Перегляд рішень Вищого господарського суду України

Зміст 
 
 
 

1 Право касаційного оскарження судових рішень Вищого господарського суду України 

     Сторони у справі та Генеральний прокурор України мають право оскаржити у касаційному порядку постанову Вищого господарського суду України, прийняту за наслідками перегляду рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, чи постанови апеляційного господарського суду, а також ухвалу Вищого господарського суду України про повернення касаційної скарги (подання) до Верховного Суду України. (стаття 111-14 Господарського процесуального кодексу України від 06.11.1991 № 1798-XII). Відповідно до Конституції України систему судів загальної юрисдикції в Україні утворюють загальні та спеціалізовані суди окремих судових юрисдикцій. Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Так, згідно із Законом України "Про судоустрій України" Верховний Суд України у межах своїх повноважень здійснює перегляд справ у касаційному порядку у випадках, встановлених законом. Перегляд Верховним Судом України рішень Вищого господарського суду України є різновидом касаційного провадження та має назву "повторна касація". Існування цієї стадії є однією з основних засад судочинства, обумовлених Конституцією України. Ця стадія судового процесу є екстраординарною, виключною. Перегляд справ у порядку повторної касації не тільки створює додаткові та важливі гарантії судового захисту законних прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, а й надає можливість додаткової перевірки судових актів та виправлення судових помилок. Саме існування судового інституту повторної касації усуває неоднакове застосування судами касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права, що є однією з підстав створення єдиної судової практики у розгляді спорів та забезпечення суворого та неухильного додержання судами норм матеріального та процесуального права. Забезпечення права на касаційне оскарження рішення відповідно до Основного Закону України також є однією з основних засад судочинства.

     Згідно  з коментованою статтею суб'єктами касаційного оскарження можуть бути:

     сторони у справі: позивачі, відповідачі, які  визнані такими під час розгляду справи судом;

     інші  особи, які беруть участь у справі: треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору;

     Генеральний прокурор України як орган, якому  законом надано право захищати права, свободи та інтереси осіб, згідно з правами, наданими статтями 36-1, 37 Закону України "Про прокуратуру", здійснює у суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку на будь-якій стадії судового процесу. Повноваження прокурора у господарському процесі визначені законодавцем у ст. 29 цього Кодексу.

     Водночас  законодавець визначив коло судових  актів господарського суду, які можуть бути оскаржені до Верховного Суду України. Так, відповідно до положень цієї статті право касаційного оскарження до Верховного Суду України виникає:

     щодо  постанови Вищого господарського суду України, прийнятої за наслідками перегляду  рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили;

     щодо  постанови Вищого господарського суду України, прийнятої за наслідками перегляду  постанови апеляційного господарського суду;

     щодо  ухвали Вищого господарського суду України  про повернення касаційної скарги (подання). 

2 Підстави для оскарження до Верховного Суду України постанов чи ухвал Вищого господарського суду України 

     Верховний Суд України переглядає у касаційному порядку постанови чи ухвали Вищого господарського суду України у випадках, коли вони оскаржені (стаття 111-15 Господарського процесуального кодексу України від 06.11.1991 № 1798-XII):

• з мотивів застосування Вищим господарським судом України закону чи іншого нормативно-правового акта, що суперечить Конституції України;
• у разі їх невідповідності рішенням Верховного Суду України чи Вищого суду іншої спеціалізації з питань застосування норм матеріального права;
• у зв'язку з виявленням різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону чи іншого нормативно-правового акта у аналогічних справах;
• з мотивів невідповідності постанов чи ухвал міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
• на підставі визнання постанов чи ухвал міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушують міжнародні зобов'язання України.

     Винятковість  стадії повторної касації пов'язана  з вичерпним переліком підстав  для провадження у Верховному Суді України з оскарження постанов чи ухвал Вищого господарського суду України. Отже, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України переглядає у касаційному порядку постанови чи ухвали Вищого господарського суду України у випадках, коли вони оскаржені:

     1) з мотивів застосування Вищим  господарським судом України  закону чи іншого нормативно-правового  акта, що суперечить Конституції  України. У цьому випадку касаційна  скарга до Верховного Суду  України обов'язково має містити посилання на те, що Вищим господарським судом України при прийнятті постанови або ухвали було застосоване законодавство (закон чи інший нормативно-правовий акт), який не відповідає Основному Закону України. Це зумовлено тим, що згідно зі ст. 8 Конституції України саме Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

     Відповідним доказом того, що закон чи інший  нормативно-правовий акт суперечить Конституції України, є рішення Конституційного Суду України про визнання того чи іншого закону (іншого нормативно-правового акта) таким, що не відповідає нормам та положенням Основного Закону України.

