Перспективи України щодо вступу в СОТ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ УКРАЇНИ

Державний вищий навчальний заклад

“КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА”

Реферат

з дисципліни: Гроші та кредит

на тему:

“Перспективи України щодо вступу в СОТ”

Виконала: студентка

Вовк Ірина Ігорівна

3 курсу, 6505/1гр.

Київ 2010

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Загальні відомості про Світову організацію торгівлі (СОТ)…………….5
2. Процес вступу України до СОТ…………………………………………...7
3. Перспективи вступу України до СОТ…………………………………...12

3. 1. Позитивні та негативні наслідки приєднання України до СОТ….12

3. 2. Гармонізація національного законодавства України……………...13

Висновки…………………………………………………………………………20

Список використаної літератури………………………………………………..23

Вступ

На сьогодні одним із головних пріоритетів зовнішньоекономічної політики України щодо інтеграції у  світову економіку є вступ  до Світової організації торгівлі (СОТ). У Посланні Президента України до Верховної Ради (2002 р.) набуття членства в СОТ у 2002 — 2003 рр. визначено як системний чинник розвитку національної економіки, підвищення її конкурентоспроможності, лібералізації зовнішньої торгівлі, створення сприятливого середовища для залучення іноземних інвестицій. Майже всі політичні сили в  Україні визнають неможливість ефективної діяльності в системі міжнародної  торгівлі, якщо країна не є при цьому  членом СОТ. Україна як велика європейська  держава з високим економічним  потенціалом, учасник багатьох міжнародних  організацій не має іншої (кращої) альтернативи вступу до СОТ.

Новий Президент України  також продовжує цей напрямок: „Я стверджую, що вступ до СОТ –  це шанс отримати визнання на світових ринках, це можливість стати сильною  країною, яка забезпечить добробут своїм громадянам, це намагання бути конкурентними. Нині Світова організація  торгівлі об’єднує 148 країн. Майже вся  світова торгівля здійснюється в  рамках СОТ. Поза цією організацією залишається  менше п’ятої частини країн світу.”

На початку 2005 року Президент  проголосив вступ України до Світової організації торгівлі одним із першочергових  пріоритетів зовнішньоекономічної політики на 2005 рік. Орієнтовним терміном вступу України до СОТ було визначено  грудень 2005 року – час проведення Міністерської конференції СОТ у Гонконгу.

Загалом процес вступу України  до СОТ передбачає дві головні складові:

- проведення двосторонніх  та багатосторонніх переговорів  та підписання угод з доступу  до ринків товарів та послуг  з країнами-членами Робочої групи СОТ;

- гармонізація законодавства  України відповідно до вимог угод СОТ.

Членство в СОТ —  це чинник стабільного і передбачуваного  розвитку економіки України. Можна  прогнозувати, що набуття Україною членства в СОТ справить значний  позитивний, вплив на розвиток зовнішньої торгівлі і стане запорукою стабільності і передбачуваності розвитку за рахунок  забезпечення гарантованого доступу  до світових ринків товарів, робіт, послуг.

Можна сказати, що від членства України в системі СОТ безпосередньо  залежать можливість та перспективи  інтеграції України до Європейського  Союзу, Центральноєвропейської зони вільної торгівлі (СЕРГА), інших інтеграційних угруповань, а також залучення іноземних інвестицій та отримання торговельних пільг від розвинених країн.

Набуття Україною членства в СОТ — необхідний практичний крок на її шляху до європейської інтеграції. Так, виконання Угоди про партнерство  та співробітництво між Україною i Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами, більшість статей якої ґрунтуються на принципах СОТ, реалізація положень Спільної стратегії  ЄС щодо України i запровадження зони вільної торгівлі з ЄС неможливі  без вступу України до СОТ у найближчій перспективі.

При цьому вступ до СОТ  забезпечить передбачуваний розвиток торговельно-економічних стосунків  України з країнами Центральної, Східної та Західної Європи i країнами Балтії.

