Порушення митних правил та організація боротьби з контрабандою

МІЖРЕГІОНАЛЬНА  АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ

ІНСТИУТ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ, ФІНАНСІВ ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

ІМЕНІ СВЯТОЇ КНЯГИНІ ОЛЬГИ

Кафедра банківської та страхової справи 
 
 
 
 
 

РЕФЕРАТ

З митного права на тему:

«Порушення  митних правил та організація  боротьби з контрабандою» 
 
 
 
 
 
 

                                                                 Виконала:

                                                                               Студентка 4 курсу 

                                                                                             Групи: Е9-07-Б1МЕБ(4,0д)

                                                                                Багдасарян Арміне 
 
 

Київ 2011

План

1. Поняття,види  порушень та провадження у справах про порушення митних правил

2. Провадження у справах про порушення митних правил і шляхи їх

удосконалення

3. Контрабанда. Дізнання у справах про контрабанду 

Список використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Поняття,види  порушень та провадження у справах про порушення митних правил

     Згідно  з Митним кодексом України порушень митних правил являють собою протиправні, винні (умисні чи з необережності) дії  чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок  переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України. Порушення митних правил-адміністративне  правопорушення, і за їх вчинення передбачена  адміністративна відповідальність.

      Порушення митних правил визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала  протиправний характер своєї дії (бездіяльності), передбачала її шкідливі наслідки і  бажала (прямий умисел) або свідомо допускала (непрямий або евентуальний умисел) настання цих наслідків.

     Порушення митних правил визнається вчиненим з  необережності коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії (чи бездіяльності), але легковажно розраховувала на їх відвернення (самовпевненість) або не передбачала можливості настання цих наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити (недбалість).

     Відповідальності  за порушення митних правил підлягають фізичні особи, які досягли на момент вчинення правопорушення 16-річного віку.

     Разом з тим не є правопорушенням  митних правил дія, яка хоч і передбачена  Митним кодексом, але вчинена у  стані крайньої необхідності, тобто  для усунення небезпеки, що загрожує встановленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунена іншими засобами і якщо заподіяна шкода менш значна, ніж відвернена.

     Наприклад: За експертним викликом начальника Іллічівського  торговельного порту на болгарський  теплохід «Балкан», який перебував  під митним контролем, катером рятувальної служби без дозволу митного органу був доставлений лікар,який зробив невідкладну операцію капітану.

     У даному разі вбачаються ознаки порушення  митних правил, передбаченого статтею 335 Митного кодексу. (Причалювання до суден, що перебувають під митним контролем). Однак зазначені особи діяли у стані крайньої необхідності – для усунення небезпеки, що загрожувала життю людини. Таким чином, дане діяння не є порушенням митних правил.

     Так само не є порушенням митних правил дія, яка хоч і передбачена  Митним кодексом України, але вчинена  у стані необхідної оборони, тобто при захисті встановленого порядку управління від протиправного посягання шляхом заподіяння правопорушнику шкоди, якщо при цьому не було допущено перевищення меж  необхідної оборони.

     Не  підлягає адміністративній відповідальності особа, яка під час вчинення порушення митних правил була в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок хронічної душевної  хвороби, тимчасового розладу душевної діяльності, слабоумства чи іншого душевного стану.

     До  адміністративної відповідальності за порушення митних правил також можуть бути притягненні посадові особи  підприємств.

     Обов’язковими ознаками порушень митних правил є:

     - протиправність (порушення конкретної  норми Митного кодексу України);

     - винність (умисне протиправне діяння  з необережності);

     - караність (передбачена відповідальність  Митним кодексом України за  вчинене порушення);

      Протиправність  – це юридична оцінка суспільної небезпеки  правопорушення. Вона виявляється в  тому,що порушення митних правил визнається таким тоді,коли воно передбачене чинним законодавством.

      Винність  характеризує психологічне ставлення  особи до вчиненої дії чи бездіяльності та її наслідків, виражене у формі умислу та необережності.

      Під складом порушення митних правил розуміється встановлена в адміністративно правових нормах відповідних статей Митного кодексу України сукупність ознак, які визначають протиправність і винність діяння, яке тягне за собою застосування адміністративно-правових санкцій, і відрізняють це діяння від інших правопорушень.

      Склад порушень митних правил включає в себе ознаки, що характеризують зовнішній акт поведінки особи, його наслідки, ознаки, що характеризують особу правопорушника і його психічне ставлення до вчиненого.

     До складу порушень митних правил відносяться такі елементи:

• Об’єкт порушення митних правил;
• об’єктивна сторона порушення митних правил;
• суб’єкт порушення митних правил;
• суб’єктивна сторона порушення митних правил.

