Плануванння діяльності підприємст

     2. Охактеризуйте види та структуру наукових досліджень. 

     1. Наукове дослідження - це цілеспрямоване  вивчення об’єкта чи явища,  в якому використовуються методи  науки і яке, розкриваючи закономірності  розвитку даного об’єкта (явища), формує нове знання про нього,  пояснює закони його функціонування  і вказує чи передбачає шляхи  та форми використання одержаного  знання в інтересах суспільства.

     Емпіричне дослідження - спрямоване безпосередньо на об’єкт, що вивчається і будується на даних спостереження та експерименту. В процесі емпіричного дослідження встановлюються нові факти, проводиться їх систематизація та узагальнення.

     Теоретичне  дослідження пов’язане із вдосконаленням та розвитком понятійного апарату галузі науки та спрямоване на пізнання об’єктивної реальності в її зв’язках та закономірностях.

     Для сучасних закладів освіти характерними є різні види досліджень, які проводяться:

     · з ініціативи та в інтересах навчального  закладу, або зовнішніх організацій;

     · силами навчального закладу, за участю зовнішніх спеціалістів, сторонніми спеціалістами за участю працівників школи;

     · для обґрунтування рішення про розвиток закладу освіти; для реалізації програми розвитку закладу;

     · в обмежених рамках окремих груп і класів;

     · для вивчення певних сфер життя закладу  освіти, його діяльності в цілому;

     · для вивчення навчальних закладів міста, області, регіону;

     · в рамках регіональної чи державною системи освіти;

     · в рамках міжнародних дослідницьких проектів.

     Основними видами студентської науково-дослідної  роботи є:

     1. Дослідження, пов’язані з виконанням навчальних завдань лабораторних робіт, нагромадженням дослідного і експериментального матеріалу для практичних занять, критичним аналізом наукової літератури.

     2. Індивідуальна і колективна робота  за навчальними завданнями під час наукових і технологічних практик, яка є основою написання випускних і дипломних робіт.

     3. Науково-дослідна робота у позаурочний  час (робота у студентських  наукових гуртках, проблемних  групах; участь у дослідженнях кафедр, наукових лабораторій тощо).

     Для того, щоб бути дослідником і забезпечити високий теоретичний і методичний рівень наукової роботи, необхідно :

     · вміти знаходити нове в наукових явищах, виявляти в них приховані зв’язки та закономірності;

     · оволодіти існуючими науковими  поняттями та уявленнями;

     · точно описувати факти та явища  з використанням загальноприйнятої  термінології;

     · підбирати споріднені факти за їх суттєвими ознаками, групувати їх у відповідності із загальнонауковими правилами;

     · проводити аналіз фактів і явищ, виділяти з них загальне й одиничне, суттєве та другорядне;

     · передбачати тенденції розвитку, можливі зміни досліджуваних явищ та процесів.

     2.Науково-дослідна  робота може поводитися з використанням  таких основних видів наукових  досліджень:

     1. Колективне. Проводиться у двох  формах:

     1) як кооперація, коли кожний учасник  веде свою тему, а одержані  результати надходять у загальний  фонд і використовуються колективом  у практичній діяльності;

     2. як інтеграція, коли всі учасники працюють над загальною темою, здійснюючи різні варіанти розробок чи експериментів на матеріалі різних навчальних предметів.

     2. Комплексне. Таке дослідження спрямоване на різностороннє вивчення досліджуваного процесу в різноманітних аспектах. Проводиться, як правило, у співдружності із різнопрофільними науковими установами та спеціалістами. Таке дослідження забезпечує багатоаспектність вивчення досліджуваного процесу чи явища.

     Колективні  й комплексні дослідження характеризуються тим, що мають єдину провідну ідею та гіпотезу, загальну теоретичну платформу, єдині принципові підходи до методики дослідження та інтерпретації результатів.

     Проведення  комплексного дослідження ставить перед його учасниками такі вимоги :

     · ознайомлення з колективно розробленою  концепцією про сутність навчально-виховного  процесу як цілісного явища;

     · чітке уявлення про основні компоненти та рушійні сили навчально-виховного процесу;

     · визначення місця предмету в загальному комплексному об’єкті дослідження;

     · теоретичне обґрунтування структури  основних понять, що      досліджуються;

     · виявлення характеру взаємодії  основних компонентів, що входять у  досліджуваний предмет;

     · визначення рушійних сил досліджуваних процесів;

     · використання адекватних, поставленим  завданням, методів дослідження;

     · проведення якісного та кількісного  аналізу одержаних результатів, співставлення їх із результатами інших  учасників комплексного дослідження;

     · обґрунтування висновків про  кінцевий результат проведеного  дослідження.

