Прибуток банку, його сутність та необхідність отримання комерційним банком

1. Прибуток банку, його сутність та необхідність отримання комерційним банком.

Прибуток банку – перевищення доходів банку над витратами, формується в результаті здійснення кредитних, розрахункових, грошових операцій та інших видів діяльності банку. Прибуток характеризує стійкість кредитної установи. Він необхідний для створення адекватних резервних фондів, стимулювання персоналу і керівництва до розширення та вдосконалення операцій, скорочення витрат і підвищення якості послуг, що надаються, і, зрештою, для успішного проведення наступних емісій і відповідно збільшення капіталу, який дає змогу розширити обсяги і поліпшувати якість наданих послуг.

Капітал — найважливіший індикатор фінансового стану банку. Але неможливо протягом тривалого часу підтримувати стабільний стан капіталу без адекватних доходів. Прибуток і капітал взаємно підкріплюють один одного. Стабільна прибутковість дає змогу збільшити капітал, оскільки банк може використати весь чистий дохід для поповнення своєї бази капіталу, або він може використати частину цього доходу на виплату дивідендів акціонерам. У будь-якому випадку акціонери отримають більший дивідендний дохід, ніж від інших подібних інвестицій. Вони з більшим бажанням придбаватимуть додаткові акції такого банку.

У свою чергу, сильна позиція капіталу допомагає збільшити прибуток двома способами. По-перше, капітал є джерелом безпроцентних фінансових коштів для банку. Якщо банк збільшує свій капітал через випуск нових акцій і використовує прибуток для оплати своїх зобов’язань, його процентні витрати зменшуються. По-друге, кредитори бажають мати справу з добре капіталізованим банком. Отже, добре капіталізовані банки платять менші процентні ставки за своїми зобов’язаннями, тим самим зменшуючи свої процентні витрати. Добре капіталізовані банки можуть також працювати із менш ліквідними активами, оскільки можуть вільно отримувати кредитні ресурси, якщо це їм потрібно. Вони можуть розміщувати більше коштів у дохідних активах.

Збитки, з іншого боку, можуть швидко зменшити або знищити капітал банку. Тому дуже важливо здійснювати безперервний контроль за прибутковістю банків.

Значення банківського прибутку важко переоцінити. Він важливий для всіх учасників економічного життя і залежить від ряду чинників:

* від отриманих та сплачених  процентів за банківськими операціями; 
*   від питомої ваги непроцентних доходів;

*   від поточних витрат;

*  від структури активів і пасивів.

Резерви зростання дохідності звичайно знаходять у підвищенні ефективності використання активів через збільшення питомої ваги дохідних активів та скорочення питомої ваги недохідних активів.

Отже, отримання прибутку є однією зі стратегічних цілей управління та найважливішим об’єктом фінансового аналізу діяльності банку.

Разом із тим прибуток необхідно розглядати як економічний показник діяльності установи, а не як кошти. Розрізняють кілька видів банківського прибутку: економічний, балансовий, прибуток до оподаткування та чистий. Відповідно до економічної теорії економічний прибуток відрізняється від «бухгалтерського» прибутку (балансового) на суму «неявних» витрат (можливих, але упущених витрат). Інакше кажучи, економічний прибуток — це певний надлишок доходу над економічними витратами, які є сукупністю витрат банку.

На практиці в обліку та аналізі суб’єктів господарювання економічний прибуток не використовується. Він розраховується лише по банківській галузі і включається в сукупність показників звіту про прибутки і збитки. У банківській системі України економічний і балансовий прибуток фактично збігаються.

Економічний прибуток — це різниця між доходами і витратами банку. Кінцевим фінансовим результатом діяльності банку є прибуток до оподаткування, який утворюється внаслідок руху грошових потоків, що характеризують доходи і витрати банку.

Отже, доходи і витрати банку є чинниками першого ряду щодо формування прибутку. В узагальненому вигляді прибуток є різницею між доходами, отриманими банком за відповідний період унаслідок своєї діяльності, та витратами, здійсненими за той самий період для забезпечення цієї діяльності. Різницю між доходами і витратами протягом року називають результатом. Чистий прибуток у банках визначається один раз на рік станом на 1 січня. Поряд з економічним прибутком існує поняття облікового прибутку. Саме існування економічного та облікового прибутку обумовлює суттєву різницю у визначенні ефективності діяльності банку. Реальний прибуток буде відображений у балансі лише за рік.

