Розроблення авторської колекції жіночих літніх костюмів в романтичному стилі

Легка промисловість  – одна із найдавніших галузей  господарства країни , яка робить значний  внесок в розбудову економіки  нашої держави. Кінцева продукція  цього важливого сектору економіки  завжди спрямована безпосередньо на задоволення потреб людини і відповідно визначає рівень якості життя громадян.

        Легка промисловість України  експортує свої товари  закордон, зокрема до країн Західної  Європи, США, Канади, що свідчить  про досить високий рівень  їх конкурентноспроможності , тому, що там ставляться високі вимоги до якості.

Швейна промисловість  займає особливе місце в поповненні споживчого ринку товарами народного  споживання.  В наш час іде  активний процес формування нових структур промисловості ринкового типу: функціонують різні концерни, асоціації, акціонерні товариства та інші структури, обєднанні підприємства легкої і місцевої промисловості. Підприємства легкої промисловості забезпечують випуск продукції не тільки побутового, але й спеціального призначення для інших галузей народного господарства (робочий одяг, одяг для армії і т. д.)           Розвитку легкої промисловості сприяє залучення інвестицій для розв’язання проблем модернізації виробництва, впровадження новітніх технологій, освоєння нових видів  конкурентноспроможності продукції, яка користується попитом як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

        Переважна більшість підприємств  легкої промисловості України  нині виробляють добротну сучасну  продукцію за помірними цінами, завдяки чому на внутрішньому  ринку зміцнюється попит на  вітчизняні товари.

        Останнім часом відбулися позитивні  зміни і в роботі підприємств  швейної галузі. Впроваджуються  нові технології, нарощується обсяг  виробництва, активізується маркетингова  робота, розширюється асортимент, підвищується  якість продукції і попит на неї.

        Підприємства галузі оснащено  найсучаснішими технологічним устаткуванням,  яке здійснює усі виробничі  процеси – від моделювання  до пакування готових виробів.  Завдяки цьому виконуються різноманітні  замовлення незалежно від ступеня  їх технологічної складності .

        Економічний стан в країні  показав, що вижити можуть ті  підприємства, які швидко реагуватимуть  на попит ринку, розширюючи  свій асортимент і постійно  підвищуючи якість продукції,  що випускається.

Виготовленням одягу  займаються не тільки промислові підприємства, але й ательє, які працюють за індивідуальними замовленнями населення. Підприємства галузі, які виготовляють одяг, характеризуються високим рівнем техніки, технологій і організації виробництва, що висуває високі вимоги до працюючих на цьому підприємстві.

Для того, щоб виготовити сучасний швейний виріб, необхідно  володіти знаннями по моделюванні та художнє оформлення швейного виробу, конструюванню одягу і технології швейного виробництва, так як всі  ці дисципліни взаємопов’язані  і являються послідовними етапами процесу створення сучасного одягу

Якість сучасного одягу  значною мірою залежить в1д орган1зації прикладної д1яльності спеціалістів швейного профілю. Важливе місце відводиться моделюванню одягу, головним завданням якого е технічне та художне проектування з урахуванням національних традицій, стилю та напрямів сучасної моди. Художне проектування виробу завжди розпочинаеться з творчого процесу - створення моделі.Під творчим моделюванням розуміють власну розробку модельером зовнішнього вигляду моделі, створення її композиії та готового зразка.

Сучасна мода, як і людське  життя, різноманітна та швидкозмінна. Знайти свій неповторний стиль, форму  непросто.  Мода, як яскравий метелик, живе одним днем. З'явився, закрутив голову і його нема. Однак це було б над міру просто, а мода не признає одно лінійності. Мода – це сполучення законів стильової єдності, кольорової гармонії. Вона додає зовнішньому вигляду природності і респектабельності, мода вимагає відчуття міри обліку факторів часу, стану, віку.

  Багато блиску не буває! – головний девіз нового сезону. Речі ніби посипані золотою і срібною пудрою, з металевим відблиском – все це неймовірно актуально. Серед головних  тенденцій – прилягаючий та напівприлягаючий силуети, чітка форма, великі об’єми. Чорний, сірий і всі їх відтінки, білий, жовтий, пастельні тони, бордовий, фіолетовий.. А гармонійне поєднання жовтого з чорним – потужний fashion хіт. Серед тканин користуватимуться популярністю тонка бавовна, органза, льон, шифон, атлас, вуаль, батист, муслин, жаті тканини.  

