Зміст 

     Вступ 

     Нова Конституція України проголосила основні демократичні цінності підґрунтям перебудови у всіх сферах суспільства, давши новий поштовх розбудові української державності. Демократичні перетворення, що здійснюються в українському суспільстві, передбачають відповідні трансформації у всіх гілках державної влади з метою створення в Україні умов для формування демократичної правової держави.

     Але процес становлення незалежної судової влади в Україні проходить важко, у складних соціальних і економічних умовах. Причиною цього є існування факторів, що перешкоджають нормальному функціонуванню системи правосуддя. Практична реалізація законодавства про судоустрій та судово-процесуального законодавства виявила низку проблем, що вимагають спеціального дослідження та теоретичного осмислення. Особливо це стосується діяльності місцевих судів, які найбільш наближені до зацікавлених суб'єктів і на долю яких припадає розгляд переважної більшості судових справ.

     Господарські суди - це елемент системи органів судової влади, роль яких у сучасному суспільстві зростає. Їхня діяльність, що ґрунтується на конституційних принципах, безпосередньо спрямована на забезпечення суверенітету демократичної держави, захист прав та інтересів громадян і організацій, сприяє нормальному функціонуванню і розвиткові ринкової економіки.

     1. Правовий статус місцевого господарського суду в Україні

     Зміна системи арбітражів арбітражними судами визначалася новими економічними умовами  переходу до ринкових відносин, появою різних форм власності. Вирішення спорів між рівними суб’єктами господарювання засобами і методами адміністративно-командної системи стало неможливим. Тому арбітраж було перетворено в суд, діяльність якого по розгляду і вирішенню спорів здійснюється в процесуальній формі, яка створює сталі гарантії захисту прав рівною мірою суб’єктам державної і недержавної форм власності.

     Закон України “Про арбітражний суд” від 4 червня 1991 р. уперше започаткував здійснення правосуддя в господарських відносинах спеціалізованими судовими установами. У цьому акті були закріплені прерогативи арбітражного суду саме як самостійної ланки судової влади. Зазначений Закон, а також Арбітражний процесуальний кодекс України від 6 листопада 1991 р. визначали систему арбітражних судів і процесуальну форму їх діяльності.

     Прийняття Закону України “Про арбітражний  суд” ознаменував якісно новий етап у процесі формування органів господарського судочинства: система державного арбітражу припинила своє існування, натомість було створено систему спеціалізованих судів ─ арбітражні суди, як одна з ланок судової влади, покликаної здійснювати правосуддя у господарських відносинах

     У 1992 році Верховною Радою України  приймається «Концепція судово-правової реформи в Україні», що відіграла  позитивну роль як у визначенні основних напрямків реформування судів, так  і у встановленні кола тих проблем, котрі є супутніми і без вирішення яких неможливе становлення судової влади як самостійної гілки державної влади

     Конституція України, прийнята 28 червня 1996 року започаткувала  новий етап у реформуванні системи  судоустрою та процедури провадження справ у судових органах. Відповідно до ст.124 Конституції правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Судочинство здійснюється Конституційним Судом Україні та судами загальної юрисдикції. Стаття 125 Конституції України передбачає будівництво системи судів загальної юрисдикції за принципом спеціалізації.

     Законами  України “Про внесення змін до Закону України “Про арбітражний суд” та “Про внесення змін до Арбітражного процесуального кодексу України” від 21 червня 2001 р. самостійну ланку арбітражних судів було перетворено у ланку господарських — спеціалізованих судів у системі судів загальної юрисдикції, та відповідно внесено зміни у процесуальну форму їх діяльності. До того ж змінено назву зазначених правових актів на Закон України “Про господарські суди” і на Господарський процесуальний кодекс України.

     Система господарських судів засновується на загальних принципах і положеннях судоустрою і судочинства, як і для  судів загальної юрисдикції. Господарські суди здійснюють судову владу шляхом вирішення господарських та інших справ, віднесених до їх ведення. Вони мають свою компетенцію, а порядок їх судочинства — свою специфіку, встановлену Господарським процесуальним кодексом України. Звідси випливає правова природа господарських судів як спеціалізованих судів у рамках системи судів загальної юрисдикції, які здійснюють правосуддя у сфері господарських відносин. Правова природа господарського суду, визначена насамперед Законом України “Про господарські суди”, статтею 1 якого закріплено, що правосуддя в господарських відносинах здійснюється господарськими судами.

