Перспективи розвитку транснаціональних корпорацій в Україні

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

 

Кафедра міжнародної  економіки факультету міжнародної  економіки і менеджменту

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему: «Перспективи розвитку транснаціональних корпорацій в Україні»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ  - 2013

План

 

ВСТУП…………………………………………………………………………..…3

РОЗДІЛ 1. Основні відомості  про транснаціональні корпорації………………4

РОЗДІЛ 2. Транснаціональні корпорації та Україна: сучасний стан та перспективи розвитку…………………………………………………………….8

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...17

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….19

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Сучасні транснаціональні корпорації привертають до себе все більшу увагу своєю могутністю та масштабністю здійснюваних операцій. На даному етапі важко оминути хоча б один вагомий процес в межах світової економіки, який відбувається без участі ТНК.

І на щастя, чи на жаль, ця тенденція впевнено прямує вперед. Надалі роль ТНК буде тільки ставати ще більш всеохоплюючою.

Саме тому дуже важливим є розгляд діяльності ТНК в Україні. Висвітлення проблем та перспектив розвитку транснаціональних корпорацій у вітчизняній економіці. Пошуку шляхів для їх ефективної взаємодії.

Для України залучення  прямих іноземних інвестицій через  транснаціоналізацію є дуже важливим, оскільки дозволяє вирішувати питання  конкурентоспроможності вітчизняної  економіки, розвитку ринку праці  та підвищення життєвого рівня населення. Проте досягнення поставлених завдань можливе лише у випадку одночасного створення сприятливих умов для ТНК та захисті національних інтересів України. Крім того, неабияку роль відведено і власне українським ТНК, незважаючи на те, що вони не можуть поки що конкурувати з всесвітніми лідерами. Але варто з чогось починати.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. Основні  відомості про транснаціональні корпорації.

 

За визначенням ООН, транснаціональні корпорації (ТНК) - це міжнародні підприємства, що є офіційно зареєстрованими або незареєстрованими, які включають материнську компанію, її закордонні філії та контролюють виробництво товарів і послуг за межами країни, у якій вони базуються. Досліджуючи діяльність ТНК, експерти ООН визначають такі їх основні ознаки: сферу обігу (фірма реалізує продукцію, що випускається більш як в одній країні) і сферу виробництва (підприємства й філії фірми розміщені у двох і більше країнах).[13] Реально функціонуючим фірмам досить мати будь-яку із цих ознак, щоб бути віднесеними до категорії ТНК. Багато компаній мають дві ознаки одночасно. На відміну від звичайної корпорації, яка функціонує на світових ринках, ТНК переносить за кордон не товар, а сам процес вкладання капіталу, поєднуючи його із закордонною робочою силою в межах міжнародного виробництва.

UNCTAD (Конференція ООН  з торгівлі та розвитку) виділяє  ряд ознак, за якими у сучасних  умовах варто розпізнавати ТНК.  До таких умов належить:

– річний оборот повинен  складати більше ніж 1 млрд дол. США;

– філії та/або дочірні  компанії повинні знаходитись не менше ніж у 6 кра-

їнах світу;

– частка закордонних  активів повинна становити 25–30% у загальній вартості активів  компанії;

– 1/5 – 1/3 загального обсягу обороту компанії повинна походити із зовнішніх ринків по відношенню до країни базування. [6]

За організаційною структурою транснаціональні корпорації, зазвичай, являють собою багатогалузеві концерни. Головна материнська компанія виступає оперативним штабом корпорації. На базі широкомасштабної спеціалізації і кооперування вона здійснює техніко-економічну політику і контроль над діяльністю іноземних компаній і філій. [3]

До основних чинників, які вплинули на розвиток ТНК належать:

1)одержання доступу  до дешевої робочої сили, дотримання  екологічних стандартів;

2)використання з вигодою  для себе змін, що проходять у світових торгівельних відносинах;

3)наближення до іноземних  ринків місткість яких постійно  зростає;

4)запобігання захоплення  конкурентами іноземних ринків  та джерел сировини;

5)обхід національного  антитрестового законодавства;

6)зменшення та нейтралізація циклічних коливань в економіці;

7)реалізація переваг  інтегрованої системи, реалізація  крупних проектів. [8]

Розгалуженою є галузева структура ТНК: 60% компаній зайняті  у сфері виробництва, 37 – послуг і 3% у добувній промисловості і  сільському господарстві . Останнім часом встановились чіткі тенденції до збільшення інвестицій у сферу послуг та скорочення їх у виробництві. [12]