Аналіз прибутковості — це складне завдання з певних причин. По-перше, кожен аспект банківських операцій впливає на його прибутковість і має братися до уваги. По-друге, правила бухгалтерського обліку щодо визначення доходів і витрат складні, тому завжди залишається місце для довільних суджень та інтерпретацій.

За своєю структурою доходи, витрати і прибуток банку відповідають напрямам його діяльності. Для банку важливо знати не лише загальний результат діяльності за конкретний період, а й володіти інформацією про джерела даного результату. Останнє визначається через зіставлення окремих груп доходів і витрат у розрізі конкретних рахунків, клієнтів, груп клієнтів, за операціями, послугами по підрозділах банків чи філіях.

Дослідження фінансових результатів за джерелами їх формування дає змогу всебічно оцінити прибуток банку за його складовими та утворюючими факторами.

Прибуток до оподаткування банку складається з:

1) чистого процентного доходу, який  визначається як різниця між  процентними доходами і процентними  витратами банку;

2) чистого комісійного доходу, який  визначається як різниця між  комісійними доходами і комісійними  витратами. Він також може бути  розподілений за видами банківських послуг, які є джерелами утворення відповідних доходів і напрямами витрачання коштів;

3) дивідендного доходу — доходу, отриманого від цінних паперів  на продаж та інвестиційних  цінних паперів;

4) чистого торговельного доходу, тобто прибутку або збитку від здійснення відповідних операцій з цінними паперами, іноземною валютою та іншими фінансовими інструментами;

5) прибутку/збитку від інвестиційних  цінних паперів — прибутку/збитку  від продажу цінних паперів  на інвестиції, вкладень в асоційовані та дочірні компанії;

6) прибутку від довгострокових  інвестицій в асоційовані компанії  і дочірні установи та інших  інвестицій;

7) іншого операційного доходу. Таким  чином, операційний дохід банкує  сумою перелічених вище видів  прибутку;

8) прибуток від операцій — це різниця між операційним доходом банку та сумою загальноадміністративних витрат і витрат на персонал;

9) прибуток до оподаткування  — різниця між прибутком від  операцій та витратами на безнадійні  та сумнівні борги;

10) прибуток після оподаткування — різниця між прибутком до оподаткування та сумою податку на прибуток;

11) чистий прибуток/збиток банку  — це прибуток після оподат-кування, скоригований на суму непередбачених  доходів/витрат.

Слід зауважити, що непередбачені доходи і витрати не можуть братися до уваги для фінансової оцінки банку.

Інформаційне забезпечення аналізу прибутку формується відповідно до завдань, які підлягають вирішенню. За своїм складом інформаційна база аналізу прибутку може не відрізнятися від інформаційної бази доходів та витрат банку. Вона складається з правової, планової та фактографічної (облікової і позаоблікової) інформації. До аналізу прибутку обов’язково залучається інформація, отримана внаслідок дослідження доходів і витрат банку.

2. Нормативно-правове регулювання отримання банком прибутку.

Головною метою комерційного банку є отримання прибутку, який використовується для створення фондів банку та виплати дивідендів. 
Прибуток банку - це різниця між його валовими доходами та валовими витратами. Величина доходу залежить насамперед від обсягу кредитних вкладень та інвестицій банку, розміру відсоткової ставки за наданими кредитами та величини і структури активів банку.

Основними джерелами доходів більшості комерційних банків є:

1. Проценти, які стягуються з позичальника за користування позичками. Розмір процентної ставки визначається в процесі переговорів між банком і позичальником під час укладання кредитної угоди.
2. Доходи від проведення операції з іноземною валютою як у вигляді комісійних за виконання цих операцій, так і у вигляді курсової різниці. Ці доходи, як правило, значні.
3. Доходи від операцій з цінними паперами. Оскільки фондовий ринок України тільки починає формуватися, ці доходи банку поки що незначні.
4. Доходи від виконання для своїх клієнтів широкого спектра послуг, таких як: надання гарантій, розрахунково-касове обслуговування, трастові, консультаційні, аудиторські, лізингові, факторингові тощо.

