Іпотечне кредитування

План

Вступ.

1.Сутність іпотечного кредитування.

2.Сутність іпотечних банків та основна їх діяльність.

3.Механізм іпотечного кредитування.

4.Ситуація з іпотекою в Україні. Іпотечні банки.

5.Статистичні дані.

Висновки.

Список використаної літератури.

Вступ

В сучасних умовах розвитку банківської системи України іпотечному кредитуванню приділяється особлива увага. Комерційні банки акумулюють ресурси, призначені для фінансування реального сектора економіки, визначають форми забезпечення кредитів.

Характерною ознакою розвитку банківської системи України в останні роки, що свідчить про поглиблення ринкових засад її функціонування, є те, що комерційні банки почали досить активно працювати з фізичними особами. Зросли не тільки суми залучених депозитних вкладів громадян, але й обсяги кредитів, які банки активно видають фізичним особам, зокрема динамічно розвивається іпотечне кредитування. Про розвиток і стабільність фінансово-економічної системи будь-якого суспільства значною мірою можна судити за розмірами використання кредитів громадянами та підприємствами. Попит на послуги іпотечного кредитування, який виник в процесі розвитку ринкових відносин, поставив комерційні банки України перед необхідністю вдосконалення форм та методів діяльності в системі іпотечного кредитування.

З огляду на вищезазначене особливо актуальною є проблема детального вивчення діяльності комерційних банків на ринку іпотечного кредитування, визначення джерел і способів залучення фінансових ресурсів для реалізації іпотечних програм.

Прийняття ЗУ «Про іпотеку», положення якого набули чинності 1 січня 2004 року, питанням перспективи розвитку іпотечних кредитних відносин в Україні надало додаткової актуальності та необхідності практичного обґрунтування. У зв’язку з цим великого значення набуває вивчення досвіду функціонування іпотечних та універсальних банків в країнах з розвинутою економікою, практика надання іпотечних кредитів та форми залучення коштів для фінансування довгострокових іпотечних кредитів, багато з яких в наш час є абсолютно новими для українських комерційних банків. Але це лише певна частина основної проблематики.

Важливу роль на ринку грають іпотечні банки. Ці банки надають кредити під заставу нерухомості (будівлі, квартири, земельні ділянки та ін.) У розвинених капіталістичних країнах іпотечні банки відіграють велику роль в банківській системі. Деякі банки дають позики під заставу нерухомості державі.

1.Сутність іпотечного кредитування.

Іпотечний кредит — це особливий вид економічних відносин з приводу надання позик під заставу нерухомого майна — землі, виробничих або житлових будівель тощо. Іпотечні позики надаються на довгостроковій основі. Іпотечний кредит стає можливим лише за умови приватної власності на землю і нерухомість.

Згідно із Законом України "Про заставу" (розділ II) іпотекою визнається застава землі, нерухомого майна, при якій земля та (або) майно, що становить предмет застави, залишається у заставодавця або третьої особи.

Предметом іпотеки може бути майно, пов'язане із землею — будівля, споруда, квартира, підприємство (його структурні підрозділи) як цілісний майновий комплекс. Відповідно до законодавства України предметом іпотеки можуть бути також належні громадянам на праві приватної власності земельні ділянки та багаторічні насадження. Особливістю іпотечного кредиту е те, що заставою для його надання може виступати та нерухомість, на купівлю якої він береться.

На практиці в процесі іпотечного кредитування часто виникають проблеми з реалізацією нерухомості, оскільки вона не відноситься до розряду високоліквідних активів. У зв'язку із довгостроковим характером іпотечного кредиту також виникають складні проблеми з визначенням вартості нерухомого майна. В більшості країн діють досить жорсткі правила продажу нерухомості (за рішенням судових органів), що важливо для захисту прав власника, на майно якого накладений арешт.

Іпотечний кредит має, як правило, чітке цільове призначення. Іпотечні позики в сучасних умовах найчастіше використовуються для фінансування придбання, побудови і перепланування житлових і виробничих приміщень, а також освоєння земельних ділянок. Особливістю іпотечного кредиту є те, що заставою для його надання може виступати та нерухомість, на купівлю якої він береться.

Юридичною та економічною передумовою виникнення іпотечного кредиту є наявність розвиненої системи права приватної власності на нерухомість і, насамперед, на землю. Без приватної власності на землю та інституціонального забезпечення її купівлі-продажу широкий розвиток іпотечного кредитування неможливий.

