Положення про СУОП

Міністерство  аграрної політики та продовольства України

Полтавська  державна аграрна  академія 
 

Кафедра БЖД 
 
 

Реферат на тему: 

«Положення  про СУОП» 
 

Виконала

Студентка 5 курсу 1групи

Агрономічного факультету

Дерев'янченко  Ольга 
 
 
 

Полтава 2011 

План 

1. Структура СУОП та зміст її розділів.

2. Відповідність положення про СУОП стандарту  OHSAS18001:2007

3.  Визначення  ступеню базового ризику виникнення  небезпечних ситуацій.

1. Структура СУОП та зміст її розділів.

1.1 Загальна структура управління охороною праці

Управління  охороною праці (УОП) умовно має три  основних центри, які  саме і здійснюють комплексне управління охороною праці (рис. 1.3), це:

• держава (Кабінет Міністрів України; галузеві Міністерства; державні наглядові органи; органи виконавчої влади та самоврядування);
• роботодавці ( власники підприємств чи уповноважені ними особи; керівники структурних підрозділів та служби охорони праці підприємств);
• працівники (трудові колектив підприємств; профспілки; уповноважені трудових колективів; комісії з охорони праці підприємств).

   Рис 1. Комплексне управління охороною праці

   Комплексне управління охороною праці як із боку держави, так і з боку роботодавців і працівників у найбільш оптимальній формі здійснено у ФССНВ (недержавна організація з однаковим представництвом усіх трьох вищезгаданих сторін в органах управління). Саме з цієї причини ФССНВ є однією з найбільш ефективних складових УОП.

    В усіх трьох вищезгаданих центрах (держава, роботодавці  та працівники) управління охороною праці може здійснюватися на декількох рівнях, а саме:

• загальнодержавному (національному) рівні;
• регіональному рівні;
• галузевому рівні;
• виробничому рівні ( рівень підприємства).

    На  загальнодержавному рівні управління охороною праці здійснює:

• Кабінет Міністрів України;
• спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці (до 09.12.2010 р.- Держгірпромнагляд, функції якого Указом Президента України від 09.12.2010 покладено на Державну службу гірничого нагляду та промислової безпеки України та Державну інспекцію техногенної безпеки України);
• Генеральна Прокуратура;
• ФССНВ;
• Спілка  промисловців та підприємців України;
• Центральні всеукраїнські органи об’єднань профспілок тощо.

    На  регіональному рівні:

• Рада міністрів Автономної республіки Крим;
• місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування;
• територіальні підрозділи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці;
• регіональні органи об’єднань профспілок;
• регіональні органи об’єднань роботодавців (промисловців і підприємців) тощо.

    На  галузевому рівні:

• галузеві міністерства: Міністерство охорони здоров’я (МОЗ), Міністерство соціальної політики, Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій (МНС), Міністерство аграрної політики та продовольства України, України Міністерство екології та природних ресурсів України, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України,та інші міністерства;
• Державна архітектурно-будівельна інспекція України;
• Центральні органи об’єднань профспілок у галузі;
• Центральні органи об’єднань роботодавців (промисловців і підприємців) у галузі;
• Центральні органи виконавчої влади тощо.

    На  виробничому рівні:

• роботодавець чи уповноважена ним особа;
• служба охорони праці підприємства;
• керівники відповідних структурних підрозділів і служб підприємства тощо.

Примірна  структура положення  про СУОП та орієнтовний  зміст його розділів

Положення про  СУОП може містити наступні розділи  та підрозділи.

     1.1.Основні принципи політики у сфері охорони праці.

     Суб’єкт господарювання визначає і документально  оформлює політику керівництва у  сфері охорони праці. Ця політика має бути органічно поєднана з  усіма елементами діяльності організації. Формування політики здійснюється на основі комплексної оцінки рівня небезпеки виробничих об’єктів організації, яка проводиться шляхом виявлення всіх небезпечних і шкідливих виробничих факторів, характерних для кожного об’єкта, їх оцінки та аналізу можливих варіантів і зменшення ризику виникнення небезпечної ситуації. Політика у сфері охорони праці повинна бути документально оформлена, доведена до усіх працівників та підлягати періодичному розгляду та можливому корегуванню у зв’язку із змінами у виробничому процесі.

