Розвиток валютного ринку України

      Реферат

      на  тему:   Розвиток валютного ринку України. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

План 
 

Вступ

1. Передумови та періоди становлення валютного ринку в Україні

2. Сучасна система  регулювання валютного  ринку в Україні   

2.1 Валюта та валютні  цінності

3. Сучасний стан та перспективи розвиту та стабілізації валютного ринку в Україні

Висновок

Список  використаної літератури  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

       У сфері валютної політики Національний банк ставить задачу мати реальний курс української гривні відносно вільно конвертованих валют на рівні збалансованості попиту та пропозиції. Для рішення цієї задачі й упорядкування ситуації на валютному ринку, для захисту національної валюти паралельно з заходами для стабілізації внутрішнього грошового обігу НБУ здійснює скорочення звертання на території України іноземної валюти як засіб платежу.

      У найбільш узагальненому виді валютний ринок - це організаційно оформлена система стійких взаємозв'язків між уповноваженими структурами по купівлі-продажу іноземної валюти. Інфраструктура Українського валютного ринку перебуває в стадії формування й уособлена комерційними банками, що одержали ліцензію на проведення операцій з іноземною валютою, і тендером Центра клірингових міжбанківських розрахунків, що початків роботу після тимчасового припинення діяльності Української міжбанківської валютної біржі.

       До валютного ринку як системи входить підсистема валютного механізму (правові норми і інститути) і валютних відносин (щоденні зв’язки, в які вступають фізичні та юридичні особи з метою здійснення міжнародних розрахунків,

     Функціонування валютного ринку пов’язане з використанням деяких економічних категорій та понять. Валютний курс – співвідношення між грошовими одиницями двох країн, яке використовується для обміну валют при здійсненні валютних та інших економічних операцій. Валютний курс виконує низку важливих функцій. З його допомогою долається національна обмеженість грошової одиниці певної країни. Локальна її цінність перетворюється в міжнародну. Відповідно до ціого валютний курс виступає засобом інтернаціоналізації грошових відносин, утворення цілісної світової системи грошей. 

      Становлення та розвиток економіки України неможливі  без створення ефективної фінансово-грошової системи. Невід'ємною складовою цієї системи є валютно-фінансова підсистема, яка охоплює діяльність на території України резидентів та нерезидентів, пов'язану з рухом валютних цінностей у будь-якій формі. 
       Використання валютних цінностей в Україні потребує певної регламентації та регулювання з боку уряду та Національного банку України. У зв'язку з цим зростає роль національного валютного законодавства у визначенні порядку обігу іноземної валюти на території України з урахуванням необхідності забезпечення пріоритету грошової одиниці України, захисту її купівельної спроможності та врегулювання інших факторів, які впливають на конвертованість національної грошової одиниці. 

      Система валютного регулювання в Україні  формувалась у складних і суперечливих соціально-економічних умовах. Вони характеризувалися різким падінням обсягів виробництва, розривом традиційних господарських зв'язків між республіками СРСР та колишньої Ради Економічної Взаємодопомоги (РЕВ), гіперінфляцією, посиленням ентропійних (хаотичних) процесів у економіці. 
 
1. Передумови та періоди становлення валютного ринку в Україні

      Готівкову емісію рубля виконував виключно Держбанк СРСР. Після розпаду СРСР весь обсяг готівкових грошей друкувався Центробанком (ЦБ) Росії. В умовах інфляційних  процесів, коли економіка України потребувала дедалі більше готівкових рублів, загострювалася проблема їх власної емісії в Україні. З цією метою, а також з метою захисту внутрішнього споживчого ринку з 10 січня 1992 р. до обігу вводяться так звані «купони багаторазового використання», які разом з рублем виконують функцію обігу та платежу. Встановлений в січні офіційний валютний курс купона до рубля (1 купон за 10 рублів, та 10 купонів за 1 дол. США) не витримав і двох тижнів.

