Природні ресурси світу

 План

 1. Характеристика  мінеральних ресурсів.

      1.1. Паливно-енергетична сировина.

      1.2. Рудні корисні копалини.

      1.3. Хімічна та агрохімічна сировина.

      1.4. Будівельні матеріали.

 2. Характеристика земельних ресурсів.

 3. Характеристика  лісових ресурсів.

 4. Водні ресурси.

 5. Ресурси  Світового океану.

 6. Рекреаційні  ресурси.

 Вступ

 Висновок

 Список  використаних джерел 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 Вступ

 Природні  ресурси світу - великі й різноманітні. До них відносять компоненти живої  та неживої природи, що використовуються (або можуть бути використані в перспективі) як предмети виробництва, споживання й рекреації. До природних ресурсів належать: сприятливі кліматичні умови (енергія сонця, вітру, води), ґрунти, рослини, тварини, мінеральна сировина, води.

 Класифікація природних ресурсів може бути різною, залежно від того, за якими ознаками її проводять. Найчастіше трапляється такий поділ:

 · за видами: мінерально-сировинні, водні, земельні, біологічні (тваринні та рослинні, у  тому числі лісові), кліматичні, рекреаційні, Світового океану;

 · за вичерпністю: вичерпні (ресурси надр та екосистеми) і невичерпні (енергія  сонця, вітру, припливно-відпливна, хвильова, геотермічна, термоядерна тощо);

 · за можливістю самовідновлення: відновлювані (земельні, біологічні, водні) та не відновлювальні (більша частина мінеральних ресурсів).

 Природні  ресурси на земній кулі розміщуються вкрай нерівномірно. Не тільки окремі країни, а й великі регіони різняться  за рівнем забезпеченості певними ресурсами. Рівень забезпеченості мав значний влив на первинний розвиток промисловості та її спеціалізацію до ери науково-технічної революції (НТР). Ресурсозабезпеченість є важливим, але не вирішальним фактором розвитку території. Наприклад, Японія, Республіка Корея, деякі західноєвропейські країни за мінімального природно-ресурсного потенціалу досягли значних економічних і соціальних успіхів, використовуючи досягнення НТР, людські та фінансові ресурси, міжнародну інтеграцію тощо.

 Використання  природних ресурсів і заходи щодо їх збереження отримали назву природокористування. За раціонального природокористування навколишнє середовище не зазнає катастрофічного впливу виробничої діяльності людини, а знаходиться в стані екологічної рівноваги. За нераціонального природокористування стан навколишнього середовища з кожним роком погіршується, що призводить до локальних, регіональних і загальносвітових екологічних проблем. 

 1. Характеристика мінеральних  ресурсів.

 Мінеральні  ресурси - природні речовини мінерального походження, що використовуються в  господарстві як сировина чи джерело енергії. Гірські породи та мінерали, що їх люди використовують чи будуть використовувати в господарській діяльності, називають корисними копалинами.

 Мінеральні  ресурси поділяються на: паливно-енергетичні (вугілля, нафта, природний газ, уран, торій, горючі-сланці тощо); рудні (руди чорних, кольорових, рідкісних, розсіяних, благородних металів); нерудні металургійні (флюси, вогнетриви); гірничо-хімічні (апатити, нефеліни, кам'яна, калійна солі, сірка, сірчаний колчедан, барій, фосфорити); технічні (алмаз, гіпс, природний камінь). Мінеральні ресурси є головним джерелом матеріального виробництва суспільства; найбільш активно людство почало використовувати їх у другій половині ХХ століття.

 Мінеральних ресурсів налічується понад 200 видів. Щорічно із земних надр видобувається понад 120 млрд. тонн різноманітної сировини і палива. Сучасне розміщення корисних копалин світу - це результат геологічного розвитку нашої планети. Росія, Китай, Австралія, Канада, США мають практично всі види мінерально-сировинних ресурсів і належать до категорії країн максимальної ресурсозабезпеченості.

 У літосфері  сформувалися геологічно окремі території, з приуроченими до них групами  корисних копалин. При цьому паливні  ресурси органічного походження тяжіють до прогинів стародавніх платформ або прогинів складчастих структур. Рудні корисні копалини трапляються в межах розломів платформ і рухливих складчастих областей. Вирізняють великі рудні пояси. Альпійсько-Гімалайський, Тихоокеанський, Урало-Монгольський тощо. Рудні корисні копалини мають велике значення у сучасному світі, оскільки метали залишаються неперевершеним конструкційним матеріалом.

