Роль транснаціональних корпорацій в міжнародних економічних відносинах

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКА  ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

Індивідуальна робота

з дисципліни: фінансова діяльність суб’єктів підприємництва

на тему: «Роль транснаціональних корпорацій в міжнародних економічних відносинах»

Виконала:

студентка групи ФК-08-5

Курбіцька А.А.

Перевірив:

викладач 

Безпала-Павлова Т.В.

Дніпропетровськ – 2011

Зміст

ВСТУП

1. Теоретичні основи ТНК.
2. Особливості розвитку ТНК в сучасних міжнародних відносинах.
3. Правове регулювання діяльності ТНК.

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Вступ

На рубежі XX – XXI ст. транснаціональним корпораціям (ТНК) приділяється багато уваги. Сьогодні немає жодного значного процесу в світовій економіці, що відбувався б без участі ТНК. Вони приймають як пряму, так і опосередковану участь у світових економічних, а також політичних процесах. Хоча ТНК здійснюють свою діяльність у системі світового господарства, їх вплив поширюється і на політичну сферу, що дозволяє розглядати ТНК поряд із державами і міжнародними організаціями.

Загалом дослідження  даної теми у різних дослідників  є досить суперечливим і неоднозначним, тому феномен ТНК і досі є дискусійним  питанням як у спеціалістів, що займаються дослідженням сучасних міжнародних  відносин, так і у керівників держав, а також і у політичних діячів.

Об’єктом дослідження роботи виступають ТНК, оскільки вони відіграють одне з панівних положень у світовій економічній системі. Ще на стадії виникнення ТНК стали об’єктом бурхливих економічних дискусій, а на сучасному етапі розвитку міжнародних економічних відносин вони займають панівне положення загалом завдяки своїй економічній могутності.

Метою даної роботи є вивчення ТНК як суб’єкта світового економічного процесу, що зумовлений рядом як економічних, так і політичних факторів.

Предметом дослідження є  специфіка функціонування, особливості  діяльності ТНК у міжнародних  відносинах, а також тенденції розвитку і їх вплив на світові економічні процеси.

Виходячи з мети творчої роботи сформовані наступні завдання: дослідити передумови виникнення і фактори розміщення, структуру і типи ТНК; проаналізувати вплив науково-технічної революції на їх діяльність; охарактеризувати ТНК у різних аспектах, насамперед у фінансовій, валютно-кредитній.

При написанні роботи використовувались такі методи як економіко-математичний, порівняльний, системно-структурний, статистичний.

1. Теоретичні основи ТНК

Незважаючи  на загальновизначеність величезної ролі і значення ТНК у світі, відсутня єдність у визначенні самого поняття ТНК і критеріїв їхнього виділення. Тут існують різноманітні підходи.

Експерти ООН  при аналізі 650 ТНК керувалися наявністю типових ознак ТНК і брали за вихідний критерій річний оборот не менше 300 млн. доларів. Але тут виникають питання. Наприклад, який відсоток діяльності за рубежем варто розглядати як значний? Також виникає питання про рівень продажів за рубежем, при цьому необхідно звернути увагу на складність розмежування експорту і продажів, здійснюваних іноземними філіями ТНК. Виникає і проблема прибутків, одержуваних за кордоном, який він повинен бути, щоб вважати фірму транснаціональною?

Транснаціоанальні корпорації - це такі підприємства, діяльність яких носить наднаціональний, наддержавний характер і ведуть до створення і управління зв'язків, що робить дуже активний вплив на процеси, що протікають в інших країнах.

З другої половини 80-х років почався  новітній етап глобалізації світового  виробництва. Перший етап продовжувався 30 років, до початку першої світової війни. Другий - 25 років після другої світової війни. Між другим і третім етапами наступає пауза в інтенсивному рості міжнародних прямих інвестицій, що припадає на 70-і і першу половину 80-х років. Кожний етап інтенсивного формування і розвитку транснаціональних підприємств супроводжувався прискореним ростом світової економіки.