     Господарські  суди становлять єдину триланкову систему  спеціалізованих судів, яка складається  з місцевих господарських судів; апеляційних господарських судів; Вищого господарського суду України.Всі господарські суди незалежно від рівня здійснюють правосуддя шляхом розв'язання господарських (економічних) спорів, розгляду інших справ, віднесених до їх компетенції чинним законодавством. Основним завданням при розгляді підвідомчих спорів є захист порушених або оспорюваних прав і законних інтересів у сфері підприємництва чи іншої економічної діяльності, сприяння зміцненню законності і попередження правопорушень у цій сфері.

     Головні засади визначають основні засади, права, спрямовані на забезпечення процесуальної діяльності суду, основ організації правосуддя, а також  правового становища учасників судового процесу. З розвитком держави і права засади розвиваються з урахуванням політичних, соціальних, економічних  інтересів громадян, юридичних осіб і суспільства.

     Враховуючи  вищезазначене, засади господарського судочинства визначають як основні правила діяльності господарського суду, основну базу, за допомогою якої будується господарський процес і відносини, що виникають у галузі судочинства. Принципи діють у межах єдиної цілісної взаємопов’язаної та взаємозалежної системи, тому порушення одного будь-якого принципу тягне за собою порушення й інших.

     Зміст цих засад діяльності місцевих господарських судів виражено й закріплено в Законі України "Про судоустрій та статус суддів" та Господарському процесуальному кодексі України. Діяльність місцевих господарських судів ґрунтується на засадах: законності; незалежності, в тому числі й від органів законодавчої та виконавчої влади, і підкорення лише законові; рівності всіх учасників процесу перед законом і господарським судом; гласності та відкритого розгляду справ, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної та комерційної таємниці або за наявності обґрунтованих заперечень однієї зі сторін; обов'язковості виконання рішень, ухвал, постанов господарського суду; змагальності сторін і свободи в наданні ними господарському суду своїх доказів і в доведенні перед судом їхньої переконливості; повного фіксування судового процесу технічними засобами в порядку, встановленому законом.

     Відповідно до ст.4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські  суди  вирішують  господарські  спори  у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом .

     Господарські  суди  розглядають справи  про банкрутство  у порядку  провадження,  передбаченому  цим Кодексом, з урахуванням особливостей,   встановлених Законом  України  "Про  відновлення платоспроможності    боржника або визнанняйого банкрутом"

     Відповідно до ст.4-2 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Правосуддя за своєю суттю визначається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

     Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визначається і діє принцип верховенства права. Верховенство права – це панування права в суспільства. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

      2. Організація діяльності  місцевого господарських  суддів

     Принципи діяльності місцевих господарських судів:

     Принципи  визначають основні засади, права, спрямовані на забезпечення процесуальної діяльності суду, основ організації правосуддя, а також  правового становища учасників судового процесу. З розвитком держави і права принципи розвиваються з урахуванням політичних, соціальних, економічних  інтересів громадян, юридичних осіб і суспільства.

     Зміст цих принципів виражено й закріплено в Законі України "Про судоустрій та статус суддів" та Господарському процесуальному кодексі України. Кожний з цих принципів знаходить своє закріплення та вираження, як правило, не в одній, а в декількох правових нормах і найчастіше в процесуальних, які характеризують зміст даного принципу. Виконання завдань господарського судочинства залежить від правильного застосування господарським судом норм матеріального й процесуального права.

     Принципи  знаходять свій прояв і реалізацію у всій діяльності господарських  судів, на всіх етапах господарського процесу. Вони регулюють найбільш важливі  сторони правозастосовчої діяльності господарських судів. Правильне уявлення про сутність і зміст кожного принципу, а також про всю їх систему в цілому допомагає зрозуміти сутність і значення багатьох правил господарського процесу і відповідно обґрунтованого застосування їх на практиці.

     Принципи  правосуддя, хоча й пов’язані між  собою, але поділяються на дві  підсистеми: функціональну (судочинство) та організаційну (судоустрій).

     До  функціональних належать такі принципи:

     Принцип законності є конституційним принципом, оскільки в ч.2 ст.19 Конституції України зазначається, що органи державної влади зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб,  передбачений Конституцією та законами України .