     Слід  зауважити, що Конституційний Суд України  належить до системи судоустрою України та має виключні повноваження визначити відповідність, конституційність певних норм, положень закону. Діяльність Конституційного Суду України ґрунтується на підставі Закону України від 16 жовтня 1996 р. "Про Конституційний Суд України", яким визначені підстави (коло суб'єктів звернення) звернення до суду щодо визначення відповідності Конституції України (конституційності) нормативних актів;

     2) у разі їх невідповідності  рішенням Верховного Суду України чи Вищого суду іншої спеціалізації з питань застосування норм матеріального права. У касаційній скарзі, що подається з цієї підстави, має бути зазначене рішення Верховного Суду України чи Вищого суду іншої спеціалізації, якому постанова або ухвала, що оскаржується, не відповідає.

     Водночас  існує обмеження. Невідповідність має стосуватися тільки застосування норм матеріального права. Це може полягати у тому, що при прийнятті постанови не був застосований закон, який треба було застосувати, чи застосований помилково іншій, або той, який не набрав чинності чи скасований, судом була неправильно витлумачена матеріальна норма права, тобто неправильно з'ясована її суть;

     3) у зв'язку з виявленням різного  застосування Вищим господарським  судом України одного й того  самого положення закону чи  іншого нормативно-правового акта в аналогічних справах, тобто коли касаційна скарга містить посилання на наявність неоднакового застосування Вищим господарським судом України однієї й тієї самої норми права або положення закону (іншого нормативно-правового акта).

     Ця  підстава зумовлена дією принципу верховенства права, що закріплений ст. 8 Конституцією України. Згідно із Законом України "Про судоустрій України" завданням суду є здійснення правосуддя на засадах верховенства права, з метою забезпечення захисту гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Отже, суди повинні у своїй діяльності дотри­муватися судової практики, однаково застосовуючи норми права при розгляді аналогічних справ (спорів). Верховний Суд України як найвищий судовий орган відповідно до ст. 47 Закону України "Про судоустрій України" забезпечує однакове застосування законодавства усіма судами загальної юрисдикції. Саме перегляд справ за підставами неоднакового застосування судом (судами) однієї й тієї самої норми права або положення закону (іншого нормативно-правового акта) забезпечує реалізацію цього повноваження Верховного Суду України шляхом можливості додаткової перевірки судових актів;

     3-1) з мотивів невідповідності постанов чи ухвал міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Касаційна скарга, що подається з цієї підстави, має містити посилання на ст. 9 Конституції України, згідно з якою чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Водночас має бути зазначений міжнародний договір, якому суперечить прийнята постанова чи ухвала, а також відповідний закон України, яким дана згода на обов'язковість міжнародного договору;

     4) на підставі визнання постанов  чи ухвал міжнародною судовою  установою, юрисдикція якої визнана  Україною, такими, що порушують міжнародні  зобов'язання України. Право особи  на звернення за захистом своїх прав і свобод до міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, закріплено у ч. 4 ст. 55 Конституції України. Так, міжнародними судовими установами, юрисдикція яких визнана Україною, є Європейський Суд з прав людини, Міжнародний суд ООН, Економічний суд СНД.

     Європейський  Суд з прав людини (European Courton Human Rights) був утворений у 1959 p. відповідно до Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 р. як орган, покликаний розглядати індивідуальні скарги громадян та неурядових організацій проти держав-учасниць, які порушили їх права. Конвенція про захист прав людини і основних свобод (далі – Конвенція) є міжнародним договором, що діє в рамках Ради Європи та має на сьогодні 41 державу-учасницю. Україна, ратифікувавши Конвенцію (Закон України від 17 липня 1997 р. "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції"), також визнала положення цього міжнародного договору частиною національного законодавства та разом з іншими державами взяла на себе зобов'язання виконувати рішення Європейського Суду з прав людини у кожній справі, стороною якої вона є (ст. 46 Конвенції).