Масивне спрямування американського капіталу за кордон і створення там  дочірніх філій почалося незабаром  після другої світової війни. Ця тенденція  наочно ілюструється даними, наведеними в таблиці [3, 55].

Кількість американських іноземних філій , які засновувались

Відбувалася зміна як додаткових сфер, географії й обсягу інвестицій, так і їхньої сутності. Експортований капітал із сфери торгівлі, послуг, портфельних інвестицій став переміщуватись в галузь виробництва.

 Причини виникнення транснаціональних корпорацій дуже різноманітні, але усі вони в тій чи іншій мірі пов'язані з недосконалістю ринку, існуванням обмежень на шляху розвитку міжнародної торгівлі, монопольною владою виробників, валютним контролем, транспортними витратами, розбіжностями в податковому законодавстві.

За організаційною структурою транснаціональні корпорації, як правило, являють собою багатогалузеві концерни. Головна материнська компанія виступає оперативним штабом корпорації. На базі широкомасштабної спеціалізації і кооперування вона здійснює техніко-економічну політику і контроль над діяльністю іноземних компаній і філій.

2. Особливості розвитку ТНК в сучасних міжнародних відносинах

Відмічаючи новітні тенденції  в розвитку ТНК, можна виділити вплив науково-технічного прогресу, інноваційну діяльність, прискорений розвиток продуктивних сил, здійснюваний ними. В останні роки відпала необхідність у надвеликих підприємствах на територіях окремих держав, розрахованих на всесвітній ринок. З'являється можливість створювати підприємства, що випускають ту саму продукцію за однією і тією ж технологією в ряді країн. Уніфікувати виробництво в міжнародному масштабі й організувати спільне виробництво з підприємствами, що знаходяться в різних точках земної кулі і які мають різноманітне національне походження.

Результатом НТР стала сучасна техніка, що дозволяє об'єднувати підприємства, що спеціалізуються на виробництві різноманітних видів продукції, але пов'язаних виробничими зв’язками в рамках однієї корпорації. Раніше такі підприємства належали різним фірмам або були просто самостійними комерційними одиницями. Тепер, вони, підпорядковуючись одній ТНК є складовими частинами загального міжнародного виробничого комплексу.

Важливими досягненнями нового етапу  НТР останньої третини XX століття є також розвиток електроніки, інформатики, біотехнології, виробництва нових композитних матеріалів. У цих умовах змінюються місцями "матеріальний" і "інтелектуальний" фактори виробництва. Так, на складання електронних схем сьогодні 2% витрат йде на первинні матеріали, а 98% на кваліфіковану працю. Нарешті, розвиток супутникового зв'язку, новітніх транспортних засобів і комунікацій формує своєрідний механізм спрямування інформації, що дозволяє підтримувати постійний зв'язок із будь-якої точки світу і сприяє розвитку міжнародних мереж підприємств, пов'язаних між собою єдиним виробничим процесом. Знаходячись у різних країнах, вони можуть управлятися з одного центру і по єдиному плану. Миттєво отримана інформація про виробництво, збут, рентабельность і т.д. на всіх ділянках за допомогою ЕОМ, що перемінили вже п'ять поколінь, і сучасних засобів оптичного і космічного зв'язку сприяє прийняттю вчасного рішення про коригування в глобальному масштабі.

Таким чином, ТНК можуть розміщувати виробництво в будь-якій точці світу - там, де їм вигідно, не обмежуючи себе національними рамками і межами [5, 96].

Принципово новим моментом у  транснаціоналізації капіталу є розширення діяльності ТНК у сфері послуг, особливо наукомістких послуг, що відбиває факт збільшення значення послуг в економіці, а головне - зміна самого характеру послуг, що набуває усе більше виробничого значення. Між товарами і послугами встановлюється більш тісний зв'язок, у силу чого експорт товарів потребує усе більш розвинутої мережі, що складається в основному з послуг. У результаті біля 55 - 60% прямих іноземних інвестицій вкладається в сферу послуг: в оптову і роздрібну торгівлю, банківські послуги, страхування і т.д [4, 85]. Та й самий характер багатьох видів послуг - збіг виробництва і споживання за часом, відсутність необхідності збереження і т.п. - стимулюють зацікавленість компанії до їхнього виробництва.