1. Загальні відомості про Світову організацію торгівлі (СОТ)

СОТ — це одна з наймолодших  міжнародних організацій, яка є  правонаступником Генеральної Угоди  з тарифів i торгівлі (ГАТТ). ГАТТ як міжнародна організація вже не існує, але існує угода ГАТТ, яка значно доповнена i вже не є основним законодавчим актом міжнародної торгівлі. СОТ  було засновано 1 січня 1995 р. у результаті Уругвайського раунду переговорів (1986 —1994 рр.). На сьогодні СОТ – це організація, яка є визнаною правовою та інституціональною основою світової торговельної системи.

Головним завданням СОТ  є лібералізація світової торгівлі шляхом її регулювання переважно  тарифними методами при послідовному скороченні рівня імпортного мита, усунення нетарифних бар’єрів, кількісних обмежень та інших перешкод у міжнародному обміні товарами та послугами.

Основними принципами та правилами  ГАТТ/СОТ є: надання режиму найбільшого  сприяння в торгівлі на недискримінаційній основі; взаємне надання національного  режиму товарам та послугам іноземного походження; регулювання торгівлі переважно  тарифними методами; відмова від  використання кількісних обмежень; транспарентність торговельної політики; вирішення торговельних суперечок шляхом консультацій та переговорів тощо.

Всі країни-члени СОТ приймають  зобов’язання щодо виконання близько  двадцяти основних угод та юридичних  інструментів, об’єднаних терміном “багатосторонні  торговельні угоди”. Таким чином, СОТ є своєрідним багатостороннім  контрактом (пакетом угод), нормами  та правилами якого регулюється  більш ніж 90 % всієї світової торгівлі товарів та послуг.

Вищим органом СОТ є  Конференція міністрів. Конференція  міністрів складається з представників  усіх членів СОТ. Засідання відбуваються на регуляторній основі раз на 2 роки. Проект порядку денного Конференції, підготовлений Секретаріатом та Головуючим, звичайно надсилається членам для пропозицій щонайменше за п'ять тижнів до засідання. Кворум складає проста більшість членів. Конференція міністрів приймає рішення відповідно до положень Угоди про заснування СОТ.

Конференція міністрів призначає  Генерального директора СОТ, який у  свою чергу призначає працівників  підрозділів Секретаріату СОТ і  визначає їх обов’язки та умови  служби згідно з прийнятими Конференцією міністрів положеннями.

Між сесіями у разі потреби (8-10 разів на рік) для вирішення  поточних та процедурних питань скликається  Генеральна рада, до складу якої входять  представники всіх членів організації.

Процедура приєднання до СОТ  складається із декількох етапів. На першому етапі у рамках спеціальних  Робочих груп детально розглядаються  економічний та торговельно-політичний режим, країн що приєднуються. Після  цього починаються консультації та переговори щодо умов членства країни у СОТ. Зазначені заходи проводяться  на двосторонньому рівні зі всіма  зацікавленими країнами-членами  СОТ і стосуються поступок, які  країна, що приєднується, буде готова надати членам СОТ з доступу на її ринок  товарів та послуг, а також щодо термінів прийняття на себе зобов’язань  по Угодам, які випливають із членства у СОТ.

У свою чергу, країна, яка  приєднується, отримує права, які  мають члени СОТ, що практично  буде значити припинення її дискримінації  на зовнішніх ринках. У випадку  протиправних дій з боку будь-якого  члена організації, країна може звернутися з відповідною скаргою до Органу з врегулювання суперечок, рішення  якого обов’язкові для безумовного  виконання на національному рівні.

Згідно з установленою процедурою результати двосторонніх переговорів  щодо взаємної лібералізації доступу  до ринків та умови приєднання мають  бути оформлені наступними офіційними документами:

• доповіддю Робочої групи, у якій будуть за результатами переговорів представлені зобов’язання, що бере на себе країна, яка приєднується;
• Протоколом про приєднання, який юридично оформлює досягнуті домовленості;
• Списком зобов’язань з тарифних поступок у сфері товарів і сільського господарства;
• Списком специфічних зобов’язань з доступу до ринку послуг.