     Політика  у сфері охорони праці повинна:

     - визначати загальні завдання з покращання охорони праці;

     - відповідати характеру та масштабу ризиків, що можуть виникнути на виробництві;

     - включати в себе зобов’язання керівництва щодо постійного поліпшення охорони праці, сприяння формуванню громадських органів, забезпечення соціального партнерства, інформування працівників щодо умов праці та існуючих виробничих ризиках.

     Безпосередня  відповідальність керівництва за охорону  життя і здоров`я працюючих в організації визначена Законом України “Про охорону праці” та нормативно-правовими актами з охорони праці.

     1.2.Планування та фінансування заходів з охорони праці.

     Планування  заходів передбачає визначення умов праці та  реалізацію  основних  напрямків роботи  з  поліпшення охорони праці; визначення потреби у новій техніці, технології, інженерно-технічних засобах безпеки та санітарно-побутовому обслуговуванні на підставі внутрішнього та зовнішнього аудиту охорони праці, аналізу причин  нещасних випадків та професійних  захворювань.

     Необхідно передбачити визначення і своєчасне  корегування переліку факторів, що впливають на безпечність праці. При плануванні завдань в сфері охорони праці ці фактори повинні матися на увазі.

     Основні  напрямки  перспективного  планування - складання комплексних планів поліпшення  стану охорони праці,  які  повинні бути  складовою частиною економічного і соціального розвитку організації:

поточного  (річного) плану заходів з охорони праці,  що включаються до колективного договору; оперативних (квартального, місячного) планів по цехах, відділах  та дільницях (рішення, накази, заходи з  розслідування  нещасних  випадків,  приписи органів державного нагляду за охороною праці тощо).

     Суб’єкт господарювання забезпечує розробку, фінансування і реалізацію заходів, спрямованих на доведення умов та безпеки праці до вимог, викладених у колективному договорі, але не нижчих за нормативні.

     У розділі наводиться комплексний  план заходів з охорони праці.

     1.3. Обов’язки та відповідальність.

     Для ефективного функціонування СУОП необхідно  визначити обов’язки, відповідальність та повноваження керівників служб та підрозділів а також  працівників щодо охорони праці при розробці, впровадженні і удосконаленні СУОП. Обов’язки та повноваження персоналу, що керує, виконує та перевіряє різні види діяльності, які впливають на ризики виникнення небезпечних ситуацій, пов’язані з діяльністю організації, устаткованням і робочими процесами, повинні бути визначені, задокументовані и доведені до відома працівників для сприяння управлінню в сфері охорони праці.

     1.3.1. Служба охорони праці.

     Суб’єкт господарювання повинен розробити Положення про службу охорони праці, що має відповідати Типовому положенню про службу охорони праці (НПАОП 0.00-4.35-04), затвердженому наказом Держнаглядохоронпраці України від 15.11.2004 № 255, зареєстрованому в Мін’юсті України 01.12.2004 за № 1526/10125.

     1.3.2. Комісії та громадські органи.

     Основні завдання і повноваження комісії  з питань охорони праці мають  відповідати Типовому положенню  про комісію з питань охорони  праці підприємства (НПАОП 0.00-4.09-07), затвердженому наказом Держгірпромнагляду № 55 від 21.03.2007, зареєстрованому Мін’юстом 04.04.2007 за № 311/13578, а компетенція уповноважених найманими працівниками – Типовому положенню про діяльність уповноважених найманими працівниками осіб з питань охорони праці (НПАОП 0.00-4.11-07), затвердженому наказом Держгірпромнагляду № 56 від 21.03.2007, зареєстрованому в Мін’юсті 06.04.2007 за № 316/13583.

     1.4. Управління документацією

     1.4.1. Використання законодавчих та інших нормативно-правових актів з охорони праці

     У розділі визначаються особи, відповідальні  за вчасне отримання, облік, актуалізацію і поширення законодавчих та інших нормативно-правових актів з охорони праці.

     Необхідно документально визначити порядок  їх використання у виробничій діяльності і в нормативних актах організації.

     1.4.2. Управління внутрішніми нормативними актами

     Внутрішні нормативні акти з охорони праці  опрацьовуються в організації, затверджуються її керівником і спрямовуються на побудову чіткої системи управління охороною праці та створення безпечних  і здорових умов праці, що регламентується  Порядком опрацювання та затвердження власником нормативних актів  про охорону праці, що чинні на підприємстві (НПАОП 0.00-6.03-93), затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці України від 21.12.1993 № 132, зареєстрованим у Мін’юсті України 07.02.1994 за № 20/229.