ТНК проводять ефективну стратегію технологічного розвитку, що означає організацію й інтеграцію роботи функціональних і спеціалізованих груп у процесі реалізації нововведень; постійний аналіз доцільності існуючої структури ринків, функцій, задач, довгостроковий погляд на технологічний розвиток у рамках фірми.

Таким чином, ТНК є одним із головних суб'єктів світового ринку технологій.

Для сучасної світової економіки характерний  навальний процес транснаціоналізації. У цьому процесі рушійною силою виступають ТНК. Вони являють собою господарські об'єднання, що складаються з головної (батьківської, материнської) компанії і іноземних філій.

Економічна й фінансова міць ТНК стрімко зростає: тільки на ТНК  розвинутих країн доводиться 84% загальносвітового вивозу ППІ, 10% світового ВВП і третина світового експорту. Сто найбільших компаній володіють 1,7 трлн. дол. у своїх іноземних філіях, що становить 20% світових іноземних активів. Всі (за винятком двох) представляють промислово розвинуті країни, 30 належить США [5, 96].

Близько 40% світової торгівлі здійснюється в середині ТНК.

У світі в 2010 р. налічувалося близько 80000 ТНК. 1114 ТНК із СНД (10782 структури за рубежем).

ТНК відіграють головну роль в інтернаціоналізації  виробництва, у процесі розширення і поглиблення виробничих зв'язків між підприємствами різних країн. Основною формою експансії ТНК є вивіз капіталу.

Майже всі найбільші ТНК по національній приналежності відносяться до «тріади» - трьох економічних центрів: США, країн ЄС і Японії.

Головну роль у світі відіграють ТНК США.

Активно розвиваються західноєвропейські, японські, канадські ТНК. 500 найбільших іноземних (не американських) компаній загальною вартістю 21 трлн. дол. продали продукції на 6,5 трлн. дол. і мали прибуток у 113 млрд. дол. У цих компаніях зайнято 20,4 млн. працюючих. Ці дані також ілюструють масштаби і вплив ТНК у світовій економіці.

У 20 найбільших ТНК світу входять 7 американських ТНК, 3 японських, 2 німецьких, 2 англо-голландських, 2 швейцарських, по 1 із Великобританії, Нідерландів, Італії і Франції.

В останні роки активно розвивають свою діяльність на світовому ринку  транснаціональні корпорації нових  індустріальних країн. Галузева структура  ТНК достатньо широка. 60% міжнародних  компаній зайняті в сфері виробництва (насамперед вони спеціалізуються на електроніці, автомобілебудуванні, хімічній і фармацевтичній промисловості), 37% - у сфері послуг і 3% - у видобувній промисловості і сільському господарстві (діаграма 1).

Чітко виділяється тенденція збільшення інвестицій у сферу послуг і технологічному виробництві. Одночасно знижується частка у видобувній промисловості, сільському господарстві і ресурсоємкому виробництві.

Показники по Україні досить скромні. Впритул до створення вітчизняної  ТНК підійшли Приватбанк і Укрсиббанк. Структури Приватбанку володіють найбільшою в Україні мережею АЗС «Сентоза», контрольним пакетом акцій НПЗ «Нафтохімік Прикарпаття» і більше 30% акцій НПК «Галичина». Близька для створення ТНК повного циклу й донецька «Систем кепітал Менеджмент», що зосередив контроль над такими гігантами, як «Азовсталь», Єнакіївський металургійний завод, Авдіївський коксохімзавод, що володіє великими пакетами акцій Керченського меткомбінату, Харцизького трубного заводу, об’єднання «Запоріжкокс» [6, 114].

Володіючи величезними капіталами, ТНК активно діють на міжнародних фінансових ринках.

