписаної її автором і завіреною печаткою установи, представником якої є автор рецензії.

 Рецензії разом з  методичною документацією екскурсії зберігаються в методкабінеті.

До форм контролю за роботою екскурсовода відносяться знайомство методистів та керівників секції з індивідуальними текстами та оцінка їх змісту, а також проведення пробних екскурсій та оцінка їх якості.

В екскурсійних організаціях проводиться рецензування методичних документів, які є основою екскурсії. Рецензування контрольних та індивідуальних текстів, методичних розробок сприяє підвищенню якості методичної документації. До рецензування залучаються кваліфіковані фахівці, методична рада. Прослуховування рецензії дає можливість більш детально зупинитися на змісті екскурсії, методикою її проведення. Рецензія є більш докладної і серйозною формою аналізу екскурсії. Зазвичай її розмір становить чотири-п'ять сторінок машинописного тексту. Організаторами роботи з контролю за якістю проведення екскурсій є менеджери методичних або екскурсійних відділів, а там, де їх немає, - керівники методичних секцій екскурсоводів, старші методисти і методисти екскурсійних організацій.

Контроль якості надання  послуг. Закон «Про захист прав споживачів»  від 9 січня 1996 р. і умови сертифікації передбачають відповідальність за якість і кількість наданих екскурсанту  послуг за безпеку його життя, здоров'я  і за збереження майна під час туристсько-екскурсійного обслуговування. Тому певна ступінь відповідальності повинна лежати на екскурсійної фірмі, що займається обслуговуванням приїжджають і місцевих екскурсантів.