Усі доходи (витрати) банку поділяються на операційні: банківські та небанківські. До банківських доходів (витрат) належать доходи (витрати), безпосередньо пов'язані з банківською діяльністю, визначеною Законом України "Про банки і банківську діяльність". В свою чергу, банківські доходи (витрати) поділяються на: процентні, комісійні, торговельні прибутки (збитки) та інші. 
До небанківських доходів (витрат) належать доходи і витрати, які не стосуються основної діяльності банку, але забезпечують здійснення банківських операцій (адміністративні та інші небанківські операційні доходи і витрати).

Фінансові результати діяльності комерційного банку відбиваються у звіті про прибутки та збитки. Звіт про прибутки та збитки ґрунтується на концепції грошових потоків за доходами та витратами, які групуються за їхнім економічним характером. Дохідні статті форми розміщені у її лівій частині, а витратні - у правій. При цьому кожній групі доходів по горизонталі відповідає аналогічна група витрат. Це дає змогу оцінювати собівартість формування різних груп ресурсів і безпосередній чистий прибуток (збиток) від операцій.

Доходи і витрати відбиваються в обліку в тому періоді, в якому були зроблені чи здійснені, незалежно від фактичного отримання чи сплати грошових коштів. Якщо очікується, що економічні вигоди будуть виникати протягом кількох звітних періодів і зв'язок з доходом може бути визначений попередньо, витрати відображаються у звіті про прибутки та збитки на основі систематичних процедур часткового розподілу. У таких випадках витрати розглядаються як зношення або амортизація.

Банківський прибуток формується у результаті здійснення кредитних, розрахункових, грошових операцій та інших видів діяльності банків. Він є джерелом виплати дивідендів акціонерам, створення фондів банку, базою підвищення добробуту банківських працівників.

Прибуток банку - це різниця між валовими доходами банку та витратами.

Прибуток банку складають:

- прибуток від основної  діяльності;

- валовий прибуток, до  якого, крім прибутку від основної  діяльності, входять небанківські операційні доходи і витрати, відрахування в резерви, непередбачені доходи і витрати;

- чистий прибуток, який залишається у розпорядженні банку після сплати податку на прибуток.

Прибуток розподіляється таким чином:

- сплата податку на  прибуток (в нашій країні ставка податку дорівнює 30%);

- відрахування до резервного  фонду банку;

- відрахування до фонду  матеріального заохочення;

- відрахування у фонд  виробничого та соціального розвитку;

- відрахування в інші  фонди банку;

- сплата дивідендів акціонерам.

Прибутковість банку залежить від ефективності використання його власних і залучених коштів. Рівень доходності банк може підняти шляхом зміни структури активних операцій і співвідношення між позичковими та інвестиційними операціями на користь більш вигідних, а також через регулювання своєї короткострокової заборгованості й депозитних рахунків.

Потрібно раціонально й ефективно розміщувати кошти банку для забезпечення його фінансової стійкості. Виконання цієї умови дозволить позбавитися суперечностей між ліквідністю, надійністю із прибутковістю комерційного банку.

Також доходи можна розділити на банківські і небанківські. 
Банківські доходи – це ті, що безпосередньо пов’язані з банківською діяльністю. 
Небанківські – ті, які не відносяться до основної банківської діяльності, але забезпечують іі здійснення.

При оцінці доходів банку визначається питома вага кожного виду доходу в їхній загальній сумі або відповідній групі доходів. Динаміка дохідних статей може порівнюватися з попередніми періодами, у тому числі і по кварталах. Стабільний і ритмічний приріст доходів банку свідчить про його нормальну роботу і про кваліфіковане управління.

Аналізуючи одночасно доходи конкретного банки і динаміку структури активу балансу, можемо зробити висновок, що не всі активи банку приносять йому адекватний прибуток. Це відноситься до активів, що звичайно не приносять доходу (наприклад, кошти в касі і на кореспондентському рахунку, резерви в НБУ і власні основні засоби), а також до таких активів, як цінні папери й інші права участі, придбані банком і нематеріальні активи. Це означає, що якість спільних проектів, придбаних цінних паперів і нематеріальних активів є вкрай невисокою.

