Роль золота як валютного металу в міжнародних валютно-кредитних відносинах

 

Севастопольський  інститут банківської справи

 Української академії банківської справи

 Національного банку України

 

 

Кафедра міжнародної економіки

 

 

 

 

Реферат

з дисципліни «Міжнародні фінанси»

на тему:

РОЛЬ ЗОЛОТА ЯК ВАЛЮТНОГО МЕТАЛУ В МІЖНАРОДНИХ ВАЛЮТНО-КРЕДИТНИХ ВІДНОСИНАХ

 

 

 

 

Виконала: студентка IIІ курсу

групи МЕ-02

Бугрова А.А.

 

Перевірила: к.е.н, ст. викл.

Ребрик Ю.С.

 

 

 

 

 

Севастополь – 2013

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП……………………………………………………………………..		3
1.	Значення і  роль золота у міжнародній валютній системі……	4
2.	Ринки золота: сутність та основні принципи функціонування………………………………………………….	8
3.	Види та характеристика операцій із золотом ………………..	12
ВИСНОВКИ……………………………………………………………….		16
ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА……………………………………………...		18

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

Практично до початку  ХІХ ст. у міжнародних розрахунках  платіжним засобом було золото. Це пояснюється тим, що в часи золотого стандарту внутрішні національні  валюти країн не визнавались державами-експортерами і функція світових грошей закріплювалася за золотом.

Визначення  ролі золота як валютного металу актуалізується у зв’язку зі змінами в міжнародній  організації праці, концентрації та спеціалізації товарного виробництва. Масштаби зовнішньоторговельних зв’язків привели до того, що розрахунки золотом  стали дуже незручними. У ролі золота як міжнародного засобу платежу почали відбуватися суттєві зміни. З розвитком кредитних відносин кредитні гроші — банкноти, векселі та чеки — поступово витіснили золото спочатку з внутрішнього грошового обігу, а потім і з міжнародних валютних відносин.

Об'єктом дослідження  є процес зміни ролі золота як валютного  металу в системі міжнародних  валютно-кредитних відносин, а предметом  – золото як благородний та валютний метал.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Значення і роль золота у міжнародній валютній системі

 

Золото належить до групи дорогоцінних металів, що характеризуються високою хімічною стійкістю, тугоплавкістю, ковкістю і гарним зовнішнім виглядом. Даний метал є одним з найбільш цінних благородних металів, що в  умовах товарного виробництва виконували функцію загального еквівалента.

Роль золота у міжнародній  валютній системі відображається в  її еволюційному розвитку, поступовій зміні функції золота як резервного активу, за допомогою якого досягалася рівновага платіжного балансу (у  різні періоди це були золото, долар, який обертався в золото за фіксованим курсом, інша валюта, яка виконувала роль міжнародного платіжного засобу) [1].

За Паризької  світової валютної системи золото визнавалося  єдиною формою світових грошей, золотомонетний (золотий) стандарт виступав основою валютної системи. Відповідно до золотого вмісту валют установлювались їхні золоті паритети (співвідношення грошових одиниць різних країн за їхнім золотим вмістом). Золотомонетний стандарт ґрунтувався на безпосередньому зв'язку із золотом.

За Генуезької світової валютної системи в основу було покладено  золотодевізний стандарт, що ґрунтувався  на золоті та провідних валютах, які  конвертувалися в золото. За цієї системи  конверсія валют у золото почала здійснюватися не лише безпосередньо, а й опосередковано, через іноземні валюти.

За Бреттон-Вудської валютної системи деякі валюти в міжнародних  розрахунках розглядалися як еквіваленти  золота і могли функціонувати  як резерви. Крім того, встановлювалися  фіксовані паритети, погоджені у  рамках МВФ, на основі яких порівнювались і обмінювались валюти. Кожна країна могла гарантувати конвертованість своєї валюти в золото за офіційним паритетом (цей варіант обрали США, встановивши в 1945 р. такий паритет: 35 дол. за 1 унцію золота). За Бреттон-Вудської валютної системи золото фактично перетворилося з основної в резервну валюту.

Ямайська валютна система  передбачала скасування золота як офіційного міжнародного розрахункового засобу та міри вартості. Була скасована офіційна ціна золота й почалась його демонетизація. Золото могло бути національним резервним засобом, але всі розрахунки між МВФ і національними валютними установами здійснювалися лише в СПЗ. За Ямайської валютної системи золото перетворилося в особливий інвестиційний товар [1].

