Передача прав на об'єкти інтелектуальної власності. 2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

на тему:

«Передача прав на об’єкти інтелектуальної власності»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав: студент V курсу

 

План

 

1. Суть торгівлі ліцензіями

Процес пізнання закономірностей природи, створення винаходів, накопичення технічних знань, досвіду і трудових навичок йде глибоким корінням в історію розумової діяльності людини. На всіх її етапах винахідницька діяльність людей була неодмінною умовою технічного прогресу і розвитку продуктивних сил суспільства. Однак для різних економічних формацій існували свої умови та методи використання наукових відкриттів, винаходів, досвіду і знань людей. У докапіталістичний період процес їх створення і розповсюдження протікав повільно. Безумовно, і в той час виявлялася суть винаходів у здатності давати виробникам прибавочний

продукт при заміні традиційних знарядь і способів праці нововведеннями. Але з-за слабкого розвитку процесу суспільного розподілу праці, низьких темпів створення та обмеженого використання винаходу не грали вирішальну роль в економіці країн докапіталістичних формацій.

Докорінно змінилася роль науково-технічних досягнень у суспільному

розвитку з переходом до капіталістичного способу виробництва, при якому вони стали грати вирішальну роль у загострення конкурентної боротьби на ринках.

З теорії вартості відомо, що товари, індивідуальна вартість яких

нижче ринкової, реалізують додану додаткову вартість чи додаткову

прибуток, тоді як товари, індивідуальна вартість яких вища за ринкову, не можуть реалізувати частини полягає в них додаткової вартості. Отримання

додаткового прибутку стало головним стимулом винахідницької діяльності на підприємствах країн з ринковою економікою. Для них винаходи,

удосконалення, технічні знання і досвід перетворилися перш за все в

носіїв додаткового прибутку, і це зумовило їх особливу роль в конкурентній

боротьбі товаровиробників на місцевих та міжнародних ринках.

Сучасній торгівлі винаходами передував досить тривалий етап розвитку та революційних перетворень у науці, техніці та виробництві. У період, що передує промисловому перевороту, для підприємців було

значно вигідніше використовувати винаходи на власних підприємствах та

продавати вироблену з їх застосуванням продукцію на ринку. Однак на рубежі XVIII і XIX ст. власники нових розробок з урахуванням складної

фінансової, виробничої та ринкової ситуації все частіше віддавали перевагу

продавати підприємцям свої винаходи, укладаючи з ними ліцензійні угоди. Період міжнародної торгівлі ліцензіями з кінця XVIII до середини XX

століття слід вважати еволюційним. За цей час вона пройшла розвиток від

окремих ліцензійних угод до обсягів, які оцінюються на початку 50-х років

валютними надходженнями від продажу ліцензій у розмірі близько 400 млн. дол в рік.

 

2. Види ліцензій

Ліце́нзія — у загальному значенні —- це документ, що демонструє певний дозвіл.

В Україні запроваджуються  такі види експортних (імпортних) ліцензій:

• генеральна - відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції по певному товару (товарах) та/або з певною країною (групою країн) протягом періоду дії режиму ліцензування по цьому товару (товарах);;
• разова (індивідуальна) — разовий дозвіл, що має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності на період не менший, ніж той, що є необхідним для здійснення експортної (імпортної) операції.
• відкрита (індивідуальна) - дозвіл на експорт (імпорт) товару протягом певного періоду часу (але не менше одного місяця) з визначенням його загального обсягу;;
• антидемпінгова (індивідуальна);
• компенсаційна (індивідуальна);
• спеціальна (індивідуальна) - належним чином оформлене право на імпорт в Україну протягом установленого строку певного товару (товарів), який є об'єктом спеціального розслідування та/або спеціальних заходів.

По кожному виду товару встановлюється лише один вид ліцензії.

 

3. Ліцензійні договори  і їхня класифікація

Ліцензійні договори значно відрізняються від інших  комерційних контрактів, зокрема  від найбільш розповсюджених на міжнародному ринку експортно-імпортних угод, а на внутрішньому ринку — від договорів закупівлі-продажу і постачання товарів.

Ліцензійний договір  ця угода, відповідно до якої власник  науково-технічних досягнень, винаходів, ноу-хау, промислових зразків, товарних знаків і взаємозалежних з ними науково-технічних і інших знань — ліцензіар передає і дозволяє використовувати їх своєму контрагенту — ліцензіатові в обумовлених угодою межах і на певний строк, а останній зобов’язується вносити обумовлені платежі і виконувати інші зобов’язання, передбачені договором.