     Право на звернення до Європейського Суду з прав людини може бути реалізовано особою за певних обставин. Конвенцією встановлена певна процедура звернення (обов'язкові вимоги до позивача, відповідача, строку подання, форми та змісту скарги, умов використання всіх національних засобів захисту). Подання скарги до Європейського Суду з прав людини не вимагає оплати судових витрат. Водночас треба зауважити, що Європейський Суд з прав людини не є апеляційною або касаційною інстанцією для судів України та не має повноважень скасовувати їх рішення. Європейський Суд з прав людини ухвалює рішення, у яких визнає факт порушення прав заявника або встановлює, що порушення прав не мало місця.

     Також Верховною Радою України був  прийнятий Закон України від 29 жовтня 2001 р. "Про виконання рішень Європейського Суду з прав людини", на який Президентом України було накладено вето. Щодо Міжнародного суду ООН та Економічного суду СНД, то підвідомчість цих міжнародних судових установ обмежується розглядом спорів між державами як суб'єктами міжнародного публічного права. Ця підстава оскарження зумовлена тим, що законність як один з основних принципів судочинства передбачає: якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж встановлені законом України, то застосовуються правила міжнародного договору. Водночас за цих підстав забезпечується право особи на виконання на території України рішень міжнародної судової установи. Слід зауважити, що перелік виняткових обставин, тобто підстав для перегляду адміністративних справ у порядку повторної касації у Верховному Суді України, є вичерпним. 

3 Порядок подання касаційної скарги та внесення касаційного подання на постанову чи ухвалу Вищого господарського суду України 

     Касаційна скарга, касаційне подання Генерального прокурора України на постанову  чи ухвалу Вищого господарського суду України можуть бути подані не пізніше  одного місяця з дня її прийняття (стаття 111-16 Господарського процесуального кодексу України від 06.11.1991 № 1798-XII).

     У разі виникнення підстав для оскарження постанови чи ухвали Вищого господарського суду України після закінчення зазначеного  строку Верховний Суд України  зобов'язаний прийняти касаційну скаргу (подання) до свого провадження.

     Касаційна скарга, касаційне подання Генерального прокурора України на постанову  чи ухвалу Вищого господарського суду України подаються до Верховного Суду України через Вищий господарський суд України.

     Вищий господарський суд України надсилає касаційну скаргу (подання) разом  із справою до Верховного Суду України  у десятиденний строк з дня  надходження скарги (подання).

     Суб'єкти касаційного оскарження до Верховного Суду України реалізують своє право на касаційне оскарження шляхом подання до Верховного Суду України процесуального документа: сторони подають касаційну скаргу, Генеральний прокурор України – касаційне подання.

     Законодавцем  визначено, що право на касаційне  оскарження може бути реалізоване не пізніше одного місяця з дня прийняття відповідної постанови чи ухвали Вищим господарським судом України. Тобто строк подання скарги (подання) обчислюється з дня прийняття відповідного судового акта та становить один місяць.

     Встановлення  певних процесуальних строків подання касаційної скарги (подання) зумовлено необхідністю забезпечення заходів контролю за терміновістю і своєчасністю розгляду справ.

     Пропуск встановленого законом строку тягне  за собою відмову у прийнятті  скарги до провадження та залишення поданої скарги без розгляду.

     Поряд з цим коментованою статтею встановлено: якщо підстави для оскарження виникли  після закінчення зазначеного строку,

     Верховний Суд України зобов'язаний прийняти касаційну скаргу (подання) до свого  провадження.

     Також цим Кодексом чітко регламентовані не лише підстави (обставини) та строки, за якими може бути реалізовано право особи на касаційне оскарження, а порядок подання касаційної скарги (подання) до Верховного Суду України. Подання касаційної скарги (подання) реалізується за певної процедури, що вимагає дотримання встановленого порядку подання скарги.

     Так, коментована стаття визначає, що звернення  відповідних суб'єктів оскарження зі скаргою (поданням) має здійснюватися  через Вищий господарський суд  України, судовий акт якого оскаржується.

     Також з метою захисту прав та інтересів  суб'єктів оскарження законодавцем визначений десятиденний термін, протягом якого одержана касаційна скарга (подання) мають бути разом зі справою  надіслані до Верховного Суду України. 