Кредиторами з іпотеки можуть бути іпотечні банки або спеціальні іпотечні компанії, а також комерційні банки. Позичальниками можуть бути юридичні та фізичні особи, які мають у власності об’єкти іпотеки або мають поручителів, які надають під заставу об’єкти іпотеки на користь позичальника.

Як предмет іпотеки при наданні кредиту доцільно використовувати: житлові будинки, квартири, виробничі будинки, споруди, магазини, земельні ділянки, що є власністю позичальника і не є об’єктом застави за іншою угодою.

2.Сутність іпотечних банків та основна їх діяльність.

Іпотечний банк — банк, що спеціалізується на наданні довготермінових кредитів під заставу нерухомості (будівель, землі тощо) та випуску заставних листів, забезпечених нерухомістю.

Ресурси іпотечного банку складаються з власних накопичень та іпотечних облігацій - довгострокових цінних паперів, що випускаються під забезпечення нерухомим майном і приносять фіксований відсоток. У сучасних умовах функції іпотечного банку можуть виконувати комерційні банки, страхові компанії, сільськогосподарські банки та інші кредитно-фінансові установи. Будівельні компанії, агентства нерухомості активно й успішно співпрацюють з іпотечними банками.

Різновидом іпотечного банку є земельний банк. За законодавством України застава, що забезпечує позику, не передається кредиторові, а залишається у позичальника. На заставлене майно накладається заборона з усіх видів відчуження, про що робиться відмітка в іпотечній книзі. Нерухомість, яка може бути здана під заставу – земля або міські будівлі.

Завдяки своїй довго тривалості (20-30 років) іпотечні кредити особливо зручні для фінансування в тих випадках, коли виплата відсотків і погашення кредиту можливі тільки з поточних, як правило, невисоких доходів, тобто невеликими внесками. Наприклад, при фінансуванні будівництва житлових будинків під оренду погашення іпотечної позики можливо тільки з надходжень орендної плати. Це стосується також і фінансування сільськогосподарських підприємств з метою розширення земельних угідь (покупка додаткових ділянок землі) або будівництва житлових і підсобних приміщень, бо приріст доходів у сільському господарстві щодо невисокий.

Кошти для надання кредитів іпотечний банк одержує від продажу заставних листів. Це надійні, що приносять тверді відсотки боргові зобов’язання банку по відношенню до власників. Що випускаються заставні листи забезпечуються надаються банком та гарантованими іпотеками або іпотечними боргами позиками.

Однак не кожна земельна ділянка може бути об'єктом іпотечного банку, так як безпека кредиту, що забезпечує покриття, визначається вартістю закладного об'єкта.

Іпотечні банки мають в економіці подвійне значення: як соціальні інститути, що забезпечують довгострокові земельні кредити, та як емітенти заставних листів, що є найбільш безпечним вкладення капіталу і що приносять відсотки.

Іпотечні банки є посередником між вкладенням капіталу і реальним кредитом. Капітал власника заставних листів забезпечується не одним об'єктом, а сукупністю всіх об'єктів банку, що гарантують його позики. Таким чином, відбувається розсіювання ризику. На відміну від приватного особи, яка надає позику під один об'єкт, банк має можливість призначати дуже низькі ставки погашення, тому що кошти, що надходять від численних кредитоотримувачів, можуть бути використані для нових кредитів.

Іпотечні банки надають також позики різним комунальним громадським структурам. У цьому випадку позика забезпечується не іпотеками, а засобами, що отримуються за рахунок податків. Джерелом коштів для комунальних позик є що випускаються банком Комунальні (Громадські) заставні листи. Вони відрізняються від звичайних заставних листів лише способом гарантування.

Види діяльності, якими можуть займатися іпотечні банки поряд з основним, включають також вкладення коштів у цінні папери під певні відсотки, видачу позик під заставу цінних паперів, а також деякі фінансові послуги.

Іпотечному банку заборонена побічна діяльність, пов'язана з ризиком.

Наприклад, банк може купувати ділянки у своїх боржників тільки з метою запобігання збитків, будівництва адміністративних будівель для своїх потреб або житла для своїх співробітників; спекуляцією земельними ділянками банку заборонено займатися.

Законодавчі обмеження в інтересах утримувачів заставних листів роблять іпотечні банки спеціальними інституціями, а не універсальними банками. Тільки три банки в Німеччині є змішаними іпотечними банками, в силу традицій, що склалися.

Свою діяльність іпотечні банки здійснюють на основі заставного права. У зв'язку з цим необхідно коротко зупинитися на деяких його аспектах.