Нові технічні можливості сприяли  посиленню тенденцій до концентрації управління грошово-валютними операціями корпорацій. Корпорація "British Petroleum" є в цьому плані характерним прикладом: компанія перетворила своє центральне казначейство в Англії в банк із численними відділеннями для управління валютними позиціями по торгівлі нафтою, по податкових відрахуваннях на видобуток нафти в Північному морі, операціям хімічних і інших підприємств, покупці засобів виробництва і різноманітних матеріалів.

Переваги, що несуть за собою  іноземні фірми, не вичерпуються кількісними  показниками. Діяльність ТНК змушує адміністрацію місцевих компаній вносити  корективи в технологічний процес, що склався, виділяти більше засобів на підготовку і перекваліфікацію робітників, більше уваги звертати на якість продукції, її дизайн, споживчі властивості.

Слід виділити такі основні  джерела ефективної діяльності ТНК:

• використання переваг володіння природними ресурсами (або доступу до них), капіталом і знаннями;
• можливість оптимального розташування своїх підприємств у різних країнах з урахуванням розмірів їхнього внутрішнього ринку, темпів економічного росту, ціни і кваліфікації робочої сили, цін і доступності інших економічних ресурсів, розвиненості інфраструктури, а також політико-правових факторів, серед яких найважливішим є політична стабільність;
• можливість акумулювання капіталу в рамках усієї системи ТНК, включаючи позикові засоби в країнах розташування іноземних філій;
• використання у своїх цілях фінансових ресурсів усього світу.

Починаючи із середини 20 ст. основна  частина міжнародних прямих інвестицій направлялася в ровинуті країни. Особливо привабливими в цьому відношенні були США і Західна Європа. За останні роки значення регіонів як імпортерів капіталу у формі прямих інвестицій ще більш зросло [7, 85].

За станом на 31 березня 2010 р. на частку США і ЄС прийшлося 60% кумулятивної суми прямих інвестицій за рубежем японських ТНК, проти 35% десятьма роками раніше. В цілому для всіх ТНК в останні роки є типовим витрата 80% міжнародних прямих інвестицій для купівлі чинних підприємств або для злиття з ними. Відповідно тільки 20% міжнародних прямих інвестицій йде на створення нових підприємств.

Однією  з причин зменшення у 2009-2010 р. частки інвестицій у видобувній й обробній галузях є відносне зменшення значення сировини в економіці.

Підводячи підсумок, можна сказати, що ТНК в усе зростаючому ступені перетворюються в двигуни економічного росту, оскільки вони створюють найкращі умови для розкриття можливостей підприємництва, розвитку передової технології і росту кваліфікації робочої сили.

Найбільший  вплив ТНК має на світовий кредитний  ринок і ринок акцій. Вони не тільки активно використовують євродолари як позичальники, але і нарощують їхні резерви, будучи самими помітними власниками депозитів у євродоларах. Що стосується світового ринку акцій, то, по суті, більшість головних на фондових біржах компаній, - це ТНК. Продаючи на іноземних фондових ринках свої акції, випускаючи свої єврооблігації на євроринках і прибігаючи до єврокредитів, ТНК за рахунок цих фінансових джерел можуть фінансувати значну частину своїх капіталовкладень [4, 247].

Транснаціональні  корпорації перетворилися в найбільш активних учасників світового фінансового ринку, діючи на всіх його сегментах. Так, будучи головними експортерами й імпортерами товарів і послуг у світі, ТНК стали значними клієнтами на світовому валютному ринку. Хоча комерційні банки і проводять на цих ринках операції у своїх інтересах, основна маса валютних операцій здійснюється ними з доручення своїх клієнтів, насамперед ТНК.

