Роль трудового колективу у створенні безпечних умов праці

 

 

 

 

 

         Реферат на тему:

                   «Роль трудового колективу у створенні безпечних умов праці»

 

 

 

 

 

 

Виконав: Лайчук Богдан

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

1. Вступ
2. Мета та завдання дисципліни «Основи охорони праці»
3. Важливу роль у створенні безпечних умов праці відіграє трудовий колектив і його керівник.
4. Психологічні аспекти підвищення рівня безпеки праці
5. Проблема створення безпечних умов праці та шляхи її вирішення.
6. Проблеми виробничого травматизму та профзахворювань.
7. Висновок
8. Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Вступ

 

 

            Основи охорони праці – нормативна дисципліна, яка вивчається з метою формування у майбутніх фахівців із вищою освітою необхідного в їхній подальшій професійній діяльності рівня знань та умінь із правових та організаційних питань охорони праці, основ фізіології, гігієни праці, виробничої санітарії, безпеки процесів праці та пожежної безпеки, визначеного відповідними державними стандартами освіти, а також активної позиції щодо практичної реалізації принципу пріоритетності охорони життя та здоров’я працівників відносно результатів виробничої діяльності.

               ”Основи охорони праці”, як комплексна дисципліна, базується на теоретичних положеннях природничих (фізика, хімія, математика, медицина) та суспільних (економіка, соціологія, психологія, право) наук. Важливе місце в структурі охорони праці займають зв’язки з безпекою життєдіяльності, ергономікою, фізіологією та психологією праці, технічною естетикою та ін. Разом з названими дисциплінами “Основи охорони праці” покликані сприяти підвищенню продуктивності праці, збереженню здоров’я, зменшенню впливу несприятливих чинників, запобіганню професійним захворюванням, професійному травматизму, аваріям тощо.

                  Сучасне виробництво характеризується наявністю різноманітних енергетичних систем з небезпечними для навколишнього середовища та людини чинниками, складними технологічними системами зі значною кількістю рухомих і різальних елементів, високим рівнем загазованості й пилу тощо. Навіть звичайна праця в теоретичному науковому відділі вже стає небезпечною для здоров’я працівника, тому що при цьому використовуються персональні обчислювальні машини, факси, ксерокси та інші прилади, без яких сучасна професійна діяльність неможлива, але всі вони мають високо небезпечні для людини фактори. За останні кілька років було видано нові нормативні документи з питань безпеки праці, розроблено Концепцію розвитку охорони праці в Україні, прийнято ряд нових законів. Деякі з випускників вищих навчальних закладів йдуть працювати до іноземних фірм як в Україні, так і за її межами, а це потребує знання міжнародних матеріалів з питань охорони праці.

                    Методологічною основою курсу “Основи охорони праці” є науковий аналіз умов праці, технічних процесів, виробничого обладнання, робочих місць, трудових операцій, організації виробництва та навколишнього середовища з метою виявлення шкідливих і небезпечних чинників та виникнення можливих аварійних ситуацій. На підставі такого аналізу розробляються заходи щодо усунення небезпечних виробничих чинників та створення здорових і безпечних умов праці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Мета та завдання дисципліни «Основи охорони праці»

        Метою дисципліни «Основи охорони праці» є надання майбутнім інженерам теоретичних знань і практичних навичок, необхідних для вирішення питань, пов'язаних із забезпеченням безпечних і нешкідливих умов праці, при розробці і використанні нової техніки та технологічних процесів, організації виробництва, які виключають негативну дію на людину та навколишнє природне середовище. Науковий зміст курсу складають теоретичні та практичні основи управління охороною праці в умовах виробництва, методи запобігання та захисту працівників від дії небезпечних і шкідливих умов праці.