   1.1. Паливно-енергетична  сировина 

 Паливні ресурси: вугілля, нафта, природний  газ, торф, горючі сланці, уранова руда необхідні для електроенергетики. Загальносвітові запаси нафти - 350-450 млрд. тонн (достовірно відомі - 100 млрд. тонн). Розвідані запаси вугілля становлять приблизно 1240 млрд. тонн. Більша їх частина припадає на Азію (54%), Північну Америку (28 %) та Європу (9 %). На Землі налічують близько 3,6 тис. вугільних родовищ і басейнів. Основні з них зосереджено в 9 регіонах: Китаї (Північно-Східний), США (Аппалачський, Західний), Росії (Тунгуський, Ленський, Кансько-Ачинський, Кузбас), Казахстані (Карагандинський, Екібастузький), Індії (Східний), Австралії (Східний), ПАР (Центральний), Канаді (Західний басейн), Європі (родовища Великої Британії, Польщі, ФРН, України). Розвідані запаси нафти в усьому світі становлять приблизно 136 млрд. тонн, природного газу — приблизно 141 трлн кубічних метрів. Нафтогазоносні басейни зосереджено переважно в північній півкулі. Так, у надрах Близького й Середнього Сходу міститься більш як 65 % світових запасів нафти і приблизно ЗО % світових запасів газу. Основні розвідані басейни розташовано у країнах Перської затоки (Саудівська Аравія, Ірак, Кувейт, Іран, ОАЕ, Катар), Росії (Західносибірський і Волго-Уральський); США (басейни Техасу, Аляски, Мексиканської затоки, Каліфорнії); Канаді (Західний басейн), Африці (Лівія, Алжир, Нігерія, Габон), Латинській Америці (Мексика, Венесуела, Еквадор), країнах Північного моря (Норвегія, Велика Британія); країнах Середньої Азії (Туркменістан, Узбекистан). Найбільші запаси уранової руди, яка є сировиною для атомних електростанцій, мають Австралія, ПАР, Нігерія, Бразилія, Канада, США, Намібія. Ці країни майже повністю забезпечують світові потреби в урані. Світові потенціальні ресурси урану становлять приблизно 10 млн. тонн. Рудні корисні копалини (руди чорних і кольорових металів) створюють величезні за протяжністю рудні «металічні пояси» земної кори — Альпійсько-Гімалайський, Тихоокеансько-Канадський, Американський, Австралійський. За масштабами виробництва та різноманітністю сфер використання виділяють важкі (мідь, свинець, цинк, нікель, олово), легкі (алюміній, титан, магній), легуючі (вольфрам, ванадій, хром, молібден), рідкісні (ртуть, кобальт, кадмій), благородні (золото,срібло, платина), рідкісноземельні (германій, галій, індій) метали. Значні поклади поліметалічних руд є в США, Канаді, Австралії. У надрах країн, що розвиваються, зосереджено близько 90% кобальту, олова, 75% бокситів, 60% міді. Величезне значення для економіки держави має наявність в її надрах руд благородних металів—золота, срібла, платини. Значні золотоносні розсипи мають ПАР, Канада, Росія, США, Китай, Австралія, Філіппіни, Колумбія, Румунія. Найбільші поклади срібла містяться в надрах США, Канади, Мексики, Перу, Австралії, Росії. Платина входить до групи платиноїдів разом з паладієм, іридієм та іншими металами. Найбільші запаси руд цих металів зосереджено в ПАР, Канаді, Колумбії, США.

 1.2. Рудні корисні  копалини 

 Уранові руди є важливою стратегічною сировиною. Найбільші запаси їх мають Австралія, ПАР, Канада, Нігер, Бразилія, США.

 Великі  запаси залізної руди (у світі - 800 млрд. тонн, розвідані 200-250 млрд. тонн) є в Росії, Австралії, Бразилії, Україні, США, Канаді, Індії тощо. Світові запаси марганцевих руд становлять майже 17 млрд. тонн. Більше як 90 % із них припадає на ПАР та Україну. За запасами руд хрому (світові - близько 16 млрд. тонн) виділяються ПАР, Зімбабве, Казахстан.