 Опираючись на теперішні  тенденції моди, темою свого курсового  проекту я обрала «Розроблення  авторської колекції жіночих  літніх костюмів в романтичному  стилі». При створенні своєї колекції  намагалася я намагалась відтворити не тільки жіночність, вишуканість та елегантність, а й щоб запропоновані мною моделі були зручними, комфортними та підкреслювати індивідуальність людини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Мода як особливий спосіб опрацювання соціальної інформації

Суперечки навколо моди розпочались, напевно, з самого її народження і продовжуються до цих пір. В всі часи проявлялось прагнення до точності і визначеності, що ж таке мода.

   Мода являє  собою найважливіший фактор еволюції не тільки костюма, але й сучасного суспільства в цілому. Вивчати моду як особливий феномен людської культури почали ще в кінці XVIII ст., трактуючи її як естетичне явище, пов’язане насамперед з зміною естетичного ідеалу і смаку в області мистецтва і в костюмі. Однак зрозуміти істинне значення поняття «мода», розкрити глибокі механізми її виникнення і функціонування в суспільстві дав можливість соціологічний підхід до вивчення моди. Моду вивчали з самих різних точок зору: соціальної психології і психоаналізу, економіки ринкового капіталізму і культурології, - і в кожному випадку мода поставала як найважливіший компонент сучасного людського суспільства, який виявляє динаміку  його розвитку. Дизайнеру, який створює культурні зразки, які можуть стати (а в ряді випадків і стають) модними, необхідно мати цілісне уявлення про природу модного феномену, адже мода є одним із регуляторів соціальних і економічних відносин в сучасному суспільстві.

В кожній європейській мові є слово, аналогічне українському «мода» (від лат. modus – міра, правило, зразок дій): французьке «mode», італійське «moda», німецьке «Mode», англійське «mode», хоча частіше вживають «fashion».

Більшість дослідників  моди давали її толкування виходячи з  того, що мода зв’язана з правилами  масової поведінки.

Можна запропонувати  декілька схожих визначень поняття «мода»:

Мода – це особливий  спосіб, міра обробки соціальної інформації (визначення психолога Л.Петрова)

Мода – це тип реагування на нововведення, властивий значній  кількості людей. Вона найчастіше проявляється в періодичній зміні об’єктів вибору, як новий тип роботи або мислення (визначення соціального психолога Е.Богардуса).

Мода на ряду з звичаєм та соціальними інститутами (правом) є формою соціальної регуляції поведінки. Мода –специфічна регуляція, що обумовлює періодичну зміну і циклічний характер розвитку зразків масової поведінки (визначення соціолога А.Гофмана).

Мода розповсюджується на всі явища культури – на все, що відноситься до матеріальних і  духовних цінностей і знаходиться  в процесі зміни: мистецтво, література, наука (особливо медицина, соціологія, економіка, філософія), техніка, політика, ідеологія, спорт. Дизайн є областю культури, в якій активно діють механізми моди.

Структура моди складається  з наступних елементів:

• модні стандарти. Модний стандарт – спосіб чи зразок поведінки чи дії;
• модні об’єкти. Модні об’єкти можуть бути матеріальними і нематеріальними – це речі, ідеї, слова і їх властивості;
• модні значення, чи цінності моди. Коли модний стандарт чи об’єкт набуває модне значення, він стає модним, коли втрачає модне значення – «виходить з моди». Кожний прояв моди надає можливість її послідовникам прагнути до досягнення визначених цінностей. Виділяють первинні (внутрішні) цінності моди: сучасність, універсальність (мода не признає ніяких границь, крім часових), демонстративність (мода представляє собою спосіб комунікації і дозволяє демонструвати соціальний статус і повідомляти інформацію про себе, гра ( мода пов’язана з евристичною творчою діяльністю, стимулює пошук нового, створення нового і відкриття старого в якості нового). Існує також і вторинні (зовнішні) цінності моди, які визначаються конкретною ситуацією і категорією учасників моди, які можуть переслідувати протилежні цінності: соціальну рівність або елітарність, красоту або комфорт (зручність). Вторинні цінності демонструють відношення людини до світу і самого себе, до суспільства і соціальним інститутам, до природи (екологічні цінності);
• модна поведінка учасників моди – поведінка, орієнтацію на модні стандарти, об’єкти і цінності.