         Після вивчення курсу «Основи охорони праці» студент має знати:

• законодавчі та нормативні документи з охорони праці;
• концепції організації охорони праці у державі та на виробництві;
• обов'язки і відповідальність роботодавців підприємств (організацій) та їх підрозділів із забезпечення здорових і безпечних умов праці робітників;
• основні міжнародні документи з охорони праці;
• методи і засоби забезпечення нормативних значень параметрів небезпечних та шкідливих факторів.

         У результаті вивчення курсу «Основи охорони праці» студент має вміти:

• ідентифікувати небезпечні та шкідливі виробничі фактори, що супроводжують працю на виробництві;
• організувати вирішення питань охорони праці на виробництві (організації);
• використовувати нормативні документи та забезпечувати безпечні й нешкідливі умови праці на виробництві;
• організовувати та брати участь у розслідуванні нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві.

          До навчальних дисциплін, знання яких потрібне студентам для засвоєння курсу «Основи охорони праці», належать:

• фізика;
• хімія;
• основи екології;
• безпека життєдіяльності;
• суспільно-економічні дисципліни;
• загально-технічні дисципліни.

             Вивчення курсу «Основи охорони праці» необхідно починати з усвідомлення його місця серед інших дисциплін, у яких також розглядаються питання безпеки людини у процесі трудової діяльності. Структурно-логічна схема є основою складання програмного забезпечення навчальної дисципліни і відповідного підручника або посібника. «Основи охорони праці» належать до наукового напрямку «Безпека життєдіяльності», до якого також відносять дисципліни, об'єктом розгляду (вивчення) яких є безпека людини і навколишньої природи, а також ті елементи середовища існування людини, що можуть становити загрозу її життю і здоров'ю. «Безпека життєдіяльності», «Основи охорони праці», «Охорона праці у галузі», «Основи екології», «Цивільна оборона» - ці дисципліни належать до зазначеного напрямку. У них є спільні теми, що можуть бути більшою чи меншою мірою відбиті у програмах.

 

 

 

 

 

 

 

 

3.Важливу роль у створенні безпечних умов праці відіграє трудовий колектив і його керівник.

       Під терміном колектив (від лат collectivus - збірний) розуміють групу людей, яка досягла в процесі спільної діяльності високої ефективності завдяки спрацьованості, сумісності, характеру міжособистісних стосунків.        Визначальними в регуляції спільної діяльності є такі фактори, як специфіка і складність завдань, тривалість спільної діяльності, кількісний склад групи, взаємозв'язок між членами групи, функціональна структура групи, ступінь ізольованості й автономності групи.

         Внутрішню єдність працівників групи визначає рівень їх сумісності та спрацьованості.

          Сумісність - це ефект взаємодії працівників, який означає максимальне суб'єктивне задоволення членів групи один одним.

          Суб'єктивна задоволеність - це головна ознака сумісності.

          Спрацьованість - це результат взаємодії конкретних учасників діяльності. Вона визначається продуктивністю, емоційно-енергетичними витратами та задоволеністю собою, партнером та змістом діяльності. Спрацьованість характеризується задоволенням змістом діяльності, сумісність - задоволенням спілкування. Тут йдеться про різну спрямованість членів групи - на зміст діяльності або на міжособистісні стосунки. Результатом міжособистісних стосунків та спільної діяльності є психологічний клімат у колективі.

            Психологічний клімат можна розглядати як результат групової сумісності, що характеризується психологічними показниками об'єднаності групи людей, яка забезпечує узгодженість і безконфліктність спілкування. Психологічний клімат виявляється у формуванні спільної думки, оцінки людей і подій, дій і настроїв, ставлення до безпеки праці.

         Комфортний психологічний клімат сприяє збереженню здоров'я членів трудового колективу, забезпечує почуття відповідальності та обов'язку, товариську взаємодопомогу, самокритичність, вимогливість до себе та іншого в інтересах колективу. Людина може зрозуміти власну цінність тільки тоді, коли її справи набувають значущості, мають певну цінність для інших. Самооцінка зростає на підставі стосунків з оточуючими і є однією з форм прояву психологічного клімату.