Однією з головних умов приєднання нових країн до СОТ  є приведення їх національного законодавства  і практики регулювання зовнішньоекономічної діяльності у відповідність до положень угод СОТ.

Завершальним етапом є  ратифікація законодавчим органом  країни, що приєднується, всього пакету документів.

2. Процес вступу України до СОТ

Процес приєднання України  до системи ГАТТ/СОТ розпочався 17 грудня 1993 року, коли було прийнято рішення  про створення Робочої групи (РГ) з розгляду заявки України щодо приєднання до ГАТТ/СОТ. Наступним кроком, відповідно до процедури приєднання, стало подання  на розгляд Робочої групи 28 червня 1994 року Меморандуму про зовнішньоторговельний  режим України. Після ознайомлення членів РГ з Меморандумом та завершення етапу запитань та відповідей розпочалися  переговори про вступ у багатосторонньому  форматі. З того часу відбулося шістнадцять  офіційних засідань РГ (останнє –  у червні 2006 року), а з 1997 року розпочався процес двосторонніх переговорів з  країнами-членами РГ. В цілому до складу РГ з розгляду заявки України  щодо приєднання до СОТ входить 43 країни (країни ЄС ведуть переговори як один учасник РГ).

Важливо зазначити, що в середньому тривалість процесу вступу будь-якої країни до СОТ становить 4 - 6 років. Процес вступу України до цієї організації  дещо затягнувся, оскільки вона вже  більш 10 років перебуває у стані країни - претендента на вступ.

У 2000 р. відбулися позитивні  зрушення у процесі приєднання України  до СОТ. Вони стали наслідком активізації  двосторонніх переговорів i були закріплені у двох указах Президента України  — від 05.09.2001 р. № 797/2001 «Про додаткові  заходи щодо прискорення вступу України  до Світової організації торгівлі»  та від 05.02.2002 р. № 104/2002 «Про Програму заходів  щодо завершення вступу України до Світової організації торгівлі».

Так, в Указі Президента України «Про додаткові заходи щодо прискорення вступу України до Світової організації торгівлі» одним  із пріоритетних напрямів діяльності Кабінету Міністрів України та центральних  органів виконавчої влади у сфері  реалізації зовнішньоекономічної політики визначено забезпечення завершення вступу України до Світової організації  торгівлі протягом 2001-2002 рр. Цим же Указом було передбачено ініціювання в  установленому порядку проведення парламентських слухань з питання вступу України до СОТ.

Водночас в Указі Президента України «Про Програму заходів щодо завершення вступу України до Світової організації торгівлі» одним  із ключових етапів завершення Україною вступу до СОТ визначено гармонізацію національного законодавства з  нормами та вимогами цієї організації.

У країни-претендента основним координатором процесу вступу до СОТ є спеціально створений з  цією метою орган, до якого входять  представники різних міністерств, відомств та організацій. В Україні таким  органом є Міжвідомча комісія з питань вступу України до СОТ. Цю Комісію з метою забезпечення координації діяльності органів виконавчої влади стосовно вирішення питань вступу України до СОТ було утворено у 1996 р. Указом Президента України. Головою Комісії є віце-прем’єр-міністр України. До складу Комісії входять представники законодавчої i виконавчої гілок влади. Одним з основних завдань Міжвідомчої комісії з питань вступу України до СОТ є аналіз актів законодавства України з метою гармонізації та приведення їх у відповідність з нормами i принципами СОТ, договорами i домовленостями, підписаними в рамках багатосторонніх торговельних переговорів країн - членів СОТ.