Отже, доход комерційних банків залежить від норми прибутку по позичкових і інвестиційних операціях, розміру комісійних платежів, стягнутих банком за послуги, а також від суми і структури активів.

Доходність банка є результатом оптимальної структури його балансу як у частині активів, так і пасивів, цільової спрямованості в діяльності банківського персоналу в цьому напрямку. Іншими важливими умовами забезпечення доходності банка є раціоналізація структури видатків і доходів, розрахунки процентної маржу і виявлення тенденцій у доходності позичкових операцій, планування мінімальної дохідної маржі для прогнозування орієнтованого рівня відсотків по активних і пасивних операціях. Умовою доходності банківської діяльності безумовно є підтримка ліквідності, управління банківськими ризиками, їхня мінімізація.

Банківський прибуток є одним із найважливіших показників ефективності функціонування банку, його стабільності. У ньому зацікавлені всі учасники економічного процесу. Розмір банківського прибутку хвилює акціонерів, тому що є показником отриманого доходу на інвестований ними капітал. Вкладникам прибуток гарантує стабільний дохід і впевненість у завтрашньому дні, оскільки збільшення резервів і власних коштів банку свідчить про його стабільність. Позичальники також зацікавлені в прибутках банку, адже таким чином зростають їх власні накопичення.

3. Методологія аналізу прибутку комерційного банку.

Основною  метою  банківської  діяльності  є  отримання  доходу,  що  є  
основним  інструментом  збільшення  власного  капіталу  і  покриття  
ризиків, пов'язаних із кредитною діяльністю банку.  

Аналіз  прибутковості,  крім  простого  виміру  результатів  діяльності  
банку,  дозволяє  визначити  його  фінансовий  стан  і  визначити  якість  
його активів.

Прибуток являє собою об'єктивний показник, що характеризує стан банку на кожному етапі його розвитку. Отримання прибутку є основною метою підприємницької діяльності, яка свідчить не тільки про фінансовий потенціал банку, а також дозволяє оцінити його конкурентоспроможність.

Прибуток є основним внутрішнім джерелом формування фінансових ресурсів банку, що дозволяє вирішувати такі важливі завдання, як нарощування власного капіталу, поповнення резервних фондів, фінансування капітальних вкладень, підтримка іміджу, платоспроможності та інших важливих умов і характеристик функціонування і розвитку банку. Якщо одержувана банком прибуток капіталізується, то це веде до самозростання його ринкової вартості, яка визначається при продажі, злитті, поглинанні банку і в інших аналогічних випадках.

Прибуток є найважливішим джерелом задоволення соціальних потреб банку і його персоналу. Але головне призначення прибутку полягає в тому, що генерування прибутку в достатніх розмірах охороняє банк від банкрутства. Звідси випливає, що процес дослідження структури і динаміки прибутку є найважливішим етапом аналізу діяльності банку 7.

Аналіз прибутку може проводитися в наступних напрямках:

• динаміка прибутку за аналізований період, темпи приросту повинні бути ритмічними;
• аналіз складу і структури прибутку за період;
• факторний аналіз прибутку (виявлення чинників, що максимальний вплив на її зміну);

Аналіз прибутку слід починати з дослідження її обсягу в динаміці, для чого слід зобразити графічний малюнок. Позитивною є тенденція обсягу прибутку до ритмічного зростання за всі періоди. При цьому слід звернути увагу на те, що позитивною тенденцією вважається збільшення прибутку за рахунок процентної маржі і стійких непроцентних доходів. Негативний висновок можна зробити тоді, коли зростання прибутку пов'язане в основному з прибутками від операцій на ринку цінних паперів та валютної переоцінкою (дані ринку є сильно волатильними, і великі вкладення банку вважаються високоризикованими).

У цілому динамічний аналіз прибутку банку за ряд звітних періодів (трендовий аналіз) дозволяє:

• визначити середнє значення прибутку;
• виявляти періоди діяльності банку з найбільшими обсягами прибутку:
• встановлювати намітилися тенденції в зміні показників прибутку і розвитку банку в цілому.