4 Порядок перегляду у касаційному порядку постанов чи ухвал Вищого господарського суду України 

     Питання про порушення провадження з  перегляду Верховним Судом України  постанови чи ухвали Вищого господарського суду України вирішується позитивно  при згоді хоча б одного судді на засіданні колегії у складі трьох суддів Судової палати у господарських справах і розглядається протягом місяця з дня надходження касаційної скарги чи касаційного подання (стаття 111-17 Господарського процесуального кодексу України від 06.11.1991 № 1798-XII).

     Постанова чи ухвала Вищого господарського суду України переглядається на засіданні  судців Судової палати у господарських  справах Верховного Суду України.

     Постанови чи ухвали Вищого господарського суду України переглядаються у касаційному  порядку за правилами розгляду справи у господарському суді першої інстанції, за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

     Після надходження касаційної скарги (подання) разом з господарською справою до Верховного Суду України, колегія судців Судової палати у господарських справах проводить судове засідання з розгляду питання про порушення провадження з перегляду Верховним Судом України постанови чи ухвали Вищого господарського суду України. Вирішення цього питання здійснюється колегією Судової палати у господарських справах Верховного Суду України у складі трьох суддів. Колегіальний розгляд справ у порядку касаційного провадження закріплений ст. 14 Закону України "Про судоустрій України".

     Засідання судової колегії має відбутися протягом місяця з дня надходження скарги (подання). За загальним правилом засідання суду з питання щодо прийняття касаційної скарги до провадження проводиться без виклику осіб, які беруть участь у справі. Це правило зумовлене тим, що на цій стадії адміністративного процесу суд має все необхідне, щоб прийняти певне процесуальне рішення за встановленою законом процедурою. Тому виклик сторін не є необхідним.

     Якщо  касаційна скарга відповідає всім встановленим вимогам щодо форми та змісту та є підстави для оскарження, колегія суддів постановляє ухвалу про допуск касаційної скарги (подання) до провадження. Питання про допущення скарги до провадження вважається прийнятим, якщо хоча б один з суддів колегії дійшов висновку про необхідність цього. 

5 Повноваження Верховного Суду України при перегляді у касаційному порядку постанов чи ухвал Вищого господарського суду України 

     Верховний Суд України за результатами розгляду касаційної скарги, касаційного подання  Генерального прокурора України  на постанову чи ухвалу Вищого господарського суду України має право:

• залишити постанову чи ухвалу без змін, а скаргу (подання) без задоволення;
• скасувати постанову і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції або скасувати ухвалу і передати справу на розгляд до Вищого господарського суду України;
• скасувати постанову чи ухвалу і припинити провадження у справі (стаття 111-18 Господарського процесуального кодексу України від 06.11.1991 № 1798-XII).

     Повноваження  Судової палати з господарських  справ Верховного Суду України становлять сукупність прав та обов'язків суду, що встановлені законом та реалізуються під час процедури розгляду касаційної скарги (подання).

     Так, розглянувши скаргу (подання), судова колегія має право і водночас обов'язок прийняти певне рішення у справі:

• прийняти постанову про залишення постанови чи ухвали без змін, а касаційну скаргу (подання) без задоволення;
• прийняти постанову про скасування постанови і передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції або про скасування ухвали і передання справи на розгляд до Вищого господарського суду України;
• прийняти постанову про скасування постанови чи ухвали та припинення провадження у справі.

     Прийняття вказаних рішень здійснюється за наявності  певних підстав, визначених цим Кодексом. 

6 Підстави для скасування постанов чи ухвал Вищого господарського суду України 

     Підставами  для скасування постанов чи ухвал  Вищого господарського суду України  є їх невідповідність Конституції  України, міжнародним договорам, згода  на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, чи інше неправильне застосування норм матеріального права. Законодавцем у коментованій статті визначений перелік підстав, за наявності яких Верховний Суд України має право скасування постанов чи ухвал Вищого господарського суду України. Так, скасування постанови чи ухвали Вищого господарського суду України, що оскаржується, можливо на підставі:

• невідповідності постанови чи ухвали Конституції України;
• невідповідності постанови чи ухвали міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
• неправильного застосування Вищим господарським судом України норм матеріального права (стаття 111-19 Господарського процесуального кодексу України від 06.11.1991 № 1798-XII).

