Профілактичні протипожежні заходи в лікувальному закладі. Засоби пожежогасіння та порядок їх використання

Р Е Ф Е  Р А Т

                     Профілактичні протипожежні заходи в лікувальному закладі. Засоби пожежогасіння та порядок їх використання.

Вступ

Перевірити наявність  слухачів. Оголосити тему, учбові цілі і навчальні питання та порядок їх відпрацювання.

Пожежна безпека в  повинна забезпечуватись шляхом проведення організаційних, технічних  та інших заходів, спрямованих на попередження пожеж, забезпечення безпеки  людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для швидкого виклику пожежних підрозділів та успішного гасіння пожеж. В системі загальнодержавних заходів по захисту населення – проблема протипожежного захисту населення, населених пунктів та об’єктів господарської діяльності займає особливе місце. Це обумовлено тим, що вражаюча дія пожеж на людей, техніку та будівлі дуже велика.

В мирний час пожежі уносять  щорічно сотні людських життів. Матеріальні  збитки величезні. Із року в рік в області виникає приблизно 1500-1800 пожеж, гине приблизно    120 чоловік.

Причини виникнення пожеж:

• 60-70% в наслідок недбалості;
• 10% ігри дітей;
• 5% несправність газо -, електропечей;
• 20% несправність електропроводки.

        І. Загальні вимоги пожежної безпеки для територій, будівель, приміщень, споруд. Загальні вимоги пожежної безпеки щодо об’єктів різного призначення.

Згідно з Законом  України “Про цивільну оборону України” кожен має право на захист свого  життя та здоров’я від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійних лих і вимагати гарантій забезпечення реалізації цього права від Кабінету Міністрів України, Міністерств і інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрації, органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування.

Однією із завдань  покладених на цивільну оборону України  є – захист населення від наслідків  аварій, катастроф, великих пожеж, стихійних  лих і застосування засобів ураження.

Забезпечення пожежної безпеки є невід’ємною частиною державної діяльності по охороні  життя і здоров’я людей національного  багатства і оточуючого природного середовища.

Щоб зрозуміти загальні правові, економічні і соціальні  основи забезпечення пожежної безпеки на території України необхідно ознайомитись з Законом України “Про пожежну безпеку”. Він введений в дію Постановою Верховної ради України 17 грудня 1993 року № 3747-ХІІ.

Цей Закон також регулює  відношення державних органів, юридичних і фізичних осіб в цій галузі незалежно від виду їх діяльності і форм власності.

Правовою основою діяльності в галузі пожежної безпеки є:

• Конституція України;
• Законом України “Про пожежну безпеку”;

• інші Закони України, Постанови Верховної ради, Накази і Розпорядження Президента України, Декрети, Постанови і Розпорядження Кабінету Міністрів України, рішення органів державної виконавчої влади, місцевого і регіонального самоврядування, прийняті в межах їх компетенції. 

Забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ та організацій покладається на їх керівників і уповноважених ними осіб, якщо інше непередбачено відповідним договором.

Забезпечення пожежної безпеки при проектуванні та забудові населених пунктів, будівництві, розширенні, реконструкції та технічному переоснащенні підприємств, будівель і споруд покладається на органи архітектури, замовників, забудовників, проекті та будівельні організації.

Забезпечення пожежної безпеки в житлових приміщеннях  державного, громадського житлового  фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів покладається на квартиронаймачів і власників, а в житлових будинках приватного житлового фонду та інших спорудах, на дачах і садових ділянках -  на їх власників або наймачів, якщо це обумовлено договором найму.

Міністерство надзвичайних ситуацій України забезпечує:

• здійснення державного пожежного нагляду, пожежної охорони населених пунктів і об’єктів, координує діяльність міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади з питань удосконалення пожежної охорони;
• одержує безкоштовно від міністерств, інших органів державної  виконавчої влади, органів місцевого та регіонального самоврядування, підприємств, установ та організацій інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань;
• залучає для розроблення актуальних проблем пожежної безпеки, проведення консультацій та експертиз вищі навчальні заклади та інші установи, а також окремих учених, висококваліфікованих фахівців.