Аналіз структури та складу прибутку слід здійснювати за такою схемою:

1. Процентний прибуток (збиток) (чисті процентні доходи (витрати)) - різниця формується як різниця між процентними доходами і витратами за мінусом резерву на покриття збитків за позиками.
2. Непроцентні прибуток - різниця між доходами та витратами за операціями з цінними паперами, іноземною валютою, за комісійними операціями і пр.
3. Чисті доходи - різниця між операційними доходами та витратами.
4. Прибуток до оподаткування - різниця між сукупними доходами і витратами.

Крім дослідження якості роботи банку по абсолютному показнику прибутку, застосовуються відносні показники ефективності, зокрема коефіцієнт рентабельності. Коефіцієнт рентабельності показує, яка частка прибутку припадає на який-небудь аналізований предмет (активи, власний капітал, залучений капітал, доходи, витрати і т.д.).

Таблиця 8. Основні показники ефективності фінансово-економічних результатів діяльності банку

Аналіз показників рентабельності слід проводити в наступній послідовності:

• розрахунок фактичного значення коефіцієнтів рентабельності;
• здійснення порівняльної оцінки коефіцієнтів рентабельності в динаміці;
• виявлення ступеня впливу чинників на тенденції в зміні коефіцієнтів рентабельності.
1. Коефіцієнт прибутковості капіталу (К 1) обчислюється як відношення чистого прибутку до власного капіталу:

Показує яка частка чистого (після оподаткування) прибутку припадає на одне кермо власного капіталу. Показник важливий для власників банку, його зростання свідчить про збільшення віддачі вкладених власником коштів.

2. Коефіцієнт прибутковості активів (К 2) характеризує обсяг прибутку, отриманий на кожен рубль активів:

Цей показник характеризує ступінь прибутковості всіх наявних активів, надмірно високе значення якого може говорити про ризиковану політику банку під час розміщення своїх активів. Для виявлення тих активів, чий внесок у збільшення рентабельності є найбільшим, слід визначити рентабельність найбільш великих складових (кредитні операції, операції з цінними паперами, валютою і т.д.) активів кредитної організації.

3. Прибутковість доходів (маржа  прибутку), що показує питому вагу  прибутку в сумі отриманих  доходів:

Сума доходів кредитної організації включає в себе процентні доходи, комісійні доходи, доходи отриманих дивідендів, від переоцінки рахунків в іноземній валюті, від операцій з купівлі-продажу цінних паперів і дорогоцінних металів, від позитивної переоцінки цінних паперів і дорогоцінних металів, від операцій РЕПО та інші операційні доходи.

У систему показників, що характеризують ефективність діяльності комерційного банку, крім показників рентабельності, необхідно включити низку показників за станом на звітну дату, попередню звітну дату, а також відсоток змін цих показників за період. У разі якщо змін величин показників незначні, то цей стан називається стабільним трендом.

Для визначення стабільності діяльності банку слід розрахувати такі показники і коефіцієнти та розрахувати їх відхилення за три періоди. У разі, якщо відхилення показників не перевищують нормативні (стабільний тренд), то робиться висновок, що діяльність банку є стабільною. Пропонується наступний склад ключових показників ефективності діяльності банку.