Закони України про  захист об’єктів промислової власності  передбачують обов’язкову реєстрацію ліцензійних договорів і договорів  про передачу прав на патент у Укрпатенті. Без реєстрації такі договори вважаються недійсними, тобто не роблять юридичної дії у відношенні третіх осіб.

Порядок реєстрації ліцензійних  договорів установлений Правилами  розгляду і реєстрації договорів  про передачу патенту і ліцензійних  договорів про надання права  на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, товарного знака.

Загальні вимоги до договорів  про передачу прав на об’єкти промислової  власності наступні. На реєстрацію представляється 2 екземпляри належним чином оформленого договору, що містить  усі необхідні реквізити, справжні підписи і печатки.

Ліцензійний договір  як мінімум повинний містити наступні умови:

визначення сторін; 

предмет договору; 

обсяг переданих прав; 

термін дії договору; 

територія дії договору; 

розмір винагороди.

Для виключення можливих суперечок рекомендується заздалегідь  обмовити поняття термінів, що можуть бути подвійно витлумачені, і розкрити їхній зміст для однозначного розуміння.

Предметом ліцензійних  договорів, як правило, є:

науково-технічні досягнення, захищені патентом на винахід; 

промислові зразки; 

товарні знаки; 

право на комерційне використання перерахованих вище об’єктів; 

науково-технічні досягнення, що містять ноу-хау; ноу-хау в області  організації, керування, економіки, комерції і т.п.

По обсязі переданих  прав ліцензійні договори можна розділити  на наступні:

проста ліцензія; 

виняткова ліцензія; 

повна ліцензія; 

субліцензія.

Проста ліцензія — договір по, якому власник науково-технічних досягнень, винаходів, промислових зразків, товарних знаків, ноу-хау і взаємозалежних з ними прав передає і дозволяє використовувати їх ліцензіатові на визначеній території і на певний строк, залишаючи за собою право самому використовувати предмет угоди чи продавати аналогічні ліцензії третім особам.

Виняткова ліцензія — договір по, якому власник науково-технічних досягнень, винаходів, промислових зразків, товарних знаків, ноу-хау і взаємозалежних з ними прав передає і дозволяє використовувати їх ліцензіатові на визначеній території і на певний строк одноосібно, відмовляючись від права самому використовувати предмет угоди чи продавати аналогічні ліцензії третім особам у тих же межах.

Повна ліцензія - договір по, якому власник науково-технічних досягнень, винаходів, промислових зразків, товарних знаків, ноу-хау і взаємозалежних з ними прав передає і дозволяє використовувати їх ліцензіатові на визначеній території і на певний строк без яких-небудь обмежень, цілком відмовляючись від їхнього використання на той же термін.

Субліцензія - різновид простих і виняткових ліцензій, що відрізняється від останніх тем, що укладає їхній контрагент-ліцензіат, що купив первісну ліцензію. За умовами й обсягом переданих прав субліцензія цілком залежить від спочатку укладеного ліцензійного договору. Ліцензіати, що одержали просту ліцензію, передавати субліцензію не мають права.

Термін дії. Ліцензійні угоди укладаються на певний строк, як правило, це термін морального старіння предметів ліцензійних угод.

Територія дії договору. Тому що ліцензіар і ліцензіат  прагнуть не допустити чи звести до мінімуму конкуренцію між собою, вони включають у ліцензійну угоду умови, що обмовляють надання ліцензіатові визначеної території, на якій йому надається право виробництва і збуту ліцензійної продукції.

Розмір винагороди. Визначення розміру винагороди за ліцензію —  одна із самих складних проблем. Як правило, рекомендується до початку переговорів і ліцензіарові і ліцензіатові визначити прийнятну для них вилку максимальної і мінімальної ціни, при яких продаж чи покупка ліцензії будуть доцільні. На розміри цін діє цілий ряд факторів ( технічних, економічних, правових і т.п.), вплив яких у різних ліцензійних договорах виявляються не однаково.

У ліцензійній угоді  рекомендується також обмовити гарантії і відповідальність сторін, забезпечення конфіденційності, умови вирішення  спорів і розірвання договору.

 

4.Особливості ліцензійних договорів

Особливою правовою формою використання творів науки, літератури, мистецтва і об'єктів промислової власності є цивільно-правові договори, які дістали назву договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності. Важлива особливість цих договорів — це те, що об'єктами (предметами) їх є нематеріальні блага -- твори науки, літератури, мистецтва чи винаходи. Вони стають об'єктом договору за однієї умови — якщо виражені в такій об'єктивній формі, яка дає можливість відтворювати і розмножувати їх.