В ролі золота відбулися істотні зміни під впливом демонетизації. Демонетизація золота - процес поступової втрати їм грошових функцій. Цей процес тривалий, як і демонетизація срібла, яка продовжувалася декілька сторіч до кінця XIX в.

Демонетизація золота обумовлена об'єктивними і суб'єктивними причинами:

1. Золоті гроші не відповідають потребам сучасного товарного виробництва, коли подолана економічна відособленість товаровиробників у зв'язку з тенденцією до усуспільнення і планомірності навіть при приватній власності.
2. З розвитком кредитних відносин кредитні гроші – банкноти, векселі, чеки – поступово витіснили золото спочатку з внутрішнього грошового обороту, а потім з міжнародних валютних відносин.
3. Суб'єктивні чинники – валютна політика США, державне регулювання операцій із золотом – прискорюють його демонетизацію.

Розрізняються два аспекти демонетизації золота: юридичний і фактичний. Ямайська валютна реформа зафіксувала  юридичне завершення демонетизації. У  зміненому Статуті МВФ виключене  будь-яке посилання на золото при  визначенні паритетів і курсів валют, відмінені золоті паритети і офіційна ціна золота. Проте в Статуті МВФ немає прямого заперечення золота як міжнародного резервного активу. Фактично демонетизація золота не завершена. Питання про роль золота розв'язується не законодавчими актами і вольовими рішеннями, а реальними умовами товарного виробництва, світового господарства і валютних відносин.

Тривалість  і суперечність процесу демонетизації  золота породжують різнобій в оцінках  його ступеня. Одні економісти вважають, що демонетизації не відбувається і золото продовжує виконувати класичні функції грошей. Інші стверджують, що золото повністю демонетизоване і є лише цінним сировинним товаром. Треті вважають, що демонетизація золота відбувається активно, але не завершена [2].

Незважаючи  на юридичну демонетизацію золота, воно продовжує відігравати важливу  роль у міжнародних валютно-кредитних  відносинах.

 Держави  намагаються на певному рівні  на випадок економічних, політичних, військових ускладнень підтримувати  золоті резерви з урахуванням їх значення. З 1970-середини х років більшість країн періодично переоцінюють золоті резерви за ціною, орієнтованої на ринковий рівень. Центральні банки бережуть свої запаси, а деякі купують їх на золотих аукціонах для поповнення (це переважно країни, які мають позитивне сальдо платіжного балансу). Центральні банки використовують свої золоті резерви для угод «своп», забезпечення міжнародних кредитів (прикладом є такі країни, як Італія, Португалія, Уругвай в 1970-середині х років, і країни, які розвиваються, в 1980-х роках). З метою покриття дефіциту платіжного балансу й проплати зовнішніх боргів вони періодично продають частину золота для поповнення валютних резервів (наприклад, Банк Англії, МВФ). У Європейському валютному союзі 20 % офіційних золотих запасів країн-членів служили частковим забезпеченням емісії екю. Золото збережене в активах ( 10-15 %) Європейського центрального банку, що здійснює емісію євро з 1999 г. На противагу політиці демонетизації, що була закріплена Ямайською валютною системою, ЕВС заснована на частковому використанні золота в операціях між центральними банками й ЕФВС, з 1994 г. - Європейським валютним інститутом, з 1998 г. – Європейським центральним банком, 20  % офіційних золотих запасів країн – членів ЕВС служить частковим забезпеченням емісії екю, а з 1999 г. - євро.

Сьогодні золотий  запас існує в трьох формах:

1. централізовані запаси в казначейських і державних банках;
2. приватні нагромадження фізичних і юридичних осіб (фірм, банків);
3. метал використовується в галузях економіки, наприклад у ювелірній і зубопротезній справі [4].

Юридична власність  на національні золоті запаси в більшості  країн належить центральним банкам, казначействам або спеціальним  державним установам (фондам). Франція, наприклад, зберігає золоті запаси в Центральному банку, в Італії вони розділені між Банком Італії та валютним бюро Міністерства фінансів.

Найбільшими власниками золота є США, ФРН, Швейцарія, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди. На промислово розвинуті країни припадає близько 83 % світових централізованих запасів золота. Великим власником золота є Міжнародний валютний фонд.