1. Активи - повинні бути показані за вирахуванням резерву під можливі втрати, розподілу прибутку, амортизації, межфіліальних оборотів і витрат, якщо аналіз проводиться не на квартальну дату. Тренд є стабільним, якщо відхилення не перевищує 5%.
2. Власні кошти являють собою суму фондів банку, прибутку звітного та попереднього періодів, доходів, якщо аналізується не квартальна дата, за мінусом використання прибутку звітного та попереднього періодів, збитків звітного та попереднього року і витрат при аналізі не на квартальну дату. Тренд є стабільним, якщо відхилення не перевищує 5%.
3. Чистий прибуток за рік. Тренд є стабільним, якщо відхилення не перевищує 3%.
4. Чистий прибуток за період - пропонується розглядати за квартал. Виділення показника чистого прибутку за період здійснено тому, що якщо банк працює в цілому нормально, то тренд по прибутку накопичувальним підсумком завжди буде позитивним, навіть якщо в звітному кварталі прибутки значно нижчі, ніж у попередньому. Відстежити ситуацію за періодами допомагає саме показник чистого прибутку за період. Тренд є стабільним, якщо відхилення не перевищує 3% 12.
5. Рентабельність активів (Return on Assets - ROA). Тренд є стабільним, якщо відхилення не перевищує 1%.
6. Рентабельність капіталу (Return on Equity - ROE). Тренд є стабільним, якщо відхилення не перевищує 1%.
7. Рентабельність статутного капіталу (Return on share capital) - відношення чистого прибутку до середньої величини статутного капіталу. Тренд є стабільним, якщо відхилення не перевищує 1%.
8. Достатність капіталу (Capital adequacy ratio) - відношення власних коштів до активів, зважених з урахуванням ризику. Тренд є стабільним, якщо відхилення не перевищує 1%.
9. Ціна розміщення (Yield on average earning assets) - відношення отриманого процентного доходу до працюючого активам. Тренд є стабільним, якщо відхилення не перевищує 1%.
10. Ціна залучення (Rate paid on funds) - відношення процентного витрати до платних пасивів. Тренд є стабільним, якщо відхилення не перевищує 1%.
11. Чистий процентний спред - різниця між ціною розміщення та ціною залучення. Тренд є стабільним, якщо відхилення не перевищує 1%.
12. Чиста процентна маржа - різниця між процентними доходами і витратами. Тренд є стабільним, якщо відхилення не перевищує 1%.
13. Частка працюючих активів - активи, що приносять дохід, діляться на загальну суму активів. Тренд є стабільним, якщо відхилення не перевищує 3%.
14. Частка резервів у відповідних активах - зведений показник, що характеризує якість активів. Розраховується як розмір резервів під активи, віднесений до суми тих активів, під які було створено резерв. Тренд є стабільним, якщо відхилення не перевищує 1%.

4. Аналіз прибутку банку на прикладі ПАТ КБ «Надра».

Публічне акціонерне товариство комерційний банк “Надра≫, зареєстровано Національним банком України в державному реєстрі банків 26 жовтня 1993 року за реєстраційним номером 205, існує на ринку фінансових

інститутів 19 років.

У зв'язку із закінченням строку дії ліцензій на провадження професійної діяльності на фондовому ринку ПАТ ≪КБ ≪Надра≫ за зверненням до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку були отримані нові

ліцензії з необмеженим терміном дії, а саме:

• Ліцензія НКЦПФР серія АД № 075741 від 30.07.2012 року на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку з торгівлі цінними паперами (дилерська діяльність);

• Ліцензія НКЦПФР серія АД № 075739 від 30.07.2012 року на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарна діяльність (депозитарна діяльність зберігача цінних паперів);

• Ліцензія НКЦПФР серія АД № 075740 від 30.07.2012 року на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку з торгівлі цінними паперами (брокерська діяльність);

• Ліцензія НКЦПФР серія АД № 075742 від 30.07.2012 року, на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку з торгівлі цінними паперами (андеррайтинг);

• Ліцензія НКЦПФР серія АД № 075738 від 30.07.2012 року, на здійснення професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарна діяльність (діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів).

Надра Банк є учасником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (свідоцтво учасника Фонду № 085 від 12 серпня 2011 року). Цей звіт складено за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. Залишки в звіті наведені за станом на кінець дня 31.12.2012 р. Станом на 31.12.2012 року статутний капітал ПАТ ≪КБ ≪Надра≫ розподілено на 389 036 266 акцій, з яких 389 035 785 простих іменних акцій (свідоцтво НКЦПФР про реєстрацію випуску акцій №170/1/11 від 29.03.2011 року) та 481 іменних привілейованих акцій (свідоцтво НКЦПФР про реєстрацію випуску акцій № 94/1/11 від 08.02.2011 року), за звітній період змін з акціями ПАТ ≪КБ ≪Надра≫ не відбувалось.

Загальні види діяльності ПАТ КБ ≪Надра≫:

• Надання широкого спектру кредитних продуктів всім сегментам ринку (корпоративний сегмент; малий та середній бізнес; фізичні особи);

• відкриття та ведення поточних, депозитних та накопичувальних рахунків,

• здійснення документарних операцій;

• розрахунково-касове обслуговування клієнтів юридичних та фізичних осіб;