          Психологічний клімат можна визначати через задоволеність міжособистісними стосунками по вертикалі (керівник - підлеглі) та горизонталі (виконавці).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.Психологічні аспекти підвищення рівня безпеки праці

           На міжособистісні стосунки впливають рольові тенденції учасників процесу управління. Найважливіша з них - керівник-лідер. Впевненість, оптимізм лідера поліпшує атмосферу взаємовідносин в організації, колективі, сприяє підвищенню продуктивності та безпеки праці. Досвідчені лідери не мають сумніву у виконанні завдань. Вони втілюють впевненість у працівників. Дуже важливе значення мають моральні та етичні якості лідера. Він повинен мати індивідуальний підхід до працівників. Керівник делегує відповідні повноваження працівникам, підтримує і заохочує їх, підвищує їхню впевненість у власних силах. Тому слід зазначити, що велику шкоду викликає незаслужене призначення непідготовлених і некомпетентних людей до керівництва трудовим колективом. Коли керівник користується авторитетом і довірою колективу, то всі його рішення вважаються дійсно вірними, і працівники виконують їх з повною віддачею фізичних та психічних зусиль, не допускаючи небезпечних ситуацій.

         Одне із основних завдань керівника - створення умов для зміцнення міжособистісних зв'язків, сила яких підвищує показник рівня розвитку колективу.

          У кожному колективі завжди знаходиться особа чи група людей, інтереси яких не збігаються з іншими. Вони складають ряд опонентів. Теорія управління стверджує, що за наявності 30% незадоволених або критично настроєних осіб у колективі починається дезорганізація, а за наявності 50% - настає криза, що породжує конфлікт.

            Конфлікт (від лат. conflictus - зіткнення) - це зіткнення протилежно спрямованих цілей, інтересів, позицій, поглядів або думок опонентів. Конфлікти виникають через психічне напруження.

           Найпоширенішим типом конфлікту є міжособистісний. Спільна службова діяльність об'єднує в групи людей з різними рисами характеру і різним інтелектом та вихованням. Іноді вони зовсім не можуть співпрацювати через психологічну несумісність.

          Конфлікт між особистістю і групою можливий тоді, коли очікування особистості не збігаються із прийнятими групою установками. Бувають ситуації, коли людина вважає свою ідею найціннішою, а група цього не сприймає. Конфлікт між керівником і виконавцями виникає, якщо незаслужено застосовані засоби покарання чи винагородження.

                  Конфлікти в колективі знижують не тільки ефективність трудового процесу, але й призводять до нервово-емоційного напруження, розвитку стресових ситуацій, нехтування правилами техніки безпеки та вимогами охорони праці і створюють небезпечні та нещасні випадки.

                  Комфортний психологічний клімат у колективі відіграє важливу роль і в створенні безпечних умов праці. Ця роль настільки велика, що можна говорити про колективи стійкі і нестійкі до небезпеки. В колективах повинна забезпечуватися максимальна сумлінність виконання обов'язків, налагодження доброзичливих міжособистісних відносин, напрацювання правильного колективного ставлення до вимог охорони праці.

        

 

 

 

 

 

 

 

 

5.Проблема створення безпечних умов праці та шляхи її вирішення.

          Почнемо з того, що проблема створення безпечних і нешкідливих умов виробництва в Україні існувала, можна сказати, завжди, про що свідчить статистика нещасних випадків: ще 15 років тому на виробництві щорічно травмувалося 125 тис. працівників, з них гинуло майже 3 тис. чоловік - відповідно в 4,8 і 2,2 рази більше, ніж у 2002 р. І це доволі таки немаленькі числа. Але справжній стан охорони праці і рівень виробничого травматизму на той час замовчувалися.

           Зі здобуттям незалежності Україна першою серед республік колишнього Союзу РСР у 1992 р. прийняла Закон «Про охорону праці». Цей Закон уперше визначив пріоритетні напрямки реалізації конституційного права громадян на охорону їхнього життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, проголосивши основні принципи державної політики у галузі охорони праці. За роки, що пройшли після прийняття Закону, для реалізації цих принципів зроблено чимало.