     Має бути визначено компетенцію і порядок дій працівників щодо:

     - розробки внутрішніх нормативних актів;

     - поширення актів, збору та аналізу пропозицій і зауважень працівників стосовно ефективного їх впровадження;

  - внесення змін, якщо це визнано доцільним.

     1.5. Компетентність та підготовка

     1.5.1. Професійний відбір

     Визначається  коло працівників, які виконують  важкі роботи, роботи зі шкідливими чи небезпечними умовами праці, а  також такі, де є потреба у професійному доборі. Працівники цих категорій  повинні проходити попередній (під час прийняття на роботу) та періодичні (протягом трудової діяльності) медичні огляди. Перелік шкідливих та небезпечних факторів виробничого  середовища і трудового процесу, при роботі з якими обов'язкові попередній (періодичні) медичний огляд працівників, Перелік загальних медичних протипоказань до роботи із шкідливими та небезпечними факторами виробничого середовища і трудового процесу, Перелік робіт, для виконанні яких є обов'язковим попередній (періодичні) медичний огляд працівників, наведено у Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженому наказом МОЗ від 21. 05.  2007 № 246, зареєстрованим в Мін’юсті 23. 07. 2007 за № 846/14113. Перелік робіт, де є потреба у професійному доборі (ДНАОП 0.03-8.06-94), затверджено наказом МОЗ України та Держнаглядохоронпраці України від 23.09.94 № 263/121, зареєстрованим у Мін’юсті України 28.07.94 за № 176/385. Перелік важких робіт і робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх (ДНАОП 0.03-8.07-94), затверджено наказом МОЗ України від 31.03.94 № 46, зареєстрованим у Мін’юсті України 28.07.94 за № 176/385. Перелік важких робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок (ДНАОП 0.03-8.08-93), затверджено наказом МОЗ України від 29.12.93 № 256, зареєстрованим у Мін’юсті України 30.03.94 за № 51/260.

     1.5.2. Навчання з питань охорони праці та система інструктажів

Обов’язкові вимоги до проведення навчання з питань охорони праці викладено в  статті 18 Закону України “Про охорону  праці”, а також у Типовому положенні  про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці (НПАОП 0.00-4.12-05), затвердженому  наказом Держнаглядохоронпраці  України від 26.01.2005 № 15, зареєстрованому  в Мін’юсті України 15.02.2005 за № 231/10511. Порядок проведення і види інструктажів також викладено в зазначеному Типовому положенні.

     У Положенні про СУОП регламентується  порядок дій, компетенція відповідальних осіб при організації і проведенні навчання, своєчасна актуалізація навчальних програм та інструкцій.

     1.6. Моніторинг виконання та оцінка результативності

     1.6.1. Поточні перевірки, огляди окремих підрозділів і організації в цілому.

     Система контролю  залежно від обсягів виробництва та чисельності працюючих може передбачати внутрішній аудит, оперативний контроль керівників робіт та інших посадових осіб, контроль з боку служби охорони праці, а також громадський контроль.

     При проведенні внутрішнього аудиту визначаються і документуються повноваження та спосіб дій при вирішенні таких завдань:

     - визначення учасників груп, що проводять огляд організації або її окремих підрозділів;

     - встановлення періодичності оглядів;

     - визначення випадків, коли є потреба у позачерговому огляді;

     - встановлення основних моментів, яким потрібно приділяти особливу увагу при проведенні огляду, можливо, складання опитувального листа;складання протоколів оглядів з визначенням термінів усунення зауважень;

     - розробка плану заходів щодо усунення виявлених недоліків;

організація співучасті працівників у роботі груп.

     Для документування огляду організації  доцільно скласти плани огляду, порядок проведення огляду, а також відповідні протоколи.

     В організаціях, щодо яких це регламентовано нормативно-правовими актами з охорони  праці, впроваджується 3-ступенева система  контролю.

     Для проведення незалежного (зовнішнього) аудиту охорони праці доцільно залучати сторонні компетентні організації.

     Згідно  ст.13 Закону України "Про охорону  праці", проведення аудиту охорони  праці є обов’язковим.