      Офіційно  купон розглядався не як національна  валюта, а як своєрідна заміна готівкового рубля. У зв'язку з цим весь облік в Україні, виплати населенню проводилися за курсом 1:1. НБУ не встановлював співвідношення між рублем та купоном. Тільки на чорному ринку виникла курсова різниця між купоном, емітованим НБУ, та рублями, готівкову емісію яких здійснював ЦБ Російської Федерації.

      Ознакою валютного ринку на перехідному  етапі була також відсутність національної системи валютного регулювання в Україні. Хронічно неурівноважена грошова система фактично перебувала в «рублевій зоні»: курс відносно інших іноземних валют визначався через крос-курс стосовно до російського рубля, та рубль відігравав роль ключової резервної валюти.

      Серед негативних явищ у валютній сфері, які  були характерні для цього етапу  розвитку валютного ринку в Україні, слід назвати:

• організаційну слабкість банківської системи;
• низький рівень державних валютних резервів;
• кризу неплатежів у безготівковому обігу з країнами СНД, в першу чергу з  
  Росією;
• відсутність заборони на проведення будь-яких обмежень на продаж іноземної валюти юридичним особам та системи обов'язкового продажу іноземної валюти;
• нерозробленість системи контролю за проведенням валютних операцій та порядку переміщення валюти через кордон України;
• широке використання іноземних валют у внутрішньому обігу, яке істотно підірвало стабільність і без того слабкої «ерзац»-грошової одиниці — купона;
• постійний дефіцит платіжного балансу у відносинах з країнами СНД та загострення економічної та енергетичної кризи.

      Наступний крок щодо проведення грошової та валютної реформи в Україні, який було зроблено 16 листопада 1992 р. згідно з Указом Президента України, частково був вимушений станом розрахунків з країнами СНД 3 цього часу український карбованець стає єдиним законним засобом платежу на території України. Офіційний курс карбованця установлено 1,45 укр. крб. за 1 російський рубль. Передумовою виходу України з так званої «рублевої зони» стало проведення взаємозаліку заборгованості між Україною та Росією в грудні (з 3.12 по 31.12) 1992 р. за станом на 16 листопада 1992 р.

      В умовах кризи системи міждержавних розрахунків неплатежі за продукцію, експортовану з України, на початок  жовтня 1992 р. становили майже 300 млрд крб. Тому згідно з рішенням уряду, а також НБУ 3 грудня 1992 р. експортери України при укладанні контрактів з підприємствами країн, які використовують рубль як засіб платежу, застосовують акредитивну форму розрахунків, або попередаю оплату.

      Ще  у 1992 р. за пропозицією НБУ почалися створення резервів та розробка механізму  для підтримки валютного курсу  національної валюти. Характерною рисою цього періоду становлених валютного ринку незалежної держави буде прийняття Постанови Верховної Ради України «Про формування валютних фондів України у 1992 р.» від 5 лютого 1992р. та створення у жовтні 1992 року валютної біржі при НБУ. Перші торги на біржі, засновниками якої стали більш ніж 40 комерційних банків, почалися в листопаді 1992 р.

      Порядок формування валютних фондів передбачав, що суб'єкти підприємницької діяльності, розташовані в Україні, незалежно  від місця реєстрації та форм власності, сплачують податок на валютну виручку від експорту продукції (робіт, послуг) за всіма видами іноземної валюти.

      Зазначений  порядок тривав до прийняття національного  законодавства з питань валютного регулювання.

      Головною  ознакою розвину валютного ринку в Украпи у 1993 р. стало запровадження елементів системи його регулювання. З прийняттям низки декретів Кабінету Міністрів щодо валютного регулювання в Україні була створена юридична основа для подальшого розвитку валютного ринку

      Водночас інфляційні процеси в економіці України внаслідок неконтрольованої кредитної емісії, подальшого спаду виробництва, зростання цін на енергоносії, відсутність як зовнішньої, так і внутрішньої рівноваги грошового обігу, проблеми, пов'язані з використанням «тимчасової» валюти — карбованця, призвели до різкого падіння курсу карбованця відносно іноземних валют.

