Принцип об'єктивної істини в цивільному процесі

Міністерство  освіти, науки, молоді та спорту України

Київський національний економічний  університет імені Вадима Гетьмана

Кафедра цивільного і трудового права

Реферат

з цивільного процесуального права

на тему:

«Принцип об’єктивної істини в цивільному процесі»

        Виконала:

                                студентка 3 курсу, 9 групи

        спец. 6402

  Рижа Наталія  Григорівна

        Перевірив викладач:

доцент Єфімов Олександр Миколайович

Київ 2011

ПЛАН

Вступ

1. Пізнання як елемент правозастосувального процесу
2. Поняття об’ктивності в цивільному процесі.
3. Принцип встановлення об’єктивної істини у цивільному процесі.

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

В процесі політичних і соціально-економічних перетворень в Україні, спрямованих на розбудову демократичної правової держави, визначальна роль належить третій гілці влади – судовій − зокрема, в сфері здійснення правосуддя в цивільних справах, яка виконує важливе завдання, визначене Конституцією України як захист прав та законних інтересів громадян, юридичних осіб та інтересів держави і суспільства.  
Необхідність забезпечення ефективності у виконанні цього завдання вимагає уваги до правового регулювання механізму цивільного судочинства, пошуку науково-обгрунтованих шляхів його вдосконалення.

Неабияку роль у судочинстві, зокрема в цивільному, відіграє система  принципів – закріплених в цивільних процесуальних нормах ідей і поглядів народу на завдання і мету правосуддя в цивільних справах, організаційну його побудову і процесуальну діяльність та процесуально-правове становище учасників процесу.¹ У цій системі самостійне і визначальне місце належить принципу об’єктивної істини, в якому закріплена одна з основоположних вимог, звернених до суду, яка зобов’язує повно і достовірно встановлювати фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.  
Проблема встановлення істини в судочинстві відноситься до числа фундаментальних в теорії і практиці цивільного процесуального права і має як юридичне, так і широке соціально-правове значення. Принцип об’єктивної істини створює умови для функціонування механізму реалізації гарантованого Конституцією України права на судовий захист шляхом забезпечення результативності правореалізаційної діяльності в цивільному процесі та гарантуванням заінтересованим особам цивільної процесуальної діяльності комплексу необхідних правомочностей, неупередженості судового розгляду справи і об’єктивності постановленого по ній рішення. 

Принцип встановлення об’єктивної  істини в цивільному процесі тісно  пов'язаний із іншими принципами системи — законністю, змагальністю, публічністю тощо та процесуальних засобів, що забезпечують його реалізацію в цивільному судочинстві. Такий підхід дозволяє визначити рівень ефективності і реальності процесуального механізму встановлення судом істини у цивільних справах і судового захисту суб’єктивних прав і свобод громадян, юридичних осіб і інтересів держави та на цій основі внести пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання в забезпеченні його дійовості у всіх стадіях розвитку цивільного судочинства.

 Пізнання як елемент  правозастосувального процесу

Принцип об'єктивної істини обґрунтовується філософськими положеннями про пізнання світу, про достовірність людських знань, про їх об'єктивний характер, незалежно від людини і людства. Поняття істини в юридичних справах відповідає загальному філософському поняттю об'єктивної істини. Пізнання — це невід'ємний елемент правозастосувального процесу. Вони взаємозв'язані одне з другим. Пізнання — це процес відображення дійсності в свідомості особи юриста, і, зокрема, правосвідомість, а істина — це відповідність цього відображення самій дійсності.

Разом із тим, для процесу  застосування правових норм необхідні відображення і вибір правових фактів. Найбільше значення в даному процесі мають юридичні факти і обставини, які повинні бути об'єктивовані в юридичних документах, доказах, знайшли відображення в рішеннях і інших правозастосувальних актах. В даному процесі велику роль відіграє правове мислення юриста.

Поняття об'єктивної істини охоплює не тільки факти самі по собі, але і їх соціально-правове  значення, історичні умови застосування права, суспільну небезпеку і шкоду протиправних діянь, факти порушення прав і законних інтересів суб'єктів суспільних відносин, правовідносини, принципи законності і правопорядку. До таких явищ відносяться нормативно-правові акти.

Збір, аналіз і оцінка юридичних  фактів і доказів входить до фактичних  основ справи. Встановлення ж фактичної  основи справи заключається у всебічному, повному і об'єктивному дослідженні її обставин на підставі норм матеріального і процесуального права.²

2. Поняття об’єктивності у цивільному процесі

Sententia ferri debet secundum allegata et probata, non secundum conscientiam.

Об'єктивність — це обґрунтованість  висновків суду дійсним обставинам справи, що досягається за умови  безстороннього і сумлінного до них  ставлення суду та учасників матеріального  спору. Суд оцінює докази за своїм  внутрішнім переконанням, що ґрунтується  на всебічному, повному і об'єктивному  розглядові в судовому засіданні  всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 62 ЦПК). Ніякі докази для суду не мають наперед визначеної сили.

Встановлення об'єктивної істини в  справі забезпечується дією інших принципів  цивільного судочинства, активним процесуально-правовим становищем суду в процесі доказування (статті 15, 30, 162 ЦПК).