           Створено Національну раду з питань безпечної життєдіяльності населення при Кабінеті Міністрів, яка забезпечує функціонування цілісної системи державного керування охороною життя людей, у тому числі на виробництві.

            З 1994 p. в країні почата розробка Національних, галузевих, регіональних і виробничих програм поліпшення безпеки праці і виробничого середовища. В тей час реалізувалися програми, розроблені до 2005 р.

            Будь-який напрямок господарської діяльності здатний розвиватися, якщо він забезпечується наукою. Це має пряме відношення і до охорони праці. Ось чому Уряд, Верховна Рада і Президент визнали за необхідне створити всеукраїнський науково-дослідний інститут охорони праці, який чи не першим в країні одержав статус національного. Сьогодні серед працівників інституту 11 докторів наук, 25 кандидатів. Інститут ще не досяг високого світового рівня, але багато чого робить, прагне до цього дійти.

             Велика увага приділяється підвищенню рівня технічної безпеки виробничих об'єктів. Для рішення цих задач в країні створена мережа експертно-технічних центрів. У 2002 р. центри здійснили 27 тис. експертиз проектної документації, продіагностували 18 тис. одиниць устаткування підвищеної небезпеки, провели навчання з питань охорони праці майже 50 тис. працюючих, виконали ряд інших робіт. Це,все ж таки, важливі дані,які необхідно нагадати.

             У зв'язку з необхідністю систематичного поповнення і відновлення знань, у даний час розглядається питання про створення Інституту післядипломної освіти у сфері охорони праці на базі нині діючого Головного учбово-методичного центру Держнаглядохоронпраці.

          Поступово стає на ноги система державного соціального страхування від нещасних випадків і професійних захворювань, що нині обслуговує понад 300 тис. потерпілих на виробництві і виплачує їм щорічно близько 900 млн.гривень.

                    Реалізується комплекс заходів для посилення державного нагляду за охороною праці, удосконалення і зміцнення його структури. Згідно з Указом Президента від 18.09.02 р. №834 на базі відповідного департаменту Міністерства праці утворений Державний комітет з нагляду за охороною праці як центральний орган виконавчої влади.

              Розробляється національне законодавство про охорону праці з використанням конвенцій і рекомендацій Міжнародної організації праці, директив Європейського Союзу, налагоджуються більш тісні контакти в галузі  охорони праці з Росією, Німеччиною, США, Великобританією, Білоруссю, іншими державами.

              21 листопада 2002 р. Верховною Радою прийнята нова редакція Закону «Про охорону праці», що враховує десятилітній досвід його.

6.Проблеми виробничого травматизму та профзахворювань.

            Однак вирішальним є положення на підприємствах, робочих місцях. І тут варто прямо сказати, що виробничий травматизм залишається дуже високим, сотні тисяч людей продовжують працювати в умовах, які принижують їхню людську гідність. Причин такого положення чимало: це і значна амортизація основних фондів, їх несвоєчасне відновлення, ремонт; і незадовільна забезпеченість технічними засобами безпеки, засобами індивідуального і колективного захисту працюючих; і погана організація робіт; і істотні недоліки у проведенні навчання безпосередніх виконавців робіт і керівників. Це також свідоме порушення правил безпеки працюючими, що має масовий характер і нерідко обумовлено неправильним розумінням ролі і значимості.                                                                                                                                                                                                                                                                                                            

             Людина може припускатися помилок у своїх діях унаслідок фізичного, статичного або динамічного перевантаження, розумового перенапруження, перенапруження аналізаторів (зорового, слухового, тактильного), монотонності праці, стресових ситуацій, хворобливого стану.

            Травму може викликати незадовільність анатомо-фізіологічних і психічних особливостей організму людини залежно від характеру виконуваної роботи. У сучасних складних технічних системах управління, в конструкціях машин, приладів і систем управління ще недостатньо враховуються фізіологічні і антропологічні особливості і можливості людини.