Загальна кількість  золота, яким користується сьогодні людство  і яке знаходиться в банках, у приватних осіб у вигляді  монет, зливків, прикрас, накопичувалася тисячоліттями. 31493 по 1993 р., тобто за 500 років, було взято на облік 110 тис. т видобутого золота, а за всю історію його видобутку, яка налічує близько 6 тис. років, — понад 125 тис. т. [5].

Скасуванням золотого стандарту і припиненням розміну  кредитних грошей на жовтий метал відпала необхідність оплати золотом міжнародних зобов’язань. Водночас у світовій торгівлі золото використовується як надзвичайні світові гроші при форс-мажорних обставинах (війни, економічні потрясіння та ін.) або коли інші можливості вичерпані. Наприклад, під час Другої світової війни левова частка міжнародних платежів відбувалася стандартними золотими зливками. Після війни сальдо за багатостороннім клірингом (за період створення і функціонування Європейського платіжного союзу 1950—1958 рр.) погашалося золотом (спочатку на 40%, а з 1955 р. — на 75%) [3, С.8].

Таким чином, золото в процесі еволюційного розвитку світової валютної системи відігравало  важливу роль, перш за все, в структурі  міжнародних резервів. Поступово  відбувався процес згасання функцій золота як грошового матеріалу й міжнародного ліквідного засобу, з характерним прискоренням процесу демонетизації у 90-х рр. XX ст. і на початку XXI ст. Дана тенденція призвела до зростання ролі золота лише у сфері приватного споживання і накопичення. До початку XXI ст. золото витіснялося зі світового грошово-валютного механізму іншими ліквідними засобами і фінансовими активами [1].

У сучасних умовах країни у разі надзвичайних ситуацій удаються до продажу частини офіційних  золотих запасів за ті валюти, в яких виражені їхні міжнародні зобов’язання за зовнішньоторговельними контрактами і кредитними угодами [3, С.9]. Отже, і зараз золото використовується в міжнародних розрахунках опосередковано через операції на ринках золота.

 

 

2. Ринки золота: сутність та основні принципи функціонування

 

 

Як відомо, в  даний час більшість країн  відмовилися від золотовалютного  стандарту. Якщо раніше в якості розрахункового засобу за міжнародними угодами могли  виступати і дорогоцінні метали, то сучасний світовий ринок визнає тільки тверді валюти. В даний час до них відноситься долар США, японська ієна і євро. Економісти вважають, що в найближче десятиліття долар може поступитися лідируючу позицію, адже остання криза значно підірвав довіру населення інших країн.

Незважаючи на те, що золото більше не можна безпосередньо обміняти на товар, а ціни в даному еквіваленті не встановлюються урядом, повністю з обігу його не витіснили. Звичайно, вважати дорогоцінні метали повноцінними грошима неможливо, так як функція засобу платежу не виконується. Але існує ринок золота, де можна провести його обмін на конвертовану валюту [6].

Ринки золота – це спеціальні центри торгівлі золотом, де здійснюється його регулярна купівля-продаж за ринковими цінами з метою промислово-побутового споживання; приватної тезаврації; інвестицій; страхування ризику; спекуляції; придбання необхідної валюти для міжнародних розрахунків. Якщо розглянути ринок золота організаційно, то це консорціум з декількох банків, які вповноважені здійснювати угоди із золотом. Вони здійснюють посередницькі операції між покупцями й продавцями й концентрують у себе їхньої заяви, порівнюють їх і за взаємною домовленістю фіксують середній ринковий рівень ціни. Існують також певні фірми, які здійснюють очищення й збереження золота, виготовлення злитків [7].

Сьогодні функціонує понад 50 ринків золота: 11 — у Західній Європі (Цюрих, Париж, Лондон, Женева та ін.); 14 — в Америці, вт. ч. 5—у США; 19 — в Азії; 8 — в Африці тощо. Провідне місце належить ринкам золота в Лондоні та Цюриху [5].

Золоті ринки розрізняються:

• за типом організації (біржовий і не біржовий ринки);
• за формами товару, що обертається на них (вершки різної ваги й проб, монети різних випусків) [7].

Залежно від  режиму, який надає держава, ринки  золота поділяються на:

• світові ринки (Лондон, Цюрих, Нью-Йорк, Гонконг, Дубай та ін.);
• внутрішні вільні (Париж, Мілан, Стамбул, Ріо-де-Жанейро);
• місцеві контрольовані (Афіни, Каїр);
• чорні (Бомбей та ін.) [5].