     3. Структура наукового дослідження

     Наукове дослідження передбачає реалізацію таких етапів:

     1. Визначення проблеми і вибір теми дослідження.

     2. Формулювання провідних ідей  і гіпотези.

     3. Розробка загального плану пошукової  роботи.

     4. Опрацювання літературних джерел  з досліджуваної проблеми.

     5. Відбір методів науково-дослідної роботи.

     6. Вивчення досвіду та стану справ з питань, що вивчаються, на практиці.

     7. Розробка теоретичних положень, методики експерименту, програми  дослідження.

     8. Розробка теоретичних положень.

     9. Дослідна робота. Нагромадження емпіричних даних.

     10. Аналіз та узагальнення одержаних  результатів, формулювання висновків.

     11. Літературне оформлення роботи.

     12. Впровадження результатів дослідження в практику, оцінка їх ефективності.

     При більш детальному аналізі виділяють  такі кроки наукового дослідження:

     1. Вибір проблеми наукової роботи:

     1. ознайомлення з літературою;

     2. ознайомлення з нормативними  документами;

     3. вивчення документації;

     4. аналіз наукового досвіду.

     2. Детальне ознайомлення з проблемою  засобами літературних джерел:

     1. складання бібліографії (картотеки  літературних джерел);

     2. виконання виписок із літературних  джерел, конспектування тощо.

3. Уточнення  теми і розробка попереднього  варіанту плану наукової     роботи:

     1. обґрунтування вибору теми;

     1. обґрунтування актуальності та  новизни дослідження;

     2. відбір методів дослідження;

     3. формулювання мети та завдань  дослідження;

     4. визначення методів обробки результатів;

     5. складання переліку досліджуваних питань;

     6. розробка календарного плану  дослідження.

     4. Побудова гіпотези.

     5. Збір матеріалу:

     1. спостереження;

     2. аналіз досвіду;

     1. експеримент.

     6) Зведення результатів дослідження:

     1. групування результатів;

     2. обробка матеріалів;

     3. складання таблиць, діаграм.

     7. Додатковий збір матеріалу.

     8. Аналіз результатів дослідження:

     1. теоретична обробка результатів;

     2. інтерпретація результатів.

     9. Складання розширеного плану  наукової роботи:

     1. підготовка головних тез (вихідних позицій);

     2. поділ роботи на розділи, параграфи;

     3. складання списку використаних  літературних джерел;

     4. формулювання назв розділів, параграфів.

     10. Літературне оформлення роботи:

     1. підготовка тексту розділів;

     2. корекція мови та стилю;

     1. остаточне формулювання назв розділів, параграфів;

     3. оформлення списку використаних  літературних джерел.

     11. Впровадження результатів дослідження в практику:

     1. розробка методичних рекомендацій, інструкцій;

     2. підготовка статей, лекцій, доповідей.

     12. Оцінка ефективності дослідження:

     1. визначення актуальності та новизни;

     2. наукова доказовість роботи;

     3. обґрунтування можливостей впровадження  результатів у практику. 

         3. Як відбувається підготовка наукових кадрів: кандидата та доктора економічних нвук.   

                                   

          Аспірантура   і   докторантура   є   формами    підготовки

        наукових кадрів вищої кваліфікації.

          Аспірантура і докторантура відкривається  при вищих навчальних 

     закладах  третього або четвертого рівнів акредитації і  прирівняних

     до  них  закладах  післядипломної  освіти  (далі  - вищі навчальні

     заклади),  у наукових  установах,  які  мають  висококваліфіковані 

     науково-педагогічні  та  наукові кадри,  сучасну  науково-дослідну,

     експериментальну  та матеріальну базу.

     Відкриття і закриття аспірантури і  докторантури  у  вищих 

     навчальних  закладах,  у  наукових установах (за винятком наукових

     установ  Національної  академії  наук)  здійснює  Міносвіти,  а  в 

     наукових  установах Національної академії наук - її Президія.

          Пропозиції про відкриття аспірантури  або докторантури у вищих 

     навчальних    закладах    та    наукових    установах    подаються

     міністерствами, іншими органами, до сфери управління яких належать

     вищі  навчальні заклади,  наукові установи,  галузевими  академіями

     наук  до Міносвіти,  а про відкриття аспірантури або докторантури у

     наукових  установах Національної академії наук -  до  її  Президії.