Так, землеволодіння може бути закладено шляхом передачі власником права власності (іпотеки або іпотечного боргу) кредиторові. При цьому землевласник доручає зробити запис у спеціальному розділі Земельного кадастру про заставне право на земельну ділянку на користь кредитора.

Формально за законодавством такий запис вимагає лише письмового розпорядження землевласника з його нотаріально завіреної підписом. Однак оскільки іпотечні банки вимагають, щоб власник брав на себе зобов'язання підкорятися судових рішень, необхідно, щоб доручення було оформлено нотаріально, оскільки воно містить в собі дане зобов'язання.

Значення заставного права полягає в тому, що при примусовій продажу з аукціону заставленого об'єкта кредитори іпотек та іпотечних боргів мають привілейоване право перед будь-якими іншими кредиторами землевласника на погашення боргів з коштів від продажу об'єкта. Тільки після задоволення привілейованих кредиторів з коштів, що залишилися можуть бути задоволені інші кредитори в порядку черговості списку.

У разі банкрутства землевласника кредитори заставного права мають особливе становище - вони можуть, не задовольняючись конкурсній квотою, шукати задоволення поза конкурсного процесу через примусовий продаж з аукціону закладного об'єкта. Те ж відноситься і до судового процесу про розділ майна.

Іпотека (або іпотечний борг) несе відповідальність безвідносно до особистості землевласника. Тут варто говорити про речовому праві. Різниця між іпотекою та іпотечним боргом полягає в наступному.

Передумовою для виникнення іпотеки є, крім внесення запису до поземельну книгу, наявність персонального вимоги. Для виникнення іпотечного боргу, навпаки, не потрібно наявність вимоги. Він є незалежним від вимоги (абстрактним) заставним правом, яке з самого початку належить кредиторові.

В даний час все більшого поширення набуває як гаранта іпотечний борг (а не іпотека, як раніше) як найбільш гнучкий засіб завдяки своїй незалежності від певної вимоги.

Процентна ставка іпотечного боргу призначається спочатку високою, тому що включає в себе можливі додаткові підвищення процентних ставок.

Оскільки іпотечний борг на відміну від іпотеки призначається безвідносно до надання кредиту, у спеціальній угоді з власником слід домовитися про те, для яких вимог іпотечний борг може бути використаний як гарантія. Зазвичай домовляються, що іпотечний борг повинен забезпечувати всі законні вимоги кредитодавця, у тому числі і майбутні. Кредитоотримувач і. власник не обов'язково повинні бути однією і тією ж особою. Таким чином, третя особа може надати свою ділянку в якості заставного об'єкта.

У зв'язку з тим, що іпотечні позики забезпечують випускаються банком цінні папери, іпотечні банки зобов'язані при виборі заставних об'єктів і визначенні величини позики керуватися строгими розпорядженнями. За законодавством, позики можуть видаватися лише під земельні ділянки,приносять кожному власникові стабільний дохід. Величина позики за законом не може перевищувати 60% (гранична величина позики до вартості об'єкта)ретельно підрахованої вартості земельної ділянки (заставна вартість).

Для підрахунку заставної вартості в кожному іпотечному банку є відповідні інструкції, які розробляються правлінням банку і завіряються державними органами нагляду у сфері фінансової діяльності.

3.Механізм іпотечного кредитування.

Мобілізація кредитних ресурсів для здійснення іпотечного кредитування проводиться за допомогою випуску особливого виду цінних паперів — закладних листів, забезпеченням яких служить заставлена в банку нерухомість. Продаж цих цінних паперів дає банку кошти для надання іпотечних позик. Закладні листи є надійними борговими зобов'язаннями банку, що приносять тверді відсотки. У закладному листі ж зазначається майно (нерухомість), до якого даний документ відноситься.

Як і інші цінні папери, закладні листи можуть бути в будь-який момент продані за біржовим курсом. Іпотечні банки передають закладні листи на біржу для вільного продажу.

Невід’ємною складовою закладного листа є так звана купонна книжка, що складається з окремих купонів, на яких позначені суми виплати відсотків і дата їх виплати. Держатель закладного листа отримує відсотки за пред'явлення відповідного купона.

Закладні листи випускають різними купюрами строком на 10—15 років. Вони можуть бути або на пред'явника, або іменні.

У процесі пошуку нових джерел формування кредитних ресурсів іпотечні банки широко диверсифікують свою діяльність.