7 Постанова Верховного Суду України 

     За  результатами розгляду касаційної скарги, касаційного подання Генерального прокурора України на постанову чи ухвалу Вищого господарського суду України більшістю голосів суддів, які брали участь у перегляді постанови чи ухвали Вищого господарського суду України, ухвалюється постанова Верховного Суду України (стаття 111-20 Господарського процесуального кодексу України від 06.11.1991 № 1798-XII).

     Судді, які не погоджуються з рішенням, можуть висловити окрему думку, яка  додається до постанови.

     Постанова Верховного Суду України є остаточною і оскарженню не підлягає.

     Постанова надсилається сторонам у справі в  п'ятиденний строк з дня її ухвалення.

     Цим Кодексом також встановлений порядок  прийняття рішень у справі, яку  розглядає колегія суддів. Відповідно до нього усі питання, які виникають при судовому розгляді справи колегією суддів, вирішуються більшістю голосів суддів, при цьому жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання судового рішення. Тобто прийняття постанови Судовою палатою Верховного Суду України за наслідками розгляду касаційної скарги (подання) відбувається колегіально всім складом судової колегії.

     Постанова приймається іменем України відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України.

     Суддя або судді, які не погоджуються з  прийнятою постановою за наслідками розгляду, можуть висловити окрему думку. Окрема думка судді не оголошується у судовому засіданні, але додається до постанови і є відкритою для ознайомлення.

     За  загальним правилом постанова Верховного Суду України надсилається сторонам у справі у п'ятиденний строк з дня її ухвалення, є остаточною та не може бути оскаржена. 
 

8 Обов'язковість вказівок, що містяться у постанові Верховного Суду України 

     Вказівки, що містяться у постанові Верховного Суду України, є обов'язковими для  суду першої інстанції під час нового розгляду справи та для Вищого господарського суду України під час розгляду матеріалів касаційної скарги чи касаційного подання (стаття 111-21 Господарського процесуального кодексу України від 06.11.1991 № 1798-XII).

     Постанова Верховного Суду України за результатами перегляду у касаційному порядку постанови чи ухвали Вищого господарського суду України не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яку норму матеріального чи процесуального права повинно бути застосовано і яке рішення має бути ухвалено при новому розгляді справи.

     Приймаючи постанови, Верховний Суд України  усуває неоднакове застосування судами касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права та реалізує функції створення єдиної судової практики у розгляді спорів та забезпечення суворого та неухильного додержання судами норм матеріального та процесуального права. З цією метою у постанові Верховного Суду України, прийнятій за результатами розгляду касаційної скарги (подання), суд вказує на необхідність звернення уваги на ті чи інші обставини справи, що не були враховані судом тощо. Ці вказівки Верховного Суду України є обов'язковими під час нового розгляду справи та під час розгляду матеріалів касаційної скарги чи касаційного подання. Але законодавцем встановлені певні обмеження щодо змісту вказівок. Так, Верховний Суд України не має права вказувати на достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу або його перевагу. Також неможливо зазначати, яку норму матеріального чи процесуального права має бути застосовано та яке рішення має бути ухвалено при новому розгляді справи. 

9 Касаційні скарги на ухвали Вищого господарського суду України 

     Ухвали  Вищого господарського суду України про повернення касаційної скарги можуть бути оскаржені в касаційному порядку до Верховного Суду України. Коментована стаття визначає можливість оскарження у касаційному порядку не лише постанов, а й ухвал Вищого господарського суду України. Але до Верховного Суду України може бути подана касаційна скарга (подання) лише на ухвалу Вищого господарського суду України, якою суд повернув касаційну скаргу позивачеві. У прийнятті касаційної скарги (подання) на інші ухвали Вищого господарського суду України Верховний Суд України на підставі зазначеної статті відмовляє, про що складається відповідний процесуальний документ (стаття 111-22 Господарського процесуального кодексу України від 06.11.1991 № 1798-XII). 

Список  літератури 

     1 Господарсько процесуальний кодекс України від 06.11.1991 № 1798-XII

     2. Науково-практичний коментар до Господарського процесуального кодексу України під ред. Харитонової 2008 р.

     3. http://studrada.com.ua

      4. Кравчук С. Й. Господарське право України: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2007. – 264 с.

      5. Пилипенко А. Я., Щербина В. С. Господарське право. – К.: Вентурі, 1996. – 364 с.