У наш час провідні транснаціональні компанії світу визначають напрям розвитку міжнародної економіки. [1] Про їх великі можливості свідчить наявність у них коштів, які часто перевищують розмір національного доходу держав. ТНК належить вирішальна роль у глобалізації світової економіки. Кількість ТНК та їх філій у світі щороку зростає. До сьогодні немає одностайної думки щодо їх точної кількості, але за даними Конференції ООН з торгівлі й розвитку, у всьому світі налічується близько 82 000 ТНК, що мають 810 000 зарубіжних філій. Згідно з оцінками аналітиків, експорт зарубіжних філій ТНК складає приблизно 1/3 від загальносвітового експорту товарів та послуг, ринкова капіталізація окремих ТНК перевищує 500 млрд дол., а щорічні обсяги продажів становлять 150-200 млрд дол. Слід зазначити, що основним засобом впливу ТНК на економіку країни є прямі іноземні інвестиції (ПІІ). За даними ООН, ТНК володіють майже 90 % ПІІ світу, що збільшує економічний потенціал країн, у яких діють дочірні підприємства чи філії ТНК, їхній платіжний баланс, сприяє модернізації економіки та передачі інновацій. [13]

 Вже декілька десятків років лідером серед країн базування з найбільшими ТНК займає США, на другому місці – найрозвинутіші країни Європи. Серед компаній з найбільшим іноземними активами близько 17 утримують 90% від загального об’єму активів за кордоном, серед них Arcelor Mittal, Nestlé, Anheuser-Busch InBev та Vodafone.  Наприклад, із 300 тис. робочих General Electric більше половини базуються за межами Сполучених Штатів Америки, в той час як в Toyota, що має більше робітників, та лише 38% їх знаходиться за кордоном. [5]

Середньорічний обсяг  продажу ТНК становить кілька сотень мільйонів доларів, понад 500 ТНК мають річний обсяг збуту понад 18 млрд. доларів, а найбільші – сотні мільярдів доларів США. Вони реалізують 80 % усієї виробленої продукції електроніки та хімії, 95% фармацевтики, 76 % продукції машинобудування. Під контролем ТНК перебуває 90 % світового ринку пшениці, кави, кукурудзи, лісоматеріалів, тютюну та залізної руди, 85% — ринку міді и бокситів, 80 % — ринку чаю та олова, 75 % — сирої нафти, натурального каучуку та бананів. До складу найбільших світових ТНК по національній приналежності відносять компанії таких світових економічних центрів: США (515 компаній), Японія (210) та країни Європейського Союзу. В порівняні з попередніми роками, у 2010 році покращили свої позиції Китай (113), Канада( 62) та Індія (56). [8]

Сьогодні немає жодного  значного процесу в світовій економіці, що відбувався б без участі ТНК. Вони приймають як пряму, так і опосередковану участь у світових економічних, а  також політичних процесах. ТНК перетворилися із суб’єктів на об’єкти міжнародної політики, активно беруть участь у всіх глобальних процесах, що відбуваються у світі. Транснаціональні корпорації, нарівні з промислово розвиненими країнами, широко проявляють себе в політиці, економіці, у фінансово-інвестиційній, інформаційній, науково-технічній, військовій, технологічній, екологічній сферах. У зовнішній політиці ТНК реалізують власну корпоративну дипломатію, а для успішного забезпечення внутрішньокорпоративної політики створили свою, корпоративну ідеологію. [11]

ТНК є менш вразливими до процесів асинхронності світового розвитку та кризових явищ економік, оскільки в періоди зниження ділової активності в певній країні ТНК спирається на підтримку своїх філій у державах, які неохоплені кризою. Гнучкість є безумовною перевагою ТНК над підприємствами, які працюють виключно на національних ринках. [12]

Отже, діяльність ТНК  має ряд позитивних і негативних сторін як для приймаючої країни, так  і для країни базування. Серед  плюсів входження підприємств міжнародних  компаній відносять збільшення інвестиційних надходжень, покращення економічного клімату країни, збільшення відкритості економіки, прискорення науково-технічного прогресу, забезпечення робочими місцями, надходження до державного бюджету. Іншою стороною такої взаємодії виступають такі негативні наслідки, як виснаження ресурсної бази, збільшення монополізації ринку, лобіювання інтересів окремих підприємців, підвищення залежності національної економіки по відношенню до більш могутніх держав, використання країни як ресурсного придатка лише на певний період часу. [5]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. Транснаціональні корпорації та Україна: сучасний стан та перспективи розвитку.