Крім того, з метою належного  забезпечення процесу адаптації  національного законодавства до норм СОТ у структурі окремих  міністерств i відомств утворені та діють  підрозділи (робочі групи) з питань вступу до СОТ. У структурі Державної  податкової адміністрації України  таким відокремленим підрозділом  є відділ адаптації нормативно-правових актів України до законодавства ЄС та співробітництва з СОТ.

На сьогодні в Україні  створено ряд структур, які забезпечують процес вступу України до СОТ:

• Делегацію України на переговорах зі вступу до СОТ;
• Спільну парламентсько-урядову комісію з інтеграції України до СОТ;
• Департамент співробітництва з СОТ Міністерства економіки України;
• підрозділи та робочі групи з питань СОТ у межах окремих міністерств і відомств.

Водночас у квітні 2005 року ліквідовано Міжвідомчу комісію  з питань вступу України до СОТ, з  метою впорядкування системи  органів з координації заходів  щодо набуття Україною членства у  Світовій організації торгівлі. Натомість  не визначено інших організаційних механізмів координації дій органів  державної влади для узгодження рішень, спрямованих на гармонізацію нормативної бази із вимогами угод СОТ.

З метою забезпечення ефективної співпраці Уряду, Верховної Ради та представників ділових і громадських  кіл 19 лютого 2004 року постановою парламенту прийнято рішення “Про утворення  Спільної парламентсько-урядової комісії  з інтеграції України до Світової організації торгівлі”.

Зазначена комісія є робочим  органом з розгляду питань, що виникають  у зв'язку з інтеграцією України  до СОТ, включаючи питання всебічної  оцінки ходу та результатів переговорного  процесу, аналізу потенціалу держави  щодо виконання міжнародних зобов‘язань  за угодами СОТ та стратегічного  розвитку економіки України після  вступу до СОТ, реформування системи  державного управління і адаптації  законодавства до вимог СОТ.

У 2003 - 2006 рр. було значно активізовано переговорний процес між Україною до СОТ. Зокрема, протягом цього періоду  було забезпечено:

• проведення 7-и засідань Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ;
• проведення двосторонніх переговорів з 35 країнами-членами СОТ.

Протягом 2003–2006 років підписано 35 з 44 двосторонніх протоколів з доступу  до ринків товарів та послуг:

• у 2003 році (11) з Бразилією, Болгарією, Естонією, ЄС, Ізраїлем, Кубою, Польщею, Словаччиною, Таїландом, Чехією, Угорщиною;
• у 2004 році (10) з Аргентиною, Гондурасом, Домініканською Республікою, Литвою, Малайзією, Монголією, Парагваєм, Туреччиною, Швейцарією, Шрі-Ланкою;
• у 2005 році (9) з Сальвадором, Молдовою, Норвегією, Індонезією, Японією, Ісландією, Хорватією, Еквадором та Китаєм;
• у 2006 році (5 протоколів) з США, Панамою, Австралією, Єгиптом та Колумбією.

Також завершено переговори із Перу, Вірменією та Тайванем. Тривають переговори з Киргизстаном.

Протягом 2005-2006 рр. було вирішено низку проблемних питань, які уповільнювали  переговори між Україною та РГ СОТ.

Зокрема, було:

• усунуто податкові пільги, що надавались окремим підприємствам промисловості;
• встановлено однакові ставки акцизного збору на вітчизняні та імпортні транспортні засоби відповідно до принципу національного режиму;
• усунуто звільнення від ПДВ та податку на прибуток, платежів у Державний інноваційний фонд, від ПДВ та митних зборів на імпорт сировини, матеріалів, обладнання та товарів (не вироблених в Україні), які призначались для використання в межах технологічних парків;
• усунуто пільги у спеціальних економічних зонах та особливі режими для інвестиційної діяльності. Зокрема, всі звільнення від сплати мита на імпорт, ПДВ, акцизних зборів, квот та ліцензій, податку на прибуток, платежів у фонд соціального страхування безробіття, збору у Державний інноваційний фонд та обов’язкового продажу валютних надходжень;
• скасовано вимогу продажу Національному банку України 50% валютної виручки суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності при реалізації зовнішньоторговельних контрактів;
• скасовано дискримінаційний підхід до іноземних компаній щодо використання податкових векселів при розрахунках з бюджетом;
• скасовано режим ліцензування і квотування експорту деяких видів продукції;
• встановлено фіксовану плату за видачу експортних ліцензій, що відповідає вартості надання зазначеної послуги замість плати в адвалерному еквіваленті до вартості контракту;
• скасовано додатковий збір при імпорті нафтопродуктів.