 Із  руд кольорових металів найбільш поширеними є руди алюмінію (боксити, нефеліни, алуніти). Світові запаси - понад 70 млрд. тонн. Найбільші родовища алюмінієвої сировини розміщено  у Гвінеї, Бразилії, Австралії, Індії, Суринамі, Росії, Ямайці. Мідні руди (до 1,5 млрд. тонн у світі) найбільше поширені в Чилі (90% світових), Замбії, Демократичній Республіці Конго (ДРК), США, Канаді, Австралії. Поліметалеві руди є багатокомпонентними; окрім основних складових - свинцю (200 млн. тонн) і цинку (350 млн. тонн) вони містять срібло, рідкоземельні метали тощо. Значні запаси їх є у США, Канаді, Австралії, Росії, Казахстані, ПАР. Понад 90% олов'яних руд світу (всього - 10-20 млн. тонн) знаходяться у "олов'яному поясі": Росія - Монголія - КНР - В'єтнам - Таїланд - Малайзія - Індонезія - Австралія. На кіновар (ртутна сировина) багаті Росія, Україна, Словенія, Алжир, Італія, Киргизстан. Більшість світових запасів золота (50-60 тис. тонн) і платини знаходяться в ПАР, США, Канаді, Росії, Австралії.

 1.3. Хімічна та агрохімічна  сировина 

 Хімічна та агрохімічна сировина зазвичай має  осадове походження.

 Калійні солі: світові запаси - 70 млрд. тонн; провідні країни за запасами: Росія, Канада, Німеччина, Франція, Ізраїль, Йорданія, США.

 Кам'яна  сіль: Україна.

 Сірка: самородна (осадове та вулканічне походження), пірит, сульфідні солі, в газі та нафті; світові запаси - близько 700 млн. тонн, самородної - 350 млн. тонн. Найбільші  провінції та країні: Середземноморська (Україна, Польща, Іспанія); Східноєвропейська (Росія); Середньоазіатська (КНР, Японія); Американська (Чилі, США, Мексика, Аргентина).

 Фосфатна  сировина (світові запаси - до 100 млрд. тонн, розвідано - 37 млрд. тонн): Марокко (перше місце, 55 млрд. тонн), Росія, КНР, Бразилія, ПАР, Казахстан, Австралія.

 1.4. Будівельні матеріали 

 Будівельні  матеріали є практично всюди. Найбільшого промислового значення набули родовища флюориту (Росія, МНР, ПАР, Мексика, Іспанія), азбесту (Росія, Казахстан, КНД, ПАР, Канада, США), графіту (Росія, Україна, КНР, КНДР, Чехія).

 Раціональне використання мінеральних ресурсів передбачає комплексне й повне використання сировини, створення безвідхідних і  маловідходних виробничих циклів, переведення виробництва на екологічно безпечні, ресурсо- та енергозберігаючі технології.

 М і  н е р а л ь н і    т е х н і ч н і    р е с у р с и мають  унікальні фізичні властивості  й тому є дуже цінними для економіки. Наприклад, алмаз — найтвердіший з мінералів, азбест — вогнестійкий і кислототривкий, графіт — вогнестійкий, пластичний, хімічно інертний, слюда — не проводить електричного струму. Найбільш відомі родовища алмазів зосереджено в Африці (понад 90% світового видобутку). Лідерами з видобування алмазів є ПАР, Росія, США, Бразилія, Індія.  
 
 
 

 2. Характеристика земельних ресурсів.

 Земельні  ресурси - землі, що використовуються або  можуть бути використані в різних галузях національної економіки. Також  визначаються як вид відновлювальних  природних ресурсів, що використовуються або можуть бути використані в  різних галузях національної економіки. А крім того - як вид відновлювальних природних ресурсів, що характеризуються територією, якістю ґрунтів, кліматом, рельєфом, гідрологічним режимом, рослинністю тощо. Земельні ресурси - основа розміщення господарських об'єктів, головний засіб виробництва у сільському, лісовому та інших господарствах, де використовується й відіграє роль родючість ґрунтів. Якість земельних ресурсів, насамперед залежить від вмісту гумусу в ґрунті. Загальна площа суходолу - 149 млн. кв. км. Земельний фонд (без Антарктиди) становить 133,9 млн. кв. км (13,4 млрд. га), або 26,3% загальної площі земної кулі, у тому числі:

 · орні землі (рілля, сади, плантації) - 1.45 млрд. га (11%);

 · луки й пасовища - 3,2 млрд. га (24%);

 · ліси й чагарники - 4,1 млрд. га (31%);

 · малопродуктивні  землі (болота, пустелі, льодовики) - 4 млрд. га (3%);

 · антропогенні забудови (міста, заводи, транспорт) - 0,4 млрд. га (3%).