 

Однією з найважливіших  стратегічних цілей, яку ставить  перед собою український уряд, є інтеграція до світової економічної системи. Україна як держава з перехідною економікою активно інтегрується до світових економічних інституцій. Поряд з цим вітчизняна економіка зазнає впливу зовнішнього середовища, в тому числі й з боку транснаціональних корпорацій. З отриманням Україною незалежності транснаціональні корпорації почали розглядати національну економіку як великий ринок для товарів та послуг, а також джерело дешевої робочої сили та природних ресурсів. Важливим фактором входження ТНК в Україну став низький рівень конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, що пов’язано зі специфікою функціонування підприємств у часи СРСР. [10]

Залучення потужностей  ТНК в національне господарство України залежить від інвестиційного клімату та сприятливості економічного середовища. Також стабільність взаємовідносин України з транснаціональними корпораціями насамперед залежить від якості державного регулювання, що забезпечує правомірне та об’єктивне урегулювання спірних питань та подальшу безконфліктну співпрацю.

Не менш важливим для  ослабленого національного господарства України є залучення додаткового іноземного капіталу та інвестицій, які можуть допомогти відновити економіку країни, переоснастити виробництво та надати сильний поштовх для її подальшого розвитку. Однією з запорук надходження прямих іноземних інвестицій в Україну є розміщення на її території потужностей транснаціональних корпорацій. [7]

Рис.1 Рейтинг інвестиційної привабливості галузей економіки України [9]

Для ТНК із країн Європейського  Союзу та США найбільш привабливими є:

- українська харчова  промисловість: у харчовій індустрії  світу лідирують швейцарська  компанія Nestle, бельгійська ABInBev, американські Kraft foods та Coca-Cola Company, англо-голландська Unilever.

- підприємства торгівлі. На український ринок вже зайшли Wal-Mart Stores, Carrefour SA, McDonalds Corporation;

- фінансовий сектор. Найкрупнішим  представником світових ТНК тут  є Райффайзен Інтернаціональ  Банк-Холдинг АГ;

- фармацевтика. Відомими в Україні  є німецькі BASF SE та Bayer AG. [13]

.

Рис.2 - Прямі іноземні інвестиції в  Україну, млн дол. США [13]

Обсяг ПІІ в Україні  у 2011 р. становив 44,7 млрд дол. США і  збільшився майже на 100 % порівняно  з обсягами 1996 р. Спостерігається  стійка тенденція до зростання ПІІ (рис. 2), що свідчить про високу перспективність національного ринку. Але, незважаючи на позитивну тенденцію росту обсягів ПІІ в Україну в динаміці, цей показник у перерахунку на душу населення, порівняно з іншими країнами, є доволі низьким, адже в розвинених країнах він становить близько 4-5 тисяч доларів на особу, тоді як в Україні у 2011 р. - 979 дол. США (рис.3).

Рис.3. - Прямі іноземні інвестиції на душу населення України, дол. США [13]

На даний момент часу взаємовідносини між ТНК та Україною регулюються Законом України «Про промислово-фінансові групи в Україні», Законом України «Про господарські товариства», Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Законом України «Про інвестиційну діяльність», Законом України «Про іноземні інвестиції». [10]

 На сьогодні ТНК є одним з основних українських інвесторів, а ПІІ ТНК - основною формою зарубіжної експансії ТНК. Структура й динаміка українських інвестицій свідчить про орієнтацію більшості іноземних інвесторів на отримання швидкого прибутку та можливість зловживання фінансовими коштами. ТНК здійснюють свою діяльність на території приймаючої країни за допомогою своїх дочірніх підприємств та філій. В Україні зафіксовано близько 7 тис. філій іноземних ТНК, тоді як у світі їх загалом приблизно 810 000. Тобто частка України складає лише 0,8 % від загальної кількості філій ТНК. [13]

 