Необхідною умовою надання іпотечного кредиту є пред'явлення позичальником в банк документів, які потверджують його право власника на майно, що виступає як забезпечення позики. В західних країнах поширені позики на купівлю нового будинку до моменту продажу позичальником його старого будинку; позики на придбання клієнтом банку свого першого будинку тощо. Іпотечний банк надає своїм клієнтам детальну інформацію про те, як правильно вибрати позику і страховку, порядок придбання будинку тощо. Банк встановлює розмір мінімальної суми іпотеки.

Безумовно, що далеко не кожна земельна ділянка може бути об'єктом іпотеки. Іпотечні банки прагнуть працювати з кращими або середніми за якісними характеристиками (родючість, місцезнаходження тощо) землями, і це закономірно.

Іпотечний заставодержатель має право в Україні перевіряти документально і фактично наявність, розмір, стан та умови збереження предмета застави; вимагати від заставодавця вжиття заходів, необхідних для збереження предмета застави; вимагати від будь-якої особи припинення посягання на предмет застави, яке загрожує втратою або пошкодженням його. Іпотечний заставодавець має право: володіти та користуватися предметом застави відповідно до його призначення; достроково виконати основне зобов'язання, якщо це не суперечить змістові зобов'язання; реалізувати за письмовою згодою заставодержателя предмет застави з переведенням на набувача основного боргу, забезпеченого заставою; передавати за письмовою згодою заставодержателя предмет застави в оренду. Іпотечний заставодавець зобов'язаний: вживати заходів, передбачених договором іпотеки або необхідних для збереження предмета іпотеки, включаючи проведення капітального та поточного ремонту; на період фактичної дії договору іпотеки страхувати за свій рахунок предмет іпотеки в повному обсязі на користь заставодержателя; у разі загибелі предмета іпотеки надавати аналогічне за вартістю нерухоме майно чи, незалежно від настання терміну, виконувати зобов'язання в повному обсязі або у відповідній частині; одержати згоду заставодержателя на вчинення дій, пов'язаних із зміною прав власності на предмет застави.

Іпотечному банкові законодавчо забороняється займатися купівлею-продажем земельних ділянок.

Однією з найважливіших економічних проблем іпотечного кредитування є точна й правильна вартісна оцінка заставленої нерухомості. У разі занадто високої оцінки землі та нерухомості у діяльності іпотечних банків можуть виникати фінансові труднощі.

Для обчислення вартості земельної ділянки (заставної вартості) іпотечні банки розробляють відповідні інструкції.

Як правило, в законодавчому порядку встановлюється норма, за якою іпотечні позики можуть надаватися лише під земельні ділянки, що приносять їхньому власникові стабільний доход. При іпотеці будівлі чи споруди предметом застави в Україні разом з нею стає також право на користування земельною ділянкою, на якій розташовані вказані об'єкти. У цих випадках при зверненні стягнення на предмет застави набувач будівлі, споруди повинен мати право на одержання земельної ділянки.

Нерухомість вважається закладеною на основі передачі власником права власності на неї (іпотеки) кредитору. Економічна та юридична сутність іпотеки не змінюється, якщо заставний об'єкт продається або яким-небудь іншим шляхом (наприклад, успадкування) переходить до іншого власника. Заставні права заносять в спеціальний реєстр, що знаходиться під контролем державної довіреної особи. Своїм підписом на закладному листі він потверджує наявність необхідного покриття.

Умови, на яких іпотечний банк може надати кредит, залежать від стану того сегмента ринку цінних паперів, на якому здійснюється обіг закладних листів та іпотечних облігацій. У випадку зниження відсотка за цими цінними паперами, як правило, зменшується відсоток за іпотечним кредитом. За закладними листами банк сплачує відсоток їх тримачам. При цьому перед банком виникає проблема розриву в часі між виплатою відсотків за закладними та надходженням відсотків за іпотечний кредит. Іпотечний банк не може ставити себе в заздалегідь невигідне фінансове становище, виплачуючи відсоток за закладними листами ще до того, як почнуть надходити платежі за кредитом.

Цікаво, що до 20-х років іпотечні банки надавали кредит у формі закладних (а не грошей), які реалізовував сам позичальник; повернення кредиту теж здійснювалося закладними листами.

Довгостроковий характер іпотечного кредиту обумовлює механізм погашення позики і виплати відсотків із поточних доходів позичальників і невеликими внесками.

У разі неповернення позики власником заставленого майна стає позикодавець — іпотечний банк.