   Об’єктом  порушень митних правил є встановлений законодавством України порядок  переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

      Об’єктивною стороною порушення митних правил є  дії (бездіяльність), спрямовані на порушення  митних правил. Під дією розуміється активна поведінка (вчинок) особи, в якій виражена зовні її воля і яка спрямована на спричинення певних негативних наслідків. Під бездіяльністю розуміють невиконання законних розпоряджень посадових осіб митних органів.

     Cyб’єтком  порушень митних правил є осудна  особа, яка досягла 16 - річного віку або посадова особа підприємства. Посадова особа підприємства – це керівник або інші працівники підприємства, які в силу постійного або тимчасового виконання трудових (службових) обов’язків відповідають за виконання вимог, встановлених Митним кодексом України, законами та іншими нормативно – правовими актами України, а також міжнародними договорами України з питань митної справи, укладеними у встановленому законному порядку.

     Суб’єктивна сторона порушення митних правил характеризується умисною формою вини або необережністю.

     Митний  кодекс України 1991 р. передбачав 18 видів  порушень митних правил. Митний кодекс України 2002 р. розширив кількість видів  порушень до 27.

     Порушення митних правил, що посягають на порядок  переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України (ст. ст.341, 345, 348, 349, 350-353).

     Порушення митних правил, що посягають на порядок  здійснення митного контролю ( ст.. ст.329, 330, 333-336, 339, 342 – 344, 347).

     Порушення митних правил, що посягають на порядок  здійснення митного оформлення ( ст.. ст. 331, 332, 337, 338, 340).

     Порушення митних правил, що посягають на порядок  вплати податків і зборів (ст.. ст.. 354, 355).

     До  першої групи відносяться порушення  митних правил, що посягають на порядок  переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

     Відповідно  до пункту 39 статті 1 Митного кодексу  України товари – це будь-яке  рухоме майно ( у тому числі валютні цінності, культурні цінності), електрична, теплова та інші види енергії, а також транспортні засоби, за винятком транспортних засобів, що використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України. Митним кодексом передбачено переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях, міжнародних поштових відправленнях, міжнародних експрес-відправленнях, несупроводжуваному багажі.

     Згідно  пункту 40 статті 1 митного кодексу  України транспортні засоби –  це будь-які засоби авіаційного, водного, залізничного, автомобільного транспорту, що використовується виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України.

     Таким чином, серед порушень митних правил, що посягають на порядок переміщення  товарів і транспортних засобів  через митний кордон України, зокрема  можна зазначити порушення митних правил, передбачене статтею 341 Митного кодексу України: «Пересилання  через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях товарів, заборонених до такого пересилання…». Митним законодавством передбачений порядок переміщення міжнародних поштових та експрес – відправлень через митний кордон України. Товарами, забороненими до такого пересилання, є: культурні цінності, товари, що можуть завдати шкоду здоров’ю та життю населення, тваринному світу; літературні та художні твори; друкована продукція, що містить пропаганду війни; товари на пропуск яких потрібен дозвіл іншого державного органу (за його відсутності); вогнепальна, холодна зброя, боєприпаси, предмети нападу та оборони; предмети аморального або непристойного змісту; дозволи на право носіння зброї, трудові книжки, військові та інші документи, що посвідчують особу, тощо. Таким чином, статтею 341 передбачена відповідальність за дії, спрямовані на пересилання через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях предметів та товарів, заборонених о такого пересилання, або з порушенням правил користування послугами поштового зв’язку.

     До  порушень митних правил, що посягають  на порядок переміщення товарів  і транспортних засобів через  митний кордон України, можна віднести порушення митних правил, передбачені  статтями Митного кодексу України  – 348 (Порушення зобов’язання про  зворотне вивезення товарів) та 349 (Порушення  зобов’язання про транзит). У даному випадку мова йде про порушення  зазначених митних режимів.

     Окремим способом приховування від митного  контролю є використання інших засобів  або способів, які утруднюють виявлення товарів, що незаконно переміщуються через митний кордон України. Наприклад, переміщення окремих видів товарів серед інших видів товарів (серед білизни залізничних пасажирських вагонів тощо).

     Переміщення окремих товарів під виглядом інших слід вважати як один із способів приховування від митного контролю.

     Наступним способом приховування від митного  контролю є надання митному органу як підстави для переміщення товарів через митний кордон України підроблених документів. При цьому підробка документів може бути повною (з використанням підроблених бланків документів, штампів, печаток, підписів) або частковою (шляхом внесення до документа окремих змін).

     До  другої групи порушень митних правил відносяться порушення митних правил, що посягають на порядок здійснення митного контролю.

     Серед них можна зазначити порушення  митних правил, передбачене статтею 329 Митного кодексу ( «Порушення режиму зони митного контролю»). Тобто, дії, спрямовані на порушення режиму зони контролю, а саме перебування громадян, які не перетинають митний кордон України, проведення господарських робіт без дозволу митного органу або вчинення дій, якими порушується встановлений законодавством режим зони митного контролю, необхідно кваліфікувати за статтею 329 Митного кодексу України.