З розвитком світового  господарства на світовому валютному  ринку з'явилися нові «чинні особи». Валютний ринок розширився за рахунок міжнародної торгівлі, більш активної участі банків у міжбанківському ринку. Для діяльності ТНК і інтеграційних угруповань знадобилися зміни у валютному режимі. Виник євроринок валют - сукупність операцій із валютами, що виступають на вільному світовому валютному ринку поза країною походження. ТНК і інші міжнародні компанії володіють значними сумами у вільно конвертованій валюті, можуть обміняти їх у будь-який час на будь-яку іншу валюту, вкласти гроші в банк будь-якої країни. Маса цих грошей величезна, ТНК намагаються вкладати їх у найбільше стабільні валюти і при найменших змінах курсів ці гроші перетворюються в «гарячі» [3, 126]. ТНК мають накопичення в різних валютах, це веде їхній ризик до мінімуму.

Одне з  головних напрямків діяльності ТНК - вивіз капіталу. Формами вивозу капіталу є прямі і портфельні інвестиції, а також позики і кредити. Найбільш значимими є прямі інвестиції.

Транснаціональні корпорації мобілізують капітал, використовуючи різноманітні джерела усередині  країни і за межею: комерційні банки, місцеві і міжнародні ринки акцій, державні організації і свої власні корпоративні системи у формі внутрішнього прибутку на цілі реінвестування.

Причиною  іноземного інвестування часто стає інтерес до природних ресурсів різноманітних  країн із метою забезпечити гарантоване постачання своїх підприємств сировиною. Так, на базі іноземних інвестицій США одержують всі імпортовані країною фосфати, мідь, олово, 75% марганцевої і залізної руди; Японія - 40% бокситів, 50% нікелю, 60% мідної руди. При цьому постачання з іноземних підприємств ТНК здійснюються за трансфертними цінами, рівень котрих нижче світових [7, 89].

При освоєнні іноземних  джерел сировини на основі прямих інвестицій враховуються розбіжності в екологічних  нормах і стандартах між країнами.

Капіталовкладення в іноземну економіку - активний спосіб стимулювання попиту на вітчизняну продукцію. Це досягається за рахунок того, що, по-перше, за кордоном створюються нові ринки; по-друге, частина експорту ТНК постійно йде на адресу їхніх іноземних філій, і ця гарантована частка складає понад 1/3 експорту Канади, Німеччини, Франції, Швеції, до 1/2 експорту США.

Нарешті, інвестиції, будучи розміщеними усередині національної території іноземних держав, дозволяють фірмі обминути тарифні і нетарифні  бар'єри.

ТНК відносять до категорії міжнародних монополій, відомих уже декілька десятиліть і це не є щось випадкове і довільне. Проте, їхня діяльність істотно відрізняється від монополій, що виникнули у формі картелів, синдикатів, трестів і т.п. Вони, наприклад, не ставлять за ціль формальний поділ сфер впливу і ринків, не діють тільки в сфері обороту. Головна увага приділяється виробництву, орієнтації на іноземні філії і збутові підрозділи [4, 118].

ТНК як міжнародна монополія - реальний показник того, що рівень концентрації капіталу і виробництва переріс національні межі, що вони стали займати пануючі позиції не тільки в національній, але й у світовій економіці.

У цьому плані ТНК можна розглядати як олігополістичну, у якій власність, управління , виробництво і продаж здійснюються в рамках юрисдикції кількох національних держав. Головна контора знаходиться в одній країні, а субсидії утворюються в інших країнах. Головною ціллю корпорації є забезпечення виробництва товарів для світового ринку з як найменшими витратами для одержання максимального прибутку. Ця ціль досягається або шляхом найбільш ефективно розташованого, найбільш наближеного до споживача розподілу виробництва або послуг, або шляхом мінімального оподатковування, що досягається за допомогою місцевого уряду. Все це реалізується у формі прямих іноземних інвестицій.

За допомогою  іноземних ресурсів монополії більш  вільно формують свою політику під час криз. Вони вдаються цілком спроможним заходам – не припускати тих перерв, що їм не вигідні і стимулювати ті з них, що їм необхідні. У деяких випадках, коли криза вигідна ТНК - з'являється можливість позбутися від конкурентів, що не мають опору, втілену в закордонне виробництво.