За станом на 15 червня 2006 року підписано 44 двосторонніх протоколів з країнами-членами СОТ, на 80% узгоджено  текст проекту Звіту Робочої  групи – документу, що описує торговельний режим країни та містить перелік  зобов‘язань, погоджено більше 98% тарифних позицій у рамках доступу до ринку  товарів, завершено переговори з  більшістю країн-членів Робочої  групи щодо доступу до ринку послуг.

• встановлено однакові ставки акцизного збору на вітчизняні та імпортні транспортні засоби відповідно до принципу національного режиму;
• усунуто звільнення від ПДВ та податку на прибуток, платежів у Державний інноваційний фонд, від ПДВ та митних зборів на імпорт сировини, матеріалів, обладнання та товарів (не вироблених в Україні), які призначались для використання в межах технологічних парків;
• усунуто пільги у спеціальних економічних зонах та особливі режими для інвестиційної діяльності. Зокрема, всі звільнення від сплати мита на імпорт, ПДВ, акцизних зборів, квот та ліцензій, податку на прибуток, платежів у фонд соціального страхування безробіття, збору у Державний інноваційний фонд та обов’язкового продажу валютних надходжень;
• скасовано вимогу продажу Національному банку України 50% валютної виручки суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності при реалізації зовнішньоторговельних контрактів;
• скасовано дискримінаційний підхід до іноземних компаній щодо використання податкових векселів при розрахунках з бюджетом;
• скасовано режим ліцензування і квотування експорту деяких видів продукції;
• встановлено фіксовану плату за видачу експортних ліцензій, що відповідає вартості надання зазначеної послуги замість плати в адвалерному еквіваленті до вартості контракту;
• скасовано додатковий збір при імпорті нафтопродуктів.

За станом на 15 червня 2006 року підписано 44 двосторонніх протоколів з країнами-членами СОТ, на 80% узгоджено  текст проекту Звіту Робочої  групи 

– документу, що описує торговельний режим країни та містить перелік  зобов‘язань, погоджено більше 98% тарифних позицій у рамках доступу до ринку  товарів, завершено переговори з  більшістю країн-членів Робочої  групи щодо доступу до ринку послуг.

3. Перспективи вступу України до СОТ

3. 1. Позитивні та негативні наслідки приєднання України до СОТ

До основних позитивних наслідків  приєднання України до СОТ можна  віднести зростання обсягів експорту та пожвавлення виробництва у  певних галузях економіки. Таке зростання  буде наслідком зменшення тарифних i нетарифних обмежень для українських  товарів на світових ринках і витрат на транспортування товарів національного  походження, враховуючи свободу транзиту товарів територією країн — членів СОТ. При цьому буде забезпечено  кращі умови захисту українських  виробників шляхом справедливого вирішення  торговельних спорів i відповідного скорочення дискримінаційних заходів, що застосовуються до українських експортерів.

Іншим позитивним моментом є те, що вітчизняні підприємства будуть учасниками міжнародної торгівлі на більш стабільних і передбачуваних умовах, маючи при цьому доступну інформацію щодо законодавства та правил у галузі торгівлі в інших країнах. Створення таких умов буде наслідком поширення на вітчизняні підприємства принципів, норм i стандартів СОТ, апробованих протягом десятиріч у багатьох країнах світу, та відповідної трансформації українського законодавства. У подальшому ці умови сприятимуть збільшенню іноземних інвестицій в економіку держави.