Цивільний кодекс України визначає, що розпорядження майновими правами інтелектуальної власності може здійснюватися на підставі таких договорів:

• ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

• ліцензійний договір;

• договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності;

• договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;

• інший договір щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.

За зазначеними договорами ми й розглянемо особливості ліцензійного договору.

За ліцензійним договором сторона, що володіє виключним правом на об'єкт права інтелектуальної власності (ліцензіар), надає іншій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та іншого закону.

Як і будь-який цивільно-правовий договір, ліцензійний договір має відповідати вимогам закону і містити всі необхідні умови та реквізити, без яких договір недійсний. Ліцензійний договір має бути укладений у письмовій формі, якщо інше не передбачено погодженням сторін. Письмова форма не є обов'язковою для авторських ліцензійних договорів про опублікування твору в періодичних виданнях та енциклопедичних словниках. Ліцензійні договори на право використання об'єктів права промислової власності набирають чинності тільки після їх реєстрації в патентному відомстві України.

Ліцензійні договори про надання використання об'єктів права інтелектуальної власності можуть мати форму простої не виключної ліцензії або виключної ліцензії.

За простою не виключною ліцензією ліцензіар передає ліцензіатові право на використання об'єкта інтелектуальної власності й при цьому зберігає за собою право на використання цього самого об'єкта і видачі ліцензії на право використання цього самого об'єкта іншим особам.

За договором про виключну ліцензію ліцензіар передає право на використання об'єкта інтелектуальної власності іншій особі (ліцензіату) в певному обсязі, на визначеній території та на обумовлений строк. При цьому ліцензіар залишає за собою право використовувати цей самий об'єкт у частині, що не передана ліцензіату, а також має право видавати ліцензію іншим особам за межами виданих ліцензій.

Автор може за договором взяти на себе зобов'язання створити в майбутньому твір, винахід або інший результат інтелектуальної діяльності та передати замовникові, що не є його роботодавцем, виключні права на використання цього результату. Такий договір повинен визначати характер, призначення та інші вимоги до результату інтелектуальної діяльності, що має бути створений на замовлення, а також цілі або способи його використання.

Істотними умовами ліцензійного договору мають бути: способи використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що передаються за таким договором; строк дії і територія, на якій передається право); розмір винагороди і (або) порядок визначення розміру винагороди за кожний спосіб використання об'єкта права інтелектуальної власності, порядок і строки її виплати, а також інші умови, які сторони вважатимуть за доцільне включити до договору. Безстрокові договори не допускаються, але якщо в договорі немає умови про строк, на який видається право, договір може бути розірваний ліцензіаром із закінченням п'яти років від дати його укладення, якщо користувач буде письмово повідомлений про це за шість місяців до розірвання договору. У разі відсутності в ліцензійному договорі умови про територію, на яку видається право, чинність його поширюється на територію України.

Якщо в договорі немає умови про спосіб використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що передаються за договором), договір вважається укладеним на способи використання об'єкта права інтелектуальної власності, які можуть вважатися необхідними для досягнення наміру сторін, викладені при укладенні договору.

Розмір винагороди за використання права інтелектуальної власності визначається погодженням сторін. Якщо в договорі про видання або інше відтворення твору (наприклад, сценарій чи драматичний твір може бути перероблений на розповідний) винагорода визначена у вигляді фіксованої суми, то в договорі має бути встановлений максимальний тираж твору.

Відмова суб'єктів права на використання об'єкта права інтелектуальної власності від права на одержання винагороди за використання зазначених об'єктів є нікчемною (недійсною). Умови ліцензійного договору, що обмежують авторів або винахідників у створенні в майбутньому нових об'єктів права інтелектуальної власності на певну тему або в певній галузі, також є недійсними.

Відповідними відомствами і творчими спілками можуть розроблятися і затверджуватися у встановленому порядку типові ліцензійні договори на використання об'єктів права інтелектуальної власності. Ліцензійні договори на використання об'єктів права інтелектуальної власності можуть містити умови, не передбачені типовими ліцензійними договорами.

Умови договору, які погіршують становище автора (або його правонаступників) порівняно зі становищем, визначеним чинним законодавством, визнаються недійсними. Договори, що зобов'язують автора надавати іншим особам виключні права на використання будь-яких результатів інтелектуальної діяльності, які автор створить у майбутньому, є нікчемними.