      Внаслідок цього урядова політика протягом з 12 серпня 1993 р. по серпень 1994 р. була переорієнтована на спробу відновлення зовнішньоторговельної та валютної монополії. Така політика знайшла відображення:

      по-перше, у введенні режиму так званих «спецекспортерів»;

      по-друге, у впровадженні фіксованого валютного  курсу на рівні 5970 крб. за 1 дол. США (пізніше  — 12610 крб. за 1 дол. США).

      по-третє, в різкому зменшенні обсягів операцій на валютній біржі, а згодом взагалі адміністративне припинення її діяльності;

      по-четверте, у впровадженні так званого аукціонного  продажу іноземної валюти за адміністративне  встановленим курсом до іноземних валют через «тендерний комітет»;

      по-п'яте, у зменшенні з 90 до 30 днів терміну  повернення в країну валютної виручки експортерів та збільшення від 0,3 % до 1 % пені за кожний день просрочки  при порушенні цих термінів.

      Слід  підкреслити, що в результаті зазначених заходів гальмувався експорт з України та стимулювався імпорт, що, у свою чергу, призвело до зменшення валютних надходжень у країну разом з різким зростанням попиту на іноземну валюту.

      Розуміння безперспективності політики адміністративного  регулювання зовнішньоекономічних та валютних відносин знайшло відображення в поверненні до ринкових методів. Указом Президента від 22 серпня 1994 р. «Про вдосконалення валютного регулювання», який передбачав рад заходів щодо лібералізації валютного ринку в Україні, насамперед передбачалося з 1 жовтня 1994 р. відновити роботу Валютної біржі НБУ, розробити систему заходів для наближення та уніфікації офіційного та ринкового курсів, встановлення валютного курсу карбованця за результатами торгів на валютній біржі. Ці заходи були спрямовані на децентралізацію валютного ринку, стабілізацію курсу карбованця, створення передумов для проведення грошової реформи.

      Таким чином, перехідний етап розвитку валютного  ринку в Україні можна поділити на декілька періодів:

   1) попередній — з прийняття Декларації про Державний Суверенітет України до виходу України з «рублевої зони»;

   2) період упровадження власної  грошової одиниці та прийняття  національного валютного законодавства;

   3) період спроби відновлення державної  валютної монополії;

   4) період лібералізації валютного ринку та відносної стабілізації валютного курсу карбованця, який закінчився запровадженням національної валюти — гривні.

      Удосконалення системи заходів щодо валютного  регулювання протягом останнього періоду (кінець 1994 — серпень 1996 р.) сприяли позитивним тенденціям, які визначилися на валютному ринку в Україні:

      значно  зросла роль УМВБ як центру проведення валютних операцій, активізувалися валютні операції не тільки на біржовому, а й на позабіржовому валютному ринках;.

      змінилося співвідношення між попитом та пропозицією іноземних валют на користь останньої та стабілізувався курс українського карбованця відносно ключових іноземних валют;

      НБУ спромігся без залучення 1,5 млрд дол. США, які обіцяв надати МВФ як кредит розширеного фінансування (ЕFF), створити значні валютні резерви в іноземній валюті;

      було  розроблено систему заходів, котрі  вплинули на переведення коштів з валютного та кредитного ринків на ринок державних цінних паперів. Так, за даними НБУ, підписка на ОДВП тільки нерезидентами досягла 300 — 370 млн грн.

      Всі ці фактори разом з повним контролем  НБУ над фінансовою ситуацією  в країні, різким зниженням темпів інфляції створювали сприятливі передумови для проведення грошової реформи  в Україні, яка і була здійснена  у вересні 1996 р. 