Торгівля металом на ринку здійснюється тільки в регламентованій стандартній формі. Постачальники відправляють видобутий метал у формі неочищених від домішок злитків до афінажних заводів (підприємства, що спеціалізуються на переробці промислових продуктів, з метою витягання дорогоцінних металів), де їх доводять до «лондонського стандарту». Потім він надходить на ринок через посередників, які виконують накази-замовлення клієнтів із купівлі-продажу металу. В залежності від того, як це питання вирішено національним законодавством, постачальники продають метал у неочищених злитках афінажеру або (частіше) просто передають його для збагачення і він залишається власністю замовника, за винятком періоду його переплавки, коли воно знаходиться у рідкому стані і вважається власністю афінажера.

Метал, який купують  споживачі у стандартній формі, виготовляється або у формі злитків  чи монет, або в іншій формі, в  яку злитковий метал переробляється на їх замовлення афінажними заводами. Останні можуть розглядатися і як постачальники, які викуповують метал у добувачів, а потім поставляють його на ринок, і як споживачі, коли купують метал у посередників щоб переробляти його в іншу форму для подальшого постачання промисловим підприємствам [8].

Джерелом пропозиції золота на ринку служить: новий видобуток золота (основне джерело (до 80 %) пропозиції золота на ринку (до 2500 т на рік)); державні резерви золота; приватні резерви золота; продаж золота інвесторів; продаж золота тезавраторов; продаж золота спекулянтами; контрабанда. Джерелом попиту на золото з економічної точки зору є: промислово-побутове споживання; ювелірна промисловість; радіоелектроніка; атомно-ракетна техніка; зубопротезна область; приватна тезаврація; інвестиції; спекулятивні угоди; купівля золота центральними банками для поповнення своїх золотовалютних запасів.

Після Другої світової війни виник вільний ринок  золота. У1961 р. було організовано Золотий  пул, до якого ввійшли США та провідні країни Західної Європи. Мета пулу —  підтримувати ціну золота на вільному ринку на офіційному рівні. Проіснував він до 1968 р.На зміну Золотому пулу в 70-ті роки прийшли золоті аукціони — продаж золота з публічних торгів. Такі аукціони періодично проводились МВФ, урядами США, Індії, Португалії та ін. Так, відповідно до Ямайської угоди, МВФ з 1976 по 1980 р. провів 45 аукціонів і реалізував 777,6 т золота, США у 1978—1979 рр. на 19 щомісячних аукціонах реалізували 491 т золота на суму 4,1 млрд. дол. Індія в 1978 р. провела 7 аукціонів, продавши б т золота з офіційних резервів із метою боротьби з нелегальним ввозом золота з-за кордону. Наприкінці 90-х років намітилась тенденція продажу золота центральними банками низці країн і МВФ з метою поновлення своїх валютних резервів. Лише в 1997 р. 14 центральних банків продали 825 т золота. Так, частковий продаж своїх золотих запасів (від 1/3 до 2/3) здійснили Нідерланди, Бельгія, Австрія, Канада, Австралія. Аргентина реалізувала весь свій золотий запас — 125 т золота [5].

Слід зазначити, що на діяльність світових ринків золота впливає подвійний статус цього металу, який, будучи цінним стратегічним сировинним товаром, одночасно є реальним резервним і фінансовим активом (табл. 2.1).

 

Таблиця 2.1 – Роль золота в сучасній економіці

	Золото —  звичайний метал	Золото —  валютний метал
Використання	Техніка, медицина, ювелірна справа тощо.	Державні резерви, резерви міжнародних організацій, приватні скарби.
Властивості	Виняткова хімічна  стійкість, висока електро- і теплопровідність, міцність, ідеальна антикорозійність.	Не потребує, на відміну від паперових грошей, зовнішньої державної гарантії, має незмінний попит на ринку.

 

На світові  ринки золото потрапляє через  посередників — дилерів. "Золоті" дилери — це особливі фірми (фінансова аристократія), яких налічується не більше 20.

У вузькому значенні власне "золотими" дилерами є лише п'ять фірм, що традиційно утворюють Лондонський ринок. Найстаріша з них виникла ще у XVІІ ст., а "наймолодшій" — близько 150 років. Список лондонських дилерів очолює заснований у 1804 р. банківський дім Ротшильдів (офіційна назва — "N.M. Rotchild and suns, Ltd"). Інша фірма — "Mocata and Goldsmid". Сюди належать також члени "великої трійки" швейцарських банків із головними конторами в Цюриху, який як міжнародний ринок золота не поступається Лондону [5].