Сторона, що не виконала або неналежним чином виконала зобов'язання за ліцензійним договором, зобов'язана відшкодувати завдані іншій стороні збитки, включаючи втрачену вигоду. Якщо автор не передав замовлений результат інтелектуальної діяльності в обумовлений строк і відповідно до встановлених договором вимог, він повинен відшкодувати шкоду, завдану замовникові.

Уповноважені відомства або творчі спілки можуть затверджувати типові ліцензійні договори, але ліцензійний договір, укладений сторонами, може також містити умови, не передбачені цим типовим договором. Умови ліцензійного договору, укладеного з творцем об'єкта права інтелектуальної власності, що погіршують його становище порівняно зі становищем, передбаченим законом або типовим договором, є нікчемними і замінюються умовами, встановленими типовим договором чи законом.

 

5. Перелік дії ліцензійних договорів

1. За ліцензійним  договором одна сторона (ліцензіар)  надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта  права інтелектуальної власності  (ліцензію) на умовах, визначених  за взаємною згодою сторін  з урахуванням вимог цього  Кодексу та іншого закону.

2. У випадках, передбачених ліцензійним договором,  може бути укладений субліцензійний  договір, за яким ліцензіат  надає іншій особі (субліцензіату)  субліцензію на використання  об'єкта права інтелектуальної  власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

3. У ліцензійному  договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права  інтелектуальної власності (конкретні  права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

4. Вважається, що за ліцензійним договором  надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним  договором.

5. Предметом  ліцензійного договору не можуть  бути права на використання  об'єкта права інтелектуальної  власності, які на момент укладення договору не були чинними.

6. Права на  використання об'єкта права інтелектуальної  власності та способи його  використання, які не визначені  у ліцензійному договорі, вважаються  такими, що не надані ліцензіату.

7. У разі  відсутності в ліцензійному договорі умови про територію, на яку поширюються надані права на використання об'єкта права інтелектуальної власності, дія ліцензії поширюється на територію України.

8. Якщо в  ліцензійному договорі про видання  або інше відтворення твору  винагорода визначається у вигляді фіксованої грошової суми, то в договорі має бути встановлений максимальний тираж твору.

9. Умови ліцензійного  договору, які суперечать положенням  цього Кодексу, є нікчемними.

 

 1. Перша  частина коментованої статті  містить легальне визначення ліцензійного договору як угоди, за якою одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог законодавства. 

Загальні вимоги до змісту та істотних умов ліцензійного договору закріплені ст. ст. 1109 - 1111 ЦК України. При  укладенні ліцензійних договорів  про надання прав на використання окремих об'єктів інтелектуальної  власності необхідно враховувати також положення спеціального законодавства, що регулює відносини у сфері охорони таких об'єктів (Закон України "Про авторське право і суміжні права", Закон України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", Закон України "Про охорону прав на промислові зразки", Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" тощо). 

За своєю правовою природою ліцензійний договір є  двостороннім, оплатним та консенсуальним договором. Двосторонність передбачає покладення на ліцензіара обов'язку надати дозвіл на використання об'єкта інтелектуальної власності та кореспондуючого його правам обов'язок ліцензіата сплати винагороду за таке використання. Консенсуальність договорів виражається у набранні ними чинності з моменту досягнення, у передбаченій законодавством формі, згоди сторін по всіх істотних умовах. Оплатність договору підтверджується законодавчим положенням обов'язкової сплати плати за використання об'єкта інтелектуальної власності (ч. 3 ст. 1109). 

2. Умови ліцензійного  договору можуть передбачати  можливість видачі ліцензіатом субліцензій. За субліцензійним договором ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об'єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором. Слід враховувати, що субліцензійний договір може укладатись лише у випадку безпосереднього зазначення про таке право ліцензіата у тексті ліцензійного договору. 

3. Крім загальних вимог  до змісту цивільно-правового договору, що стосуються сторін, предмета та форми правочину, законодавство містить ряд додаткових істотних умов ліцензійного договору, що пов'язані з специфікою розпорядження правами інтелектуальної власності. До істотних умов ліцензійного договору, можна віднести визначення сторонами: 

1) виду ліцензії; 

2) сфери використання  об'єкта промислової власності; 

3) розміру, порядку  і строків виплати плати за  використання об'єкта ліцензійного  договору. 

До істотних умов належать також ті, що вимагаються чинним законодавство для договорів даного виду та інші умови, які сторони чи одна з сторін вважає за необхідне включити до змісту договору. 