     До  порушень митних правил, що посягають  на порядок здійснення митного контролю можна віднести порушення митних правил, передбачені статтями Митного  кодексу України: 330 ( Неподання митному органу документів, необхідних для здійснення митного контролю); 333 (Незупинення транспортного засобу); 334 (Відправлення транспортного засобу без дозволу митного органу); 335 (Причалювання до суден, що перебувають під митним контролем); 336 (Неправомірні операції з товарами, транспортними  засобами, що перебувають під митним контролем, зміна їх стану,  користування та розпорядження ними); 339 (Порушення порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю); 342 (Перешкоджання посадовій особі митного органу в доступі до товарів, транспортних засобів і документів ).

     До  третьої групи порушень митних правил відносяться порушення митних правил, що посягають на встановлений порядок  здійснення митного оформлення.

     Відповідно  до пункту 14 статті 1 митного кодексу  України митне оформлення – виконання  митним органом дій (процедур), які  пов’язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

     До  порушень митних правил, що посягають  на порядок здійснення митного оформлення, відносяться порушення митних правил, передбачені статтями Митного кодексу  України: 331 ( видача товарів, транспортних засобів без дозволу митного органу або їх втрата); 333 (Незупинення транспортного засобу); 337 (Вантажні та інші операції, що поводяться без дозволу митного органу); 338 ( Пошкодження або втрата митного забезпечення). Статтею 340 Митного кодексу передбачено відповідальність за недекларування товарів, транспортних засобів, тобто незявлення  за встановленою формою точних відомостей (наявність,найменування або назва,кількість тощо) про товари, транспортні засоби, які підлягають обовязковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України. Відповідно до ст. 81 декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою,усно, шляхом вчинення дій) точних відомосей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Таким чином, недотримання встановленої форми декларування, зазачення відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, що не відповідають дійсності, за відсутності ознак приховування від митного контролю, необхідно кваліфкувати за статтею 340 Митного кодексу України.

     До  четвертої групи порушень митних правил відносяться порушення митних правил, що посягають на порядок  сплати податків і зборів.

     До  таких порушень митних правил відносяться  порушення митних правил, передбачені  статтями 354 (Використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати податків і зборів, в інших цілях) 355 (Дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати податків і зборів або зменьшення їх розміру) Митного кодексу України.

     За  порушення митних правил Митним кодексом України передбачено адміністративну  відповідальність, а саме: попередження, штраф і конфіскація ( ст.322). 

2. Провадження у  справах про порушення митних правил і шляхи їх

удосконалення

      Провадження у справах про адміністративні  правопорушення, підвідомчі

митним органам, за своїм змістом і призначенням займає важливе місце

серед інших  видів діяльності Державної митної служби України. Дане

положення ґрунтується  на змісті адміністративної діяльності митних

органів як специфічній, виконавчо-розпорядчій, підзаконній,

державно-владній  діяльності з контролю за дотриманням  митного

законодавства.

      Провадження у справах про порушення митних правил – це правовий

інститут, у межах якого регулюються процесуальні

адміністративно-деліктні відносини і забезпечується вирішення  зазначених

справ, а також  попередження адміністративних порушень митних правил.

      У запропонованому визначенні немає  згадки про норми – основний елемент

механізму правового  регулювання, однак поняття правового  інституту і

регулювання адміністративно-деліктних  відносин нічого, крім регулюючої

функції норм, не припускає.

      Адміністративно-процесуальні норми, що входять до інституту провадження

в справах про  адміністративні порушення митних правил, регулюють порядок

реалізації відповідних  матеріальних норм, процедури їх застосування,

процес здійснення примусового впливу на винних за допомогою

адміністративних  стягнень. Іншими словами, вони регламентують комплекс

адміністративно-деліктних  відносин.

      Однак у чинному адміністративно-процесуальному законодавстві, а також у

Митному кодексі  України відсутня норма права, в якій була б виражена

потенційна правова  характеристика провадження в справах  про

адміністративні правопорушення, різновидом якого і є провадження, що

розглядається. У зв’язку з цим у науковій юридичній літературі воно

визначається  як процесуальне правовідношення, що виникає  щодо

притягнення до адміністративної відповідальності і  ототожнюється із

системою адміністративно-процесуальних  норм, які регулюють діяльність

певних суб’єктів  щодо порушення та розгляду справ  про адміністративні

проступки . 

      Адміністративне провадження у справах про порушення митних правил, як

адміністративно-процесуальна діяльність митних органів, здійснюється на

основі норм адміністративно-процесуального права.