2. Сучасна система регулювання валютного ринку в Україні

          Операції з іноземною  валютою на території України  здійснюються відповідно до Декрету  Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання  та валютного контролю» та інших документів, які визначають, що учасниками валютного ринку в Україні є:

• Національний банк України;
• уповноважені комерційні банки;
• кредитно-фінансові установи, які отримали ліцензію НБУ на право проведення валютних операцій;
• юридичні особи, які уклали агентські угоди на відкриття пунктів обміну іноземних валют;
• кредитно-фінансові установи-нерезиденти, які одержали індивідуальні ліцензії НБУ на право проведення операцій на валютному ринку України.

      Банківські  операції з іноземною валютою  в країні здійснюються уповноваженими банками, тобто комерційними банками, які мають ліцензію Національного банку України на проведення операцій з іноземною валютою;

      До  валютних операцій взагалі належать операції, пов'язані:

• з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;
• з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобів платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;
• з увезенням, переказом і пересиланням на територію України та вивезенням, переказом і пересиланням за її межі валютних цінностей.

     2.1 Валюта та валютні  цінності

     Валютними цінностями на території України вважаються:

     1. Валюта України, під якою розуміють грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет та в інших формах, що перебувають в обігу і є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України і.

     2. Платіжні документи та інші  папери (акції, облігації, купони  до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші банківські документи), виражені у валюті Україні.

     3. Іноземна валюта — іноземні  грошові знаки у вигляді банкнот,  казначейських білетів, монет,  що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що не піддягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти в грошових одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України.

     4. Платіжні документи та інші  цінні папери (акції, облігації,  купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чехи, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені в іноземній валюті або монетарних металах.

     5. Монетарні метали: золото і метали  іридієво-платинових груп у будь-якому  вигляді та стані, за винятком  ювелірних, промислових і побутових  виробів з цих металів і  брухту цих металів. 

3. Сучасний стан  та перспективи  розвиту та стабілізації  валютного ринку  в Україні

       У 2009 році грошово-кредитна політика здійснюється у складних умовах економічної та фінансової кризи і спрямовується на якнайшвидше подолання її наслідків. Значне зниження зовнішнього попиту на вітчизняну продукцію, згортання іноземних інвестицій, суттєве ускладнення доступу до зовнішніх фінансових ресурсів, необхідних для реформування економіки, викликало падіння виробництва, експорту, зменшення всіх видів доходів, особливо валютних, обумовило труднощі з наповненням бюджету, перевищення попиту на іноземну валюту над її пропозицією. Це на початку року спровокувало девальваційні процеси, ажіотажні настрої у населення щодо купівлі валюти та вилучення коштів з банківської системи, що відобразилося на її ослабленні, зменшенні кредитування економіки, скороченні золотовалютних резервів Національного банку.

        Заходи грошово-кредитної політики  з початку року спрямовувалася  на стримування значних коливань  валютного курсу та збалансування валютного ринку, забезпечення економіки платіжними засобами, стимулювання відновлення процесів кредитування, а також запровадження пруденційних заходів щодо підвищення надійності функціонування банківської системи.

      Серед основних заходів щодо стабілізації ситуації на валютному ринку необхідно відзначити активну політику інтервенцій, запровадження механізму валютних аукціонів, заміну нормативу ризику загальної відкритої валютної позиції банків на ліміти граничних значень відкритої валютної позиції, вдосконалення порядку використання лоро-рахунків та процедури отримання іноземних кредитів тощо.

      Після різких девальваційних сплесків у січні  та лютому, протягом березня-квітня коливання  ринкового курсу гривні були не значними, а в травні навіть спостерігалося його укріплення на обох сегментах валютного ринку. Однак з кінця червня поступово відновилися тенденції стосовно знецінення гривні щодо долара США.