     1.6.2. Засідання координаційної ради

     Основним  завданням координаційної ради є  обговорення заходів щодо розробки, впровадження та удосконалення СУОП, узгодження позицій керівництва  та працівників, сприяння покращанню умов праці, визначення найбільш ефективних способів інформування працівників.

     Документальне оформлення роботи координаційної ради має враховувати повноваження та спосіб дій кожного з її членів при:

     - складанні і перевірці дотримання графіка засідань;

     - координації проведення засідань;

     - визначенні тем засідань;

     - складанні та розповсюдженні протоколів засідань;

     - впровадженні заходів за результатами засідання і після поширення інформації.

     1.7.Організація інформаційної роботи

     Має бути визначено, яким чином інформація про заходи з безпечного виконання  робіт досягне конкретного працівника і як буде організовано ефективний зворотний зв’язок працівників  з керівництвом для поліпшення стану  охорони праці. Необхідно розробити  процедури роботи зі зверненнями  працівників і повідомлення про  результати їх розгляду.

     1.7.1. Наради і збори

     Наради  і збори мають проводитись  в усіх підрозділах організації. Ініціатива проведення нарад належить вищому керівництву та керівництву підрозділів, а зборів –  профспілкам або уповноваженим найманими працівниками.

     На  нарадах і зборах поширюється  інформація щодо стану охорони праці, результатів ідентифікації ризиків  виникнення небезпечних ситуацій, обговорюються  впроваджені заходи з охорони  праці та такі, що плануються.

     Облік та аналіз рішень та пропозицій за результатами проведення нарад та зборів покладаються на службу охорони праці.

     1.8. Управління ресурсами.

     1.8.1.Безпечність виробничих приміщень, засобів виробництва, технологічних процесів

     Порядок забезпечення безаварійної експлуатації будівель і споруд, організації служби доглядача та системи планово-попереджувальних ремонтів викладено у нормативних  документах з питань обстежень, паспортизації, безпечної та надійної експлуатації виробничих будівель і споруд згідно з вимогами Положення про безпечну та надійну експлуатацію виробничих будівель і споруд, затвердженого  спільним наказом Держбуду України  та Держнаглядохоронпраці України від 27.11.97 за № 32/288, зареєстрованого у Мін’юсті України 06.07.98 за № 424/2864.

     Вимоги  до обладнання та технологічних процесів встановлено у нормативно-правових та нормативних документах, які регламентують  безпечність виробничого обладнання та його використання (правилах, стандартах, технічних умовах, технологічних регламентах тощо). Має бути задокументовано такий порядок організації праці, який найбільш оптимально забезпечить виконання вказаних нормативів.

     1.8.2. Організація робочого місця.

     Робочі  місця мають відповідати вимогам  чинних нормативно-правових актів з  охорони праці, які розповсюджуються на діяльність організації. Нормативні акти організації, в яких конкретизуються  ці вимоги, повинні враховувати специфіку  діяльності підприємства, наявність на робочих місцях небезпечних та шкідливих факторів, які ще не усунуто і передбачати відповідні заходи з охорони праці.

     Мають бути визначені можливі наслідки впливу цих факторів на здоров’я працівника та встановлені пільги та компенсації відповідно до законодавства і колективного договору.

     Ефективним  заходом для правильної організації  робочих місць є атестація  робочих місць за умовами праці, яка проводиться згідно з Порядком проведення атестації робочих місць  за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 442 від 01.08.92.

     1.8.3. Організація робочого часу

     Для забезпечення охорони здоров’я та безпеки працюючих необхідна  відповідна організація режиму їх праці  та відпочинку.

     При цьому повинні враховуватися  вимоги Кодексу законів про працю  України та інших нормативно-правових актів щодо робочого часу та відпочинку, оплачуваних перерв для проведення профілактичних та лікувально-оздоровчих процедур.

     Має бути регламентовано робочий час, час  відпочинку, перерви, роботи у нічний час і позмінної роботи.

     1.8.4. Засоби індивідуального захисту

     У розділі визначається перелік тих  професій, працівники яких мають бути забезпечені засобами індивідуального  захисту (далі - ЗІЗ), а також перелік необхідних ЗІЗ. Інструктаж працівників щодо використання ЗІЗ повинен бути викладений в інструкціях з охорони праці згідно з Положенням про розробку інструкцій з охорони праці (НПАОП 0.00-4.15-98), затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці від 29.01.98 № 9, зареєстрованим у Мін’юсті України 07.04.98 за № 226/2666.