Крім того, вітчизняні виробники  отримають полегшений доступ до світових ринків товарів, послуг, технологій та капіталів, а іноземні компанії —  до ринків збуту в Україні. Все  це буде додатковим стимулом для підвищення конкурентоспроможності вітчизняних  підприємств i впровадження ними новітніх технологій.

Водночас уряд України  матиме можливість використання міжнародних  заходів захисту внутрішнього ринку. Це, зокрема, застосування антидемпінгових  та компенсаційних заходів захисту  внутрішнього ринку від субсидованого  експорту i введення тимчасових обмежень імпорту з метою вирівнювання платіжного балансу.

Зі вступом України  до СОТ пов’язані також негативні  наслідки. Так, з метою вступу до СОТ Україна повинна зменшити тарифні й нетарифні обмеження, які застосовуються для захисту  внутрішнього ринку, з одночасним скороченням  державної підтримки для окремих  галузей національної економіки (сільське господарство, автомобілебудування). Внаслідок  цього вітчизняні підприємства в  багатьох випадках вимушені будуть діяти  в умовах жорсткої конкуренції. Крім того, лібералізація торговельного  режиму України збільшить залежність національної економіки від стану  світової економіки.

Таким чином, за кількістю  та значимістю для України переважають  позитивні наслідки приєднання до СОТ. Водночас слід звернути увагу на те, що в окремих галузях та секторах економіки може складатися різне  співвідношення позитивних та негативних наслідків вступу до СОТ.

Слід наголосити, що небезпечність  форсування вступу до СОТ полягає  в тому, що Україна може вступити до цієї організації на неприйнятних умовах, чим завдасть шкоди багатьом галузям економіки.

Крім того, необхідно враховувати, що наслідки вступу до СОТ змінюватимуться  в часовому вимірі. Так, негативний наслідок у перспективі може перетворитися  в позитивний, або навпаки.

3. 2. Гармонізація національного законодавства України

Трансформацію українського законодавства відповідно до принципів, норм i стандартів СОТ, апробованих  протягом десятиріч у багатьох країнах  світу, вже сьогодні можна віднести до позитивних наслідків приєднання України до СОТ.

Про важливість та складність процесу гармонізації національного  законодавства свідчить той факт, що в країнах Центральної та Східної  Європи, які вже є членами СОТ, кількість нормативно-правових актів, що потребували гармонізації з угодами  СОТ, коливалася від 800 до 1500. Гармонізація законодавства разом з товарними  тарифами, сільським господарством i послугами є основними темами на двосторонніх переговорах з країнами - членами СОТ, які були розпочаті  Україною у 1997 р. i тривають досі.

У процесі гармонізації національного  законодавства кожна країна - претендент на вступ до СОТ повинна дотримуватися  певних правил. Серед таких правил можна виокремити чотири основних, на яких побудовано багатосторонню торговельну систему СОТ.

Перше правило — захист вітчизняної промисловості тільки за допомогою тарифів. Це правило  дозволяє країнам захищати внутрішнє  виробництво від іноземної конкуренції, за умови що такий захист забезпечується тільки через застосування тарифів, які підтримуються на низькому рівні. Правило містить важливий виняток, що дозволяє країнам, які мають труднощі з платіжним балансом, вводити  обмеження імпорту з метою  захисту свого фінансового стану.

Друге правило передбачає зменшення та скасування тарифів i інших  бар’єрів у торгівлі шляхом проведення багатосторонніх переговорів. Тарифні  ставки та інші зобов’язання, погоджені  в ході таких переговорів, наводяться у Розкладі поступок кожної країни. Така країна зобов’язується не застосовувати тарифи або інші мита та збори за ставками, що перевищують ставки, зазначені у її Розкладі.