Суд при постановленні рішення повинен встановити об'єктивну істину. Правосуддя виконає покладені на нього завдання тоді, коли воно здійснюватиметься у відповідності із законом, на основі встановлення об'єктивної істини за фактичними обставинами справи, а не тільки в певних межах і на основі припущення про їх наявність. рішенні повинні бути наведені обставини справи, встановлені судом, доводи за якими суд відхиляє ті чи інші докази (ст. 203 ЦПК). Порушення принципу об'єктивної істини є безумовно, підставою для скасування рішення (статті 312, 338, 346 ЦПК)

3. Принцип об’єктивної істини в цивільному процесі

Змістом принципу об’єктивної є відповідність висновків суду, викладених у рішенні, дійсним обставинам справи.

В теорії цивільного процесу  окремі автори до змісту істини включають  висновки суду про фактичний склад  і про правову кваліфікацію сторін, про їх права і обов'язки. Але питання про юридичну оцінку — це питання про правильне застосування закону, яке становить зміст принципу законності. Захисту підлягає право, порушення якого мало місце в дійсності, тому суд покликаний встановити всі ті факти, що дозволяють йому дати правильну оцінку всьому фактичному складу справи. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зобов'язаний створювати необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи (ч. З ст. 15 ЦПК). Головуючий керує судовим засіданням і спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного і об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи з судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи (ч. 2 ст. 162 ЦПК). Всебічне з'ясування обставин справи означає, що суд повинен з'ясувати всі питання по справі — як на користь, так і проти сторони. Вимога повноти дослідження обставин справи охоплює питання залучення всіх матеріалів, які мають значення для справи відповідно до правил належності доказів і допустимості засобів доказування, — не тільки тих, що подані сторонами, а й одержаних іншим шляхом. Якщо подані докази недостатні, суд пропонує сторонам та іншим особам, котрі беруть участь у справі, подати додаткові докази і сприяє в їх витребуванні (ст. ЗО ЦПК).

Об'єктивне з'ясування обставин справи — це обгрунтованість висновків  суду дійсним обставинам справи, що досягається за умови безстороннього і сумлінного до них ставлення  суду та учасників матеріального спору. Відпо-відно до ст. 62 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Жодні докази для суду не мають наперед визначеної сили.

В науці цивільного процесу  Російської Федерації висловлено судження, що зміни статей 14, 50 ЦПК РФ трансформували цей принцип в принцип юридичної (формальної) істини, оскільки суд вирішує  справи в межах поданих йому доказів  і не повинен домагатися з'ясування дійсних взаємовідносин сторін. Суд не втручається в процес доказування, а лише визначає обов'язки сторін по доказуванню.

Аналіз ч. 2 ст. 15, ст. 62, ч. 1, 2 ст. 202', ч. 2 ст. 162, п. З ст. 309 ЦПК підтверджує  правильність положення про функціонування в системі принципів цивільного процесуального права України принципу об'єктивної істини. Його порушення (невідповідність  висновків суду обставинам справи —  п. З ст. 309 ЦПК) є підставою для  скасування рішення в апеляційному порядку і постановлення нового рішення.³

Висновки

Отже, суд при постановленні  рішення повинен встановити об'єктивну  істину тільки в тих межах, в яких це необхідно для виконання покладених на суд завдань. Але якщо суд пізнає явища об'єктивного світу, що виступають обставинами в справі і потребують встановлення для її вирішення, лише в певних межах, то висновки його ніяк не відповідатимуть об'єктивній істині, яка має бути встановлена по кожній справі. Правосуддя виконає покладені на нього завдання тоді, коли воно здійснюватиметься у відповідності із законом, на основі встановлення об'єктивної істини за фактичними обставинами справи, а не тільки в певних межах і на основі припущення про їх наявність. Чого немає в справі, немає в світі — Quod non est in actis non est in mundo. Рішення повинно бути постановлено на зазначених і доказаних обставинах, а не за покликанням совісті — Sententiaferri debet secundum allegata etprobata, non secundum conscientiam. В рішенні повинні бути наведені обставини справи, встановлені судом, доводи за якими суд відхиляє ті чи інші докази (ст. 202і ЦПК). Але встановлення істини у справі в цивільному процесі має особливості: вони визначаються предметом доказування, тобто тільки обставинами, викладеними сторонами на обгрунтування своїх вимог і заперечень, та іншими, що мають значення для правильного вирішення справи (статті 28, 30 ЦПК); суд приймає за істину без доказування загальновідомі факти, приюдиціальні факти і законні презумпції (статті 31, 32 ЦПК). Порушення принципу об'єктивної істини є безумовною підставою для скасування рішення в апеляційному порядку (п. З ст. 309 ЦПК).

Список використаних джерел

1. Цивільний процесуальний кодекс України: Відомості Верховної Ради України вiд 08.10.2004 - 2004 р., № 40, / 40-42 /, стор. 1530, стаття 492
2. Котюк В.О.:Основи держави і права. Навчальний посібник.- 3-тє вид., доп. і перероб.- К.: Атіка, 2001. – 432 с.
3. Опорний конспект з курсу «Цивільне право України». К.: Юрінком Інтер 2001 р. – ст.. 10-11
4. Штефан М. Й. Цивільний процес. К.: Юрінком Інтер. 2001 р. – ст. 36-37

¹ Опорний конспект з курсу «Цивільне право України». К.: Юрінком Інтер 2001 р.

² Котюк В.О.:Основи держави і права. Навчальний посібник.- 3-тє вид., доп. і перероб.- К.: Атіка, 2001. – 432 с.

³  Штефан М. Й. Цивільний процес. К.: Юрінком Інтер. 2001 р.