Негативно впливає на розвиток іпотечного кредиту інфляція. В умовах прискорення інфляційних процесів заборгованість погашається все більш знеціненими грошима. Іпотечний кредит є складовою стабільної національної економіки.

4.Ситуація з іпотекою в Україні. Іпотечні банки.

На сьогоднішній день в Україні нема спеціалізованих іпотечних банків. Цю функцію взяли на себе комерційні банки. Але зважаючи на ряд факторів, відсотки по іпотеці занадто великі. Тому ходять чутки, що міністерство аграрної політики хоче створити у 2012 році земельний іпотечний банк України.

Однак все ж, система універсальних банків є більш привабливою для України, ніж спеціалізована.

Головний аргумент на користь цього твердження пов’язаний з важливістю депозитів як джерела рефінансування. Дуже важливо, щоб банки, які займаються іпотечним кредитуванням могли б залучати депозити від клієнтів і рефінансувати частину довгострокових іпотечних кредитів.

Крім того, принаймні ще два аргументи вказують на перевагу універсальних банків над спеціалізованими іпотечними.

По-перше, управління ризиками та фінансова стабільність спеціалізованих банків можуть бути досить слабкими.

По-друге, спеціалізована система є дуже дорогою. Комерційні банки, які захочуть розвити бізнес іпотечного кредитування, повинні будуть створити новий іпотечний банк. Це потребуватиме багато часу, зусиль та грошей. Зрозуміло, це зробить іпотечні кредити більш дорогими і для багатьох потенційних клієнтів недосяжними.

На противагу спеціалізованій системі іпотечних банків, Кабінет Міністрів пропонував, що в Україні можна створити ощадно-будівельні каси (ОБК), в яких населення зможе брати кредити на покупку житла. Щоб одержати іпотечний кредит у такій касі, наприклад, під 4 %, вкладник повинен буде нагромадити мінімум 50 % від вартості квартири, розміщаючи гроші в ОБК під мізерний відсоток. Але створення таких ОБК можливе тільки при низькій інфляції, що на даний момент в Україні малоймовірно.

Нагромадження грошових коштів невіддільне від формування вторинного ринку іпотечних кредитів. Спеціалізовані іпотечні компанії, придбавши кредити в банку, поширюватимуть закладні іпотечні облігації та інші цінні папери, забезпечені іпотечними позиками. В Україні назріло питання про створення загальнонаціональної системи іпотечного кредитування, яка б включала первинний і вторинний ринки іпотечних кредитів. Важливе значення має удосконалення методики грошової оцінки земельних ділянок, яка в Україні проводиться Державним комітетом по земельних ресурсах.

На стримування розвитку іпотечного кредитування впливає і обмежений платоспроможний попит населення. Грошові витрати та заощадження населення України є надзвичайно низькими. Зрозуміло, що за таких обсягів витрат населення внутрішній ринок країни залишається дуже вузьким. Однак, зарубіжний досвід свідчить, що існує пряма залежність між часткою заощаджень населення у їх сукупних доходах та темпами економічного зростання, оскільки заощадження, як правило, використовуються на інвестиційні цілі. Не менш важливими є психологічні фактори, головним з яких є національна ментальність значної частини населення, яка полягає у небажанні жити в борг. Тому практично не існує кредитних історій позичальників. Також значну роль відіграє довіра населення до банків. З огляду на сьогоднішні події, можна з впевненістю сказати, що банки втратили довіру більшості позичальників країни.

Сучасна модель українського ринку іпотеки характеризується такими факторами, як:

        переважно депозитна модель фінансування;

        домінування універсальних банків;

        відсутність спеціалізованих інститутів іпотечного ринку спеціалізованих регуляторів, гарантійних фондів іпотечного страхування ринкового фінансування, інфраструктури (наприклад, кредитне бюро).

Наслідками такої ситуації є: низька ефективність (адміністративні витрати); високі системні ризики; тиск на ціну для кінцевого позичальника.

Зростання іпотечного ринку стримується наступними факторами:

- нездатністю банків використовувати міжнародні схеми реінвестування через існуюче українське законодавство;

- нездатністю багатьох банків позичати кошти на міжнародних ринках капіталу через їх неповну відповідність вимогам міжнародного законодавства;

- наявністю інших, більш прибуткових напрямків діяльності;

- загальною недовірою населення українським банкам та побоювання щодо втрати свого житла у разі банкрутства банка-кредитора;

- відсутністю розуміння населенням процесів іпотечного фінансування.