Третє правило в основі містить принцип режиму найбільшого  сприяння, який передбачає, що погоджуючись на надання такого режиму, країна-член зобов’язується провадити недискримінаційну  політику i не надавати одній країні менш сприятливий режим порівняно  з іншими в усіх питаннях, пов’язаних із зовнішньою торгівлею товарами. Так, якщо країна накладає мито на експорт  товарів у певний пункт призначення, то вона повинна застосовувати мито за такими самими ставками на експорт  у всі інші пункти призначення.

Четверте правило —  це правило національного режиму, яке доповнює принцип режиму найбільшого  сприяння i вимагає, щоб після сплати мита та інших зборів імпортований товар отримав режим не менш сприятливий, ніж той, що отримують аналогічні товари, вироблені вітчизняними виробниками. Тобто країна не може застосовувати  до імпортних товарів внутрішні  податки i збори за ставками, вищими за ставки, що застосовуються до аналогічних вітчизняних товарів.

З урахуванням досвіду  вступу до СОТ інших країн, а також  враховуючи діюче в Україні законодавство, у відповідність з нормами  СОТ передусім має бути приведене  податкове та митне законодавство, законодавство щодо державної підтримки промисловості, сільського господарства i захисту прав інтелектуальної власності.

Відповідно до Графіка  розгляду пріоритетних законопроектів, який було надано урядом України країнам - учасницям робочої групи з  розгляду заявки України про вступ  до СОТ, визначено 20 першочергових законів i кодексів, які потребують реформування. На сьогодні більшість з цих нормативних актів уже прийнято.

Центральними органами виконавчої влади здійснено аналіз законодавства  у сферах, що регулюються угодами  СОТ, та підготовлено проекти законів  з метою усунення невідповідностей чинного законодавства України  у митній, податковій та інвестиційній  сферах, у сферах захисту прав інтелектуальної  власності, нетарифного регулювання, сільського господарства, санітарних та фітосанітарних заходів, технічних бар‘єрів в торгівлі та у сфері торгівлі послугами.

Зокрема, протягом 2003-2004 рр. було прийнято наступні закони України  з метою реформування нормативної  бази у відповідності до стандартів СОТ:

• Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», від 24.12.2002 №349-IV, яким удосконалено порядок оподаткування податком на прибуток операцій з надання (отримання) фінансової допомоги, упорядковано визначення терміну «звичайна ціна», запроваджено методи щодо обчислення звичайних цін, розширено перелік груп основних фондів, що підлягають амортизації із одночасною зміною ставок нарахування податкової амортизації, знижено з 1 січня 2004 року ставку податку на прибуток з 30 до 25 відсотків;
• «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 №889-IV, який кардинально змінює систему оподаткування доходів громадян, стимулює зростання та легалізацію їх доходів: це, в першу чергу, зменшення ставки оподаткування до 15% (перехідний період терміном три роки - 13%), розширення соціальних пільг та скасування податкових пільг за професійною ознакою;
• «Про електронний цифровий підпис» від 22.05.2003 №852-IV, який визначає правовий статус електронного цифрового підпису та регулює відносини, що виникають при використанні електронного цифрового підпису»;
• «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 № 851-IV, який встановлює основні організаційно - правові засади електронного документообігу та використання електронних документів;
• «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони інтелектуальної власності» № 1407-IV від 03.02.2004 (щодо авторського права та суміжних прав);
• «Про внесення зміни до статті 15 Закону України «Про поштовий зв‘язок» № 1722-IV від 18.05.2004 (щодо виключного права національного оператора на пересилку простих листів вагою до 50 грамів);
• «Про внесення змін до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» № 1765- IV від 15.06.2004 (щодо застосування в Україні одиниць вимірювань фізичних величин, забезпечення достовірності вимірювань, приведення їх до міжнародних еталонів)»;
• «Про державну підтримку сільського господарства України» № 1877-IV від 24.06.2004 (визначає основи державного управління щодо стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції та розвитку аграрного ринку)»;
• «Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств та підтримки соціальних стандартів їх працівників» № 1878-IV від 24.06.2004»;