       Процесуальна рівність усіх учасників судового процесу. Цей принцип закріплено у п.1 ч.3 ст.129 Конституції України, ст.4-2 ГПК України, де зазначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Суд при вирішенні господарських спорів застосовує норми матеріального права щодо всіх учасників однаковою мірою, правовий статус учасників господарського процесу визначається лише процесуальними положеннями .

     Принцип рівності учасників є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що виключає будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав.

     Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Цей принцип закріплено в п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та в ст.4-3 ГПК України.

     Відповідно  до даного принципу сторонам у господарському процесі забезпечуються широкі можливості у відстоюванні зайнятих ними в спорі  позицій. Сторони мають право наводити юридичні факти, які обґрунтовують їх вимоги й заперечення, а також надавати докази на підтвердження цих фактів.

     Принцип об’єктивної істини - означає вимогу повної відповідності рішення дійсним відносинам сторін. Відповідно до цього принципу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України) .

     Принцип призначення суддів господарських судів вищими органами державної влади. Судді обираються Верховною Радою України безстроково в порядку, встановленому Законом України "Просудоустрій та статус суддів".

     Принцип самостійності судів, незалежності суддів і підкорення їх тільки законові. Цей принцип означає, що суд є незалежним у здійсненні правосуддя від органів законодавчої та виконавчої влади і підкоряється тільки закону. Незалежність суддів забезпечується перш за все встановленим законом порядком їх обрання, зупинення їх повноважень і звільнення з посади, а також і передбаченою законодавством відповідальністю за неповагу до суду чи судді. Незалежність суддів забезпечується також правом судді на відставку, недоторканістю суддів, створенням необхідних організаційно-технічних та інформаційних умов для діяльності суддів, матеріальним і соціальним забезпеченням суддів відповідно до їхнього статусу, а також особливим порядком фінансування суддів і системою органів суддівського самоврядування.

     Принцип гласності й відкритості господарського процесу. За загальним правилом розгляд справ у господарських судах відкритий, тобто розгляд справ у всіх господарських судах України має проходити у відкритих судових засіданнях. Це означає, що у залі судового засідання можуть бути присутні будь-які особи. Згідно ст.16 ГПК України розгляд справ, що містять державну таємницю, віднесено до виключної компетенції господарського суду міста Києва. Клопотання про закритий розгляд справи має бути заявлено стороною до початку розгляду справи по суті. Про розгляд справи в закритому засіданні або про відхилення клопотання з цього приводу виноситься ухвала. Проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, теле-, відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання судового засідання допускається з дозволу суду, в порядку, установленому процесуальним законодавством.

     Знання  принципів забезпечує системний  аналіз норм чинного господарського процесуального законодавства. Вони є  відправними пунктами при тлумаченні процесуальних норм із недостатньо  визначеним змістом, при виправленні  недоліків у праві, дозволяють знайти правильне вирішення того чи іншого процесуального питання, якщо в чинному законодавстві відсутня відповідна норма. Принципи також є орієнтиром у нормотворчій діяльності: вони визначають основні напрями, перспективи розвитку господарського судочинства, служать критерієм оцінки обґрунтованості пропозицій щодо змін та доповнень до чинного законодавства .

     Функції місцевих господарських  судів:

     Основною  функція будь-якого суду є здійснення правосуддя, і тому всі інші функції, які він виконує, є похідними від неї. Під функцією звичайно розуміють напрям діяльності. Однак діяльність сама по собі не розкриває змісту поняття функції. Виконання будь-якого обов'язку чи здійснення правомочності є діяльність, робота.

     Місцеві господарські суди виконують такі основні функції:

     - здійснюють правосуддя з господарських  відносин, тобто вирішують господарські  спори та інші справи, віднесені  до юрисдикції господарських судів;

     - попереджують порушення законодавства  у сфері господарської діяльності;

     - ведуть статистичний облік і  здійснюють аналіз статистичних даних про свою діяльність;

     - вивчають і узагальнюють практику  застосування законодавства при  розгляді господарських спорів;

     - здійснюють організаційне керівництво  господарськими судами.