     Державні   вищі  навчальні  заклади,  які  не  належать  до  сфери 

     управління  міністерств,  інших органів, галузевих  академій наук, а 

     також  вищі  навчальні заклади іншої  форми власності звертаються  з 

     пропозиціями   про   відкриття   аспірантури   або    докторантури

     безпосередньо до Міносвіти.

          До супровідного    листа   з   пропозиціями   про   відкриття

     аспірантури   або   докторантури   додається   клопотання   вищого

     навчального  закладу,  наукової установи про відкриття аспірантури

     або   докторантури,   в   якому   наводиться   перелік    наукових

     спеціальностей,  з  яких  пропонується  відкриття  аспірантури або

     докторантури,  склад  наукових  і  науково-педагогічних  кадрів  з 

     кожної  наукової спеціальності та витяг  з рішення вченої (наукової

     або науково-технічної) ради вищого навчального  закладу,  наукової

     установи  про відкриття аспірантури або докторантури.

          У такому   ж  порядку   подається  клопотання  про розширення

     переліку  наукових спеціальностей в аспірантурі або докторантурі.

          Аспірантура відкривається з  відривом від виробництва   та  без

     відриву   від   виробництва,  а  докторантура  -  з  відривом  від 

     виробництва.

       Науково-методичне керівництво та  контроль  за  діяльністю

     аспірантури  і докторантури у вищих навчальних закладах і наукових

     установах здійснює Міносвіти,  а в наукових установах Національної

     академії  наук - її Президія.

            Підготовка в аспірантурі і докторантурі здійснюється:

          1) за рахунок:

          коштів Державного  бюджету України - за державним замовленням

     для роботи у державному секторі народного господарства;

          коштів юридичних та фізичних  осіб - на умовах контракту - для

     роботи    у   державному   і   недержавному   секторах   народного

     господарства;

          2) іноземців та осіб без громадянства  на підставі:

          міжнародних договорів України;

          загальнодержавних програм;

          договорів, укладених вищими навчальними  закладами,  науковими 

     установами  з юридичними та фізичними особами.

     Особи,   які   раніше   пройшли  повний  курс  навчання  в

     аспірантурі або докторантурі за  державним  замовленням,  а  також 

     відраховані  з  неї  достроково  за  вчинення протиправних дій або 

     невиконання  індивідуального  плану,  не  мають  права  повторного

     вступу  до аспірантури і докторантури за державним замовленням.

     Проекти   річних   і   перспективних   планів  прийому  до

     аспірантури і докторантури за державним замовленням  розробляються 

     вищими    навчальними    закладами    і    науковими   установами,

     затверджуються  відповідно до законодавства України  і доводяться до

     вищих  навчальних  закладів  і  наукових  установ  міністерствами,

     іншими  органами,  до сфери управління яких належать вищі навчальні 

     заклади,  наукові установи,  галузевими академіями наук, Президією 

     Національної  академії наук.

     Кількість  аспірантів  і  докторантів,   підготовка   яких

     здійснюється  поза державним замовленням,  визначається керівником

     вищого  навчального  закладу,  наукової  установи  з   урахуванням 

     можливостей  забезпечення  кваліфікованого наукового  керівництва і 

     консультування.

     Вищі  навчальні  заклади,  наукові  установи  вміщують   у 

     засобах  масової  інформації  оголошення  про конкурсний прийом до

     аспірантури і докторантури не пізніше ніж за три місяці до початку

     прийому  із зазначенням наукових спеціальностей,  термінів та умов

     прийому, переліку необхідних документів.

     . Вступники до аспірантури або  докторантури подають на  ім'я

     керівника  вищого  навчального  закладу,  наукової  установи  такі

     документи:

          1) заяву; 

          2) особовий листок з обліку кадрів;

          3) список   опублікованих   наукових   праць   і   винаходів.

     Аспіранти,  які не мають опублікованих наукових праць і винаходів,

     подають  наукові  доповіді  (реферати)  з  обраної  ними  наукової

     спеціальності;

          4) медичну довідку про стан  здоров'я за формою N 286-у; 

          5) копію диплома про закінчення  вищого навчального закладу із 

     зазначенням  одержаної  кваліфікації  спеціаліста   або   магістра

     (особи,  які  здобули  відповідну  освіту  за  кордоном,  -  копію 

     нострифікованого  диплома);

          6) посвідчення  про  складання   кандидатських   іспитів   (за

     наявності складених кандидатських іспитів).