Становлення і розвиток іпотечних відносин неможливі без створення економічних, правових та інституційних передумов. До економічних передумов слід, насамперед, віднести:

- стабільність цін та обмінного курсу національної валюти, оскільки це є необхідним елементом в довгостроковому інвестуванні;

- загальне економічне зростання, яке призведе і до розвитку іпотечного ринку.

Адже, коли буде встановлено чітку схему діяльності таких банків, тоді і можна буде говорити про розвиток іпотечного кредитування. Для успішного розвитку іпотечного ринку, в першу чергу, практичну значущість матиме визначення принципових засад, які мають бути покладені в основу правового регулювання іпотеки.

У той час, коли в більшості розвинених країн обсяг іпотечного кредитування становить 40-75 % ВВП, у країнах, що розвиваються, – близько 20 % ВВП, то в Україні цей відсоток ледве сягає 8 %. З огляду на це, а також враховуючи постійне зростання ВВП, Україна має деякий потенціал для розвитку іпотечного кредитування.

Отже, теперішня ситуація з іпотекою в Україні потребує негайних позитивних змін, адже іпотечний ринок щільно пов’язаний з багатьма важливими галузями економіки, такими як будівництво, металургія, виробництво будівельних матеріалів, видобувна галузь та ін., і  достатньо швидко й чітко реагує на зміни в національній економіці. Це частково є результатом відмінностей у мікроекономічному та правовому середовищі, в якому перебувають усі основні гравці ринку іпотеки.

Безумовно, центральною проблемою розвитку іпотечного кредиту в Україні є нестача (обмеженість) вільних фінансових ресурсів і пошук інвесторів. Одним із основних завдань банків щодо поповнення “довгих” пасивів у нинішній ринковій економіці є перетворення заощаджень населення в інвестиції. Іпотека дає змогу мобілізувати значну частину заощаджень населення й коштів інвесторів і спрямувати їх насамперед у такі важливі галузі народного господарства, які пов’язані з житловим будівництвом. Іпотечне кредитування є тим механізмом, котрий забезпечує взаємозв’язок між грошовими ресурсами населення, банками і підприємствами будівельного сектору, спрямовуючи їх у реальний сектор економіки.

5.Статистичні дані.

Ринок нерухомості Києва є найбільш динамічним і інформативним і дає розуміння тих тенденції, що існують на ринку нерухомості України.

Якщо у ІІІ кварталі 2009 року було деяке пожвавлення іпотечного ринку і певний ріст (здебільшого за рахунок зростання курсу іноземних валют відносно гривні), то у IV кварталі знову спостерігається зменшення загального об’єму іпотечної заборгованості.
Станом на 1 січня 2010 року загальний розмір іпотечного портфеля банків в Україні становив 104,8 млрд. грн.*

У ІV кварталі 2009 року загальний іпотечний портфель банків скоротився ще на 2,44% у відносному значенні або на 2 621 млн. грн. в абсолютному.

Загалом за даними банків за 2009 рік загальний іпотечний портфель банків скоротився на 3,8% у відносному значенні, або на 4 259 млн. грн. в абсолютному.

Якщо ж відкинути девальвацію гривні у ІІІ кварталі, завдяки чому іпотечний портфель тоді збільшився на 3,7%, то показник скорочення обсягів заборгованості у 2009 році буде складати 11,2%, як і прогнозувалося фахівцями Асоціації.

Діаграма 3. Обсяги заборгованості за іпотечними кредитами у 2008-2009 роках, млн. грн.

За даними аналітичного огляду УНІА

Що стосується кількісної характеристики іпотечного портфелю банків, то тут нічого нового не трапилось. Боржники продовжуали сплачувати за своїми кредитами і за останні 3 місяці 2009 року закрили ще 3,1% кредитів від загальної кількості. В абсолютному значенні цей показник становить 14 016 кредитів.

Загалом за останній рік загальна кількість іпотечних кредитів зменшилась на 47 585 кредитів.

Діаграма 4. Кількість іпотечних кредитів у 2008-2009 роках

За даними аналітичного огляду УНІА

Щодо загальногфо кредитного портфелю, за ІV квартал 2009 року він скоротився на 0,8%, в той час як портфель кредитування фізичних осіб збільшився на 3%.

Загалом за 2009 рік загальний кредитний портфель банків скоротився на 2,1%, а портфель кредитування фізичних осіб — на 7,3%.

Четвертий квартал 2009 року приніс зменшення рівня валютизаціїї на 1,9%фф