Обов’язки підприємств, установ та організацій

щодо забезпечення пожежної безпеки

Власники підприємств, установ та організацій або уповноважені ними органи, а також орендарі зобов’язані:

• розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки, впроваджувати досягнення науки і техніки, позитивний досвід;
• відповідно до нормативних актів з пожежної безпеки розробляти і затверджувати положення, інструкції, інші нормативні акти, що діють у межах підприємства, установи та організації, здійснювати постійних контроль за їх додержанням;
• забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог Приписів і Постанов органів державного пожежного нагляду;
• організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо їх забезпечення;
• у разі відсутності в нормативних актах вимог, необхідних для забезпечення пожежної безпеки, вживати відповідних заходів, погоджуючи їх з органами державного пожежного нагляду;
• утримувати в справному стані засоби протипожежного захисту і зв’язку, пожежну техніку обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням;
• створювати у разі потреби відповідно до встановленого порядку підрозділи пожежної охорони та необхідну для їх функціонування матеріально-технічну базу;
• подавати на вимогу державної пожежної охорони відомості документу про стан пожежної безпеки об’єктів і продукції, що ними виробляється;
• здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж і використання для цієї мети виробничої автоматики;
• своєчасно інформувати пожежну охорону про несправність пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання, а також про закриття доріг і проїздів на своїй території;
• проводити службове розслідування випадків пожеж.

Підприємства, установи та організації незалежно від  форм власності, які виробляють продукцію протипожежного призначення та надають послуги, пов’язані з запобіганням або ліквідацією пожеж, звільняються від сплати податків на прибуток у межах обсягу виконаних робіт.

Підприємства, установи та організації, які мають або  утримують пожежні команди з  виїзною пожежною технікою, частково звільняються від сплати податків на прибуток (50% коштів, що  витрачаються на утримання цих команд).

На підприємстві, в  установі та організації з кількістю  працюючих 50 і більше чоловік рішенням трудового колективу може створюватися пожежно-технічна комісія. У виняткових випадках її функції може виконувати комісія з охорони праці. Типове Положення про пожежно-технічну комісію затверджується Міністерством надзвичайних ситуацій України.

Обов’язки громадян щодо забезпечення пожежної безпеки

Громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які перебувають на території  України зобов’язані:

• виконувати правила пожежної безпеки, забезпечувати будівлі, які їм належать на праві особистої власності, первинними засобами гасіння пожеж і протипожежним інвентарем, виховувати у дітей обережність у поводженні з вогнем;
• повідомляти пожежну охорону про виникнення пожежі та вживати заходів до її ліквідації, рятування людей і майна.

Державний пожежний нагляд за станом пожежної безпеки в населених пунктах і на об’єктах незалежно від форм власності здійснюється відповідно до чинного законодавства державною пожежною охороною в порядку, встановлюваному Кабінетом Міністрів України.

Органи державного пожежного  нагляду не залежать від будь-яких господарських органів,  об’єднань громадян, політичних формувань, органів державної виконавчої влади, органів місцевого та регіонального самоврядування.

Органи державного пожежного  нагляду відповідно до покладених на них завдань:

• розробляють з участю заінтересованих міністерств та інших центральних органів державної виконавчої влади і затверджують загальнодержавні правила пожежної безпеки, обов’язкові для всіх підприємств, установ, організацій та громадян;
• погоджують проекти державних і галузевих стандартів, норм,  правил, технічних умов та інших нормативно-технічних документів, що стосуються забезпечення пожежної безпеки, а також проектні рішення на які не встановлено норми і правила;
• встановлюють порядок опрацювання і затвердження положень, інструкцій та інших нормативних актів з питань пожежної безпеки, що діють на підприємстві, в установі та організації, розробляють типові документи з цих питань;
• здійснюють контроль за додержанням вимог актів законодавства з питань пожежної безпеки керівниками центральних органів державної виконавчої влади, структурних підрозділів Ради Міністрів Республіки Крим, місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого та регіонального самоврядування, керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ та організацій, а також громадянами;
• проводять згідно з чинним законодавством перевірки і дізнання за повідомленнями та заявами про злочини, пов’язані з пожежами та порушеннями правил пожежної безпеки.

Посадові особи органів  державного пожежного нагляду є державними інспекторами з пожежного нагляду.

Державні інспектори з пожежного нагляду мають  право:

• проводити в будь-який час у присутності власника чи його представника пожежно-технічні обстеження і перевірки підприємств, установ, організацій, будівель, споруд, новобудов та інших підконтрольних об’єктів незалежно від форм власності, одержувати від власника необхідні пояснення, матеріали та інформацію;
• давати (надсилати) керівникам центральних органів державної виконавчої влади, структурних підрозділів Ради Міністрів Республіки Крим, місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого та регіонального самоврядування, керівникам та іншим посадовим особам підприємств, установ та організацій, а також громадянам обов’язкові для виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків з питань пожежної безпеки.

У разі порушення правил пожежної безпеки, що створює загрозу  виникнення пожежі або перешкоджає  її гасінню та евакуації людей, а  також у випадках випуску пожежонебезпечної  продукції, систем і засобів протипожежного захисту з відхиленням від стандартів чи технічних умов або у разі їх відсутності припиняти чи забороняти роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатацію будівель, споруд, окремих приміщень, опалювальних приладів, дільниць електричної мережі, проведення пожежонебезпечних робіт, випуск та реалізацію пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, дію виданих дозволів на право проведення робіт;

• здійснювати контроль за виконанням протипожежних вимог, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час проектування, будівництва, реконструкції, розширення чи технічного переоснащення, капітального ремонту підприємств, будівель, споруд та інших об’єктів. У разі виявлення порушень забороняти до їх усунення випуск і застосування проектів, зупиняти проведення будівельно-монтажних робіт та вносити пропозиції про припинення фінансування цих робіт;
• притягати до адміністративної відповідальності посадових осіб, інших працівників підприємств, установ, організацій та громадян, винних у порушенні встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконанні приписів, постанов органів державного пожежного  нагляду, використанні пожежної техніки та засобів пожежогасіння не за призначенням;
• застосовувати штрафні санкції до підприємств, установ та організацій за порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконання розпоряджень (приписів) посадових осіб органів державного пожежного нагляду.

Вивчення правил пожежної безпеки

Усі працівники при прийнятті  на роботу і щорічно за місцем роботи проходять інструктажі з питань пожежної безпеки відповідно до Типового положення, затверджуваного Міністерством  внутрішніх справ України.

Особи, яких приймають  на роботу, пов’язану підвищеною пожежною небезпекою, повинні попередньо пройти спеціальне навчання ( пожежно-технічний мінімум). Працівники, зайняті на роботах з підвищеною пожежною небезпекою, один раз на рік проходять перевірку знань відповідних нормативних актів з пожежної безпеки, а посадові особи до початку виконання своїх обов’язків і періодично ( один раз на три роки) проходять навчання і перевірку знань з питань пожежної безпеки.

Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктажу  і перевірки знань з питань пожежної безпеки, забороняється.

Вимоги пожежної безпеки  до додержання приміщень та обладнання лікувального закладу із стаціонаром

У багатоповерхових лікарнях палати для важкохворих і дітей мають  розміщуватись на нижніх поверхах. Палати для дітей до семи років  – не вище другого (за винятком випадків обумовлених будівельними нормами).

Приміщення лікарні з постійним  перебуванням важкохворих, не здатних  самостійно пересуватись, повинні забезпечуватись  ношами з розрахунку одні ноші на 5 пацієнтів. При цьому палатні відділення, операційні, процедурні кабінети заборонено розміщувати в підвальних приміщеннях та на цокольних поверхах.

Відстань між ліжками у лікарняних палатах має становити не менше 0,8 м, ширина центрального основного  проходу – не менше 1,2 м. Меблі  у лікарняних приміщеннях не повинні захарчувати виходи та проходи.

Подача кисню хворим  повинна  здійснюватись, як правило централізовано, з установленням балонів (не більше 10) за межами будівлі лікувального закладу  у прибудовах з негорючих матеріалів або з центрального кисневого пункту (коли кількість балонів понад 10). Допускається встановлювати один кисневий балон біля зовнішньої негорючої стіни біля будівлі закладу у металевій шафі. Центральний кисневий пункт слід розміщувати в будівлі, що стоїть окремо, на відстані не менше 25 м від будівель з постійним перебуванням хворих.

За відсутності централізованого постачання киснем порядок користування кисневими подушками визначається наказом (розпорядженням) адміністрації лікувального закладу.

Встановлення кип’ятильників, водонагрівачів і титанів, стерилізація медичних інструментів та перев’язочних матеріалів, прожарювання білизни, а також розігрів парафіну й озокериту допускається лише у спеціально пристосованих для цієї мети приміщеннях. Стерилізатори для кип’ятіння інструментів і перев’язувальних матеріалів повинні мати закриті підігрівники (спіралі). Опорні поверхні стерилізаторів повинні бути не горючими. Стерилізатори з повітряним прошарком між опорною по верхньою та днищем також мають встановлюватись не негорючій основі.

У лабораторіях , на постах відділень, у кабінетах лікарі та старших  медсестер до пускається зберігання не більше 3 кг медикаментів і реактивів, що відноситься легкозаймистих речовин 9ЛЗР) та горючих речовин (ГР) /спирт, ацетон, ефір, тощо/, при цьому тільки в спеціальних негорючих шафах, що замикаються. Під час зберігання повинна враховуватись їхня сумісність.

Матеріали та речовини у коморах, аптечних складських приміщеннях необхідно зберігати суворо за асортиментом, при цьому не допускається спільне зберігання ЛЗР з іншими матеріалами.

 В аптеках які містяться  в будівлях іншого призначення  (в тому числі лікарняних спорудах),загальна  кількість легкозаймистих та горючих медикаментів, реактивів (спирти, ефіри, тощо) не повинна перевищувати 100 кг.

 В аптеках допускається зберігати  не більше двох балонів з  киснем, які повинні бути уміщенні  у вертикальному положенні в  спеціальних гніздах та надійно  закріплені.

Архівосховища рентгенівської плівки мілкістю понад 300 кг повинні розміщуватись в окремо  розташованих будівлях. Відстань від архівосховищ до сусідніх будівель має бути не менше 15 м. Якщо плівки менше 300 кг, дозволяється розміщення архівосховища в приміщення будівель лікувальних закладів, вигороджених протипожежними стінами та перекриттям 1-го типу.

Адміністрація диспансеру (черговий лікар) щодня після закінчення виписки  хворих повідомляти місцеву пожежну  частину про кількість хворих, котрі перебувають у кожній будівлі  закладу.

У будівлях лікувального закладу не допускається:

- розміщувати в корпусах з палатами для хворих приміщення, не пов’язані з лікувальними  процесами (крім визначених нормами проектування) або здавати  приміщення в оренду під інше призначення;

- здійснювати подачу кисню у  лікарняні палати за допомогою гумових та пластмасових трубок, а також трубопроводами, котрі мають нещільні місця у з’єднаннях; прокладати киснепроводи в підвалах, підпіллях, каналах, а також під будівлями і спорудами;

- розміщувати в підвальних та  цокольних поверхах майстерні,  склади, комори для зберігання пожежовибухонебезпечних речовин і матеріалів, а також КЗР та ГР;

- використовувати керогази, гасниці, примуси для стерилізації медичних інструментів; підігрівати парафін і озокерит безпосередньо на вогні (слід застосовувати спеціальні підігрівники);

- встановлювати ліжка в коридорах, холах та інших шляхах евакуації;

- користуватись прасками, електроплитками, іншими електронагрівальними приладами у лікарняних палатах та інших приміщеннях, де перебувають хворі (мають бути виділені спеціальні приміщення);

ІІ. Загальні вимоги пожежної безпеки під час пожежогасіння при виконання заходів з цивільного захисту.

Організація боротьби з  пожежами, які можуть виникнути у  разі надзвичайної ситуації, є одним  із основних завдань цивільної оборони.

Ії ефективне рішення забезпечується за рахунок завчасного проведення комплексу організаційно-технічних заходів протипожежного захисту.

Основними напрямками удосконалення  протипожежного захисту є:

• удосконалення технічного забезпечення сил протипожежного захисту з урахуванням специфіки роботи в умовах великого міста, в будинках підвищеної поверховості;
• створення і підтримка в постійної готовності об’єктових сил протипожежного захисту;
• підвищення ефективності нагляду за реалізацією мір протипожежної безпеки при формуванні містобудівної політики міста;
• провадження при новому будівництві, реконструкції будинків та споруд в містах і других населених пунктах  будівельних матеріалів з підвищеної протипожежної стійкості;
• удосконалення  системи підготовки професійних, об’єктових та  громадських сил протипожежного захисту;
• організація регулярного моніторингу стану заходів протипожежної безпеки  на об’єктах і житловий зоні;
• створення ефективних систем технологічного контролю і діагностики виникнення пожеж та провадження автоматичних засобів сигналізації і пожежогасіння;
• створення та провадження інформаційно-аналітичних системи про поточний стан безпеки об’єктів;
• проведення комплексних заходів на пожежо-, вибухонебезпечних об’єктах      (безумовне дотримання норм технологічних регламентів, розробка планів локалізації аварійних ситуацій і ліквідації аварій та інше).

Аналіз надзвичайних ситуацій, зв’язаних с пожежами і  вибухами, показує,  що в більшої  частині вони з’являються техногенного характеру.

Ризик їх виникнення на Україні  і подальшому зберігається високим. Особливо для Донецької, Луганської, Дніпропетровської, Львівської, Запорізької, Полтавської, Черкаської областей та міста Києва.

Основними проблемами забезпечення пожежо-, вибухонебезпечності 

з’являються:

• підвищення дисципліни робочого персоналу пожежонебезпечних об’єктів і населення;
• застосування більш прогресивних технологій з метою попередження промислових пожеж, захисту людей та навколишнього середовища;
• закінчення  ресурсів обладнання систем, важливих для пожежної безпеки,, відсутність обґрунтованих методик по управлінню ресурсними характеристиками обладнання;
• максимальне можливе зменшення об’ємів легкозаймаючих   речовин на пожежо-, вибухонебезпечних об’єктах.

Вогнегасні речовини – це речовини, котрі при уведенні у зону згорання припиняють процес горіння. Таких речовин в природі  багато, але для гасіння пожеж використовують тільки ті, котрі мають високу ефективність гасіння при мінімальних витратах, безпечні для людини при використанні та зберіганні, прості в застосуванні тощо.

Основними сучасними вогнегасними речовинами, які використовують на практиці пожежогасіння є:

• вода;
• поверхньоактивні речовини (пар);
• піни;
• порошки;
• вуглекислота;
• інертні гази;
• галоїдировані вуглеводні.

Вода найбільш розповсюджений вогнегасний засіб у силу своєї доступності.

Вона володіє високим охолоджуючим ефектом та має здатність змочувати  палаючі поверхні, завдяки чому знижується або повністю зникає вірогідність займання.

Багато які горючі рідини (нижчі  спирти, альдегіди, органічні кислоти  та інші) добре розчиняються у воді зі створенням менш горючих або негорючих розчинів. Найбільший ефект досягається при поданні води на гасіння, у розпиленому стані. При цьому знижується витрата води, мінімально зволожується і псуються матеріали, знижується температура, осаджується дим у приміщенні.