Порівняно безболісне переживання криз ТНК є ще одним немаловажним свідченням їхньої живучості, а головне гнучкості і могутності.

Існують різноманітні інтепретації і пояснення різкої активізації діяльності капіталу. Деякі іноземні вчені висувають спрощене, на наш погляд, пояснення. Називаються дві основні причини. Перша - звичайна теорія торгівлі. Друга - одержання більш високих прибутків за рубежем. Так вони звертають увагу на торгові бар'єри, обмінні курси валют і більш сприятливий політичний клімат. Також відзначається значимість технологічних змін, скорочення транспортних витрат і значне поліпшення засобів зв'язку, підкреслюється роль олігополістичного змагання [6, 267].

Вважається, що американські ТНК продовжують фінансувати баланс і є головним джерелом зберігання обміну і балансу цього обміну з іноземними країнами, що зміцнює американську глобальну військову і політичну позицію, тому вони розглядаються як важливий чинник американського економічного і політичного добробуту і глобального впливу. Природно, що ТНК, у свою чергу, “бояться” націоналізації або визначеного обмеження своєї діяльності в іноземних країнах і потребують істотної підтримки і захисту американського уряду.

3. Правове регулювання діяльності ТНК

Система відносин між державою і  ТНК являє собою діалектичну єдність протиріч. З одного боку, ТНК є важливим інструментом зовнішньоекономічного і зовнішньополітичного впливу, і держава не може не використовувати це в інтересах свого панування на світовій арені. З іншого боку, єдність інтересів не виключає наявність протиріч. Держава постійно намагається затвердити контроль над вивозом капіталу, товарів, технологій. ТНК, здійснюючи свою стратегію одержання довгострокових прибутків, впливають на економічну кон'юнктуру країни-базування або країни, що приймає, і в результаті вступають у протиріччя з визначеними засобами державного регулювання економіки.

Дж. Даннінг у своїй статті "Уряд і ТНК: від конфронтації до кооперації" розвиваючи свою "еклектичну теорію, досліджував відносини між урядами і ТНК за останні три десятиліття й оцінив перспективу їхнього розвитку. Основні його положення:

1. У минулому державна політика щодо ТНК не була явно пов'язана із загальною державною стратегією, тому що ТНК контролювали вкрай незначну частину економіки і уряд вважав результати регулювання діяльності ТНК незначними;
2. Сьогодні уряди змушені розглядати досягнення порівняльних переваг в області ресурсів, що знаходяться під їхньою юрисдикцією, як самостійну економічну ціль, відводячи все більше значення як зовнішнім, так і внутрішнім інвестиціям. Це відбувається внаслідок зближення економічних структур країн. Крім того, ТНК стають усе більш незалежними у виборі місця розміщення своїх філій.

Стратегічна єдність інтересів ТНК і держав цілком конкретно виявляється й у тому факті, що державна політика, партійна система, армія не можуть існувати без опори на фінансово-технічну підтримку ТНК. У постійну частку витрат, необхідних для зовнішньоекономічної експансії ТНК, перетворилися витрати чисто політичного порядку. Так, вартість парламентських виборів у Японії за останні двадцять років збільшилася в 70 разів [5, 148].

Природно, неможливо одержувати від якоїсь організації багато тисяч доларів і при цьому не потрапляти під її вплив. Дійсно, 87 % корпорацій вважають, що ці "пожертвування" потім виливаються у вигідне для них законодавство і політичний курс.

Цільовою формою зв'язку великого бізнесу з органами державної  влади є система лоббірування, спрямована на відстоювання інтересів ТНК. Сучасна лобістська система ТНК містить у собі цілі відділи корпорацій і їхніх об'єднань, різноманітні неформальні контактні організації, фонди, бюро і т.д. Вони ставлять за ціль впливати на прийняті законодавчі акти, діяльність партій, результати виборів і рішення судових органів.

Оскільки американські корпорації є вкладниками капіталу, то вони спричиняють важливий вплив на закордонну виробничу стратегію, і звичайно, основна увага з питань відносин ТНК і урядів приділяється саме їм.