Рис.4. - Розподіл іноземних підприємств в Україні за галузями економіки

Як бачимо, іноземні компанії не прагнуть вкладати кошти у високотехнологічні галузі, а більшість інвестицій спрямовують на торгівлю – галузь, яка дозволяє швидко отримувати високі прибутки. Переробна промисловість також виступає пріоритетною галуззю для іноземних інвесторів, що є позитивним для економіки України. Адже саме переробна промисловість дозволяє виробляти кінцевий продукт і оновлювати технологію переробки. Наступними за пріоритетністю є галузі нерухомості та будівництва. Ці дві галузі традиційно привабливі для іноземних інвесторів в економіках, що розвиваються. Іноземні інвестиції у будівництво дозволили Україні зайняти вигідну позицію на світовому ринку в цій галузі. Україна активно експортує послуги будівництва на світовий ринок. Однак негативними залишаються показники в основних галузях економіки України: добувна промисловість, сільське господарство, енергетична галузь. Недоінвестування цих галузей призводить до їх відставання від міжнародного рівня, старіння обладнання, його руйнації. [6]

На кінець 2012 р. в Україні  діяли понад 30 світових транснаціональних корпорацій. Серед яких можна виділити Alcatel, British American Tobacco, British Petroleum,Coca-Cola, Danone, Hewlett-Packard, Huawei, Kraft Foods (Mondelez International), McDonalds Corporation, Metro Cash&Carry, Nestlé, Nokia, PepsiСo, Procter&Gamble,Samsung, Shell, Siemens, SUN Inbev, Toyota, Unilever. Проте на основну увагу заслуговують ТНК, які займаються виробництвом продукції на території України і як, наслідок, розвивають промисловий потенціал країни та створюють нові робочі місця.

Значного розповсюдження в українській економіці набули потужні виробничі FMCG-компанії, які  виробляють товари повсякденного попиту (напої, снеки, побутову хімію, косметичні вироби та ін.). Міжнародні компанії зазначеної спеціалізації позитивно вплинули на ринок товарів харчування та громадського споживання, оскільки значно розширили товарний ассортимент. [10]

Для України залучення  прямих іноземних інвестицій через  транснаціоналізацію є дуже важливим, оскільки дозволяє вирішувати питання  конкурентоспроможності вітчизняної економіки, розвитку ринку праці та підвищення життєвого рівня населення. Проте досягнення поставлених завдань можливе лише у випадку одночасного створення сприятливих умов для ТНК та захисті національних інтересів України. [10] На жаль, за даними Всесвітнього банку, Україна, на жаль, не має сприятливих умов ведення бізнесу та придатного інвестиційного клімату. Серед 183 держав світу по показнику створення сприятливих умов ведення бізнесу Україна займає 145 позицію [8].

В Україні діють сотні ТНК, а в Молдові — тисячі. Більшість ТНК в Україні — компанії зі швидким обігом капіталу. Український ринок дуже ризикований. Бізнес-клімат — непрозорий. Високий рівень корупції. Українські податки не найвищі у Європі. Але корупційна складова іноді непосильна і для великих компаній. [4]

Для того, щоб на рівні  взаємодіяти з транснаціональними компаніями як на території України  так і поза її межами, необхідно  реалізувати свої власні можливості та ресурси, а саме йдеться про  створення українських транснаціональних структур. Схожий досвід вже використовують Китай, Індія, Індонезія, Бразилія, Росія та інші країни, що швидкими темпами розвиваються на міжнародному ринку. Національний капітал здатний витримувати конкуренцію з ТНК лише тоді, коли він сам структурується в потужні фінансово-промислові утворення, аналогічні міжнародним структурам та здатні власними силами проводити активну зовнішню політику .

Говорити про створення  виробничих можливостей повного  замкнутого циклу можливо лише в  окремих галузях, таких як хімічна промисловість, енергетична сфера та сектор послуг. [10]

В Україні з огляду на це, до перших ТНК, що почали формуватися  в Україні можна віднести ФПГ  «СКМ», «DCH» Холдінг, НВГ «Інтерпайп», ВАТ «Укрнафта», NEMIROFF Холдинг, ЗАТ  «ВО «КОНТІ», «КК «ROSHEN».[1]

Hезважаючи на деякі недоліки, ТНК для України є головною рушійною силою в процесі розширення інвестиційної діяльності, що дозволяє їй бути активним гравцем не лише на локальному ринку злиттів та поглинань, а й на зарубіжному. Нині в Україні серед основних бізнес-груп найбільшими промисловими групами є корпорація "Індустріальний Союз Донбасу" ("ІСД"), "Інтерпайп", ВАТ "СКМ", Група "Приват", "Group DF". За офіційними даними компаній, у 2010 році обсяг валового доходу в "СКМ" становив 12,819 млрд дол. США, в "Інтерпайпі" -4 млрд дол. США. Сумарна вартість активів, що контролюється групою "Приват" - близько 7,4 млрд дол. США, групою "Укрсиббанк" - 2,2 млрд дол. США. Це дало можливість підприємствам у складі українських ТНК протягом 2009 року сплатити до державного бюджету 24,4% платежів від загальної суми надходжень. [13]