       Захист економічних прав та інтересів суб'єктів господарської діяльності та держави є головною (цільовою) функцією господарського суду. Разом з тим, йому відомі й інші функції, здійснення яких необхідно для нормальної діяльності органів цього суду.

     Так, господарський суд в межах  своєї компетенції здійснює захист економічних прав і законних інтересів організацій, роз'яснення правових актів, внутрішньо системне керівництво, керівництво внутрішньоструктурними підрозділами господарського суду й інше. Деякі автори всі допоміжні функції суду поділяють на три великі групи: організаційно-кадрові; організаційно-розпорядчі; організаційно-виконавчі.

     Важливою  фукцією місцевого господарського суду є запобіжна. Аналіз даних і матеріалів, що характеризують причини порушень законодавства в економічних відносинах, — це, на мою думку, продовження функції зі здійснення правосуддя. Адже завданням господарських судів є не тільки розв'язання господарського спору, а й виявлення чинників, що сприяли його виникненню.Особливістю діяльності господарських судів, як спеціалізованої гілки судової влади, є налаштованість на співпрацю та взаємодію з усіма правоохоронними та контролюючими економічну діяльність органами.

     Принциповим є те, що суворо дотримуючись конституційних засад судочинства, господарські суди діють у руслі державної політики, їхня діяльність невід'ємна від дій законодавчої та виконавчої гілок влади, а кожне прийняте рішення у конкретній господарській справі — це державна оцінка законності чи протиправності конкретних дій суб'єктів господарювання і спрямування їх у правове русло

     Особливості організаційно-правового  забезпечення функціонування місцевих господарських судів

     Згідно  з вимогами Конституції України  фінансування та належні умови для  функціонування судів і діяльності суддів забезпечує держава. Забезпечення функціонування судової влади передбачає:- окреме визначення в Державному бюджеті України видатків на фінансування судів не нижче рівня, що забезпечує можливість повного і незалежного здійснення правосуддя відповідно до закону;- законодавче гарантування повного і своєчасного фінансування судів;- гарантування достатнього рівня соціального забезпечення суддів. Правові засади організації судової влади в Україні основні вимоги щодо формування корпусу професійних суддів та інші питання визначено Законом України "Про судоустрій та статус суддів" від 07.07.2010р.

     Відповідно  до ст. 113 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддівське самоврядування є однією з гарантій забезпечення самостійності судів  і  незалежності суддів. Діяльність  органів суддівського   самоврядування має сприяти  створенню  належних організаційних  та  інших   умов для забезпечення нормальної діяльності судів і суддів, утверджувати незалежність  суду, забезпечувати захист суддів від втручання в їх діяльність, а також підвищувати рівень роботи з кадрами у системі судів.

     До  питань  внутрішньої  діяльності судів належать питання організаційного забезпечення судів та діяльності суддів, соціальний захист суддів та їхніх сімей,  а також інші питання, що безпосередньо не пов'язані із здійсненням правосуддя.

     До завдань суддівського самоврядування належить  вирішення питань щодо: 1) забезпечення організаційної єдності функціонування органів судової влади; 2) зміцнення незалежності судів, суддів, захист від втручання в їхню діяльність; 3) участі у визначенні потреб кадрового, фінансового, матеріально-технічного та іншого забезпечення судів та контроль за додержанням установлених нормативів такого забезпечення;

       В свою чергу відповідно до  ст. 122 Закону України «Про судоустрій  та статус суддів» Рада суддів: 1) здійснює контроль за організацією  діяльності  відповідних судів, заслуховує інформацію голів цих судів про діяльність судів, інформацію Голови Державної судової адміністрації України з питань організаційно-матеріального забезпечення відповідних судів; 2) розглядає питання правового захисту суддів,  соціального захисту  і  побутового  забезпечення  суддів   та їхні сімей, заслуховує з цих   питань   представників   Державної  судової адміністрації України, приймає відповідні рішення.

     Відповідно до ст.128 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» Забезпечення роботи з'їзду суддів України, діяльності Ради суддів  України,  конференцій  суддів  та  рад суддів здійснюється Державною судовою адміністрацією  України  та  її  територіальними управліннями за рахунок коштів Державного бюджету України.