     Питання щодо забезпечення працівників ЗІЗ регламентується  Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту (НПАОП 0.00-4.26-96), затвердженим наказом Держнаглядохоронпраці від 29.10.1996  № 170, зареєстрованим у Мін’юсті України 18.11.96  за № 667/1692.

     Норми видачі ЗІЗ встановлено нормативно-правовими актами з охорони праці, затвердженими у встановленому порядку.

     1.8.5. Заміна засобів виробництва

     При плануванні закупівлі обладнання, використання якого практично не змінює технологічний процес, потрібно впевнитися, що це обладнання є безпечним під час використання. У розділі викладаються організаційні та технічні заходи щодо цього.

     1.8.6. Заміна матеріалів, що застосовуються

     Змістом розділу є порядок визначення ступеня шкідливості нового матеріалу  та шляхи зменшення її впливу на працівників.

     1.8.7. Зміни в організації праці

Викладаються  всі аспекти необхідних заходів щодо безпечних і здорових умов праці на етапі проектування нового технологічного процесу або нових засобів виробництва, що суттєво впливають на організацію праці.

     1.8.8. Організація безпечного ведення робіт у разі залучення сторонніх суб’єктів господарювання

     У разі залучення сторонніх суб’єктів  господарювання передбачаються заходи безпеки як для працівників замовника, так і для працівників підрядника, а також відповідальності сторін за безпечне виконання робіт. Ці заходи мають бути врегульовані у договорі на виконання робіт.

     1.8.9. Вимоги безпеки при введенні в експлуатацію, поточній експлуатації, виведенні з експлуатації виробничого обладнання.

     При введенні в експлуатацію нового обладнання, інших засобів виробництва і  матеріалів керівництвом підприємства враховуються всі заходи з попередження нещасних випадків і зниження ризику для здоров’я працюючих.

     Для виконання наведених завдань  необхідно:

     - перевірити, чи надав виробник або постачальник усі необхідні документи, що стосуються безпечності обладнання;

перевірити, чи має підприємство, що проводитиме монтаж і наладку обладнання, відповідні дозволи і ліцензії;

     - визначити, яким чином у контракті з монтажною організацією вирішені питання охорони праці щодо працівників монтажної організації, а також працівників підприємств, на яких може виникнути небезпека під час проведення монтажних робіт;

     - якщо монтаж здійснюється власними силами, чи вжито всіх необхідних заходів щодо безпечного виконання робіт;

     - одержати необхідні дозволи на введення об’єкта в експлуатацію;

     - врахувати заходи безпеки при введенні об’єкта в експлуатацію.

     Поточна експлуатація обладнання у встановленому  режимі звичайно регламентована відповідними документами фірми-виготовлювача, а  для деяких видів обладнання підвищеної небезпеки ще й відповідними нормативно-правовими актами. Тому процедури та інструкції, що стосуються поточної експлуатації, повинні відобразити зміст вказаних документів.

     Будь-яке  порушення встановленого технологічного процесу становить підвищену небезпеку для працюючих, тобто нестандартну ситуацію. Якщо такі порушення можуть призвести до небезпеки для великої кількості працівників, їх необхідно розглядати у Плані локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій.

     Обов’язок суб’єкта господарювання попередити можливі аварійні  ситуації та вжити необхідних заходів для ліквідації наслідків аварій визначено у статті 13 Закону України “Про охорону праці”. Цю вимогу впроваджено Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.04 № 1112 (НПАОП 0.00-6.02-04), згідно з яким суб’єкт господарювання зобов’язаний аналізувати причини аварій та розробляти відповідні запобіжні заходи. В кожній організації, аварія в якій може призвести до руйнування будинків, споруд, технологічного устаткування, ураження людей, негативного впливу на довкілля, потрібно розробити план попередження та ліквідації аварій.

     Конкретні вимоги до змісту і порядку побудови розділу викладено в Положенні  щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і  аварій (НПАОП 0.00-4.33-99), затвердженому  наказом Держнаглядохоронпраці  України від 17.06.99 № 112, зареєстрованим у Мін’юсті 30.06.99 за № 424/3717. 

     Мають бути передбачені, задокументовані  і доведені до працівників заходи з охорони праці під час виведення обладнання з експлуатації. Потрібно визначити конкретних виконавців робіт, їх компетенцію, необхідні заходи безпеки.