      Очікується, що у другій половині 2009 року від’ємне зведене сальдо платіжного балансу  може залишатися досить суттєвим (понад 5 млрд. дол.), зберігатиметься загальний девальваційний тиск на гривню. Водночас зменшення негативного впливу зовнішніх чинників і стабілізація банківської системи сприятимуть поступовому відновленню ділової активності та нормалізації економічних зв’язків у реальному сектор Головною метою грошово-кредитної політики у 2010 році та надалі відповідно до Конституції України лишатиметься забезпечення стабільності грошової одиниці, що є основою для забезпечення збалансованого економічного розвитку, підвищення рівня занятості та реальних доходів населення.

      У середньостроковій  перспективі внутрішні  аспекти стабільності гривні розглядатимуться в контексті сприяння забезпеченню цінової стабільності, головним критерієм якої слугуватиме динаміка індексу споживчих цін. Водночас це завдання передбачає не тільки досягнення визначених інфляційних орієнтирів, а й створення фундаментальних передумов для підтримання стабільного низькоінфляційного середовища на довгостроковій основі та забезпечення стійкості грошової одиниці до впливу різноманітних дестабілізуючих чинників.

      Зовнішні  аспекти стабільності грошової одиниці  в умовах посилення гнучкості обмінного курсу гривні розглядатимуться не стільки з точки зору утримання обмінного курсу гривні в певних межах, скільки з урахуванням необхідності забезпечення таких умов і параметрів функціонування валютного сегмента ринку, які не мають негативного впливу на інвестиційні рішення та очікування економічних агентів, не провокують формування та поглиблення макроекономічних, валютних і пруденційних ризиків, дають змогу мінімізувати вплив зовнішніх шоків. Такі критерії забезпечуватимуться через застосування режиму гнучкого обмінного курсу, який відображатиме співвідношення попиту та пропозиції на валютному ринку України.

      Застосування  гнучких механізмів курсоутворення матиме наслідком поступову втрату обмінним курсом статусу якоря грошово-кредитної політики, а курсова динаміка підпорядковуватиметься завданням нівелювання зовнішніх ризиків стабільності грошової одиниці. Такі підходи не виключають здійснення Національним банком заходів щодо згладжування різких курсових коливань.

      Прогнозований характер динаміки зовнішньої вартості грошової одиниці забезпечуватиметься  за рахунок прозорості та транспарентності функціонування валютного ринку (через удосконалення правил та процедур роботи на ньому); створення та удосконалення механізмів хеджування валютних ризиків; удосконалення комплексної системи моніторингу валютних ризиків та недопущення формування дисбалансів, пов’язаних із здійсненням операцій капітального характеру в іноземній валюті; збалансування валютних активів та пасивів банківської системи; приведення зобов’язань населення в іноземній валюті у відповідність до їх валютних доходів; послідовного і системного здійснення заходів з подальшої лібералізації валютного ринку на основі чітко визначених принципів, підходів та етапності; ужиття заходів, спрямованих на зниження рівня доларизації економіки.

      У перспективі зовнішня стійкість  грошової одиниці має базуватися на сталому підвищенні конкурентних переваг національного виробництва та ефективності кінцевого використання його продукції. Це передбачає активізацію структурної політики, основні елементи та спрямованість якої мають передбачати поступовий перехід до нових технологічних укладів із збільшенням частки доданої вартості в структурі вітчизняного виробництва.

      Національний  банк у межах наявних повноважень  вживатиме заходів щодо забезпечення стабільності банківської системи, її розвитку та стійкості до впливу внутрішніх і зовнішніх шоків. Активно використовуватимуться надані законодавством повноваження щодо регулювання експорту та імпорту капіталу з метою зниження валютних ризиків, які беруть на себе суб’єкти господарювання та держава в цілому.

      Підтримуватиметься режим гнучкого обмінного курсу, який відображатиме співвідношення попиту та пропозиції на валютному ринку України. Водночас згладжуватимуться різкі курсові коливання гривні через проведення планомірних валютних інтервенцій, ураховуючи ліміти використання міжнародних резервів та підтримання їх на безпечному рівні.