             Незадовільна організація праці зумовлює надмірні фізичні і нервові перевантаження, що прискорює стомлюваність робітників. У такому стані знижується чутливість до різних подразників виробничого середовища, притуплюється увага, пильність. Це призводить до того, що ближче до кінця робочої зміни різко підвищується кількість нещасних випадків, причинами яких є помилкові дії потерпілих.

             Важливе значення серед факторів, які зумовлюють виробничий травматизм, мають попередні нещасні випадки, психофізіологічний стан потерпілих. При цьому несприятливий психофізіологічний стан може бути пов'язаний як з об'єктивними причинами (погана організація праці), так і суб'єктивними, залежними від особливостей особистого стану потерпілих (необережність, поспіх, втома, роздратування, ризик тощо).

        Окремий вагомий блок проблем становлять: малі   підприємства,   рівень   травматизму   на яких у кілька разів вище. Основними причинами такого положення є:

• недостатнє знання роботодавцями вимог з охорони праці;
• небажання роботодавців займатися організацією охорони праці;
• відсутність на малих підприємствах профспілкових організацій, колективних договорів, угод з охорони праці, які могли б у правовій формі закріпити вимоги про створення безпечних умов праці;
• неефективність і неоперативність контролю з боку місцевих органів виконавчої влади і територіальних органів нагляду внаслідок великої кількості малих підприємств;
• невимогливість працівників до умов праці з остраху втратити своє робоче місце.

             Наше законодавство про охорону праці орієнтовано на великі підприємства зі сформованою системою організації виробництва. Разом з тим малі підприємства не здатні виконувати чимало його норм. Доцільно, в основу нормативних вимог з охорони праці покласти можливості не великих підприємств, а саме малих, щоб уникнути двох видів вимог. Питання не просте, тому прийняттю рішень повинні передувати наради з представниками малого бізнесу, «круглі столи», обговорення цієї проблеми в засобах масової інформації.  

 

 

 

7.Висновок

               Життя настійно вимагає формування  і реалізації більш діючої політики у галузі охорони праці, посилення державного впливу в цій сфері.

Ніхто не сумнівається, що без  сильного державного нагляду охорона праці не буде ефективною. У зв'язку з цим незмірне зростає роль новоствореного Державного комітету з нагляду за охороною праці, що здійснює комплексне керування охороною праці в державі. В основу його наступальної політики мають бути покладені три непорушні істини:

• роботодавець має бути переконаний у необхідності заходів для охорони праці;
• роботодавець повинен знати шляхи здійснення цих заходів;
• жодне  підприємство  -  велике  чи  мале, приватне чи державне - у сфері регулювання питань охорони праці не повинне мати пільг і потурань.

           Людина не є слугою економіки, тому ніякими посиланнями на фінансові труднощі неможливо виправдати дії керівника, коли він ставить працівника у свідомо небезпечні умови, допускає його травмування, загибель чи «тиху» смерть від профзахворювань.

            Слід зазначити, що проблему безпеки праці, захисту працівника від дії шкідливих та небезпечних виробничих чинників необхідно вирішувати не тільки шляхом створення безпечної техніки, покращення технічних засобів захисту та удосконалення їх використання в процесі праці, але й з урахуванням "людського чинника". У сучасному виробництві, коли істотно змінився зміст і характер праці багатьох спеціалістів, обумовлений впровадженням у практику передових технологій, вирішення проблем безпеки праці без урахування психофізіологічних чинників неможливе.

 

 

8.Список використаної  літератури:

• 1.Охорона праці. За ред Я.І.Бедрія. - К., 2002
• 2. Мацюк Р.; Безпека життєдіяльності та охорона праці. - Львів. 1996
• 3. Хара В.Г. охорона праці в Україні: досвід проблеми і перспективи/ Безпека життєдіяльності: 2003/№4 - с.44-45