Переважна більшість  умов ліцензійного договору сформульовані  законодавцем як диспозитивні, тобто  такі, що застосовуються у разі, якщо сторони не домовилися про інше. У випадку відсутності погодження сторін щодо окремих умов договору (виду ліцензії, території та строку використання об'єкта промислової власності) застосуються відповідні норми ЦК України. Проте у ряді випадків умови ліцензійного договору сформовані як імперативні вимоги, не погодження яких сторонами має наслідком неукладеність ліцензійного договору. До останніх можна, зокрема, віднести визначення сторонами об'єкта договору, конкретних прав, що надаються за договором, способів використання об'єкта інтелектуальної власності тощо. 

4. У договорі має  бути зазначено вид ліцензії  на використання результату інтелектуальної,  творчої діяльності (виключна, не виключна або одинична ліцензії). Проте, якщо сторони не погодять дану умову, застосовується презумпція надання ліцензіаром прав на використання об'єкту на підставі невиключної ліцензії, тобто дозволу, що не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері. Такий вид ліцензії не передбачає встановлення будь-яких обмежень для ліцензіара, тому положення ч. 4 ст. 1109 спрямоване, насамперед, на захист прав та інтересів первинного правоволодільця. 

Іншою істотною умовою договору є визначення сфери використання об'єкта інтелектуальної власності. Поняття "сфера використання об'єкта" є збірним та включає ряд складових. По-перше, це зазначення переліку конкретних прав, що надаються за договором; по-друге, вказівка на способи використання об'єкту ліцензії; по-третє, територія та строк дії ліцензійного договору та по-четверте, будь-які інші умови, що стосуються використання об'єкта промислової власності. 

Перелік прав та способів використання об'єкта інтелектуальної власності має бути чітко вказаний у ліцензійному договорі. За відсутності такої вказівки, вважається, що майнові права на використання та способи використання об'єкта, вважаються такими, що не надані ліцензіату. Тобто, лише безпосередньо зазначені у тексті договору права та способи використання об'єкта інтелектуальної власності надаються ліцензіату. 

Предметом ліцензійного договору можуть бути права на використання об'єкта інтелектуальної власності, які є чинним на момент його укладання. Даний договір не може охоплювати надання прав ліцензіату, які ліцензіар тільки має намір набути у майбутньому. Тому об'єктом ліцензійного договору може бути лише зареєстрований об'єкт промислової власності, оскільки права, що випливають з державної реєстрації виникають у заявника після видачі відповідного правоохоронного документа (патенту чи свідоцтва). Водночас їх чинність може пов'язуватися законодавцем з більш ранньою датою. Зокрема, майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку є чинними протягом десяти років з дати, наступної за датою подання заявки на торговельну марку (ст. 496 ЦК України), проте реалізувати право на видачу ліцензій може лише власник свідоцтва. 

За змістом ст. 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" тільки власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл на використання знака на підставі ліцензійного договору. 

Слід також наголосити, що конструкція ліцензійного договору, яка до набрання чинності ЦК України застосовувалася, насамперед, у сфері надання прав на використання об'єктів промислової власності, наразі придатна для опосередкування відносин по наданню прав інтелектуальної власності, у тому числі щодо об'єктів авторського та суміжних прав, незважаючи на відсутність у тексті Закону України "Про авторське право та суміжні права" безпосередньої вказівки на ліцензійний договір як спосіб надання права на використання творів, виконань, фоно- та відеограм тощо. 

Враховуючи, що для режиму охорони прав інтелектуальної власності характерна територіальна та часова обмеженість, то у ліцензійному договорі має бути визначено територію та строк дії майнових прав. У разі відсутності в ліцензійному договорі умови про територію, на яку поширюються надані права, дія ліцензії поширюється на територію України. 

5. Розмір плати за  використання об'єкта інтелектуальної  власності на підставі ліцензійного  договору встановлюється за вибором  сторін в одній із трьох  форм. По-перше, у вигляді фіксованої  суми, що виплачується ліцензіатом по закінченню відповідного календарного періоду - паушальний платіж. По-друге, у вигляді періодичних платежів (роялті) розмір яких визначається, як правило, у відсотковому відношенню до прибутку ліцензіата, пов'язаного з використанням об'єкту промислової власності. По-третє, як комбінація паушальних платежів та роялті. При цьому, якщо в ліцензійному договорі про видання або інше відтворення твору винагорода визначається у вигляді фіксованої грошової суми, то в договорі має бути встановлений максимальний тираж твору. Слід також враховувати, що урядом встановлені мінімальні ставки авторської винагороди (постанова КМ України "Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання об'єктів авторського права і суміжних прав" від 18 січня 2003 р. N 72).