Американські політичні лідери переконані, що національні інтереси США реалізуються шляхом експансії корпорацій у виробництві товарів і послуг. Прямі іноземні вкладення розглядаються як основний інструмент, за допомогою якого США можуть підтримувати свої позиції на іноземних ринках. А закордонна експансія ТНК - це засіб підтримки американської домінуючої позиції у світовій економіці, що постійно розширюється, і насамперед у Західній Європі і Японії. Ця експансія вважається більш ефективною, ніж розширення експорту США.

ТНК оцінюються також як провідники глобального економічного розвитку і механізм поширення американської вільної підприємницької системи. Починаючи з Плану Маршалла, ТНК приділялася роль посилення іноземних економік і протистояння комунізму і соціалістичним моделям економічного розвитку [6, 235].

Таким чином, ТНК мають величезні  можливості брати участь у політичних процесах не тільки в країнах базування, але і країнах, що приймають.

Необхідно відзначити і те, що уряди  інших країн теж усе частіше стали розглядати ТНК як інструмент своєї національної політики, наприклад, у плані більш безпечного забезпечення своїх країн сировинними матеріалами. У ряді випадків при ослабленні американських ТНК їхнє місце займають японські й інші корпорації.

Міжнародно-правове  регулювання діяльності ТНК як на регіональному, такі на універсальному рівні сьогодні ще далеке від бажаного, хоча вже є міжнародно-правові документи, які використовуються для регулювання діяльності ТНК.

Щодо регіонального  рівня, то до таких документів передусім  слід віднести прийняту 21 червня 1976 p. Декларацію про міжнародні інвестиції і багатонаціональні  підприємства. До Декларації додавався ще й такий документ, як Керівні принципи для багатонаціональних підприємств. Норми цього документа не мають імперативного обов'язкового характеру. Їх виконання є добровільною справою.

До системи  Керівних принципів ТНК належать: дотримання міжнародного права; підпорядкованість праву країни перебування; урахування політики цієї країни в галузі розвитку та права; співробітництво з країною перебування з виключенням практики підкупу та субсидій, а також обов'язкове невтручання у внутрішні справи.

Важливу роль у  регулюванні міжнародних правових відносин за участі ТНК відіграють країни Андської групи — субрегіонального торгово-економічного об'єднання, створеного в межах Латиноамериканської  асоціації інтеграції. Андський пакт укладено у 1969 p. Болівією, Колумбією, Перу, Чилі (до 1976 p.) і Еквадором. Основними цілями групи цих країн є використання інтеграції для прискорення економічного розвитку країн-учасниць; сприяння поступовому перетворенню іноземних компаній в національні і змішані; врівноваження впливу Аргентини, Мексики і Бразилії в цій Асоціації. Країни-члени Андської групи виступають за розвиток торгово-економічного співробітництва, проти засилля іноземного капіталу в країнах регіону.

В межах цієї групи країн-учасниць була створена Комісія Картахенської угоди, за рішенням якої виділяються багатонаціональні і транснаціональні підприємства [4, 68].

Багатонаціональні підприємства — це акціонерні підприємства, місце перебування та центр управління якими знаходяться в регіоні  країн-учасниць. Контролюються вони ззовні.

Транснаціональні  підприємства — це такі підприємства, центр управління якими знаходиться  за межами регіону країн Андського  пакту, а їхня діяльність здійснюється в межах цього регіону через  дочірні підприємства, відділення чи якісь інші їх структурні ланки.

Таким чином, міжнародно-правове  регулювання діяльності ТНК на регіональному  рівні відіграє певну роль, але  воно ще не спроможне захистити країни, особливо ті, які стали на шлях самостійного розвитку. Тому саме ці країни і висунули вимоги про встановлення нового міжнародного економічного порядку, в межах якого здійснювалося б правове регулювання діяльності ТНК. Уданому випадку йдеться про міжнародно-правове регулювання діяльності ТНК універсального характеру.