 Одним із найважливіших показників у земельному фонді території є частка орних  земель. На Євразію припадає 59% світової ріллі, на Північну та Центральну Америку - 15%, на Африку - 15%, на Південну Америку - 8%, на Австралію - 3%. 80% світової ріллі знаходиться у посушливій зоні. Найбільша частка пасовищ - у країнах Африки (24%) та Азії (18%).

 Вкрай негативний вплив на земельні ресурси  справляє ерозія. Ґрунти втрачають свою родючість як через природні процеси, так через нераціональну господарську діяльність людини. Щорічне скорочення сільськогосподарських угідь становить більш як 9 млн. га. 
 
 
 

 3. Характеристика лісових  ресурсів

 Лісові  ресурси - це ліси певної території, які  використовуються або можуть використовуватися  для задоволення будь-яких потреб суспільства. Вони складаються з  деревних, технічних, харчових, кормових, лікарських ресурсів. Ліси виконують також захисні, водоохоронні, оздоровчі, заповідні функції. Загальна площа Землі, покрита лісами, становить 28% усієї території суходолу. Загальна площа лісів на планеті - 359 млрд. гектарів, у тому числі хвойних - 127 млрд. гектарів і листяних — 232 млрд. гектарів. Основна частина лісів розташована в помірному і тропічному поясах (мал. 35). Крім того, на планеті виділяють два пояси лісових ресурсів: північний і південний. У північному переважають хвойні породи дерев, у південному — листяні. Найбільші площі лісів збереглися в Азії, найменші — в Австралії, але лісистість їх різна. Найбільші запаси деревини є в Росії, Канаді, Бразилії, США. Є країни, які можна назвати безлісими: Бахрейн, Катар, Лівія. За останні 200 років кількість лісів на Землі зменшилася майже вдвічі. Щороку їх площа скорочується на 125 тис. квадратних кілометрів, що дорівнює площі Австрії і Швейцарії разом узятих. Основні причини - вирубування лісів (з метою використання деревини в господарських цілях, збільшення площ сільськогосподарських угідь, будівництва ліній зв'язку, автотранспортних шляхів) і природна загибель лісів (унаслідок пожеж, кислотних дощів, радіаційного забруднення тощо). Перед людством постала проблема раціонального використання та збереження лісових ресурсів, а отже, підтримання рівноваги в природному комплексі всієї планети.

 Ліси  є основним постачальником кисню  в атмосферу. Деревина використовується як паливо, як цінний матеріал для будівельної  та хімічної індустрії. Ліси виконують  ґрунтозахисну та водоакумулятивну функції, є місцем відпочинку, відіграють надзвичайно важливу природоохоронну роль. 
 
 
 

 4. Водні ресурси.

 Водні ресурси - складова частина невичерпних  природних ресурсів. Це - прісні води суходолу: поверхневі (річки, озера, льодовики, штучні водойми, болота) та підземні. Вода - одна з найпоширеніших речовин у природі. На Світовий океан припадає 361 млн. кв. км, або 71% загальної площі земної кулі; на всі внутрішні водойми суходолу - до 3%. Близько 10% суходолу вкрито льодовиками.

 Загальний об'єм гідросфери Землі - 1,4 млрд. куб. км, причому 96% припадає на води Світового океану. Об'єм підземних вод становить понад 23 млн. куб. км, у льодовиках міститься 24 млн., в озерах - 176 тис., у болотах - 12 тис., у річках - більш як 2 тис. куб. км. Але прісної води - тільки 2,5% від усієї маси води (47 тис. куб. км), до того ж понад 2/3 її законсервовано в льодовиках і сніжниках.

 Потреби у кислій воді постійно зростають; її щорічне споживання становить більш  як 4000 куб. км. Нерівномірне розміщення водних ресурсів пояснюється кліматичними та рельєфними особливостями території. Третина суходолу вже зараз відчуває нестачу води. Великі річки та озера часто знаходяться на малообжитих територіях, як наприклад Амазонка, річки Росії та Канади, що впадають у Північний Льодовитий океан.