      Основним  законодавчим актом, що регламентує  здійснення провадження у

справах про порушення митних правил, є Митний кодекс України, в якому

знайшли відображення майже всі основні питання, пов’язані з діяльністю

як посадових  осіб митних органів щодо порушення справ, їх розслідування,

розгляду та виконання винесених постанов про  застосування примусових

заходів, так  і інших суб’єктів провадження.

      Разом з тим необхідно зазначити, що в Митному кодексі України  не

визначені завдання провадження, обставини, що виключають провадження,

принципи провадження, доказування по справі та деякі інші процесуальні

норми, що мають  важливе значення для здійснення митними органами своїх

адміністративно-юрисдикційних  повноважень.

      Як  свідчить практика, провадження у справах про порушення митних правил

найчастіше починається в результаті безпосереднього виявлення посадовими

особами порушень митних правил. Вказаний привід відрізняється від інших

перш за все  тим, що питання про порушення  справи вирішується за власною

ініціативою особи, яка виконує функції митного  контролю, митного

оформлення та пропуску через митний кордон України  предметів, товарів,

транспортних  засобів, валюти та цінностей.

      Вказана ситуація дозволяє посадовій особі  вжити всіх необхідних заходів

щодо припинення правопорушення, затримання правопорушника, знаходження

та закріплення  доказів.

      Для порушення справи про порушення  митних правил недостатньо лише

приводу для  порушення справи. Потрібна також  наявність законної підстави

для порушення  справи, під якою слід розуміти фактичні дані, що вказують

на ознаки правопорушення.

      Аналіз  матеріалів практичної діяльності митних органах свідчить, що

більшість усіх фактів правопорушення виявляються  під час проведення

митного контролю, митного оформлення та пропуску через  митний кордон

України товарів  і транспортних засобів, тому протоколи про порушення

митних правил складаються найчастіше оперативно-інспекторським складом

функціональних  відділів митних органів.

      Цими  ж митниками здійснюються й первинні дії, спрямовані на встановлення

та закріплення  слідів правопорушення. Відсоток справ, що порушуються

посадовими особами  підрозділів по боротьбі з контрабандою та порушеннями

митних правил, значно менший. Як правило, його складають  справи, що

порушуються за матеріалами, які були отримані від інших правоохоронних

органів.

      Необхідно зазначити, що у провадженні в  справах про адміністративні

правопорушення, підвідомчі митним органам, ще має місце ряд значних

проблем, які  потребують послідовного вирішення.

      Так, по-перше, потребують чіткого законодавчого  закріплення принципи

провадження, яким як у КУпАП, так і в Митному  кодексі України приділена

недостатня увага, оскільки вони найчастіше як принципи не визначені.

      При цьому йдеться не про всі принципи, властиві цьому провадженню, а

лише про ті з них, які впливають на законність постанови по справі.

Тобто такі принципи розгортаються в цілу систему  вимог, порушення яких

тягне визнання постанови незаконною.

      Недостатньо при цьому тільки закріпити принципи провадження, весь зміст

процесуальної частини має відповідати їх вимогам. Це, зокрема, такі

принципи: законність, розгляд справи на засадах рівності громадян,

презумпція невинуватості, забезпечення права на захист, встановлення

об’єктивної (матеріальної) істини, публічність (офіційність), гласність

(відкритість)  розгляду справи, безпосередність,  самостійність і

незалежність  суб’єктів адміністративної юрисдикції в прийнятті рішень,

національна мова провадження та інші.

      По-друге, велика кількість справ про адміністративні порушення митних

правил розглядається  різними посадовими особами, які в ряді випадків не

мають юридичної  освіти, а тому допускаються упередженість  і

суб’єктивізм, порушення вимог законності притягнення  порушників до

адміністративної  відповідальності, що призводить до оскаржень  прийнятих

рішень по справах.

      По-третє, для забезпечення режиму законності необхідно не тільки

гарантувати права  особи, що притягується до адміністративної

відповідальності, але і на гарантіях, прав особи, якій правопорушенням

заподіяно шкоду, тобто потерпілому. Тому доцільно права потерпілого

визначити в  окремій статті МК України, причому  значно розширивши їх

коло. Це дозволить  потерпілому, захищаючи свої права, бути активним

учасником провадження.

      По-четверте, у Митному кодексі України  повинно бути чітко визначено

підстави та приводи порушення провадження. Єдиною фактичною підставою

порушення провадження  є наявність в діянні особи  складу

адміністративного проступку. Проте самої лише фактичної  підстави

недостатньо для  того, щоб провадження у справі розпочалося. Для цього

необхідна ще й  формальна, процесуальна підстава, тобто інформація про

правопорушення. Іншими словами, крім підстави для порушення справи про

адміністративний  проступок, має бути ще й привід.

      До приводів, закріплених у ст. 360 МК України, на нашу думку, необхідно

також віднести: