Рельєф як рекреаційний ресурс

                                              Вступ

Найпоширеніше визначення рельєфу  трактує його як «суспільність нерівностей (форм) земної поверхні,що утворюються  на межі літосфери з атмосферою та гідросферою»

Досить часто в туристичній  літературі ототожнюються поняття»рельєф»  і «ландшафт»,хоча рельєф є лише однією з багатьох складових ландшафту.При цьому він виступає цілком самостійним рекреаційним ресурсом(гірські вершини,каньйони,печери,скелі і т.п.)

Рельєф України досить різноманітний. На рівнинній території України, що є частиною великої Східноєвропейської рівнини, чергуються низовини і височини. На її заході підносяться гірські  пасма Українських Карпат, на крайньому  півдні височать пасма Кримських  гір.

   Поверхня території України  формувалася протягом багатьох  геологічних епох. На її розвиток  вплинули новітні (сучасні) тектонічні  рухи, давні зледеніння і відкладання  лесів (жовтувата пориста порода, що утворилась в льодовиковий  період), коливання рівня моря, ерозійна  робота річок і вітру, господарська  діяльність людини.

   70 % сучасної поверхні України  займають низовини, 25 % – це височини  і тільки 5 % – гори.

   Низовини, височини і гори  неоднакові за висотою і формами  рельєфу. 

   Піднятість рівнинної частини  території України над рівнем  моря становить у середньому 175 м. На Азово-Чорноморському узбережжі  абсолютні висоти коливаються  в межах 10-15 м, на височинах  – 300-400 м. Гірські хребти досягають  1700-2000 м, і найвищою точкою всієї  України є гора Говерла (2061 м) в Українських Карпатах.

1.Рельєф як рекреаційний  ресурс

1.1 Рельєф України

Територія України має загалом  рівнинний характер поверхні: 70% її займають низовини і 25% — височини. Лише 5% на крайньому півдні і заході зайняті горами. Абсолютні висоти території коливаються від 10 м (узбережжя  Чорного й Азовського морів) до 2061 м (г. Говерла).

    Такий характер рельєфу зумовлений тривалою історією геологічного розвитку території, взаємною діяльністю внутрішніх і зовнішніх сил Землі. Найбільші і великі форми рельєфу утворилися, головним чином, внаслідок внутрішніх процесів. Вони мають зв'язок з основними тектонічними структурами. До найбільших форм рельєфу належать Східноєвропейська рівнина, Карпати і Кримські гори, до великих — розташовані в їх межах окремі низовини, височини, гірські хребти і масиви.

Поверхня даних одиниць рельєфу  ускладнюється меншими формами, створеними переважно зовнішніми процесами  — роботою давніх льодовиків і  талих льодовикових вод, тимчасових і постійних водотоків, підземних  вод, вітру, діяльністю людини. Такими формами рельєфу, зокрема, є: горби, пасма, кряжі, гори-останці, відроги  хребтів, річкові долини з терасами, яри, балки, карстові лійки і печери, зсуви, кар'єри і терикони в місцях гірничих розробок і т. д.

    Абсолютна більшість території України лежить на південному заході великої Східноєвропейської рівнини, в основі якої залягає давня платформа з цією ж назвою. Середня висота рівнинної частини України становить 175 м над рівнем моря, найвищі її точки знаходяться на заході. Це — г .Берда (515 м) на невеликій Хотпинській височині (у межиріччі Дністра і Пруту) і г. Камула (471 м) в Гологорах — західній окраїні Подільської височини.

Північну частину України займає Поліська низовина. Її західна частина  лежить у межах Волино-Подільської  плити, середня — Українського щита, а східна (на лівому березі Дніпра) —  Дніпровсько-Донецької западини. Пересічні  висоти 150-200 м, максимальна — 316 м  у межах Словечансько-Овруцького кряжа, якому відповідає брилеве  підняття кристалічних порід щита. Низовина вкрита густою мережею неглибоких річкових долин. Багато форм рельєфу  пов'язані з відкладами льодовика та водно-льодовиковою діяльністю, серед них — Волинське пасмо — смуга невисоких горбів та валів.

1.2 Височини,низовини,гори

Низовини

Па півночі України розташована  Поліська низовина, що має похил  до річок Прип'яті і Дніпра. Рельєф Поліської низовини сформувався під впливом руху льодовика. Тому її висоти не перевищують 200 м, тільки Словечансько-Овруцький кряж, який не був зруйнований льодовиком, піднімається до 316 м. На Поліській низовині є густа річкова сітка. Ділянки між річками мають плоскохвилясту поверхню, на якій є горби і зниження

    Придніпровська низовина розміщена між Дніпром на заході, Середньоросійською височиною на сході, пониззям Десни на півночі і гирлом Самари на півдні. Територія, прилегла до Дніпра, має майже ідеально плоску поверхню з середніми висотами 100-150 м. На північний і південний схід низовина поступово підіймається (найвища точка – 245 м) і стає хвилястою з високими вододілами і крутими схилами річкових долин. 

 З південного заходу до  Українських Карпат прилягає  частина Середньодунайської низовини  – Закарпатська низовина. Вона  слабо похилена на південний  захід і має абсолютні висоти 120-105 м. Поверхню Закарпатської  низовини утворює плоска терасована  долина річки Тиси з її притоками. 

    Причорноморська низовина охоплює широку смугу на півдні України вздовж Чорного та Азовського морів, а також рівнинний Крим. Абсолютні висоти змінюються тут від 210-240 м на заході до 50-80 м на сході. Окремі ділянки поверхні лежать нижче рівня моря. Поверхня Причорноморської низовини дуже розчленована глибокими (до 100 м) долинами річок та балками. Складовою частиною Причорноморської низовини є Північнокримська рівнина, поверхня якої поступово знижується до Сиваша. Абсолютні висоти її не перевищують 40 м над рівнем моря.

Височини

У центральній частині України  розташована найбільша з височин  – Придніпровська, вони лежать в  межиріччі Дніпра і Південного Бугу. В її східній частині виділяється  своєрідний район — Канівські  гори з висотами 230 м.  Придніпровська височина має слабогорбисту поверхню з середніми

висотами 220-240 м. Найвища точка має  позначку 321м. Глибоко розчленована лише східна окраїна височини, що прилягає до Дніпра.

   На південному сході країни  розташована Приазовська височина  з висотами 150-300 м. Найвища точка  – г. Бельмак-Могила, 324 м. 

   У західній частині України  розташовані Подільська та Волинська  височини, поверхні їх дуже розчленовані. Вони розділені рівниною Малого  Полісся. Абсолютні висоти становлять 320-350 м (г. Камула, 471 м).

Подільська височина є однією з  найвищих частин всієї Східноєвропейської рівнини. Абсолютні висоти її перевищують 400 м. Рельєф Поділля дуже розчленований  численними річковими долинами, ярами, балками, глибина яких сягає інколи 150 м. Виділяються в його межах  окремі кряжі, пасма горбів. На більшій  частині території характерними є карстові явища водами та утворення  пустот, печер, карстових лійок). Саме тут знаходиться найдовша гіпсова  печера в світі – Оптимістична.

   Волинська височина підіймається  над рівниною Малого Полісся  в середньому на 30-50 м. Абсолютні  позначки на ній змінюються  від 200 до 300 м. 

   На сході України знаходиться  Донецька височина, її середні  висоти становлять 75-300 м (найвища  точка – г. Могила Мечетна, 367м).

  На територію України заходить південно-західними відрогами Середньоросійська височина. Висота її в межах нашої країни не перевищує 236 м.

   На межиріччі річок Пруту  і Дністра розміщене хвилясте  горбисте пасмо, що утворює  Хотинську височину. З південного  заходу на північний схід височина  тягнеться на 50 км, з середніми  висотами 350-400 м; тут знаходиться  найвища точка рівнинної частини  України – г. Берда (515 м). Височина  складена вапняками, глинами,  гіпсами, поверхня її розчленована  притоками річок Пруту і Дністра,  які мають глибокі долини з  крутими схилами. Більша частина  височини вкрита буковими і  дубово-грабовими лісами.

Гори

Українські, або Східні, Карпати  є частиною великої Карпатської  системи. Це – молоді середньовисотні гори, що утворилися під час альпійської складчастості. Їх середні висоти коливаються в межах 1200-1600м. Гори складаються з кількох паралельних пасом, що простягаються з північного заходу на південний схід в межах України на 270 км. Гірські пасма мають простягання, близьке до субмеридіонального і називаються Зовнішніми Карпатами (Бескиди, Горгани та Покутсько-Буковинські Карпати), Вододільно-верховинські Карпати, Полонинсько-Чорногірський хребет, Рахівські і Чивчинські гори. Найвищою частиною Українських Карпат є масив Чорногора, де окрім Говерли (2061 м) є ще п'ять двохтисячників – Гутин- Томнатик (2016), Піп-Іван (2022), Бребенескул (2032), Ребра (2010), Петрос (2020). Зручними перевалами в Українських Карпатах є: Ужоцький, Борецький, Вишківський, Яблуницький.

Над рівниною Передкарпаття крутим уступом підіймаються Зовнішніабо  Скибові Карпати. Їх назва пов'язана  з тим, що складки тут насунуті на рівнину, а тому нахилені у північно-східному напрямку. Через це схили хребтів, обернені до Передкарпаття, круті, а  південно-західні – пологі. Поперечні  розломи розділяють у Зовнішніх  Карпатах масиви Бескидів, Горган, Покутсько-Буковинських Карпат. Найвища точка – гора Сивуля (1836м).

   Вододільна-Верховинська область  охоплює центральну знижену частину  Українських Карпат з низькогірним  рельєфом (абсолютні висоти –  600-700 м). Тут проходить основний  вододіл, що розділяє басейни  Дністра і Тиси.

   Полонинсько-Чорногірські  Карпати охоплюють внутрішню  найпіднятішу частину гір. Плоскі  безлісі вершини хребтів тут  називають полонинами. Розділені  долинами річок вони утворюють  окремі масиви. Найвищі серед  них Свидовець і Чорногора,  у яких виражені сліди діяльності  гірських льодовиків, що лежали  тут в епохи зледенінь. На  масиві Чорногора є шість вершин, що мають висоту понад 2000 м. 

   На південь від Білої  Тиси і Черемошу розміщена  область Рахівських і Чивчинських  гір з гострими скелястими  гребенями і слідами четвертинного  зледеніння. Це залишки давнього  гірського масиву, який сформувався  ще в герцинську епоху горотворення.

   Паралельно до Полонинсько-Чорногірських  Карпат простягається Вигорлат-Гутинський  вулканічний хребет, утворений куполами  згаслих вулканів.

                                                Українські Карпати

Кримські гори займають крайній  південь Кримського півострова. Вони простягаються з заходу на схід на 180 км. Виділяються три гірські  пасма: Головне з висотами 1200-1500 м, Внутрішнє з висотами 400-600 м та Зовнішнє з висотами 250-350 м. Схили  пасом асиметричні: південні – круті  і урвисті, північні – пологі Такі асиметричні форми рельєфу називають  куестами. Між куестовими пасмами  в результаті ерозії утворилися зниження.

У рельєфі Кримських гір чітко  виявлені три паралельні пасма, розділені  повздовжніми міжпасмовими зниженнями.

Головне пасмо Кримських гір  найвище. Воно становить суцільний  ланцюг плоских безлісих масивів, що називаються яйлами: Байдарська яйла, Ай-Петринська, Ялтинська, Нікітська, Гурзуфська, Бабуган, Чатирдаг, Демерджі, Довгоруківська, Карабі-яйла. На Бабуган-яйлі знаходиться  найвища точка Кримських гір  – г. Роман-Кош (1545 м). В Криму є  ще чотири вершини з відмітками понад 1500м – Демір-Капу, Зейтін-Кош, Кемаль-Егерек, Еклізі-Бурун. Характерною рисою  Кримських гір, особливо Головного  пасма, де поширені вапнякові породи, є наявність різноманітних карстових  форм рельєфу. Зустрічаються дуже глибокі  провалля, печери. На дні багатьох із них зустрічаються підземні потоки і озера, які є важливим джерелом живлення для річок Криму.

Південний крутий схил Головного пасма  утворює вузьку (від 1 до 12 км) смугу  Південного берега Криму. Між стрімкими  уступами гір і узбережжям моря трапляються  гірські амфітеатри, виходи вулканічних  порід у вигляді куполоподібних піднять — лаколітів (гори Аюдаг, Кастель та ін.), зсуви. Поверхня яйл  складається з вапняків, що сприяє розвитку тут карстових форм рельєфу (лійки, печери, шахти, улоговини, канали та ін.). Кримські печери у вапняках дещо відрізняються від карстових печер у гіпсах на Поділлі. Вони здебільшого короткі, глибокі, мають великі об'єми і значні висоти галерей. З-поміж відомих нині близько 200 карстових порожнин найглибшою є Солдатська (500 м), найдовшою — Червона печера, або Кизил-Коба (13,7 км). Перша знаходиться на Карабі-яйлі, друга — на Довгоруківській яйлі.

   Таким чином рельєф України  надзвичайно різноманітний.

                               Кримські гори. Заповідник Карадаг

2.Рекреаційні ресурси України

2.1 Печери та шахти

Наявність печер і шахт характеризує не всі області України(проявом  картування є також поверхневі форми  рельєфу-вирви,лінійки,понори,озера).Шахт дуже багато.

    За останніми спелеологічними даними найдовші в Європі карстові системи знаходяться в Україні, на Тернопільщині, у межиріччі річок Се-рета, Збруча і Дністра. Чемпіонкою по довжині є гіпсова печера, що носить назву Оптимістична. Загальну довжину її коридорів нині оцінюють у 201 км. Більш точні відомості надати важко, бо внаслідок спелеологіч-них досліджень її офіційні розміри весь час збільшуються у середньому на 1 — З км на рік. Цей велетенський підземний лабірінт спелеологи відкрили у 1966 році. Крім своїх розмірів ця печера має ще одну незвичайну властивість: дуже висо­кий рівень іонізації повітря та мінералів, що її складають. Через це в печері зовсім відсутні бактерії, що могли б спричинити якусь хворобу. З нині відомих печер Оптимістична поступається за розмірами лише Мамонтовій печері, якає найбільшою на Північноамериканському континенті. Загальна довжина коридорів Мамонтової печери дорівнює 341 км.

Серед печер Тернопільскої області  безумовно варто згадати і  печеру Озерну. Крім своїх вражаючих  розмірів (114 км), вона відома також тим, що майже третина її території  заповнена водою. Тут налічується  приблизно 20 підземних озер. Вхід до Озерної печери являє собою величезну  карстову воронку — провалля, діаметр  якого становить 237 м, а глибина  — 13 м. Найбільші підземні галереї  тут мають висоту 18 м.

    Печера Кристалічна відома людям з ХУНІ століття. її було відкрито у 1721 році. Своїми розмірами вона значно поступається двом попереднім, але більш відома широкій публіці. Насамперед через те, що давно відкрита і практично суха, тож дуже зручна для відвідування пересічними туристами. Усі її коридори можна здолати, не одягаючи гідрокостюма. До того ж, вона справедливо вважається найкрасивішою серед українських печер. 

Деякі печери Тернопільщини є не лише природними, а й історичними  пам'ятками. Одну з них народна  пам'ять пов'язує з ім'ям Ус-тима Кармелюка, безстраш-ного-ватажка селянських заворушень початку XIX століття, українського Робіна Гуда. За легендою, печера слугувала йому схованкою. А у порівняно невеликій печері Вертеба було виявлено, що тут понад 6 тисяч років тому мешкали люди.

    Уваги туристів, безумовно, заслуговують і печери Хмельниччини, яка геологічно досить близька до Тернопільщини. Порівняно недавнім відкриттям спелеологів тут стала печера з поетичною назвою Атлантида. Вона належить до типу горизонтальних печер і має три поверхи, поділені на окремі зали та гроти.

Кримські печери не такі великі, як подільські, але вони значно краще  досліджені і більш широко відомі, мабуть, через те, що Крим взагалі  є найбільш популярною зоною туризму  у нашій країні. Утім, якщо вони і  поступаються

І подільським своїми розмірами, то не поступаються красою. Серед цієї групи печер варто перш за все  назвати Червону печеру, або Кизил-Коба, вхід у яку розташований у кількох  кілометрах від селища Перевальне. Печера має декілька поверхів. Вхід у нижні поверхи являє собою  величезну природну арку. У середні  яру-. НГ| си з поверхні можна дістатися  через невеликий трикутний отвір. Тут, недалеко від входу, відвідувач натрапляє на кам'яну стіну, яку  склали люди, що використовували печерні  приміщення 1 700 років тому. Цією стіною вони відокремлювали обжитий простір  від таємничих підземних лабіринтів, тих, що нині приваблюють у Кизил-Коба тисячі спелеологів-спортсменів.

    Особливу увагу любителів підземних мандрівок привертає спелеологіч-ний заповідник на плато Карабі. Це велике — 12 км із заходу на схід і 10 км — із півдня на північ, плоско-V гір'я ховає у собі безліч підземних порожнин. Найбільш відомі з тутешніх печер — Великий Бузлук, печера Ма-міна (на честь відомого вченого-гео-графа), Монастир-Чокрак, Туакська печера, печери Карані і Кара-Мурза та інші. Як ви бачите, навіть простий перелік карстових утворень плато Карабі займає чимале місце. А їх детальний опис є темою для багатьох дуже цікавих книжок.

Місцевість з найбільшою кількістю  печер. На плато Чатир-Даг у Криму  нараховується понад 1000 карстових  вирв та 135 печер, шахт і колодязів. Серед  них - знаменита Бінбаш-Коба (укр. - Тисячеголова) довжиною 110 м, з якою пов'язані численні легенди, Суук-Коба (укр. - Холодна) - 210 м, шахти "Бездонна" глибиною 161 м, "Хід конем" - довжиною до 213 м і глибиною 50-60 м.

- Найдовша печера у вапняках  знаходиться поблизу с Перевальне  Сімферопольського району АР  Крим біля витоків струмка

Червонопечерського. Це печера Червона (Кизил-Коба). Протяжність її численних  горизонтальних та вертикальних ходів  становить 13,7 км.

- Найдовша печера у пісковиках - Страдчанська на Розточчі - 360 м.

- Найглибша печера - Солдатська, розташована  у Кримському масиві Карабі-Яйли. її глибина - 500 м, протяжність  - 2100 м. Дно вкрите глиною та  вапняковими брилами.

- Найпросторіша печера - печера  Озерна на Тернопільщині. При  довжині 114 км вона має об'єм 700 тис. м8 і площу 310 тис. м2.

- Найдовша печера в Україні  - Оптимістична, розташована поблизу  Коралівки в Тернопільській області,  в гіпсах Поділля. У ній розвідано  і закартовано 188 км ходів на  глибині 20 м. Площа - 215 тис. м,  об'єм - 500 тис. м3. Це - найдовша гіпсова  печера у світі.

- Найдоступніша печера для туристів - Кришталева. Вона розташована на  високому скелястому березі Циганки  на околиці Нижнього Кривчого  в Тернопільській області. Усі  її коридори і зали простягаються  майже на 22 км, туристичний маршрут  має 3 км, до неї є зручний  під'їзд, а центральний лабіринт  електрифіковано. Тут багато коридорів,  залів, гротів, стіни і стелі  яких вкриті різнокольоровими  кристалами гіпсу.

- Найбільші печерні утвори-сталактити  є в печері Бузулук-Коба, що  поблизу Бджолиного в Криму,  в її просторому гроті завдовжки  70 м і завглибшки 15 м звисають  багаторічні гірлянди льодових  бурульок-сталактитів до 3 м довжиною. Однак це ще не рекорд. У  печері Червоній (Ки-зил-Коба) в Криму  грандіозні зали прикрашені ажурними  натіками кальциту, довжина окремих  сягає 5-8 м.

Переліки найбільших і найглибших печер України

Найбільші печери України :

Карстова порожнина Карстова область  Місце знаходження Довжина, м

Оптимістична Подільсько-Буковинська  Тернопільська обл. 188 000

Озерна Подільсько-Буковинська  Тернопільська обл. 114 000

Попелюшка Передгірно-Кримська АР Крим 80 000

Кришталева Подільсько-Буковинська  Тернопільська обл. 22 000

Млинки Подільсько-Буковинська  Тернопільська обл. 21000

Червона Гірсько-Кримська АР Крим 13 700

Вертеба Подільсько-Буковинська Тернопільська  обл. 7 820

Буковинка Подільсько-Буковинська  Чернівецька обл. 2 300

Угринь Подільсько-Буковинська  Тернопільська обл. 2 120

Солдатська Подільсько-Буковинська  АР Крим 2 100

Найглибші печери України :

Карстова порожнина Карстова область  Місце знаходження Глибина, м

Солдатська Гірсько-Кримська АР Крим 500

Каскадна Гірсько-Кримська АР Крим 400

Нахімовська Гірсько-Кримська АР Крим 374

Дружба Гірсько-Кримська АР Крим 270

Гвоздецького Гірсько-Кримська АР Крим 191

Еміне-Баїр-Коба Гірсько-Кримська АР Крим 150

Аверкієва Гірсько-Кримська АР Крим 145

Суворовська Гірсько-Кримська АР Крим 140

Бездонна Гірсько-Кримська АР Крим 140

Еміне-Баїр-Хосар Гірсько-Кримська АР Крим 125

В Україні печери мають корозійне  походження; вони виявлені у 10 карстових  областях.

2.2. Регіональні ландшафтні парки України

Регіональні ландшафтні парки, як і  національні природні парки, мають  два основних завдання. Перше із них – це збереження типових та унікальних природних (а також і  історично-культурних) комплексів даної  місцевості, а друге – створення  умов для організованого відпочинку населення. Відмінність у тому, що регіональні ландшафтні парки є  місцевого або регіонального  значення, а не загальнодержавного.

    Це парки:Біловодський,Бокальська коса,Великобурлуцький степ ,Гранітно-степове Побужжя,Диканський,Дніпровські острови,Дністровський,Дністровський каньйон,Донецький Кряж,Загребелля,Знесіння,Зуївський,Ізюмська лука,Кінбурнська Коса,Клебан-Бик,Краматорський,Кременчуцькі плавні,

Мальованка,Меотида,Міжрічинський,Надслучанський,Надсянський,Нижньоворсклянський,Партизанська Слава,Печенізьке поле,Половецький степ,Прип'ять-Стохід,Прудищанський,Сеймський,Тилігульський Мик. обл.,Тилігульський Од. обл.,Трахтемирів.

Опис деяких  регіональних ландшафтних  парків:

Біловодський” регіональний ландшафтний  парк є окрасою Луганщини! Тут  поєднуються штучні та природні ландшафти, тут розкинувся вільний і прекрасний степ! Є на території парку і  лісові насадження. Так, деякі із них  були створені іще за часів діяльності „Особливої експедиції В.В. Докучаєва” у 1892 році.

Бокальська коса – це регіонально  ландшафтний парк місцевого значення, площа якого складає 1550 гектарів і куди включені і суша і акваторія. Розташований у північно-західній частині  Криму.

Великобурлуцький степ – це прекрасне  місце в Україні, де можна насолодитися просторами степу, поспостерігати за птахами, помилуватися чудовими краєвидами і просто відпочити!Тут мешкають бабак, бугай і бугайчик, поважно пересувається болотяна черепаха. Тут на дахах селиться білий лелека і гордо літає чорний шуліка!

Гранітно-степове Побужжя… Володіння  прекрасної української річки –  Південного Бугу! Особливість РЛП Гранітно-степове Побужжя і в тому, що це гірська країна серед українського степу. Тут Південний Буг має кам’янисті береги. Таким чином утворюється каньйоноподібна долина із величними гранітними скелями і бурхливими водограями!

Ізюмська лука – це парк, в якому  ми опиняємося у володіннях прекрасної річки Сіверський Донець. Тут можна  знайти відпочинок для душі, поспілкуватися із природою, послухати, про що гомонять віковічні дерева та, якщо вдасться, поспостерігати за дивакуватими тваринками!

Партизанська слава . Центром парку є меморіальна зона, де знаходяться музей партизанської слави, амфітеатр. Тут проводяться традиційні зустрічі колишніх бійців партизанських загонів і з'єднань, мітинги та святкові ходи. На території парку можна ознайомитися із партизанським арсеналом із землянками, партизанським вогнищем тощо.

У парку збережені природні лісові соснові ландшафти. Дуже мальовничо і гармонійно доповнюють красу парку  лісові озера. Спокійні і загадкові  паркові алеї: велика соснова алея та велике прогулянкове кільце.

Половецький степ.Регіональний ландшафтний парк славиться своїми степами. Це типчаково – ковилові та петрофільні цілинні степи, які є типовими для Північного Приазов’я. На території паку дуже мальовничі ландшафти, які розкинулися у басейні річки Берда та її притоки – річки Темрюк у Донецькій області.

Печенізький поле.На території Печенізького краю тече річка Сіверський Донець – гордість і окраса Харківщини. Ця річка є дуже давньою, адже вона згадується ще давньогрецьким істориком Геродотом. Саме по ній проходила межа між скіфами  та сарматами. Вже створене людиною тут Печенізьке водосховище або Печенізьке море. На лівому березі водосховища і розкинувся регіональний ландшафтний парк «Печенізьке поле».

                                         Висновок

З точки зору рекреалогії рельєф України може бути оцінений як:

1)найкращий,добрий та задовільний  (за типологією Н.Фоменка)-гірський,передгірський,пересічений,височинний,горбистий(близько  50% території)

2)сприятливий для рекреаційного  освоєння:близько 94% державної території  України лежить у межах Східноєвропейської рівнини.Українські карпати і Кримські гори(6,8% території)теж не створюють серйозних перешкод для такого освоєння.

Низовини, височини і гори України  приурочені до різних тектонічних структур, що впливали на розвиток сучасного  рельєфу, поверхню окремих частин території.

70 % сучасної поверхні України  займають низовини, 25 % – це височини  і тільки 5 % – гори.

Низовини, височини і гори неоднакові за висотою і формами рельєфу.

   Піднятість рівнинної частини  території України над рівнем  моря становить у середньому 175 м. На Азово-Чорноморському узбережжі  абсолютні висоти коливаються  в межах 10-15 м, на височинах  – 300-400 м. Гірські хребти досягають  1700-2000 м, і найвищою точкою всієї  України є гора Говерла (2061 м) в Українських Карпатах.

У гірських масивах багато тисяч  років тому утворилися карстові печери і родовища з покладами кам'яної солі. Над родовищами розташовані  соляні озера, які за своїми властивостями  подібні до Мертвого моря в Ізраїлі.

 Кримські гори займають крайній  південь Кримського півострова  і є частиною Кримсько-Кавказької  гірської системи. Сучасного вигляду  Кримські гори набрали в епоху  альпійської складчастості.

                      Список використаної літератури

1. Бейдик О. О. Рекреаційно-туристські ресурси України: методологія та                              методика аналізу, термінологія, районування. - К.: Київ, ун-т, 2001. - 395 с
2. Мироненко Н. С, Твердохлебов И. Т. Рекреационная география. - М.: Изд-во МГУ, 1981. - 207 с.
3. Стафійчук В.І.Рекреологія.Навчальний посібник.-К.:Альтерпрес,2006.-264с.
4. http://www.ukrstart.net/ukr6.htm
5. http://www.celebratelibyapress.com/fisgeo/fisukr/relefgeol/relgeolukr.htm