     Організаційне забезпечення роботи суду здійснює його апарат, який очолює керівник апарату (завідуючий секретаріатом). Завідуючий секретаріатом підпорядковується голові суду і координує свою діяльність з відповідним територіальним управлінням державної судової адміністрації. Правовий статус службовців, які працюють в апараті суду, визначається законом про державну службу. За умовами оплати праці, матеріально-побутового, медичного, санаторно-курортного та транспортного забезпечення працівники апарату суду прирівнюються до відповідних категорій службовців апарату вищого, центральних або місцевих органів виконавчої влади. До штату апарату судів входять також помічники суддів, наукові консультанти та судові розпорядники.

     Для забезпечення судів нормативно-правовими  актами, науковою спеціальною літературою, матеріалами судової практики в кожному суді створюється бібліотека суду. Фонди бібліотеки становлять друковані видання та комп’ютерні бази даних.

     У кожному суді діє служба судових  розпорядників. Судові розпорядники забезпечують додержання особами, що перебувають  у суді, встановлених правил, виконання розпоряджень головуючого в судовому засіданні. Судові розпорядники забезпечуються форменим одягом, зразки якого затверджуються Головою Державної судової адміністрації України за погодженням з Радою суддів України.

     Підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також  охорону приміщень суду, виконання  функцій державного захисту суддів, працівників суду, забезпечення безпеки  учасників судового процесу здійснює судова міліція, повноваження і порядок діяльності якої визначаються законом.

     Символами судової влади є державні символи  України — Державний Герб України  та Державний Прапор України, порядок  використання яких у приміщеннях  судів встановлюється законом відповідно до вимог ст. 20 Конституції України.

     3. Місцевий суд основна ланка системи судів загальної юрисдикції.

     Голова  місцевого господарського суду:

     Відповідно  до ст. 20 Закону України «Про судоустрій та статус судів»

     голова місцевого суду, його заступник, призначаються на посади строком на п'ять років із числа суддів  цього  суду та звільняються з посад Вищою радою юстиції за поданням відповідної ради суддів .

     Місцевий  суд складається з суддів місцевого суду,  з числа яких призначаються голова та заступник голови  суду.  У  місцевому суді,  кількість суддів в якому перевищує п'ятнадцять,  може бути призначено не більше двох заступників голови суду. (ст..21 Закону України «Про судоустрій та статус судів»)

     Відповідно  до ст. 24 Закону України «Про судоустрій та статус судів» голова місцевого суду має такі повноваження:

     1) представляє суд як орган державної  влади  у  зносинах  з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами;

     2) визначає адміністративні повноваження  заступника  голови місцевого суду;

     3) контролює ефективність  діяльності апарату суду,  вносить керівникові   територіального управління Державної судової адміністрації  України подання про призначення на посаду керівника апарату суду,  заступника керівника апарату суду та про звільнення їх  з  посад,  а також про застосування до керівника апарату суду, його  заступника   заохочення   або   накладення   дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства;

     4) видає на підставі акта про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади відповідний наказ;

     5) повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України  про наявність  вакантних  посад  у  суді в десятиденний строк з дня їх утворення;

     6) забезпечує виконання  рішень зборів суддів місцевого суду;

     7) контролює ведення в  суді  судової  статистики,  дбає  про інформаційно-аналітичне  забезпечення  суддів  з  метою підвищення якості судочинства;

     8) забезпечує виконання  вимог  щодо  підвищення  кваліфікації суддів місцевого суду;

     9) здійснює інші  повноваження, визначені законом.

     Голова  місцевого  суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.

     У разі відсутності  голови суду виконання  його  обов'язків здійснюється  відповідно до встановленого ним розподілу обов'язків щодо організації діяльності суду.

     Правовий  статус судді місцевого  господарського суду

     Діючим  законодавством заборонено здійснення будь-яких дій стосовно суддів незалежно  від форми їх прояву з боку державних  органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об'єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді.

     Відповідно  до ст.19 ГПК України суддею є посадова особа господарського суду.Процесуальний  статус судді визнається Законом  України «Про судоустрій та статус суддів» та Господарським процесуальним  кодексом України. Суддя у господарському процесі користується всіма необхідними правами по виявленню дійсних обставин справи, встановлює права і обов’язки сторін, які виникають на підставі спірних правовідносин. Конституція України гарантує незалежність і недоторканність суддів і забороняє вплив на них у будь-який спосіб.