Золото сьогодні залишається досить надійним високоліквідним резервним активом центральних банків провідних країн миру, хоча 90-наприкінці х років ХХ ст. намітилася тенденція продажу золота центральними банками ряду країн і МВФ із метою поновлення своїх валютних резервів. У першу п'ятірку країн з видобутку золота входять ПАРА, США, Австралія, Канада, Росія. Новий видобуток золота зростає меншими темпами, чим споживання. У структурі світового видобутку золота поступово скорочується частка провідних країн і збільшується частка країн, які розвиваються. Сьогодні у світі активно розвідують цілі незасвоєні регіони, які раніше були закриті для іноземних інвесторів. Зацікавлені в економічному розвитку й створенні робочих місць уряду забезпечують сприятливий режим для інвестицій. Зростають видатки на розвідування родовищ золота в Африці, Латинській Америці, Азії. Дешева робоча сила, зручний податковий режим у цих країнах сприяють зниженню собівартості добування золота [7].

Отже, золото сьогодні залишається досить надійним високоліквідним  резервним активом центральних банків провідних країн світу. Паралельно не зменшуються масштаби приватної тезаврації (нагромадження приватними особами золота як скарбу).

 

 

3. Види та характеристика операцій із золотом

 

 

Міжнародні  валютні відносини передбачають наявність операцій, в яких важливе значення має золото. Адже воно в багатьох ситуаціях є гарантією повернення міжнародних кредитів, є певним вимірником добробуту країни. А в якості винятку виступає і засобом розрахунку у відносинах різних держав.

Популярність золотих запасів зростає в період кризи економіки, особливо світового масштабу . Коли курс валют міняється досить різко, а прогнози відрізняються від дійсності, виникає питання про те, як організувати міжнародні валютні відносини так, щоб було вигідно кожній стороні. Більшість держав активно поповнює золотий запас, адже надійніше, ніж дана надзвичайна світова валюта, не існує [6].

Останнім часом  центральні банки деяких країн розпочали  активний збут своїх золотих активів. Це пояснюється тим, що з часом  ключова роль у забезпеченні гарантій стабільності національних валют все більше належить не золоту, а стабільності й силі власних економік та економік країн — емітентів і постачальників резервних валют. Простежується тенденція, коли провідні світові країни, особливо емітенти резервних валют, поки що не наважуються реалізувати свої золоті запаси, а деякі країни, що розвиваються, користуючись тимчасовим зниженням цін на світових ринках, активно закуповують благородний метал [5].

Таким чином, можна  сказати, що дорогоцінні метали приймають пасивну позицію в русі капіталу будь-якої країни, але в теж час є резервним фондом, що страхує від непередбачених ситуацій [6].

Залежно від  мети інвестора відрізняють наступні види операцій із золотом:

• придбання реального золота для страхування ризику інфляційного знецінення грошей;
• купівля акцій золотовидобувних компаній з метою отримання високих дивідендів, прибутку й одночасного страхування інфляційного ризику;
• строкові (форвардні і ф'ючерсні) угоди терміном 1, 3,6 місяців із золотом для здійснення ризикованих (венчурних) інвестицій.

На міжнародних  ринках золота здійснюється:

• первісна пропозиція золота найбільшими добувачами для найбільших споживачів та постачальників металу на місцеві/регіональні ринки;
• встановлення базової ціни металів для операцій на місцевих/регіональних ринках;
• інтервенція центральних банків для підтримки ціни металу.

На ринку  існують наступні види угод із золотом:

• хеджування (відкриття операцій на одному ринку для компенсації дії цінових ризиків рівної, але протилежної позиції на іншому ринку) з метою страхування ризику зміни ціни;
• спекулятивні строкові угоди – купівля-продаж золота з метою отримання прибутку;
• арбітражні операції із золотом з метою отримання прибутку у просторовому та часовому розриві:
• угода «своп» із золотом - поєднання готівкової та строкової контру-годи, тобто дилер купує 2 000 унцій золота на умовах готівкової угоди (за ціною 368 дол.) і одночасно продає 10 контрактів по 200 унцій на строк (за ціною 379 дол. за унцію);
• «своп» угоди із золотом з метою придбання іноземної валюти для підкріплення офіційних валютних резервів.