 Проблема  нестачі води в густозаселених регіонах земної кулі пов'язана також із значним  забрудненням вод річок і озер унаслідок господарської діяльності. Брудна вода стає непридатною для  побутових, господарських, рекреаційних потреб. Процес забруднення вод особливо інтенсивно розвивається в останні 20-30 років. До цього проблеми, пов'язані з забрудненням вод, мали локальний характер. Нині проблема водозабезпечення стала однією з найбільших проблем людства.

 Основними споживачами прісної води є сільське господарство (63%), промисловість (27%), комунальне господарство (7%) і транспорт. Для раціонального використання водних ресурсів у світі збудовано понад 16000 водосховищ, потужні іригаційні системи. Поки що слабо використовується енергетичний потенціал річок (на 15-20%).

 5. Ресурси Світового  океану.

 Світовий  океан - джерело важливих для людства  ресурсів. У ньому мешкають численні види тварин, а його води, дно і  надра багаті на мінеральну сировину. Величезним є значення океану для  транспорту й реакції (відповідно, можна говорити про реакційні та транспортні ресурси).

 Біологічні  ресурси. Вчені вважають, що цих ресурсів вистачить, щоби прогодувати 30 млрд. осіб. Частка риби становить 80% усієї морської біомаси. Решта останньої припадає на молюсків (кальмарів, мідій, устриць), ракоподібних (крабів, омарів, креветок), мізерна частка - на водорості. Щорічно виловлюється 85-90 млн. тонн риби, молюсків та інших морепродуктів; цим людство забезпечує до 20% своїх потреб у білках тваринного походження.

 У Світовому океані, як і на суходолі, є високо- та малопродуктивні площі. Високопродуктивні - це води шельфової зони (до 200 м), де багато сонячного світла, кисню та органічних речовин - планктону. Бідні на органічне життя - океанічні простори, продуктивність яких знаходиться на рівні пустель. В останні роки поширилося розведення деяких видів організмів на морських плантаціях і фермах (аква- та марикультури).

 Мінеральні  ресурси океану поділяються на:

 · ресурси  вод (у морській воді є майже всі  хімічні елементи; крім того, з неї щорічно видобувають мільйони куб. м прісної води);

 · ресурси  дна: залізомарганцеві конкреції, рудоносні  мули, донні розсипи;

 · ресурси  надр: 90% усіх корисних копалин, що видобуваються  з морського дна, становлять нафта  і газ. У 1990 році їхня частка наблизилася до 1/3 від загальносвітового видобутку. Прикладом морської нафто-індустрії є Перська, Венесуельська, Мексиканська затоки, шельф Північного моря.

 Енергетичні ресурси. Уже діють електростанції, які працюють на енергії припливів та відпливів. Вони є у Франції, Росії, КНР. У деяких країнах світу розробляються і вже частково реалізуються проекти з використання енергії течій і хвиль.  
 

 6. Рекреаційні ресурси.

 Рекреаційні ресурси - сукупність природних та антропогенних  об'єктів і явищ, що їх можна використовувати для відпочинку, лікування й туризму. Природні рекреаційні ресурси - це особливості природи, природні та природно-технічні геосистеми, об'єкти і явища природи, їхні компоненти й властивості, природоохоронні об'єкти, пам'ятки історії, архітектури, етнографічні особливості території.

 Рекреаційні ресурси океанів і морів характеризуються значною різноманітністю. До основних рекреаційно-туристських берегових  районів належать: в Атлантичному океані - Середземноморське узбережжя Південної Європи та Північної Африки, узбережжя Біскайської затоки, Північного, Балтійського та Чорного морів півострова Флорида, островів Куба, Гаїті, Багамських, райони міст міських агломерацій Атлантичного узбережжя Північної та Південної Америки; у Тихому океані - Гавайські острови і східне узбережжя Австралії, острів Хайнань (Китай), узбережжя Японського моря, райони міст і міських агломерацій Тихоокеанського узбережжя Північної та Південної Америки; в Індійському океані - острів Шрі-Ланка, райони прибережних міських агломерацій Індії, східне узбережжя острова Мадагаскар. Нині поширення набувають туристські подорожі на кораблях (круїзи), підводне полювання, спортивне рибальство, віндсерфінг, подорожі на вітрильниках, яхтах, катамаранах, мисливські сафарі, відвідування значних спортивних культурних подій.