Моді властиві наступні функції:

Інноваційна – мода стимулює експериментальний початок в  суспільстві і культурі, пошук  нового, виявляє нові, більш сучасні  по порівнянні з попередніми, культурні  зразки.

Регулятивна – мода впроваджує в спосіб життя нові форми поведінки  і нові культурні зразки, відбираючи із безлічі культурних моделей одну, яка на якийсь час стає нормою, полегшуючи людині вибір і допомагає тим самим пристосовуватись до змінного світу. Мода забезпечує можливість розриву з найближчим минулим і підготовку до найближчого майбутнього.

Психологічна – мода задовольняє психологічні потреби  людини в новизні, створюючи ілюзію змін, в самовираженні, компенсує  незадоволення своїм соціальним статусом. Мода є способом емоційної  розрядки, будучи елементом механізму  захисту від психологічних перевантажень, пропонуючи готові зразки поведінки особистості в масовому масштабі.

Соціальна – мода привчає  людину до соціального і культурного  спадку, допомагає сприймати визначені соціальні норми і цінності та сприяє відтворюванні визначеної соціальної системи. Крім того, мода регулює напруженість в суспільстві, виконуючи регулюючу функцію, одночасно виділяючи і маскуючи соціальну нерівність.

Престижна – мода виділяє  соціальний статус, демонструючи або  високий соціальний статус, або створюючи  ілюзію більш високого соціального статусу. Шляхом наслідування модним стандартам і об’єктам елітарних соціальних груп мода дозволяє долати почуття неповноцінності.

Комунікативна – мода представляє собою одну з форм масової комунікації.

Економічна – мода є формою споживання і формою реклами нових товарів, регулятором поведінки споживачів і засобом розширення збуту. Мода впливає на поведінку людини в сфері споживання, на формування визначеної структури потреб. В області моди виробляються стандарти споживання і соціальні образи речей.

Естетична – мода задовольняє  естетичні потреби, відображаючи особливості  масового естетичного смаку, є способом розповсюдження і зміни естетичних оцінок в суспільстві. Сучасна мода відображає зміни, які відбуваються в суспільстві, що відповідають перехідному періоду від індустріального суспільства до постіндустріального (епоха постмодерну),що відкидає ієрархічну систему норм і оцінок. Різноманітність, плюралізм і принципіальний еклектизм постмодерну привели до того, що в сучасній моді відсутній єдиний для всіх модний стандарт, як це було раніше (так само, як відсутність поняття гарного смаку). Різні соціальні групи мають різні системи цінностей і відповідно різні множинні і постійно змінювані модні стандарти. Замість однієї «моди» ми спостерігаємо безліч «мод», так як мода пов’язана з способом життя і особливостями поведінки визначеної соціальної групи.Розвиток моди пов'язаний з об’єктивними соціально-психологічними закономірностями: біофізичними змінами, акселерацією, змінами суспільної психології. Дослідники моди вказують на наявність визначених закономірностей її розвитку: зв'язок з суспільно-історичними явищами, інтернаціоналізація, демократизація, прискорення розповсюдження, циклічність розвитку. Мода пов’язана з різними сторонами розвитку суспільства, в ній відображаються всі аспекти культури і суспільного життя, які викликають увагу всього суспільства. З розвитком суспільства пов’язана динаміка самої моди, істинно революційні перетворення в основних зразках – явище відносно рідке і завжди обумовлене соціальними змінами. Стрибки в розвитку моди викликаються соціальними і політичними потрясіннями, революційними перетвореннями в області мистецтва, науки і техніки.

Перехід до масового виробництва  готового одягу і предметів побуту, формування масової культури створили основу для демократизації моди – доступності нових модних стандартів і зразків практично для всіх соціальних груп, так як можливості сучасного виготовлення дозволяє практично одназу запропонувати споживачам модні зразки різної вартості. Розвиток засобів масової інформації також дозволяють одразу отримати інформацію про виникнення нової моди, познайомитись з зразками міжнародної моди.