Операції типу "своп" – купівля-продаж металу з одночасним здійсненням контругоди. Стандартна угода за даними операціями включає 32 тис. унцій (1 тонна). На практиці відокремлюють три типи операцій "своп" з золотом:

1. Фінансовий своп – являє собою поєднання готівкової та строкової контругод купівлі (продажу) однієї й тієї ж кількості металу на умовах "спот" та продажу (покупки) на умовах "форвард". Дата виконання більш близької угоди зветься датою валютування, а дата виконання більш віддаленої за строками угоди - датою закінчення свопу. Найбільш прийнятні строки операцій "своп" з золотом – 1, 3, 6 місяців та один рік. Суть операції полягає у можливості конвертації золота у валюту із збереженням права викупу золота по закінченню свопа. Переваги фінансового свопу для банку: вигідне залучення коштів через нижчі процентні ставки за золотими депозитами, ніж за доларовими; використання золота для управління залишками за металевими рахунками. Перевага фінансового свопу для центрального банку: конвертація золотих запасів через даний вид операцій не вплине на ринок золота, оскільки прямий продаж замінений переміщенням між контрагентами.
2. «Своп по якості металу» – передбачає одночасну купівлю (продаж) однієї якості металу проти продажу (купівлі) золота іншої якості. При цьому сторона, що продає золото більш високої якості, отримує премію, що залежить від розміру угоди та розміру ризику, пов'язаного з заміною одного виду золота на інше.
3. «Своп за місцем знаходження» – передбачає купівлю (продаж) золота в одному місці проти продажу (купівлі) його в іншому місці. За рахунок різниці у ціні одна із сторін отримує премію.

Депозитні операції. Золото є фінансовим активом, що може приносити дохід власнику, якщо стає об'єктом позики. Стандартні депозитні строки – 1, 2, 3, 6 и 12 місяців. Перевага депозитних операцій з золотом для банку: використання металу для проведення арбітражних операцій. Перевага депозитних операцій з золотом для клієнта: звільнення від витрат на зберігання фізичного металу. Операції "форвард" - передбачають реальну поставку металу на строк, що перевищує другий робочий день. Мета проведення даної операції для покупця золота - страхування покупця від збільшення ціни металу на ринку "спот". Мета проведення операції для продавця – страхування від зниження ціни в майбутньому.

На сьогодні продаж золота здебільшого зводиться  до надання права на його отримання  з банку, тобто до передавання  квитанції на золото, що зберігається. Угоди з купівлі-продажу золота здійснюються миттєво із застосуванням найсучаснішої техніки зв'язку та банківських розрахунків.

Із золотом, як і з валютою на ринку, проводяться  арбітражні операції (безперервна купівля  на одних ринках і продаж на інших), завдяки чому ціни на вільних ринках, де немає обмежень і податків, вирівнюються і утворюють єдину світову ціну. Якщо золото продається не за долари, а за якусь іншу валюту, то у формуванні ціни бере участь курс валюти щодо долара. Якщо золото продається/купується на позикові кошти, то важливе значення має процентна ставка за позикою, яку необхідно сплачувати [8].

Отже, на ринках золота, як і на сучасних фінансових і товарних ринках, спостерігається  постійний ріст віртуальної частини (похідні інструменти) - ф'ючерси, опціони  й т.п. – для підвищення ліквідності базового товару й хеджування ризиків, що сприяє одержанню значних прибутків.

ВИСНОВКИ

 

Відомо, що функцію  світових грошей історично виконували золото й срібло, а Паризька валютна  система закріпила цю функцію  тільки за золотом. Після Другої світової війни США у зв'язку з ростом свого валютно-економічного потенціалу розгорнули боротьбу за панування долара під гаслом «долар краще за золото». 15 серпня 1971 г. США наклали «золоте ембарго» на розмін доларів для іноземних центральних банків і тим самим поклали початок процесу демонетизації золота, що був офіційно закріплений в угоді країн у Кінгстоні в січні 1976 г. і ратифікований необхідною більшістю країн у квітні 1978 м. Золото вийшло із грошового й валютного обігу й осіло в скарбах, а операції із цим благородним металом відбуваються сьогодні на особливих ринках. Але питання щодо ролі грошей у розвитку й функціонуванні валютній системі залишається суперечливим.