 Загальний обсяг світових рекреаційних ресурсів не може бути визначений повністю якісно або кількісно. Для оцінки світових рекреаційних ресурсів треба враховувати  географічне положення, особливості  клімату і ландшафтів. До основних видів рекреаційних ресурсів належать: узбережжя теплих морів; береги річок, озер і водосховищ; лісові та лучні масиви; передгір'я та гірські країни; міста - столичні та історичні центри; міста-курорти або курортні місцевості; релігійно-культові комплекси та окремі споруди, розташовані поза межами населених пунктів; давні міста, фортифікаційні споруди (печерні міста, фортеці тощо), каменярні.

 На  характер використання рекреаційних ресурсів надзвичайно сильно впливає екологічний  стан території - чистота або забруднення вод, повітря, ґрунтів, порядок чи безладдя в соціально-політичному житті суспільства, економіці країни. Нині до найболючіших екологічних проблем багатьох держав світу слід віднести забрудненість повітря, поверхневих вод, морів і океанів, тероризм, осередки великих і малих воєнних конфліктів, що не припиняються.

 Раціональне використання рекреаційних ресурсів є  дуже вигідним бізнесом, бо, не потребуючи значних капіталовкладень, приносить  швидкий і значний прибуток. Тому в багатьох країнах до рекреації залучають як приватний, так і державний капітал. Дуже великого значення для залучення туристів набуває рівень розвитку сфери обслуговування, тому провідні місця у світовому туризмі здебільшого належать розвиненим країнам. Щороку Іспанію відвідує понад 50 млн. іноземних туристів, Італію - до 35 млн., Францію і США до 30 млн., Канаду, Великобританію, Японію - до 20 млн. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 Висновок

 Слово “ресурс” означає запас, тобто те, що може бути використано у господарській  діяльності людиною. Отже, під природними ресурсами розуміють компоненти і сили природи, які безпосередньо використовуються у виробництві чи іншій діяльності і є сировиною, або джерелом енергії.

 Природні  ресурси, на відміну від природних  умов, беруть безпосередню участь у матеріальному виробництві й невиробничій діяльності. У своїх працях А.А. Мінц визначає природні умови як тіла і сили природи, що при певному рівні розвитку продуктивних сил суттєві для життя й діяльності людського суспільства, а природні ресурси – як тіла і сили природи, що на певному рівні розвитку продуктивних сил можуть використовуватись для задоволення потреб людського суспільства у формі безпосередньої участі в матеріальній діяльності.

   Наявність природних ресурсів  є головною умовою розміщення продуктивних сил на даній території. Кількість, якість і поєднання ресурсів визначають природно-ресурсний потенціал території, який є важливим фактором розміщення населення і господарської діяльності. При освоєнні значних джерел природних ресурсів виникають великі промислові центри, формуються господарські комплекси та економічні райони. Природно-ресурсний потенціал району здійснює вплив на його ринкову спеціалізацію, місце в територіальному поділі праці, міжнародний рейтинг країни.

   Отже, наявність тих чи інших природних умов, і особливо природних ресурсів, може бути стимулом, поштовхом для розвитку економіки країни, але не завжди. Останнім часом виокремилась і така тенденція: чим вище рівень розвитку виробництва у країні, тим менше він залежить від ресурсного фактора (наприклад, Японія).

   Сучасний розвиток цивілізації характеризується тим, що дедалі більша частина природних умов перетворюється на природні ресурси. Сьогодні сонячне тепло, внутрішнє тепло Землі, опади, клімат і рельєф частіше розглядаються для життєдіяльності людини як природний ресурс, ніж природні умови. 

 Список  використаних джерел

 1. Доценко Ю.М., Мішогл Г.О. "Економічна і соціальна географія світу", Київ-2000р.

 2. Топузов О.М., Тименко Л.В. "Економічна і соціальна географія світу": Підручник для 10 кл.

 3. Голиков А. П., Олійник Я. Б., Степаненко А. В. Вступ до економічної і соціальної географії: Підручник. — К.: Либідь, 1997. — 320 с.

 4. Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред. Є. П. Качана. — К.: Вища школа, 1998. — С. 4—10.

 5. Інтернет.