          Паспорт та   диплом  про   вищу  освіту  подаються  вступником 

     особисто.  

          При вступі до докторантури, крім того, подаються:

          1) розгорнутий план дисертації  на здобуття наукового  ступеня 

     доктора наук (далі - докторська дисертація);

          2) копія  диплома про присудження  наукового ступеня кандидата 

     наук (у разі здобуття  відповідної  освіти  за  кордоном  -  копія 

     нострифікованого  диплома).

          Диплом про   присудження   наукового  ступеня  кандидата   наук 

     подається вступником особисто.

       Після закінчення прийому до  аспірантури  і  докторантури

     керівники   вищих   навчальних   закладів,   наукових   установ  у 

     п'ятиденний  термін подають до міністерств, інших  органів, до сфери

     управління  яких належать вищі навчальні заклади, наукові установи,

     галузевих академій  наук  звіт  про  виконання  плану  прийому  до

     аспірантури і докторантури за рахунок державного замовлення.

     Тема  дисертації, індивідуальний план роботи аспіранта або 

     докторанта  після  обговорення  кафедрою,  відділом,  лабораторією

     затверджуються  вченою радою вищого навчального  закладу,  наукової

     установи  не пізніше тримісячного терміну після зарахування його до

     аспірантури або докторантури.

     Керівники підприємств,  установ і організацій зобов'язані

     звільнити з роботи осіб, зарахованих до аспірантури з відривом від

     виробництва   або   докторантури,  в  необхідний  для  своєчасного 

     прибуття  на навчання термін.  Підставою для звільнення з роботи  є

     копія   наказу   про   зарахування   особи   до   аспірантури  або 

     докторантури.

     Особам,   зарахованим   за   державним   замовленням   до

     аспірантури з відривом від виробництва або  докторантури, стипендія 

     призначається з дня  їх  зарахування,  а  тим,  які  навчаються  в

     аспірантурі  або докторантурі за контрактом,  - відповідно до умов

     контракту.

     Аспірантам  і  докторантам  можуть  бути   призначені   в

     установленому   порядку   іменні  стипендії,  засновані  на  честь 

     видатних  діячів науки,  культури,  освіти,  громадських діячів,  а

     також засновані Президентом України,  Кабінетом Міністрів України,

     а  також  державними  і  недержавними  органами,   підприємствами,

     установами  і організаціями.

     Аспіранти і докторанти мають право на:

          1) користування        навчально-виробничою,        науковою,

культурно-спортивною,  оздоровчою базою вищих навчальних закладів,

     наукових  установ;

          2) отримання  всіх  видів   відкритої  наукової  інформації  і

     наукового консультування;

          3) участь   у   науковій   діяльності    кафедри,    відділу, 

     лабораторії;

          4) отримання державної стипендії  встановленого розміру у разі

     зарахування на навчання з відривом від  виробництва  за  державним 

     замовленням;

          5) переривання  навчання  з   поважних причин з подальшим  його 

     продовженням.  Тривалість і кількість переривань навчання, а також 

     поважність  причин  визначаються  вченою  радою вищого навчального 

     закладу, наукової установи;

          6) щорічні канікули тривалістю  до двох  календарних  місяців,

     які  включаються до загального терміну  навчання у разі зарахування

     на  навчання з відривом від виробництва;

          7) участь  у  виборах  до   органів   самоврядування   вищого

     навчального закладу, наукової установи;

          8) роботу   за   сумісництвом   відповідно  до  законодавства 

     України;

          9) безпечні і нешкідливі умови навчання і праці;

          10) забезпечення впорядкованим житлом - у разі зарахування на

     навчання  з відривом від виробництва за державним замовленням - на

     час навчання за умови оплати вартості  користування  житлом  самим 

     аспірантом  або докторантом (іногороднім);

          11) працевлаштування   згідно   з   типовою   угодою  у  разі

     зарахування на навчання за державним замовленням  або контрактом (у 

     разі  навчання поза державним замовленням).

         Покладення вищими навчальними закладами, науковими           установами

     на  аспірантів  та  докторантів обов'язків,   не   пов'язаних   з

     підготовкою дисертації, забороняється.

          Термін навчання  в  аспірантурі   і перебування в докторантурі

     включається до науково-педагогічного стажу.

     Аспіранти і докторанти зобов'язані:

          1) дотримуватися вимог законодавства,  моральних, етичних норм