Тому, в залежності від обстановки, на пожежах воду подають у вигляді  суцільних і розпилений струменів  тощо.

Вода, як вогнегасна речовина не пожеж  застосовуватись для гасіння:

• металевого натрію, калію, магнію (при попаданні води на палаючі поверхні цих металів виділяється водень, у наслідок чого здійснюється “розкидування” палаючих частин і збільшується розмір пожежі);
• матеріалів, які зберігаються сукупно з карбідом кальцію і негашеним вапном (при попаданні на карбід кальцію виділяється ацетилен, він горючий. При попаданні води на вапно виділяється тепло);
• електроустаткувань і апаратів, які знаходяться під напругою, тому що при цьому можливі короткі замикання дротів, ураження людей струмом.

 Не дає ефекту  і гасіння водою легкозаймистих рідин (бензин, газ), які знаходяться у великих кількостях у резервуарах.

Щоб знизити поверхневий  натяг води, який знижує вогнегасну здатність і збільшити її здібність  проникати в середину твердих  органічних речовин, в ній розчиняють певну кількість поверхневодоактивних речовин (ПАР).

В наслідок чого витрати  води на гасіння деяких речовин зменшуються  на 30-50%. Особливо це характерно при  гасінні волокнистих матеріалів, торфу та інших.

Для прикладу можна привести деякі речовини, які застосовуються - як змочувателі:

• змочуватель ДБ  - 0,2-0,25% розчин;
• сульфанол НП – 1 – 0,3-0,5% розчин;
• сульфанол НП 5 – 0,3-0,5 % розчин;
• сульфанол Б – 1,5-1,8% розчин;
• некаль НБ – 0,7-0,8% розчин.

Допоміжні речовини:

• ОП – 7 – 1,5-2% розчин;
• ОП – 10 – 1,5-2% розчин;
• Емульгатор ОП – 4 – 1,95-2,1% розчин.

Недолік  ПАР є те, що більшість з них розчиняються у воді підвищеної температури (до 40^оС), а концентровані розчини їх згущуються при зниженні температури.

Вогнегасні  піни

Це універсальний і достатньо ефективний засіб гасіння пожежі.

Зараз у практиці пожежогасіння застосовується повітряно-механічна піна. Нею можна гасити рідкі та тверді горючі речовини, за виключенням тих хто взаємодіє з водою.

Вогнегасна ефективність повітряно-механічної піни залежить від її кратності – тобто відношення об’єму піни до об’єму розчину, з якого вона здобута.

Розрізняють піни низької (до 10), середньої (10-200) і великої кратності (більше 200).

Піни низької кратності  володіють високою стійкістю, але  чутливі до засобу нанесення їх на поверхню. Ефективність підвищується. Коли піна повільно стікає на палаючу поверхню. Якщо падає різко – то ефект знижується.

Піни середньої кратності  ефективні при гасінні нафтопродуктів, які знаходяться у резервуарах. Такі піни не викликають помітного змішування з нафтопродуктами при будь-якому способі подання у резервуар.

Піни високою кратності  малостійкі та легкі. При ліквідації палання нафтопродуктів, така піна виноситься міцними конвективними  потоками із зони пожежі. Спостерігалося горіння нафтопродуктів під піною, із-за великого змісту у піні повітря.

Такі піни ефективні  при гасінні пожеж у підвалах, трюмах та інших приміщеннях.

Для здобуття піни використовують піноутворювачі: ПО-1, ПО-1А, ПО-1Д, ПО-6, ПО-11.

 Вогнегасні порошки

Порошки знаходять все  більше застосування у практиці пожежогасіння.

Вогнегасні суміші ПСБ, ПФ, ПС-1, СІ-2 – порошки із складним хімічним складом.

Вогнегасна ефективність порошків залежить від хімічного  складу, розміру гранул, текучості, розпилення насипної маси. Порошки не токсичні, не електропровідні, не корозійної активні.