Серед об’єктивних проблем, які існують в Україні щодо розширення діяльності ТНК, можна назвати  такі [6]:

– нестабільність політико-правового  середовища країни;

– нерозвинутість ринкової інфраструктури;

– нестабільність курсу  національної валюти;

• нерозвинутість внутрішнього інвестиційного ринку;
• обмежена зовнішня орієнтація бізнесу;
• інформаційна відсталість країни;
• невеликі (у світовому масштабі) розміри бізнес-груп;
• наздоганяючий характер науково-технологічної діяльності, інноваційної складової господарювання;
• криза високотехнологічних галузей економіки тощо.

Від стабільності політичної, економічної, інвестиційної політики держави, залежить стан інвестиційного процесу. Для підвищення інвестиційного клімату та для стабілізації економічних процесів в Україні, необхідно прийняти ряд заходів, спрямованих на формування в загальних і специфічних умов розвитку цивілізованих ринкових відносин, пов’язаних із залучення іноземних інвестицій.

Серед заходів загального характеру в якості першочергових  варто назвати:

-узгодження політичних  поглядів на національному рівні  між владними структурами, партіями, громадськими організаціями, соціальними  групами;

-проведення радикальних  заходів боротьби зі злочинністю, створення цивілізованого ринку без кримінальних угруповань;

-оптимізувати заходи  по зменшенню рівня інфляції, за допомогою використання іноземного  досвіду та практики;

-провести реформи  з спрощення податкового законодавства та створити за допомогою нього методи стимулювання виробництва;

-підвищити відсоткові ставки по депозитним внескам, для збільшення та мобілізації вільних коштів підприємств і населення;

-забезпечити іноземним  та вітчизняним інвесторам, які  вкладають інвестиції на довгостроковий період, надання податкових пільг для компенсування збитків від уповільненого обігу капіталу, в порівнянні з іншими напрямками їхньої діяльності.

Для створення сприятливого інвестиційного клімату, механізм регулювання  іноземних інвестицій має включати такі елементи:

-створення для проведення  інвестиційної діяльності економічних,  правових, організаційних та інформаційних  умов;

-забезпечення  повного  та об’єктивного інформування  іноземних інвесторів про інвестиційну  ситуацію в Україні. [8]

Вирішивши такі проблеми як складність адміністрування податків, кількість та складність отримання дозволів, надмірне технічне регулювання (сертифікація та стандартизація), часті перевірки органів державного нагляду, а також удосконаливши державне регулювання надходження прямих іноземних інвестицій та діяльності транснаціональних корпорацій, Україна зробить великий крок до безпечної взаємодії та взаємовигідної співпраці з транснаціональними  корпораціями, що виведе нашу країну на міжнародний рівень та дозволить їй міцно закріпити свої позиції на ньому.[7]

Напрями та перспективи  сталого розвитку національної економічної  системи України та транснаціоналізація  її господарства повинні визначатись  перспективними і економічно безпечними для держави завданнями:

– розвитком процесів енергетичної інтеграції на пострадянському просторі;

– перспективами інтеграції України до світового ринку металургійної  продукції;

– перспективами інтеграції України до світового ринку послуг;

– напрямами розбудови  транскордонного співробітництва  за участю України. [6]

Ефективна реалізація зазначених напрямів повинна забезпечуватись  виконанням ряду умов:

– залучення іноземних  інвестицій в проекти структурної  трансформації

промисловості;

– збільшення обсягів  інвестиційних ресурсів в проекти  технічного переозброєння виробництва;

– ефективне використання інвестиційних ресурсів;

– розвиток галузей матеріального  виробництва, що визначають міжнародну конкурентоспроможність національної економіки;

– створення умов для  найбільш повного використання експортних можливостей України. [6]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Отже, ТНК перетворились  на головну силу ринкового виробництва  і міжнародного поділу праці, на домінуючий чинник світової економіки і міжнародних економічних відносин. Їх здатність гнучко пристосовувати механізм інвестиційної діяльності, організаційні методи і засоби до змін, що відбуваються в національній і світовій економіці, перетворили їх в глобальні господарчі структури, що розглядають світове господарство як сферу застосування свого капіталу.