Створення масового ринку  і розвиток сучасних засобів масової  інформації є причинами прискорення розповсюдження моди, що в свою чергу, призводить до скорочення протікання модних циклів.

Циклічність – це важлива  закономірність розвитку моди. Наявність  коливань і ритмів свідчать про те, що мода має механізми самоорганізації. Л.Петров вважав, що мода – це циклічна зміна інтересів, установ і ціннісних орієнтацій визначених соціальних шарів і груп, проведення під впливом зміни соціальних, фізичних і психологічних умов життя. Процес впровадження і утвердження нового модного стандарту, процес зміни модних циклів називається модною інновації. Вона виявляється в тому, що на зміну одним стандартам і об’єктам приходять інші – новомодні. Модна інновація є результатом протиріччя між попередніми модними стандартами, об’єктами і цінностями, коли модні стандарти і об’єкти в результаті їх масового розповсюдження перестають виділяти первинні і вторинні модні цінності, тобто відбувається «знакове зношення» цих стандартів і об’єктів. Виникає потреба в заміні старих зразків новими, які могли б визначити модні цінності. Для нормального функціонування моди необхідна надлишкова «модна пропозиція» - безліч різноманітних стандартів і об’єктів, з яких робиться вибір. Цей вибір пов'язаний з перевагами, які надають масові споживачі, які приписують новим зразкам модні значення – так появляється нова масова мода.

Модний цикл відображає процес функціонування, розвитку і  заміни модних стандартів і зразків. В основі будь-яких циклів лежать три основні стадії існування системи: формування; встановлений стан; криза. Дослідники моди виявили наступні стадії модного циклу:

• виникнення нової моди (відмінна стадія). Ця стадія включає в себе три етапи: 1)відкриття нової моди її розробниками або потенційними союзниками; 2)присвоєння назви новій моді; 3)поява лідерів нової моди.
• розповсюдження (наслідувальна стадія). На цій стадії в модну поведінку включається все більше і більше прибічників нової моди. Ця стадія складається з двох етапів: 1)«пік» чи адаптація (коли до нової моди приєднуються неофіційні її лідери, ранні послідовники моди, потім «рання більшість»); 2)втрата винятковості (або економічне наслідування), коли промисловість виготовляє модні об’єкти в тисячах і мільйонах екземплярах. В модній поведінці включається «запізніла більшість», а лідери моди шукають нову моду.
• спад (стадія відмирання). На цій стадії вже для більшості учасників модної поведінки попередні зразки перестають бути модними цінностями, і їх сприймають консерватори «відстаючі».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Вибір творчого джерела.

Творчий процес – надзвичайно  складне, часом незрозуміле явище. В дизайні важливе значення займає як розвиток асоціативного мислення, так і сам процес придумування, фантазування на задану тему.

Творчими джерелами  при проектуванні одягу можуть бути будь-які явища природи, події  в суспільстві, предмети дійсності, які оточують дизайнера. Його завжди цікавить форма загалом, спряження об’ємів, поєднання різноманітних конструкцій. Творчими джерелами можуть бути:

• витвори архітектури, з′єднання машинних форм, інженерні споруди, предмети побуту, декоративно-прикладного мистецтва, біоніка, рослинні форми;
• форма калюжі на асфальті, блиск льоду, фактура болота, каплі дощу на склі, морозні малюнки на вікні – все це дає енергію для придумування. Правда для цього необхідні постійні професійні тренування, для того щоб розумовий апарат дизайнера був настроєний в визначеному напрямку. Крістіан Діор якось признався: «все, що я знаю, бачу і чую, все в моєму існуванні перетворюється в сукню»;
• художня література, кіно, театр, цирк, події в світі;
• традиційні творчі джерела: історичний, національний, класичний костюм, ретро-мода, коли відбувалося дослівне читання костюму.

Кожен дизайнер користується своїми улюбленими творчими джерелами. Деякі відомі кутюр′є, такі як П. Карден, Р.Рабанн, І. Міяке, Р.Кавакубо, притримуються принципу «не оглядатись в минуле». Вони не використовують в якості творчого натхнення ні історичний костюм, ні ретро-моду, ні класику, а створюють нові форми, нові матеріали, нові технології виготовлення, новий підхід до експлуатації одягу. В даному курсовому проекті джерелом творчості стало життя нічного міста, яке підкорило мене своєю таємничістю, непередбачуваністю, чарівністю. Цю тему я підтримала темною кольором гаммою, а саме чорним та сірим кольором з сріблястим відблиском, а нічні вогні я підкреслила жовто-гарячим кольором.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3.Характеристика стилю

Одне з найважливіших явищ, яке  тісно пов’язано з еволюцією  костюма протягом віків, є поняття  «стиль»:стиль епохи, стиль історичного  костюма, модний стиль, стиль модельєра. Стиль – у перекладі з грецької stylus – паличка, стрижень для письма – структурна єдність образної системи і прийомів художнього вираження, народжених практикою розвитку архітектури, образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва. Отже, стиль одягу характеризується тим самим напрямком, що і інші види мистецтва даної епохи. Стиль – це найбільш загальна категорія художнього мислення, яка характерна для визначеного етапу його розвитку; ідейна і художня цілісність винахідливих прийомів в мистецтві визначеного періоду або в окремому витворі, художньо-пластична однорідність предметного оточення, яке складається в ході розвитку матеріальної і художньої культури як єдиного цілого, що об’єднує різні області життя. Стиль характеризує формально-естетичні ознаки об’єктів, що несуть визначений вміст. В стилі виражається система ідей і поглядів, в яких відображене світосприйняття епохи. Ось чому стиль можна вважати спільним художнім вираженням епохи, відображенням художнього переживання людиною свого часу. В стилі проявляються, зокрема, ідеал краси, що переважає в дану історичну епоху. Стиль є конкретним втіленням емоційних особливостей і шляхом мислення, загальних для всієї культури і визначаючих основні принципи формотворення і типи структурних зв’язків, які і є основою однорідності предметного оточення на виділеному історичному етапі. Такі стилі називають «великими художніми стилями епохи», і вони проявляються в всіх видах мистецтва: в архітектурі, скульптурі, живописі, літературі, музиці. Загальні принципи формотворення, що характерні для кожного «великого стилю» епохи, визначають особливості формотворення історичного костюма кожного періоду, що дає можливість порівняти форми і пропорційні членування костюма з архітектурними формами даного часу.

Кожен стиль в процесі свого  розвитку переживає певні стадії: зародження, апогею, занепаду. При цьому в кожну епоху одночасно, як правило, існувало декілька стилей: попередні, існуючий в даний момент і елементи майбутнього стилю, що формується.

Серед різноманіття стилів, які існують на сьогоднішній день, мій вибір зупинився на романтичному або стиль «фентезі». Адже саме від підкреслює атмосферу світла і відпочинку. Романтичний стиль відрізняється декоративністю, складним кроєм, а також значною кількістю доповнень. Форми одягу даного стилю легкі та невимушені, що досягається за рахунок численних складок, защипів, воланів, оборок. Романтичний стиль призначений для святкового і вечірнього одягу. Широке застосування різноманітних оздоблень надають цьому стилю вишуканості й екстравагантності.

 

 

 

 

 

 

 

2.1. Тип колекції

На сьогоднішній день актуальним є проектування серій  моделей, які об′єднані або єдністю  концепції автора, або єдністю  образу, або єдністю структури  матеріалів, або єдністю форми, або  єдністю базових конструкцій. Перед модельєрами на даний час стоїть завдання розроблення зразків моделей для подальшого їх тиражування в промисловості. Промисловому виробництву невигідно виготовляти одиничні вироби, так як це потребує частої перенастройки  потоків і розробки технічної документації. Економічно більш вигідно створювати серії моделей на одній базовій основі. Крім того, нові стилі і напрямки потребують від промисловості регулярного оновлення асортименту виробів, що випускаються, як правило, в ритмі сезонної моди. Тому дизайнер зіткнувся з проблемою проектування колекції.

Колекція (від лат. collection - зібрання) – це систематизоване зібрання будь-яких одиничних предметів, які представляють науковий, історичний чи художній зміст для тих, хто їх збирає.

Колекція в моделюванні  одягу – це серія моделей різного призначення, об’єднаних єдністю авторської концепції, образу, використовуваних матеріалів, кольоровою гаммою, формою, базової конструкції, стильовим рішенням. В залежності від типу і призначення в колекції будуть переважати ті чи інші її ознаки. Але в будь-якому випадку головною ознакою колекції – це її цілісність, те, що відрізняє колекцію від простого зібрання рідних моделей. Цілісність забезпечується єдність стилю, творчого методу, кольорової гамми, структурою матеріалів, формою, єдністю образів, крім того, ознакою грамотно виконаної колекції є динамі, тобто розвиток ідеї, головної в данай колекції. Колекція – це не серія однакових або майже однакових моделей. Цікаве конструктивне або декоративне рішення, яке є «родзинкою» даної колекції, повинно в кожній новій моделі «повертатися новою гранню», в колекції повинні бути представлені все можливі нюанси розвитку ідеї.

Колекції поділяються  на декілька типів:

• перспективні;
• промислові;
• авторські.

Авторські колекції виражають  творчу концепцію дизайнера. Головна мета, яку ставить перед собою автор – це показати свої потенційні можливості, свою творчу концепцію. В роботі над такими колекціями розкриваються зі всією силою талант і майстерність дизайнера, його образно-асоціативне мислення, відчуття сучасності. Авторськими колекціями є колекції високої моди і колекції «пре-а-порте», створені відомими модельєрами, призначених для індивідуального клієнта або масового споживача, а також колекції, створенні для демонстрації на міжнародних виставках і ярмарках, в нічних клубах, на презентаціях, для участі в творчих конкурсах. Головна мета авторської колекції є ілюстрація потенційних творчих можливостей дизайнера або його бачення перспектив розвитку моди, або способу створення одягу. При створенні колекції я користувалась етапами, які запропонував Крістіан Діор. Метод роботи К.Діора над колекцією був не зовам традиційним для кутюр'є: віш починався не з тканини (створення нових моделей методом наколювання), а з ескізу, що характерне для роботи над колекцією готового одягу. В результаті i в Будинках високоії моди ескіз набув головної ролі як cпoci6 пошуку нових ідей. Так етапи роботи над колекщею, запропоновані К.Діором, перетворилися на нову тенденщю.

Перший етап К.Д'юр назвав «студія». На цьому етапі:

• створюються перші начерки силуетних форм майбутньої колекції i на основі асоціацій, розробляються ескізи моделей;
• обговорюються ідеї майбутньої колекції, відбираються найкращі ескізи i допрацьовуються;
• на основі виибраних ескізів створюються макети моделей. За одним ескізом можливе створення декількох макетів з тканини, з яких потім буде вобрано найкраший;
• передивляються вci макети моделей колекції i відбувається кінцевий відбір.

Другий етап К.Діор назвав «майстерні». На цьому етапі:

• розробляється план колекції;
• підбираються тканини для моделей колекції;
• вибираються манекенниці, які будуть демонструвати ті чи інші моделі;
• шиються моделі i їхні варіанти на конкретних манекенниць, проводяться приміки;
• підбираються аксесуари, з якими передбачається демонструвати моделі колекції';
• проводиться робоча репетищія;
• відбувається перегляд i кінцеве доопрацювання колекції;
• проводиться генеральна репетищя перегляду колекції.

Третій етап К.Діор назвав «салон». Це робота над постановкою показу як виставки, тобто режисерська робота, пов'язана з розробленням плану i порядку показу моделей, оформления самого показу музикою i світлом.

Четвертий етап – «відбір моделей» або «проколювання колекції» -проводиться до офіційного показу, 3і вже зшитих речей на манекенниць. Відбір проводиться на основі даних про тенденцій попиту. Відбір проводять, як правило, директор компанії, робітники відділу продажу, а також основний замовник, який найкраще продає моделі даної фірми. При цьому обов'язково враховуються думки манекенниць про моделі, які вони демонструють. Методи відбору залежать від політики фірми, але в будь-якому випадку від колекції залишається невелике число моделей, на які встановлюються ціни.

До п'ятого етапу – «створення лекал» - приступають тільки піля кінцевого розроблення колекції, оскільки розроблення лекал для всіх типо-poзмірів є достатньо дорогою справою. Застосування комп'ютерних технології дозволяє значно знизити витрати на цьому етапі.

Шостий етап – «демонстрація колекції» - це є первинна i основна форма реклами. Прем'єрний показ нових колекцій фipм прет-а-порте проводиться в рамках тижнів моди в Парижі, Нью-Йорку, Мілані, Лондоні, Барселоні або Дюссельдорфі, де обов'язковими глядачами є представники преси. які пропагандутоть моду, - редактори модних журналів, оглядачі моди, критики, фотографи, а також представники торгових організацій i промислових підприємств, які після показу роблять замовлення фірмам на ті чи інші моделі i заключають договори на придбання ліцензії для виробництва тієї чи іншої моделі або серії моделей. В результаті прем'єрної демонстрації стає зрозуміло, якими тиражами потрібно випускати моделі з представленої колекції до початку модного сезону.

Сьомий етап – «виробництво». На цьому етапі виготовляються серії моделей колекції, число яких в cepії залежить від політики цін даної фірми.

Восьмий етап — «розподіл i реклама». На цьому кінцевому етапі й роботи над колекцією фірма проводить рекламну кампанію в засобах масової інформації, виставляє її на промислових виставках і ярмарках з метою одержати замовлення на виготовлення моделей з колекції, продати ліцензію на їхне виготовлення іншими фірмами, а також знайти ділових партнерів i розширити масштаби діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2. Призначення колекції

Починаючи проектувати  колекшю, дизайнер повинен чітко уявляти co6i, для кого призначена дана колекшя i яким потребам вона повинна відповідати. Разом з цим треба враховувати типолопчж особливості споживачів i конкреті ознаки.

Так. вci типи колекшй диференщюються з врахуванням цих вимог:

•   асортиментні колекції - представляють моделі конкретного асортименту (колекції пальто, костюмів, купальників. штат в i т.д., в залежності від профілю фірми);
• сезонні колекції - нoвi сезонні колекції демонструються, як правило, двічі на piк (сезон оснь-зима i сезон весна-літо). Хоча великий промисловий ярмарок моди в Дюссельдорфі перейшов на демонстрацію нових колекцій чотири рази на piк: восени, зимою, весною i літом;
• колекція за віковими категоріями (колекції одягу для немовляг, для молоді i т.д.);
• колекції' конкретного призначення, наприклад колекції домашнього одягу, одягу для сну, для спорту i відпочинку i т.п.

Попри це колекції поділяються в залежносп від того, кому вони призначені на наступиі групи:

1. «індивідуальний гардероб» - серії моделей, призначені для індивиуального клієнта;
2. «мacoвi»:

• для масового виробництва,

• для визначеного типу споживачів;

3) «групові» - розробляються для крнкретних груп людей:

• колекції форменного одягу (шкльна форма, форма муніципальної 
  міліціїi іт.п.);
• колекцп фірменного одягу (розробляються для конкретних підприемств (для працівників аерофлоту, одягу для працівників торгових 
  фірм i т.п.);
• колекції спеціального одягу для представництв i делегацій (одяг для нацюнальної збірної команди на Олімпійських irpax).  Під час проектування одяг слід враховувати адресність колекції. При створен колекції потрібно враховувати типологічні особливості, такі, як стать, вік, розмір i повноту, модну opiєнтацію, рівень прибутку:

1. класифкація споживачів за статево-віковими ознаками i віковими групами;

2. класифкація споживачів за розмірами i за ростами. Перспективні колекції, так само, як i промислові колекції, найчастіше демонструються на манекенницях, але багато моделей одягу неможливо механічно трансформувати, наприклад, для великих розмірів або для I-ІІІ ростів (від 148 до 161 см) тому потрібні особливі рішення, інші пропорції членування, інші об'еми;
3. класифкащія споживачів за ознакою повноти. Під час проектування промислової колекції потрібно враховувати, що:

19,5% дорослого населения  має малу повноту,