      Поліпшення  функціонування валютного ринку  України відбуватиметься шляхом:

      удосконалення правил роботи на ньому учасників  ринку та дотримання чітких принципів  і процедур;

      створення та постійного поліпшення механізмів хеджування валютних ризиків;

      посилення роботи з моніторингу валютних ризиків, удосконалення механізмів контролю та протидії спекуляціям, застосування пруденційних процедур для упередження валютних ризиків та недопущення формування інших дисбалансів, пов’язаних із здійсненням операцій капітального характеру в іноземній валюті;

      оптимізації механізмів взаємозв’язку між попитом  на національну та іноземну валюту, яка має передбачати спрямування  гривневих потоків насамперед у  реальний сектор економіки, вагомими важелями чого мають виступати інструменти фінансової політики.

      Для забезпечення окреслен окреслених зазначених завдань Національний банк використовуватиме  наявні інституційні механізми та операційні важелі, дотримуючись середньострокових орієнтирів, забезпечуючи послідовність і прозорість політики, органічно поєднуючи незалежність у виконанні головної конституційної функції з узгодженістю своїх дій з макроекономічними та фінансовими заходами інших органів влади. Удосконалюватиметься система комунікацій з громадськістю, маючи на меті через детальне роз’яснення цілей грошово-кредитної політики та заходів щодо їх досягнення отримувати суспільну підтримку своїх дій та формувати на ринку позитивні очікування. 
 

      Висновок

     Банкіри вважають, що на готівковому валютному ринку України зараз переважають ажіотажні настрої. Це стосується як американського долара, так і єдиної європейської валюти. Банкіри сьогодні відзначають підвищений попит на євро, незважаючи на те, що на міжнародних ринках останніми днями його позиції щодо долара ослабилися.

     «Міжнародний ринок впливає на наш готівковий ринок опосередковано. Це наша ситуація, українська. Світовий ринок змінюється, а у нас нічого не міняється. Ажіотаж як був, так і залишився.

      Банкіри констатують дефіцит гривневих ресурсів у банківській системі України. Для їх поповнення банки активно реалізують долари, що створює ситуацію надмірної пропозиції на ринку. «Зараз немає покупців на долар, а Нацбанк поки утримується від підтримки американської валюти». При цьому експерти вважають, що НБУ не допустить надмірного зниження американської валюти по відношенню до гривні, і утримуватиме курс у рамках раніше оголошеного коридору.

      Сьогодні українські банки купують американську валюту в середньому по 8,16 грн./дол., продають – по 8,23 грн./дол. Курс підвищився на 0,4%, порівняно з 2 листопада. Про це повідомляє Finance.ua.  Стабілізація ситуації на валютному ринку України прогнозується тільки в квітні. Отже, майбутнє української гривні не визначено. Курс гривні не стабільний. Деякі спеціалісти прогнозують знецінення гривні, ба навіть зникнення гривні з обігу.

       Основні засади грошово-кредитної політики на 2010 рік враховують тенденції розвитку вітчизняної економіки та грошово-кредитної сфери, передбачають комплекс змінних індикаторів фінансової сфери та систему заходів монетарної політики, спрямованих на забезпечення стабільності національної грошової одиниці, сприяння відновленню економіки та стійкості банківської системи. 

Список  використаної літератури

1. Маслова С.О., Опалов О.А. Фінансовий ринок: Навчальний посібник. – К.: “Каравела”; Львів: “Новий світ-2000”, 2004. – 304с.
2. http://tables.finance.ua/ru/currency/cash
3. Правила торгівлі іноземною валютою / Постанова НБУ № 281 від 10.08.2005 року.
4. Шелутько В.М. Фінансовий ринок. – Київ: «Знання-Прес», 2006. – с.534.
5. http://www.unian.net/ukr/news/news-344756.html
6. Гроші та кредит: Підручник.3-тє вид./ За ред М. І. Савлука,—К.:КНЕУ,2002.