Незважаючи на велику кількість наукових публікацій, проблема впливу ТНК на розвиток України залишається  недостатньо дослідженою.

Розвиток власних транснаціональних  компаній дасть нашій державі  змогу підвищити свій статус на світовій арені, налагодити взаємовигідну співпрацю з більшістю країн світу та закріпити вплив України на розвиток світової економіки.

Український бізнес все  більше зацікавлений у міжнародному виробництві у двосторонньому напрямі  – залученні інвестиції всередину  країни та власній експансії за межами країни. Це свідчить про поширення ідей транснаціоналізації в Україні.

Одним із недоліків діяльності ТНК в Україні для вітчизняних  виробників є неспроможність утримувати конкурентне становище порівняно  з великими міжнародними корпораціями.

Україна має створювати стратегію, яка має базуватися на  сприятливих умовах для залучення  інвестиції ТНК та для побудови статусу  інвестиційно привабливої країни. При  узгодженому врахуванні завдань  та мотивацій ТНК з глобальною орієнтацією буде залежати ефективність даної стратегії. Створюючи план залучення ПІІ ТНК до України необхідно враховувати як національні інтереси України, а, також як позитивні так і негативні наслідки, які можуть принести для неї світові транснаціональні корпорації.

Але все ж зараз вже можна сказати, що перші кроки на шляху транснаціоналізації українськими компаніями вже зроблені: побудовані вертикально інтегровані виробничі ланцюги великими фінансово-промисловими групами, відомі випадки придбання українськими компаніями активів за кордоном, за допомогою міжурядових угод створюються перші державні транснаціональні компанії.

Для захисту вітчизняної  економіки національна законодавча  база повинна чітко регулювати та контролювати: процедуру виходу ТНК  на місцевий ринок, яка б ураховувала правила переваги місцевого інвестора; форми присутності ТНК у країні; забезпечення зайнятості місцевих трудових ресурсів; розвиток інфраструктури; розподіл продукції; умови збуту; захист конкуренції тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Антоненко О.І. Чурилова О.А., «Деякі тенденції розвитку транснаціональних корпорацій в Україні»/ [Електронний ресурс]. www.nbuv.gov.ua, 2011.
2. Батченко Л. В. Транснаціоналізація української економіки – необхідність, зумовлена часом. / Л. В. Батченко, А. Є. Жаріков // Науково-виробичий журнал «Держава і регіони». Серія: Економіка та підприємництво. – 2009. – № 6. – С. 12-17. 
3. Заярна Н. М. Розвиток транснаціональних корпорацій в умовах глобалізації економіки / Н. М. Заярна, В. Г. Брунець // Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. – Вип. 19.2. – С. 25-31.
4. Збровський А. «Транснаціональні компанії в Україні: добро чи зло?» / «Український вісник» № 15 (3626) 9–15 квітня 2013 року
5. Кочетков В. М., Мусієнко О. О. «Розвиток українських ТНК як фактор розвитку економіки країни» / Електронне наукове фахове видання "Ефективна економіка", квітень 2013.
6. Македон В.В. Формат взаємодії транснаціональних корпорацій та реального сектора національної економіки України / Бюлетень Міжнародного Нобелівського економічного форуму. 2012. № 1 (5). Том 1, с.250-259.
7. Муквич О. І. Діяльність транснаціональних корпорацій в Україні // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/ 22_PNR_2010/Economics/70170.doc.htm
8. Охріменко О. О., Сільвестрова Д. Д. «ТНК у системі світових економічних відносин»/ Електронне наукове фахове видання "Ефективна економіка", травень 2013.
9. Поліщук О.В., Цимбал В.В. «Роль ТНК у інвестиційних процесах сучасносі» / Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ – с.57-60
10. Пономаренко І. В. , «Вплив діяльності транснаціональних корпорацій на економіку України» / Електронне наукове фахове видання "Ефективна економіка", січень 2013.
11. Транснаціональні корпорації та Україна / Електронний ресурс  - Режим доступу: http://www.geograf.com.ua/geoinfocentre/20-human-geography-ukraine-world/266-tnk-and-ukraine
12. Сорока І.Б. Транснаціональні корпорації та їх роль у процесі активізації міжнародної інтеграції / І.Б. Сорока // Актуальні проблеми економіки. – 2009. - № 9. – с. 35-41.
13. Шабаліна Людмила, Корнейченко Маргарита: «Аналіз впливу транснаціональних корпорацій на економіку України» ; «Економіка» , № 3 (117) червень-травень 2012, с.59-64